m_a_d_m_a_x (m_a_d_m_a_x) wrote,
m_a_d_m_a_x
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Городенка. Церква Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці. Частина 2.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки ...

початок тут...



Згідно з описом адміністратора Станіслава Вільчека, зробленим у 1780-х роках, вежі були пофарбовані в червоний колір і покриті білою бляхою, а центральний неф - ґонтом. Над вежами на мідних кулях височіли залізні позолочені п’ятираменні хрести «Пилява» -родовий герб Потоцьких. На фронтоні був намальований образ Діви Марії. У великі свята на балконі над входом грав оркестр. Вхідні дубові двері також були пофарбовані в червоний колір. На вежах висіло п’ять дзвонів завважки 600,418, 218, ЗО і 24 фунти. На хорах містився великий орган з двох відділень, оцінений актом від ЗО червня 1784 року в 750 флоринів. Окрім головного вівтаря, багато прикрашеного різьбою і скульптурою з позолоченого дерева, було ще чотири бокових. У головному вівтарі, як подано в описі, виділялися дві великі скульптури - Арона та Мелхіседека, проте на світлинах початку XX століття вони вже відсутні, можливо, втрачені під час пожеж та реконструкцій XIX сторіччя.











...Все офицеры Красной Армии должны повседневно работать над совершенствованием своего военного, политического и культурного кругозора, настойчиво изучать военное дело...








Фасад храму випуклий, а дещо розвернені на боки вежі роблять його об’ємнішим. Приміщення дуже світле, в його нижній частині є 21 вікно з міцними залізними ґратами, а у верхньому ярусі - 16 овальних вікон. Особливого шарму споруді надають вишукані архітектурні деталі з тесаного каменю: коринфські капітелі, обрамлення дверей та вікон, перила балкона й карнизи, що виступають між поверхами. Зсередини стіни храму прикрашали дерев’яні позолочені капітелі коринфського ордеру. Хори вирішено у вигляді численних балконів. У другому ярусі по обидва боки від головного нефа є дві великі каплиці - ораторії. У приміщенні захрестя зберігся фресковий розпис, виконаний невідомим художником у 1780-х роках. У пресвітерії храму містився портрет фундатора - Миколи Потоцького. Саме ж приміщення храму внутрішнього розпису не мало, а було пофарбоване у блідо-рожевий та білий колір. Головний акцент тут творили скульптури.





















Багато декоративних елементів храму Непорочного Зачаття Діви Марії Бернард Меретин і Йоган Пензель повторили при зведенні собору св. Юра у Львові (1744-61 рр.) та особливо ратуші в Бучачі (1750-ті рр.). Остання стилістично ближча до храму в Городенці - в обох спорудах повторюються форма веж та окремі архітектурні деталі (кам’яні перила, обрамлення вікон і дверей, капітелі). Згадані три будівлі стали апофеозом творчості двох визначних митців, справжніми шедеврами архітектури стилю бароко. Пізніше, в 1771-83 роках, архітектори Ґотфрід Гофман і Петро Полейовський при будівництві Успенського собору Почаївської лаври (його фундатором також був Микола Потоцький) запозичили окремі конструктивні особливості горо-денківського храму - бокові нефи вирішено у формі каплиць з купольним перекриттям, вежі розвернено на боки під кутом до головної осі.
Перед храмом підноситься струнка коринфська колона, увінчана кам’яною скульптурою Діви Марії роботи Йогана Пінзеля. На цоколі вирізьблено герб «Пилява». Довкола колони збереглися чотири надмогильні плити з XVIII століття. Одна з них, датована 1770 роком, увічнює «славетного Йосифа Сухогурського -великого милостивця ближніх».
З півночі до храму Непорочного Зачаття Діви Марії примикає монастир місіонерів.



















Будівля має два поверхи і зведена у двох рівнях: одне крило міститься на терасі, а друге - на високому цоколі. Споруда велика, добротна, П-подібна в плані, під нею розташовані глибокі і об’ємні підземелля, від яких у бік колишнього замку та Вірменського храму вели підземні коридори, котрі тепер завалені та недоступні. Будівля монастиря, як і храм, зведена в 1750-х роках за проектом архітектора Бернарда Меретина.
Монастир місіонерів, а також фундацію для убогих заклав у 1754 році граф Микола Потоцький. Висвячені у Львівській архидієцезії отці-місіонери прибули сюди в 1757-му. У 1761 році Галицький сейм затвердив фундацію для «ксьондзів-місіонерів городенківських, новопризначених», а в 17б4-му Микола Потоцький дарував дохід із сіл Поточища, Городниці і Слобідки для утримання «їх милостей ксьондзів-місіонерів закладу св. Вінцента Поля в Городенці, на волоськім приграниччю». Тут слід зауважити, що Вінцент де Поль (1581-1660 рр.) - французький священик, який у 1625 році заснував монаший чоловічий орден місіонерів (лазаристів - від св. Лазаря), а в 1бЗЗ-му -згромадження сестер милосердя (вінценток, або шариток - від caritas, милосердя). Мотивом для харитативної допомоги нужденним стало жахливе життя веслярів на галерах, яке він побачив під час перебування на посаді капелана при адміралі Філіпові де Ґонді. За його багатолітню працю в організації допомоги бідним та хворим у 1729 році Вінцента де Поля беатифікували.
Десять священиків і два ченці мали щотижня по черзі відправляти службу за фундатора монастиря та душі його батьків - Стефана Потоцького й Іоанни Сенявської, а також утримувати 12 убогих (шість чоловіків і шість жінок). Останніх залучали до служби при храмі.

















Монастир місіонерів проіснував недовго, близько 20-ти років. Його закрили під час так званої «Йосифінської касати» в 1780-х роках. Відтоді аж до 1940-х років у його приміщенні перебував міський магістрат. Ще до закриття монастиря, згідно з постановою цісарської управи від 5 вересня 1774 року, його коштовності передали в Заліщицьку окружну касу, а сільські маєтки включили до державного релігійного фонду і поставили над ними спеціального куратора. В ході реформ закрито переважну більшість монастирів усіх конфесій на підвладних австрійським Габсбурґам територіях, оскільки цісар вважав таку їх кількість надто великою та некорисною для суспільства і держави. До прикладу, в Галичині із 170-ти римо- та греко-католицьких монастирів залишилося тільки 14, ліквідовано і єдиний православний монастир - Манявський скит. З чотирьох монастирів Городенківщини (два в Городенці, в Монастирку і Далешевій) не вцілів жоден. Заборонено також діяльність ордену єзуїтів не лише на західноукраїнських землях, а й у всіх великих імперських володіннях. Тоді ж, згідно з постановою Галицької цісарсько-королівської управи, срібло й коштовності з самого храму визнали «не вкрай необхідними», а наступним губерніальним декретом від З вересня 1784 року його майно конфіскували.

Погляньмо на старі листівки і фото, поглянемо на те, що нами втрачено ...


Листівка початку ХХ століття


храм на листівці початку ХХ століття


храм на листівці початку ХХ століття


Вівтар св. Трійці -рельєф Спасителя, скульптурна композиція «Жертвопринесення» та фігура пророка. Фото початку XX cm.


Головний вівтар, середина XVIII cm.


Фрагмент головного вівтаря: св. Єлизавета, св.Яким та ангел, що підтримує завислу в повітрі капітель без колони. Фото початку XX cm.


Св.Анна. Фото початку XX cm.


Св. Яким. Музей Й. Пінзеля. Львів

У 1820, 1833, 1841 роках храм візитували львівські римо-католицькі архиєпископи, а в тому ж 1841-му - львівський вірменський архиєпископ. 19 червня 1835 року в храмі спалахнула велика пожежа. Храм горів цілу ніч, попадали дзвони з веж. Споруда перетворилася на руїну. Під протекцією імператора Фердінанда, ерцгерцога Фердінанда Австрійського д’Есте та львівського архиєпископа храм за два роки відновлено. У 1838-му сильна буря знову пошкодила споруду, а в 1848 році, у зв’язку з пошестю холери і нашестям саранчі двірська кухонна служниця Марія Коралевим офірувала на вівтар на честь св. Роха, який вважався захисником від епідемій.
Під час реставрації у 1866-70 роках відремонтовано фасад, замінено дахи на вежах. 400 флоринів на ці роботи дарував ерцгерцог Фердінанд. Коштом вірменки Магдалини Пасічанської у 1891 році на вежі храму встановлено годинник. У 1900 році храм покрито черепицею, а в 1905-му під керівництвом архітектора зі Львова Яна Новорита реставровано вежі та фасад. Нагляд за реставраційними роботами здійснював Зиґмунд Горголевський - автор проекту будівництва Львівського оперного театру. Тоді ж львівський професор мистецтв Німчикевич намалював на фронтоні темперою образ Діви Марії. У 1910-11 роках художник Кароль Політинський провів внутрішню реставрацію.
Храм зазнав пошкоджень у Першу та Другу світові війни. Найбільших руйнувань завдано споруді в 1940-80-х роках. Цілком знищено внутрішній декор, спиляно хрести на вежах. Микола Потоцький, ніби відчуваючи майбутню долю своїх 77-ми храмів, казав, що подасть на суд Божий тих, хто посягне на його творіння. У 1975 році невдалу реставрацію храму здійснили працівники реставраційних майстерень Львова.


Св. Єлизавета. Фото початку XX cm.


Св. Йосиф. Фото початку XX cm.


Діва Марія. Скульптор Йоган Пінзель


Інтер’єр храму. Фото почату XX cm.


Розп'яття з пристояними Богородицею та св. Іоаном. Фото початку XX cm.


Хори. Фото початку XX cm.


Інтер’єр храму. Фото почату XX cm.


Скульптури св. Вінцента та се. Роха є боковому вівтарі. Фото початку XX cm.

На початку 1990-х храм передано греко-католицькій громаді Городенки, відновлено богослужіння, а в боковому нефі відправляються літургії за римо-католицьким обрядом. За останнє десятиліття виконано значний обсяг відновлювально-реставраційних робіт в основному коштом жертводавців та меценатів, проте унікальна споруда потребує залучення великих коштів і чекає своїх нових "Потоцьких”…


Надмогильна плита Йосифа Сухогурського, 1770р.


Права бокова каплиця храму. Фото початку XX cm.


Амвон зі скульптурою «Розіслання Христом апостолів», рельєфом «Ісус в Єрусалимському храмі»та фігурами чотирьох євангелістів. На задньому плані - вівтар св.Яна Непомука з алегоричними жіночими постатями. Фото початку XX cm.


Скульптури євангелістів на амвоні. Фото початку XX cm.


Фрагменти розпису в захрісті храму


храм на листівці початку ХХ століття


Вулиця Вірменська. Фото початку XX cm..


Городенка. Листівка початку XX cm.



Погляд на останок




Джерело:
Брошура "храм Непорочного зачаття Діви Марії у Городенці", автори - О. Каглян, Р. Смеречанський, В. Нікіфорук. Культурно-наукове товариство "Гердан". 2010 року. Видавництво "Лілея-НВ" Івано-Франківськ.

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проекту: на експедиції і існування блогу та файлосховища.

Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.



Технічні партнери проекту:
авторизований роздрібний магазин DJI - dji-kyiv.com


найпрофесійніший сервис DJI в Україні


та


хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.




ну як то так =))
Tags: Івано-Франківщина, Ивано-франковщина, Пензель, костел, скульптури, скульптуры
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 6 comments