?

Log in

No account? Create an account

m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Кам'янка-Бузька. Церква Успіння Богородиці/Наследие. Каменка-Бугская. Успенский Костел.



1471 – Юрій Струмило, місцевий староста, власник Кам’янки-Струмилової (з 1944 р. Кам’янка-Бузька) збудував замок з каплицею Успіння Пресвятої Діви Марії, заснував римсько-католицьку парафію та був фундатором парафіяльного храму Святого Духа, збудованого за міською брамою на Глинянському передмісті.
1627 – замок разом з каплицею та парафіяльним храмом спалили татари.
1633 – король Владислав IV дав привілей на будівництво нового храму в центрі міста, поблизу ринку. Заново встановлено парафію і побудовано нову дерев’яну святиню Успіння Пресвятої Діви Марії. Старий парафіяльний храм Святого Духа відновлений згодом, але уже як філіальний.
—————
1471 - Юрий Струмило, местный староста, владелец Каменки-Струмиловой (с 1944 г., Каменка-Бугская) построил замок с часовней Успения Пресвятой Девы Марии, основал римско-католический приход и был основателем приходского храма Святого Духа, построенного за городскими воротами в Глинянском пригороде.
1627 - замок вместе с часовней и приходским храмом сожгли татары.
1633 - король Владислав IV дал привилегию на строительство нового храма в центре города, вблизи рынка. Заново установлено приход и построена новая деревянная святыня Успения Пресвятой Девы Марии. Старый приходской храм Святого Духа восстановлен позже, но уже как филиальный.









1716-1766 – зводиться наступний великий дерев’яний храм на кошти Самуеля Сулімірського і кам’янецького старости Яна Цетнера.
1718 – візитація архієпископа Яна Скарбка, після якої залишилася інформація, що старий костел був начебто в шкаралупі нового – всередині новозбудованого.
1722 – наступна візитація вже не згадує про старий храм. Вже є сигнатурка, але ще немає дзвіниці.
1741 – з документів чергової візитації відомо, що новий хрестоподібний у плані храм ще не освячений і навіть не добудований.
1757 – як описує о. Кароль Валентин Сеправський костел вже має дві бічні каплиці з вежами, старі ретабули, позолочений головний вівтар, орган на „сім голосів з бубнами” та дзвіницю з двома дзвонами.
----------
1716-1766 - возводится следующий большой деревянный храм на средства Самуэля Сулимирського и каменецкого старосты Яна Цетнера.
1718 - визитация архиепископа Яна Скарбка, после которой осталась информация, что старый костел был как бы в скорлупе нового - внутри новогопостроенного.
1722 - следующая визитация уже не вспоминает о старом храме. Уже есть сигнатурка, но нет колокольни.
1741 - по документам очередной визитации известно, что новый крестообразный в плане храм еще не освящен и даже не достроен.
1757 - как описывает о. Кароль Валентин Сеправський костел уже имеет две боковые часовни с башнями, старые ретабулы, позолоченный главный алтарь, орган на "семь голосов с бубнами" и колокольню с двумя колоколами.







3.08.1766 – архієпископ Вацлав Ієронім Сєраковський освячує костел під час парафіяльної візитації. Відомо, що стіни святині покриті гонтом.
1791 – тріскає костельний дзвін, взамін якого замовляють новий.
1793 – тріскає новий дзвін. В храмі щораз менше місця для вірних і щораз частіше говориться про необхідність нової святині, найкраще мурованої.
1806 – мало розпочатися будівництво нового костелу, для цього вже збиралися матеріали, але перешкодила смерть власника Кам’янки Юзефа Мієра (1809).
1821 – з візитаційних документів відомо, що храм дуже знищений, немає дзвіниці.
28.05.1822 – ліквідація дерев’яного храму.
20.07.1822 – розібраний головний вівтар.
-----------
3.08.1766 - архиепископ Вацлав Иероним Сераковский освящает костел во время приходской визитации. Известно, что стены святыни покрыты гонтом.
1791 - трескается костельный колокол, взамен которого заказывают новый.
1793 - трескается новый колокол. В храме все меньше места для верных и все чаще говорится о необходимости новой святыни, лучше каменной.
1806 - должно было начаться строительство нового костела, для этого уже собирались материалы, но помешала смерть владельца Каменки Юзефа Миер (1809).
1821 - из визитацийних документов известно, что храм очень уничтожен, но нет колокольни.
28.05.1822 - ликвидация деревянного храма.
20.07.1822 - разобран главный алтарь.









3.08.1822 – настоятель о. Олександр Горецький освячує камінь для нової мурованої святині. Під час будівництва римо-католики моляться в церкві св. Миколая.
1828 – зведено мури святині.
1832 – у вікнах появляється скло.
1834 – побудована вежа, а Фелікс Мієр оплатив дахівку з бляхи.
16.05.1840 – архієпископ Франциск де Паула Піштек освячує храм. Через декілька років у склепінні появляються тріщини, костел зачиняють. Вірні моляться надворі у наметі або в захристії.
1869 – ремонт храму.
1873 – зведено нову плебанію.
1885 – настоятель о. Яків Новаковський обслуговував понад 8 тис. вірних з міста та чотирьох десятків сіл.
З 1893 – ведуться розмови про будівництво нової святині.
----------
3.08.1822 - настоятель о. Александр Горецкий освящает камень для новой каменной святыни. Во время строительства римо-католики молятся в церкви св. Николая.
1828 - возведен муры святыни.
1832 - в окнах появляется стекло.
1834 - построена башня, а Феликс Миер оплатил черепицу из жести.
16.05.1840 - архиепископ Франциск де Паула Пиштек освящает храм. Через несколько лет в своде появляются трещины, костел закрывают. Верные молятся на улице в палатке или в захристии.
1869 - ремонт храма.
1873 - построено новую плебанию.
1885 - настоятель о. Яков Новаковский обслуживал более 8 тыс. верующих из города и четырех десятков сел.
С 1893 - ведутся разговоры о строительстве новой святыни.







1903-1944 – настоятель о. Ян Чирек мав від 7 до 10 тис. парафіян, понад два десятки населених пунктів. Парафія мала філіальні святині у місті (костел Святого Духа, каплиця св. Йоана Непомуки фундації о. Я. Новаковського) та в селах: Бербеки (1903), Дальнич (1902), Мазярня (1903), Обидів (1882), Підрудне (1904), Руда (1905), Ружанка (1905), Турки (1925), Ягідня (1910) та Ясениця.
1908 – старий костел розібрали через недоліки у будівництві (незважаючи на ремонти у 1869 і 1874 рр.)
Серпень 1910-1914 – будівництво нового неоготичного храму за проектом Теодора Тальовського на зразок костелу св. Єлизавети у Львові (проект був розроблений ще у 1901 р.). Це тринефна базиліка, хрестоподібна у плані, з п’ятигранними крилами трансепту і вівтарної частини, до якої примикають дві захристії. Спереду дуже висока вежа, накрита гострим дахом з чотирма гостроконечними декоративними баштами. Фасад багато прикрашений неоготичними деталями: стрілчастими арковими порталами, масверками, розетами, вимпергами, фризовими рельєфами, блендами („сліпими вікнами”) та гзимсами. Будівельними роботами керував львівський архітектор Ян Новорит та Вінцентій Беднарський з Радомишля. Парафіяни допомагали коштами та працею. На фасаді розміщено монументальну скульптуру Христа львівського скульптора Ришарда Пліхаля, яку завершив Франциск Ясковський.
----------
1903-1944 - настоятель о. Ян Чирек имел от 7 до 10 тыс. прихожан, более двух десятков населенных пунктов. Приход имел филиальные святыни в городе (костел Святого Духа, часовня св. Иоанна Непомуки фундации о. Я. Новаковского) и в селах: Бербеки (1903), Дальнич (1902), Мазярня (1903), Обидов (1882), Пидрудне (1904 ) Руда (1905), Ружанка (1905), Турки (1925), Ягодня (1910) и Ясениця.
1908 - старый костел разобрали из-за недостатков в его строительстве (несмотря на ремонты в 1869 и 1874)
Август 1910-1914 - строительство нового неоготического храма по проекту Теодора Талевский вроде костела св. Елизаветы во Львове (проект был разработан еще в 1901). Это трехнефная базилика, крестообразная в плане, с пятигранными крыльями трансепта и алтарной части, к которой примыкают две захристии. Впереди очень высокая башня, накрытая остроконечной крышей с четырьмя остроконечными декоративными башнями. Фасад богато украшенный неоготическими деталями: стрельчатыми арочными порталами, масверками, розетами, вимпергами, фризовыми рельефами, блендами ( "слепыми окнами") и гзимсами. Строительными работами руководил львовский архитектор Ян Новорит и Винцентий Беднарский из Радомышля. Прихожане помогали средствами и трудом. На фасаде размещено монументальную скульптуру Христа львовского скульптора Рышарда Плихаля, которую завершил Франциск Ясковський.







14.05.1911 – єпископ Владислав Бандурський освятив камінь під будівництво храму.
1914-1918 – I світова війна призупинила завершальні роботи.
1915 – росіяни вивезли місцевого священика до Києва та забрали дзвони.
Липень-серпень 1915 – будівлю пошкоджено, знищено плебанію та господарські будинки біля храму.
1916 – дзвони конфіскує австрійська армія, залишаючи лише найменший – 20-кілограмовий дзвін.
22.12.1921 – церкву оздоблюють вітражами з краківської майстерні Желенського.
1928-1930 – вівтар та амвон вирізьбив Ян Войтович з Перемишлян за проектом Яна Рарогевича.
16.05.1929 – архієпископ Болеслав Твардовський освячує святиню, відремонтовану після І світової війни.
1939-1945 – у період ІІ світової війни церкву не постраждав.
1944 – настоятель о. Ян Чирек та вікарії з частиною церковного майна виїхали до Польщі.
-----------
14.05.1911 - епископ Владислав Бандурский освятил камень под строительство храма.
1914-1918 - I мировая война приостановила завершающие работы.
1915 - русские вывезли местного священника в Киев и забрали колокола.
Июль-август 1915 - здание повреждено, уничтожено плебанию и хозяйственные дома у храма.
1916 - колокола конфискует австрийская армия, оставляя лишь маленький - 20-килограммовый колокол.
22.12.1921 - костел украшают витражами с краковской мастерской Желенского.
1928-1930 - алтарь и амвон вырезал Ян Войтович из Перемышлян по проекту Яна Рарогевича.
16.05.1929 - архиепископ Болеслав Твардовский освящает святыню, отремонтированную после Первой мировой войны.
1939-1945 - в период Второй мировой войны костел не пострадал.
1944 - настоятель о. Ян Чирек и викарии с частью костельного имущества выехали в Польшу.









1947-1989 – зачинений і спустошений (спалено вежу, розібрано дах, вибито вітражі та вікна, всередині все знищено, окрім головного вівтаря та амвону). У цей період храм використовують як зерносховище, меблевий склад, пункт заправки сифонів.
1969 – згоріла вежа.
18.11.1989 – церкву повернули місцевій спільноті римо-католиків. Євхаристію звершив та освятив храм о. Рафал Керницький, єпископ-помічник Львівської Архідієцезії. Через нестачу священиків Св. Месу в парафії служили лише у четвер, п’ятницю та неділю.
26.12.1989 – вперше після освячення, храм відвідує архієпископ Мар’ян Яворський, шанувальник образу Господа Ісуса з Милятину.
8.04.1990 – перша Вербна Неділя, в Євхаристії бере участь 29 осіб.
1992-2009 – настоятелем парафії стає о. Владислав Дерунов.
1992 – відбудовано спалену вежу та зроблено дах.
1995 – при храмі вже постійно перебуває священик.
----------
1947-1989 - закрыт и опустошен (сожжено башню, разобраны крыша, выбиты витражи и окна, внутри все уничтожено, кроме главного алтаря и амвона). В этот период храм используется как зернохранилище, мебельный склад, пункт заправки сифонов.
1969 - сгорела башня.
18.11.1989 - костел вернули местном сообществе римо-католиков. Евхаристию совершил и освятил храм в. Рафал Керницкий, епископ-помощник Львовской архиепархии. Из-за недостатка священников Св. Мессу в приходе служили только в четверг, пятницу и воскресенье.
26.12.1989 - впервые после освящения, храм посещает архиепископ Марьян Яворский, поклонник образа Господа Иисуса с Милятина.
8.04.1990 - первое Вербное воскресенье, в Евхаристии участвует 29 человек.
1992-2009 - настоятелем прихода стает о. Владислав Дерунов.
1992 - восстановлен сожженную башню и сделано крышу.
1995 - при храме уже постоянно находится священник.









14.09.1995 – відпустова урочистість Воздвиження Всечесного Хреста. Св. Месу звершують: архієпископ Мар’ян Яворський, єпископ Рафал Керницький та о. Мечислав Мокшицький, майбутній львівський митрополит. До храму перенесено та урочисто інтронізовано стару копію чудотворного образу Господа Ісуса Милятинського, яка походила з львівського кафедрального храму, а з 1993 р. знаходилася у цвинтарній каплиці в с. Стрептів, неподалік Кам’янки.
1996 – храм поштукатурено всередині.
14.06.1996 – церква офіційно оголошений санктуарієм Господа Ісуса Вмираючого з Милятина.
14.09.1997 – архієпископ Мар’ян Яворський коронує образ коронами, які благословив та посвятив Святіший Отець Йоан Павло ІІ в Кросно (Польща), під час канонізації бл. Йоана з Дуклі у 1997 р.
----------
14.09.1995 - паломническое торжество Воздвижения Всечестного Креста. Св. Мессу совершают: архиепископ Марьян Яворский, епископ Рафал Керницкий и о. Мечислав Мокшицкий, будущий львовский митрополит. В храм перенесено и торжественно интронизировано старую копию чудотворного образа Господа Иисуса Милятинского, которая происходила из львовского кафедрального храма, а с 1993 г. находилась в кладбищенской часовни в с. Стрептов, неподалеку Каменки.
1996 - храм оштукатурен внутри.
14.06.1996 - костел официально объявлен санктуарием Господа Иисуса Умирающего с Милятина.
14.09.1997 - архиепископ Марьян Яворский коронует образ коронами, которые благословил и освятил Святейший Отец Иоанн Павел II в Кросно (Польша), во время канонизации бл. Иоанна из Дукли в 1997г.











Червень 2001 – св. Йоан Павло ІІ, перебуваючи у Львові, благословить образ. Під час Св. Меси у жертовних дарах неповносправні діти принесли Святішому Отцеві копію образу Вмираючого Господа Ісуса з Милятина, як дар парафії та подяку за відновлений культ.
2006 – помальовано стіни храму у 5-ту річницю перебування св. Йоана Павла ІІ в Україні та у ювілей 80-річчя львівського митрополита Мар’яна Яворського, як вираз вдячності за духовну і матеріальну підтримку. Спільнота вірних звернулася до місцевої влади з проханням назвати вулицю, на якій знаходиться санктуарій, на честь Йоана Павла ІІ.
14.09.2009 – урочисте святкування 20-річчя повернення храму та його відбудови, а також 100-річчя його існування у 25-у річницю єпископської консекрації Кардинала Мар’яна Яворського.
----------
Июнь 2001 - св. Иоанн Павел II, находясь во Львове, благословит образ. Во время Св. Мессы в жертвенных дарах дети принесли Святейшему Отцу копию образа Умирающего Господа Иисуса с Милятина, как дар приходу и благодарность за восстановленный культ.
2006 - покрашены стены храма в 5-ю годовщину пребывания св. Иоанна Павла II в Украине и в юбилей 80-летия львовского митрополита Марьяна Яворского, как выражение благодарности за духовную и материальную поддержку. Сообщество верующих обратилась к местным властям с просьбой назвать улицу, на которой находится санктуарий в честь Иоанна Павла II.
14.09.2009 - торжественное празднование 20-летия возвращения храма и его восстановления, а также 100-летию его существования в двадцать пятую годовщину епископской консекрации Кардинала Марьяна Яворского.





Джерела/источники:
http://www.rkc.lviv.ua/category_2.php?cat_1=10&cat_2=44&lang=1
http://mapio.net/pic/p-49840163/
https://www.facebook.com/KamionkaStrumilowa/
https://polona.pl
https://kambuz.org.ua/kostel-uspinnya-bohorodytsi/