m_a_d_m_a_x (m_a_d_m_a_x) wrote,
m_a_d_m_a_x
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Тульчин. Успенська церква. 2015.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки ...



Перший Успенський храм було побудовано ще в 1730 році, у народі церква мала назву «замкової». Та в горнилі пожежі вона згоріла, натомість було споруджено тимчасову каплицю. А уже в 1789 році, трохи в іншому місці, на кошти тогочасного власника міста графа Станіслава Щенсного Потоцького було споруджено кам’яний храм, який і дожив до наших часів без яких би то радикальних змін. Сьогодні це пам’ятка архітектури національного значення (Постанова Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 р. № 970) та ошатна окраса нашого міста.







Церква побудована в класичному стилі, цегляна, хрещата у плані (висота – 22 м, ширина – 11 м), одноглава (барабан і верх одноглаві). До східної частини з обох боків примикають вузькі бічні приміщення. Престол один  - на честь Успіня Божої Матері (28 серпня храмове свято Успіня Пресвятої Богородиці з благодійною трапезою).







Навколо кам’яна огорожа на кам’яному фундаменті, що датується 1872 роком, згодом споруджено і дзвіницю (висота - 19 м, ширина – 6 м), яка розташована на місці колишньої дерев’яної, з північної сторони від храму. Дзвіниця відрізняється струнким силуетом, цегляна, двоярусна. Огорожа і дзвіниця чудово збереженні та доглянуті. Не так давно навіть було реконструйовано головний дзвін.







Давні перекази донесли до нас, що церква будувалася майже сім років, і що при її закладці було використано каміння із раніше згорівшої, і що сам ясновельможний граф Станіслав приймав безпосередню участь у тому будівництві. А із архівних документів достеменно відомо, що будівельником храму був священик Павло Голубовський. Про нього зберігся лист від 1820 року тогочасного власника міста Мечислава Потоцького (сина Станіслава) на ім’я Подільської Духовної Консисторії.







У листі граф просить щоб замість П. Голубовського, який прослужив 50 років добросовісно та у мирі з усіма, багато попрацював при будівництві, назначити священиком церкви його зятя - Олександра Юркевича (цей лист було передано у 1893 році в Подільське Єпархіальне сховище). Історичні записи донесли до нас імена настоятелів храму в ХІХ ст.: Олександр Юркевич, Іоан Якубович, Іосиф Томашевський, Григорій Звенигородський, Єфрем Витебський, Іоаким Грепачевський, Іоан Кохановський, Дмитро Нікольський, Павло Савлучинський, Федір Добржанський, Олексій Оппоков.





Слід зазначити, що у минулі століття домінуюча освітня роль належала саме церквам, не винятком є і ця - за історичними даними при церкві було дві школи: одна поблизу церкви – церковно - приходська відкрита у 1887 році священиком Павлом Савлучинським. Це був високоосвічений чоловік, законовчитель, інспектор класів та голова Ради Тульчинського єпархіального училища, кандидат богослов’я. Школа була відкрита на кошти колезького секретаря Тимофія Мизевського.







А друга – школа грамоти була відкрита у 1896 році у передмісті Тульчина в селі Мазурівка (до приходу Успенської церкви у ті часи відносилася Мазурівка).У відкритті школи грамоти парафіяни завдячують священику Федору Добржанському – викладачу Тульчинського духовного училища, кандидату богослов’я. Характерно, що декілька священнослужителів храму: Іоан Кохановський, Дмитро Нікольський, Павло Савлучинський були викладачами єпархіального училища.

1815 мапа


1912


1955


Церква  відіграє надзвичайно важливу роль у житті прихожан, тому і свій останній притулок найбільш значущі із них знаходили саме на церковному подвір’ї, або ж на невеликому цвинтарі біля храму. Із церковних записів відомо, що поховань було  більше 50: священик Іосиф Томашевський, (пом. 21.07.1830 р.), Іоаким Грепачевський (пом. 2.01.1867 р.), його зять Іоан Кохановський (пом. 26.09.1884 р.), Дмитро Нікольський (пом. 10.01.1894 р.) та ін. З плином часу до наших днів збереглися лише два могильні хрести, які ретельно доглядаються сучасними прихожанами храму. Це могили Марії Юхимівни Данилової (пом.1873 р.) та генерал-майора Сергія Григоровича Давиденкова (пом. 1856 р.)

1956


1967




У радянську епоху храм був закритий на деякий час, але не зруйнований. Священик Дмитро Олександрович Рижківський свого часу «врятував» храм від руйнування, а саме в 70-х роках в останній день перед руйнуванням «вибив» табличку про пам'ятку архітектури і терміновим чином прикріпив цец, на той час недоторканний оберіг. Він також багато допоміг у благоустрої церкви. Замовив і оплатив за особисті кошти виготовлення копію Почаївської ікони Божої Матері.

о.Дмітрій. 1975



http://tulchynska.gromada.org.ua/news/1523963165/
https://tulchin.ucoz.ua/index/0-18


Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проекту: на експедиції і існування блогу та файлосховища.

Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.



Технічний партнер проекту:
авторизований роздрібний магазин DJI - dji-kyiv.com


та


хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.




ну як то так =))
Tags: Вінниччина, погляд з землі, погляд з небес, церква
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments