m_a_d_m_a_x (m_a_d_m_a_x) wrote,
m_a_d_m_a_x
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Спас. Церква перенесення мощей св. Миколая. 1886 (1836).

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки ...



Спас — село в Україні, в Рожнятівському районі Івано-Франківської області.
За легендами, які передаються з покоління в покоління, назва села походить від того, що жителі, які в той час проживали на території горба, втікаючи від монголо-татарських поневолювачів, які все палили на своєму шляху під час нападів, знайшли прихисток, тобто "спаслися ", у долині під горою в тамтешніх жителів і поклали цим початок назви — Спас. Окрім цього, за народними переказами, поблизу села відбулася велика битва з татарами, яка проходила на релігійне свято Спаса, звідки походить і назва поселення.















Перша документальна згадка про Спас від 29 березня 1469 року наявна в дарчій Казимира Ягелончика для долинського костелу. У 1648 році жителі села брали активну участь у народному повстанні, за що їх очікувала кривава розправа після відходу Хмельницького. Селяни займалися землеробством і скотарством. Щоб мати шматок землі селянам потрібно було викорчувати пні після вирубування дерев, спалювати їх, а потім дерев'яним плугом виорювати землю. На початку XVII століття почали вирощувати картоплю. Ліс рідко використовували у власних цілях, деревину вивозили на залізничну станцію. Село поволі розросталося. Спочатку була заселена нижня частина села, а на території верхньої частини колись ріс Великий ліс, і в даний час називається урочище Великого лісу. Вирубуючи ліс, селяни поступово заселяли і верхню частину села. Жителів ставало все більше. З'явились і назви окремих місцевостей, урочищ, лісів.















360º панорама. Для перегляду в повноекранному режимі, з високою якістю, натискаємо на назву панорами англійською мовою в лівому верхньому куті та переходимо на сайт 360cities


Сайт decerkva.org.ua подає цю церкву, як Церква Преображення Господнього, 1752 року. І все він розповідає як би правильно, тільки путає горішню і долішню церкви, не даючи назви горішньої, що була знищена. Горишня, як раз була церквою Преображення Господнього з 1752 року, а ця церква — це церква перенесення мощей св. Миколая. Завдяки місцевому краєзнавцю, автору майбутньої книги про село Спас Оксані Дзудзило (Дичкевич) ми дізнаємось про церкву і село те, що не можна знайти в інтернеті, чи з інших джерел. Отже, поїхали, уривки з майбутньої книги пані Оксани:
...Релігійно-церковне життя у с. Спас, датоване у виявлених архівних і бібліотечних письмових джерелах, починає свій відлік від монастиря, який знаходився в урочищі «Підмонастир», окреслене першою половиною ХІХ століття. Ймовірно, саме від нього і походить назва населеного пункту. Документальних підтверджень про існування монастиря немає, про нього дізнаємося зі спогадів старожилів села. Так, Петро Кравець згадував: «… Там у нас на горі був побудований монастир. У нас у селі не було церкви до того. То не мої спогади, а моїх дідів і прадідів. Не знаю чого його розібрали, але нанизу збудували нову…»...











...Ганна Горан відзначала, що після закриття монастиря 1880-х роках, участь у його перевезенні брали жителі села Гобела та Максимів, дорога була прокладена ймовірно Межинівським, дерево з монастиря св. Миколая тягнули під наглядом людей спеціальним волоком воли. Залишки монастиря св. Миколая було перенесено у село, тоді ж, в останній чверті ХІХ століття, почалося будівництво церкви перенесення мощей св. Миколая. У заяві членів парафіяльного управління с. Спас до уповноваженого по справам православної церкви при облвиконкомі у м. Станіславі від 2 вересня 1959 року вказувалося, що церква св. Святого Миколая збудована у 1886 році (проте, у праці Д. Блажейовського знаходимо іншу дату відкриття церкви – 1836 рік. Її філіалами були церкви у селах Погорілець, Підсухи та Луги). У документі зазначалося, що його представники просили дозволити провести вибори до Церковної ради та Ревізійної комісії у цій церкві....













А от трошки про Преображенську церкву:
...У верхній частині села в 1732 року розпочалося будівництво церкви св. Преображення Господнього. Будівництво тривало до 1772 року. У праці Д. Блажейовського вказується, що це була дерев’яна сакральна споруда, будівництво якої тривало протягом 1732–1772 років. Під час Першої світової війни церква була частково пошкоджена...











...4 березня 1962 році відбулося зібрання членів Релігійної громади на чолі з Дмитром Марківим у церкві св. Святого Миколая, що знаходиться у центрі села, до якої входило двадцять чоловік. На зібранні було змінено склад церковної ради, до якої ввійшли три людини: Дмитро Федорович Марків (голова комітету), Дмитро Матвійович Боднарчук, Михайло Дмитрович Кірніцький. Вони підготували до голови Рожнятівського райвиконкому Кучерака звернення такого змісту: «Усі віруючі, що проживаємо на території Спаської сільської ради в селі Спас мали у своєму користуванні дві церковні будови. Одна зареєстрована «Преображенська» потребує ремонту, а друга Николаївська не потребує ремонту, але не зареєстрована. Віруючі села Спас і Погорілець ходять до Николаївської церкви села Спас, Рожнятівського р-ну, Станіславської обл., порадившись поміж собою, просимо дозволити Райвиконкому церкву «Преображення» закрити як аварійну, перенести культове майно до церкви Св. Николая…»...













...Отже, церкву св. Преображення Господнього в 1962 році через аварійний стан закрили. Згодом під час сильних вітрів був зруйнований купол, церкву так і не відремонтували. Для потреб місцевого колгоспу трудівники сільської бригади розібрали культову споруду на частини. В 1963 році на місці храму була побудована котельна для сільської ради. Ті церковні речі, що вціліли, перенесли до церкви св. Святого Миколая. Проте, тривалий час спасівчани ходили до церкви у селах Лоп’янка та В. Струтинь. У свою чергу, в протоколі сільської ради від 8 квітня 1965 року вказувалося: «… на території нашого села Спас, а також Погорілець і Підсухи на полях, на цвинтарях наших сіл є дуже багато хрестів. На полях вони мішають трактористам, і в селі. Ці культи повинні перевести на кладовище. Ми повинні забезпечити ці перевезення машиною… навіть допоможемо погрузити і повивозити всі культи із наших сіл…»...











...Протягом 1962–1996 років церква св. Святого Миколая була єдиним місцем відправ недільних та святкових богослужінь. Цей храм дерев’яний, знаходиться в центральній частині с. Спас, на схід від головної дороги села, поблизу школи. У культовій споруді збереглися оригінальні вікна. Дерев’яна дзвіниця на два яруси розташована з південного заходу від церкви. Оскільки старенька церква Святого Миколая вже не задовольняла потреби вірян, вони вирішили на зорі незалежності України побудувати нову. У липні 1991 року було освячено фундамент під будівництво нового храму зі старою назвою – св. Преображення Господнього. Спорудження пишної культової споруди (архітектор Н. Козак, художник Д. Прихідський) тривало шість років. Її доволі швидкому успішному завершенню будівництва сприяли надіслані фінансові кошти представників української діаспори з Німеччини, Австрії, Канади. Освячення Божої обителі за благословенням високопреосвященного владики Софрона Мудрого відбулося 19 серпня 1997 року...

А зараз фото від краєзнавця Оксани Дзудзило (Дичкевич)
Це ікони, що стояли колись при вході до каплиці, тепер вони біля церкви




каплична ікона, що була привезена зі Львова та дивом вціліла...


дзвіниця з середини...


а зараз перейдемо всередину...




Ще трошки данних про Миколиївську церкву. Вона одна з нетипових для цього району, дерев'яна, стоїть в центральній частині села Спаса, зі сходу від головної дороги, поблизу школи. Вона не є хрещатою в плані, як більшість навколишніх дерев'яних церков, а тризрубна. По осі церкви до вівтаря прибудована рівноширока захристія, до якої з півдня прилягає невеличкий зашклений ганок. До церкви ведуть два входи: до бабинця з заходу і до нави - з півдня. Стіни шальовані вертикально дошками (крім двох стін надопасання бабинця і восьмерика). У церкві зберегли оригінальні вікна. Дерев’яна дзвіниця на два яруси розташована з південного заходу від церкви.















...У селі Спас є достатньо багато каплиць, відкритих в різний час. Одною з таких каплиць є Святого Миколая Чудотворця. О. Юрчишин у статті «Є у Спасі каплиця», опублікованій в районній газеті «Новини Підгір’я» 18 серпня 2007 року, писала, що каплицю у с. Спас спорудили в 1835-му на офіру селянина М. А. Білана. Вона повністю була викладена з каменя, який тоді возили із річища волами. Для новозбудованої духовної обителі села привезли ікону Пресвятої Богородиці з м. Львова. На щастя, історія цього образу менш трагічна (в неї поцілили дві кулі), аніж доля самої каплиці – її в огульний час радянського атеїзму в 1975 році за вказівкою одного з колишніх голів місцевого сільгосппідприємства було зруйновано. Пояснення щодо знищення каплиці виявилося доволі простим і банальним – мовляв, вона заважала проїздові автотранспорту, треба якимось чином за рахунок духовної обителі спасівчан розширити дорогу. Насправді основна причина полягала в іншому: атеїсти винищували все, що ознаменовувало в собі релігію, богобоязливість та христолюбивість парафіян села. Вціліла, як вже зазначалося, тільки ікона Пресвятої Богородиці, яку віднесли на зберігання в церкву...













От така вона — історія життя села Спас. За наше відвідування нам не вдалось попасти до середини церкви. Але, пані краєзнавець Оксана Дзудзило (Дичкевич) надала нам таку можливісь своїми світлинами з середини церкви, за що ми їй щиро вдячні. Бажаєм пані Оксані закінчити написання книги про село Спас та надрукувати її.

і пару кадрів з сімейних архівів:
Священик Марків


Церковні сестриці 1992


Фото з домашнього архіву Кравець (Максимів) Ірини Іванівни 1950-ті




Джерела:
Уривки з майбутної книги краєзнавця Оксани Дзудзило (Дичкевич)
http://decerkva.org.ua/fra/spas.html
https://uk.wikipedia.org/wiki/Спас_(Рожнятівський_район)



Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проекту: на експедиції і існування блогу та файлосховища.

Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.



Технічні партнери проекту:
авторизований роздрібний магазин DJI - dji-kyiv.com


найпрофесійніший сервис DJI в Україні


та


хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.




ну як то так =))
Tags: Івано-Франківщина, дерев'яна архітектура, дерев'яна дзвіниця, дерев'яна церква, погляд з землі, погляд з небес
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 1 comment