?

Log in

No account? Create an account

m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Білгород-Днестровський (Акерман). Фортеця. 2018/Наследие. Аккерманская крепость. Часть 2.

Продовження, початок тут/Продолжение, начало здесь

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
—————
Поддержите проект своими лайками, распространением и благотворительной денежной поддержкой. Благодарим всех Вас за то, что Вы с нами!

нагадую, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки .../
напоминаю, там где это возможно, по клику смотрим большие картинки...




Запропоновані військовими інженерами варіанти модернізації Бєлгородської фортеці на межі XVIII-XIX ст. передбачали повну і радикальну зміну її зовнішнього вигляду. З точки зору епохи облогової пороховий артилерії, вимоги до оборони Білгорода змінилися настільки, що його фортечний ансамбль не підлягав реконструкції, а потребував радикальної перебудови. На щастя, у турецької влади не знайшлося на це ні часу, ні коштів.
—————
Предложенные военными инженерами варианты модернизации Белгородской крепости на рубеже XVIII—XIX вв. предусматривали полное и радикальное изменение ее внешнего вида. С точки зрения эпохи осадной пороховой артиллерии, требования к обороне Белгорода изменились настолько, что его крепостной ансамбль не подлежал реконструкции, а нуждался в радикальной перестройке. К счастью, у турецких властей не нашлось на это ни времени, ни средств.

Продовжимо нашу подорож вже фотографіями 2018 року, але з тієї ж початкової точки, що й попереднє, зберігаючи хронологію проведення зйомки, з вечора, перед заходом сонця .../
Продолжим наше путешествие уже фотографиями 2018 года, но с той же начальной точки, что и предидущее, сохраняя хронологию проведения съемки, с вечера, перед закатом...



Вид на фортецю з причалу No 1 (1880-і рр.)/Вид на крепость с причала No 1 (1880-е гг.)


Вежа №29-30/Башня №29-30


Північне гирло рову (між контрфорсом No 2 (крайній праворуч) і вежею No 3.1. Фото 1978 р/
Северное устье рва (между контрфорсом No 2 (крайний справа) и башней No 3.1. Фото 1978 г.



сучасні контрфорси/соиременние контфорсы


Під владою Османської імперії місту судилося, незважаючи на відчайдушні спроби Російської імперії щодо його звільнення в ході російсько - турецьких війн, проіснувати протягом 328 років. Лише в 1812 році російські спроби увінчалися успіхом і місто увійшло до складу Росії.
—————
Под властью Османской империи городу было суждено, несмотря на отчаянные попытки Российской империи по его освобождению в ходе русско – турецких войн, просуществовать в течении 328 лет. Лишь в 1812 году русские попытки увенчались успехом и город вошел в состав России.

Все той же рів від вежи №29-30 до №6/Всё тот же ров от башни №29-30 к №6


Вежа No 3.1 і північне гирло рову. Вид з півдня (фото 1968 г.)/Башня No 3.1 и северное устье рва. Вид с юга (фото 1968 г.)


Розкопки стародавнього міста Тіра/Раскопки древнего города Тира


Головна Кілійська брама/Главные Килийский ворота


Опинившись в тилу причорноморських володінь Порти, Білгород (Аккерман) поступово втрачає своє політичне і економічне значення. Міське життя занепало. Обсяги міжнародної торгівлі міста значно скоротилися. Істотно впало і военно-стратегічне значення оборонного комплексу. У всіх російсько-турецьких війнах, які згодом торкнулися Білгорода, фортецю здавали практично без бою - його доля тепер вирішувалася на інших полях битв, під стінами інших міст.
—————
Оказавшись в тылу причерноморских владений Порты, Белгород (Аккерман) постепенно теряет свое политическое и экономическое значение. Городская жизнь пришла в упадок. Объемы международной торговли города значительно сократились. Существенно упало и военно-стратегическое значение оборонного комплекса. Во всех русско-турецких войнах, которые впоследствии затронули Белгород, крепость сдавали практически без боя — его судьба теперь решалась на других полях сражений, под стенами других городов.

загальний погляд на фортецю/общий вид на крепость


панорамний вид від вежі №8 в обидві сторони/панорамный вид от башни №8 в обе стороны


Вежа №8/Башня №8


панорамний вид від кутової вежі №11 в обидві сторони/панорамный вид от угловой башни №11 в обе стороны


Ділянка східної огорожі Цивільного двору між вежами No 8-10. Вид з півдня (фото Красножона)/
Участок восточной ограды Гражданского двора между башнями No 8—10. Вид с юга (фото Красножона).



Після зняття з Білгород-Дністровської фортеці статусу військового об'єкту в 1832 році, міська влада розібрала внутрішні будівлі, але стіни, завдяки міцному розчину встояли. Фортеці довелося протистояти зазіханням людей до 1896 року, коли їй було присвоєно статус історико-архітектурного пам'ятника. А в 1900 році на території прилеглій до фортеці почалися розкопки першого поселення - Тіри.
У період з 1918 до 1940 року Аккерман входить до складу королівства Румунія, яке з розпадом Російської та Австро-Угорської імперій розширило свої кордони за рахунок Банату, Бессарабії, Буковини, Трансільванії, Марамуреш.
—————
После снятия с Белгород-Днестровской крепости статуса военного объекта в 1832 году, городские власти разобрали внутренние постройки, но стены, благодаря крепкому раствору устояли. Крепости пришлось противостоять посягательствам человека до 1896 года, когда ей был присвоен статус историко-архитектурного памятника. А в 1900 году на территории прилегающей к крепости начались раскопки первого поселения – Тиры.
В период с 1918 до 1940 года Аккерман входит в состав королевства Румыния, которое с распадом Российской и Австро-Венгерской империй расширило свои границы за счет Баната, Бессарабии, Буковины, Трансильвании, Марамуреша.

Вежа №11/Башня №11


панорамний вид від кутової вежі №11 до башти №17/панорамный вид от угловой башни №11 к башне №17


Фрагмент південній огорожі Цивільного двору, від вежі No11 до вежі No14. Вид із заходу. Фото початку XX ст./
Фрагмент южной ограды Гражданского двора, от башни No11 до башни No14. Вид с запада. Фото начала XX в.



Вежа №11 з іншого боку/Башня №11 с другой стороны


СРСР не залишав спроб приєднати до своїх територій землі, втрачені під час розпаду Російської імперії. Його спроби увінчалися успіхом в 1940 році, коли 2-го серпня перемою Червоної Армії Аккерманський повіт було включено до складу Української Радянської Соціалістичної республіки.
Менш ніж через рік, 26 липня 1941 року, місто було захоплене об'єднаними німецько-фашистськими і румунськими військами і до серпня 1944 року перебувало у складі окупованих територій.
Після звільнення радянськими військами місту було повернуто його слов'янське ім'я - Білгород-Дністровський - і надано статус пам'ятки архітектури.
—————
СССР не оставлял попыток присоединить к своим территориям земли, утерянные при распаде Российской империи. Его попытки увенчались успехом в 1940 году, когда 2-го августа победой Красной Армии Аккерманский уезд был включен в состав Украинской Советской Социалистической республики.
Менее чем через год, 26 июля 1941 года, город был захвачен объединенными немецко-фашистскими и румынскими войсками и до августа 1944 года находился в составе оккупированных территорий.
После освобождения советскими войсками городу было возвращено его славянское имя – Белгород-Днестровский - и присвоен статус памятника архитектуры.

Вежа №12/Башня №12


ділянка з проваленою вежею №13/участок с обвалившейся башней №13


Обвалення вежі No 13.1 в 1951 р./Обрушение башни No 13.1 в апреле 1951 г.


крупніше/крупнее


Архітектура.
Вихідним матеріалом для зведення Білгород-Дністровської фортеці, що будувалась на фундаменті ионической Тіри протягом двох століть, був обраний ракушняк, що видобувається з довколишніх кар'єрів. І хоча сам матеріал крихкий, стіни фортеці змогли протистояти зазіханням часу і людині завдяки розчину, що має однорідну структуру з кладкою стін.
—————
Архитектура.
Исходным материалом для возведения Белгород-Днестровской крепости, возводимой на фундаменте ионической Тиры в течении двух столетий, был выбран ракушняк, добываемый из близлежащих карьеров. И хотя сам материал хрупок, стены крепости смогли противостоять посягательствам времени и человека благодаря раствору, имеющему однородную структуру с кладкой стен.

Вид на західне гирлі рову від вежі No 17 (на передньому плані) (по Avakian 1924)/
Вид на западное устье рва от башни No 17 (на переднем плане) (по Avakian 1924).



Вежа No 17 після обвалу частини панцирної стінки. Вид із заходу. Фото 1948 р./
Башня No 17 после обвала части панцирной стенки. Вид с запада. Фото 1948 г.



Ділянка від вежі №13 до №20 з землі недоступна, так як на території охоронної зони тут здавна самобуди, що розташувалися в притул до рову, потому видразу башта №20.../
Участок от башни №13 до №20 с земли недоступен, так как на территории охранной зоны здесь издавна самострои, расположившиеся в притык ко рву, потому сразу башня №20...



Фрагмент ядра в кладці ескарпу під баш- ній No 20 і ніша від ядра, обрамлена цегляними уламками (фото Красножона)/
Фрагмент ядра в кладке эскарпа под баш- ней No 20 и ниша от ядра, окантованная кирпичными обломками (фото Красножона)



і панорама від вежі №20 на прибережну частину/и панорама от башни №20 на прибрежную часть


У периметрі фортеця представляє собою неправильний багатокутник площею понад 9 га з цитаделлю в північній частині, розташований на південному березі Дністра в двох гарматних пострілах від Чорного моря. Фортечні мури з бійницями і зубцями довжиною понад 2,5 км і товщиною до 5 м з одного боку омиваються водами Дністровського лиману, а з трьох інших - захищені ровом шириною 14 м. Раніше існувала друга лінія кріпосних стін, що знаходилася всередині рову, яка призначалася для його додаткового захисту.
—————
В периметре крепость представляет собой неправильный многоугольник площадью более 9 га с цитаделью в северной части, расположенный на южном берегу Днестра в двух пушечных выстрелах от Черного моря. Крепостные стены с бойницами и зубцами протяженностью более 2,5 км и толщиной до 5 м с одной стороны омываются водами Днестровского лимана, а с трех других – защищены рвом шириной 14 м. Ранее существовала вторая линия крепостных стен, находящаяся внутри рва, которая предназначалась для его дополнительной защиты.

А далі був ранок наступного дня .../А дальше было утро следующего дня...


Все той же розкоп стародавнього міста Тіра/Все тот же раскоп древнего города Тира


вид від центральних воріт на вежі №7 і №8/вид от центральных ворот на башни №7 и №8


Кладка ескарпу рову на ділянці між вежами No 6-7 (фото Красножона)/Кладка эскарпа рва на участке между башнями No 6—7 (фото Красножона)


Центральною сполучною ланкою фортеці і міста є двостулкові Головні (Кілійські) ворота з підйомним мостом і геркасой (опускними гратами). З боку лиману зв'язок із зовнішнім світом здійснювалася ще через дві допоміжні брами.
Площа фортеці була розділена на три двори, кожен з яких міг виступати в якості самостійної оборонної одиниці:
—————
Центральным связующим звеном крепости и города являются двустворчатые Главные (Килийские) ворота с подъемным мостом и геркасой (опускной решёткой). Со стороны лимана связь с внешним миром осуществлялась еще через двое вспомогательных ворот.
Площадь крепости была разделена на три двора, каждый из которых мог выступать в качестве самостоятельной оборонной единицы:

Кладка контрескарпи рову на ділянці між вежами No 6-8 (фото Красножона)/
Кладка контрэскарпа рва на участке между башнями No 6—8 (фото Красножона)



і в сторону веж №1-3/и в сторону башен №1-3




Комплекс веж No3 і No3.1 (фото Красножона)/Комплекс башен No3 и No3.1 (фото Красножона)


- Південний двір (Цивільний), площею 5 га, призначався для укриття мирного населення міста в період військових дій. На його території знаходилися житлові споруди і резервуари з запасом води і продовольства. У дворі збереглися кілька веж: Дівоча (Овідія), Сторожова, Пушкіна і руїни мінарету;
—————
- Южный двор (Гражданский), площадью 5 га, предназначался для укрытия мирного населения города в период военных действий. На его территории находились жилые постройки и резервуары с запасом воды и продовольствия. Во дворе сохранились несколько башен: Девичья (Овидия), Сторожевая, Пушкина и руины минарета;

Вежа No 3: другий ярус, стрільниця південної стіни (вид зсередини) (фото Красножона)/
Башня No 3: второй ярус, бойница южной стены (вид изнутри) (фото Красножона)





Все таже вежа №8/Всё таже башня №8


та погляд від неї вліво.../и вгляд от нее влево...


№11


- Военний (Гарнізонний) двір, площею 2 га служив місцем дислокації фортечного гарнізону. Раніше вхід в нього здійснювався через спеціальну вежу (не збереглася). У північній частині його знаходиться Цитадель.
—————
- Военний (Гарнизонный) двор, площадью 2 га служил местом дислокации крепостного гарнизона. Ранее вход в него осуществлялся через специальную башню (не сохранившуюся). В северной части его находится Цитадель.

крупніше/крупнее




перейдемо всередину фортеці через Головну Кілійську браму/перейдем внутрь крепости через Главные Килийские ворота


Вежа No 6. Вид з північного сходу (фото Красножона)/Башня No 6. Вид с северо-востока (фото Красножона)


панорама цивільного двору від центральних воріт/панорама гражданского двора от центральных ворот


У Цитаделі, площею 25 м х 25 м з круглими багатоярусними вежами по кутах розташовувалася адміністративна частина з скарбницею і потайним виходом з фортеці, пізніше тут же був добудований арсенал, розташований в напівпідвальному приміщенні він зберігся до наших днів, як і Комендантська вежа;
—————
В Цитадели, площадью 25 м х 25 м с круглыми многоярусными башнями по углам располагалась административная части с сокровищницей и потайным выходом из крепости, позже здесь же был достроен арсенал, расположенный в полуподвальном помещении он сохранился до наших дней, как и Комендантская башня;

брама з боку двору/врата со стороны двора


Кілійські ворота в 1920-х рр. Західний фасад 1920-x/Килийские ворота в 1920-х гг. Западный фасад 1920-x






- Господарський (Карантинний) двір, що проходив уздовж лиману, служив для утримання худоби та карантинного зберігання товарів митної служби.
—————
- Хозяйственный (Карантинный) двор, проходивший вдоль лимана, служил для содержания скота и карантинного хранения товаров таможенной службы.


Лестніца всередині мінарету. Фото сер. XX ст/Лестница внутри минарета. Фото сер. XX в.


мінарет і відновлена вежа №26/минарет и восстановленная башны №26


Північно-західний кут Цивільного двору. Фото до 1915 р./Северо-западный угол Гражданского двора. Фото до 1915 г.


Вежа No 26 і східна ділянка розділової стіни (вид з заходу). Фото до 1925 р./
Башня No 26 и восточный участок разделительной стены (вид с запада). Фото до 1925 г.



панорама на стіну розділяє громадянський і військовий двори/панорама на стену разделяющую гражданский и военный дворы


Найлегендарнішою вежею фортеці є Дівоча (Овідіева) вежа. За однією з легенд в її стінах заживо була замурована зла дочка Олександра Доброго Тамара, яка під час відсутності батька, проголосивши себе самостійною правителькою почала робити хуліганські напади на довколишні селища. Другою своєю назвою вежа зобов'язана римському поетові Овідію (43 р до н.е. - 18 р н.е.), який був засланий римським імператором Августом (63 р до н.е. - 14 р н.е. ) за замах на моральні устої римського суспільства в трактаті "Наука про кохання" в Мезию, де відвідав Тиру.
—————
Самой легендарной башней крепости является Девичья (Овидиева) башня. По одной из легенд в ее стенах заживо была замурована злая дочь Александра Доброго Тамара, которая во время отсутствия отца, провозгласив себя самостоятельной правительницей начала предпринимать разбойнические набеги на близлежащие селения. Вторым своим названием башня обязана римскому поэту Овидию (43 г. до н.э. – 18 г. н.э.), который был сослан римским императором Августом (63 г. до н.э. – 14 г. н.э.) за покушение на моральные устои римского общества в трактате “Наука о любви” в Мезию, где посетил Тиру.

Вежа No 26 (внутрішня сторона північної стіни) і ділянкf примикання розділової стіни. Фото 1920-х рр.
Башня No 26 (внутренняя сторона северной стены) и участок примыкания разделительной стены. Фото 1920-х гг.



Вежа No 25 під час реконструкції 1925 г. (по Nicorescu 1931)/Башня No 25 во время реконструкции 1925 г. (по Nicorescu 1931).


відновлена вежа №26/восстановленная башны №26


Археологічними розкопками, проведеними в цитаделі в 1929 р, 1977-1982 рр., І 1997-1998 рр., не знайдено ніяких слідів попередніх фортифікаційних споруд. Цитадель - найраніша споруда в системі Білгородського кріпосного ансамблю. Вона збудована одноразово, частково перекривши собою руїни передбачуваного античного храму стародавньої Тіри.
—————
Археологическими раскопками, проведенными в цитадели в 1929 г., 1977—1982 гг., и 1997—1998 гг., не найдено никаких следов предшествующих фортификационных сооружений. Цитадель — самая ранняя постройка в системе Белгородского крепостного ансамбля. Она выстроена единовременно, частично перекрыв собой руины предполагаемого античного храма древней Тиры.

через прохід в стіні йдемо в військовий двір/через проход в стене идем в военный двор






Проект виражає щиру подяку Андрію Красножону за його дуже цікаву книгу "Фортеця Білгород (Аккерман) на Дністрі. Історія Будівництва",з якої використані старі фотографії до статті, та повідомляє, що в Білгороді-Дністровському 19 вересня 2018 року, в середу, о 15.00, в Краєзнавчому музеї (вул. Пушкіна, 17) відбудеться перша розширена презентація книги "Фортеці та міста Північно-Західного Причорномор'я (XV-XVIII ст.)".
----------
Проект выражает искреннюю благодарность Андрею Красножон за его очень интересную книгу "Крепость Белгород (Аккерман) на Днестре. История Строительства" из которой использованы старые фотографии к статье, и сообщает, что в Белгороде-Днестровском 19 сентября 2018, в среду, в 15.00, в Краеведческом музее (ул. Пушкина, 17) состоится первая расширенная презентация книги "Крепости и города Северо западного Причерноморья (XV-XVIII вв.)".

Частина перша/Часть первая

Далі буде../Продолжение следует...


Джерела:
zabytki.in.ua
А. Красножон. Крепость Белгород (Аккерман) на Днестре. История Строительства.
dumskaya.net
Використині фотографії з колекцій О. К. Коломийченко та коллекції Т.И. Максимюка, а також з Фондів Білгород-Днестровского краєзнавчого музею.


Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка. Monobank (5375 4141 0020 4055) одержувач - Максим Рітус.

Дякую всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Архитектурні Пам'ятки . Спадщина".
—————
Если Вы имеете желание, и самое главное имеете на это возможность, то можете присоединиться к финансированию проекта. Нам очень приятна и дорога Ваша поддержка. Monobank (5375 4141 0020 4055) - получатель Максим Ритус.

Благодарим всем не равнодушным к нашему Архитектурному наследию и нашему проекту "Украинские Архитектурные Достопримечательности. Наследие".






ну как то так =))