m_a_d_m_a_x (m_a_d_m_a_x) wrote,
m_a_d_m_a_x
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Свірж. Замок. Осінь 2019.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки ...

Колись Свірж був містечком, та, здається, й сам давно забув про ті часи. Зараз про колишній міський статус пам’ятає хіба бувший магістрат у центрі - а ще в 1939 році тут жило понад 3 тисячі чоловік. Сучасний Свірж — село (трохи менше за 800 жителів) на берегах однойменної річки, що розливається широкими ставами. Навіть без ренесансного замку тут приємно. М’які зелені пагорби Гологорів, величезне плесо ставка, в якому відображаються вагітні дощем хмари, спокій лісів і ланів. Вздовж дороги до Свіржа з Перемишлян (це близько 10 км) видніються круті, дивного вигляду скелі, де начебто любив блукати Іван Франко.








Перша письмова згадка про Свірж датується 1427 роком, коли його відвідав польський король Владислав ІІ. Щоправда, тоді він був названий Свєржем — помилився літописець, з ким не буває? З 1442 року місциною володів рід Романовських. Здається, місто тоді було немале — 22 вересня 1449 року локальна влада за наказом пана розмежувала місто Свірж від села — вгадайте, з якою назвою? Теж Свірж.
Про Романовських нічого не скажемо (бо нічого не відомо), а от господарі Свіржа з 1453 року і аж до початку XVII століття цікавитимуть нас більше. Бо був це рід Свірзьких гербу «Шалава». Ну навіщо відразу так зловтішно сміятися? Бідні польські магнати не винні, магнатів багато, а гербів менше, тут вже вибирати не приходиться. Тим більш, першим власником гербу був напівміфічний лицар Галка, приятель князя Рюрика. Польська міфологія саме з Галкою пов’язує виникнення терміну Галичина. Серед представників роду був Габріель Свірзький (ІІ половина XVI ст.), перший перекладач Вергілія на польську мову.






А ще Свірзькі звели в Свіржі замок.
І правильно зробили! Себе від татарських набігів оборонили — і туристам на згадку залишили найгарнішу «приманку», романтичний замок.
Більшість джерел датує першу згадку про укріплення 1530 роком. Якщо ж вірити охоронній табличці на в‘їздній брамі, фортеця кокетливо «омолодила» себе, бо її зведено ще 1482 року.
 Фортеця примостилася на пагорбі над ставком. Шлюзи, що перегородили річку, утворивши ставки, були викопані ще в XVI ст. Рибалки, що окупували його береги, здається, не звертають увагу на стару твердиню, а пасажири проїжджаючих повз замок машин звертають собі шиї, намагаючись роздивитися цю красу. З трьох боків вода захищає споруду, а з четвертого за оборону відповідають міцні стіни і самотня оборонна башта, ледь не найстаріша частина комплексу.






Спостережливе око кіномана її впізнає: це ж бастіон Сен-Жермен, де Атос, Портос і Араміс з д’Артаньяном снідали під ворожими кулями в кінцевій сцені кінофільму ("А сколько у нас ружей?" - "Четыре!"). А на галявині біля башти Людовик ХІІІ за пишно накритим столом вислуховував шепотіння кардинала про діамантові підвіски. Така от кіношно-гастрономічна деталь, яка настирно згадувалась в 2007 році: тоді в Україні фільмували вже четвертий (і, здається, самий невдалий) фільм нескінченної, здається, епопеї Георгія Юнгвальд-Хількевича, в якому режисер повертає мушкетерів на землю з того світу. Все літо-2007 туристи дивувалися декораціям, які готувалися до зйомок, а саме фільмування батальних сцен біля фортеці мало місце в серпні того ж року.





Не дивно, що сам замок «зіграв» у найперших «Трьох мушкетерах» мирну роль Бетюнського абатства: образ фортеці надзвичайно «пацифістський», не войовничий, м’який. З траси споруда виглядає не стільки суворим форпостом, скільки затишним білим палацом під яскравим червоним дахом. Та повернімося до історії Свірзького замку.
В середині XVII ст. фортеця була поновлена і укріплена: тоді Свірж перейшов у власність графа Олександра Цетнера. Можливо, реконструкцією займався архітектор Павел Гродзіцький, відомий зведенням у Львові королівського арсеналу. Герби графа Przerowa та його дружини Анни з Замойських Jelita дотепер прикрашають в’їздну браму замку. З боку двору на брамі вибита дата «1530».
Цетнери дбали не лише про фортецю, а й про містечко: перепланували його, влаштувавши в центрі ринкову площу.





Незважаючи на чудове оборонне розташування — замок був оточений непрохідними болотами, ставками, в підніжжі мурів ровами і звідним мостом, — форпост часто ставав здобиччю нападників. Під час визвольної війни в 1648-1654 років твердиню не раз здобували козацькі загони, в 1648 році спалили татари, а в 1672 захопили турецькі яничари. Але в 1675 році вона вистояв турецьку облогу і захистила в своїх мурах залогу, яка втекла з сусіднього Поморянського замку.






Останнім з Цетнерів володів Свіржем Ігнацій Цетнер (помер в 1821 р.), ботанік, на честь котрого названо ним же й заснований львівський парк Цетнерівка на Личаківському передмісті (зараз ботанічний сад Львівського університету).
Протягом наступних кількох десятиліть власники маєтку змінювалися що кілька років: Сєраковські, Катерина Старчевська, Тадеуш Віктор, Марія Іласєвич, Клавдія з Чайковських Тустановській гербу Gryf... Чи не в часи її володіння на стіні замку з’явився фотогенічний грифон?





На початку ХХ століття багато зробили для фортеці графи Лямезан-Салянс, які володіли ним в 1907-1930 роках. Іронія долі: роботи з оновлення замку були завершені військовим атташе в Парижі, генералом Робертом Лямезан-Салянс (1869-1930) якраз напередодні Першої світової війни. 2 вересня 1914 року садиба, підпалена російськими військами, згоріла разом з цінностями, родинними портретами і бібліотекою. Залишилися лише стіни. Де вже було врятуватися клумбам з трояндами перед фасадом замку. Після війни граф Роберт вперто займався реставрацією, залучивши в якості робітників трьох російських військовополонених, які за збереженими малюнками та фотографіями відтворювали знищені портали, розетки та рослинні орнаменти на стелях. Лише дахи башт граф зробив іншими, вищими, більш бароковими.





Продовжив відбудову зять генерала, граф Тадеуш Комаровський (1895-1966). Реставрація продовжувалась аж поки вересень 1939 року не зруйнував графські плани. Під час Другої світової війни замок було пограбовано і частково зруйновано.
Кажуть, хтось з останніх власників маєтку полюбляв французьку кухню і страви з равликів. Дотепер під замковими стінами можна натрапити на чималі за розмірами хатинки на їх спинках — місцевим жителям іноземні кулінарні фанаберії не до смаку, тим більш, ставок багатий рибою.





В радянські часи замок використовувався як школа трактористів, пізніше тут планувалося влаштувати будинок творчості Союзу архітекторів, саме тому стан Свірзької фортеці цілком непоганий — в порівнянні з переважною більшістю українських замків-руїн. Щоправда, під час нескінченної та кволої реставрації (1973-1993) було дещо змінено внутрішнє планування споруди: замість просторих покоїв з’явилися кімнатки-кліті. Лише ренесансні білокам’яні портали та обрамлення вікон нагадують: ця споруда — старовинна!






Навколо твердині навіть зберігся парк, і лише зруйнована сторожова вежа (так-так, бастіон Сен-Жермен, польські джерела називають її каплицею - і це чи не найстаріша частина комплексу) аж благає про консервацію і відновлення.


Джерело:
https://castles.com.ua/sv.html


істория замку та погляд з землі тут...


Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проекту: на експедиції і існування блогу та файлосховища.

Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.



Технічний партнер проекту:
авторизований роздрібний магазин DJI - dji-kyiv.com


та


хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.




ну як то так =))
Tags: башти, бійниці, вежи, замок, погляд з небес, реконструкція, реставрація, стіни
Subscribe

Recent Posts from This Journal

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 1 comment