?

Log in

No account? Create an account

m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Маріямпіль. "Місто-фортеця"/Наследие. Мариямполь. "Город-крепость".

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
—————
Поддержите проект своими лайками, распространением и благотворительной денежной поддержкой. Благодарим всех Вас за то, что Вы с нами!

нагадую, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки .../
напоминаю, там где это возможно, по клику смотрим большие картинки...




В'їхав в Маріямпіль насамперед утикаєшся в радуючий зір інформаційний стенд.
Як же - місто-фортеця. Тут тобі і палац з замком, і монастир капуцинів, і пара римських та греко-католицька церкви, і ратуша.
—————
Вьехав в Мариямполь первым делом утыкаешься в радующий взор информационный стенд.
Как же - город-крепость. Тут тебе и дворец с замком, и монастырь капуцинов, и пара римских и греко-католическая церкви, и ратуша.



колишній монастир, зараз пенітенціарна установа/бывший монастырь, сейчас пенитенциарное учреждение








на початку ХХ століття/в начале ХХ века




Але в міру його прочитання розумієш - містечко, воно як би є, але містечко-привид. Привид минулой величі і краси. Залишилося в "живих" дуже-дуже мало. Від замку - ледве-ледве вгадуються сліди бастіонів і паркові ворота, від палацу - трохи масивної руїни першого (або цокольного) поверху. У монастирі - як це прийнято у нас - в'язниця, а римські церкви з ратушей зруйновані, так що і каменя на камені не залишилося ...
—————
Но по мере его прочтения понимашь - городок, он как бы есть, но городок-призрак. Призрак минулого величия и красоты. Осталось в “живых” очен-очень мало. От замка - еле-еле угадываемые следы бастионов и парковые врата, от дворца - немного массивной руины первого (или цокольного) этажа. В монастыре - как это принято у нас - тюрьма, а римские церкви с ратушей разрушены, так что и камня на камне не осталось…







Нам фактично залишена тільки історія - заглянемо в неї. Почтемо, як годиться, з назви села. У книзі В. "Капітана" Стецюка "Культурні грона Дністра"читаємо наступне: Під час одного наїзду татар якийсь польський воєвода (каетан) тікав від них на свому коні-румакові. Він переплив Дністер, але кінь ніяк не міг вскочити на стрімкий берег. Воєвода вигукнув: "Єзус-Марія!" - і кінь виніс його на берег. На подяку богові воєвода заснував на обох берегах міста Єзупіль і Маринопіль (Маріампіль).
—————
Нам фактически оставлена только история - заглянем в нее. Начнем, как положено, с названия села. В книге В. "Капитана" Стецюка "Культурные гроздья Днестра" читаем следующее: Во время одного наезда татар какой-то польский воевода (каэтан) убегал от них на своем боевом коне. Он переплыл Днестр, но конь не мог взойти на обрывистый берег. Воевода воскликнул: "Езус-Мария!" - и конь вынес его на берег. В благодарность богу воевода основал на обоих берегах города Езупиль и Маринополь (Мариампиль).





десь тут був правий напівбастіон/где-то тут был правый полубастион


В того ж Стецюка знаходимо дані етнографічного загону з Маріямполя:
Згідно переказів, які збереглися, є два пояснення назви села Маринопіль. За одним, на території села ще до його заселення відбувалася кривава битва з татаро-монголами. В цій битві ворожі полчища були розгромлені. Всі сподівання ворогів були марними. Вороги не змогли закабалити місцеве населення. Тому поле було назване Марним полем. Пізніше це поле заселили люди і дали назву селу Маринопіль. Друга назва зв'язана із загарбанням Галичини Польщею. Дану територію почали заселяти поляки і євреї. Вони, за переказами, дали назву Marijmpol mjasto (очевидно, Mariampol miasto), що означає "Місто святої Марії". Більш вірогідною є друга назва.
—————
У того же Стецюка находим данные этнографического отряда із Мариямполя:
Согласно преданиям, которые сохранились, есть два объяснения названия села Маринополь. По одному, на территории села еще до заселения происходила кровавая битва с татаро-монголами. В этой битве вражеские полчища были разгромлены. Все надежды врагов были напрасными. Враги не смогли закабалить местное население. Поэтому поле было названо Марным полем. Позже это поле заселили люди и дали название селу Маринополь. Второе название связано с завоеванием Галичины Польшей. Данную территорию начали заселять поляки и евреи. Они, по преданию, дали название Marijmpol mjasto (очевидно, Mariampol miasto), что означает "Город святой Марии". Более вероятно второе название.

а тут лівий бастіон/а тут левый бастион


паркова брама/парковые ворота




Ще до випадку з купанням богобоязненого коня ця місцевість носила назву Боговид, і це певним чином пов’язувалось з язичництвом. А після поганців прийшли християни - і Маріямпіль і тут не пас задніх. Поселення прославилось своєю чудотворною іконою, відомою з другої половини XVII ст. Якраз у той час коронний гетьман Станіслав Яблоновський гербу Прус ІІІ возив цей образ з собою у походи. З ним він побував у Волощині, на Буковині, під Кам’янцем-Подільським (!). Та найбільше прославилась ікона богородиці під Віднем у 1683 р. З цього часу її почали називати Переможницею. Саме для неї Яблоновський вирішив збудувати костел на березі Дністра і заснувати поселення Маріамполь (тобто «місто Марії») - ось вам ще одна легенда про походження і міста, і назви, на цей раз від релігійних діячів.
—————
Еще до случая с купанием богобоязненого коня эта местность носила название Боговид, и это определенным образом связывалось с язычеством. А после язычников пришли христиане - и Мариямполь и здесь не отставал. Поселение прославился своей чудотворной иконой, известной со второй половины XVII века. Как раз в то время коронный гетман Станислав Яблоновский герба Прус ІІІ возил этот образ с собой в походы. С ним он побывал в Валахии, на Буковине, в Каменец-Подольским (!). Но больше всего прославилась икона богородицы под Веной в 1683 году. С этого времени ее стали называть Победительницей. Именно для нее Яблоновский решил построить костел на берегу Днестра и основать поселение Мариамполь (то есть «город Марии») - вот вам еще одна легенда о происхождении и города, и названия, на этот раз от религиозных деятелей.







Кажуть, що сталося це у 1691 році. Відтоді почались великі прощі до цього місця. У 1737 р. образ було визнано чудотворним. Він був прикрашений срібними шатами. В першій половині ХХ ст. образ готували до коронації, але військові події завадили це зробити. До 1945 року ікона перебувала у селі, але пізніше місцеві католики забрали її з собою до Польщі. 10 вересня 1989 року вона була коронована Папою Римським у Польщі. Ось так.
—————
Говорят, что произошло это в 1691 году. С тех пор начались большие паломничества к этому месту. В 1737 году образ был признан чудотворным. Он был украшен серебряными одеждами. В первой половине ХХ века образ готовился к коронации, но военные события помешали это сделать. До 1945 года икона находилась в селе, но позже местные католики забрали ее с собой в Польшу. 10 сентября 1989 она была коронована Папой Римским в Польше. Вот так вот.

з боку парку/со стороны парка




останки стіни, рову та бастіону можна тільки домислювати/останки стены, рва и бастиона можно только додумывать


Замок, збудований боярином-каетаном, зруйнували татари - звична історія. На його місці польський шляхтич Станіслав Яблоновський у 1691 році збудував новий фортпост. Яблоновський також насадив алею, яка збереглася дотепер. Надзвичайно мальовничо, не дивуйтесь на сусідство з колонією для злочинців, в ній тиша та безлюддя, а пройтися поміж старовинними деревами - краще, аніж випити пляшку валеріянки. Квітів у алеї - безліч. Сміття трохи менше. Там зараз - меморіал з пам'ятником загиблим у Другу Світову.
—————
Замок, построенный боярином-каетаном, разрушили татары - обычная история. На его месте польский шляхтич Станислав Яблоновский в 1691 году построил новый форпост. Яблоновский также насадил аллею, которая сохранилась до сих пор. Очень живописно, не удивляйтесь соседству с колонией для преступников, в ней тишина и безлюдье, а пройтись между старинными деревьями - лучше, чем выпить бутылку валериянкі. Цветов в аллее - множество. Мусора поменьше. Там сейчас - мемориал с памятником погибшим во Вторую Мировую.

вражає товщина стіни/поражает толщина стены


по обидва боки з внутрішньої сторони якісь ходи вниз, завалені сміттям/с обеих сторон с внутренней стороны какие то ходы вниз, заваленные мусором




де це на территорії я не знайшов.../где это на территории я не нашел...


З 1742 по 1785 роки у Маринополі існував монастир капуцинів. В 1746 році Яблововський збудував в Маріямполі заклад сестер святого Вінцента, де діяли школа та шпиталь. Зараз тут знаходиться дитячий будинок. (Це дані етнографічної групи, хоча жіночки біля церкви називали заклад колонією. Судячи з сторожових веж та високих парканів, дитбудинок тут для дуже цікавих та активних діточок). Наскільки відомо, громада намагається відвоювати у колонії територію.
—————
С 1742 по 1785 годы в Маринополи существовал монастырь капуцинов. В 1746 году Яблововський построил в Мариямполе заведение сестер святого Винцента, где действовали школа и госпиталь. Сейчас здесь находится детский дом. (Это данные этнографической группы, хотя женщины у церкви называли заведение колонией. Судя по сторожевым вишкам и высоким заборам, детдом здесь для очень интересных и активных детишек). Насколько известно, община пытается отвоевать у колонии территорию.

залишки оборонної складової фортеці краще видно взимку/остатки оборонной составляющей крепости лучше видны зимой






Монастир та церкву ви неодмінно побачити: вони в самому центрі села, там пустий, нічим не забудований простір перед ними - стадіон для гусей. Але залишки саме оборонних споруд знаходяться в іншому місці. Проїжджаєте повз сільську лікарню - а там самі побачите все, що залишилося від фортеці. Маріямпільці всю цю місцевість зовуть "замком”. Не звертайте уваги на висоту стін з парадного входу, протилежний бік лежить в руїнах.З алишилося небагато, щоправда, можна радіти і тому. Такі відкриття стають все ціннішими. В приміщеннях добре збереглися склепіння. Поруч зі спорудою з масивними воротами простежуються залишки рову. Шоб гарно розгледіти те що зосталось від фортеці, треба приїхати сюди
рано навесні, чи вже пізньою осінню, коли зеленка зійде нанівець.
—————
Монастырь и церковь вы непременно увидеть: они в самом центре села, там пустое, ничем не застроеное пространство перед ними - стадион для гусей. Но остатки именно оборонительных сооружений находятся в другом месте. Проезжаете мимо сельской больницы - а там сами увидите все, что осталось от крепости. Мариямпольцы всю эту местность зовут "замком". Не обращайте внимания на высоту стен с парадного входа, противоположная сторона лежит в руинах. Осталось немного, правда, можно радоваться и этому. Такие открытия становятся все более ценными. В помещениях хорошо сохранились своды. Рядом со зданием с массивными воротами прослеживаются остатки рва. Чтоб хорошо разглядеть то осталось от крепости, надо приехать сюда рано весной, или уже поздней осенью, когда зеленка сойдет на нет.

зараз на терріторії бившої фортеці, не рахуючи останків палацу дві будівлі/сейчас на территории бывшей крепости, кроме останков дворца два здания
 






сучасні будівлі, нічим не привабливі, ми ж рухаємося до останків палацу/
современные здания, ничем не привлекательные, мы же движемся к останкам дворца


Роман Афтаназі в своїй багатотомній праці відмічає, що Станіслав Яблоновський звів цілий ряд міст і фортець на теперешній українських теренах і колишньому кордоні з Диким Полем. Пізніше Маріампіль відійшов до його сина Яна Станіслава (1669-1731), а вже від нього - до його сина, брацлавського воєводи Яна Каетана (1699-1764). Саме Ян Каетан Потоцький зафундував в Маріамполі капуцинський кляштор - і він же, єдиний з усіх Янів Потоцьких, в містечко не наїжджав час від часу, а мешкав тут постійно. В костелі капуцинського монастиря його й поховали.
—————
Роман Афтанази в своем многотомном труде отмечает, что Станислав Яблоновский возвел целый ряд городов и крепостей на нынешней украинской территории и бывшей границе с Диким Полем. Позже Мариамполь отошел к его сыну Яну Станиславу (1669-1731), а уже от него - к его сыну, Брацлавскому воеводе Яну Каэтану (1699-1764). Именно Ян Каэтан Потоцкий основал в Мариамполе капуцинский монастырь - и он же, единственный из всех Янов Потоцких, в городок не наезжал время от времени, а жил здесь постоянно. В костеле капуцинского монастыря его и похоронили.



а було колысь так/а было когда-то так


Перша дружина Яна Каетана, Тереза з Вєльгорьских (померла в 1749 р.), також фундувала в Маріямполі заклад отців Милосердя св. Вінцента (а Паоло). Нащадків у Яна Каетана не було, тому Маріямпіль дістається його брату Дмитру (помер в 1788 р.). Останнім власником маєтку з цього роду був князь Кароль Яблоновський (1807-1885). Близько 1880 р. містечко придбав Франтішек Торосєвич і передав Маріампіль своїй дочці Марії (в 1898 р. вона одружилася з бароном Марьяном Блажовським гербу Сас, 1858 р. н., власником Новосілки Язловецької). Але і в цих руках поселення пробуло недовго: на початку ХХ ст. барони продали маєток, який пізніше розділили на дрібніші шматки.
—————
Первая жена Яна Каэтана, Тереза ​​с Вельгорьских (умерла в 1749 г.), также основала в Мариямполе заведение отцов Милосердия св. Винцента (а Паоло). Потомков у Яна Каэтана не было, поэтому Мариямполь достается его брату Дмитрию (умер в 1788 г.). Последним владельцем имения из этого рода был князь Кароль Яблоновский (1807-1885). Около 1880 года городок приобрел Франтишек Торосевич и передал Мариамполь своей дочери Марии (в 1898 г. она вышла замуж за барона Марьяна Блажовского герба Сас, 1858 г. р. , владельцем Новоселки Язловецкой). Но и в этих руках поселения пробыло недолго: в начале ХХ в. бароны продали имение, которое позже разделили на более мелкие куски.








 
За всім цим спостерігав зведений каштеляном Станіславом Яном Яблоновським оборонний замок - укріплений баштами, оточений валами і ровом. Р.Афтаназі пише, що відоме зображення замку з 1730 р., коли він вже був дещо перебудований під палац. Зображення, на жаль, польський історик не наводить. В "Географії Галичини" Евариста Анжея Куропатницького (1786 р.) згадується "чудовий палац" в Маріямполі. Ймовірно, в палаці мешкали лише до початку ХІХ ст. Блажовські жили переважно в язловецькому палаці та в Новосілці.
—————
За всем этим наблюдал построенный кастеляном Станиславом Яном Яблоновским оборонительный замок - укрепленный башнями, окруженный валами и рвом. Р.Афтанази пишет, что известно изображение замка с 1730 года, когда он уже был несколько перестроен под дворец. Изображения, к сожалению, польский историк не приводит. В «Географии Галичины" Эвариста Анжея Куропатницкого (1786) упоминается "великолепный дворец" в Мариямполе. Вероятно, во дворце жили только в начале XIX века. Блажовские жили преимущественно в Язловецком дворце и в Новоселке.





швидше за все скоро і цей звід чекає обвал/скорее всего скоро и этот свод ждет обрушение


Збереглося кілька світлин палацу, спаленого під час Першої світової війни. З них зрозуміло, що резиденція Яблоновських була типовим, симетричним в плані palazzo in fortezza, хоча й не вражала розмірами. На початок ХХ ст. замок вже понад століття стояв пустткою, використовувався лише як господарчі приміщення. Побоюючись повної руйнації, Блажовські вкрили його новим дахом. А за кілька років розпочалася Перша світова... Під час пожежі завалилося ліве крило замку, а також стропи інших приміщень фортеці. Та все ще були помітні різьблені декорації першого поверху, виконані в XVIII ст., а в кімнатах ще зберігалися рештки розписів на біблійні і міфологічні теми, геральдичні картуші тощо. До 1914 р. так-сяк зберігався оточуючий палац парк з старовинними липами, які спиляли війська, які квартирували в війну в Маріямполі. —————
Сохранилось несколько фотографий дворца, сожженного во время Первой мировой войны. Из них понятно, что резиденция Яблоновских была типичным, симметричным в плане palazzo in fortezza, хотя и не поражала размерами. К началу ХХ века. замок уже более века стоял пустыней, использовался только как хозяйственные помещения. Опасаясь полного разрушения, Блажовские покрыли его новой крышей. А через несколько лет началась Первая мировая ... Во время пожара рухнуло левое крыло замка, а также стропы других помещений крепости. Но все еще были заметны резные украшения первого этажа, выполненные в XVIII веке, а в комнатах еще сохранялись остатки росписей на библейские и мифологические темы, геральдические картуши и прочее. К 1914 году худо-бедно сохранялся окружающий дворец парк со старинными липами, которые спилили войска, что квартировали в войну в Мариямполе.

трошки архівного/немного архивного










1988





В міжвоєнний час мури і каземат замку були розібрані до фундаментів и зараз э, то що э. Грубо кажучи, та м'яко висловлюючись - фактично нічого.
Ось така історія міста-фортеці, міста - привіда. Зараз ліше забуття живе в цьому вже невеличкому селіщі…
—————
В межвоенное время стены и каземат замка были разобраны до фундаментов и сейчас есть, то что есть. Грубо говоря, и мягко выражаясь - фактически ничего.
Вот такая история города-крепости, города - привидения. Сейчас только забвение живет в этом уже небольшом поселке ...

і на останок, не забудьте помилуватись незабутньою панорамою Дністра/і на конец, не забудьте полюбоваться незабываемой панорамой Днестра



Джерела/источники:
http://castles.com.ua/maria.html
https://audiovis.nac.gov.pl/search/
http://andy-travel.com.ua/mariyampil
http://ipress.ua/ljlive/mariyampil_18873.html
https://polona.pl/item/palac-w-mariampolu,NjY4NTI3MzQ/0/#info:metadata
https://kresy24.pl/mariampol-miasto-pojednania/
https://pl.wikipedia.org/wiki/Stanisław_Jan_Jabłonowski
https://franik-new-look.livejournal.com/16814.html
http://www.wikiwand.com/uk/Маріямпіль


Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка. Monobank (5375 4141 0020 4055) одержувач - Максим Рітус.

Дякую всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Архитектурні Пам'ятки . Спадщина".
—————
Если Вы имеете желание, и самое главное имеете на это возможность, то можете присоединиться к финансированию проекта. Нам очень приятна и дорога Ваша поддержка. Monobank (5375 4141 0020 4055) - получатель Максим Ритус.

Благодарим всем не равнодушным к нашему Архитектурному наследию и нашему проекту "Украинские Архитектурные Достопримечательности. Наследие".


Технічний партнер весняної експедиції 2018 року:
авторизований роздрібний магазин DJI - dji-kyiv.com





ну как то так =))