?

Log in

No account? Create an account

m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Микулинці. Костел/Наследие. Микулинцы. Костел.

Підтримайте проект своїми лайками і поширенням. Дякуємо всім Вам за підтримку!
—————
Поддержите проект своими лайками и распространением. Благодарим всех Вас за поддержку!

нагадую, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки .../
напоминаю, там где это возможно, по клику смотрим большие картинки...




Навпроти палацу, на одній з ним лінії, височіє костел Пресвятої Трійці. Власне палац та храм є одним архітектурним комплексом.
Місцевий костел, як і замок з палацом, заслуговує на епітет “унікальний”. Це зрозуміло навіть людині, абсолютно далекій від історії, архітектури та краєзнавства. Одразу кидається у вічі, що храм завеликий та зарозкішний, як для майже сільських Микулинець. Така споруда більш гармонійно виглядала би посеред Львова чи, принаймні, Тернополя. Що й не дивно, якщо врахувати, що костел зведено за мотивами знаменитої Гофкірхе — храму при палаці короля Саксонії в Дрездені. Він, до речі, теж присвячений Пресвятій Трійці.
—————
Напротив дворца, на одной с ним линии, возвышается костел Пресвятой Троицы. Собственно дворец и храм является одним архитектурным комплексом.
Местный костел, как и замок с дворцом, заслуживает эпитета «уникальный». Это понятно даже человеку, совершенно далекому от истории, архитектуры и краеведения. Сразу бросается в глаза, что храм громадный и роскошный, как для почти сельских Микулинец. Такое сооружение более гармонично смотрелось бы посреди Львова или хотя Тернополя. Что неудивительно, если учесть, что костел построен по мотивам знаменитой Гофкирхе - храма при дворце короля Саксонии в Дрездене. Он, кстати, тоже посвященный Пресвятой Троицы.









Раніше на цьому місці стояв храм, зведений ще Анною з Йорданів (Сенявською). Його було присвячено св.Анні — небесній покровительці фундаторки. Він простояв недовго та був знищений татарами в 1619 році. По тому на згарищі звели дерев’яну капличку. Її спалили турки під час облоги 1675 році. Одразу по тому, як осман вибили з Микулинець, капличку відновили — християнські лицарі, які воювали з магометанською навалою, потребували духовної підтримки та місця молитви. Пізніше, у 1718 році., тут постав дерев’яний храм на честь Йоана Хрестителя, зведений з міцних дубових колод.
—————
Раньше на этом месте стоял храм, возведенный еще Анной из Иорданов (Сенявских). Он был посвящен Св.Анне - небесной покровительнице основательницы. Он простоял недолго и был уничтожен татарами в 1619 году. Затем на пепелище возвели деревянную часовню. Ее сожгли турки во время осады 1675 года. Сразу после того, как осман выбили из Микулинец, часовню восстановили - христианские рыцари, воевавших с магометанской нашествием, нуждались в духовной поддержке и месте молитвы. Позже, в 1718 году, здесь появился деревянный храм в честь Иоанна Крестителя, построенный из прочных дубовых бревен.









Сучасний мурований храм почали зводити 1761 року (одночасно з палацом) коштом графині Людвіки Потоцької.
Будівництво храму графиня доручила своєму родичеві — графу Августу Фридерику Мошинському (чоловікові онуки). Згаданий пан був не лише родичем, аристократом та високопосадовцем, а й знаним архітектором і масоном.
Архітектуру Мошинський вивчав під керівництвом італійця Ґаетано К’явері — придворного архітектора короля Авґуста ІІІ, а загальну освіту здобув у військовій школі в Дрездені. Очевидно, саме дрезденські спогади стали визначальними при створенні нового храму, проект якого архітектор накреслив за мотивами дрезденської Гофкірхе.
—————
Современный каменный храм начали строить в 1761 году (одновременно с дворцом) на средства графини Людвики Потоцкой.
Строительство храма графиня поручила своему родственнику - графу Августу Фридерику Мошинскому (мужу внучки). Упомянутый господин был не только родственником, аристократом и высокопоставленным чиновником, но и известным архитектором и масоном.
Архитектуру Мошинский изучал под руководством итальянца Гаэтано Кьявери - придворного архитектора короля Августа III, а общее образование получил в военной школе в Дрездене. Очевидно, именно дрезденские воспоминания стали определяющими при создании нового храма, проект которого архитектор нарисовал по мотивам дрезденской Гофкирхе.









Наріжний камінь храму заклав Львівський архиєпископ Вацлав Сєраковський. Як для такого масштабного проекту, будівництво завершили досить оперативно. Вже 1779 року храм освятили. Август Фридерик Мошинський є також автором проекту домініканського храму в Тернополі. Сьогодні це кафедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці (УГКЦ). Ліворуч від храму видніє двоповерхова старовина споруда типової монастирської архітектури. Звели її близько 1780 року коштом все тієї ж Людвіки Потоцької для монастиря отців-місіонерів ордену св.Вікентія. У 1785 році австрійська влада закрила всі монастирі на щойно приєднаній Галичині, також і монастир у Микулинцях. Певний час його використовували як притулок для сиріт та убогих калік.
—————
Краеугольный камень храма заложил Львовский архиепископ Вацлав Сераковский. Как для такого масштабного проекта, строительство завершили достаточно оперативно. Уже в 1779 году храм освятили. Август Фридерик Мошинский является также автором проекта доминиканского храма в Тернополе. Сегодня это кафедральный собор Непорочного Зачатия Пресвятой Богородицы (УГКЦ). Слева от храма видно двухэтажное стариное сооружение типичной монастырской архитектуры. Возвели его около 1780 года за счет все той же Людвики Потоцкой для монастыря отцов-миссионеров ордена св.Викентия. В 1785 году австрийская власть закрыла все монастыри на только что присоединенной Галиции, закрылся также и монастырь в Микулинцах. Некоторое время его использовали как приют для сирот и убогих калек.











1859 року в храмі сталася пожежа, що повністю знищила дах. Споруду швидко відбудували, але від того храм втратив не менше, ніж від вогню. Зокрема, оцинкованої бляхи вистачило лише на центральну баню, а дах довелося крити ґонтом. Зрозуміло, що таке покриття на «майже-королівському» храмі виглядало не зовсім доречно. Святиню привели до ладу лише в 1926-1929 роках. Масштабну реставрацію провели під керівництвом професора Вітольда Мінкевича.
У повоєнні роки храм закрили. Спочатку тут був склад боєприпасів, по тому — зерносховище та склад мінеральних добрив. Вірним його повернули лише під час «пєрєстройкі», наприкінці 1989 року. На той час храм був у досить жалюгідному стані. Наразі проведено ремонт і часткову реконструкцію за проектом архітектора Зеновія Логуша, у ході якої, зокрема, дещо змінили форму центральної бані.
—————
В 1859 году в храме произошел пожар, полностью уничтоживший крышу. Сооружение быстро отстроили, но от того храм потерял не менее, чем от огня. В частности, оцинкованной жести хватило только на центральный купол, а крышу пришлось крыть гонтом. Понятно, что такое покрытие на «почти-королевском» храме выглядело не совсем уместно. Святыню привели в порядок только в 1926-1929 годах. Масштабную реставрацию провели под руководством профессора Витольда Минкевича.
В послевоенные годы храм закрыли. Сначала здесь был склад боеприпасов, спустя - зернохранилище и склад минеральных удобрений. Верным его вернули только во время «перестройка», в конце 1989 года. В то время храм был в довольно плачевном состоянии. Сейчас проведен ремонт и частичная реконструкция по проекту архитектора Зиновия Логуша, в ходе которой, в частности, несколько изменили форму центрального купола.









З цією банею, зокрема, пов’язана одна трагічна та надзвичайно романтична пригода, варта екранізації в Голлівуді. Цю історію розповів місцевий краєзнавець Андрій Бабицький:
— Сталося то за окупації, коли німці гнали місцевих євреїв на розстріл. Серед приречених була одна дівчина, дивовижної вроди. Офіцеру, який командував розстрільною командою, стало її шкода. Він підійшов до неї й сказав, аби та втікала, як хоче жити, а він зробить вигляд, що не помітить утечі. Та відповіла, що сама не втече, а хай відпустять ще її брата і батька. Офіцер сказав, що брат хай іде, а батько старий і йому вже байдуже.
—————
С этой баней, в частности, связана одна трагическая и очень романтическая история, стоящая экранизации в Голливуде. Эту историю рассказал местный краевед Андрей Бабицкий:
- Произошло это во время оккупации, когда немцы гнали местных евреев на расстрел. Среди обреченных была одна девушка, удивительной красоты. Офицеру, который командовал расстрельной командой, стало ее жалко. Он подошел к ней и сказал, чтобы и убегала, если хочет жить, а он сделает вид, что не заметит побега. Та ответила, что сама не уйдет, а пусть отпустят еще ее брата и отца. Офицер сказал, что брат пусть идет, а отец старый и ему уже все равно.









Втікачі сховалися під мостом, де їх побачив микулинчанин Янко Місевич. Він нишком привів їх до храму, де органістом працював його брат Фелько — чоловік онуки Осипа Шкамбари (бургомістра Микулинців). Фелько йому допоміг сховати втікачів у куполі костелу, де ті й залишалися аж до другого приходу совітів.
За той час Янко дуже закохався в ту єврейку, тож коли вона захотіла переселитися до Ізраїлю, поїхав услід за нею. Тоді Сталін ще сподівався, що нова країна стане «16-ю республікою СРСР», тож перепон влада не чинила. Хоча дівчина була зобов’язана своєму рятівнику життям, вона врешті відмовила, і Янко переїхав до Польщі, де у нього жив брат.
—————
Беглецы укрылись под мостом, где их увидел микулинчанин Янко Мисевич. Он украдкой привел их в храм, где органистом работал его брат Фелько - муж внучки Осипа Шкамбара (бургомистра Микулинцев). Фелько ему помог скрыть беглецов в куполе костела, где те и оставались до второго прихода советов.
За то время Янко очень влюбился в ту еврейку, и когда она захотела переселиться в Израиль, поехал вслед за ней. Тогда Сталин еще надеялся, что новая страна станет «16-й республикой СССР», поэтому преград власть не оказывала. Хотя девушка была обязана своему спасителю жизнью, она в конце концов отказала ему, и Янко переехал в Польшу, где у него жил брат.











Красуня та її брат були не єдиними євреями, врятованими Янком Місевичем. Разом зі своїм другом Михайлом Огірком він переховував ще трьох євреїв. Найцікавіше, що криївка була облаштована у будинку, де квартирували німецькі вояки. Серед врятованих був і Леон Кагане, який згодом опинився у США. На запрошення останнього, навесні 1976 р., Янко Місевич гостював у Лос-Анджелесі, де йому урочисто вручили диплом Праведника світу. А от Михайла Огірка з СРСР не випустили.
——————
Красавица и ее брат были не единственными евреями, спасенными Янком Мисевичем. Вместе со своим другом Михаилом Огирком он прятал еще трех евреев. Самое интересное, что тайник был обустроен в доме, где квартировали немецкие солдаты. Среди спасенных был и Леон Кахане, который впоследствии оказался в США. По приглашению последнего, весной 1976, Янко Мисевич гостил Лос-Анджелесе, где ему торжественно вручили диплом Праведника мира. А вот Михаила Огирка из СССР не выпустили.











От така история храму та його вірян... А ще, поруч із храмом розташован старовинний католицький цвинтар. Тут можна побачити багато красивих надгробків у вигляді скульптур християнських святих. Впадає в очі білокам’яна фігура сумної дівчини, що сидить на тлі обеліска, вирізаного з червоного пісковику. Це гробівець Мечислава, Марії та Юзефи Реїв.
—————
Вот такая история храма и его прихожан ... А еще, рядом с храмом расположен старинный католический кладбище. Здесь можно увидеть много красивых надгробий в виде скульптур христианских святых. Бросается в глаза белокаменная фигура печальной девушки, сидящей на фоне обелиска, вырезанного из красного песчаника. Это склеп Мечислава, Марии и Юзефы Реив.



декілька старих фото/несколько старых фото














Погляд на останок/Взгляд на последок




Джерела/источники:
http://credo.pro/2018/02/199678
http://andy-travel.com.ua/mikulinci
http://mapio.net/a/98306262/
https://www.castles.com.ua/myk.html
https://audiovis.nac.gov.pl/obraz/117512/
http://blogi.czarnota.org/totutotam/2017/01/01/mikulince-pw-trojcy-przenajswietszej/
http://rkc.lviv.ua/Mikulinci-pl

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка. Моя карта Приватбанку (5363 5426 0205 1337) одержувач - Максим Рітус. Для PayPal - одержувач madmax@studioavtv.com.ua.

Підтримати проект Ви можете також замовивши розроблені нами календари на 2018 рік або замовивши відбиток вподобаних Вам фотографій до розміру А2 (на жаль, технічно, не для всіх фото можливий такий розмір, але для багатьох)

Дякую всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина".
—————
Если Вы имеете желание, и самое главное имеете на это возможность, то можете присоединиться к финансированию проекта. Нам очень приятна и дорога Ваша поддержка. Моя карта Приватбанка (5363 5426 0205 1337)- получатель Максим Ритус. Для PayPal - получатель madmax@studioavtv.com.ua

Поддержать проект Вы можете также заказав разработанные нами календари на 2018 год или заказав отпечаток понравившихся Вам фотографий до размера А2 (к сожалению, технически, не для всех фото возможен такой размер, но для многих)

Спасибо всем не равнодушным к нашему Архитектурному наследию и нашему проекту "Украинские Памятки Архитектуры. Наследие".




ну как то так =))

  • 1

Микулинці. Костел

Пользователь holicin сослался на вашу запись в своей записи «Микулинці. Костел» в контексте: [...] нські Пам'ятки Архітектури. Спадщина". https://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/475389.html [...]

  • 1