m_a_d_m_a_x (m_a_d_m_a_x) wrote,
m_a_d_m_a_x
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Липівка (Фірлеїв, Матіїв). Римо-католицька церква святого Станіслава єп. і муч.. 1576.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки ...



Костел святого Станіслава Єпископа і Мученика стоїть у селі Липівка (колишнє містечко Фірлеїв, за Галицького князівства Матвіїв або Матіїв) Рогатинського району Івано-Франківської області. Занесений до реєстру пам'яток місцевого значення з охоронним номером 428-іф. Ще 1448 року в селі послуговувались руським правом (Руською Правдою?), а керував поселенням тивун. Пізніше Матіїв став приватною власністю - то Якуба з Суліма, Волчка з Преслужич і Миколая Парави. Останній продав село в 1461 р. за 5000 флоринів Станіславу з Ходца, а в 1534 р. Отто з Ходца порадував Матіїв королю Сигізмунду Старому.











Саме "на базі" села Матіїва - десь на півдорозі між Рогатином і Перемишлянами - за наказом польського короля Зигмунта (Сигізмунда) Августа від 9 липня 1570 року було засноване містечко Фірлеїв (і отримало магдебурзьке право). Заснував містечко, Ян Фірлей, любельський воєвода і рогатинський староста. Керувати містечком відправив свого дворянина Миколая Нарайовського, власника сусіднього Нараїва. На таких радостях всіх мешканців Фірлейова на 10 років звільнили від податків, а М.Нарайовський отримав право звести тут млин, бровар, лазню і торгові ятки. Щорічні ярмарки відбувалися на Зелені свята і на Різдво Богоматері. Щотижневі торги були по понеділках. Прибулим на поселення видали по парцелю (ділянці) на ринковій площі або прилеглих вулицях - та по городу. З 1574 році запрацювало місцеве самоврядування (війт, бургомістр і рада). В 1616 році тут проживало близько 500 міщан, серед них було чимало ремісників (особливо сильним був місцевий цех гончарів).











Львівський архієпископ РКЦ Станіслав Сломовський затвердив 8 грудня 1573 парафію залежну від парохів Явчого, яку посів о. Петро Стрийковський. Закладення підтвердив 1576 король Стефан Баторій, надавши парафії 2 лани орної землі і лук, 15 залежних селян, право вільного вирубу дерев у королівському лісі та користування королівським млином, вилову риби у ставах, десятину міщан. 1606 року парафія стала самостійною, а після знищення костелу у Явче 1620 це поселення приєднали до парафії Фірлеєва, до якої належало 16 селищ. У XVII ст. парафія отримала декілька значних фундаційвід шляхтичів, духовенства. Парафія належала до Дунаївсько-Золочівського деканату, Рогатинського (1623), Свірзького (1787), з 1840-х років Бережанського. У парафії існувала школа (1724–1770), шпиталь.















Львівський суддя і війт Фірлеєва Миколай Нарайовський надав кошти на будівництво храму у 1573 році, який мали закласти на місці знищеної церкви села Матіїв. Пробощ о. Петро Стрийковський керував будовою до 1578 року, незабаром після чого, вірогідно, дерев'яний храм освятив архієпископ Ян Димітр Соліковський. Дана місцевость була часто атакована татарськими загонами. В час одного з нападів 1639 загинув пробощ о. Адам Залівський, а костел був пошкоджений, можливо, зруйнований. Після цього обвели оборонним муром храм, відновлення якого мурованим тривало наступні 27 років. У цей період дахи покрили червоною дахівкою. Храм був єдиною мурованою будівлею в околиці, чию обороноздатність підсилювало розташування на пагорбі над високим урвищем ріки Гнила Липа. Храм був знову пошкоджений у 1666–1667 роках, а при наступі турків 1672 міщани довго боронились в костелі, після чого він був захоплений, пограбований і спалений.













Новий пробощ о. Ян Козелек (1660–1686 зайнявся відновленням церки. Завдяки фундації дідича Дусанова Станіслава Ковальського йому вдалось перекрити частину даху. Храм був настільки бідним, що залишився опис перев'язаної шнурком дерев'яної монстрації (дароносниці). Лише після ослаблення Османської імперії та зменшення загрози татарських нападів рогатинський декан і пробощ Фірлеєва о. Андрій Хщоновський († 1725) відновив храм, помалювавши його всередині, встановивши нові образи (1687–1689), покрив новим дахом церкву і вежу (1696). Наступний пробощ о. Бенедикт Хмельовський фундував новий головний вівтар, бічні вівтарі св. Антонія, Розп'яття Ісуса, лава, амвон, епітафії, пам'ятні таблиці. У 1733–1736 він перебудував каплицю Матері Божої, після чого впорядкував крипти, встановив у храмі кам'яну підлогу. Також він отримав літургійне спорядження, образи з інших храмів, зокрема 3 ікони Св. Йосафата, Матері Божої, Св. Онуфрія з закритого монастиря василіян у Дусанові. Біля захристії, над хором він помістив дерев'яні таблиці, на яких записав імена усіх парохів, доброчинців костелу, що надали значні пожертви. Цікавою була особа пробоща Бенедикта Хмельовського — автора ряду релігійних творів, популярного молитовника Bieg roku całego (1728) і першої польськомовної енциклопедії Нові Афіни.















1774 року церкву наново освятив львівський архієпископ Вацлав Сераковський. У складеному тоді інвентарі записано 5 вівтарів з 11 образами, 12 лав. 2 сповідальниці, амвон. Дахи нави, вежі потребували ремонту. Пробощ о. Микола Вашкевич 1792 року надбудував захристію, облаштувавши скарбницю, підвищив мури каплиць, над якими встановили нові дахи. ВІн привіз з Журавна алебастровий головний вівтар, до якого замовив нові образи, як і до інших вівтарів. Біля входу до захристії повісив образ Матері Божої, золоту корону до якого подарував пробощ з Бучача. 1785 року австрійці реквізували усе костельне срібло, зокрема серед вотив був Орден Білого Орла, оцінений у 80 гульденів.















На межі XVIII-ХІХ ст. церкву відновили за 20.000 ринських, усунувши значну частину старих вівтарів, пам'ятних таблиць, оздоб. У 1820 році новий пробощ фундував новий вівтар, амвон. При візитації 1829 року архієпископа Анджея Анквіча підкреслили, що інтер'єр храму є зруйнований, а певні частини будівлі вимагають ремонту. 1845 року відновили найдені на горищі костелу пам'ятні таблиці Хмельовського, які помістили над хором. Було проведено відновлення вівтарів. лав. Встановлене 1851 року гонтове покриття дахів замінили у 1882 році.













У любачівській фірмі Ярошевського 1858 закупили орган. У цей період маляр Томаш Тировіч відновив старі і намалював нові образи. Після реставраційних робіт 1869 року освятили вівтар Матері Божої. Михайло Думет з Львова займався у 1870-х роках постачанням до храму необхідного літургічного утвару, оздоб. У 1884 році побілили інтер'єр, потінкували будівлю зовні і встановили нове покриття дахів. Наново побілений інтер'єр 1892 року декорував фресками маляр з Жовкви Маурицій Скоповський. Було встановлено два алебастрові вівтарі, виконані за ескізами Леонарда Марконі. Їх консекрував 14 червня 1903 архієпископ Юзеф Більчевський.

Як завжди, трошки архивно-історичного...

З 15 тому "Koscioly i klasztory rzymskokatolockie dawnego wojewodztwa Ruskiego"








Фото до 1939 року




Мостранца з костелу


Першу світову війну храм пройшов без значних пошкоджень, лише 1914 році було реквізовано дзвони, а 1920 більшовики вбили пробоща о. Адама Малачинського. У 1922 році будівлю костелу визнали пам'яткою, після чого його покрили дахівкою на кошти Фр. Бесядецького, який виконав заповіт дружини Ванди на 10.000 ринських з 1908 року. Руйнування Другої світової війни знову обійшли костел. Пробощ о. Станіслав Шатко 1945 вивіз до Польші рухоме майно костелу, який був закритий. У ньому влаштували склад зерна. У 1980-1990 роках інститут Укрзахідпроектреставрація провів дослідження костелу, на підставі яких була здійснена його реставрація. 8 вересня 1991 року храм повернули віруючим РКЦ, наступного року освятили, розпочавши ремонт храму. Костел обслуговують священики з Рогатина.

1990












Готично-ренесансна будівля церкви типова для храмів України XVI–XVII ст. Збудована на плані хреста і практично позбавлена архітектурного декору, що зводиться до скромно профільованих ребер склепіння. До двопряслової нави з тригранною апсидою з двох сторін добудовано дещо нижчі каплиці різної ширини і висоти з півциркульним завершенням. Пізньоренесансний вхідний портал зберігся фрагментарно. Ґрунтовні перебудови ускладнюють точне датування часу його будівництва. В 1984 році територію храму досліджував архітектор Юрій Волощак - і довів, що існуючий зараз храм було зведено на місці святині XVI ст. (первісні стіни споруди збереглися на висоту до 7 м). Храм тричі горів (зокрема у 1639 і 1672 роках), але кожного разу відбудовувався заново. Інтерес викликають алебастрові вівтарі. З більш давніх стінописів збереглися лише фрагменти (медальйон із зображенням св. Агати та частково - св. Йосип в каплиці). Польський дослідникЄжи Т. Петрус датує орнаменти на першому ярусі костельної вежі XVII ст.

з польких джерел







Джерела:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Костел_святого_Станіслава_Єпископа_і_Мученика_(Липівка)
http://rkc.in.ua/index.php?l=u&m=k&f=ozifro&p=ifrolyst
https://castles.com.ua/firlejw.html
https://kresy.pl/kresopedia/firlejow/
https://www.pslava.info/LypivkaS_Kost,238788.html



Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проекту: на експедиції і існування блогу та файлосховища.

Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.



Технічний партнер проекту:
авторизований роздрібний магазин DJI - dji-kyiv.com


та


хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.




ну як то так =))
Tags: Івано-Франківщина, костел, оборонний костел, оборонні споруди, церква
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments