m_a_d_m_a_x (m_a_d_m_a_x) wrote,
m_a_d_m_a_x
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Замок Ракоці (Ракочі) поблизу села Станиця і містечка Меджибіж..

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки ...



Невелика ранньомодерна фортеця регулярного планування під Межибожем обросла великою кількістю легенд та вигадок. Саме в цьому місці, як вважається, розташував свій укріплений табір Георгій Другий Ракоці, в ході походу в якості союзника Хмельницького по Речі Посполітій. Ми були тут після дощів і тому не змогли дістатися замку землею, нас не пустили болотисті підтоплені низини і рови. Але ми мали коптер і не зважаючи на сильний та поривистий вітер відзняли це укріплення з висоти. І так, поїхали...







Типова згадка про цю фортецю виглядає так:
...урочищ[е] Ракоші,.. міститься на лівому березі Південного Бугу між старовинним Меджибожем і Гловчинецьким кар’єром. Звідки з явилась дивна назва урочища? У 1657 році на цій місцевості стояв військовим табір угорського князя Ракоші, спільника Богдана Хмельницького у боротьбі проти польських завойовників. Кілька поколінь місцевих жителів зберегли пам’ять про тих, хто допомагав українцям звільнитись від чужоземного гноблення. Неподалік від табору у давні-давні часи була фортеця – майже аналог Меджибізької. Її зруйнували за наказом турків, які не раз нападали на українські землі, грабували людей гнали в полон українських дівчат. На місці, де була давня фортеця, ніхто розкопок не проводив…
Така ось місцева міфологія.







Більш достовірну інформацію можемо бачити у статті Б.Моці та Ю.Толкачова про укріплення Меджибожа:
В 1657 р., коли союзного козацькому гетьману угорського князя Ракочі розбили поляки, він деякий час стояв із військом, окопавшись понад Бугом десь під Меджибожем. Нині в двох (приблизно) кілометрах від міста нижче по течії Бугу знаходиться замчище з валами та залишками мурованих будівель. В плані воно близьке до квадрату зі стороною приблизно 125 м; всі чотири сторони мають зламану до центру і всередину конфігурацію. Валів у замчища два: зовнішній нижчий, внутрішній вищий, а між валами проходить рів.







На двох кутах містяться фундаменти круглих башт, причому через одну з них проходив в’їзд. Всередині, ближче до північної сторони, помітно фундамент якогось мурованого будинку. Каміння всіх мурованих споруд місцеві жителі розібрали для власних потреб ще у ХІХ ст. Навколишня місцевість носить назву Раковець. Проте вважати його за замок Ракочі 1657 р. навряд чи можливо. Вірогідно, саме назва місцевості по співзвучності викликала до життя легенду про замок угорського князя. Або саме через те, що тут розташовувалися шанці його табору, навколишня територія отримала назву Раковець. У всякому разі розбитому Ракочі не було аж ніякого практичного сенсу будувати під Меджибожем мурований замок.







Втім, методично проведені розкопки фортеці показали, що її історія почалася раніше походу Ракоці:
Протягом восьми років Хмельницька обласна громадська організація “Постійно діюча археологічна експедиція “Меджибож-2000″, досліджувала та проводила розкопки фортеці “Ракочі”, розташованої між селами Ставницею і Головчинцями Летичівського району. Фортеця, збудована на початку XVI століття великим коронним гетьманом Миколою Синявським, проіснувала близько 30 років і була зруйнована, відповідно до літопису, 1566 року під час нашестя орди кримських татар. Унікальність фортеці в тому, що в ній не проводилися пізніші перебудови, і вона є закритим археологічним комплексом з елементами фортифікацій і артефактів, що збереглися. Це – єдиний пам’ятник фортифікації XVI століття, що зберігся в Україні в майже первозданному вигляді. На території розкопок були виявлені фрагменти італійської майоліки і турецького фарфору початку XVI століття, предмети побуту й озброєння прикордонного загону, монети з Прусії, Польщі, Литви, Кримського ханства.





360º панорама. Для перегляду у весь екран, з високою якістю, натискаємо на назву панорами англійською мовою в лівому верхньому куті та переходимо на сайт 360cities для перегляду панорами в повноекранному режимі



В 2000 р. розпочались дослідження маловідомої фортифікаційної споруди. Зібраний матеріал, зовнішній вигляд пам’ятки давали можливість визначити період її функціонування у межах XVI-XVII ст. У місцевого населення замчище має назву «Башта». В історичній літературі воно називається замок «Раковець» та на 1820 – ті роки видно було сліди стін та двох веж, що були розібрані на будівництво конюшні. Пам’ятку пов’язували з ім’ям та діяльністю табора Юрія II Ракочі.
Результати досліджень 2001 р. дозволяли визначити пам’ятку як багатошарову: крім пізньосередньовічного шару, що про датований кінцем XV – другою третиною XVI ст.(монети від 1479–1563 рр.), на замчищі простежено культурний шар IV-III тис. до н.е. (трипільська культура) та ІІ тис. до н.е. (доба бронзи), поодинокі знахідки XIII-XIVст. Враховуючи принципове значення кутових споруд для фортифікацій пізнього середньовіччя, дослідження зосередились у південно-східній частині. Дані засвідчили, що об’єкт є комплексом земляних (дерево-земляних) укріплень та кам’яних об’єктів.









Роботи 2003 р. поповнили відомості щодо облаштування окремих фортифікаційних елементів, їх хронологію та функціональне призначення, підтвердили висунуту гіпотезу щодо початку та періодів будівництва укріплення. Залишки руїн об’єкта віднесли до фортець тенального накреслення. Зроблено припущення, що для посилення деревного каркасу земля перемішана з каменем, оскільки її кислотність настільки висока, що дерево швидко псувалось. Високий рівень ґрунтових вод та близькість до річки дозволили використати класичну голландську технологію – шлюзований водяний рів, який відділяв ескарп від контрескарпу. Головний акцент оборони зроблено на північному фронті, де стояли по діагоналі на північно-східному та південно-західному кутах теналей башти, остання – невід’ємна риса фортифікації XVI – XVII ст. призначалась для вартового. Пам’ятку визначили у межах першої половини XVI ст.









Аналіз нумізматичного комплексу та залучення історичних джерел дозволили припустити можливість обмеження цього періоду хронологічними рамками 1540-1569 рр. Основний зібраний матеріал: руків’я ножів, форми головок цвяхів, набір кахель і т. д. Будівництво фортеці такого типу в цей період розпочиналося зі зведення кам’яностінного периметру, а потім посилення його шляхом спорудження валу та рову. Передова того часу система укріплень, знахідки цілих та фрагментованих зразків озброєння, боєприпасів, амуніції, спорядження вершника – фортифікаційний об’єкт як табір кінноти чи так званої роти коронної під керівництвом власника Меджибожа – польського гетьмана, воєводи Белзького Миколи Сенявського. З описом досліджень залишків укріплень можна ознайомитись тут - https://forum.zamki-kreposti.com.ua/topic/887-ставниця-меджибіж-фортеця-замок-ракоці/.











Об'єкт дуже цікавий і дійсно може претендувати по ряду ознак на звання унікального фортифікаційного комплексу. Крім центрального ядра є ще й зовнішня лінія оборони, добре видима на супутникових снімках. Аналогом Меджібожського замку це укріплений складно назвати. Йому взагалі складно підібрати аналог (у всякому разі, з укріплень, розташованих на території України), що і є одним з ознак унікальності об'єкта. До речі, не такий вже він і невеликий, особливо, якщо взяти до уваги зовнішню лінію оборони. Ось, наприклад, можна порівняти в одному масш табі не маленький Меджибізький замок з "Замком Ракоці.






план


Мабуть замок мав зовнішній вал укріплень - так звану «Анвелопу». Через певні відстані анвелопа переривається напівкруглими прибудовами - демілюнамі, можливо гарматними позиціями. На загальній фотографії, також, дуже добре видно гласис - пологий земляний насип перед зовнішнім ровом замку. Гласіс висипаний так званою «Жорствою» - сумішшю піску, глини, гранітної і вапнякової крихти. З цієї жорстви зроблені багато інших елементів укріплення. Походження жорстви поки не відомо. Або вона здобута з гранітної і вапнякової кірки, яка лежить в основі замку, або вона привізна. Це важливо хоча б для визначення кількості витрачених зусиль творцями замку. Вивчити геологічну основу замку заважає високий рівень грунтових вод. На місцевості анвелопа і демілюни виглядають наступним чином. Їх збережена висота не більше метра, ширина 3-4 метри. Рів перед анвелопой не читається, хоча його ймовірність цілком імовірна. Археологічними методами ні анвелопа ні демілюни поки не досліджувалися.

погляд на останок



Джерела, матеріали з яких використані в статті та з яких більше можна дізнатися про замок:
форуми zamki-kreposti.com.ua та relicfinder.info.




Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка. Monobank (5375 4141 0020 4055) одержувач - Максим Рітус.

Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Архітектурні Пам'ятки . Спадщина".


Технічний партнер весняної експедиції 2019 року:
авторизований роздрібний магазин DJI - dji-kyiv.com





ну як то так =))
Tags: замок, мури, руїни, фортеця
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments