нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки ...
Продовження. Початок тут =>>
Даний текст підготовлено за матеріалами історичної довідки складеної Анатоль Изотов в рамках розроблення облікової документації, за результатами історико-архівних та бібліографічних досліджень Serge Kotelko проведених у 2009-2019 роках (скорочена версія). Дана робота не є повною, оскільки багато матеріалу та аналізу залишилось за її межами, оскільки назване увійшло до книги Serge Kotelko присвяченій сім’ї Анатра, в т.ч. комплексу їх дачі на Французькому бульварі, 28, а відповідно до виходу книги ми не можемо опубліковано його. Тому й скорочена версія. Чекаємо на вихід книги.
В інтер’єрах збереглись фрагменти первісного та радянського ліплення, а також фрагменти конструкцій гвинтових сходів на верхню терасу. В межах парадного залу збереглись дві колони коринфського ордеру, поверхня яких оздоблена брусковим та утюжним мармуром. В більшості кімнат підлоги заслані паркетною дошкою за радянських часів.
Якщо екстер'єри ми починали оглядати з центрального входу, то інтер'єри почнемо від крильця, бо тільки так зараз можна попасти в середину будівлі...
Проте зберіглося облицювання підлог (балкону та башти в межах ІІ поверху), а також тераси першого поверху (на окремих ділянках) керамічною плиткою виробництва заводу компанії Villeroy&Boch в місті Мерциг (Merzig). Підвіконня здебільшого з бетонної крихти, окремі підвіконня дерев’яні. Зберіглось первісне мармурове підвіконня в межах об’єму І поверху башти.
Конструкції даху становлять собою систему дерев'яних прогонів, стропил, стійок, підкосів тощо. Покрівля з металевих листів, по яких заслано руберойд. Первісно покрівля була покрита черепицею типу «Marseille».
кутове приміщення з виходом на перший поверх башточки
В стінах та підпільному просторі будинку збереглись канали повітряного опалення, а також залишки печі в підвальному приміщенні, яка була викладена з червоної вогнетривкої цегли із клеймом «A.Prima».
...три дівиці під вікном... - підвіконня: дерев'не, з гранітної крихти та мармурове...
Житловий будинок дачі був призначений для проживання власників, тому господарських приміщень, наприклад кухні, він не мав. Кухня знаходилася у флігелі, який було зведено на південний захід від житлового будинку за проектом архітектора Ю.М.Дмитренка й у тій же стилістиці.
Флігель кухонний . В плані складається з двох об’ємів, прямокутних у плані зі скошеним південним фасадом. Двоповерхова, площею 94 кв.м. Історично мав 10 дверей та 10 вікон. Максимальні розміри (збереженої частини) 10,2х12,30 м. Максимальна висота в гребені становить 10,18 м).
Стіни викладені з пиляних блоків ракушняка та вапняка, з вставками червоної обпаленої цегли у вузлах найбільших навантажень. Фасади вирішено в романській стилістиці течії стилю ретроспективізм. Парадний вхід до споруди розташований із східно – парадного фасаду. Віконні прорізи в більшості стрільчасті.
Їх первісні заповнення в більшій мірі втрачено. Огорожа балкона втрачена (збереглись кілька фрагментів та точки кріплення). Перекриття різні: цегляні по металевих балках, дерев’яні по дерев’яних балках. Сходи до другого поверху влаштовані за радянських часів бетонні.
Дах покритий черепицею типу «Marseille». Флігель опалювався 2 голандськими печами. Також в ньому були дві плити для приготування їжі. Згідно з оглядом флігелю 1924 року в ньому було дві кімнати – очевидно по одній на кожному поверсі, і обидві вони були кухнями.
Перед житловим будинком знаходився розпланований сад, в якому був фонтан та статуї на постаментах: одна з них зафіксована на фото 1915 року .
Південна межа дачі В.А.Анатра відділяла від дачі Міщенко (Францзький бульвар, 30) кам'яна огорожа довжиною 201 метр та висотою 2,13 метрів й товщину в 0,22 метра. Західна межа садиби, згідно з аналізом картографічних матеріалів відповідає нині існуючій.
Велика родина Анатра в основному покинула Одесу в 1919 році, проте Володимир Анжелович залишився в Одесі, продавши свою дачу. Після остаточного приходу до Одеси більшовиків у 1920 році, територія дач перейшла у відання Губкомувідділу, який укладав договори з охочими на оренду дач.
Так, одним з орендарів до 1923 року виступав якийсь громадянин Толян (підпис не розбірливий):
15 травня 1923 року Одеський Губкоммунвідділі та Одеський губернський раді професійних спілок уклали договір на оренду «саду-дачі» «со всеми фруктовыми, декоративными насаждениями и постройками сроком на три года, до мая 1926 года. Указанная площадь владения (…) составила 600 кв. саженей.
1 березня 1930 року Управління будинками відпочинку Окрстрахкаси звернулася до Управління дачами з проханням розібрати кам’яні огорожі між дачами по Пролетарському бульвару № 24 та № 28, а також між дачами по Пролетарському бульвару № 26 та №28 та закрити провулок між цими дачамі. В результаті огорожа була розібрана.
В 1934 році організовується санаторій ім. Чувиріна, якому були передані дачеволодіння, що знаходилися в орендному користуванні Окрстрахкаси по Пролетарському бульвару № 26, №28 та №30.
На аерофотозйомці 1944 року зафіксовано, поряд з іншим первісну господарські ворота (Рис. 11), які виходили на нинішній проїзд, що розділяє комплекс дачі В.А.Анатра та Одеський національний університет ім. І.І.Мечнікова.
2 червня 1951 року Міжобласне Курортне управління ВЦРПС і Дачний трест міста Одеси переуклали договір до 31 грудня 1955 року. Орендна плата тепер дорівнювала 20051 рубля в рік. Площа житлового будинку колишньої дачі В.А.Анатра вказана у 955 кв. м, а кухонного флігелю – 393 кв.м. На території санаторію було 5 абрикосів та 2 горіхи. Нараховувалось 416 декоративних та 290 бордюрних кущів.
По Житловому будинку дачі (тоді - корпусу №1) в 1969 році проведено капітальний ремонт на загальну суму 24411 рублів, в 1970 році вибірковий ремонт на суму 9106 рублів, в 1977 році знов проведено капітальний ремонт на загальну суму 13684 рублів, який продовжено у 1978 році на загальну суму 19283 рублів.
По кухонному флігелю (тоді - корпусу № 4) протягом 1969-1978 років проводились ремонтні роботи: 1969 рік – на суму 6335 рублів; 1970 рік – на суму 3388 рублів; 1971 рік – на суму 16500 рублів; 1975 рік – на суму 6800 рублів; 1977 рік – на суму 1500 рублів; 1978 рік – на суму 20000 рублів.
з цієї кімнати через балкон зараз тимчасовий перехід по драбині на третій поверх (куди ми не полізли, бо цікавого там, крім руїни нічого нема)
а тут колись були робочі сходи з першого до третього поверху
https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2019/AUGUST_2019/ODESSA/IN/9Y5B3723_3728_m.jpg
Після 1981 року огорожа комплексу дачі В.А.Анатра з боку Французького бульвару розбирається. Її ще можна бачити у фільмі 1965 року .
Рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 15 серпня 1985 р. №480 «Об утверждении дополнительного списка памятников архитектуры местного значения и границ заповедной территории в г. Одессе», будівлі по Французькому бульвару, 28-30 було взято на державний облік як пам’ятки архітектури місцевого значення – «Дачи /3 корпуса/».
ще трошки інтерьєрів кухонного флігеля
У 1991 році Пролетарський бульвар знову перейменовується у Французький. Наприкінці 1990-х років санаторій ім.Чувиріна фактично припинив своє існування.
Наприкінці 2000-х років втрачено частину флігеля кухонного, який зафіксовано, окрім іншого, й фото 1947 року.
У 2019 році Житловий будинок дачі В.А.Анатра подаровано Благодійному фонду «Корпорація монстрів» (https://www.facebook.com/korporaciya.monstrov.odessa).
далі ще буде...
Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проекту: на експедиції і існування блогу та файлосховища.
Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.
Технічний партнер проекту:
авторизований роздрібний магазин DJI - dji-kyiv.com
ну як то так =))
