m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Ободівка. Палац. Частина 4/Наследие. Ободовка. Дворец Собанских. Часть 4.

Текст і частина фотографій наведених в даній статті використана з люб'язного дозволу Сергія Котелко, з його великого і багатостороннього описа, після травневого 2008 року відвідування Ободівки (http://www.sergekot.com/obodovka-chast-i/). Текст з того часу не втратив актуальності. Мої фотографії квітня 2015 року доповнять розповідь.
----------
Текст и часть фотографий приведенных в данной статье использована с любезного разрешения Сергея Котелко, из его большого и многостороннего труда, после майского 2008 года посещения Ободовки (http://www.sergekot.com/obodovka-chast-i/). Текст с того времени не потерял актуальности. Мои фотографии апреля 2015 года дополнят повествование.


Тут, на фото напевно 50-х70-х рр фонтан і площа перед палацом. Ще цілі. Але вже із зіркою.
—————
Здесь, на фото наверно 50-х70-х гг фонтан и площадь перед дворцом. Еще целые. Но уже со звездой.


алея парку і справа новий корпус навчального закладу
——————
алея парка и справа новый корпус учебного заведения

" Ободовка, местечко, принадлежит дворянину Подольской губернии Феликсу Людвиковичу Собанскому (римско-католической веры). Владетель живет въ имении и самъ ведетъ хозяйство, почтовый адрес —местечко Ободовка. Всей земли въ именіи 4208 д., въ томъ числе усадебной—46 дес. пахотной—1980 д., леса—1928 д., выгона—-16 д. и неудобной—188 д. " *
* Помісне землеволодіння в Подільській губернії. Укладач В.К. Гульдман. 1898 </ i>
Однак повернемося до господаря маєтку - Феліксу Людвіговичу. У січні сім'я графа Фелікса зазвичай виїжджала з Ободівки в подорож, причому завжди за схожим маршрутом - Відень, Карсбад (Карлові Вари), Неаполь, Рим, Париж, Варшава і назад до Ободівки - в липні. В ході цих поїздок вони купували багато красивих речей: старовинні картини, скульптури і дорогоцінні дрібнички, які потім прикрашали кімнати в Ободівці. У палаці була шикарна бібліотека в майже 12 000 томів.
У своєму щоденнику Марія Собанська також згадує липень 1899 року - відвідування Ободівки єпископом Лучко-Житомирським Болеславом Ієронімом Клопотовським: "Великий день в урочистій службі в церкві. Благословення. Натовпи прихожан. А ввечері (16 липня) в палаці великий обід в їдальні для єпископа і священиків, які супроводжували його, для гостей, місцевих чиновників і власників прилеглих цукрових заводів. "
Володимир Шмерлінг: -
"Вся прислуга його, 60 лакеїв носила на грудях польський герб Собанського. Цей герб був золотом вишитий на попонах коней. Щороку з Парижа проїздом через Варшаву приїжджав граф Собанський в свої володіння.
З Варшави їхали в кареті, яку запрягали в дванадцять коней. Посередині сидів граф, а ззаду карети містилася кухня. У кареті кухар сидів. Попереду карети, по дорозі, мчали вершники. Карета була побудована як вагон залізниці.
Коли доглядав граф за панночками, пропонував:
- А чи не хочете до Варшави покататися?
Запрягали в карету дванадцять коней, стелили їм під ноги килими і пан Собанський сам садив в карету панночку. "
За спогадами, він був досить турботливий до тих, хто у нього працював - вони мали забезпечене майбутнє, пенсії, різні товариства допомоги і допомагав їх дітям з освітою. Втім, є і зовсім протилежні спогади.
—————
" Ободовка, местечко, принадлежит дворянину Подольской губернии Феликсу Людвиковичу Собанскому (римско-католической веры). Владетель живет въ имении и самъ ведетъ хозяйство, почтовый адрес —местечко Ободовка. Всей земли въ именіи 4208 д., въ томъ числе усадебной—46 дес. пахотной—1980 д., леса—1928 д., выгона—-16 д. и неудобной—188 д. " *
*Поместное землевладение в Подольской Губернии. Составитель В.К. Гульдман. 1898
Однако вернемся к хозяину имения — Феликсу Людвиговичу. В январе семья графа Феликса обычно уезжала из Ободовки в путешествие, причем всегда по схожему маршруту — Вена, Карсбад (Карловы Вары), Неаполь, Рим, Париж, Варшава и обратно в Ободовку — в июле. В ходе этих поездок они покупали много красивых вещей: старинные картины, скульптуры и драгоценные безделушки, которые потом украшали комнаты в Ободовке. Во дворце была шикарная библиотека в почти 12 000 томов.
В своем дневнике Мария Собанская также вспоминает июль 1899 года — посещение Ободовки епископом Лучко-Житомирским Болеславом Иеронимом Клопотовским : "Великий день в торжественной службе в церкви. Благословение. Толпы прихожан. А вечером (16 июля) во дворце большой обед в столовой для епископа и священников, которые сопровождали его, для гостей, местных чиновников и собственников близлежащих сахарных заводов."
Владимир Шмерлинг: -
"Вся прислуга его, 60 лакеев носила на груди польский герб Собанского. Этот герб был золотом вышит на попонах лошадей. Каждый год из Парижа проездом через Варшаву приезжал граф Собанский в свои владения.
С Варшавы ехали в карете, которую запрягали в двенадцать лошадей. Посередине сидел граф, а сзади кареты помещалась кухня. В карете повар сидел. Впереди кареты, по дороге, неслись всадники. Карета была построена как вагон железной дороги.
Когда ухаживал граф за панночками, предлагал:
— А не хотите ли до Варшавы прокатиться?
Запрягали в карету двенадцать лошадей, стлали им под ноги ковры и пан Собанский сам усаживал в карету панночку."
По воспоминаниям, он был достаточно заботлив к тем, кто у него работал — они имели обеспеченное будущее, пенсии, разные общества помощи и помогал их детям с образованием. Впрочем, есть и совсем противоположные воспоминания.


Феликс Людвигович Собанский
Портрет предоставлен Михаилом Собанским.

На початку ХХ століття Фелікс Людвигович, разом з сином Михайлом відкривають в Ободівці сільськогосподарську школу. У 1909 році помирає його син Казимир Феліксович (Kazimierz Maria Franciszek hr. (Primog.) Sobański), відомий нумізмат. Ось що писала про це газета тих років:
"Варшава, 17.II. Померлий днями у Варшаві граф Собанський заповів місту на благодійні і просвітницькі цілі капітал в 30 000 руб., А також рідкісну величезну колекцію монет всіх країн і епох, оцінювану в 100 000 руб." *
Марія Собанська-Грохольська пише -
"... я не можу забути доброго до нас дядьки. Ієронім (Собанський, чоловік Марії Грохольська) був його хрещеним сином. Одного разу, в 1909 році, коли у нас виходило проводити неділі з дітьми в Ободівці, дядько просив нас прийти до нього в покої. Я пам'ятаю, як вся моя четвірка дітей залізла на нього, і як він ходив з хлопчиками на плечах і з дівчатками на руках. Після короткої розмови, дядько дав моєму чоловікові залізний ящик зі ста тисячами рублів! Цей дар допоміг нам в майбутньому придбати власність маєтку в Війтівкі і Краевке ... "
Останні роки життя граф Фелікс Людвигович Собанський провів в основному в Парижі, продовжуючи фінансувати місцеві польські товариства, а з 1910 року був членом Польської асоціації працівників літератури і мистецтва в Парижі. Він помер там же, в Парижі, 29 листопада 1913 року, там же і похований - в підземеллі костелу Св. Августина. Наступного року родина перевезла останки на батьківщину, проте, як пише Марія Грохольська-Собанська, не всі змогли приїхати і попрощатися з її дядьком - похорон відбувся вже після вбивства у Сараєві, кордони вже не були відкриті, насувалася грізна буря ...
Ось як вона характеризує свого дядька в цілому -
"Він був дуже розумною людиною, чудово керував справами і маєтками яких мав досить. Коли він отримав їх в молодості, стан маєтків залишало бажати кращого. Але велика робота і наполегливість привели їх в квітучий стан. Ободівка стала найбільшою і процвітаючою економією в цьому районі . Будучи людиною з великою особистою чарівністю, Дядя Фелікс був людиною залізної волі, і його синам доводилося з ним не солодко. Кожному доводилося слухняно слідувати його правилам, які він встановлював в надії, що він завжди правий - , Часто так і було. Вони називали його "Патріархом" або "тираном ле-де-ла Podoli" - в тому числі за його організаційні здібності, і перш за все якості характеру ".
Такий був господар Ободівки.
* Русское Слово, від 3-го березня 1909 року. </ I>
—————
В начале ХХ века Феликс Людвигович, вместе с сыном Михаилом открывают в Ободовке сельскохозяйственную школу. В 1909 году умирает его сын Казимир Феликсович (Kazimierz Maria Franciszek hr. (primog.) Sobański), известный нумизмат. Вот что писала об этом газета тех лет:
"Варшава, 17.II. Умерший на днях в Варшаве граф Собанский завещал городу на благотворительные и просветительные цели капитал в 30 000 руб., а также редкую огромную коллекцию монет всех стран и эпох, оцениваемую в 100 000 руб." *
Мария Собанская-Грохольская пишет -
"… я не могу забыть доброго к нам дяди. Иероним (Собанский, муж Марии Грохольской ) был его крестным сыном. Однажды, в 1909 году, когда у нас получалось проводить воскресенья с детьми в Ободовке, дядя просил нас прийти к нему в покои. Я помню, как все моя четверка детей залезла на него, и как он ходил с мальчиками на плечах и с девочками на руках. После короткого разговора, дядя дал моему мужу железный ящик со ста тысячами рублей! Этот дар помог нам в будущем приобрести собственность имения в Войтовке и Краевке…"
Последние годы жизни граф Феликс Людвигович Собанский провел в основном в Париже, продолжая финансировать местные польские общества, а с 1910 года был членом Польской ассоциации работников литературы и искусства в Париже. Он умер там же, в Париже, 29 ноября 1913 года, там же и похоронен — в подземелье костела Св. Августина. В следующем году семья перевезла останки на родину, однако, как пишет Мария Грохольская-Собанская, не все смогли приехать и проститься с ее дядей — похороны состоялись уже после убийства в Сараеве, границы уже небыли открыты, надвигалась грозная буря…
Вот как она характеризует своего дядю в целом -
"Он был очень умным человеком, прекрасно управлял делами и имениями которых имел достаточно. Когда он получил их в молодости, состояние имений оставляло желать лучшего. Но большая работа и настойчивость привели их в цветущее состояние. Ободовка стала самой крупной и процветающей экономией в этом районе. Будучи человеком с большим личным обаянием, Дядя Феликс был человеком железной воли, и его сыновьям приходилось с ним не сладко. Каждому приходилось послушно следовать его правилам, которые он устанавливал в надежде, что он всегда прав — и, часто так и было. Они называли его "Патриархом" или "тираном ле-де-ла Podoli" — в том числе за его организационные способности, и прежде всего качества характера".
Таков был хозяин Ободовки.
* Русское Слово, от 3-го марта 1909 года.


Пол на терасі був викладений мармуровою плиткою …/Пол на террасе был выложен мраморной плиткой…


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/01. OBODOVKA/IMG_4617_4619_middle.jpg
правий дворової фасад/правый дворовой фасад




переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/01. OBODOVKA/IMG_4620_middle.jpg


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/01. OBODOVKA/IMG_46201_middle.jpg


У палаці головним, по видимому, був другий поверх, який мав подвійне освітлення - звичайні і круглі вікна зверху/
Во дворце главным, по видимому, был второй этаж, имевший двойное освещение — обычные и круглые окна сверху.



Таже частина палацу, 1959 рік/Таже часть дворца, 1959 год
фотография из собрания IS PAN


Труба опалення палацу. Побудована вже в ті часи, коли тут була школа/Труба отопления дворца. Построена уже в те времена, когда тут была школа.

задній фасад/задний фасад

переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/01. OBODOVKA/IMG_4621_4624_middle.jpg




Михайло Феліксович Собанський/Михаил Феликсович Собанский.
Портрет надано Михайлом Собанським/Портрет предоставлен Михаилом Собанским.

Трохи історії:
Дружина Фелікса Людвіговича, Емілія Казимирівна, померла в 1921 році в Парижі.
Старшим сином Фелікса Людвіговича, був Михайло Феліксович (Michał Maria Ka hr. (Primog.) Sobański). Йому належало маєток Вільшанка, причому з точно такою ж кількістю десятин, що і у батька - 7166. У Михайла було двоє синів - на честь діда старшого назвали Феліксом (Feliks hr. (Primog.) Sobański ) (1890-1965), а молодшого - Антонієм (Антоній-Маріан-Генріх). Антоній народився в Ободівці в 1898 році. За прикладом свого діда Фелікса, в молодості захоплювався журналістською справою (правда, як ми пам'ятаємо, більше по частині володіння виданням). Антоній так само захопився цим і став досить відомим польським журналістом. У 1905 батьки переїхали до Варшави. Тоні Собанський, як його на американський манер звали знайомі, вільно знав 6 мов, співпрацював з польськими виданнями, британськими Times і ВПС. Найцікавішою його працею став "Громадський в Берліні" (Cywill v Berline, Antoni Sobanski), де він цікаво описує зародження тоталітаризму в Німеччині в 1934 році. Граф Антоній Собанський не залишив потомства. Він мав власний будинок в Лондоні і фільварок в США, в Санта-Фе. Помер він в Лондоні, в 1941.
До речі, Антону Михайловичу - так він звався в Росії, а Польща як ми пам'ятаємо, до подій 17-го року була частиною країни, належав свій маєток - Рекчінци в Ямпільському повіті і Хоменки в Могилів-Подільському повіті* Подільської губернії.
* Список Землевласників Ольгопольського повіту на 1914 рік
----------
Немного истории:
Супруга Феликса Людвиговича, Эмилия Казимировна, умерла в 1921 году в Париже.
Старшим сыном Феликса Людвиговича, был Михаил Феликсович (Michał Maria Ka hr. (primog.) Sobański). Ему принадлежало имение Ольшанка, причем с точно таким же количеством десятин, что и у отца — 7166. У Михаила было двое сыновей — в честь деда старшего назвали Феликсом (Feliks hr. (primog.) Sobański) (1890-1965), а младшего - Антонием (Антоний-Мариан-Генрих). Антоний родился в Ободовке в 1898 году. По примеру своего деда Феликса, в молодости увлекавшегося журналистским делом (правда, как мы помним, больше по части владения изданием) Антоний так же увлекся этим и стал довольно известным польским журналистом. В 1905 родители переехали в Варшаву. Тони Собанский, как его на американский манер звали знакомые, свободно знал 6 языков, сотрудничал с польскими изданиями, британскими Times и ВВС. Самым интересным его трудом стал "Гражданский в Берлине" (Cywill v Berline, Antoni Sobanski), где он интересно описывает зарождение тоталитаризма в Германии в 1934 году. Граф Антоний Собанский не оставил потомства. Он имел собственный дом в Лондоне и небольшое поместье в США, в Санта-Фе. Умер он в Лондоне, в 1941.
Кстати, Антону Михайловичу — так он звался в России, а Польша как мы помним, до событий 17-го года была частью страны , принадлежало свое имение — Рекчинцы в Ямпольском уезде и Хоменки в Могилев-Подольском уезде* Подольской губернии.
* Список Землевладельцев Ольгопольского уезда на 1914 год


Граф Антоний Собанский


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/01. OBODOVKA/DJI00025_middle.jpg

Далі трапилася Перша Світова війна, найстрашніша в історії Європи, повністю перекроївша всю європейську карту і прийведша неминуче до Другої Світової. Ця ж війна позбавила Собанських їх величезних володінь на Поділлі. Схоже назавжди. Відомо, що Михайло Феліксович Собанський після початку війни відкрив в Ободівці лазарет для поранених. Як Собанських зустріли події 1917 року - точно не відомо. Здається їм просто довелося бігти.
Зате відомо, що було далі.
----------
Дальше случилась Первая Мировая война, самая страшная в истории Европы, полностью перекроившая всю европейскую карту и приведшая неизбежно ко Второй Мировой. Эта же война лишила Собанских их обширных владений в Подолии. Похоже навсегда. Известно, что Михаил Феликсович Собанский после начала войны открыл в Ободовке лазарет для раненых. Как Собанские встретили события 1917 года — точно не известно. Повидимому им просто пришлось бежать.
Зато известно, что было дальше.


Фотографию надав Григорий Шмерлинг.

Після перевороту 1917 в Ободівці була влаштована комуна, "Бессарабська комуна", яку очолив ні хто небудь, а сам Григорій Котовський. На сторінці видання "Независимая Молодова" за 28 жовтня 2005, в статті, присвяченій 110 річчю кінематографа пишеться: -
"До цього часу, навіть при відсутності власної знімальної бази, в Молдавії були зняті кілька документальних і ігрових кінострічок випускниками Одеського кінотехнікуму. У 1928 році випускником кінотехнікуму Г. Александровим була знята повнометражна документальна стрічка" Бессарабська сільськогосподарська комуна ". Ця комуна, організована Г. І. Котовскім, полягала в основному з демобілізованих бессарабцев, яким повернення на батьківщину нічого доброго не обіцяло. Комуна була зразковим сільськогосподарським підприємством на лівобережжі Дністра в колишньому панському маєтку Ободівка. Тут видавалася власна газета -багатотиражка "Бессарабська комуна". Під час жнив редакція газети виїжджала прямо в поле і там, встановивши друкарський верстат на платформі вантажівки, випускала свіжий номер, де висвітлювався хід збирання врожаю ".
----------
После переворота 1917 в Ободовке была устроена коммуна, "Бессарабская коммуна", которую возглавил ни кто нибудь, а сам Григорий Котовский. На странице издания "Независимая Молодова" за 28 октября 2005 года, в статье, посвященной 110 летию кинематографа пишется: -
"К этому времени, даже при отсутствии собственной съемочной базы, в Молдавии были сняты несколько документальных и игровых кинолент выпускниками Одесского кинотехникума. В 1928 г. выпускником кинотехникума Г.Александровым была снята полнометражная документальная лента "Бессарабская сельскохозяйственная коммуна". Эта коммуна, организованная Г.И.Котовским, состояла в основном из демобилизованных бессарабцев, которым возвращение на родину ничего хорошего не сулило. Коммуна была образцовым сельскохозяйственным предприятием на левобережье Днестра в бывшем панском имении Ободовка. Здесь издавалась собственная газета-многотиражка "Бессарабская коммуна". Во время жатвы редакция газеты выезжала прямо в поле и там, установив печатный станок на платформе грузовика, выпускала свежий номер, где освещался ход уборки урожая".




На цій фотографії ще видно галерея, що з'єднувала частини палацу. Табличка, що приводилася раніше, взята з цієї фотографії - на ній палац ще зовсім цілий.
------------
На этой фотографии еще видна галерея, связывавшая части дворца. Табличка, приводившаяся ранее, взята с этой фотографии — на ней дворец еще совсем целый.
Фотографию надав Григорий Шмерлинг.


Комунари повісили свою, але чомусь не збили стару табличку/Коммунары повесили свою, но почему то не сбили старую табличку.


Наостанок ще одне фото палацу, зроблене Володимиром Шмерлінг вже в 1935 році. Характерно, що палац значиться вже не Комуною ", а Палацом культури комуни. І табличка Собанського є, а комунарської вже немає.
--------------
Напоследок еще одно фото дворца, сделанное Владимиром Шмерлингом уже в 1935 году. Характерно, что дворец значится уже не Коммуной", а Дворцом культуры коммуны. И табличка Собанского есть, а коммунарской уже нет.
Фотографию надав Григорий Шмерлинг.

Треба відзначити, що як пише Dziennikpolski 24, всі роки радянської влади палац простояв у цілком пристойному стані, досить доглянутий, правда без меблів, картин, і здебільшого внутрішнього оздоблення.
-----------
Надо отметить, что как пишет Dziennikpolski 24, все годы советской власти дворец простоял во вполне приличном состоянии, довольно ухоженый, правда без мебели, картин, и большей части внутреннего убранства.

і ще кілька фотографій не увійшли в розповідь
--------------
и еще несколько фотографий не вошедших в повествование:

пара коптерних кадрів/пара коптерных кадров

переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/01. OBODOVKA/DJI00025_middle.jpg


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/01. OBODOVKA/DJI00028_00030_middle.jpg

верх парадного порталу/верх парадного портала

переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/01. OBODOVKA/IMG_4613_middle.jpg

частина між центральним порталом і вежею/часть между центральным порталом и башней

переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/01. OBODOVKA/IMG_4667_4669_middle.jpg

віконні отвори і верхівки колон/оконные проемы и верхушки колон



ліва дворова частина від обрушилася лівій частині палацу/левая дворовая часть от обрушившейся левой части дворца

інші частини/другие части

1 - https://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/150924.html
2 - https://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/151250.html
3 - https://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/467140.html
5 - https://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/467806.html

ну как то так =)

  • 1
почти равнодушна к классике , но тут прям чота - жаль, разрушается... безжалостно и беспощадно.

даа, беспощадно и безвозвратно, к сожалению...

  • 1
?

Log in

No account? Create an account