m_a_d_m_a_x (m_a_d_m_a_x) wrote,
m_a_d_m_a_x
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Гостролуччя. Троїцька церква.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки ...



В південно-західній частині Баришівського району Київської області за 10 км від райцентру розташоване село Гостролуччя. Крім відомої пам’ятки архітектури місцевого значення Свято-Миколаївської церкви, тут розташована унікальна пам’ятка архітектури кінця ХVІІІ ст. — цегляний Троїцький храм, що його побудовано з використанням форм двох різних архітектурних стилів — пізнього бароко та раннього класицизму. Будівля не перебуває на обліку як пам’ятка архітектури і залишається поза увагою дослідників.



Село Гостролуччя відоме з ХVІ ст. Про його існування в 1590 році згадується в праці польського дослідника Олександра Валеріана Яблоновського (Zrodla dziejowe), яка була видана польською мовою в ХІХ ст. в Варшаві. Назву село отримало від свого місцезнаходження. Місцевість між двома річками — Трубежем і маленькою річечкою Довгою — створює гострий виступ, що нагадує гострий кут — «лук», звідси назва — Гостролуччя. Саму річку Довгу вже наприкінці ХІХ ст. можна було простежити тільки після сніжної зими чи великих дощів.







В ХVІ столітті село було козацьким. За часів польського панування, з 1607 року, Гостролуччя належало Станіславу Жолкевському, а з 1620 року — родині Даниловичів. як і більшість поселень по Трубежу і Супою. В часи Хмельниччини і Руїни село входило до Баришівської сотні Переяславського полку. В 1713 році Гостролуччя разом із двором на Подолі в Києві за наказом князя Д. М. Голіцина було передано від «зрадника» Мировича Григорію Івановичу Іваненку за те, «...что он, не смотря на прелестные письма Мазепы, остался верен царю, и за то, что брат его убит во время Мазепиной «измены».





Цікаві місцеві легенди щодо заснування села наводить священик обох гостролуцьких храмів Антоній Соколовський в своїй книзі, виданій на рубежі ХІХ–ХХ ст. «Материалы из церковно-приходской летописи села Остролучья, Переяславского уезда, Полтавской епархии»:
«У пам'яті народу багато збереглося спогадів про минуле ... заслуговує на увагу збережена в народному переказі легенда про першого з Іваненків, як він оселився і заволодів Гостролуччям. З'явився, кажуть, десь в селі зайда «волох», оселився і зажив собі мирно, скромно, без будь-яких претензій на панування, або захоплення чужого, задовольняючись невеликою власністю і домоведенням. Через деякий час «волох» зникає кудись з села зовсім безслідно. Багато-ли, мало-ли тривал час його мандрив, але «волох» дістався до столиці і там, представивши свої законні і незаконні папери, всякими правдами і неправдами, дійшов навіть до самої цариці, встиг виклопотати закріплені за ним усі права на володіння Гостролуччя з усіма угіддями ... ».



Що стосується походження Григорія Івановича Іваненка, то місцеві легенди підтверджуються друкованими джерелами. Згідно з «Малоросийским гербовником» В. Модзалевського, Григорій Іванович був потомком Івана Богатого Іоненка — «...был в земле Волоской гетьман Дубосарский на всю тамошнюю Украину (во второй половине ХVІІ в.), по семейному преданию, происходил от Волошского господаря Ивоны (1574)». Син Григорія Івановича — Григорій Григорович — побудував в 1784 році замість старої дерев’яної Троїцької церкви новий мурований храм.



Народився Григорій Григорович близько 1719–1720 р. З 1739 року перебував на службі у Генеральній Канцелярії військовим канцеляристом, з 1741 по 1770 р. був бунчуковим товаришем; з 1766 по 1770 р. був за полковника Переяславського; в 1769 році, на чолі Переяславського і ще двох полків, брав участь у Хотинському поході; в битві при Кагулі отримав поранення. З 1770 по 1781 рік був Переяславським полковником, з 1781 по 1790 рік — головою Київської Палати Громадського Суду, доки не пішов у відставку. Він також управляв Переяславськими маєтками графа Петра Олексійовича Румянцева. Троє його синів з 1761 проходили навчання в Сухопутному Шляхетному Кадетському Корпусі.





Родина Іваненків володіла маєтками в багатьох населених пунктах Київщини; представники цього роду займали керівні посади як в Київській, так і в Полтавській губерніях.
Свідоцтва про храми села Гостролуччя відомі з ХVІІ ст. Вже тоді в селі було дві церкви — одна в ім’я Святої Живоначальної Трійці, друга в ім’я Святителя Христова Миколая. Наприкінці ХІХ ст. в Миколаївському храмі зберігалася срібна чаша із зазначеним на ній 1601 роком. Якому з двох храмів належала чаша, вже тоді було невідомо. В описі майна Старо-Троїцької церкви 1777 року знаходимо згадку про церковний дзвін 1612 року, вилитий за гроші гостролуцького козака Матвія Полоцького.



Після будівництва в 1834 році нового мурованого Миколаївського храму Троїцьку церкву залишили приписною, а все цінне церковне майно було перенесено до нового храму. Новий великий Миколаївський храм вміщав всіх парафіян села, саме тому Троїцьку церкву не перебудовували. Тому до нашого часу і залишилася, хоча і в пошкодженому вигляді, будівля храму саме такою, як її створив архітектор ХVІІІ ст.



Про початок будівництва мурованого Троїцького храму свідчить Архієрейська грамота від 12 травня 1784 року, на яку посилається священик Антоній Соколовський:
«Божою милістю Смиренний Іларіон Єпископ Переяславський і Бориспільський по Благодаті, дару і влади все Святого і Живоначальної духу, даний нам від архірея Великого, що пройшов небеса Христа Спасителя світу, через Його Намісники, Святі Апостоли, і їх приймачі пастирі і вчителі церковні друг-другу преемно. А зважаючи на обставини слідчої справи, з духовного Баришівського Правління надісланого, про влаштування того відомства в селі Гостролуччя на місце застарілої дерев'яної Троїцької церкви, нової кам'яної, при двох престолах, в тому ж Святі Трійці храмі, а на хорах в ім'я Святої великомучениці Параскеви, про що та цього травня 11 числа Поміщик того села Пан Бригадир Григорій Григоріїв Іваненко особливо нас просив, запевняючи про заготовлянні належні матеріали і майстра. Ми Пастир, Боже благословення препосилая в благопоспешество в справах і наміри Його Пана Бригадира Іваненка, благоволюємо, показану стару Троїцьку церкву розібравши, нову о двох престолах на колишньому місці, по чиноположенню церковному, Баришівський протопопа Іоан Турчановскому закласти, і по закладення консисториями Нам рапортувати » .





Будівництво церкви тривало до 1787 року.
Форма плану церкви типова для класицизму — у вигляді рівнокінцевого хреста. Розміри будівлі 20,6х12,8 м. По висоті стіни до карнизу збереглися лише в західному об’ємі храму, бабинці, і становлять близько 7 м.
В приміщенні Троїцької церкви до 1957 року діяв магазин, а потім з 1965 р. знаходилось Гостролуцьке споживче товариство, що проіснувало до 70-х років ХХ ст. Під час пристосування для господарських потреб будівлю храму було значно пошкоджено. Було розібрано центральну і східну частини церкви до висоти близько 3,7 м. В південній стіні нави з обох боків південного входу прорубано прямокутні віконні прорізи 0,96х1,4 м. На внутрішній західній стіні нави добре видно закладений цеглою арочний отвір хорів храму.

План Троїцької церкви. Обміри архітекторів О. Лихваря, Г. Олександрової


Іван Багатий Іоненко, гетьман Дубосарський в землі Волоській в другій половині ХVІІ ст. З книги В. Модзалевського «Малороссийский родословник»


Форма віконних та дверних прорізів півциркульна. Сандрики над вікнами трикутні. Оформлення наличників вікон та порталів дверей виконано із тесаної профільованої цегли. Декоративне барокове вбрання з профільованої цегли, більш характерне для будівель кінця ХVІІ — початку ХVІІІ ст., відрізняє Троїцьку церкву від інших будівель в стилі класицизму кінця ХVІІІ ст. По кутах будівля прикрашена декоративними стилізованими лопатками. Наріжні лопатки гладенькі, шириною близько 0,86 м. Внутрішні кути прикрашені профільованими лопатками, що виходять на кожну з площин фасаду, шириною 0,55 м. З південного боку вівтаря була побудована паламарня. На сьогодні вона не зберіглася. Однак на стінах основного об’єму залишились сліди примикання стін паламарні.





Незважаючи на те, що до нашого часу будівля церкви дійшла у напівзруйнованому стані, відновити її цілком можливо. В своїй книзі священик Антоній Соколовський наводить опис церкви 1827 року, що зберігався в церковному архіві:
«... Церква побудована з одною главою, яка зверху покрита гонтом (шалевкою) і пофарбована зеленою фарбою; зверху її маковиця (глава), покрита білою бляхою, а навколо ея на всіх чотирьох сторонах щити (гострі дахи) покриті шалевкою і пофарбовані чорною фарбою, вибілений вапном як всередині так і зовні притвор в ній (західний боковий вівтар - північного і південного немає) і ганку (із заходу і півночі, а південна стіна глуха, без дверей) в зв'язку при церкві складаються з паламарнею (маленька з півдня вівтаря), а ризниця міститься на хорах.
При церкві на цвинтарі (окремо) дзвіниця кам'яна, в два яруси побудована тим же поміщиком Полковником Григорієм Григорович Іваненко в 1782 році, місяця грудня в 7 день з дозволення Синодального Члена Преосвященного Митрополита Гаврила Київського і Галицького, покрита дранкою, пофарбована чорною фарбою, але нині (1827 г.) церква і дзвіниця вимагають ремонту навколо ».





А ось як описує храм священик вже на початку ХХ ст.:
«... Стіни храму дуже високі, товсті, капітальні, без виступу фундаменту, кути прямі з плоскими пілястрами і карнизами вгорі; дахи на всіх межах високі, загострені, покриті залізом і вифарбовані зеленою фарбою. Купол на осьмеріке має форму опрокинутого до долу тюльпана, покритого і пофарбованого, як і прибудови; на ньому осмигранна шия, обтягнута пофарбованим залізом, без живопису; нагорі глава, покрита білим залізом, з залізним ж позолоченим хрестом. Форма храму хрестоподібна, з коротким перехрестям; величина в квадраті невідома, але, можна сказати, невелика - маломісткі; вхідних дверей дві, із заходу і півночі, а південна стіна глуха. Дзвіниця стоїть на південь від церкви, чотирикутна, в два яруси, з яких в нижньому великі двері на північ, а інші стіни глухі; в верхньому - чотири великих, відкритих вікна, без віконниць, дах чотиригранний, гострий, покрит залізом і пофарбован зеленою фарбою, шия осьмігранная, обтянута чорним фарбованим залізом без живопису; дзвони висять на другому ярусі. Сумний вид мають і храм і дзвіниця: стіни покрились зеленою цвіллю, штукатурка в багатьох місцях обвалилася, дахи облінялі і почорніли, вікна повибіти з рамами та затягнуті проволочними сітками. Все волає голосно про поновлення, да бракує коштів, а церква ще міцна ... ».





Маємо сподівання на можливість відновлення памятки архітектури, тому наведемо опис внутрішнього облаштування храму:
«Усередині храму на заломі середнього високого чотирикутника, височить високий осьмерік, з чотирма високими вузькими вікнами, а над ним піднімається круглий високий звід; на заломах чотири євангелісти. Вівтар і прибудови відокремлюються від середини напівкруглими арками, на північ і південь високими, до вівтаря трохи нижче, а на захід ще нижче, в рівень з напівкруглим стелею на весь прохід до вихідних дверей, на якому влаштовані хори, з входом по дерев'яних спіральних сходах, - в північному кутку бокового вівтаря, закритою шалевку, з вхідною малої дверкою. Вікон у вівтарі троє, в межах північному і південному по два, всього сім, вгорі півколом, а восьме - в західной прибудові, над вихідними дверима, кругле, невелике з залізною палітуркою - тільки одне, а тому в прибудові цієй темно ».





Ім’я майстра, що побудував церкву на замовлення Григорія Іваненка, в документах не згадується. Можливо, при подальших дослідженнях його можна буде з’ясувати. Нагадаємо, що Григорій Григорович Іваненко, згідно з «Малоросийским гербовником», управляв Переяславськими маєтками графа Румянцева. Цілком можливо, що автором Троїцької церкви був архітектор, що будував маєтки графа в Ташані.



Джерело:
О.В. Бреяк, НЕВІДОМІ ПАМ’ЯТКИ КИЇВЩИНИ. ТРОЇЦЬКА ЦЕРКВА СЕЛА ГОСТРОЛУЧЧЯ (1784 –1787)

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проекту: на експедиції і існування блогу та файлосховища.

Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.


Підписуйтесь на сторінки проекту на:

Patreon
Twitter
Telegram
Instagram


Технічні партнери проекту:
авторизований роздрібний магазин DJI - dji-kyiv.com


найпрофесійніший сервис DJI в Україні


та


хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.




ну як то так =))
Tags: Киевщина, Київщина, руина, руїна, храм, церква, церковь
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments