?

Log in

No account? Create an account

m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Хирів. Єзуїтський конвікт/Наследие. Хыров. Иезуитский конвикт.

Проекту потрібна Ваша допомога - клікаємо щоб дізнатись в чому/Проекту нужна Ваша помощь - кликаем чтобы узнать в чём



Про цей комплекс знають так мало, а він є таким великим, да ше й в маленькому містечку.
Но почнемо з історії.
Жили-були в славному місті Кракові два графи. Звучить як початок казки, правда? Тільки графи були не казкові, а цілком реальні, і звали їх Генріх Мацковський та Мар'ян Моровський. Ці два титуловані добродії десь орієнтовно в 1880 році купили на південних околицях Хирова 964 морги поля (не треба лякатися слова "морг". То не трупарня, а міра земельної площі, що дорівнює 0,6 - 0 7 га). На придбаній території ясновельможні пани вирішили відгрохати навчальний заклад закритого типу, якого ще не знала Австро-Угорська імперія... ну, або щось на кшталт цього. Проект майбутнього конвікту виконав краківський професор Антон Лушкевич. Він же й керував будівельними роботами аж до смерті. Після того за роботу взявся його наступник - архітекттор Ян Тадеуш з Тернополя.
—————
Об этом комплексе знают так мало, а он такой большой, да еще и в маленьком городке.
Но начнем с истории.
Жили-были в славном городе Кракове два графа. Звучит как начало сказки, правда? Только графы были не сказки, а вполне реальные, и звали их Генрих Мацковський и Марьян Моровский. Эти два титулованные господина где-то ориентировочно в 1880 году купили на южных окраинах Хырова 964 морга поля (не надо пугаться слова "морг". Это не трупарня, а мера земельной площади, равная 0,6 - 0 7 га). На приобретенной территории сиятельные господа решили отгрохать учебное заведение закрытого типа, которого еще не знала Австро-Венгерская империя ... ну, или что-то вроде этого. Проект будущего конвикта выполнил краковский профессор Антон Лушкевич. Он же и руководил строительными работами до смерти. После того за работу взялся его преемник - архитекттор Ян Тадеуш из Тернополя.













Будівництво розпочалося 31 липня 1881 року. Завершили побудову могутнього мурованого квадрату стін в 1889-му році. Це якщо вірити книзі "Добромиль та околиці" Ігоря Лазарика (Коломийська друкарня, 1999). А ось що кажуть на цей рахунок польські джерела: перший камінь освячено 1 серпня 1883 р., а закінчено процес побудови в 1906 р. Коли закладали перший камінь цієї представницьої споруди (будемо вважати, що це відбулося таки 1 серпня 1883 року), місцевість ця до міста Хирова тоді ще не належала. Було це село Буньковичі, що тулилося до Стрвяжу та заздрісно споглядало на хирівський забіганий двірець, що розташувався з того боку ріки. Це вже зараз пагорб з конвіктом ввійшов до складу міста.
—————
Строительство началось 31 июля 1881 года. Завершили построение мощного каменного квадрату стен в 1889 году. Это если верить книге "Добромиль и окрестности" Игоря Лазарика (Коломийская типография, 1999). А вот что говорят на этот счет польские источники: первый камень освящен 1 августа 1883 года, а закончено процесс построения в 1906 году. Когда закладывали первый камень этого представительного сооружения (будем считать, что это произошло таки 1 августа 1883), местность эта в городу Хыров тогда еще не принадлежала. Было это село Буньковичи, что жалось к Стрвяжу и завистливо смотрело на Хыровский постоялый двор, расположившийся по ту сторону реки. Это уже сейчас холм с конвиктом вошел в состав города.











Споруда вийшла майже квадратовою в плані, зі сторонами від 86 до 88 метрів. На спорудження такого гіганта витрачено 880 000 крон.
Не дивно, що в лихоліття Першої світової війни (а фронт аж ніяк не міг оминути стороною Хирів, важливий залізничний вузел того часу), саме в приміщенні конвікту розмістили госпіталь для поранених вояків. Кажуть, одночасно тут перебувало аж 4 000 солдатів. Та війни, як і все на світі, минають. В міжвоєнні роки заклад розквітає в повну силу, досягає свого апогею. Навіть в 30-ті роки ХХ століття не було в Польщі більшого навчального закладу. Саме звідси, з південно-східного куточка країни, починали свій шлях в політику, літературу та науку ті, хто пізніше склав еліту польської держави.
В кожного класу були - увага! - окремі добре обладнані спортивні приміщення та майданчики. В КОЖНОГО! Хирівська гімназія мала аж шість плавальних басейнів, астрономічну обсерваторію з телескопом під рухомим куполом. Взимку для вихованців прокладали спеціально обладнані лижні траси.  
—————
Сооружение вышло почти квадратным в плане, со сторонами от 86 до 88 метров. На сооружение такого гиганта потрачено 880 000 крон.
Неудивительно, что в тяжелые времена Первой мировой войны (а фронт никак не мог обойти стороной Хыров, важный железнодорожный узел того времени), именно в помещении конвикта разместили госпиталь для раненых воинов. Говорят, одновременно здесь находилось до 4000 солдат. Но войны, как и все на свете, проходят. В межвоенные годы заведение расцветает в полную силу, достигает своего апогея. Даже в 30-е годы ХХ века не было в Польше большего учебного заведения. Отсюда, с юго-восточного уголка страны, начинали свой путь в политику, литературу и науку те, кто позже составил элиту польского государства.
У каждого класса были - внимание! - отдельные хорошо оборудованные спортивные помещения и площадки. У КАЖДОГО! Хыровская гимназия имела аж шесть плавательных бассейнов, астрономическую обсерваторию с телескопом под подвижным куполом. Зимой для воспитанников прокладывали специально оборудованные лыжные трассы.











З фізичною підготовкою юнаків, що навчалися в конвікті, все зрозуміло: цьому приділялося чимало уваги. Час був такий: спортивно-військові товариства множилися, здається, почкуванням. Що вже казати про підготовку студентів з інших дисциплін! І гуманітарним, і природничим, і точним наукам приділялося чимало уваги. Старшокласників заставляли ще й займатися муштрою: військова підготовка - зовсім не вигадка радянської системи освіти. Були й додаткові уроки, які учні могли відвідувати при бажанні - музика, скажімо. В конвікті був власний кінотеатр, діяв самодіяльний театральний гурток. При гімназії працював тартак та ще кілька допоміжних міні-підприємств. Зрозуміло, що еліту країни мали навчати найкращі педагогічні кадри Польщі - такі, як автор кількох розкішних, все ще не втративших актуальності путівників Галичиною та Волинню Мєчислав Орлович. Конкурс на вакансію тут був, певно, чималий.
—————
С физической подготовкой юношей, обучавшихся в конвикте, все понятно: этому уделялось немало внимания. Время было такое: спортивно-военные общества множились, кажется, почкованнием. Что уж говорить о подготовке студентов по другим дисциплинам! И гуманитарным и естественным, и точным наукам уделялось немало внимания. Старшеклассников заставляли еще и заниматься муштрой: военная подготовка - вовсе не выдумка советской системы образования. Были и дополнительные уроки, которые ученики могли посещать при желании - музыку, скажем. В конвикте был собственный кинотеатр, действовал самодеятельный театральный кружок. При гимназии работала лесопилка и еще несколько вспомогательных мини-предприятий. Понятно, что элиту страны должны были обучать лучшие педагогические кадры Польши - такие, как автор нескольких роскошных, все еще не потерявших актуальности путеводителей Галицией и Волынью Мечислав Орлович. Конкурс на вакансию здесь был, вероятно, достаточно.













Ігор Лазарик в книзі "Добромиль і околиці" наводить цікавий факт: якщо гімназист з одного (скажімо, 6-го) класу мав потребу переговорити з гімназистом цієї ж гімназії, але з іншого класу (ну, приміром, сьомого), він повинен був просити дозволу у префекта класу. Префект виконував ту роль, яка сьогодні тяжким каменем лежить на плечах класних керівників.. А керував всім конвіктом генеральний префект. Не треба й казати, що в навчальному закладі, яким керують єзуїти, не могли працювати жінки. Весь персонал, навіть обслуга, був лише чоловічої статі. Щодня гімназисти мусили сповідатися. З хирівського конвікту вийшло понад 6 000 гарно підготовлених, чудово освічених випускників.
А далі була війна.
—————
Игорь Лазарик в книге "Добромиль и окрестности" приводит интересный факт: если гимназист из одного (скажем, 6-го) класса нуждался переговорить с гимназистом этой же гимназии, но из другого класса (ну, к примеру, седьмого), он должен был просить разрешения у префекта класса. Префект выполнял ту роль, которая сегодня тяжелым камнем лежит на плечах классных руководителей .. А руководил всем конвиктом генеральный префект. Не надо говорить, что в учебном заведении, которым управляют иезуиты, не могли работать женщины. Весь персонал, обслуживающий был только мужского пола. Ежедневно гимназисты должны были исповедоваться. С Хиривского конвикта вышло более 6000 хорошо подготовленных, прекрасно образованных выпускников.
А дальше была война.











З "золотого вересня" 1939 року і до червня 1941 року в приміщеннях хирівського єзуїтського конвікту поселилися солдати-червоноармійці. Було покладено початок використанню гімназії як казарм. А чого? Приміщення велике, розташоване в стратегічно важливому місці, все містечко внизу - як на долоні. Не школу ж тут для дітлахів влаштовувати?
Наступна сторінка з історії конвікту є, мабуть, найжахливішою. В роки Другої світової (1942-1943 рр.) в будівлях розташувався табір військовополонених, а з другої половини 1943 року - як і  28 років тому - військовий шпиталь. Німецький.
—————
С «золотого сентября» 1939 года и до июня 1941 года года в помещениях Хыровского иезуитского конвикта поселились солдаты-красноармейцы. Было положено начало использованию гимназии как казарм. А чего? Помещение большое, расположенное в стратегически важном месте, весь город внизу - как на ладони. Не школу тут для детей устраивать?
Следующая страница из истории конвикта является, пожалуй, самой ужасной. В годы Второй мировой (1942-1943 гг.) в зданиях расположился лагерь военнопленных, а со второй половины 1943 года - как и 28 лет назад - военный госпиталь. Немецкий.











Коли в серпні 1944 року радянські війська визволили Хирів, вони, природньо, знову заграбастали собі найімпозантніше приміщення міста. А із здобуттям Україною незалежності в 1991 році тут квартирували вже українські вояки. В лютому 1993 року тут навіть побував з інспекцією перший міністр оборони України Костянтин Морозов. 80-тий окремий аеромобільний полк зараз тут не квартирує. До останнього часу споруда стояла напів-руїною, але все ще непогано трималась. Каплиця комплексу єзуїтів на початку 2000-х років була відновлена коштом громади і передена для богослужінь Українській автокефальній православній церкві. Чи добре, що каплиця при конвікті ожила кілька років тому? Певно, так, хоча римо-католиків тут зараз немає. 4 лютого 1996 року цю споруду при військовій частині було освячено як церкву св. Миколая. Першу відправу в ній почергово провели два священики - від УАПЦ та УГКЦ. Ейкуменістична відправа - ну і правильно!
—————
Когда в августе 1944 года советские войска освободили Хыров, они, естественно, снова заграбастали себе найимпозантнишие помещения города. А с обретением Украиной независимости в 1991 году здесь квартировали уже украинские военные. В феврале 1993 года здесь даже побывал с инспекцией первый министр обороны Украины Константин Морозов. 80-й отдельный аэромобильный полк сейчас здесь здесь уже не квартирует. До последнего времени сооружение стояло полу-развалиной, но все еще неплохо держалось. Часовня комплекса иезуитов в начале 2000-х годов была восстановлена ​​на средства общины и передена для богослужений Украинской автокефальной православной церкви.Хорошо, что часовня при конвикте ожила несколько лет назад? Вероятно, да, хотя римо-католиков здесь сейчас нет. 4 февраля 1996 это сооружение при воинской части было освящено как церковь св. Николая. Первую службу в ней поочередно провели два священника - от УАПЦ и УГКЦ. Ейкуменистична богослужение - ну и правильно!

архівні фото першої половини ХХ століття та почтівки/архивные фото первой половины ХХ века и почтовые карточки




























інтер'єри/интерьеры










погляд з небес/взгляд с небес





 
А нещодавно, кажуть, конвікт викупив депутат Андрій Лопушанський, ,та почав його ремонтувати. Поперше були фактично зроблені два корпусу Колегії конвікту. Запрацював готель оздоровчо-відпочинкового комплексу «Лаяр Палац».
Но, У суботу, 24 березня, близько 14:00 виникла пожежа. Пожежа поширилася на усю площу даху будівлі. Над її ліквідацією працювало 68 рятувальників та 11 пожежних автомобілів. Пізніше вогонь поширився і на нижні поверхи будівлі, про що свідчать фото очевидців, поширених у групі «Старий Самбір Stary Sambir Старосамбірщина». Кажуть, що у храмі пожежею було знищено лише купол. Ось такий він, єзуїтський конвікт і його історія.Чи буде депутат Лопушанський його відновлювати або кине напризволяще і подальше руйнування природою дізнаємося вже, думаю, скоро ...
—————
А недавно, говорят, конвикт выкупил депутат Андрей Лопушанский, и начал его ремонтировать. Первыми были фактически сделаны два корпуса Коллегии конвикта. Заработал отель оздоровительно-развлекательного комплекса «Лаяр Палас».
Но, в субботу, 24 марта, около 14:00 возник пожар. Пожар распространился на всю площадь крыши здания. Над его ликвидацией работало 68 спасателей и 11 пожарных автомобилей. Позже огонь распространился и на нижние этажи здания, о чем свидетельствуют фото очевидцев, распространенных в группе «Старый Самбор Stary Sambir Старосамборщина». Говорят, что в храме пожаром был уничтожен только купол. Вот такой он, иезуитский конвикт и его история. Будет ли депутат Лопушанский его восстанавливать или бросит на произвол судьбы и дальнейшее разрушение природой узнаем уже, думаю, скоро…

фото самого початку пожежи від Катерини Борісенко/фото самого начала пожара от Катерины Борисенко






















Джерела/источники:
https://www.castles.com.ua/chyrow.html
https://zaxid.net/u_hirovi_na_lvivshhini_vinikla_pozhezha_na_teritoriyi_kolishnogo_kolegiumu_yezuyitiv_n1452408
https://www.youtube.com

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка. Приватбанк (5363 5426 0205 1337), Monobank (5375 4141 0020 4055) одержувач - Максим Рітус. Для PayPal - одержувач madmax@studioavtv.com.ua.

Підтримати проект Ви можете також замовивши розроблені нами календари на 2018 рік або замовивши відбиток вподобаних Вам фотографій до розміру А2 (на жаль, технічно, не для всіх фото можливий такий розмір, але для багатьох)

Дякую всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина".
—————
Если Вы имеете желание, и самое главное имеете на это возможность, то можете присоединиться к финансированию проекта. Нам очень приятна и дорога Ваша поддержка. Приватбанк (5363 5426 0205 1337), Monobank (5375 4141 0020 4055) - получатель Максим Ритус. Для PayPal - получатель madmax@studioavtv.com.ua

Поддержать проект Вы можете также заказав разработанные нами календари на 2018 год или заказав отпечаток понравившихся Вам фотографий до размера А2 (к сожалению, технически, не для всех фото возможен такой размер, но для многих)

Спасибо всем не равнодушным к нашему Архитектурному наследию и нашему проекту "Украинские Памятки Архитектуры. Наследие".


Технічні партнери весняної експедиції 2017 року/Технические партнеры весенней экспедиции 2017 года.

CANON Україна


та QUADROCOPTER.UA





ну как то так =))