m_a_d_m_a_x (m_a_d_m_a_x) wrote,
m_a_d_m_a_x
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Залуччя. Маєток Кжиштофовичів. 1934.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки ...



Після Другої Світової Залуччя покраяли, розрізали навпіл, розділили на Горішнє і Долішнє - хоча поділ до цього часу умовний, самі місцеві просто кажуть "Залуччя". І в церкву в Горішньому Залуччі з Долішнього (а це добрих 5 км) ходили пішки - аж поки тут, у Долішньому, десь у 2010 році, не поставили новенький дерев'яний храм із занадто лискучою маківкою. 



















360º панорама. Для перегляду в повноекранному режимі, з високою якістю, натискаємо на назву панорами англійською мовою в лівому верхньому куті та переходимо на сайт 360cities


Більше того! Сусіднє Княже колись теж належало до Залуччя над Черемошем, було його фільварком. Он які маєтності - жирні, родючі, розлогі. Найтепліші місця у всій Речі Посполитій! Тут навіть кавуни вирощували. І природно, що у таких чудових земель господарі змінювалися часто.



















Роман Афтаназі у VII тому своїх "Дій резиденцій на кресах Речі Посполитої" пише, що у XVIII столітті власницею і Залуччя, і Княжого була відома (на той час) Катаржина (Катерина) з Потоцьких Коссаковська (1722-1803). Незабаром після її смерті і цей маєток, і Карапчів, що лежав за Черемошем, переходить у руки багатої вірменської родини Криштофовичів. Ще у 1792 році сімейство отримало дворянський титул та герб Донабіє (Donabiet). 



















На середину ХІХ ст. Залуччя належало чи то сину, чи онуку першого з місцевих Криштофовичів, Каетану (1807-1876) - та його дружині, баронесі Емілії з Ромашканів. Ставши вдовою, Емілія одружилася знову - з Олександром Рудольфом, а син Каетана Миколай Криштофович (1846-1935) успадкував обидва маєтки. Миколай був доктором права, депутатом Галицького та польського сеймів, політичним та громадським діячем своєї епохи - а також маршалком шляхти Снятинського повіту та депутатом Галицького сейму та послом у Відні.



















Його єдина дочка Ізабела (1876-1943) вийшла заміж за підполковника кавалеристських військ Юзефа Ярузельського (герб Слеповронь, 1871-1939). Пара мала двох синів і чотири дочки - і аж до смерті батька Ізабели з 1913 року мешкали у сусідньому Княжому (два галицьких маєтки Ярузельського вони продали). Останнім власником маєтку в Залуччі був старший син Юзефа Ярузельського Збігнєв Ярузельський (1900 – 1941?, Урал, чи то у 1939?, Покуття).  

повернемось до крильця та зайдемо в середину

















Криштофовичі були чудовими господарниками. Мали кілька винокурень і спиртових заводів,
Рід був дуже впливовим на Покутті, про це може свідчити, наприклад, той факт, що при прокладенні залізничної гілки Львів-Чернівці Кжиштофович пролобіював її наближення до власних заводів, ніж до міста Снятин. І досі жителі того милого покутського райцентру мусять “дякувати” Кжиштофовичу за 5 км-ву віддаль станції Снятин від міста.



















До останньої війни Залуччя було єдиним селом, і щоби його відрізнити від однойменних сіл в Коломийському, Борщівському та ін. повітах, звалося Залуччям над Черемошем. Зараз маєток виглядає жалюгідно. З будівль присутні сам палацік, економія чи флігель, якуий через залучанські джунглі ледь видно та декілька господарських будівль. Все це в руїні.











погляд з балкону на сусідній флігель, до якого спустившись донизу ми зараз йдемо...








Сам палац був збудований в тридцятих роках XX століття (літні люди ще пам'ятають флюгер з написом "1934" ). Наразі він у власності якогось нового пана (який за словами місцевих — на заробітках в Польші), що не заважає йому заростати бур'янами. Купив він обидві споруди за 19 тис. доларів. Нічого сам там не робить - а час потроху зжирає красу. Дверей та вікон немає, а де і є, функціонально це вже хлам. Старий паркет дожіває своє трухляве піст-життя. Пічки роздовбані та разтащені. Пічні кахлі схоже фабрики українця Івана Левинського, а це початок ХХ століття! Побиті та знечтожені. В палаці ще є старі дерев'яні сходи до другого поверху. У флігелі, в якому в радянський час була пожежна станція - така ж сама руїна, зламані пічки, биті вікна та вирвані двері. Кажуть — зберігся насос — ми не бачили...

флігель сховався за хащами, і якщо не знати що він є - можна просто пройти поруч і не розбачити його...






















В панському гаражі, це така довга така споруда з фантазійними слуховими вікнами - вона поруч з дитячим садком і стоянкою тірів, що прибувають на місцевий горілачний завод, зараз яслі-сад. В сторожці зараз взагалі житловий будинок. Колишня панська винокурня все ще працює - зараз це спиртзавод. Господарські споруди маєтку теж все ще використовуються за прямим призначенням.

колишній гараж, а зараз яслі-сад...














сторожка


господарська будівля


В гарній кам'яниці у закопанському стилі, з безліччю дерев'яних деталей зараз сільський дитячий садок. На мансардному вікні - дерев'яний візерунок з лірою. Місцеві вважають її чомусь тризубом і дуже дивуються такому патріотизму загалом польсько-вірменських панів.
От такий він — маєток Криштофовичів в Залуччі над Черемошем. Не пам'ятка. І нікому не потрібен. Навіть своєму господарю.

єдіне місце до якого ми не пішли, це ще один господарський будинок, де зараз дитячий садочок для 4-6 літок, бо там було багато дітлахів на прогулянці і ми вирішілі не турбувати молоде покоління Залуччя собою... но ми можемо його побачити на світлинах Романа Бречко







а так виглядав палацік в 2012 році...







Джерела:
https://castles.com.ua/zalucze.html
http://haidamac.org.ua/2012/08/zalucze/
https://rbrechko.livejournal.com/235077.html
https://demarcos.livejournal.com/168910.html


Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проекту: на експедиції і існування блогу та файлосховища.

Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.



Технічні партнери проекту:
авторизований роздрібний магазин DJI - dji-kyiv.com


найпрофесійніший сервис DJI в Україні


та


хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.




ну як то так =))
Tags: Івано-Франківщина, Покуття, палац, погляд з землі, погляд з небес, флігель
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments