?

Log in

No account? Create an account

m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Єзупіль. Римо-католицька церква Успіння Діви Марії.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки ...



Єзупіль (пол. Jezupol, попередня назва Чешибіси (Чешибіш), за часів СРСР — Жовтень) — селище міського типу Тисменицького району Івано-Франківської області. Розташоване на злитті річки Бистриця у Дністер. Єзупіль визнано одним із найдавніших поселень Галицького Придністров'я.
Власником села Чешибісів був шляхтич Ян Розумек з Клечова, який разом з дружиною Анною продали у 1435 році маєток шляхтичу, краківському хорунжому Павлу з Вроцімович гербу Пулкозіц, від якого маєток у 1437 році набув Михайло Бучацький.



2013




2013






2013




7 листопада 1435 року— перша відома письмова згадка про село (лат. villa), яке тоді називалося Чешибіси (Чешибіш), в записі № 32 «Найдавніших записів галицьких судів 1435—1475 років». У часи власности Бучацьких сільце стало, за свідченням історика Яна Длуґоша, містечком. Чешибіси були укріплені дерев'яно-земляною фортецею (неподалік — переправа через стратегічно важливий Дністер). Після заміжжя Анни з Бучацьких, доньки Петра, внучки Міхала, як посаг перейшло до Яна Каменецького. Від нього маєток успадкував син Миколай (†1519 — наприкінці червня 1513 р. призначений на праві «доживоття» буським старостою; помер бездітним), потім — найстарша донька краківського воєводи Миколая Каменецького Анна, дружина лелювського старости Станіслава Спинка з Бондкува пол. Bądków; мешкала тут постійно). Овдовівши, бл. 1530 повторно вийшла заміж за графа Яна Тенчинського. Єзупільські маєтки успадкували також її сини від першрго чоловіка.





2013




2013


тильна сторона лікарні(колишні монастирськи келії) що примикає до церкви


2013


Згодом власником Чешибісів став Марцін Зборовський. Невідомо, як він придбав маєток, власником його перед ним був граф Анджей Тенчинський. Одна з перших відомостей про посідання М. Зборовським маєтку в Чешибісах — 1550 рік. Анджей Тенчинський тривалий час робив напади на маєтки М. Зборовського, викрадав його підданих, нищив посіви. У 1558 році разом з озброєними шляхтичами та слугами на возах зробив напад на містечко в час відсутності дідича, пограбував міщан, знищив посіви, плоти, токи. Конфлікти тривали до смерті М. Зборовського (1565). Маєток посів його син Кшиштоф (місто, села Ганусівці, Побережжя, Ястребець, Селець, Старе Село, Богородчани), який осів тут, повернувшись з-за кордону.
20 січня 1591 король Сигізмунд III Ваза у Варшаві видав привілей, яким підтвердив, що зняття баніції з шляхтича Кшиштофа Зборовського не означає втрату Якубом Потоцьким прав власності на Чешибіси
У Чешибісах був дерев'яний замок, в якому власник Якуб Потоцький оборонявся від татаh.
1594-го татари спалили місто під час нападу на Галичину через прорахунки коронного командування.

пійдем на інший бік. Лікарня (колишні монастирськи келії)




2013






до церкви ми заходимо через боковий вхід, ще у 2013 році над ним був хрест - зараз нема =(




Згідно з однією народною легендою, під час наїзду татар польський шляхтич Якуб Потоцький втікав від них на своєму коні-румакові. Він переплив Дністер, але кінь ніяк не міг вскочити на стрімкий берег. Воєвода вигукнув: «Єзус-Марія!» — кінь виніс його на суходіл. На подяку Богові воєвода дав обітницю заснувати на обох берегах Дністра міста, так з’явились Єзупіль і Маринопіль (Маріампіль). За ще одною легендою кажуть, що коли Яків Потоцький дивом уцілів у 1594 році при обороні міського замку від турецьких загарбників, які повністю спалили місто, вдячний за порятунок, він дав богові обіцянку, що побудує доминиканцам церкву і монастир.

правий портал




















У 1597 році старанням Потоцького змінино назву поселення на Єзупіль та зведено на місці згорілого храму тимчасову невелику дерев'яну святиню, був заснував прихід, який був доручений домініканцям, про що існує навіть запис (до речі - домініканський кляштор функціонував з 1594 по 1943 роки). Власником (дідичем) Єзуполя був Миколай Потоцький — син Якуба Потоцького, тому в деяких документах підписувався «Миколай на Єзуполі Потоцький», був похований в домініканському храмі містечка.



2003










лівий портал










Зведення кам'яного храму за проектом Павла Римлянина почав Микола Потоцький в середині 17 століття. Храм Успіння Діви Марії мав 5 вівтарів, головний з яких прикрашав відомий з кінця 16 століття чудотворний образ Матері Божої. У 1715 році відбулася реставрація костьолу і монастиря, зруйнованих після нападу татар 1676. Однак роботу перервали через судові суперечки, а дві спроби продовжити розпочату справу натурі не закінчилися. У тридцяті роки 19 століття стояли пліч-о-пліч три сакральні будівлі: одна не відремонтована і дві недобудовані. Тільки в 1843 році завершили будівництво одного костьолу, інші розібрали на каміння, зрозумівши приреченість даних затяжних потуг до зодчества. Церкву назвали в честь Успіння Пресвятої Діви Марії.

пійдем до підземелля... вхід з лікарні (колишні монастирськи келії)














Відомо, що вже в 1622р. в церкві був орган: бо згадується в документах якийсь органіст Циріл (Cyryl) з Вінниці. А в 1894р. отець Флоріан Бєлют (Florian Bielut) організував купівлю нового органу. На жаль, Друга світова не помилувала інструмент. Перша світова війна знищила храм, однак з 1920 по 1923 роки його відбудували заново і відразу освятили. Півтори тисячі віруючих зібрали коштів для швидкого зведення нової святині. У 1944 році домініканці виїхали в Речі Посполитої, забравши з собою найцінніше майно храму, зокрема чудотворний образ Матері Божої. Спорудження покинули.













Із 1944 по 1956 в селищі була в'язниця Жовтневого районного відділу НКВС. Тут, неподалік лікарні (колишній монастирський корпус), була знайдена вже друга могила жертв сталінських репресій. Першу виявили на початку 90-х років минулого століття, де було виявлено 46 скелетів. Закопували закатованих людей у рові. Тіла складали один на одного, інколи навіть у шість шарів. Їх пересипали вапном, щоб скоріше розклалися і не було чути трупного запаху. В окремих черепах виявлено кульові поранення та знайдено біля кісткових залишків гільзи від куль.
Другу могилу виявлено у 2014 році. Ідентифіковано 225 скелетів, у тому числі 54 дитячих. Розкопки ще не завершено, оскільки на похованнях нині стоять гаражі лікарні, а інша частина залишків закатованих — під дорогою. Відповідно до норм міжнародного та українського законодавства на такі «особливо небезпечні злочини проти миру та безпеки людства» не поширюється термін давності їх скоєння.



пара старих листівок




Повернули римо-католикам храм тільки в 2003 році. В храмі збереглися старі розписи, але частину їх (в алтарному просторі) відновити не вдалось і вони були остаточно знищені. Храм потроху відновлюється маленькою громадою вірних. Також, під церквою є підземілля, вход до них зараз тільки з приміщення лікарні, колишнього монастирського корпусу. Кажуть що вони дуже великі і на цей час повністтю не відкриті та розчищені. Поруч з церквою діючий старий цвінтар, який і зараз використовується за призначенням.



Джерела:
wikipedia.org
ua.igotoworld.com
rkc.in.ua
castles.com.ua
kresy24.pl
szczecin.fotopolska.eu
polona



Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка. Monobank (5375 4141 0020 4055) одержувач - Максим Рітус.

Дякуемо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Архитектурні Пам'ятки . Спадщина".


Технічний партнер весняної експедиції 2018 року:
авторизований роздрібний магазин DJI - dji-kyiv.com





ну як то так =))


  • 1
Видно добре як змінився на краще!
Не знав, що там так гарно всередині, навіть і не пригадаю чому не зайшли коли були у Є. туди

Зайти в середину не так то просто, якщо б я не зустрів водія швидкої допомоги, шо ремонтував свою машину, який знає сім'ю опікувачив церкви, там має їх телефон, то і сам би не попав =) як кажуть, язик до Київа доведе... в 2013 так і було, поцілував двері та поїхав далі...

  • 1