нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки ...
Так сталося, що бессарабські райони Чернівецької області – Хотинський, Кельменецький, Сокирянський обділені увагою як з боку туристів, так і з боку державних органів (ну, звичайно, якщо не брати до уваги музей-заповідник «Хотинська фортеця»). Останні, доречи, в особі певних міністерств відповідають за розвиток туризму та за збереження архітектурної спадщини країни. Тільки ось на Хотинщині ця діяльність якось не відчуваються: старі дерев’яні млини горять та руйнується, дерев’яні церкви спотворюються штукатуркою і бляхою, а друга за віком оборонна церква в Чернівецькій області взагалі не існує на папері: 550-річний храм у Рухотині не занесений ні до державного реєстру пам’яток, ні, навіть, до місцевого.
там в низині Рухотин
а там, далеко - Дністер
ось і церква...
Існує думка, що на місці сьогоднішнього Рухотина існувало древнє місто Гієукати – великого міста, шостого по правому берегу Дністра. Місто було описано у книзі «Про нагороди візантійського імператора Костянтина Багрянородного», який жив у Х столітті.
Само село розташувалося на схилах двох пагорбів в ущелині, що утворює безіменний потік біля впадіння у Дністер. Тут же, майже на дні долини заховалася і головна цікавинка Рухотина, один з символів культово-оборонного зодчества Буковини. Щоправда, про цей символ майже нікому невідомо. Її немає ні в Державному реєстрі національного культурного надбання, ні в реєстрі пам'яток архітектури місцевого значення Чернівецької області. А оборонна церква Різдва Богородиці – другий за віком мурований храм Буковини після Вознесенської церкви в Лужанах. Рухотинська церква навіть старше за легендарну твердиню – муровану Іллінську церкву в Топорівцях.
Отже, храм Різдва збудований 1459 року. Є дві версії його походження: за одною церкву побудував пан Палпа з сусіднього села Перебиківці, за другою храм зведений з дозволу Кримського хана, третя - в період правління воєводи Стефана Великого коли буковинські землі перебували у складі Молдовського князівства і духовно відносилися до Радовецького єпископства незалежної Молдавської митрополії в Сучаві на чолі з митрополитом Феоктистом. Також є версія про створення церкви у ХVII столітті.
Під час кримськотатарських набігів Храм було спалено та зруйновано. Довгий час село було майже мертвим. Тому рухотинці тільки в 1750 р. спромоглися побудувати біля руїн церкви невеличку каплицю. Правив Службу Божу в ній перший рухотинський священник, що згадується у Клірових книгах тих часів, Афанасій Пащинський.
Перебиківський поміщик, дворянин Костянтин Єгорович Талпа, котрому належали ці землі, відбудував зруйнований рухотинський храм, який освятили 21 вересня 1824 року.
все що залишилось автентичного з розписів іконостасу - це бічні портрети святих на д'якінських та царських вратах...
вікна-бійниці, їх всього два, а товщина стін - вражає ...
Дійсно, монументальність цього мініатюрного храму вражає. Стіни мають товщину 1,5 метри, а маленькі віконця по одному з кожного боку більше нагадують амбразури. Очевидно, вони слугували бійницями. Викладена з вапнякового каменю, вона в радянські часи була відштукатурена. Ґонт замінено на бляху.
360º панорама. Для перегляду в повноекранному режимі, з високою якістю, натискаємо на назву панорами англійською мовою в лівому верхньому куті та переходимо на сайт 360cities
Проте, ще більше за церкву вражає дзвіниця. Кажуть що вона судячи з архітектури пізніша за церкву, що кладка характерна для XVII століття. Вона дійшла до нас майже в первозданному вигляді. По ній ми можемо спостерігати, як виглядала церква до її спотворення штукатуркою. Стіни дзвіниці товщиною в метр складені з крупного вапнякового каменю. Перебудови зазнав лише дах: дранка була замінена жерстю.
За роки свого існування Гієукати (Рухотин) пережило чимало потрясінь, однак найганебнішої наруги зазнала саме церква Різдва Богородиці у 60-х роках минулого століття, коли місцева влада духовний храм спочатку закрила, а відтак на його місці створила... атеїстичний музей. Так звані активісти села у плащаницю змели сміття і закрили згорток у шафі вівтаря. Атрибутику храму повантажили на візок і вивезли до Дністра. Хоругви, хрести, ікони, святі книги плили річкою і не тонули. Атеїсти дрючками намагались їх занурити у воду, але їм це не вдавалось. Степан Бранашко розповів, що розгнівані жінки тоді накинулись на ініціатора акції – тодішнього голову сільради, який ледве втік від розправи. У селі пригадують, що він рачки ліз по толоці від церкви, а розлючені жителі Рухотина якби впіймали, то вчинили б самосуд над безбожником. Однак церкву атеїсти таки закрили, і у ній на кілька десятиліть замовкли дзвони.
Саме у ті роки найбільшої шкоди зазнав церковний іконостас, створений австрійськими митцями, якому більше 200 років. Місцеві розумники вирішили підновити його водними фарбами, а відтак полакувати. Від суцільного покриття лаком створився парниковий ефект – вологі та цвілі відреставровані у такий варварський спосіб стіни почали перетворюватись на муку... і якщо дерево ще тримається і виглядає доволі непогано, то всі ікони фактично знищені. За висновками фахівців, на реставрацію іконостаса потрібно щонайменше 300 тисяч гривень. Хто платитиме такі гроші за реставрацію, – запитання непросте і скоріш за все на нього немає відповіді, якщо не знайдеться меценат, шо даст такі гроши.
старі фото - 1991. Фото М.І.Жарких.
2009. А. Бондаренко
24 червня 1990 року було відновлено її роботу. Тоді ж дах споруди перекрили, і автентичну «дранку» змінила неприваблива бляха, не блищить, і те гарно. Нині старовинна церква, збудована свого часу з прицілом на вічне існування є дієючею, стіни пофарбовані та розписані поновому. Ікони в іконостасі теж сучастні. Малопримітна, оточена з усіх боків зеленню церква, живе. Щовихідних і щосвят збирає під своїм куполом людей, які люблять її і шанують слово Боже.
десь тей же час. фото І. Пустиннікової
2015. фото alex.patraboy
Джерела:
http://andy-travel.com.ua/ruhotin-ta-deyaki-sela-hotinshchini
https://uk.wikipedia.org/wiki/Рухотин
https://castles.com.ua/rukhotyn.html
https://risu.ua/cerkva-yaku-ne-vdalosya-vtopiti-u-dnistri_n11739
Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проекту: на експедиції і існування блогу та файлосховища.
Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.
Технічні партнери проекту:
авторизований роздрібний магазин DJI - dji-kyiv.com
найпрофесійніший сервис DJI в Україні
та
хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.
ну як то так =))
