?

Log in

No account? Create an account

m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Буцнів. Римо-католицька церква св. Войцеха.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки ...



Колись Буцнів був сам собі господар. Не передмістя Тернополя, котрий розповзається на всі сторони як тісто, залишене кимось великим і сильним, але дуже забудькуватим. Не селом. Містечком був (аж до 1848 року!), староством був, магдебурзьке право мав з 1469 року - і ті вісім кілометрів до Тернополя були не тими, що зараз. І замок мав. Мурований. От коли зведений, точно вже не відомо - чи то в XV, чи то в XVI ст. У другій половині XVII ст. поселення було королівщиною, належало Габріелю Сильницькому, черняхівському та пізніше кам'янецькому каштеляну. 1 листопада 1671 р. з-під Брацлава надійшла інструкція, за котрою була створена комісія. Вона мала визначити суму, яку держава мала компенсувати Сильницькому в пам'ять про військові заслуги каштеляна, його перебування у турецькому полоні та кошти, витрачені на укріплення Буцнева. Ось чи не єдина згадка про буцнівський замок у документах. У XVIII ст. форпост втратив своє значення і почав занепадати.











Но ми проскочимо історію містечка, кому цікаво - будь ласка до сайту "Замки і храми України" - там про все є, а ми, далі про церкву… Отже, храм зведено на кошти Теодора Серватовського, (інженер за освітою, був добре освіченою та розумною людиною) в 1889-1890 роках. Будується неороманська, акуратна і гарненька римо-католицька церква - за проектом видатного львівського архітектора Юліана Захаревича. Будівля відразу проектувалася як родинна усипальня-мавзолей. І за вибором архітектора, і за насправді якісним результатом видно, що до побудови храму Теодор поставився так само, як і до господарювання - амбітно та з розмахом. Стилістика була характерною для Захаревича, батька галицького історизму: перехідний стиль, де сучасна на той момент архітектура проступає через риси неороманського та неоготичного стилів.









Освятив храм під титулом св. Войцеха ((за польскими джерелами — св. Петра/св. Войцеха, за українськими дослідниками — св. Адальберта і Різдва Пресвятої Діви Марії)) львівський єпископ Ян Пузина. Будували з місцевого пісковику, перекривали червоною черепицею - в 2017 році вона була вкладена штабелями на костельному подвір'ї.
Спочатку храм мав башту-дзвіницю - її видно на єдиному архівному фото, (з 16 тому "Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego", Краків, 2008 року). Дзвіниця була підірвана росіянами у Першу світову війну. У храмі була репродукція чудотворної ікони Белзької Богоматері, яку під час Другої світової війни врятував Микола Полігайло.







Теодор Серватовський з своєю диво-церквою все ж був для Буцнева явищем дивним і дещо нетутешнім. На прикладі села бачиш, що оте "окатоличування" - воно не лише креатура пропагандистів, а й реальний процес. В 1895 році  Серватовський "при всій повазі повідомив людям, що поки вони не зберуть 3800 злотих для створення парафії, до того часу нічим займатися не буде і костел закриє". А може, це зворотній бік гарного господарника. "Хазяйновитий" часто має в синонімах "скнару". Парафію створили аж у 1901 році.
 








Автор статті про костел св. Войцеха у 16 томі "Костелів і кляшторів давнього Руського воєводства" Ян К. Островський пише, що храм в Буцневі - безперечний шедевр галицького історизму, один з найкращих творів Юліана Захаревича. Всі, хто бували в Буцневі, напевно, це підтвердять. Тому так сумно через ті пертурбації, котрі споруда переносить через православних квартирантів.









Храм, в досить вже втомленому стані, з тріщинами по стінах, в 1990-х рр. віддали місцевим парафіянам УПЦ КП - і вони взялися переробляти його на свій смак. Вліпили на вершечок російський хрест з перекладиною, такий же хрест зараз на віконних вітражах. Мало того що він тут ну ні як не на місті, так ще піди доведи невігласам, що на Поділлі та в Галичині НІКОЛИ не побутувала така форма хреста, це - дитятко російського православ'я, з котрим нібито і мусить боротися Київський патріархат. Ага, зараз, боротися. Українські батюшки від КП виховані на тих же візуальних орієнтирах, що і московські. Все це - наслідок низької культури. І це дуже, дуже сумно. :(









В інтер'єрі все ще є неороманський, суворий амвон, копія Ченстоховської Богоматері з головного вівтаря та скульптура Антонія Падуанського з бічного вівтаря. Ще є дві оригінальні кропильниці. Є таблиця з написом: «Тут спочиває Генрика з Крушевських (Серватовська), померла на 36 році життя, дня 20 грудня 1880 року. Хай упокоїться її душа». З тильного боку костелу, при апсиді, зберігся гробівець Серватовських - з горельєфом мадонни. Вона традиційно тримає ногу на півмісяці. Саме на півмісяці і базувалися старі хрести на наших церквах. Тільки звідки то знати попам?:( На південний схід від костелу в 1890 р. збудували муровану плебанію.








Храм постраждав у Першу світову війну, та був відбудований у 1922-1923 рр. стараннями тодішнього священика Нестора Шукальського.  У квітні 1940 р. Владислава  Серватовського (1873-1940) з родиною вислали у Казахстан, де він і помер. Всі колекції з палацу розпорошилися по світах. Від замку ж не лишилося й сліду.











За радянської влади в приміщенні костелу був зерносклад, потім — сховище для міндобрив.
Зараз це Церква святих апостолів Петра і Павла — парафія і храм Тернопільського благочиння Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату в селі Буцневі Тернопільського району Тернопільської області. З 1993 році зареєстрували громаду УПЦ КП. Костел перебудували під церкву святих апостолів Петра і Павла.
1993—2013 рр. тут служив протоієрей Мирон Гах — духовний пастир, теолог, художник та архітектор.
Пам'ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер 1933.

1988


вона же, як зараз модно - кольорована =)












церква до першої світової, з двінницею



Джерела:
https://www.castles.com.ua/bucniow.html
https://uk.wikipedia.org/wiki/Церква_святих_апостолів_Петра_і_Павла_(Буцнів)
https://www.pslava.info/TernopilRn_BucnivS,233810.html
http://ukrainaincognita.com/ternopilska-oblast/ternopilskyi-raion/butsniv/butsniv-zagubleni-shedevry-pid-ternopolem
https://07061989.blox.ua/2011/07/Butsniv.html


Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка. Monobank (5375 4141 0020 4055) одержувач - Максим Рітус.

Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Архітектурні Пам'ятки . Спадщина".


Технічний партнер весняної експедиції 2018 року:
авторизований роздрібний магазин DJI - dji-kyiv.com





ну як то так =))


  • 1

Бунців. Римо-католицька церква св. Войцеха

Пользователь rudy_ogon сослался на вашу запись в своей записи «Бунців. Римо-католицька церква св. Войцеха» в контексте: [...] ькі Архітектурні Пам'ятки . Спадщина". https://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/542025.html [...]

Цікаво, спасибі! Я не зрозумів критику хреста - традиційний православний восьмикутний хрест. Ображати цей хрест тільки з національних міркувань - перегин і богохульство. Таким чином ви ображаєте все православне християнство. Я зрозумів би критику з архітектурних міркувань, такий хрест спочатку не замислювався. Але присвячувати цілий абзац "низьку культуру московського православ'я" ... Це знижує рівень ваших статей. 

Йдеться не про хрест - речь про безкультурье - пам'ятку не можна перебудовувати на свій смак.
Це не власність Православної церкви.
Просто вони звикли що ім все спускають з рук и роблять що хотять.
Це і хрести, і різнокольорова бляха, і пластикові вікна з вагонкою...

Добре, зрозуміло. 

  • 1