m_a_d_m_a_x (m_a_d_m_a_x) wrote,
m_a_d_m_a_x
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Гвізд. Успенська церква. 1739.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки ...


Якщо заглянути в історію Прикарпатського краю, то нечасто зустрінеш назву села на сторінках спеціальних досліджень, хоча село налічує майже 7,5 століть. Отже, село Гвізд було засновано у ХІІІ столітті, саме в цей час зафіксовані перші поселення на території села.



Згідно з переказами Гнізд, а одночасно і село Старуня почали заселятися в один час, і входили вони до складу Галицько-Волинського князівства. Тут відбувалися спільні з усіма руськими землями соціально-економічні, суспільно-політичні й культурні процеси. Коли Галич стояв столицею Галицько-Волинського князівства, то багато ворогів неситим оком позирали на нього. Зі сходу була небезпека нападу монголо-татарських орд, а з Півдня, тобто із Закарпаття загрожували мадяри. Галицький князь вислав своїх дружинників у Карпати, щоб знищити окремі групи угрів, які завдавали великої шкоди Галицькій державі.

















В лісових масивах Прикарпаття, а зокрема, на території теперішнього села Старуня була розбита група угрів, а їхнього ватажка було захоплено у полон. За переказом князя, ватажка прив’язали до кінського хвоста і так тягли аж до Галича. А оскільки село Старуня і село Гнізд лежали поруч, то якраз цого ватажка потягли в бік Гвозда. І так виникла назва села Гнізд, від слова “ хвіст“, мовляв потягли його за хвостом в бік поселення. Але це тільки легенда. Точних даних від чого походить назва села нажаль немає.

















Пам'ятка архітектури національного значення греко-католицька Успенська церква стоїть тут з XVIII століття - чи то її звели у 1739 році, чи то у 1793, століття ж одне, а в другому випадку могли просто цифри місцями переставити. Бо на надпоріжнику бабинця, там де намальована солодкава богоматір,  теж вирізьблена дата "1739". Pslava посилаючись на “Пам'ятники містобудування і архітектури УРСР” стверджує, що у 1793 році церква була перенесена з довколишнього пагорба на нинішнє місце. Можливо, в останні роки XVIII століття звели дерев'яну триярусну дзвіницю церкви. За сільською легендою, не підкріпленою абсолютно нічим, храм перенесли сюди з Манявського скиту.



























В радянський час у храмі хотіли зробити музей, але селяни не дали - церкву так і не закрили. Зате фактично зачинили в наш час - після спорудження великої мурованої Преображенської церкви у 2012 році про стару мініатюрну красуню трохи забули. Хоча... На той час вона красунею і  не була - ґонт на дахах і дерев'яні стіни знову з'явились лише з весни 2017 року, коли для реставрації святині запросили косівських ґонтарів. Кажуть, ґонт прибивали до бляшаних куполів – правда чи ні, нам не відомо, але після 3 років виглядає дуже не погано.

























Ще кажуть шо село не хотіло ґонту, що коли прийшов час ремонтувати пам'ятку, село мріяло про блискучу бляху - щоб красиво і щоб уфолюдкам у космосі страшно було. Переконав громаду священик - отець Іван Гедзик. Таких би священиків - та в тисячу разів більше. може, українська спадщина і мала б шанс на життя. Коли ми під'їхали до церкви, священник з дітлахами облагороджував ново-побудований спортмайданчик, але відірвавшись від роботи по благоустрію показав нам церкву зсередини, за що ми йому дуже вдячні.





















Дерев'яна, хрестова в плані, одноглава. Центральний обсяг перекритий шатром з перехопленням на невисокому восьмерике на видимому ззовні четверике. Гілки покриті скатними дахами, увінчаними главками. Спорудження опоясане піддасися на кронштейнах - випусках вінців. Невелика за розмірами, в компонуванні мас підкреслено ярусне членування. Внутрішній простір вирішено з висотно розкритим центральним об'ємом. На стінах – темпериний живопис XIX столітті.






















Дерев'яна, квадратна в плані, триярусна, з шатровим верхом дзвіниця розташована на південний захід від пам'ятника. Перший ярус рубаний, верхні (четверик на четверику) - каркасні. Архітектурний ансамбль є вдалим твором гуцульської школи народної дерев'яної архітектури.

2009. фото з сайту press.at.ua


фото dombrovskii_a з сайту shukach.com


фото з сайту decerkva.org.ua
2014. І. Пунда



2017. фото Tania Pryshliak




Джерела:
http://www.ukrainica.org.ua/ukr/yacik/241-projects/ivanofrankivsk/2634-2634
https://castles.com.ua/hvizd.html
https://www.pslava.info/GvizdS_CerkUspinnja,199042.html
http://decerkva.org.ua/fra/hvizd_Uspinnia.html
https://press.at.ua/photo/63-0-201



Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проекту: на експедиції і існування блогу та файлосховища.

Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.



Технічні партнери проекту:
авторизований роздрібний магазин DJI - dji-kyiv.com


найпрофесійніший сервис DJI в Україні


та


хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.




ну як то так =))
Tags: Івано-Франківщина, дерев'яна архітектура, дерев'яна дзвіниця, дерев'яна церква, погляд з землі, погляд з небес, ікони, іконостас
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments