m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Володимир-Волинський. Каплиця Св. Володимира/Наследие. Владимир-Волынский. Часовня. 2014.

Підтримайте проект своїми лайками і поширенням. Дякуємо всім Вам за підтримку!
—————
Поддержите проект своими лайками и распространением. Благодарим всех Вас за поддержку!

нагадую, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки .../
напоминаю, там где это возможно, по клику смотрим большие картинки...




Майже усі сучасні путівники одноголосно твердять, що каплицю звели у 1888 р. до 900-річчя Хрещення Русі. Таку ж дату знаходимо в офіційних переліках памʼяток архітектури та історії. Та історична наука вимагає перевіряти будь-яку інформацію. Й справді, повідомлення про відзначення у Володимирі 900-річчя важливої для українських християн дати не містять жодних згадок про будівництво чи освячення каплички. А така подія, як зведення тематичної культової споруди просто не могла не потрапити до подібних звітів. Отже, капличку звели в інший час та з іншого приводу. Коли, ким та навіщо?
—————
Почти все современные путеводители единогласно утверждают, что часовню построили в 1888 к 900-летию Крещения Руси. Ту же дату находим в официальных перечнях памятников архитектуры и истории. Но историческая наука требует проверять любую информацию. И действительно, сообщения о праздновании во Владимире 900-летия важной для украинских христиан даты не содержат никаких упоминаний о строительстве или освящения часовни. А такое событие, как возведение тематического культового сооружения просто не могло не попасть в подобные отчеты. Итак, часовню возвели в другое время и по другому поводу. Когда, кем и зачем?





Відповіді на ці запитання лежать не так глибоко як може видатись на перший погляд. Просто варто заглядати в уже написані книжки. Отже, відкриваємо історичний нарис М.Теодоровича «Городъ Владимиръ Волынской губерніи въ связи съ исторіей волынской епархіи», і дивуємось.
Камʼяну каплицю вирішило будувати місцеве православне Свято-Володимирське братство у памʼять про події 17 жовтня 1888 р. та 29 квітня 1891 р. Власне, після останньої дати і виникла ідея будівництва. Міська влада підтримала ідею, купила дві земельні ділянки у приватних осіб та пожертвувала їх братству. У вересні 1891 р. завершили розробку плану та звели деревʼяну огорожу на місці будови. До травня наступного року каплиця та сквер навколо неї були готові. На 11 травня назначено освячення. Усіма справами з каплицею займалась родина Омеляна Дверницького – голови братства і відомого громадського діяча, чиє ім’я нині носить місцевий музей.
—————
Ответы на эти вопросы лежат не так глубоко как может показаться на первый взгляд. Просто стоит заглядывать в уже написанные книги. Итак, открываем исторический очерк М.Теодоровича «Городъ Владимиръ Волынской губернии въ связи съ Историей Волынской епархии», и удивляемся.
Каменную часовню решило строить местное православное Свято-Владимирское братство в память о событиях 17 октября 1888 и 29 апреля 1891 годов. Собственно, после последней даты и возникла идея строительства. Городская власть поддержала идею, купила два земельных участка у частных лиц и пожертвовала их братству. В сентябре 1891 завершили разработку плана и возвели деревянный забор на месте строения. До мая следующего года часовня и сквер вокруг него были готовы. На 11 мая было назначено освящение. Всеми делами с часовней занималась семья Емельяна Дверницкого - председателя братства и известного общественного деятеля, чье имя сейчас носит местный музей.







У цей же час російська православна церква робила усе, щоби ще більше русифікувати Волинь. У цьому велика роль надавалася різноманітним відзначенням ювілеїв. У 1888 р. широко святкували 900-річчя Хрещення Русі. Мовляв, тут Русь (що тоді сприймалась тотожною Росії) уже майже тисячу років, а України ніби-то ніякої нема й бути не може. У цьому ж контексті планувався 900-літній ювілей Волинської єпархії. Володимир мав стати головним осередком цих імперських урочистостей.
Будівництво культової споруди цілком вписувалось у цей ідеологічний контекст. Чин освячення здійснив митрополит київський та галицький  Іоаникій. Одночасно освятили ікону св. Володимира та металеву хоругву.
——————
В это же время русская православная церковь делала все, чтобы еще больше русифицировать Волынь. В этом большая роль предоставлялась разнообразным празднованиям юбилеев. В 1888 году широко праздновали 900-летие Крещения Руси. Мол, здесь Русь (что тогда воспринималась тождественной России) уже почти тысячу лет, а Украины будто бы никакой нет и быть не может. В этом же контексте планировался 900-летний юбилей Волынской епархии. Владимир должен был стать главным центром этих имперских торжеств.
Строительство культового сооружения вполне вписывалось в этот идеологический контекст. Чин освящения совершил митрополит киевский и галицкий Иоаникий. Одновременно освятили икону св. Владимира и металлическую хоругвь.







Ідея побудови каплиці виникла у членів свято-Володимирського братства у 1891 р. Того року 22-літній наслідник російського імператорського престолу подорожував Японією. Там, у місті Оцу, на майбутнього останнього імператора Росії здійснили замах. Спроба вбивства виявилась невдалою. Тож в Росії оголосили цей випадок «чудом», а вірнопіддані, у пошуках прихильності імператорської родини, розпочали «парад лизоблюдства». Зазначимо, що в тодішній Росії існувала така система відносин у суспільстві, яка вимагала наявності покровителя з вищих верств. Чим вище у суспільній ієрархії перебуває такий покровитель, тим краще почувалася організація. Свято-Володимирське братство мало покровителя в особі великого князя Костянтина Костянтиновича. Здобуття ж такого статусу від Миколи, старшого сина діючого імператора, відразу ж піднесло би статус братства в очах оточуючих, а першою чергою – в органах влади. З таким покровителем можна було би збирати більше коштів на потреби братства, легше домовлятися з чиновниками. Відтак, усі притомні громадські організації тодішньої імперії кинулись наввипередки проявляти свої вірнопідданські почуття.
—————
Идея построения часовни возникла у членов Свято-Владимирского братства в 1891 году. В том году 22-летний наследник российского императорского престола путешествовал Японией. Там, в городе Оцу на будущего последнего императора России было совершено покушение. Попытка убийства оказалась неудачной. Поэтому в России объявили этот случай «чудом», а верноподданные, в поисках расположения императорской семьи, начали «парад лизоблюдства». Отметим, что в тогдашней России существовала такая система отношений в обществе, которая требовала наличия покровителя из высших слоев. Чем выше в общественной иерархии находится такой покровитель, тем лучше чувствовала себя организация. Свято-Владимирское братство имело покровителя в лице великого князя Константина Константиновича. Получение же такого статуса от Николая, старшего сына действующего императора, сразу же подняло бы статус братства в глазах окружающих, а в первую очередь - в органах власти. С таким покровителем можно было бы собирать больше средств на нужды братства, легче договариваться с чиновниками. Следовательно, все вменяемые общественные организации тогдашней империи бросились наперегонки проявлять свои верноподданнические чувства.







Свято-Володимирське братство здійснило це шляхом будівництва каплички на згадку про «чудо». Зауважимо, що за три роки до цього, у 1888 р. імператорська родина уже пережила одне подібне «чудо».
Тоді поїзд з імператором, його дружиною та дітьми зазнав катастрофи, вагони зійшли з рейок та розбились. Але монарх майже не отримав ушкоджень. Це сталося, до речі, на території сучасної України – у с.Бірки (нині –Зміївський районі Харківської області). Цю подію тоді теж оголосили «чудом». І імперська влада отримала проросійську «патріотичну» мобілізацію суспільства, яке ставало більш відданим імперії, більш русифікованим, більш православним.
—————
Свято-Владимирское братство осуществило это путем строительства часовни в память о «чуде». Заметим, что за три года до этого, в 1888 году императорская семья уже пережила одно подобное «чудо».
Тогда поезд с императором, его женой и детьми разбился, вагоны сошли с рельсов и разбились. Но монарх почти не получил повреждений. Это произошло, кстати, на территории современной Украины - в селе Биркы (ныне -Змиивський районе Харьковской области). Это событие тогда тоже объявили «чудом». И имперская власть получила пророссийскую «патриотическую» мобилизацию общества, которое становилось более преданным империи, более русифицированным, более православным.





для перегляду панорами на всьому екрані натисніть на плашку з її назвою в лівому верхньому куті/для просмотра панорамы на всем экране нажмите на плашку с её названием в левом вехнем углу


Heritage. Chapel of St. Vladimir.

Таким чином, у 1892 році Володимир отримав пам’ятку на честь родини Романових – російських монархів, що не відзначались прихильністю до України.
Та схоже, що народна пам’ять жодним чином не прив’язувала цю капличку до Романових. Принаймні, у такому контексті про цю споруду ніхто не писав. А уже у радянський час, коли каплицю відносили до переліку пам’яток, датою її будівництва визначили 1888 р. Чи то через невігластво, чи то через те, що згадувати про причетність споруди до імператорської родини було небезпечно – чого доброго, ще б знесли комуністи «кляту спадщину» імперії.
——————
Таким образом, в 1892 году Владимир получил памятку в честь семьи Романовых - русских монархов, что не отличались приверженностью к Украине.
Но похоже, что народная память никоим образом не привязала эту часовню к Романовым. По крайней мере, в таком контексте об этом сооружении никто не писал. А уже в советское время, когда часовню относили к списку достопримечательностей, датой ее строительства определили 1888 год. То ли из-за невежества, то ли от того, что вспоминать о причастности сооружения к императорской семьи было опасно - чего доброго, еще бы снесли коммунисты «проклятое наследство» империи.

а такою вона була до и після останнього ремонту в 2014 році/а такой она была до и после последнего ремонта в 2014 году

2011




2016






декілька старих фото/несколько старых фото




Джерела/источники:
volodymyrmedia.com.ua
hroniky.com
Neovitaha777
Neovitaha777


Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка. Моя карта Приватбанку (5363 5426 0205 1337) одержувач - Максим Рітус. Для PayPal - одержувач madmax@studioavtv.com.ua.

Підтримати проект Ви можете також замовивши розроблені нами календари на 2018 рік або замовивши відбиток вподобаних Вам фотографій до розміру А2 (на жаль, технічно, не для всіх фото можливий такий розмір, але для багатьох)

Дякую всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина".
—————
Если Вы имеете желание, и самое главное имеете на это возможность, то можете присоединиться к финансированию проекта. Нам очень приятна и дорога Ваша поддержка. Моя карта Приватбанка (5363 5426 0205 1337)- получатель Максим Ритус. Для PayPal - получатель madmax@studioavtv.com.ua

Поддержать проект Вы можете также заказав разработанные нами календари на 2018 год или заказав отпечаток понравившихся Вам фотографий до размера А2 (к сожалению, технически, не для всех фото возможен такой размер, но для многих)

Спасибо всем не равнодушным к нашему Архитектурному наследию и нашему проекту "Украинские Памятки Архитектуры. Наследие".




ну как то так =))

?

Log in

No account? Create an account