m_a_d_m_a_x (m_a_d_m_a_x) wrote,
m_a_d_m_a_x
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Добромиль. Ратуша.

Цією статтєю ми закриваємо 2019 рік. Він був дуже плідний на експедиціїї, відрядження та багатий на цікавих людей та пам'ятки. Це все Ви побачите вже в наступному році, який, ми сподіваємось, буде не гірше попереднього...

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки ...



Околиці Добромиля були заселені ще з давніх часів. Так, виявлені у сусідніх селах численні археологічні знахідки вказують, що в басейні Вирви вже у добу енеоліту (міднокам'яний вік) жила людина. Доказом перебування людини на територіях самого Добромиля є сліди поселення так званої культури карпатських курганів, поширеної на Підкарпатті в I половині Ι тисячоліття до н. е.







Місто вперше згадується як село 1374 р. Тоді князь Владислав Опольський надав родові Гербуртів маєтки по річках Вирві та Стрвяжу відомі як Добромильський ключ, що включав місто Добромиль і села Арламів, Велике, Квасинина, Княжпіль, Передмістя Добромиля (Гучко), Поляна, Ляцко, Мігово, Папортно, Сопітник.
Близько 1450 р. львівський ловчий Миколай Гербурт побудував на Сліпій горі біля Добромиля дерев'яний замок. У 1467 р. селом управляв тіун Степан ще на основі руського права. Коли 1497 р. Добромиль сплюндрували татари, згорів і замок. Цього ж року польський король Ян I Ольбрахт визнав Добромиль містечком і дозволив проводити ярмарки. Містечко швидко розвивалось. Сюди переселялись купці й ремісники. Спроваджені з Моравії ткачі (також прибували інші колоністи) виробляли високоякісне сукно. За ним, а також за місцевою сіллю приїздили купці з Угорщини й Сілезії.







28 червня 1566 р. за старанням власника місцевих солеварень Станіслава Гербурта король Сигізмунд II Август надав Добромилю Магдебурзьке право. Запрошені власником Добромиля нові ремісники організовують цехи. Містечко укріплюється мурами й частоколом. Дерев'яний замок на горі Гербурт почав перебудовувати з каменю й цегли (див. Добромильський замок).
Продовжив цю роботу Ян Щасний Гербурт — видатний політичний і культурний діяч, який навіть писав поезії давньою українською мовою. У 1611 р. він запросив з Кракова друкаря Яна Шелігу й заснував у Добромилі друкарню. Тут Гербурт видавав як свої твори, так і праці Оріховського, Кадлубека, Яна Длуґоша (зокрема, перші 4 томи його праці «Історія польщі» вийшли тут). З 1622 р. Добромиль у руках магнатів Конєцпольских після заміжжя Александри — доньки Яна Щасного Гербурта — за представником роду Самуелем.







З першої половини XVII століття відомі печатки з гербом Добромиля: у червоному щиті — зелене яблуко, пробите навхрест двома срібними мечами (частина родового герба Гербуртів). У XIX столітті (в період австрійського панування) на печатках міста побутувало зображення яблука, пробитого трьома мечами (як це було в оригінальному родовому гербі Гербуртів), однак уже в 1920-х — 1930-х роках польська адміністрація повернулася до варіанту XVII століття.
Після поразки військ Б. Хмельницького під Берестечком у Добромилі на площі стратили багатьох міщан і селян, на містечко наклали велику контрибуцію.







У 1772 р. Добромиль потрапляє під правління Австрії, входить до складу Королівства Галичини та Володимирії. У 1784 р. на околицях міста з'являються дві німецькі колонії: Унтер Енґельсбрунн на схід від міста і Обер Енґельсбрунн — на захід (існували до II Світової війни, з 1867 р. — частини міста). Містечко й солеварні стають державними. Значно збільшився видобуток солі.
В 1872 р. через місто прокладена важлива залізниця, що з'єднувала Львів з Будапештом, так звана Перша угорсько-галицька залізниця. В місті збудовано залізничну станцію. 1876 р. з'явилися фабрика сірників, миловарня, склозавод, лісопильний та пивоварний заводи. У 1876 р.









Добромиль підноситься до рангу центру однойменного повіту (залишаючись таким і в часи ЗУНР, і в часи її окупації Польщею після 1919 р.). У 1880 р. в ньому живе 2734 осіб, а в Енґельсбрунні — 291 (загалом 655 римо-католиків, 479 греко-католиків, 1884 євреїв i 7 осіб інших релігій). У приміському селі Гучко (тепер це правобережна частина міста) було 626 греко-католиків і 532 римо-католики.
У 1895 р. під час виборів депутата до австрійського парламенту від сільської курії Перемишль — Мостиська — Добромиль від української радикальної партії висунуто кандидатуру Івана Франка, але його не допустили до віденського парламенту.









В 1921 р. Добромиль має 5386 мешканців, серед яких 2119 євреїв. У період кризи 1929–1933 рр. містечко занепадає, посилюється страйкова боротьба.
1 серпня 1924 р. до міста було приєднане правобережжя Вирви — село Гучко.
На 01.01.1939 в Добромилі проживало 6000 мешканців, з них 1400 українців, 2050 поляків, 2500 євреїв і 50 німців.









У 1940 р. німців виселили до Вартеґав за програмою Додому в Рейх.
У 1940—1962 рр. (за винятком 1941—1944) місто було центром Добромильського району.
23 червня 1941 р, під час II Світової війни, Добромиль захоплений нацистськими військами. В суботу 26 червня 1941 p. мешканці Добромиля відкрили на Саліні за містом, поблизу села Ляцьке, яму, повну трупів,— помордованих НКВД в'язнів. Як вдалось з'ясувати, військами НКВС було вбито та кинуто у соляні шахти понад 2,5 тисяч осіб українського, польського та єврейського походження. Це були в'язні Добромильської та Перемишльської тюрем, національно-свідоме та активне населення, яке не було прихильним до совєтської влади. У шахтах було знайдено також трупи дітей. Станом на червень 2015 року відомо про приблизно 3600 вбитих.









У серпні 1944 р., після двотижневих боїв у місто ввійшли радянські війська. Під час цих боїв місто двічі переходило з рук в руки і було дуже зруйновано.
У 1957 р. збудований хлібозавод, у 1959 — сироварний завод. Колишній деревообробний завод Ліхтмана, який займався тільки грубою обробкою деревини і заготівлею напівфабрикатів, перетворився на потужний деревообробний комбінат (Добромильський ДОК). Працював пивзавод. До 30 грудня 1962 р. Добромиль був райцентром Добромильського району Дрогобицької і потім Львівської областей.









Добро́мильська ра́туша — ратуша, розташована на центральній площі міста Добромиля (Старосамбірський район, Львівська область). Пам'ятка архітектури державного значення, внесена до державного охоронного реєстру.
Побудована у стилі класицизму з елементами ренесансу.
Історія не зафіксувала, коли була побудована добромильська ратуша. З приводу цього є різні дати. Держбуд УРСР зазначав, що вона стоїть з XVIII ст. Інші джерела подають XVI ст.
Ратуша нагадує стародавній замок: квадратна в плані, великий годинник, овальні вікна на другому поверсі та масивні дерев'яні двері. На фасаді вежі — проткнуте мечами яблуко — родовий герб Гербуртів, а також герб Добромиля.
Депутатами місцевої влади прийнято звернення до уряду України про включення добромильської ратуші у державну програму реставрації пам'яток архітектури.

і трошкі архивного...










Джерела:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Добромиль
https://uk.wikipedia.org/wiki/Добромильська_ратуша
https://polona.pl/search/?query=dobromil&filters=public:1


Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проекту: на експедиції і існування блогу та файлосховища.

Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.



Технічний партнер проекту:
авторизований роздрібний магазин DJI - dji-kyiv.com






ну як то так =))
Tags: Львівщина, ратуша
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments