?

Log in

No account? Create an account

m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Шевченкове. Церква св. Пантелеймона/Наследие. Шевченково. Храм св. Пантелеймона. Часть 2.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
—————
Поддержите проект своими лайками, распространением и благотворительной денежной поддержкой. Благодарим всех Вас за то, что Вы с нами!

нагадую, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки .../
напоминаю, там где это возможно, по клику смотрим большие картинки...


Текст взято з статті І.Могитича в журналі Пам’ятки України, з невеликим скороченням. 2001 р., № 4, с. 24 – 29/
Текст взят из статьи И.Могитича в журнале Достопримечательности Украины, с небольшим сокращением. 2001 г.., № 4, с. 24 - 29.




Про пам’ятки архітектури Галицької землі, споруджені до середи XIII століття, за кількома винятками, знаємо тільки з літературних джерел та археологічних досліджень. До цих кількох зацілілих пам’яток належить і церква Св. Пантелеймона в теперішньому селі Шевченковому, що біля Галича.
—————
О памятниках архитектуры Галицкой земли, что построенны до середины XIII века, за несколькими исключениями, мы знаем только из литературных источников и археологических исследований. До сих нескольких уцелевших памятников относится и церковь Св. Пантелеймона в настоящем селе Шевченково, что у Галича.


1915 р. Вигляд церкви після обстрілу






План церкви до уточнення деталей притвору


Проект реставрації церкви. Південний фасад


Проект реставрації західного порталу. Реалізований 1996 р.


Церква здіймається на високому правом березі Дністра, при впадінні в нього річки Ломниці, за 7 км на північ від дитинця стародавнього Галича. Рештки земляних укріплень, вигідне географічне розміщення, контроль над давньою дорогою через Дністер до дитинця вказують, що тут був укріплений форпост княжого Галича – монастир або боярський двір.
Історична доля, так само як і архітектура церкви, вже з середини XIX століття раз у раз привертала увагу науковців. Виходячи з відкритого в 1909 році напису на південному фасаді церкви, що належить до часів князювання в Галичі (1219-1228) новгородського князя Мстислава Удатного, Й.Пеленський датував спорудження храму приблизно 1200 роком. Ця дата усталилась у науковому вжитку.
—————
Церковь поднимается на высоком правом берегу Днестра, при впадении в него реки Ломницы, в 7 км к северу от детинца древнего Галича. Остатки земляных укреплений, выгодное географическое размещение, контроль над древней дорогой через Днестр до детинца указывают, что здесь был укрепленный форпост княжеского Галича - монастырь или боярский двор.
Историческая судьба, так же как и архитектура церкви, уже с середины XIX века неоднократно привлекала внимание ученых. Исходя из открытой в 1909 году надписи на южном фасаде церкви, что относится ко временам княжения в Галиче (1219-1228) новгородского князя Мстислава Удалого, Й.Пеленський датировал сооружения храма примерно 1200 годом. Эта дата упрочилась в научном потребления.

Західний портал 1966 рік


Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 268.


Логвин Г.Н. Україна и Молдавія. – М.: Мистецтво, 1982 р.




1. план на рівні стін за І.Могитичем; 2. гіпотетична реконструкція за І.Р.Могитичем (1982)


З 1975 року і дотепер провадиться систематичне, хоч і з перервами, дослідження пам’ятки. Здобуті результати становлять великий науковий інтерес.
Досліджуючи графіті на стінах, мистецтвознавець Інституту “Укрзахідпроектреставрація” В.Вуйцик відкрив три до того не відомі датовані написи XIII століття: найдавніший, 1212 року, – на західній пілястрі південного фасаду, 1229 року – на цьому ж фасаді і 1288 року – в інтер’єрі на північній стіні.
У 1989 році Т.Рождественська уточнила, що напис на західній пілястрі південного фасаду належить до 1194 року і це дало можливість віднести спорудження церкви Св. Пантелеймона щонайменше на 90-ті роки XII століття.
—————
С 1975 года и до сих пор производится систематическое, хотя и с перерывами, исследования памятника. Полученные результаты представляют большой научный интерес.
Исследуя граффити на стенах, искусствовед Института "Укрзападпроектреставрация" В.Вуйцик открыл три до того неизвестные датированные XIII веком надписи: древнийшее, 1212 года - на западной пилястре южного фасада, 1229 года - на этом же фасаде и 1288 года - в интерьере на северной стене.
В 1989 году Т.Рождественская уточнила, что надпись на западной пилястре южного фасада относится к 1194 году и это позволило отнести сооружение церкви Св. Пантелеймона минимум на 90-е годы XII века.

Пам'ятники містобудівництва та архітектури УССР. – К.: Будівельник, 1985 г., т. 2, с. 226


1988 р. Дзвіниця і церква. Загальний вигляд з південного заходу. М.І.Жарких


1988 р. Церква і оборонний вал. Вигляд з півдня.


Різьблені камені з церкви св.Пантелеймона, знайдені у 1989 р.


Білокам’яна церква майже квадратова в плані, чотиристовпна, з трьома півкруглими апсидами та перспективними порталами. Апсиди прикрашені тричетвертними колонками з різьбленими капітелями та аркатурою, уся церква оперезана цоколем, стіни розчленовані гладкими пілястрами, карнизами, тягами тощо.
Підмурки зовнішніх стін викладені з річкових каменів завбільшки 10 – 20 см і залиті вапняним розчином, приготованим на дрібному річковому піску з домішкою ріні (фракції 0,5 – 1,2 мм), у траншеях, викопаних на глибину 1,4 м до входження на 5 – 10 см у материкову глину. Підмурки ширші від стін на 33-35 см іззовні й на 20-22 см зсередини. Підмурки західного порталу викладено одночасно з підмурком стіни. На 10 см нижче від сучасної відмітки збереглося первісне вимощення завширшки 40-50 см з буйної ріні. Підлога, викладена 1926 року з кам’яних плит на бетонній основі, піднята тільки на 5-8 см вище від первісного рівня, крім вівтарної частини, піднятої на 30-35 см. Влаштовані в 1611 році крипти в північній і центральній апсидах та центральній і північній навах, як і тогочасні підмурки під колонами хорів, дуже ускладнили дослідження первісних фундаментів усередині церкви. І все ж таки характер розміщення підмурків та конфігурацію опорних стовпів і пілястр удалось встановити.
Треба зазначити також наявність суцільних стрічкових фундаментів, окремі ділянки яких розібрані 1611 року. Підмурки опорних стовпів заглиблені додатково на 90 см.
—————
Белокаменная церковь почти квадратная в плане, четырехстолпная, с тремя полукруглыми апсидами и перспективными порталами. Апсиды украшены трехчетвертными колонками с резными капителями и аркатурой, вся церковь опоясана цоколем, стены расчленены гладкими пилястрами, карнизами, тягами и тому подобным.
Основания внешних стен выложены из речных камней величиной 10 - 20 см и залиты известковым раствором, приготовленным на мелком речном песке с примесью гальки (фракции 0,5 - 1,2 мм), в траншеях, вырытых на глубину 1,4 м до входа на 5 - 10 см в материковую глину. Основания шире от стен на 33-35 см снаружи и на 20-22 см изнутри. Основания западного портала изложены одновременно с фундаментом стены. На 10 см ниже современной отметки сохранилось первоначальное отмостки шириной 40-50 см с буйной гальки. Пол, выложенный 1926 из каменных плит на бетонной основе, поднятый только на 5-8 см выше первоначального уровня, кроме алтарной части, поднятой на 30-35 см. Устроены в 1611 году крипты в северной и центральной апсидах и центральной и северной навах, как и тогдашний фундамент под колоннами хоров, очень усложнили исследования первобытных фундаментов внутри церкви. И все же характер размещения фундаментов и конфигурацию опорных столбов и пилястр удалось установить.
Надо отметить также наличие сплошных ленточных фундаментов, отдельные участки которых разобраны в 1611 году. Основания опорных столбов углубленны дополнительно на 90 см.

1993 р. Оборонний вал, церква та дзвіниця. Вигляд з півночі. М.І.Жарких


1993 р. Оборонний вал, церква та дзвіниця. Вигляд з північного сходу. М.І.Жарких


1993 р. Оборонний вал, церква та дзвіниця. Вигляд з північного сходу. М.І.Жарких


1993 р. Загальний вигляд з північного сходу. М.І.Жарких


1993 р. Дзвінця, церква і фундамент корпусу келій. Вигляд зі сходу. М.І.Жарких


1993 р. Дзвіниця і церква. Вигляд з південного сходу. М.І.Жарких


1993 р. Панорама з південного сходу. М.І.Жарких


На стику центральної і південної апсид, крім одного зацілілого уступу, лишилися ще два додаткові уступи з цоколем, що зберігся, і базою, а також уламками стесаної півколонки й частини бази, які виходили понад рівень нової підлоги. Всі уступи приблизно рівносторонні, розмірами 24 – 26 см. Відповідні їм два додаткові уступи цоколю відкрито й на східній площині південно-східного стовпа. На північній площині цього ж стовпа під підлогою зберігся цоколь висунутого на подвійну величину уступу з додатковим виступом у північно-західному куті. На західній площині виступ зрубали повністю, а на південній – частково вкоротили зі сходу.
Встановлено, що на західних стовпах були уступи, аналогічні виступам на східних стовпах. Проте ці уступи стесані під час перебудови 1611 року. Не мали уступів тільки західні площини західних стовпів.
—————
На стыке центральной и южной апсид, кроме одного уцелевшего уступа, остались еще два дополнительных уступа с цоколем, что сохранившийлся и базой, а также обломками стесанной полуколонны и части базы, которые выходили поверз уровня нового пола. Все уступы примерно равносторонние, размерами 24 - 26 см. Соответствующие им два дополнительных уступа цоколя открыто и на восточной плоскости юго-восточного столба. На северной плоскости этого же столба под полом сохранился цоколь выдвинутого на двойную величину уступа с дополнительным выступлением в северо-западном углу. На западной плоскости выступ срубили полностью, а на южной - частично сократили с востока.
Установлено, что на западных столбах были уступы, аналогичные выступам на восточных столбах. Однако эти уступы стесаны во время перестройки 1611 года. Не имели уступов только западные плоскости западных столбов.

Вигляд з півночі










Внутрішні центральні пілястри частково стесані, а південно-західна пілястра стесана до підмурка. Добре зберігся профіль бази пілястри в південно-східному куті. Залишки баз простежено на північно-східній пілястрі, біля північної апсиди і південно-західного стовпа. Профіль бази в напрямку знизу вгору складається з полички, напіввала, вижолобка і завершується напіввалом. Висота бази – 38 см, виступ із площини пілястри – 7,3-8,8 см. Сліди стесаних пілястр і уступів стовпів простежено на всю висоту зацілілих стін (2-8 м). Під час розчищання двору знайдено уламки двох капітелей, що розміщувались на внутрішніх півколонах.
—————
Внутренние центральные пилястры частично стесаны, а юго-западная пилястра стесанная до фундамента. Хорошо сохранился профиль базы пилястры в юго-восточном углу. Остатки баз прослежено на северо-восточной пилястре, у северной апсиды и юго-западного столба. Профиль базы в направлении снизу вверх состоит из полочки, полувала, желобка и завершается полувалом. Высота базы - 38 см, выступление из плоскости пилястры - 7,3-8,8 см. Следы стесанных пилястр и уступов столбов прослежено на всю высоту уцелевших стен (2-8 м). Во время расчистки двора найдены обломки двух капителей, которые размещались на внутренних полуколоннах.

Вигляд з північного сходу




Сучасні обміри показали, що як зовнішні, так і внутрішні пілястри розміщувалися відповідно до внутрішніх стовпів. Давніші, зроблені Й.Пеленським, обміри були недосконалі, із зміщеними на схід пілястрами й стовпами стосовно зовнішніх пілястр і спричинили помилки у висновках учених, що користувалися ними.
Зовнішні стіни церкви складені з блоків; вапняку й дрібнопоруватого черепашнику, чисто оброблених зубилом, завширшки 30 – 35 мм, глибина обробки 1-2 мм без остаточного зачищення. Висота блоків – 23 – 58 см, і довжина – 23 – 70 см, товщина – 12 – 46 см. Із блоків з ретельно припасованими зовнішніми гранями викладали насухо зовнішні і внутрішні версти, потім рідкий вапняний розчин заливали всередину, забутовували простір між блоками відходами обробки вапняку й буйною рінню і всуціль заливали розчином. Верхню грань кожного ряду блоків ретельно вирівнювали під шнур, а забутівку додатково затирали розчином до рівня стесаних блоків.
—————
Современные обмеры показали, что как внешние, так и внутренние пилястры размещались в соответствии к внутренним столбам. Старшие, сделанные Й.Пеленським, обмеры были несовершенны, со смещенными на восток пилястрами и столбами по отношению к внешним пилястрам и вызвали ошибки в выводах ученых, что пользовались ими.
Внешние стены церкви сложены из блоков; известняка и мелкорубленного ракушечника, чисто обработанные зубилом, шириной 30 - 35 мм, глубина обработки 1-2 мм без окончательного зачистки. Высота блоков - 23 - 58 см, и длина - 23 - 70 см, толщина - 12 - 46 см. Из блоков с тщательно подогнанными внешними гранями выкладывали насухо внешние и внутренние версты, затем жидкий известковый раствор заливали внутрь, забутовывали пространство между блоками отходами обработки известняка и буйной галькой и сплошь заливали раствором. Верхнюю грань каждого ряда блоков тщательно выравнивали под шнур, а забутивку дополнительно затирали раствором до уровня стесанных блоков.

Вигляд зі сходу












Давні білокам’яні стіни збереглися на різну висоту: північна і південна – на 7,3 м, до висоти теперішніх карнизів цих стін; північна і південна апсиди – на 7,1 м, до рівня низу капітелей; центральна апсида – на 9,4 м, на один блок вище від аркового пояса апсиди. На найбільшу висоту, майже 14 м, збереглася стіна західного фасаду, а забутівка та кілька лицьових блоків – на всю висоту фронтону біля пілястр. Під час ремонту 1926 року білокам’яні карнизи, що дійшли до того часу, хоч і були дуже пошкоджені під час артилерійського обстрілу в 1915 році, замінили на цегляні, а інші білокам’яні елементи архітектурного декору (карнизи, тяги, сандрик вікна над порталом, прямокутну нішу другого ярусу, облямовану валиком) відновили в цеглі або стесали, як, скажімо, сандрик, поличку тяги в горішній частині пілястри, тощо. В основі фронтону західного фасаду, на рівні горішнього карниза північної пілястри, збереглися два блоки зі слідами горизонтального карниза, стесаного в 1611 році, і того, який зберігся на три блоки від обох пілястр і був традиційно відновлений у цеглі на східному фронтоні. Від давнього муровання на східній стіні на висоту 14 м залишилися наріжні пілястри з карнизами й тягами, що частково зрубані. Униз від тяги до блоків помітно чисто оброблені сліди прилягання накривних каменів, що фіксують нахил їх додолу в напрямку зовнішніх пілястр.
—————
Древние белокаменные стены сохранились на разную высоту: северная и южная - на 7,3 м, до высоты нынешних карнизов этих стен; северная и южная апсиды - на 7,1 м, до уровня низа капителей; центральная апсида - на 9,4 м, на один блок выше арочного пояса апсиды. На самую большую высоту, почти 14 м, сохранилась стена западного фасада, а забутовка и несколько лицевых блоков - на всю высоту фронтона у пилястр. Во время ремонта 1926 года белокаменные карнизы, дошедшие до тех пор, хоть и были сильно повреждены во время артиллерийского обстрела в 1915 году, заменили на кирпичные, а другие белокаменные элементы архитектурного декора (карнизы, тяги, сандрик окна над порталом , прямоугольную нишу второго яруса, окаймленную валиком) восстановили в кирпиче или стесали, как, скажем, сандрик, полочку тяги в верхней части пилястры и тому подобное. В основе фронтона западного фасада, на уровне верхнего карниза северной пилястры, сохранились два блока со следами горизонтального карниза, стесанными в 1611 году, и того, который сохранился на три блока от обоих пилястр и был традиционно восстановлен в кирпиче на восточном фронтоне. От древнего муровання на восточной стене на высоту 14 м остались краеугольные пилястры с карнизами и тягами, частично срубленые. Вниз от тяги к блокам заметно чисто обработанные следы прилегания накрывные камней, что фиксируют наклон их вниз в направлении внешних пилястр.

Вигляд з південного сходу




1988 р. Загальний вигляд з півдня


1988 р. Апсиди. Вигляд з півдня


Первісний вигляд мають два вікна. Одне – щілиноподібне, у глибокій ніші без декору в центральній апсиді; друге – невелике віконце над західним порталом з півциркульним завершенням, облямоване валиком, ідентичним облямуванню рамки під фронтоном. Решта вікон перероблені. На основі детального натурного вивчення вдалося певною мірою реконструювати первісну форму всіх вікон.
Вікна південної і північної апсид однакові з вікном центральної апсиди, їхні підвіконня розміщені на один блок нижче, по висоті вони на 35 см нижчі од вікна центральної апсиди.
—————
Первоначальный вид имеют два окна. Одно - щелевидные, в глубокой нише без декора в центральной апсиде; второе - небольшое окошко над западным порталом с полуциркульным завершением, обрамленное валиком, идентичным обрамлению рамки под фронтоном. Остальные окна переработаны. На основе детального натурного изучения удалось в определенной степени реконструировать первоначальную форму всех окон.
Окна южной и северной апсид одинаковые с окном центральной апсиды, их подоконник размещены на один блок ниже, по высоте они на 35 см ниже от окна центральной апсиды.

Реставрація фресок і вітража південно-західного вікна


Монтаж кружал бані


2001. Після реставрації – вигляд зі сходу


Західне і східне вікна південного фасаду мали однакові розміри. Низ їх був на рівні низу вікон північної і південної апсид. Визначено зовнішні габарити укосів і півциркульної арки в межах зовнішнього білокам’яного обличкування стін. Під замурованням 1611 року зберігся орнаментальний живопис XII століття. Орнамент виконано в. змішаній техніці фрески й промальовування окремих частин по сухому тиньку, що лежить безпосередньо на кам’яній кладці укосу.
Основний елемент орнаменту прорисований глибокою графією. Орнамент простий, вертикальний, складається з однакових повторюваних елементів, виконаний жовтою і червоною вохрою. На ясно-жовтому тлі намальовані жовті переплетені кола, жовта лінія скраю підсилена червоною. У колах на ясно-жовтому тлі зображено хрести у вигляді сполучених між собою трипелюсткових стилізованих квітів. Дослідниця стінопису Н.Сліпченко вважає незаперечною належність розкритих фрагментів до часу збудування церкви, а отже це свідчить, що вона мала стінопис.
—————
Западное и восточное окна южного фасада имели одинаковые размеры. Низ их был на уровне низа окон северной и южной апсид. Определены внешние габариты откосов и полуциркульной арки в пределах внешне1 белокаменно1 облицовки стен. Под замурованиями 1611 года сохранился орнаментальный живопись XII века. Орнамент выполнен в смешанной технике фрески и прорисовки отдельных частей по сухо1 штукатурке, лежащей непосредственно на каменной кладке откоса.
Основной элемент орнамента прорисован глубокой графиею. Орнамент простой, вертикальный, состоит из одинаковых повторяющихся элементов, выполненный желтой и красной охрой. На светло-желтом фоне нарисованы желтые переплетены круга, желтая линия края усиленная красной. В кругах на светло-желтом фоне изображен кресты в виде соединенных между собой трехлепестковых стилизованных цветов. Исследовательница стенописи Н.Слипченко считает неоспоримой принадлежность раскрытых фрагментов ко времени созидания церкви, а следовательно это свидетельствует, что она имела стенопись.

1993 р. Центральне прясло південного фасаду
https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2018/SPRING_2018/41. SHEVCHENKOVE/_OLD/1993/5/814-17.jpg

1993 р. Вікно центральної апсиди. Вигляд з півдня


1988 р. Загальний вигляд з південного заходу


1988 р. Головний фасад. Вигляд з південного заходу


1993 р. Загальний вигляд з південного заходу


Первісний західний портал церкви Св.Пантелеймона перебудований у 1610 – 1611 роках. Очевидно, коли татари під час нападу в 1575 році виламували двері, був зруйнований тонкий білокам’яний цілісний тимпан і висипалася нижня білокам’яна арка порталу. При перебудові церкви в 1610 – 1611 роках внутрішній пошкоджений уступ замуровали, а дверний проріз завузили й облямували готовими білокам’яними деталями віконного обрамлення з розібраних південного чи північного фронтонів. У Першу світову війну портал був дуже поруйнований гарматними набоями, 1926 року відбудований з використанням цегли. У 1965 році реставровано білокам’яні частини порталу, однак замурований внутрішній уступ не розібрано.
—————
Первоначальный западный портал церкви Св.Пантелеймона перестроен в 1610 - 1611 годах. Очевидно, когда татары во время нападения в 1575 году выламывали двери, был разрушен тонкий белокаменный целостный тимпан и высыпалась нижняя белокаменная арка портала. При перестройке церкви в 1610 - 1611 годах внутренний поврежден уступ замуровали, а дверной проем заузили и обклали готовыми белокаменными деталями оконного обрамления из разобранных южного или северного фронтонов. В Первую мировую войну портал был очень разрушен пушечными выстрелами, в 1926 году восстановлен с использованием кирпича. В 1965 году реставрировано белокаменные части портала, однако замурованый внутренний уступ не разобрано.

Вигляд із заходу


1988 р. Центральна частина західного фасаду


1988 р. Західний портал


1993 р. Західний портал


1996 року реставрацію порталу завершено. Розкривши замурований найглибший уступ, реставратори виявили в натурі його контури на рівні нижніх блоків, сліди блок баз, блоки з пазами від засува, місця кріплення гаків завіс і, щонайголовніше, карнизі блоки з різьбою, щоправда, розтріскані. Всі розтріскані блоки склеєно, втрачені доповнено з ідентичного до первісного щільного вапнякового каменю з Добриводського кар’єру. Єдиний елемент, встановлений за аналогом, – це напівкруглий тимпан.
Після реставрації можна зробити аналіз архітектурних особливостей порталу. Це був перспективний, п’ятиступеневий, висунутий на два уступи вперед і перекритий циркульними арками білокам’яний портал. Перший третій і четвертий уступи декоровані вертикальною вгнутою фаскою, другий четвертий – колонками зі своїми базами та капітелями. Увесь портал оббігає цоколь, аналогічний до цоколів фасадів. Всі уступи порталу на рівні аркових п’ят оперезує вкритий різьбою карниз. Друга арка декоровані валиком, “обмотаним” шнуром, четверта – валиком, різьбленим плетінкою, інші арки угнутим широким пазом.
Первісний декор південного порталу зберігся, тільки його висота зменшилася в 1611 році після встановлення додатково горизонтальної перегородки для підсилення тріснутої кам’яної плити тимпана. Портал реставровано в 1997 році.
—————
В 1996 году реставрацию портала завершено. Раскрывши замурованый самый глубокий уступ, реставраторы обнаружили в натуре его контуры на уровне нижних блоков, следы блок баз, блоки с пазами от засова, места крепления крюков завес и, самое главное, карнизные блоки с резьбой, правда, растрескавшиеся. Все растрескавшиеся блоки склеены, потерянные дополнены с идентичного первоначальному плотного известнякового камня с Добриводського карьеру. Единственный элемент, установленный по аналогии - это полукруглый тимпан.
После реставрации можно сделать анализ архитектурных особенностей портала. Это был перспективный, пятиступенчатый, выдвинутый на два уступа вперед и перекрытый циркульными арками белокаменный портал. Первый третий и четвертый уступы декорированные вертикальной вогнутой фаской, второй четвертый - колонками со своими базами и капителями. Весь портал обегает цоколь, аналогичный цоколю фасадов. Все уступы портала на уровне арочных пят опоясывает покрытый резьбой карниз. Вторая арка декорированные валиком, "обмотанным" шнуром, четвертая - валиком, резным плетенкой, другие арки вогнутых широким пазом.
Первоначальный декор южного портала сохранился, только его высота уменьшилась в 1611 году после установления дополнительной горизонтальной перегородки для усиления треснувшей каменной плиты тимпана. Портал реставрирован в 1997 году.

Вигляд з північного заходу
1988


1993 р. Загальний вигляд з північного заходу




Якщо план церкви Св.Пантелеймона має традиційну для Русі чотиристовпну тринавову структуру з трьома апсидами, то обсягово-просторове вирішення, а надто архітектурний декор, як підкреслювали дослідники мають суто романський характер. Прямі аналогії до архітектурного декору, а також вирішення фасадів подибуємо в романських будівлях півдня Німеччини й Угорщини. Найбільше спільних рис церква Св.Пантелеймона має з будівлями 11-12 століть у Регенсбурзі над Дунаєм, зокрема з тамтешньою церквою Св.Якова, а також з будівлями 12-13 століть у Печі, Естергомі, Вертершенкершті й особливо в Белапатфальфі. Такі далекі на позір аналогії не повинні дивувати, як згадаємо, що саме вільне торгове місто Реґенсбурґ було центром торгівлі, Західної Європи з Руссю. У Регенсбурзі утворилося навіть ціле товариство “русаріїв” – торгівців з Руссю, а шлях у Східну Європу пролягав через міста Угорщини до Перемишля та Галича, а звідти до Києва.
—————
Если план церкви Св.Пантелеймона имеет традиционную для Руси четырехстолпную трехнефную структуру с тремя апсидами, то объемно-пространственное решение, особенно архитектурный декор, как подчеркивали исследователи чисто романский характер. Прямые аналогии архитектурного декора, а также решения фасадов находим в романских зданиях юга Германии и Венгрии. Наиболее общих черт церковь Св.Пантелеймона имеет со зданиями 11-12 веков в Регенсбурге на Дунае, в частности с тамошней церковью св.Якова, а также со зданиями 12 -13 веков в Печи, Эстергоме, Вертершенкершти и особенно в Белапатфальфи. Такие далекие на первый взгляд аналогии не должны удивлять, вспомним, что именно свободный торговый город Регенсбург был центром торговли, Западной Европы с Русью. В Регенсбурге образовалось даже целое общество "русариев" - торговцев с Русью, а путь в Восточную Европу пролегал через города Венгрии до Перемышля и Галича, а оттуда в Киев.

Інтер’єри








Гадаємо, немає підстав уважати за можливий вплив на галицьку архітектурну школу тогочасної романської архітектури Польщі. Уже з половини XII століття, як бачимо з фрагментів архітектурного декору Успенського собору в Галичі, в архітектурному декорі монументальних будівель Галицької Русі широко використовували розвинуті елементи романського різьблення, тоді як у Польщі вони відомі лише з початку XIII століття, коли галицька архітектурна школа вже остаточно сформувалася.
—————
Думаем, нет оснований считать возможным влияние на Галицкую архитектурную школу тогдашней романской архитектуры Польши. Уже с половины XII века, как видно из фрагментов архитектурного декора Успенского собора в Галиче, в архитектурном декоре монументальных зданий Галицкой Руси широко использовали развитые элементы романского резьбы, тогда как в Польше они известны только с начала XIII века, когда галицкая архитектурная школа уже окончательно сформировалась .

Лукомський Ю.В. Архітектурна спадщина давнього Галича. – Галич: 1991 р.
https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2018/SPRING_2018/41. SHEVCHENKOVE/_OLD/1991/17.jpg

фото з видання Пам’ятки архітектури та містобудування України". – К.: Техніка, 2000 р., с. 126 – 127.




На пам’ятці виконано основні реставраційно-відбудовчі роботи. Завершено відтворення бічних крил уписаного хреста будівлі. Зведено підбанник і шоломоподібну баню з хрестом. Здійснено повну реставрацію західного й південного порталів із встановленням дверей; відкрито, законсервовано, частково реставровано й доповнено фрески луток трьох вікон, де збереглися їхні залишки; встановлено більшість віконних заповнень; відтворено підпружні арки в інтер’єрі церкви, виготовлено іконостас. Відкриті в процесі археологічних і архітектурних обстежень білокам’яні деталі (тяги, карнизи, півколонки, кронштейни, капітелі тощо), вмонтовано в їхні первісні місця. Усі елементи, що збереглися після перебудови 1598-1611 років (хрещаті склепіння, арки, стіни тощо), лишилися незайманими. Як і передбачалося проектом, зміни в процесі реставрації внесено тільки в ті елементи будівлі, які були перероблені під час ремонту 1925-1926 років.
—————
На памятнке выполнены основные реставрационно-восстановительные работы. Завершено воспроизведения боковых крыльев вписанного креста здания. Возведено подбанник и шлемовидную баню с крестом. Осуществлена ​​полная реставрация западного и южного порталов с установкой дверей; открыто, законсервировано, частично реставрировано и дополнено фрески луток трех окон, где сохранились их остатки; установлено большинство оконных заполнений; воспроизведены подпружные арки в интерьере церкви, изготовлено иконостас. Открытые в процессе археологических и архитектурных обследований белокаменные детали (тяги, карнизы, полуколонны, кронштейны, капители и т.д.), встроены в их первоначальной места. Все элементы, сохранившиеся после перестройки 1598-1611 годов (крещатые своды, арки, стены и т.д.), остались нетронутыми. Как и предусматривалось проектом, изменения в процессе реставрации внесены только в те элементы здания, которые были переработаны во время ремонта 1925-1926 годов.

Дзвінниця 1988 рік








Джерело/источник:
pslava.info

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка. Monobank (5375 4141 0020 4055) одержувач - Максим Рітус.

Дякую всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Архитектурні Пам'ятки . Спадщина".
—————
Если Вы имеете желание, и самое главное имеете на это возможность, то можете присоединиться к финансированию проекта. Нам очень приятна и дорога Ваша поддержка. Monobank (5375 4141 0020 4055) - получатель Максим Ритус.

Благодарим всем не равнодушным к нашему Архитектурному наследию и нашему проекту "Украинские Архитектурные Достопримечательности. Наследие".

Технічний партнер весняної експедиції 2018 року:
авторизований роздрібний магазин DJI - dji-kyiv.com





ну как то так =))

  • 1
А я вже з назви подумав, що Черкащина :)))

=)) є і в Київской, і в Сумськой, і в Черкасськой та ще й в Житомирськой...

  • 1