?

Log in

No account? Create an account

m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Flag Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Ушня. Римо-католицька церква Св. Йосифа. Музей, так званої, “домашньої ікони”.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки ...



Назва села не змінювалась. « Ушня»- з санскрипту (найдавнішої мови світу) означає « ранкова зоря».
В Україні було три села з назвою Ушня – у Львівській, Чернігівській та Вінницькій областях. Під сучасну пору залишилось два – на Поділлі такого поселення вже немає. Перша письмова згадка про село Ушня сягає в глибину столітть. Про походження назви села ходить багато легенд. В одній з них старожили розповідають, що колись русло річки Зах. Буг утворювало різкий поворот «як вухо» і йшло далі на захід. І в «вусі» на правому березі річки колись поселилися люди, бо була вода і ліси. В річці було багато риби і раків.









Інша розповідає про те, що колись на цій території кріпакам за провину відрізали вуха . Вважають, що від цього і пішла назва села. Є ще одна версія, яка розповідає, що назва села Ушні походить від її засновниці – графині Ушинської ( або Ушанської), котра не кривдила людей і робила все можливе, щоб населення зростало. Ушинська була дуже багата і побудувала тут великий фільварок. Навколо фільварку одна біля одної виростали хати селян і ремісників, котрі обслуговували її маєток, а згодом виникло невеличке поселення. Після смерті графині поселення назвали Ушня.

Святий Йосип


Святий Петро




З історії поселення відомо, що у 15 ст. Ушня була власністю польського короля, а у 16 ст. належала Яну Сєнєнському – руському воєводі і коронному маршалу. Село почало розбудовуватись в 1611 році. Перші історичні згадки про Ушню датуються 1614 роком, це коли Білий Камінь відмежував від себе два села Ушню і Черемошню. У 1772 році Галичина відійшла до складу Австрійської імперії. Разом з Українськими землями було об’єднано етнічні польські землі і нове адміністративно-територіальне утворення одержало назву Королівства Галіції і Лодомерії з центром у Львові. Умовною межею між сходом і Західною Галичиною була ріка Сян. Ця провінція поділялась на 18 округів, один з яких називався Золочівським, куди і входило с. Ушня.









За майновою податковою книгою 1806-1820 років с. Ушня входило до ключа ( це коли кілька сусідніх сіл належать одному власникові) Білокам’янецького, разом з селами Жуличі, Черемошня, Бужок. Ключ входив до Золочівського циркуля і межував на сході з селами Городилів, Сасів, Підгірці. Білокам’янецький ключ був поділений на три фільварки : Білий Камінь разом з Бужком, Черемошня з Ушнею без млина, Жуличі з ушнянським млином. 1867рік – за новим поділом с. Ушня залишилась у складі Золочівського повіту. Так було до падіння Австро-Угорської імперії, і навіть трохи далі.







Хати до війни переважно були трикамерні : мали дві кімнати( одна з яких була світлицею, а друга виконувала ще й функцію кухні ) і комору. Будинки вкриті були переважно соломою, люди жили бідно. Було багато курних хат. Наприкінці 19 ст. власник маєтку Йосиф Шнайдер віддав село сестрам милосердя.
У 1882 році в селі проживало 1318 жителів, з них 1170 грекокатолики, 52 римокатолики і 96 евреїв. У 1885 році дідичі мали 449 моргів землі, а село – 2113. В 1900 році в селі проживало 2088 осіб, в тому числі 583 грекокатолики, 1417 римокатоликів, 87 евреїв. Як бачимо, перед Другою світовою війною дві третини мешканців становили поляки. Їх в 1935 році було переселено в Польщу. Більшість з них проживає в с. Доманьов біля м. Вроцлав. І в 1935 році в селі вже проживало 609 осіб. Після війни в село Ушню було переселено українців з Польщі. Це 1945-1948 роки.







Село Ушня з 1640 року належало до парафії Білого Каменя. В селі була польська парафія, адже в селі проживало багато поляків, і латинська парафія. Латинська парафія Білого Каменя належала в 17 ст.до Золочівського деканату, потім до Бродівського, а потім знову до Золочівського. Колишня римо-католицька святиня розташована одразу ж за церквою. Храм дуже гарний. Відомо, що цю святиню збудували у 1900-1901 роках у стилі « необарокко» і освятили під титулом Святого Йосипа. Починаючи з 1903 року в Білому Камені проживав о. В. Вродарчик, який хоч і мешкав у збудованому ним проборстві, працював в Ушні.









У 1934 році Ушня стала окремою парафією, оскільки мала чисельну польську громаду (яка, до речі була вдвічі більша за своєю чисельністю від білокамянецької) і вимагала більшої уваги. Доїзд священника з Білого Каменя по грунтовій дорозі вже не задовільняв потреб майже півторатисячного польського населення Ушні, яке до того ж, вже мало свою церкву і проборство (садиба для священника). Парохом ушнянської парафії став молодший брат Вільгельмана отець Юзеф Вродарчик. Напередодні початку Другої світової війни о. Юзеф Вродарчик виїжджає до Польщі, а його місце займає о. Вільгельм Вродарчик і протягом 1939-1942 роках працює парохом ушнянської парафії.









В храмі був навіть орган, який місцеві діти після війни розібрали. У 1947 році церкву остаточно закрили і перетворили на колгоспну комору. Тут зберігали зерно, стояли склади з міндобрив. У 90-х роках ХХ ст. вона перестала бути складом. Фасад порожнього тепер храму прикрашають фігури Св. Петра і Павла, а також Св. Йосифа. Трохи нижче напис на польській : « SWITY JOZEFIE MODLSIE ZANAMI». Нажаль, не збереглися сліди внутрішньої оздоби храму. Всередині святині є хори, на які виводять дуже вузькі і заокруглені східці.











Зараз святиню опікує старий чоловік, який зробив в неї музей. Музей нікому вже не потрібної, так званої “домашньої ікони”. Він розповідає, що йому було гірко дивитись, як образи викидають на смітник, і перші експонати були начеб то витягнути з багна. Потім, на одному зі сільских сходів він попрохав селян не викідати образи, а нести до нього. Так і склався цей незвичайний музей. Тут не має якихось музейних експонатів, але більше в селі лики святих не палять на вогнище та не викидають до сміття.

погляд на останок



Джерела:
http://ushnabiblioteka.blogspot.com/p/blog-page_10.html
http://andy-travel.com.ua/ushnya


Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка. Monobank (5375 4141 0020 4055) одержувач - Максим Рітус.

Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Архітектурні Пам'ятки . Спадщина".


Технічний партнер весняної експедиції 2018 року:
авторизований роздрібний магазин DJI - dji-kyiv.com





ну як то так =))


  • 1

Ушня. Римо-католицька церква Св. Йосифа

Пользователь rudy_ogon сослался на вашу запись в своей записи «Ушня. Римо-католицька церква Св. Йосифа» в контексте: [...] ькі Архітектурні Пам'ятки . Спадщина". https://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/537700.html [...]

  • 1