?

Log in

No account? Create an account

m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Любар. Храм св. Архангела Михаїла та св. Домініка/Наследие. Любар. Храм.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
—————
Поддержите проект своими лайками, распространением и благотворительной денежной поддержкой. Благодарим всех Вас за то, что Вы с нами!

нагадую, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки .../
напоминаю, там где это возможно, по клику смотрим большие картинки...




На початку XVII століття власники Любара князі Острозькі поступово перейшли до католицизму. Вони підтримували постійні зв'язки з представниками ордену домініканців. Близько 1610 року згадується приїзд до міста генерального вікарія Руської конгрегації ордену Кипріана. Вочевидь, у Любарі мала існувати якщо не домініканська фундація, то принаймні плани щодо її спорудження. Найвірогідніше, ініціаторкою фундації була власниця Любара Софія Острозька, адже досить промовистим є зв'язок її з домініканцями — її сповідником був саме домініканець Адам Пекарський, який 1623 р. видав присвячений їй панегірик. Саме ці персональні контакти Острозьких з домініканцями, ймовірно, стали причиною пізнішої фундації любарського домініканського осередку чоловіком Софії, Станіславом Любомирським.
—————
В начале XVII века владельцы Любара князья Острожские постепенно перешли в католицизм. Они поддерживали постоянные связи с представителями ордена доминиканцев. Около 1610 года упоминается приезд в город генерального викария Русской конгрегации ордена Киприана. Очевидно, в Любаре имел существовать если не доминиканской фундации, то хотя планы его сооружения. Скорее всего, инициатором фонда была владелица Любара София Острожская, ведь достаточно красноречивы связь ее с доминиканцами - ее исповедником был именно доминиканец Адам Пекарский, который в 1623 году издал посвященный ей панегирик. Именно эти персональные контакты Острожских с доминиканцами, вероятно, стали причиной поздней фундации Любарского доминиканской фундации мужем Софии, Станиславом Любомирским.

Фундатор Любарського домініканського монастиря та костелу, князь Станіслав Любомирський (1583—1649)/
Основатель Любарского доминиканского монастыря и костела, князь Станислав Любомирский (1583-1649)











Дослідниця І. Ворончук, опираючись на інвентар Острозьких 1620 року, подає відомості про існування в Любарі в той час католицького храму. Останнє твердження ґрунтується на згадці в переліку жителів містечка плебана (парафіяльного католицького священика). Якийсь католицький храм мав на той час існувати, щоб обслуговувати численну католицьку спільноту великого, як на той час, містечка. Однак про цей храм жодних відомостей немає.
Любарський Домініканський монастир в Новому місті був заснований, очевидно, в 1628-1629 роках, адже першим його вікарієм 1628 року був призначений капітулою Бонавентура зі Львова, а 1632 року його було інституйовано пріором монастиря. Візитації Любарського храму свідчать про 1630 рік заснування осередку й здійснення фундатором дерев'яних забудов. Є також дані про 1634 рік як рік заснування монастиря. Засновник-донатор монастиря, воєвода Руський, князь Станіслав Любомирський, фундаційним актом від 22 лютого 1634 року надав у його власність село Филинці, чинш з млина та юридику в Любарі й 600 злотих аннуати.
—————
Исследовательница И. Ворончук, опираясь на инвентарь Острожских 1620, подает сведения о существовании в Любаре в то время католического храма. Последнее утверждение основывается на упоминании в перечне жителей городка плебана (приходского католического священника). Какой то католический храм имел в то время существовать, чтобы обслуживать многочисленную католическую общину большого, как в то время, города. Однако об этом храме никаких сведений нет.
Любарский Доминиканский монастырь в Новом городе был основан, очевидно, в 1628-1629 годах, ведь первым его викарием в 1628 году был назначеный капитулой Бонавентура из Львова, а 1632 году был институированный приором монастыря. Визитации Любарского храма свидетельствуют о 1630 годе основания организации и осуществления основателем деревянных застроек. Есть также данные о 1634 годе, как годе основания монастыря. Основатель-донатор монастыря, воевода Русский князь Станислав Любомирский, основополагающим актом от 22 февраля 1634 года предоставил в его собственность село Филинцы, оброк с мельницы и юридику в Любаре и 600 злотых аннуаты.



фото 2016








Перший відомий з джерел дерев'яний храм святого Архангела Михаїла був зведений у Любарі на кошти князя Станіслава Любомирського близько 1630 року в романському стилі у вигляді хреста з восьмигранною вежею. Цей храм вважався на той час одним з найбільших на теренах України.
Частина осередку ченців у Любарі знаходилася на лівому березі річки Случ, друга — на правому березі річки, у Новому місті. Монастир був досить значним, на 15 ченців, серед них перебував о. Херубін зі Львова, лектор-теолог як апостольський місіонер. При монастирі діяла повноцінна конвентуальна домініканська школа, в якій у 1640-х роках викладалася серед інших предметів і філософія.
—————
Первый известный из источников деревянный храм святого Архангела Михаила был построен в Любаре на средства князя Станислава Любомирского около 1630 года в романском стиле в виде креста с восьмигранной башней. Этот храм считался в то время одним из крупнейших на территории Украины.
Часть монахов в Любаре находилась на левом берегу реки Случь, вторая - на правом берегу реки, в Новом городе. Монастырь был довольно значительным, на 15 монахов, среди них находился о. Херубин из Львова, лектор-теолог как апостольский миссионер. При монастыре действовала полноценная конвентуальная доминиканская школа, в которой в 1640-х годах излагалась среди других предметов и философия.









Під час подій Хмельниччини, в серпні 1648 року, коли Любар був захоплений повстанцями, було спалено дерев'яний храм та монастир при ньому, порубано кількох католицьких священиків. За Зборівським договором 1649 року, Новий Любар, де розташовувалися храм і монастир, залишився під контролем козаків, увійшовши до козацької держави. Старе місто залишилося під контролем Речі Посполитої. У 1660-х роках Любарський домініканський монастир був відновлений, адже є відомості про його пріорів з цього часу і до початку XVIII століття. Проте, його життєдіяльність була перманентною в атмосфері майже постійних війн і загроз пограбування та знищення. Повноцінно вона відновилася лише в першій половині XVIII століття.
1752 року на кошти князя Францішека Любомирського розпочинається будівництво нового храму. Будівництво тривало 13 років. Нарешті, 4 серпня 1765 р. латинським єпископом Київським та Чернігівським Юзефом Анджеєм Залуським храм був освячений на честь святого Архангела Михаїла та святого Яна Непомуцького. 1782 року до храму було прибудовано цегельний кляштор.
—————
Во время событий Хмельниччины, в августе 1648 года, когда Любар был захвачен повстанцами, были сожжены деревянный храм и монастырь при нем, изрублены нескольких католических священников. По Зборовскому договору 1649 года, Новый Любар, где располагались храм и монастырь, остался под контролем казаков, войдя в казацкого государства. Старый город остался под контролем Речи Посполитой. В 1660-х годах Любарский доминиканский монастырь был восстановлен, ведь есть сведения о его приоров с этого времени и до начала XVIII века. Однако, его жизнедеятельность была перманентной в атмосфере почти постоянных войн и угроз ограбления и уничтожения. Полноценно она восстановилась только в первой половине XVIII века.
1752 на средства князя Францишека Любомирского начинается строительство нового храма. Строительство продолжалось 13 лет. Наконец, 4 августа 1765 латинским епископом Киевским и Черниговским Юзефом Анджеем Залуских храм был освящен в честь святого Архангела Михаила и святого Яна Непомуцкого. 1782 к храму был пристроен кирпичный монастырь.







2018


На межі XVIII-XIX століть, особливо після розділів Речі Посполитої і входження Любара до складу Російської імперії, значно зростає статус Любарського кляштору. Він стає резиденцією руського провінціала та довгий час залишався в цьому статусі. Старокостянтинівська та любарська домініканські парафії мали найбільшу кількість вірних на теренах Луцько-Житомирської дієцезії. При монастирі діяв шпиталь. На початку XIX століття при Любарському монастирі діяла музична капела, де для її поповнення спеціально навчали музиці сиріт, очевидно — беручи за взірець єзуїтські музичні бурси. В храмі та монастирі була велика галерея ікон та картин, багато з яких можна було там побачити ще в середині XIX ст.. В монастирі зберігались портрети єпископів Хелмських, Плоцьких, Луцьких, Познаньських, Краківських, п'ять портретів Римських Понтифіків, картини з Святого Письма, сім картин із зображенням нападів татар та козацьких повстань. Тут діяла також друкарня, видання якої належали до надзвичайно рідкісних. Ці факти свідчать про високодуховне життя та діяльність отців домінікан.
—————
На рубеже XVIII-XIX веков, особенно после раздела Речи Посполитой и вхождения Любара в состав Российской империи, значительно возрастает статус Любарского монастыря. Он становится резиденцией русского провинциала и долгое время оставался в этом статусе. Староконстантиновский и Любарский доминиканские приходы имели наибольшее количество верующих на территории Луцько-Житомирской епархии. При монастыре действовал госпиталь. В начале XIX века при Любарском монастыре действовала музыкальная капелла, где для ее пополнения специально обучали музыке сирот, очевидно - беря за образец иезуитские музыкальные бурсы. В храме и монастыре была большая галерея икон и картин, многие из которых можно было там увидеть еще в середине XIX в .. В монастыре хранились портреты епископов Хелмских, Полоцких, Луцких, Познаньских, Краковских, пять портретов римских Понтификов, картины из Священного письма, семь картин с изображением нападений татар и казацких восстаний. Здесь действовала также типография, издания которой принадлежали к чрезвычайно редких. Эти факты свидетельствуют о высокодуховное жизни и деятельности отцов доминикан.

2016


2018


2016




Оздобою храма була чудодійна ікона Розп'ятого Ісуса Христа. В останній чверті XVIII століття, в день святого Йосифа, Яків Новіцький, дворянин князя Єжи-Марціна Любомирського, ввечері зауважив, що ікона Ісуса Розіп'ятого, котра знаходилася в його домі, була вкрита ніби краплинками поту. Поступово краплинки поту почали висихати, лишаючи після себе слід. Сама ж ікона, котра до цього часу була темною, на котрій можна було ледь-ледь розпізнати фігури, в незвичний спосіб прояснилася. Невдовзі ікону було урочисто перенесено до найближчої греко-католицької церкви в Гринівцях. Місцевий настоятель о. Василій Матковський, відправляючи молебень, сам бачив, як на іконі знову з'явилися краплинки поту. Те ж саме повторювалося і пізніше. Дізнавшись про все це, єпископ Ігнатій Каєтан Солтик, за висновками спеціальної комісії, визнав чудодійність ікони та наказав помістити її для публічного вшанування в Любарі, в храмі отців домініканців. Все це надало любарському монастирю статусу відомого санктуарію св. Христа, до якого здійснювалися численні паломництва, було багато зцілень тих, хто молився біля образу. Існував також культ Богородиці Болящої.
—————
Украшением храма была чудотворная икона Распятого Иисуса Христа. В последней четверти XVIII века, в день святого Иосифа, Иаков Новицкий, дворянин князя Ежи-Марцина Любомирского, вечером заметил, что икона Иисуса Распятого, которая находилась в доме, была покрыта будто капельками пота. Постепенно капельки пота начали высыхать, оставляя после себя след. Сама же икона, которая до сих пор была темной, на которой можно было чуть-чуть распознать фигуры, в необычный способ прояснилась. Вскоре икона была торжественно перенесена в ближайшую греко-католическую церковь в Гриновцах. Местный настоятель о. Василий Матковский, отправляя молебен, сам видел, как на иконе снова появились капельки пота. То же самое повторялось и позже. Узнав обо всем этом, епископ Игнатий Каетан Солтик, по выводам специальной комиссии, признал чудодейственность иконы и приказал поместить ее для публичного почитания в Любаре, в храме отцов доминиканцев. Все это дало Любарскому монастырю статуса известного санктуария св. Христа, к которому совершались многочисленные паломничества, было много исцелений молившихся у образа. Существовал также культ Богородицы болящих.









Креслення Любарського храму та монастира/Чертежи Любарского храма и монастыря




Кресленник головного фасаду Любарського храму та кляштору, виконаний 1864 року, на момент скасування домініканського осередку і перетворення його в парафіяльний, демонструє добрий стан будівель храма і монастиря.
Очевидно, що влада виношувала плани перетворення будівель монастиря на військовий об'єкт. Кресленик, виконаний старшим інженером Суходольським, датований 1866 роком, містив проект перебудови кляштору на військовий лазарет. В останній чверті ХІХ ст. в будівлях колишнього монастиря розміщувався постоєм один з полків 32 піхотної дивізії. Проте, згідно Височайшого повеління Олександра III від 1893 року, будівлі домініканського монастиря були передані у розпорядження жіночого Свято-Георгіївського православного монастиря. Наприкінці XIX століття католицька парафія (2172 людини) належала до житомирського деканату. Зі встановленням радянської влади в Любарі храм повністю занепадає. Келії монастиря були зруйновані 1918 року. Наприкінці 1920-х років храм був спустошений і 1934 року він був зачинений.
—————
Чертеж главного фасада Любарского храма и монастыря, выполненный в 1864 году, на момент отмены доминиканского организации и преобразования его в приходской, демонстрирует хорошее состояние зданий храма и монастыря.
Очевидно, что власть вынашивала планы превращения зданий монастыря на военный объект. Чертеж, выполненный старшим инженером Суходольским, датированный 1866 годом, содержал проект перестройки монастыря на военный лазарет. В последней четверти XIX в. в зданиях бывшего монастыря размещался на постой один из полков 32 пехотной дивизии. Однако, согласно Высочайшего повеления Александра III от 1893 года, постройки доминиканского монастыря были переданы в распоряжение женского Свято-Георгиевского православного монастыря. В конце XIX века приход (2172 человека) принадлежал к житомирскому деканату. С установлением советской власти в Любаре храм полностью приходит в упадок. Кельи монастыря были разрушены в 1918 году. В конце 1920-х годов храм был опустошен и 1934 году он был закрыт.

Наполеон Орда


кінець ХІХ століття/конец ХІХ столетия


Любарський храм відновив свою діяльність під час німецької окупації Любара. Його будівлі та прилегла територія також використовувалися німцями як концентраційний табір для полонених червоноармійців. 7 липня 1945 року в любарському храмі була відправлена остання служба (вінчання). Після війни прибудови та господарські приміщення розбиралися. Те що вціліло використовувалося для господарських потреб (під склади, погріб райспоживспілки) На звернення громади католиків про відновлення служби була одержана відповідь, що приміщення перебуває в аварійному стані і відновленню не підлягає. Згодом його закинули і він стояв пусткою та слугував звалищем відходів і нечистот. Частина території була забудована приватними будинками.
—————
Любарский храм возобновил свою деятельность во время немецкой оккупации Любара. Его здания и прилегающая территория также использовались немцами как концентрационный лагерь для пленных красноармейцев. 7 июля 1945 года в Любарскому храме была отправлена ​​последняя служба (венчание). После войны пристройки и хозяйственные помещения разбирались. То что уцелело использовалось для хозяйственных нужд (под склады, погреб райпотребсоюза) на обращение общины католиков о восстановлении службы был получен ответ, что помещение находится в аварийном состоянии и восстановлению не подлежит. Впоследствии его забросили и он пустовал и служил свалкой отходов и нечистот. Часть территории была застроена частными домами.





друга половина ХХ століття/вторая половіна ХХ столетия




Наприкінці 1980-х років католицька громада Любара за підтримки о. Станіслава Широкорадюка відновила службу та потроху розпочала ремонт середини вцілілої частини храму. Після відновлення будівлі освячення храму відбулося 14 жовтня 1989 року на честь святого Архангела Михаїла та святого Домініка. На початку 1990-х років зовні ще проводився ремонт стін. З жовтня 1993 року при храмі працюють черниці-йосифітки (згромадження Сестер св. Йосифа), котрі проживають у Новому Любарі. У храмі особливою шаною користується копія чудотворної ікони Розіп'ятого Ісуса Любарського. Слід оригіналу цього образу загубився після 1934 року, після закриття храма.
——————
В конце 1980-х годов католическая община Любара при поддержке о. Станислава Широкорадюка возобновила службу и понемногу начала ремонт середины уцелевшей части храма. После восстановления здания освящение храма состоялось 14 октября 1989 в честь святого Архангела Михаила и святого Доминика. В начале 1990-х годов внешне еще проводился ремонт стен. С октября 1993 при храме работают монахини-йосифитки (конгрегации Сестер св. Иосифа), проживающих в Новом Любаре. В храме особым почетом пользуется копия чудотворной иконы Распятого Иисуса Любарского. Следу оригинала этого образа потерялся после 1934 года, после закрытия храма.









Костел розташований у південно-східній частині Любара (Нового Любара), на невисокому березі річки Случ. Побудований в стилі бароко, з елементами готики та ренесансу. За деякими даними, певним зразком для нього стала відома базиліка Санта-Марія-делла-Салуте у Венеції. Професор Єжи Ковальчик вказує на походження такого типу споруд з Італії та наводить приклад храмів Санта Марія ді Монтесанто та Санта Марія деї Міраколі (обидва 1662-1675 років). Храм мав разом з монастирем осьове розташування. Кляштор з обох сторін фланкував головний фасад і наву. Храм поєднував дві частини монастиря, які мали різне призначення. Таке розташування вказує на характерні впливи польських архітектурних традицій.
—————
Костел расположен в юго-восточной части Любара (Нового Любара), на невысоком берегу реки Случь. Построен в стиле барокко с элементами готики и ренессанса. По некоторым данным, определенным образцом для него стала известная базилика Санта-Мария-делла-Салюте в Венеции. Профессор Ежи Ковальчик указывает на происхождение такого типа сооружений из Италии и приводит пример храмов Санта Мария ди Монтесанто и Санта Мария деи Мираколи (оба 1662-1675 годов). Храм имел вместе с монастырем осевое расположение. Монастырь с обеих сторон фланкуровал главный фасад и неф. Храм совмещал две части монастыря, которые имели разное назначение. Такое расположение указывает на характерное влияния польских архитектурных традиций.

1992








Дзвіниця на чотири дзвони, поєднана з сигнатуркою, розташовувалась окремо. Будівля храму — цегляна, оштукатурена, побілена. Любарський храм, квадратний в плані, з неспокійними витятими кутами, перекритий величним куполом діаметром близько 10 метрів (вписується в правильний квадрат) і восьмикутним ліхтарем на 4 вікна. Зовні форма храму виглядала прямокутною, а зсередини нагадувала рівнокінцевий хрест, в товстих стовпах якого по 4 кутах розташовувалися 4 невеличких каплиці. Трансептові каплиці разом з арками пресбітерія і музичного хору уподібнюють структуру грецькому хресту, поєднаному з восьмигранником. Двоарочний пресбітерій замикається апсидою. У зрізаних кутах нави розміщені у нижньому ярусі проходи, у верхньому — лоджії. У зовнішньому вигляді храму домінує купол з восьмигранною латерною і колонним фасадом з увігнутими боками.
—————
Колокольня на четыре колокола, соединенная с сигнатуркой, располагалась отдельно. Здание храма - кирпичное, оштукатуренное, побеленное. Любарский храм, квадратный в плане, с беспокойными убраниыми углами, перекрытый величественным куполом диаметром около 10 метров (вписывается в правильный квадрат) и восьмиугольным фонарем на 4 окна. Внешне форма храма выглядела прямоугольной, а изнутри напоминала равноконечного крест, в толстых столбах которого по 4 углам располагались 4 небольших часовни. Трансепты часовни вместе с арками пресбитерия и музыкального хора уподобляют структуру греческому кресту, совмещенному с восьмигранником. Двуарочный пресбитерий замыкается апсидой. В срезанных углах нефа размещены в нижнем ярусе проходы, в верхнем - лоджии. Во внешнем виде храма доминирует купол с восьмигранной латерной и колонным фасадом с вогнутыми боками.









Фасад храму в Любарі оформлений у нижньому ярусі іонійськими колонами; верхній ярус прикрашають пілястри композитного ордеру. Вхідні двері до храму були розписані: сюжет зображував Іліодора, що лежить, побитого ангелами. Любарський храм мав п'ять вівтарів і містив у різьбленому з дерева головному вівтарі великій образ Божої Матері Розарію в оточенні колон та скульптур св. апостолів Петра і Павла, св. Августина і св. Гіацинта (Яцка). Імітація жовтого і червоного мармуру, зелені елементи декору на білому тлі, поєднувалися дерев'яним різьбленням і позолотою. У Любарському храмі вівтарні композиції багато прикрашалися срібними шатами: св. Іоанн Непомук — срібною пальмою, св. Антоній зі срібним промінням і лілеєю тощо. У храмі розміщувалися обов'язкові для домініканського ордену образи. Це зображення Розп'ятого Ісуса, Пресвятої Діви Марії, святих Домініка та Яцка, домініканського проповідника св. Вікентія Феррарія, а також святих Миколая, Антонія, Юди Тадея та ін.
—————
Фасад храма в Любаре оформлен в нижнем ярусе ионийскими колоннами; верхний ярус украшают пилястры композитного ордера. Входные двери в храм были расписаны: сюжет изображал Илиодора, лежащего, избитого ангелами. Любарский храм имел пять алтарей и включал, в резном, из дерева, главном алтаре, большой образ Божьей Матери Розария в окружении колонн и скульптур св. апостолов Петра и Павла, св. Августина и св. Гиацинта (Яцка). Имитация желтого и красного мрамора, зеленые элементы декора на белом фоне, сочетались деревянной резьбой и позолотой. В Любарском храме алтарные композиции богато украшались серебряными одеждами: св. Иоанн Непомук - серебряной пальмой, св. Антоний с серебряным светом и лилией и тому подобное. В храме размещались обязательные для доминиканского ордена образы. Это изображение Распятого Христа, Пресвятой Девы Марии, святых Доминика и Яцка, доминиканского проповедника св. Викентия Феррарио, а также святых Николая, Антония, Иуды Фаддея и др.

погляд з небес/взгляд с небес








Праворуч від головного вівтаря розміщувався другий із намальованим на полотні чудотворним образом Розп'ятого Христа в позолоченій рамі. Фон вівтаря був прикрашений люстровими пелюстками з позолотою. Третій вівтар ліворуч, був оформлений аналогічно другому, містив образ св. Антонія Падуанського; вгорі, в овальній рамі — лик св. Анни.
Четвертий вівтар у великій каплиці праворуч був присвячений св. Домініку; тут само знаходилися образи св. Франциска і св. Теклі в овальних рамах. Ліворуч, у великій каплиці розташовувалися образи домініканського проповідника св. Вікентія Феррарія, Матері Божої Ченстоховської та св. Варвари, мучениці. Усі великі образи були видовжені по вертикалі, малі — квадратні і овальні. Внутрішній простір був опоряджений 14 різьбленими з дерева фігурами і портретами представників з родини фундаторів Любомирських.
—————
Справа от главного алтаря находился второй с нарисованным на холсте чудотворным образом Распятого Христа в золоченой раме. Фон алтаря был украшен люстровыми лепестками с позолотой. Третий алтарь слева, был оформлен аналогично второму, содержал образ св. Антония Падуанского; вверху, в овальной раме - лик св. Анны.
Четвертый алтарь в большой часовне справа был посвящен св. Доминику; здесь же находились образы св. Франциска и св. Феклы в овальных рамах. Слева, в большой часовне располагались образы доминиканского проповедника св. Викентия Феррарио, Матери Божьей Ченстоховской и св. Варвары, мученицы. Все большие образы были удлиненные по вертикали, малые - квадратные и овальные. Внутреннее пространство было отделано 14 резными из дерева фигурами и портретами представителей семьи основателей Любомирских.









Амвон, чотири конфесіонала, як і всі вівтарі, були оздоблені уніфіковано: різьбленням, малюванням й золотінням. На престолі вівтаря стояли невеликі зображення у квадратних або прямокутних рамах, вище містився великий центральний образ святого, якому вівтар присвячувався, над ним — менші за розміром лики в овальних рамах.
Любарський храм мав нетиповий для латинських забудов центричний варіант храму, що розташовувався на одній осі з двома крилами монастирських приміщень. Любарський ансамбль виступає як виключення, адже аналогічні структури у домініканській архітектурі на українських теренах не зустрічаються.
На жаль, більшість складових описаного багатого внутрішнього інтер'єру храму не збереглися.
—————
Амвон, четыре конфесионала, как и все алтари, были украшены унифицировано: резьбой, рисунками и золочением. На престоле алтаря стояли небольшие изображения в квадратных или прямоугольных рамах, выше находился большой центральный образ святого, которому алтарь посвящен, над ним - меньше размером лики в овальных рамах.
Любарский храм имел нетипичный для латинских построек центричный вариант храма располагался на одной оси с двумя крыльями монастырских помещений. Любарский ансамбль выступает в качестве исключения, ведь аналогичные структуры в доминиканской архитектуре на украинской территории не встречаются.
К сожалению, большинство составляющих описанного богатого внутреннего интерьера храма не сохранились.

Погляд на останок/Взгляд на последок




Джерела/источники:
wikipedia.org
pslava.info

Дякую всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Архитектурні Пам'ятки . Спадщина".
—————
Если Вы имеете желание, и самое главное имеете на это возможность, то можете присоединиться к финансированию проекта. Нам очень приятна и дорога Ваша поддержка. Monobank (5375 4141 0020 4055) - получатель Максим Ритус.

Благодарим всем не равнодушным к нашему Архитектурному наследию и нашему проекту "Украинские Архитектурные Достопримечательности. Наследие".</span>

Технічний партнер осінньої експедиції 2018 року:
авторизований роздрібний магазин DJI - dji-kyiv.com

Висловлюємо подяку Києво-Житомирськой дієцезії Римо-католицької церкви в Україні за часткове фінансування осінньої експедиції





ну как то так =))

  • 1

Любар. Храм св. Архангела Михаїла та св. Домініка

Пользователь rudy_ogon сослался на вашу запись в своей записи «Любар. Храм св. Архангела Михаїла та св. Домініка» в контексте: [...] (5375 4141 0020 4055) - получатель Максим Ритус. https://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/513565.html [...]

  • 1