m_a_d_m_a_x (m_a_d_m_a_x) wrote,
m_a_d_m_a_x
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Кам'янка-Бузька. Церква Успіння Богородиці.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки ...



1471 – Юрій Струмило, місцевий староста, власник Кам’янки-Струмилової (з 1944 р. Кам’янка-Бузька) збудував замок з каплицею Успіння Пресвятої Діви Марії, заснував римсько-католицьку парафію та був фундатором парафіяльного храму Святого Духа, збудованого за міською брамою на Глинянському передмісті.
1627 – замок разом з каплицею та парафіяльним храмом спалили татари.
1633 – король Владислав IV дав привілей на будівництво нового храму в центрі міста, поблизу ринку. Заново встановлено парафію і побудовано нову дерев’яну святиню Успіння Пресвятої Діви Марії. Старий парафіяльний храм Святого Духа відновлений згодом, але уже як філіальний.









1716-1766 – зводиться наступний великий дерев’яний храм на кошти Самуеля Сулімірського і кам’янецького старости Яна Цетнера.
1718 – візитація архієпископа Яна Скарбка, після якої залишилася інформація, що старий костел був начебто в шкаралупі нового – всередині новозбудованого.
1722 – наступна візитація вже не згадує про старий храм. Вже є сигнатурка, але ще немає дзвіниці.
1741 – з документів чергової візитації відомо, що новий хрестоподібний у плані храм ще не освячений і навіть не добудований.
1757 – як описує о. Кароль Валентин Сеправський костел вже має дві бічні каплиці з вежами, старі ретабули, позолочений головний вівтар, орган на „сім голосів з бубнами” та дзвіницю з двома дзвонами.







3.08.1766 – архієпископ Вацлав Ієронім Сєраковський освячує костел під час парафіяльної візитації. Відомо, що стіни святині покриті гонтом.
1791 – тріскає костельний дзвін, взамін якого замовляють новий.
1793 – тріскає новий дзвін. В храмі щораз менше місця для вірних і щораз частіше говориться про необхідність нової святині, найкраще мурованої.
1806 – мало розпочатися будівництво нового костелу, для цього вже збиралися матеріали, але перешкодила смерть власника Кам’янки Юзефа Мієра (1809).
1821 – з візитаційних документів відомо, що храм дуже знищений, немає дзвіниці.
28.05.1822 – ліквідація дерев’яного храму.
20.07.1822 – розібраний головний вівтар.









3.08.1822 – настоятель о. Олександр Горецький освячує камінь для нової мурованої святині. Під час будівництва римо-католики моляться в церкві св. Миколая.
1828 – зведено мури святині.
1832 – у вікнах появляється скло.
1834 – побудована вежа, а Фелікс Мієр оплатив дахівку з бляхи.
16.05.1840 – архієпископ Франциск де Паула Піштек освячує храм. Через декілька років у склепінні появляються тріщини, костел зачиняють. Вірні моляться надворі у наметі або в захристії.
1869 – ремонт храму.
1873 – зведено нову плебанію.
1885 – настоятель о. Яків Новаковський обслуговував понад 8 тис. вірних з міста та чотирьох десятків сіл.
З 1893 – ведуться розмови про будівництво нової святині.







1903-1944 – настоятель о. Ян Чирек мав від 7 до 10 тис. парафіян, понад два десятки населених пунктів. Парафія мала філіальні святині у місті (костел Святого Духа, каплиця св. Йоана Непомуки фундації о. Я. Новаковського) та в селах: Бербеки (1903), Дальнич (1902), Мазярня (1903), Обидів (1882), Підрудне (1904), Руда (1905), Ружанка (1905), Турки (1925), Ягідня (1910) та Ясениця.
1908 – старий костел розібрали через недоліки у будівництві (незважаючи на ремонти у 1869 і 1874 рр.)
Серпень 1910-1914 – будівництво нового неоготичного храму за проектом Теодора Тальовського на зразок костелу св. Єлизавети у Львові (проект був розроблений ще у 1901 р.). Це тринефна базиліка, хрестоподібна у плані, з п’ятигранними крилами трансепту і вівтарної частини, до якої примикають дві захристії. Спереду дуже висока вежа, накрита гострим дахом з чотирма гостроконечними декоративними баштами. Фасад багато прикрашений неоготичними деталями: стрілчастими арковими порталами, масверками, розетами, вимпергами, фризовими рельєфами, блендами („сліпими вікнами”) та гзимсами. Будівельними роботами керував львівський архітектор Ян Новорит та Вінцентій Беднарський з Радомишля. Парафіяни допомагали коштами та працею. На фасаді розміщено монументальну скульптуру Христа львівського скульптора Ришарда Пліхаля, яку завершив Франциск Ясковський.







14.05.1911 – єпископ Владислав Бандурський освятив камінь під будівництво храму.
1914-1918 – I світова війна призупинила завершальні роботи.
1915 – росіяни вивезли місцевого священика до Києва та забрали дзвони.
Липень-серпень 1915 – будівлю пошкоджено, знищено плебанію та господарські будинки біля храму.
1916 – дзвони конфіскує австрійська армія, залишаючи лише найменший – 20-кілограмовий дзвін.
22.12.1921 – церкву оздоблюють вітражами з краківської майстерні Желенського.
1928-1930 – вівтар та амвон вирізьбив Ян Войтович з Перемишлян за проектом Яна Рарогевича.
16.05.1929 – архієпископ Болеслав Твардовський освячує святиню, відремонтовану після І світової війни.
1939-1945 – у період ІІ світової війни церкву не постраждав.
1944 – настоятель о. Ян Чирек та вікарії з частиною церковного майна виїхали до Польщі.









1947-1989 – зачинений і спустошений (спалено вежу, розібрано дах, вибито вітражі та вікна, всередині все знищено, окрім головного вівтаря та амвону). У цей період храм використовують як зерносховище, меблевий склад, пункт заправки сифонів.
1969 – згоріла вежа.
18.11.1989 – церкву повернули місцевій спільноті римо-католиків. Євхаристію звершив та освятив храм о. Рафал Керницький, єпископ-помічник Львівської Архідієцезії. Через нестачу священиків Св. Месу в парафії служили лише у четвер, п’ятницю та неділю.
26.12.1989 – вперше після освячення, храм відвідує архієпископ Мар’ян Яворський, шанувальник образу Господа Ісуса з Милятину.
8.04.1990 – перша Вербна Неділя, в Євхаристії бере участь 29 осіб.
1992-2009 – настоятелем парафії стає о. Владислав Дерунов.
1992 – відбудовано спалену вежу та зроблено дах.
1995 – при храмі вже постійно перебуває священик.









14.09.1995 – відпустова урочистість Воздвиження Всечесного Хреста. Св. Месу звершують: архієпископ Мар’ян Яворський, єпископ Рафал Керницький та о. Мечислав Мокшицький, майбутній львівський митрополит. До храму перенесено та урочисто інтронізовано стару копію чудотворного образу Господа Ісуса Милятинського, яка походила з львівського кафедрального храму, а з 1993 р. знаходилася у цвинтарній каплиці в с. Стрептів, неподалік Кам’янки.
1996 – храм поштукатурено всередині.
14.06.1996 – церква офіційно оголошений санктуарієм Господа Ісуса Вмираючого з Милятина.
14.09.1997 – архієпископ Мар’ян Яворський коронує образ коронами, які благословив та посвятив Святіший Отець Йоан Павло ІІ в Кросно (Польща), під час канонізації бл. Йоана з Дуклі у 1997 р.











Червень 2001 – св. Йоан Павло ІІ, перебуваючи у Львові, благословить образ. Під час Св. Меси у жертовних дарах неповносправні діти принесли Святішому Отцеві копію образу Вмираючого Господа Ісуса з Милятина, як дар парафії та подяку за відновлений культ.
2006 – помальовано стіни храму у 5-ту річницю перебування св. Йоана Павла ІІ в Україні та у ювілей 80-річчя львівського митрополита Мар’яна Яворського, як вираз вдячності за духовну і матеріальну підтримку. Спільнота вірних звернулася до місцевої влади з проханням назвати вулицю, на якій знаходиться санктуарій, на честь Йоана Павла ІІ.
14.09.2009 – урочисте святкування 20-річчя повернення храму та його відбудови, а також 100-річчя його існування у 25-у річницю єпископської консекрації Кардинала Мар’яна Яворського.





Джерела:
http://www.rkc.lviv.ua/category_2.php?cat_1=10&cat_2=44&lang=1
http://mapio.net/pic/p-49840163/
https://www.facebook.com/KamionkaStrumilowa/
https://polona.pl
https://kambuz.org.ua/kostel-uspinnya-bohorodytsi/


NEW!!! NEW!!! NEW!!!
А також Ви можете фінансово нам допомогти всього в пару кліків, скористувавшісь новим сервісом БАНКА від Monobank-у, це буде аккумуляція коштів для осінної експедиції,
Натискаем на банку ===> ===> і ваше пожертвування в нашій банці-скарбничці.
NEW!!! NEW!!! NEW!!!



Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.

Карта Монобанку (5375 4141 0522 0577) одержувач Наталья Рітус.

Гаманец на PayPal на адресі madmax@studioavtv.com.ua.

Реквізіти для сплат від юридичних осіб:
р/р 26000500773506
ЄДРПОУ 2023813347
МФО 322669.


Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Архітектурні Пам'ятки . Спадщина".


Технічний партнер проекту:
авторизований роздрібний магазин DJI - dji-kyiv.com


та


хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.




ну як то так =))
Tags: Львовщина, Львівщина, костел, церква
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments