m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Гостролуччя. Троїцька церква/Наследие. Остролучье. Троицкая церковь.

Підтримайте проект своїми лайками і поширенням. Дякуємо всім Вам за підтримку!
—————
Поддержите проект своими лайками и распространением. Благодарим всех Вас за поддержку!

нагадую, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки .../
напоминаю, там где это возможно, по клику смотрим большие картинки...




В південно-західній частині Баришівського району Київської області за 10 км від райцентру розташоване село Гостролуччя. Крім відомої пам’ятки архітектури місцевого значення Свято-Миколаївської церкви, тут розташована унікальна пам’ятка архітектури кінця ХVІІІ ст. — цегляний Троїцький храм, що його побудовано з використанням форм двох різних архітектурних стилів — пізнього бароко та раннього класицизму. Будівля не перебуває на обліку як пам’ятка архітектури і залишається поза увагою дослідників.
—————
В юго-западной части Барышевского района Киевской области в 10 км от райцентра расположено село Остролучье. Кроме известной достопримечательности архитектуры местного значения Свято-Николаевской церкви, здесь расположена уникальный памятник архитектуры конца XVIII века. - кирпичный Троицкий храм, построенный в с использованием форм двух разных архитектурных стилей - позднего барокко и раннего классицизма. Здание не состоит на учете как памятник архитектуры и остается вне поля зрения исследователей.



Село Гостролуччя відоме з ХVІ ст. Про його існування в 1590 році згадується в праці польського дослідника Олександра Валеріана Яблоновського (Zrodla dziejowe), яка була видана польською мовою в ХІХ ст. в Варшаві. Назву село отримало від свого місцезнаходження. Місцевість між двома річками — Трубежем і маленькою річечкою Довгою — створює гострий виступ, що нагадує гострий кут — «лук», звідси назва — Гостролуччя. Саму річку Довгу вже наприкінці ХІХ ст. можна було простежити тільки після сніжної зими чи великих дощів.
—————
Село Остролучье известно с XVI в. О его существовании в 1590 году упоминается в работе польского исследователя Александра Валериана Яблоновского (Zrodla dziejowe), которая была издана на польском языке в XIX в. в Варшаве. Название село получило от своего местонахождения. Местность между двумя реками - Трубежом и маленькой речушкой Длинной - создает острый выступ, напоминает острый угол - «лук», отсюда название - Остролучье. Реку Длинную уже в конце XIX в. можно было проследить только после снежной зимы или сильных дождей.







В ХVІ столітті село було козацьким. За часів польського панування, з 1607 року, Гостролуччя належало Станіславу Жолкевському, а з 1620 року — родині Даниловичів. як і більшість поселень по Трубежу і Супою. В часи Хмельниччини і Руїни село входило до Баришівської сотні Переяславського полку. В 1713 році Гостролуччя разом із двором на Подолі в Києві за наказом князя Д. М. Голіцина було передано від «зрадника» Мировича Григорію Івановичу Іваненку за те, «...что он, не смотря на прелестные письма Мазепы, остался верен царю, и за то, что брат его убит во время Мазепиной «измены».
—————
В ХVИ веке село было казацким. Во времена польского господства, с 1607 года Остролучье принадлежало Станиславу Жолкевскому, а с 1620 года - семье Данилович. как и большинство поселений по Трубежу и Супоя. Во времена Хмельницкой и Руины село входило в Барышевского сотни Переяславского полка. В 1713 году Остролучье вместе с двором на Подоле в Киеве по приказу князя Д. М. Голицына было передано от «предателя» Мировича Григорию Ивановичу Иваненко за то, «... что он, не смотрите на прелестные письма Мазепы, остался верен царю, и за то, что брат его убит во время Мазепиной «измены».





Цікаві місцеві легенди щодо заснування села наводить священик обох гостролуцьких храмів Антоній Соколовський в своїй книзі, виданій на рубежі ХІХ–ХХ ст. «Материалы из церковно-приходской летописи села Остролучья, Переяславского уезда, Полтавской епархии»:
«У пам'яті народу багато збереглося спогадів про минуле ... заслуговує на увагу збережена в народному переказі легенда про першого з Іваненків, як він оселився і заволодів Гостролуччям. З'явився, кажуть, десь в селі зайда «волох», оселився і зажив собі мирно, скромно, без будь-яких претензій на панування, або захоплення чужого, задовольняючись невеликою власністю і домоведенням. Через деякий час «волох» зникає кудись з села зовсім безслідно. Багато-ли, мало-ли тривал час його мандрив, але «волох» дістався до столиці і там, представивши свої законні і незаконні папери, всякими правдами і неправдами, дійшов навіть до самої цариці, встиг виклопотати закріплені за ним усі права на володіння Гостролуччя з усіма угіддями ... ».
—————
Интересные местные легенды об основании села приводит священник обоих остролуцьких храмов Антоний Соколовский в своей книге, изданной на рубеже ХIХ-ХХ вв. «Материалы из церковно-приходской летописи села Остролучья, Переяславского уезда, Полтавской епархии»:
«В памяти народа много сохранилось воспоминаний о прошлом ... заслуживает внимания сохранившаяся в народном предании легенда о первом из Иваненков, как он поселился и завладел Остролучьем. Явился, говорят, откуда-то в село пришедших «валах», поселился и зажили себя мирно, скромно, без всяких притязаний на господство, или восторг чужого, довольствуясь своей небольшою собственностью и домоводством. Спустя некоторое время «валах» исчезает куда-то из села совершенно бесследно. Много-ли, мало-ли продолжалось время его странствования, но «валах» добрался до столицы и там, представил свои законные и незаконные бумаги, всякими правдами и неправдами, дошел даже до самой царицы, успел выхлопотать закрепленные за ним все права на владение Остролучьем со всеми угодьями ... ».



Що стосується походження Григорія Івановича Іваненка, то місцеві легенди підтверджуються друкованими джерелами. Згідно з «Малоросийским гербовником» В. Модзалевського, Григорій Іванович був потомком Івана Богатого Іоненка — «...был в земле Волоской гетьман Дубосарский на всю тамошнюю Украину (во второй половине ХVІІ в.), по семейному преданию, происходил от Волошского господаря Ивоны (1574)». Син Григорія Івановича — Григорій Григорович — побудував в 1784 році замість старої дерев’яної Троїцької церкви новий мурований храм.
—————
Что касается происхождения Григория Ивановича Иваненко, то местные легенды подтверждаются печатными источниками. Согласно «Малоросийскиму гербовнику» В. Модзалевского, Григорий Иванович был потомком Ивана Богатого Ионенко - «... был в земле Волоской гетман Дубосарский на всю тамошнюю Украину (во второй половине XVIII в.), по семейному преданию, происходил от волошского хозяина Ивоны (1574) ». Сын Григория Ивановича - Григорий Григорьевич - построил в 1784 году вместо старой деревянной Троицкой церкви новый каменный храм.



Народився Григорій Григорович близько 1719–1720 р. З 1739 року перебував на службі у Генеральній Канцелярії військовим канцеляристом, з 1741 по 1770 р. був бунчуковим товаришем; з 1766 по 1770 р. був за полковника Переяславського; в 1769 році, на чолі Переяславського і ще двох полків, брав участь у Хотинському поході; в битві при Кагулі отримав поранення. З 1770 по 1781 рік був Переяславським полковником, з 1781 по 1790 рік — головою Київської Палати Громадського Суду, доки не пішов у відставку. Він також управляв Переяславськими маєтками графа Петра Олексійовича Румянцева. Троє його синів з 1761 проходили навчання в Сухопутному Шляхетному Кадетському Корпусі.
—————
Родился Григорий Григорьевич около 1719-1720 г.. С 1739 года находился на службе в Генеральной канцелярии военным канцеляристом, с 1741 по 1770 был бунчуковим товарищем; с 1766 по 1770 был за полковника Переяславского; в 1769 году, во главе Переяславского и еще двух полков, участвовал в Хотинском походе; в битве при Кагуле получил ранения. С 1770 по 1781 год был Переяславским полковником, с 1781 по 1790 год - председателем Киевской Палаты Общественного Суда, пока не ушел в отставку. Он также управлял Переяславскими имениями графа Петра Алексеевича Румянцева. Трое его сыновей с 1761 проходили обучение в Сухопутном Благородном Кадетском Корпусе.





Родина Іваненків володіла маєтками в багатьох населених пунктах Київщини; представники цього роду займали керівні посади як в Київській, так і в Полтавській губерніях.
Свідоцтва про храми села Гостролуччя відомі з ХVІІ ст. Вже тоді в селі було дві церкви — одна в ім’я Святої Живоначальної Трійці, друга в ім’я Святителя Христова Миколая. Наприкінці ХІХ ст. в Миколаївському храмі зберігалася срібна чаша із зазначеним на ній 1601 роком. Якому з двох храмів належала чаша, вже тоді було невідомо. В описі майна Старо-Троїцької церкви 1777 року знаходимо згадку про церковний дзвін 1612 року, вилитий за гроші гостролуцького козака Матвія Полоцького.
—————
Семья Иваненко владела имениями во многих населенных пунктах Киевской области; представители этого рода занимали руководящие должности как в Киевской, так и в Полтавской губерниях.
Свидетельства о храмах села Остролучье известны с XVII века. Уже тогда в селе было две церкви - одна во имя Святой Живоначальной Троицы, вторая во имя Святителя Христова Николая. В конце XIX в. в Николаевском храме хранилась серебряная чаша с указанным на ней 1601 годом. Какому из двух храмов принадлежала чаша, уже тогда было неизвестно. В описи имущества Старо-Троицкой церкви 1777 года находим упоминание о церковном колоколе 1612 года, вылитом на деньги остролучского казака Матвея Полоцкого.



Після будівництва в 1834 році нового мурованого Миколаївського храму Троїцьку церкву залишили приписною, а все цінне церковне майно було перенесено до нового храму. Новий великий Миколаївський храм вміщав всіх парафіян села, саме тому Троїцьку церкву не перебудовували. Тому до нашого часу і залишилася, хоча і в пошкодженому вигляді, будівля храму саме такою, як її створив архітектор ХVІІІ ст.
—————
После строительства в 1834 году нового каменного Николаевского храма Троицкую церковь оставили приписной, а все ценное церковное имущество было перенесено в новый храм. Новый большой Николаевский храм вмещал всех прихожан села, поэтому Троицкую церковь не перестраивали. Такой она до настоящего времени и осталась, хотя и в поврежденном виде, здание храма именно такое, какім ее создал архитектор XVIII века.



Про початок будівництва мурованого Троїцького храму свідчить Архієрейська грамота від 12 травня 1784 року, на яку посилається священик Антоній Соколовський:
«Божою милістю Смиренний Іларіон Єпископ Переяславський і Бориспільський по Благодаті, дару і влади все Святого і Живоначальної духу, даний нам від архірея Великого, що пройшов небеса Христа Спасителя світу, через Його Намісники, Святі Апостоли, і їх приймачі пастирі і вчителі церковні друг-другу преемно. А зважаючи на обставини слідчої справи, з духовного Баришівського Правління надісланого, про влаштування того відомства в селі Гостролуччя на місце застарілої дерев'яної Троїцької церкви, нової кам'яної, при двох престолах, в тому ж Святі Трійці храмі, а на хорах в ім'я Святої великомучениці Параскеви, про що та цього травня 11 числа Поміщик того села Пан Бригадир Григорій Григоріїв Іваненко особливо нас просив, запевняючи про заготовлянні належні матеріали і майстра. Ми Пастир, Боже благословення препосилая в благопоспешество в справах і наміри Його Пана Бригадира Іваненка, благоволюємо, показану стару Троїцьку церкву розібравши, нову о двох престолах на колишньому місці, по чиноположенню церковному, Баришівський протопопа Іоан Турчановскому закласти, і по закладення консисториями Нам рапортувати » .
—————
О начале строительства каменного Троицкого храма свидетельствует Архиерейская грамота от 12 мая 1784, на которую ссылается священник Антоний Соколовский:
«Божиею милостию Смиренный Иларион Епископ Переяславский и Бориспольский по Благодати, дара и власти все Святого и Живоначальной духа, даный нам от архиерея великаго, прошедшего небеса Христа Спасителя мира, через Его наместника, Святые Апостолы, и их приемники пастыря и учители церковные друг-другу преемно. А по обстоятельствам следственного дела, из духовного Барышевского Правления прислання, в устроении того ведомства в селе Остролучьях на место обветшалой деревянной Троицкой церкви, новой каменной, в двух престолах в том же Святые Троицы храме, а на хорах во имя Святыя Великомученицы Параскевы, в чем и сего мая 11 числа Помещик того села Господин Бригадир Григорий Григориев Иваненко особо нас просил, Уверяю в заготовления надлежаще материалов и мастера. Мы Пастырь, Божие благословение препосылая в благопоспешество в делах и намерениях Его Господина Бригадира Иваненко, благоволила: показанную старую Троицкую церковь разобрав, новую в двух престолах на прежней месте, по чиноположению церковном, Барышевский протопоп Иоанн Турчановскому заложить, и по заложения консисториями Нашу рапортов » .





Будівництво церкви тривало до 1787 року.
Форма плану церкви типова для класицизму — у вигляді рівнокінцевого хреста. Розміри будівлі 20,6х12,8 м. По висоті стіни до карнизу збереглися лише в західному об’ємі храму, бабинці, і становлять близько 7 м.
В приміщенні Троїцької церкви до 1957 року діяв магазин, а потім з 1965 р. знаходилось Гостролуцьке споживче товариство, що проіснувало до 70-х років ХХ ст. Під час пристосування для господарських потреб будівлю храму було значно пошкоджено. Було розібрано центральну і східну частини церкви до висоти близько 3,7 м. В південній стіні нави з обох боків південного входу прорубано прямокутні віконні прорізи 0,96х1,4 м. На внутрішній західній стіні нави добре видно закладений цеглою арочний отвір хорів храму.
—————
Будівництво церкви трівало до 1787 року.
Форма плану церкви типова для класицизму - у виде рівнокінцево- го хреста. Розміри Будівлі 20,6х12,8 м. За вісоті стіні до карнизу зберег- лися лишь в ЛЬВОВІ ТА об'ємі храму, Бабинці, и становляться около 7 м.
У пріміщенні Троїцької церкви до 1957 року діяв магазин, а потім з 1 965 р. Знаходиться Гостролуцьке споживче товариство, что проіснувало до 70-х років ХХ ст. Во время прістосування для господарських потреб бу- дівлю храму Було значний пошкоджено. Було розібрано Центральну и схід- ну части церкви до висоти около 3,7 м. У південній стіні нави з обох боків Південного входу прорубувати прямокутні віконні Прорізи 0,96х1,4 м. На Внутрішній західній стіні нави добре видно Закладення цеглою ароч- ний отвір Хорів храму.

План Троїцької церкви. Обміри архітекторів О. Лихваря, Г. Олександрової/План Троицкой церкви. Обмеры архитекторов А. Ростовщика, Г. Александровой


Іван Багатий Іоненко, гетьман Дубосарський в землі Волоській в другій половині ХVІІ ст. З книги В. Модзалевського «Малороссийский родословник»/
Иван Богатый Ионенко, гетман Дубоссарский в земле Волошской во второй половине XVII века. Из книги В. Модзалевского «Малороссийский родословник»



Форма віконних та дверних прорізів півциркульна. Сандрики над вікнами трикутні. Оформлення наличників вікон та порталів дверей виконано із тесаної профільованої цегли. Декоративне барокове вбрання з профільованої цегли, більш характерне для будівель кінця ХVІІ — початку ХVІІІ ст., відрізняє Троїцьку церкву від інших будівель в стилі класицизму кінця ХVІІІ ст. По кутах будівля прикрашена декоративними стилізованими лопатками. Наріжні лопатки гладенькі, шириною близько 0,86 м. Внутрішні кути прикрашені профільованими лопатками, що виходять на кожну з площин фасаду, шириною 0,55 м. З південного боку вівтаря була побудована паламарня. На сьогодні вона не зберіглася. Однак на стінах основного об’єму залишились сліди примикання стін паламарні.
—————
Форма оконных и дверных проемов полуциркульная. Сандрики над окнами треугольные. Оформление наличников окон и порталов дверей выполнено из тесаного профилированного кирпича. Декоративний барочний наряд из профилированного кирпича, более характерно для зданий конца XVII - начала XVIII в., что отличает Троицкую церковь от других зданий в стиле классицизма конца XVIII века. По углам здание украшено декоративными стилизованными лопатками. Краеугольные лопатки гладкие, шириной около 0,86 м. Внутренние углы украшены профилированными лопатками, выходящие на каждую из плоскостей фасада, шириной 0,55 м. С южной стороны алтаря была построена пономарня. На сегодня она не сохранилась. Однако на стенах основного объема остались следы примыкания стен пономарни.





Незважаючи на те, що до нашого часу будівля церкви дійшла у напівзруйнованому стані, відновити її цілком можливо. В своїй книзі священик Антоній Соколовський наводить опис церкви 1827 року, що зберігався в церковному архіві:
«... Церква побудована з одною главою, яка зверху покрита гонтом (шалевкою) і пофарбована зеленою фарбою; зверху її маковиця (глава), покрита білою бляхою, а навколо ея на всіх чотирьох сторонах щити (гострі дахи) покриті шалевкою і пофарбовані чорною фарбою, вибілений вапном як всередині так і зовні притвор в ній (західний боковий вівтар - північного і південного немає) і ганку (із заходу і півночі, а південна стіна глуха, без дверей) в зв'язку при церкві складаються з паламарнею (маленька з півдня вівтаря), а ризниця міститься на хорах.
При церкві на цвинтарі (окремо) дзвіниця кам'яна, в два яруси побудована тим же поміщиком Полковником Григорієм Григорович Іваненко в 1782 році, місяця грудня в 7 день з дозволення Синодального Члена Преосвященного Митрополита Гаврила Київського і Галицького, покрита дранкою, пофарбована чорною фарбою, але нині (1827 г.) церква і дзвіниця вимагають ремонту навколо ».
—————
Несмотря на то, что до нашего времени здание церкви дошла в полуразрушенном состоянии, восстановить ее вполне возможно. В своей книге священник Антоний Соколовский приводит описание церкви 1827 года, хранившийся в церковном архиве:
«... Церковь построена с одной главой, которая сверху покрыта гонтом (шалевка) и выкрашена зеленой краской; сверху ее венцов (глава), покрытая белою жестью, а вокруг ея на всех четырех сторонах щиты (остроконечные крыши) покрыты шалевкой и выкрашены черной краской, выбелений известью как из внутри так и снаружи притвор в ней (западный придел - северного и южного нет) и крыльца (с запада и севера, а южная стена глухая, без дверей) в связи при церкви состоят с пономарнею (маленькая с юга алтаря), а ризница содержится на хорах.
При церкви на погосте стоит (отдельно) колокольня каменная, в два яруса построенная тем же помещиком Полковником Григорием Григориевичем Иваненко в 1782 г., месяца декабря в 7 день по дозволениям Синодального члена Преосвященного Митрополита Гавриила Киевского и Галицкого, покрыта дранью, выкрашена черною краской, но ныне (1827 г.) церковь и колокольня требуют починки вокруг ».





А ось як описує храм священик вже на початку ХХ ст.:
«... Стіни храму дуже високі, товсті, капітальні, без виступу фундаменту, кути прямі з плоскими пілястрами і карнизами вгорі; дахи на всіх межах високі, загострені, покриті залізом і вифарбовані зеленою фарбою. Купол на осьмеріке має форму опрокинутого до долу тюльпана, покритого і пофарбованого, як і прибудови; на ньому осмигранна шия, обтягнута пофарбованим залізом, без живопису; нагорі глава, покрита білим залізом, з залізним ж позолоченим хрестом. Форма храму хрестоподібна, з коротким перехрестям; величина в квадраті невідома, але, можна сказати, невелика - маломісткі; вхідних дверей дві, із заходу і півночі, а південна стіна глуха. Дзвіниця стоїть на південь від церкви, чотирикутна, в два яруси, з яких в нижньому великі двері на північ, а інші стіни глухі; в верхньому - чотири великих, відкритих вікна, без віконниць, дах чотиригранний, гострий, покрит залізом і пофарбован зеленою фарбою, шия осьмігранная, обтянута чорним фарбованим залізом без живопису; дзвони висять на другому ярусі. Сумний вид мають і храм і дзвіниця: стіни покрились зеленою цвіллю, штукатурка в багатьох місцях обвалилася, дахи облінялі і почорніли, вікна повибіти з рамами та затягнуті проволочними сітками. Все волає голосно про поновлення, да бракує коштів, а церква ще міцна ... ».
—————
А вот как описывает храм священник уже в начале ХХ в .:
«... Стены храма очень высокие, толстые, капитальные, без выступа фундамента, углы прямые с плоскими пилястрамі и карнизами вверху; крыши на всех приделах высокие, остроконечные, покрытые железом и выкрашенные зеленой краской. Купол на восьмерике имеет форму опрокинутого вниз тюльпана, покрытого и окрашенного, как и приделы; на нем восьмигранная шея, обтянутая выкрашенным железом, без живописи; наверху глава, покрытая белым железом, с железным же позолоченным крестом. Форма храма крестообразная, с коротким перекрестьем; величина в квадрате неизвестна, но, можно сказать, небольшая - маловместительная; входных дверей две, с запада и севера, а южная стена глухая. Колокольня стоит на юг от церкви, четырехугольная, в два яруса, из коих в нижнем большие двери к северу, а остальные стены глухие; в верхнем - четыре больших, открытых окна, без ставней, крыша четырехгранная, острая, покрыта железом и выкрашеная зеленой краской, шея восьмигранная, обтянутая черным крашеным железом без живописи; колокола висят во втором ярусе. Грустный вид представляют собой и храм и колокольня: стены покрылись зеленой плесенью, штукатурка во многих местах обвалилась, крыши облинялые и почернелые, окна повыбитые с рамами и затянутые проволочнымы сетками. Все вопиет громко в обновленіі, да нет средств, а церковь еще крепка ... ».





Маємо сподівання на можливість відновлення памятки архітектури, тому наведемо опис внутрішнього облаштування храму:
«Усередині храму на заломі середнього високого чотирикутника, височить високий осьмерік, з чотирма високими вузькими вікнами, а над ним піднімається круглий високий звід; на заломах чотири євангелісти. Вівтар і прибудови відокремлюються від середини напівкруглими арками, на північ і південь високими, до вівтаря трохи нижче, а на захід ще нижче, в рівень з напівкруглим стелею на весь прохід до вихідних дверей, на якому влаштовані хори, з входом по дерев'яних спіральних сходах, - в північному кутку бокового вівтаря, закритою шалевку, з вхідною малої дверкою. Вікон у вівтарі троє, в межах північному і південному по два, всього сім, вгорі півколом, а восьме - в західной прибудові, над вихідними дверима, кругле, невелике з залізною палітуркою - тільки одне, а тому в прибудові цієй темно ».
—————
Есть надежды на возможность восстановления памятника архитектуры, поэтому приведем описание устройства храма:
«Внутри храма на заломе среднего высокого четырехугольника, возвышается высокий осьмерик, с четырьмя высокими узкими окнами, а над ним поднимается круглый высокий свод; на заломах четыре евангелиста. Алтарь и приделы отделяются от середины полукруглыми арками, к северу и югу высокими, к алтарю немного ниже, а к западу еще ниже, в уровень с полукруглым потолком на весь придел до выходных дверей, на котором устроены хоры, со входом по деревянной спиральной лестнице, — в северном углу придела, закрытой шалевкою, со входной малой дверкою. Окон в алтаре трое, в приделах северном и южном по два, всего семь, вверху полукругом, а восьмое — в западном приделе, над выходною дверью, круглое, небольшое с железным переплетом — только одно, а потому в приделе этом темно».





Ім’я майстра, що побудував церкву на замовлення Григорія Іваненка, в документах не згадується. Можливо, при подальших дослідженнях його можна буде з’ясувати. Нагадаємо, що Григорій Григорович Іваненко, згідно з «Малоросийским гербовником», управляв Переяславськими маєтками графа Румянцева. Цілком можливо, що автором Троїцької церкви був архітектор, що будував маєтки графа в Ташані.
—————
Имя мастера, что построил церковь по заказу Григория Иваненко, в документах не упоминается. Возможно, при дальнейших исследованиях его можно будет выяснить. Напомним, что Григорий Григорьевич Иваненко, согласно «Малоросийским гербовнике», управлял Переяславскими имениями графа Румянцева. Вполне возможно, что автором Троицкой церкви был архитектор, строивший имения графа в Ташани.



Джерело/источник:
О.В. Бреяк, НЕВІДОМІ ПАМ’ЯТКИ КИЇВЩИНИ. ТРОЇЦЬКА ЦЕРКВА СЕЛА ГОСТРОЛУЧЧЯ (1784 –1787)

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка. Моя карта Приватбанку (5363 5426 0205 1337) одержувач - Максим Рітус. Для PayPal - одержувач madmax@studioavtv.com.ua.

Підтримати проект Ви можете також замовивши розроблені нами календари на 2018 рік або замовивши відбиток вподобаних Вам фотографій до розміру А2 (на жаль, технічно, не для всіх фото можливий такий розмір, але для багатьох)

Дякую всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина".
—————
Если Вы имеете желание, и самое главное имеете на это возможность, то можете присоединиться к финансированию проекта. Нам очень приятна и дорога Ваша поддержка. Моя карта Приватбанка (5363 5426 0205 1337)- получатель Максим Ритус. Для PayPal - получатель madmax@studioavtv.com.ua

Поддержать проект Вы можете также заказав разработанные нами календари на 2018 год или заказав отпечаток понравившихся Вам фотографий до размера А2 (к сожалению, технически, не для всех фото возможен такой размер, но для многих)

Спасибо всем не равнодушным к нашему Архитектурному наследию и нашему проекту "Украинские Памятки Архитектуры. Наследие".




ну как то так =))

  • 1
Спасибо!
Обратил внимание, что хотя у кладки цепная (и довольно нерегулярная) перевязка. В Средней России в это время использовалась исключительно верстовая. А вот в остальном многие детали и приемы очень похожи.
Надо на этот предмет изучить внимательней ваш блог ;)

  • 1
?

Log in

No account? Create an account