m_a_d_m_a_x (m_a_d_m_a_x) wrote,
m_a_d_m_a_x
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Маріямпіль. "Місто-фортеця".

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

нагадую, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки ...



В'їхав в Маріямпіль насамперед утикаєшся в радуючий зір інформаційний стенд.
Як же - місто-фортеця. Тут тобі і палац з замком, і монастир капуцинів, і пара римських та греко-католицька церкви, і ратуша.



колишній монастир, зараз пенітенціарна установа








на початку ХХ століття




Але в міру його прочитання розумієш - містечко, воно як би є, але містечко-привид. Привид минулой величі і краси. Залишилося в "живих" дуже-дуже мало. Від замку - ледве-ледве вгадуються сліди бастіонів і паркові ворота, від палацу - трохи масивної руїни першого (або цокольного) поверху. У монастирі - як це прийнято у нас - в'язниця, а римські церкви з ратушей зруйновані, так що і каменя на камені не залишилося ...







Нам фактично залишена тільки історія - заглянемо в неї. Почтемо, як годиться, з назви села. У книзі В. "Капітана" Стецюка "Культурні грона Дністра"читаємо наступне: Під час одного наїзду татар якийсь польський воєвода (каетан) тікав від них на свому коні-румакові. Він переплив Дністер, але кінь ніяк не міг вскочити на стрімкий берег. Воєвода вигукнув: "Єзус-Марія!" - і кінь виніс його на берег. На подяку богові воєвода заснував на обох берегах міста Єзупіль і Маринопіль (Маріампіль).





десь тут був правий напівбастіон


В того ж Стецюка знаходимо дані етнографічного загону з Маріямполя:
Згідно переказів, які збереглися, є два пояснення назви села Маринопіль. За одним, на території села ще до його заселення відбувалася кривава битва з татаро-монголами. В цій битві ворожі полчища були розгромлені. Всі сподівання ворогів були марними. Вороги не змогли закабалити місцеве населення. Тому поле було назване Марним полем. Пізніше це поле заселили люди і дали назву селу Маринопіль. Друга назва зв'язана із загарбанням Галичини Польщею. Дану територію почали заселяти поляки і євреї. Вони, за переказами, дали назву Marijmpol mjasto (очевидно, Mariampol miasto), що означає "Місто святої Марії". Більш вірогідною є друга назва.

а тут лівий бастіон


паркова брама




Ще до випадку з купанням богобоязненого коня ця місцевість носила назву Боговид, і це певним чином пов’язувалось з язичництвом. А після поганців прийшли християни - і Маріямпіль і тут не пас задніх. Поселення прославилось своєю чудотворною іконою, відомою з другої половини XVII ст. Якраз у той час коронний гетьман Станіслав Яблоновський гербу Прус ІІІ возив цей образ з собою у походи. З ним він побував у Волощині, на Буковині, під Кам’янцем-Подільським (!). Та найбільше прославилась ікона богородиці під Віднем у 1683 р. З цього часу її почали називати Переможницею. Саме для неї Яблоновський вирішив збудувати костел на березі Дністра і заснувати поселення Маріамполь (тобто «місто Марії») - ось вам ще одна легенда про походження і міста, і назви, на цей раз від релігійних діячів.







Кажуть, що сталося це у 1691 році. Відтоді почались великі прощі до цього місця. У 1737 р. образ було визнано чудотворним. Він був прикрашений срібними шатами. В першій половині ХХ ст. образ готували до коронації, але військові події завадили це зробити. До 1945 року ікона перебувала у селі, але пізніше місцеві католики забрали її з собою до Польщі. 10 вересня 1989 року вона була коронована Папою Римським у Польщі. Ось так.

з боку парку




останки стіни, рову та бастіону можна тільки домислювати


Замок, збудований боярином-каетаном, зруйнували татари - звична історія. На його місці польський шляхтич Станіслав Яблоновський у 1691 році збудував новий фортпост. Яблоновський також насадив алею, яка збереглася дотепер. Надзвичайно мальовничо, не дивуйтесь на сусідство з колонією для злочинців, в ній тиша та безлюддя, а пройтися поміж старовинними деревами - краще, аніж випити пляшку валеріянки. Квітів у алеї - безліч. Сміття трохи менше. Там зараз - меморіал з пам'ятником загиблим у Другу Світову.

вражає товщина стіни


по обидва боки з внутрішньої сторони якісь ходи вниз, завалені сміттям




де це на территорії я не знайшов...


З 1742 по 1785 роки у Маринополі існував монастир капуцинів. В 1746 році Яблововський збудував в Маріямполі заклад сестер святого Вінцента, де діяли школа та шпиталь. Зараз тут знаходиться дитячий будинок. (Це дані етнографічної групи, хоча жіночки біля церкви називали заклад колонією. Судячи з сторожових веж та високих парканів, дитбудинок тут для дуже цікавих та активних діточок). Наскільки відомо, громада намагається відвоювати у колонії територію.

залишки оборонної складової фортеці краще видно взимку






Монастир та церкву ви неодмінно побачити: вони в самому центрі села, там пустий, нічим не забудований простір перед ними - стадіон для гусей. Але залишки саме оборонних споруд знаходяться в іншому місці. Проїжджаєте повз сільську лікарню - а там самі побачите все, що залишилося від фортеці. Маріямпільці всю цю місцевість зовуть "замком”. Не звертайте уваги на висоту стін з парадного входу, протилежний бік лежить в руїнах.З алишилося небагато, щоправда, можна радіти і тому. Такі відкриття стають все ціннішими. В приміщеннях добре збереглися склепіння. Поруч зі спорудою з масивними воротами простежуються залишки рову. Шоб гарно розгледіти те що зосталось від фортеці, треба приїхати сюди
рано навесні, чи вже пізньою осінню, коли зеленка зійде нанівець.

зараз на терріторії бившої фортеці, не рахуючи останків палацу дві будівлі
 






сучасні будівлі, нічим не привабливі, ми ж рухаємося до останків палацу

Роман Афтаназі в своїй багатотомній праці відмічає, що Станіслав Яблоновський звів цілий ряд міст і фортець на теперешній українських теренах і колишньому кордоні з Диким Полем. Пізніше Маріампіль відійшов до його сина Яна Станіслава (1669-1731), а вже від нього - до його сина, брацлавського воєводи Яна Каетана (1699-1764). Саме Ян Каетан Потоцький зафундував в Маріамполі капуцинський кляштор - і він же, єдиний з усіх Янів Потоцьких, в містечко не наїжджав час від часу, а мешкав тут постійно. В костелі капуцинського монастиря його й поховали.



а було колысь так


Перша дружина Яна Каетана, Тереза з Вєльгорьских (померла в 1749 р.), також фундувала в Маріямполі заклад отців Милосердя св. Вінцента (а Паоло). Нащадків у Яна Каетана не було, тому Маріямпіль дістається його брату Дмитру (помер в 1788 р.). Останнім власником маєтку з цього роду був князь Кароль Яблоновський (1807-1885). Близько 1880 р. містечко придбав Франтішек Торосєвич і передав Маріампіль своїй дочці Марії (в 1898 р. вона одружилася з бароном Марьяном Блажовським гербу Сас, 1858 р. н., власником Новосілки Язловецької). Але і в цих руках поселення пробуло недовго: на початку ХХ ст. барони продали маєток, який пізніше розділили на дрібніші шматки.








 
За всім цим спостерігав зведений каштеляном Станіславом Яном Яблоновським оборонний замок - укріплений баштами, оточений валами і ровом. Р.Афтаназі пише, що відоме зображення замку з 1730 р., коли він вже був дещо перебудований під палац. Зображення, на жаль, польський історик не наводить. В "Географії Галичини" Евариста Анжея Куропатницького (1786 р.) згадується "чудовий палац" в Маріямполі. Ймовірно, в палаці мешкали лише до початку ХІХ ст. Блажовські жили переважно в язловецькому палаці та в Новосілці.





швидше за все скоро і цей звід чекає обвал/скорее всего скоро и этот свод ждет обрушение


Збереглося кілька світлин палацу, спаленого під час Першої світової війни. З них зрозуміло, що резиденція Яблоновських була типовим, симетричним в плані palazzo in fortezza, хоча й не вражала розмірами. На початок ХХ ст. замок вже понад століття стояв пустткою, використовувався лише як господарчі приміщення. Побоюючись повної руйнації, Блажовські вкрили його новим дахом. А за кілька років розпочалася Перша світова... Під час пожежі завалилося ліве крило замку, а також стропи інших приміщень фортеці. Та все ще були помітні різьблені декорації першого поверху, виконані в XVIII ст., а в кімнатах ще зберігалися рештки розписів на біблійні і міфологічні теми, геральдичні картуші тощо. До 1914 р. так-сяк зберігався оточуючий палац парк з старовинними липами, які спиляли війська, які квартирували в війну в Маріямполі.

трошки архівного










1988





В міжвоєнний час мури і каземат замку були розібрані до фундаментів и зараз э, то що э. Грубо кажучи, та м'яко висловлюючись - фактично нічого.
Ось така історія міста-фортеці, міста - привіда. Зараз ліше забуття живе в цьому вже невеличкому селіщі…

і на останок, не забудьте помилуватись незабутньою панорамою Дністра



Джерела:
http://castles.com.ua/maria.html
https://audiovis.nac.gov.pl/search/
http://andy-travel.com.ua/mariyampil
http://ipress.ua/ljlive/mariyampil_18873.html
https://polona.pl/item/palac-w-mariampolu,NjY4NTI3MzQ/0/#info:metadata
https://kresy24.pl/mariampol-miasto-pojednania/
https://pl.wikipedia.org/wiki/Stanisław_Jan_Jabłonowski
https://franik-new-look.livejournal.com/16814.html
http://www.wikiwand.com/uk/Маріямпіль


Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проекту: на експедиції і існування блогу та файлосховища.

Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.



Технічний партнер проекту:
авторизований роздрібний магазин DJI - dji-kyiv.com






ну як то так =))
Tags: Івано-Франківщина, Ивано-франковщина, замок, крепость, монастир, монастырь, руина, руїна, тюрьма, фортеця
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments