m_a_d_m_a_x (m_a_d_m_a_x) wrote,
m_a_d_m_a_x
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Говори. Палац Стадницьких-Тишкевича.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки ...



Невеличке подільське село Говори знаходиться в південно-східній частині Віньковецького району, на березі колись повноводної річки Говірки.
Можливо, воно давно загубилось би в зелені лісів, цвітінні садків та суцільному бездоріжжі, якби не памятка старовини - графський маєток, і все те, що з ним повязане. Отож, далі історія села Говори...









Перша письмова згадка про село Говори датується др.пол.ХУІ ст., а точніше 1530 - 1583 роках, в податкових списках виданих Яблонським. В «Трудах Подольского епархиального историко - статистического комитета» під редакцією Є.Сініцького говориться: «Говоры село - расположено на двух холмах и низменности при речке Вербовой (Говорке) в 15 верстах от Новой Ушицы... На карте Боплана (ХУ11 в.) Говоры показаны на краю большого леса, простиравшегося до Бара».











В 1661 році Говори належали пані Христині Заміхівській із Потоку та були майже повністю розорені, внаслідок тодішніх тривалих війн. У ХVIII столітті власниками говорських земель стають пани Стадницькі. Першим власником Говор з роду Стадницьких був Пьотр (Петро) Каетан (див. портрет трошки вище), маршалек кам'янецький, який помер у 1791 році. Далі маєток перейшов до брата Пьотра Каетана - Ігнація Стадницького (помер в 1815).

Пьотр (Петро) Каетан Стадницький








Ігнація б в часи Тамерлана - круту б кар'єру зробив би. Хоча батько залишив йому єдине сільце Горнашівку, невдовзі граф накопичив у своїх руках чимало маєтків: Горинець, Говори, Поросятківці... Поховано збарача земель подільських було в кармелітському монастирі у Купині.











Старший син Ігнація Стадницького, Ксаверій Францішек (помер у 1857) пішов ще далі за батька і накопичив ще не лише з півдесятка сіл, а й містечко Стару Синяву. Від нього Говори потім перейшли до наймолодшого з його синів, Ігнація ІІ (1834 - близько 1895).











Далі ниточка власників маєтку переходить у руки дочки Ігнація ІІ, Рози марії, яка у 1893 р. вийшла заміж за художника, відомого ілюстратора і скульптора Олександра Тишкевича. Так садиба Стадницьких ледь не стала гніздом Тишкевичів - на заваді стала революція в Росії. Перед 1917 роком Тишкевич проявив кмітливість - продав усе своє майно місцевим за смішні гроші і емігрував. Селяни раділи халяви недовго - прийшли червоні і все забрали безкоштовно ... Після революції перекопали всю садибу - шукали золото. До сих пір шукають.











Ще Стадницький в ХVIII столітті збудували в Говорах палац, а в 1869 році його реконструював вже Тишкевич.
Чоловік власниці - граф О.М.Тишкевич був лікарем за фахом та мав багато нахилів і талантів, полюбляв живопис, скульптуру, архітектуру. Саме із його іменем пов'язують перебудову і зміни будівель маєтку. На межі XIX і XX століть одноповерховий графський будинок перетворюється на двоповерховий палац, прикрашений тильною і лицевою колонадами, добудовується приміщення оранжереї ( де ще до 1940 року зберігались рідкісні для нашої місцевості види рослин), підвальне приміщення пристосовується під винний погріб.









Малий двір був огороджений різьбленою з вапняку балюстрадою, на території маєтку паралельно розміщують два флігелі. Зовні графський палац прикрасили скульптурні голови левів, а в середині стіни і стеля оздоблені гіпсовою ліпкою та дерев`яним орнаментом, підлога вистелена паркетом із червоного дерева. В одній із кімнат палацу стіни були мармурові, за переказами тут була каплиця. Збереглися залишки керамічних камінів, за допомогою яких обігрівався будинок.









Згідно з розповіддю місцевого жителя, в одній з кімнат Тишкевич влаштував акваріум ... на стелі! Уявляєте, лежиш собі на дивані, а над тобою карасі плавають. Хоча завжди існує небезпека одного разу прокинутися трошки мокрим. Головне, там піраній не тримати ... Під час окупації німець прострілив акваріум чергою з автомата, і зараз все стелі в будівлі найзвичайніші. От така балачка - правда, чи ні, хто знає =).









Окрасою маєтку був парк, який розмістився майже на 10 гектарах. Поряд із місцевими видами дерев, в парку є сосна Веймутова, модрина, плакучий ясен. Головна алея висаджена липами. В 1903 році за проектом графа в парку був вимуруваний басейн. Він мав форму хімічної колби, на дні - три колодязі із джерельною водою, які наповнювали басейн до певного рівня, стіни вимощені дзеркалами, щоб вода нагрівалась від сонячних променів. Оскільки парк розбивався на заболоченій місцевості, то по всій його території були збудовані дренажні споруди. Ще одна балачка - що під час розбивки парку були посаджені липи таким чином, що вони утворили ім'я дочки Тишкевича - "Софія", якщо дивитися на садибу зверху.

по сусідству з палацом збереглося кілька господарських будівель - щось збереглося майже в первозданному вигляді, щось сильно перебудованому, а щось і новобуд ...










В період революції і громадянської війни графський маєток не був зруйнований, але зазнав значних змін. Частина меблів та цінностей була ви­везена до Львова. На жаль, безслідно зникла графська бібліотека, колекція посуду, картини О.Тишкевича.
В роки радянської влади в приміщеннях графського маєтку була організована агрошкола, а в 1922 році - сільськогосподарський технікум. Під час Великої Вітчизняної війни у флігелях маєтку окупаційна влада розмістила конюшні. Після звільнення Поділля в березні 1944 року технікум відновлює свою роботу в Говорах, а з 1953 року переводиться в Кам'янець -Подільський.

Шкода, але ми буквально на пів години розминулися, як з директором (завучем) так і завгоспом ліцею, тому не змогли потрапити всередину, де досить багато цікавого ... Але! Завдяки пані Ірині Пустинникової і її сайту castles.com.ua ми все таки дещо зможемо побачити ...














У звільненому приміщення розмістили дільничну лікарню. З листопада 1954 року в бувшому палаці графа Тишкевича розпочало роботу технічне училище №3. За роки існування професійно - технічний навчальний заклад зазнавав змін і перейменувань. З 2003 року - це професійний аграрний ліцей.
Звичайно, розміщення навчального закладу в графському маєтку змінило зовнішній вигляд будівель, приблизило їх до сучасності, стерло мистецькі цінності. Але в такому сусідстві є і свої переваги: приміщення в основному збережене, не руйнується. Крім того весь час пробуджує інтерес до старовини, спонукає молодь до краєзнавчих досліджень.

декілька кадрів з неба












Світлину палацу, зроблену перед революцією, Роман Афтаназі називає єдиним фотодокументом, який зберігся про Говори в Історії. Меблі в маєтку були старовинні і стильні, деякі з них на початку революційних заворушень було перевезено до Львова, до палацику по вул. Мохнацького. Це продовжило життя креденсів і крісел аж до 1939 року. Бібліотеку на польській і французькій мовах, однак, вивезти з Говорів не вдалося, як і колекцію японської порцеляни та картини пензля самого Олександра Тишкевича. Все це зникло безслідно.

єдина дореволючійна фотографія палацу


план садиби



Джерела:
https://castles.com.ua/hovory.html
http://myshtetl.org/khmelnitskaja/govory.html
http://govory1954.blogspot.com/2015/10/blog-post.html


Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проекту: на експедиції і існування блогу та файлосховища.

Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.



Технічні партнери проекту:
авторизований роздрібний магазин DJI - dji-kyiv.com






ну як то так =))
Tags: Хмельниччина, ліцей, палац, погляд з землі, погляд з небес
Subscribe

Recent Posts from This Journal

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments