?

Log in

No account? Create an account

m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Великий Любень. Палац Бруницьких/Наследие. Великий Любень. Дворец Бруницких.

Підтримайте проект своїми лайками і поширенням. Дякуємо всім Вам за підтримку!
—————
Поддержите проект своими лайками и распространением. Благодарим всех Вас за поддержку!

нагадую, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки .../
напоминаю, там где это возможно, по клику смотрим большие картинки...




Любінь Любінем був не завжди. Колись поселення на берегах Верещиці називалося Любинегородом (прозоро натякаючи на свій міський статус) або Любинцем. Історики стверджують, що за документами поселення було відоме вже в ХІІІ ст. А ще історики стверджують, що було колись тут, між ставків і мочарів, князівське давньослов’янське укріплення, оточене валом і ровом. З істориками ми сперечатись не будемо, їм видніше. Тим більше, все, що від тієї дерев’яно-земляної фортеці лишилося, – назва урочища Замчисько поблизу місцевого ставка. Було ще й городище в урочищі Вали, та його ревні хлібороби розрівняли бульдозерами в кінці 1980-х рр.
—————
Любинь Любинем был не всегда. Когда то поселения на берегах Верещицы называлось Любинегородом (прозрачно намекая на свой городской статус) или Любинцем. Историки утверждают, что по документам поселение было известно уже в XIII в. А еще историки утверждают, что было когда-то здесь, между озер и топей, княжеское древнеславянское укрепления, окруженное валом и рвом. С историками мы спорить не будем, им виднее. Тем более, все, что от той деревянно-земляной крепости осталось - название урочища Замчиско вблизи местного пруда. Было еще и городище в урочище Валы, и его, ревностные земледельцы разровняли бульдозерами в конце 1980-х гг.








 
Та і як тут прожити без замку, коли татари, як ті шуліки, грабують околиці? Ворожі навали і феодальні міжусобні війни завдавали поселенню великих спустошень і руйнувань. Це тривало і після загарбання Галицької землі польськими та литовськими феодалами у XIV столітті.
У 1624 і 1648 роки Любінь було зруйновано вщент, а населення погнали в ясир. Так-так, вже Любінь, а не Любинегород. Поділ одного міста на дві окремі територіальні одиниці – Любінь Великий і Любінь Малий – відбувся в середні XV ст. Так вони й дотепер існують - паралельно.
—————
Да и как тут прожить без замка, когда татары, как те коршуны, грабят окраины? Вражеские нашествия и феодальные междоусобные войны наносили поселению большие опустошения и разрушения. Это продолжалось и после захвата Галицкой земли польскими и литовскими феодалами в XIV веке.
В 1624 и 1648 годы Любинь был разрушен до основания, а население погнали в плен. Да-да, уже Любинь, а не Любинегород. Разделение одного города на две отдельные территориальные единицы - Любинь Великий и Любинь Малый - состоялся в средние XV в. Так они до сих пор существуют - параллельно.










 
Сплюндрований татарами замок відродився в другій половині XVII ст. вже як палацова резиденція, навколо якої було насаджено парк. У парку висадили екзотичні для Галичини платани і модрини. Начебто вони - як і тристалітні тополі - все ще були у парку в середині ХХ століття.
Власників цього райського куточка було чимало: то Парави (їм Любінь дарував ще король Владислав Ягайло, але рід дуже швидко згас), то Вільчеки гербу Poraj (з другої половини XV ст.), то Гумецькі (ІІ половина XVII - XVIII ст.), то Свідзинські (ці містечко отримали від останньої з Гумецьких, Анни, котра була їхньою родичкою)... Від Свідзинських ключ досить швидко дістався Яблоновським - першим з власників з цього роду був відомий своїми мемуарами учасник повстання 1831 р. Людвік Яблоновський (1810-1887).
—————
Разоренный татарами замок возродился во второй половине XVII в. уже как дворцовая резиденция, вокруг которой был насажен парк. В парке высадили экзотические для Галичины платаны и лиственницы. Будто бы они - как и тристалитни тополя - все еще были в парке в середине ХХ века.
Владельцев этого райского уголка было немало: то Паравы (им Любинь дарил еще король Владислав Ягайло, но род очень быстро угас), то Вильчеки герба Poraj (со второй половины XV в.), то Гумецкие (II половина XVII - XVIII вв.), то Свидзинские (эти городок получили от последней из Гумецких, Анны, которая была их родственницей) ... от Свидзинских ключ достаточно быстро достался Яблоновским - первым из владельцев из этого рода был известен своими мемуарами участник восстания 1831 Людвик Яблоновский (1810-1887 ).











В середині ХІХ ст., після скасування панщини на теренах тодішньої Австрії, Любенем, Людвік продає любенський ключ молодому єврейському підприємцю Костянтину Бруннеру (1820-1890), який розбагатів на експлуатації «галицької Каліфорнії» — нафтових промислів Борислава. (Останнім власником маєтку аж до вересня 1939 р. був його син Адольф Бруницький (1857-1941).
 Все було в промислового магната (і ставок, і млинок, і гуральня з цегельнею), для щастя ж не вистачало дрібнички – шляхетного походження. Довелося приймати католицизм і без найменшого докору сумління купувати у найяснішого цісаря баронський титул – щоб сусіди, бува, не сміялися. А що, нормальна мораль для капіталіста - гроші. мовляв, здатні на все. Так ділок Бруннер став бароном Бруницьким.
 Відбулося це якраз у середині минулого століття, капіталіст-барон усякими правдами і неправдами заволодів переважною більшістю земельних угідь, лісами, прибрав до своїх рук рибний став, водяний млин, збудував ґуральню та цегельню.
—————
В середине XIX века, после отмены барщины на территории тогдашней Австрии, Любенем, Людвик продает Любенск ключ молодому еврейскому предпринимателю Константину Бруннеру (1820-1890), который разбогател на эксплуатации «галицкой Калифорнии» - нефтяных промыслов Борислава. (Последним владельцем имения до сентября 1939 был его сын Адольф Бруницкий (1857-1941).
Все было у промышленного магната (и пруд, и мельница, и винокурня с кирпичным заводом), для счастья же не хватало мелочи - благородного происхождения. Пришлось принимать католицизм и без малейшего зазрения совести покупать у государя императора баронский титул - чтобы соседи случайно не смеялись. А что, нормальная мораль для капиталиста - деньги. мол, способны на все. Так делец Бруннер стал бароном Бруницким.
Произошло это как раз в середине прошлого века, капиталист-барон всякими правдами и неправдами завладел подавляющим большинством земельных угодий, лесами, прибрал к своим рукам рыбный пруд, водяную мельницу, построил винокурню и кирпичный завод.











Зацікавленість джерелами Любеня відобразилась у численних документах з різних епох, а от старому панському двору пощастило з бібліографією значно менше. В своїх "Щоденниках" Людвік Яблоновський кілька разів згадує палац в Любені - і називає його навіть "замком". Але подробиць годі шукати - все, що є, то це згадки про те, що родичі жили тут на широку ногу і що маєток був величезним. Коротенька згадка про любенський замок є у львівському часописі за 1877 р. - але в ті часи містечко належало вже Бруницьким, тому дізнатися, яким був двір в часи Яблоновських і раніше, майже неможливо.
—————
Заинтересованность источниками Любеня отразилась в многочисленных документах из разных эпох, а вот старому барскому двору повезло с библиографией значительно меньше. В своих "Дневниках" Людвик Яблоновский несколько раз упоминает дворец в Любене - и называет его даже "замком". Но подробностей не найти - все, что есть, то это упоминания о том, что родственники жили здесь на широкую ногу и имение было огромным. Коротенькоя упоминание о Любенском замокеесть во львовском журнале за 1877 год - но в те времена городок принадлежал уже Бруницких, поэтому узнать, каким был двор во времена Яблоновских и прежде почти невозможно.









Відомо, що колись парадний вхід до палацу був з короткої його лівої сторони - і Бруницькі перенесли його на теперішнє місце лише в 1920-х рр. Тоді ж було змінено й під'їзд до будівлі. Таким чином, єдина частина палацу, яка збереглася майже без перебудов - його тильна частина. В 1909-1910 р. резиденцію Бруницьких декорував відомий майстер того часу Пьотр Віталіс Харасімович зі Львова (Piotr Witalis Harasimowycz). Серед декоративних елементів можна відмітити герби Бруницьких (з левом) і Шимановських (Korwin) під баронською короною.
Роман Афтаназі, який взагалі чомусь вважає. що палац не пережив Другої світової війни, оперуючи лише фотографіями, зробленими в 1930-х роках, висловлює сумнів щодо того, що в замочку (він називає споруду саме так) є щось з XVII ст.
Багатим декором відзначались інтер'єри палацу, але після Другої світової війни та недавньої реставрації майже все внутрішнє оздоблення втрачено.
—————
Известно, что когда-то парадный вход во дворец был с короткой его левой стороны - и Бруницкие перенесли его на нынешнее место только в 1920-х гг. Тогда же был изменен и подъезд к зданию. Таким образом, единственная часть дворца, которая сохранилась почти без перестроек - его тыльная часть. В 1909-1910 годах резиденцию Бруницких украшал известный мастер того времени Петр Виталис Харасимович из Львова (Piotr Witalis Harasimowycz). Среди декоративных элементов можно отметить гербы Бруницких (со львом) и Шимановских (Korwin) под баронской короной.
Роман Афтанази, который вообще-то считает. что дворец не пережил Второй мировой войны, оперируя только фотографиями, сделанными в 1930-х годах, выражает сомнение в том, что в замочке (он называет сооружение именно так) есть что-то с XVII в.









Відомо, що до 1914 року палац був умебльований цікавими, дуже цінними меблями - скажімо, білі лаковані французькі меблі та два позолочених комоди містилися у бальній залі, декорованій у стилі Людовіка XV. В залі висіла велика кришталева люстра, був і балкончик для оркестру. Майже всю підлогу вкривав килим з малюнком в квіти. На одній зі стін висів гобелен на теми грецької міфології. Також в приміщенні був великий груповий портрет королеви Марисеньки з синами Якубом, Олександром і Констянтином та дочкою Терезою Кунегундою на фоні бюста Яна ІІІ Собєського.
—————
Известно, что до 1914 года дворец был меблирован интересными, очень ценными мебелями - скажем, белая лакированная французская мебель и два позолоченных комода содержались в бальном зале, декорированном в стиле Людовика XV. В зале висела большая хрустальная люстра, был и балкончик для оркестра. Почти весь пол покрывал ковер с рисунком в цветы. На одной из стен висел гобелен на темы греческой мифологии. Также в помещении был большой групповой портрет королевы Марысеньки с сыновьями Якубом, Александром и Константином и дочерью Терезой Кунегундою на фоне бюста Яна III Собеского.











Салон в палаці було вмебльовано більш новими меблями в різних стилях - скажімо, були крісла з темного дерева оббиті шкірою. В буфетах до 1939 р. зберігалося чимало порцеляни з гербами Водзицьких, старовинного срібла і скла. Бібліотечні шафи були виконані з темного дерева. Бібліотека налічувала понад 1000 томів польською, англійською, німецькою і французькою мовами.
Парк навколо палацу був облаштований на французький (регулярний) манер. Тут були гарно доглянуті газони, а кущі підстригали в різні цікаві фігури. Стояли в парку низькі колони з вазами для квітів. Костянтин Бруницький дбайливо піклувався про рослини з парку, для найбільш теплолюбивих навіть збудував оранжерею. В припалацовому саду була невелика каплиця, яка зараз на территорії спиртового заводу і до якої попасти неможна =(
—————
Салон во дворце был меблирован более новой мебелью в разных стилях - скажем, были кресла из темного дерева обитые кожей. В буфетах до 1939 года хранилось немало фарфора с гербами Водзицьких, старинного серебра и стекла. Библиотечные шкафы были выполнены из темного дерева. Библиотека насчитывала более 1000 томов на польском, английском, немецком и французском языках.
Парк вокруг дворца был устроен на французский (регулярный) манер. Здесь были хорошо ухоженные газоны, а кусты подстригали в разные интересные фигуры. Стояли в парке низкие колонны с вазами для цветов. Константин Бруницкий бережно заботился о растениях из парка, для наиболее теплолюбивых даже построил оранжерею. В придворцовом саду была небольшая часовня, которая сейчас на территории спиртового завода и к которой попасть нельзя = (

декілька кадрів з середини/несколько кадров изнутри








Після другої світової війни в який палац був пошкодженний, він продовжував руйнуватися. Якиїсь то роботи по спасінню палацу почались на рубежі 2002 року. У 2006-2010 роки - ремонт проводився на гроші швейцарського мецената Роберта Гоца, що виділів кошти на ремонт палацу, а також кошті, виділені з місцевого бюджету. Кажуть, автентика втрачена абсолютно. Тепер у палаці міститься один із корпусів Великолюбінської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату. Всередині чисто і охайно, дарма що не лишилося й сліду від колишньої баронської розкоші.
—————
После второй мировой войны во время которой дворец был поврежден, он продолжал разрушаться. Какие то работы по спасению дворца начались на рубеже 2002 года. В 2006-2010 годы - ремонт проводился на деньги швейцарского мецената Роберта Гоца, которий выделил средства на ремонт дворца, а также средства, выделенные из местного бюджета. Говорят, аутентика потеряна абсолютно. Теперь во дворце размещяется один из корпусов Великолюбинский специализированной общеобразовательной школы-интерната. Внутри чисто и опрятно, хотя не осталось и следа от прежней баронской роскоши.

А так палац виглядав в січні 2002 року/А так дворец выглядел в январе 2002 года.




ну і пара кадрів з початку століття/ну и пара кадров начала века




Джерело/источник:
https://www.castles.com.ua/lubin.html
https://uk.wikipedia.org/wiki/Палац_Бруницьких_(Великий_Любінь)

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка. Моя карта Приватбанку (5363 5426 0205 1337) одержувач - Максим Рітус. Для PayPal - одержувач madmax@studioavtv.com.ua.

Підтримати проект Ви можете також замовивши розроблені нами календари на 2018 рік або замовивши відбиток вподобаних Вам фотографій до розміру А2 (на жаль, технічно, не для всіх фото можливий такий розмір, але для багатьох)

Дякую всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина".
—————
Если Вы имеете желание, и самое главное имеете на это возможность, то можете присоединиться к финансированию проекта. Нам очень приятна и дорога Ваша поддержка. Моя карта Приватбанка (5363 5426 0205 1337)- получатель Максим Ритус. Для PayPal - получатель madmax@studioavtv.com.ua

Поддержать проект Вы можете также заказав разработанные нами календари на 2018 год или заказав отпечаток понравившихся Вам фотографий до размера А2 (к сожалению, технически, не для всех фото возможен такой размер, но для многих)

Спасибо всем не равнодушным к нашему Архитектурному наследию и нашему проекту "Украинские Памятки Архитектуры. Наследие".


Технічні партнери весняної експедиції 2017 року/Технические партнеры весенней экспедиции 2017 года.

CANON Україна


та QUADROCOPTER.UA





ну как то так =))