m_a_d_m_a_x (m_a_d_m_a_x) wrote,
m_a_d_m_a_x
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Ілляшівка. Палац.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки ...



Щоб переконатися в тому, що це класична глуш, достатньо відкрити карту Хмельниччини. Що до Хмельницького, що до Старкона чи Старої Синяви - далеко. Дороги - такої, яка заслуговувала б хоча на тоненьку чорну лінію, а не незрозумілий пунктир - немає. Що ж є? А є - Палац.

першими нас зустрічають залишки старої мурованної огорожи




за двома стовбчиками, які колись були високою в'їздною брамою сторожка я якій зараз музейчик




А його історію знають польські дослідники Роман Афтаназі і Антоні Урбанський. І факти про історію села, і архівні світлини в обох авторів перегукуються.  Ілляшівка (польською Eliaszowka) відома з 1449 року і колись входила до уланівського староства (не в тому сенсі, що тут водилися хвацькі улани, а в сенсі симпатичного вінницького Уланова). Вічне прикордоння, тож землі навколо рясніли фортецями і укріпленнями. Десь саме під Ілляшівкою стояв табором кримський хан Кантимір Ага і начебто навіть насипав в селі вали та влаштував перекоп між ставками.

а ось і він сам - палац...








Пізніше село стало вотчиною поміщиків Вороничів і Дорожинських.
Томаш Дорожинський, який хазяйнував тут в ІІ половині XVIII століття, записав в 1800 році свої гроші і села в спадщину своїй другій дружині, княжні Гелені Четвертинській. І ще своїм братам. І племінникам. В результаті після смерті пана Томаша вся рідня пересварилася, бо не могла поділити спадщину по справедливості. Тому вирішили все продати - а гроші поділити.









І дуже швидко Ілляшівка потрапила до Северина Букара (1773-1853), автора відомого в Польщі щоденника, виданного Красовським. Правдоподібно, саме Северин почав будувати в новому володінні палац-резиденцію. Пізніше він записав Ілляшівку своїй дочці Клотильді, дружині Владислава Бернатовича. Вже в Бернатовичів близько 1830 року Ілляшівку купує Ігнацій Дорожинський. Ось нарешті і прозвучало прізвище родини, що мешкала тут і розбудовувалася, аж поки ХХ століття не внесло свої корективи в чужі життя.

тиловий фасад






Польський дослідник С. Лоза припускає, що ілляшовецький класицистичний палац з ледь помітними італійськими нотками було зведено за проектом відомого архітектора Домініко Мерліні. З таким же успіхом С. Лоза міг би приписувати палац Мікеланджело: на час побудови споруди, а це орієнтовно 1820-ті, Д.Мерліні вже помер. Хоча в народі живе переказ про таємничого Італійця, який звів маєток в Ілляшівці. Тільки легенди й лишилися - після революції палацові архіви були знищені.









Відомо, проте, що будівництво обійшлося в таку кругленьку суму, що навіть такий відомий і багатий поміщик як Северин Букар був змушений село закласти під заставу. Можливо навіть, що він так і не зумів добудувати резиденцію. Хоча, здавалося б, не такий вже й великий був палац: одноповерховий прямокутник 70 на 25 м. Але декор, декор!







Ох, про його розкіш все ще нагадує фриз з маскаронами і геральдичкими мотивами на теми зброї, що біжить під карнізом, прикрашеним ліпленими квітами, дві бічні колонади. Та достатньо одного погляду на архівні світлини, щоб зрозуміти, скільки палац втратив за радянські часи. Немає вже барельєфу Аполона з квадригою на портику головного входу, немає вже навіть колонади, яка прикрашала палац з цієї сторони. Дах втратив свою фантазійність. Парковий ризаліт теж позбавився аттикової стінки з ліпленням. Відомо, що колись палац був кремового кольору, а колони і ліпний декор були білосніжними.






 
В палаці у напівпідвальному поверсі були два приміщення для слуг, склади вина і овочей, кухня та дроварня. В панських приміщеннях була паркетна підлога, білі полаковані двері і багатий декор - приміром, тут знову можна було побачити барельєфи з Аполоном. Найцікавішими були кімнати з боку паркового фасаду: кожна з своїм характером і стилем. Двері тут були з декором з позолоченої бронзи.



все що залишилось від портику та каретного під'їзду




Головною прикрасою палацу була Мозаїкова (Кругла) зала з білими колонами, ліпниною, яка була накрита куполом. Поруч знаходиться Велика зала з чотирма вікнами, яка слугувала їдальнею. Цілу стіну зали покривала фреска з зображенням палацу в Лазєнках, театру на Виспі і ще одного невідомого будинку. На одній з бічних стін було зображено святиню Сивіли в Пулавах, а на іншій — молодого пустельника на фоні руїн.

нажаль, ми були тут у неділю, школа та музей були заперті, а охоронця чи сторожа ми знайти не змогли, але знайшли кілька кадрів з середини...








Південо-західна кутова зала спершу використовувалась як курильня, а пізніше була переобладнана в бібліотеку-кабінет, де було зібрано близько тисячі томів книг переважно на історичну тематику і частково на релігійну. Тут зберігався родинний архів. Кімната, яка називалась «Білий салон», мала стіни і прикраси білого кольору та м'які меблі червоного кольору. В одній з кімнат містився камін з жовтого штучного мармуру, який був прикрашений сатирами та колонами іонічного ордеру. В одній з зал зберігалися мисливські трофеї.
 
трошки кадрів з неба








Невеликий класицистичний флігель з двома парами колон біля входу містився за 150 м від палацу. Перед самим палацем була розбита клумба, позаду розташувався сад (6 га), навколо котрого бігла стежка для прогулянок (сад там є й зараз). З східного боку містилася висока в'їздна брама (не збереглася, проте подекуди ще помітні залишки старих мурованих огорож).









Палац дивом пережив 1918 рік, але був цілковито пограбований. В 1920 році, під час походу на Київ, солдати Війська Польського розвели просто на підлозі мозаїчної зали вогонь. На диво, пожежі не сталося.
В перші радянські роки палац так і був палацем - але не панським, а культури. В 1980-х роках те, що сяк-так стояло без ремонтів кілька десятиліть, почало падати: саме тоді завалився портик.
 
і трошки історії...










Ех, от би в машину часу - і в середину вісімдесятих. Скільки тоді ще було того, чого немає зараз. :(.


Джерела:
https://castles.com.ua/illiashivka.html
https://uk.wikipedia.org/wiki/Палацово-парковий_ансамбль_«Маєток_Ілляшівка»
https://www.wikiwand.com/pl/Eliaszówka_(rejon_starokonstantynowski)
ksi.btx.pl
http://slowopolskie.org/przez-podole-z-antoniukiem/
https://uk.wikipedia.org/wiki/Палацово-парковий_ансамбль_«Маєток_Ілляшівка»

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проекту: на експедиції і існування блогу та файлосховища.

Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.



Технічні партнери проекту:
авторизований роздрібний магазин DJI - dji-kyiv.com






ну як то так =))
Tags: Хмельниччина, палац, погляд з землі, погляд з небес, школа
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 5 comments