?

Log in

No account? Create an account

m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Городенка. Костел. Частина 2/Наследие. Городенка. Костел. Часть 2.

Приєднуйтесь до благодійних зборів для проекту і отримуйте календарі і фотографії формату А2.
Підтримайте проект своїми лайками і поширенням інформації про акцію. Дякуємо всім Вам за підтримку!
—————
Присоединяйтесь к благотворительным сборам для проекта и получайте календари и фотографии формата А2.
Поддержите проект своими лайками и распространением информации об акции. Благодарим всех Вас за поддержку!


нагадую, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки .../напоминаю, там где это возможно, по клику смотрим большие картинки...



Згідно з описом адміністратора Станіслава Вільчека, зробленим у 1780-х роках, вежі були пофарбовані в червоний колір і покриті білою бляхою, а центральний неф - ґонтом. Над вежами на мідних кулях височіли залізні позолочені п’ятираменні хрести «Пилява» -родовий герб Потоцьких. На фронтоні був намальований образ Діви Марії. У великі свята на балконі над входом грав оркестр. Вхідні дубові двері також були пофарбовані в червоний колір. На вежах висіло п’ять дзвонів завважки 600,418, 218, ЗО і 24 фунти. На хорах містився великий орган з двох відділень, оцінений актом від ЗО червня 1784 року в 750 флоринів. Окрім головного вівтаря, багато прикрашеного різьбою і скульптурою з позолоченого дерева, було ще чотири бокових. У головному вівтарі, як подано в описі, виділялися дві великі скульптури - Арона та Мелхіседека, проте на світлинах початку XX століття вони вже відсутні, можливо, втрачені під час пожеж та реконструкцій XIX сторіччя.
—————
Согласно описанию администратора Станислава Вильчека, сделанным в 1780-х годах, башни были окрашены в красный цвет и покрыты белой жестью, а центральный неф - гонтом. Над башнями на медных шарах возвышались железные позолоченные пятирамные кресты «Пилява» родового герба Потоцких. На фронтоне был нарисован образ Девы Марии. В большие праздники на балконе над входом играл оркестр. Входные дубовые двери также были окрашены в красный цвет. На башнях висело пять колоколов весом 600, 418, 218, ЗО и 24 фунта. На хорах находился большой орган из двух отделений, оцененный актом от 30 июня 1784 года в 750 флоринов. Кроме главного алтаря, богато украшенного резьбой и скульптурой из позолоченного дерева, было еще четыре боковых. В главном алтаре, как представлено в описании, выделялись две большие скульптуры - Арона и Мелхиседека, однако на фотографиях начала XX века они уже отсутствуют, возможно, утраченные во время пожаров и реконструкций XIX столетия.











...Все офицеры Красной Армии должны повседневно работать над совершенствованием своего военного, политического и культурного кругозора, настойчиво изучать военное дело...








Фасад костелу випуклий, а дещо розвернені на боки вежі роблять його об’ємнішим. Приміщення дуже світле, в його нижній частині є 21 вікно з міцними залізними ґратами, а у верхньому ярусі - 16 овальних вікон. Особливого шарму споруді надають вишукані архітектурні деталі з тесаного каменю: коринфські капітелі, обрамлення дверей та вікон, перила балкона й карнизи, що виступають між поверхами. Зсередини стіни храму прикрашали дерев’яні позолочені капітелі коринфського ордеру. Хори вирішено у вигляді численних балконів. У другому ярусі по обидва боки від головного нефа є дві великі каплиці - ораторії. У приміщенні захрестя зберігся фресковий розпис, виконаний невідомим художником у 1780-х роках. У пресвітерії костелу містився портрет фундатора - Миколи Потоцького. Саме ж приміщення костелу внутрішнього розпису не мало, а було пофарбоване у блідо-рожевий та білий колір. Головний акцент тут творили скульптури.
—————
Фасад костела выпуклый, а несколько развернутые в стороны башни делают его объемным. Помещение очень светлое, в его нижней части имеется 21 окно с крепкими железными решетками, а в верхнем ярусе - 16 овальных окон. Особый шарм сооружению придают изысканные архитектурные детали из тесаного камня: коринфские капители, обрамления дверей и окон, перила балкона и карнизы, выступающие между этажами. Изнутри стены храма украшали деревянные позолоченные капители коринфского ордера. Хоры решены в виде многочисленных балконов. Во втором ярусе по обе стороны от главного нефа есть две большие часовни - оратории. В помещении захрестя сохранилась фресковая роспись, выполненная неизвестным художником в 1780-х годах. В пресвитерии костела находился портрет основателя - Николая Потоцкого. Само же помещение костела внутренней росписи не имело, а было окрашено в бледно-розовый и белый цвет. Главный акцент здесь творили скульптуры.





















Багато декоративних елементів костелу Непорочного Зачаття Діви Марії Бернард Меретин і Йоган Пензель повторили при зведенні собору св. Юра у Львові (1744-61 рр.) та особливо ратуші в Бучачі (1750-ті рр.). Остання стилістично ближча до костелу в Городенці - в обох спорудах повторюються форма веж та окремі архітектурні деталі (кам’яні перила, обрамлення вікон і дверей, капітелі). Згадані три будівлі стали апофеозом творчості двох визначних митців, справжніми шедеврами архітектури стилю бароко. Пізніше, в 1771-83 роках, архітектори Ґотфрід Гофман і Петро Полейовський при будівництві Успенського собору Почаївської лаври (його фундатором також був Микола Потоцький) запозичили окремі конструктивні особливості горо-денківського костелу - бокові нефи вирішено у формі каплиць з купольним перекриттям, вежі розвернено на боки під кутом до головної осі.
Перед костелом підноситься струнка коринфська колона, увінчана кам’яною скульптурою Діви Марії роботи Йогана Пінзеля. На цоколі вирізьблено герб «Пилява». Довкола колони збереглися чотири надмогильні плити з XVIII століття. Одна з них, датована 1770 роком, увічнює «славетного Йосифа Сухогурського -великого милостивця ближніх».
З півночі до костелу Непорочного Зачаття Діви Марії примикає монастир місіонерів.
—————
Много декоративных элементов костела Непорочного Зачатия Девы Марии Бернард Меретин и Иоганн Пензель повторили при возведении собора св. Юра во Львове (1744-61 гг.) и особенно ратуши в Бучаче (1750-е гг.). Последняя стилистически ближе к костелу в Городенке - в обоих сооружениях повторяются форма башен и отдельные архитектурные детали (каменные перила, обрамление окон и дверей, капители). Упомянутые три здания стали апофеозом творчества двух выдающихся художников, настоящими шедеврами архитектуры стиля барокко. Позже, в 1771-83 годах, архитекторы Готфрид Гофман и Петр Полейовский при строительстве Успенского собора Почаевской лавры (его основателем также был Николай Потоцкий) позаимствовали отдельные конструктивные особенности городенковского костела - боковые нефы решены в форме часовен с купольным перекрытием, башни развернуты на стороны под углом к ​​главной оси.
Перед костелом возвышается стройная коринфская колонна, увенчанная каменной скульптурой Девы Марии работы Иоганна Пинзеля. На цоколе высечены герб «Пилява». Вокруг колонны сохранились четыре надгробные плиты с XVIII века. Одна из них, датированная 1770 годом, увековечивает «славного Иосифа Сухогурського - большого милостивца ближних».
С севера к костелу Непорочного Зачатия Девы Марии примыкает монастырь миссионеров.



















Будівля має два поверхи і зведена у двох рівнях: одне крило міститься на терасі, а друге - на високому цоколі. Споруда велика, добротна, П-подібна в плані, під нею розташовані глибокі і об’ємні підземелля, від яких у бік колишнього замку та Вірменського костелу вели підземні коридори, котрі тепер завалені та недоступні. Будівля монастиря, як і костел, зведена в 1750-х роках за проектом архітектора Бернарда Меретина.
Монастир місіонерів, а також фундацію для убогих заклав у 1754 році граф Микола Потоцький. Висвячені у Львівській архидієцезії отці-місіонери прибули сюди в 1757-му. У 1761 році Галицький сейм затвердив фундацію для «ксьондзів-місіонерів городенківських, новопризначених», а в 17б4-му Микола Потоцький дарував дохід із сіл Поточища, Городниці і Слобідки для утримання «їх милостей ксьондзів-місіонерів закладу св. Вінцента Поля в Городенці, на волоськім приграниччю». Тут слід зауважити, що Вінцент де Поль (1581-1660 рр.) - французький священик, який у 1625 році заснував монаший чоловічий орден місіонерів (лазаристів - від св. Лазаря), а в 1бЗЗ-му -згромадження сестер милосердя (вінценток, або шариток - від caritas, милосердя). Мотивом для харитативної допомоги нужденним стало жахливе життя веслярів на галерах, яке він побачив під час перебування на посаді капелана при адміралі Філіпові де Ґонді. За його багатолітню працю в організації допомоги бідним та хворим у 1729 році Вінцента де Поля беатифікували.
Десять священиків і два ченці мали щотижня по черзі відправляти службу за фундатора монастиря та душі його батьків - Стефана Потоцького й Іоанни Сенявської, а також утримувати 12 убогих (шість чоловіків і шість жінок). Останніх залучали до служби при костелі.
—————
Здание имеет два этажа и сведена в двух уровнях: одно крыло находится на террасе, а второе - на высоком цоколе. Сооружение большое, добротное, П-образное в плане, под ним расположены глубокие и объемные подземелья, от которых в сторону бывшего замка и Армянского костела вели подземные коридоры, которые теперь завалены и недоступны. Здание монастыря, как и костел, возведенно в 1750-х годах по проекту архитектора Бернарда Меретина.
Монастырь миссионеров, а также фундацию для убогих заложил в 1754 году граф Николай Потоцкий. Рукоположеные во Львовской архиепархии отцы-миссионеры прибыли сюда в 1757-м. В 1761 году Галицкий сейм утвердил основание для «ксендзов-миссионеров городнгеовских, новопризначенных», а в 17б4 году Николай Потоцкий подарил доход из сел Поточище, Городницы и Слободки для содержания «их милостей ксендзов-миссионеров заведения св. Винцента Поля в Городенци, на волоцком приграничье ». Здесь следует заметить, что Винцент де Поль (1581-1660 гг.) - французский священник, который в 1625 году основал монашеский мужской орден миссионеров (Лазаристов - от Св. Лазаря), а в 1бЗЗ-м - объединение сестер милосердия (винценток, или шариток - от caritas, милосердия). Поводом для благотворительной помощи нуждающимся стало ужасное жизни гребцов на галерах, которое он увидел во время пребывания в должности капеллана при адмирале Филиппе де Ґонди. За его многолетний труд в организации помощи бедным и больным в 1729 году Винцента де Поля беатифицировали.
Десять священников и два монаха должны были еженедельно по очереди отправлять службу по основателю монастыря и души его родителей - Стефана Потоцкого и Иоанны Сенявской, а также содержать 12 убогих (шесть мужчин и шесть женщин). Последних привлекали к службе при костеле.

















Монастир місіонерів проіснував недовго, близько 20-ти років. Його закрили під час так званої «Йосифінської касати» в 1780-х роках. Відтоді аж до 1940-х років у його приміщенні перебував міський магістрат. Ще до закриття монастиря, згідно з постановою цісарської управи від 5 вересня 1774 року, його коштовності передали в Заліщицьку окружну касу, а сільські маєтки включили до державного релігійного фонду і поставили над ними спеціального куратора. В ході реформ закрито переважну більшість монастирів усіх конфесій на підвладних австрійським Габсбурґам територіях, оскільки цісар вважав таку їх кількість надто великою та некорисною для суспільства і держави. До прикладу, в Галичині із 170-ти римо- та греко-католицьких монастирів залишилося тільки 14, ліквідовано і єдиний православний монастир - Манявський скит. З чотирьох монастирів Городенківщини (два в Городенці, в Монастирку і Далешевій) не вцілів жоден. Заборонено також діяльність ордену єзуїтів не лише на західноукраїнських землях, а й у всіх великих імперських володіннях. Тоді ж, згідно з постановою Галицької цісарсько-королівської управи, срібло й коштовності з самого костелу визнали «не вкрай необхідними», а наступним губерніальним декретом від З вересня 1784 року його майно конфіскували.
—————
Монастырь миссионеров просуществовал недолго, около 20-ти лет. Его закрыли во время так называемой «Йосифинськой Кассаты» в 1780-х годах. С тех пор вплоть до 1940-х годов в его помещении находился городской магистрат. Еще до закрытия монастыря, согласно постановлению императорской управы от 5 сентября 1774 года, его драгоценности передали в Залищицкую окружную кассу, а сельские имения включили в государственный религиозный фонд и поставили над ними специального куратора. В ходе реформ закрыто подавляющее большинство монастырей всех конфессий на подвластных австрийским Габсбургов территориях, поскольку император считал такое их количество слишком большым и бесполезным для общества и государства. К примеру, в Галичине из 170-ти римо и греко-католических монастырей осталось только 14, ликвидировано и единственный православный монастырь - Манявский скит. Из четырех монастырей Городенковщины (два в Городенци, в Монастырке и Далешевий) не уцелел ни один. Запрещена была также деятельность ордена иезуитов не только на западноукраинских землях, но и во всех крупных имперских владениях. Тогда же, согласно постановлению Галицкой императорской королевской управы, серебро и драгоценности с самого костела признали "не крайне необходимыми», а следующим губернским декретом от 3 сентября 1784 его имущество конфисковали.

Погляньмо на старі листівки і фото, поглянемо на те, що нами втрачено .../Взглянем на старые открытки и фото, взглянем на то, что нами утеряно...


Листівка початку ХХ століття/Открытка начала ХХ века


Костел на листівці початку ХХ століття/Костел на открытке начала ХХ века


Костел на листівці початку ХХ століття/Костел на открытке начала ХХ века


Вівтар св. Трійці -рельєф Спасителя, скульптурна композиція «Жертвопринесення» та фігура пророка. Фото початку XX cm./
Алтарь св. Троицы - рельеф Спасителя, скульптурная композиция «Жертвоприношение» и фигура пророка. Фото начала XX cm.



Головний вівтар, середина XVIII cm./Главный алтарь, середина XVIII cm.


Фрагмент головного вівтаря: св. Єлизавета, св.Яким та ангел, що підтримує завислу в повітрі капітель без колони. Фото початку XX cm./
Фрагмент главного алтаря: св. Елизавета, св.Яким и ангел, поддерживает зависшую в воздухе капитель без колонны. Фото начала XX cm.



Св.Анна. Фото початку XX cm./Св.Анна. Фото начала XX cm.


Св. Яким. Музей Й. Пінзеля. Львів/Св. Иохим. Музей И. Пинзеля. Львов

У 1820, 1833, 1841 роках храм візитували львівські римо-католицькі архиєпископи, а в тому ж 1841-му - львівський вірменський архиєпископ. 19 червня 1835 року в костелі спалахнула велика пожежа. Храм горів цілу ніч, попадали дзвони з веж. Споруда перетворилася на руїну. Під протекцією імператора Фердінанда, ерцгерцога Фердінанда Австрійського д’Есте та львівського архиєпископа костел за два роки відновлено. У 1838-му сильна буря знову пошкодила споруду, а в 1848 році, у зв’язку з пошестю холери і нашестям саранчі двірська кухонна служниця Марія Коралевим офірувала на вівтар на честь св. Роха, який вважався захисником від епідемій.
Під час реставрації у 1866-70 роках відремонтовано фасад, замінено дахи на вежах. 400 флоринів на ці роботи дарував ерцгерцог Фердінанд. Коштом вірменки Магдалини Пасічанської у 1891 році на вежі костелу встановлено годинник. У 1900 році храм покрито черепицею, а в 1905-му під керівництвом архітектора зі Львова Яна Новорита реставровано вежі та фасад. Нагляд за реставраційними роботами здійснював Зиґмунд Горголевський - автор проекту будівництва Львівського оперного театру. Тоді ж львівський професор мистецтв Німчикевич намалював на фронтоні темперою образ Діви Марії. У 1910-11 роках художник Кароль Політинський провів внутрішню реставрацію.
Храм зазнав пошкоджень у Першу та Другу світові війни. Найбільших руйнувань завдано споруді в 1940-80-х роках. Цілком знищено внутрішній декор, спиляно хрести на вежах. Микола Потоцький, ніби відчуваючи майбутню долю своїх 77-ми храмів, казав, що подасть на суд Божий тих, хто посягне на його творіння. У 1975 році невдалу реставрацію костелу здійснили працівники реставраційних майстерень Львова.
—————
В 1820, 1833, 1841 годах храм обслуживали львовские римско-католические архиепископы, а в том же 1841-м - львовский армянский архиепископ. 19 июня 1835 года в костеле вспыхнул крупный пожар. Храм горел всю ночь, попадали колокола из башен. Сооружение превратилось в руины. Под протекцией императора Фердинанда, эрцгерцога Фердинанда Австрийского д'Эсте и львовского архиепископа костел за два года восстановлено. В 1838-м сильная буря снова повредила здание, а в 1848 году, в связи с эпидемией холеры и нашествием саранчи дворовая кухонная служанка Мария Коралевим жертвовали на алтарь в честь св. Роха, который считался защитником от эпидемий.
Во время реставрации в 1866-70 годах отремонтирован фасад, заменены крыши на башнях. 400 флоринов на эти работы подарил эрцгерцог Фердинанд. За средства армянки Магдалины Пасичанского в 1891 году на башне костела установлены часы. В 1900 году храм покрыто черепицей, а в 1905-м под руководством архитектора из Львова Яна Новорита реставрированы башни и фасад. Надзор за реставрационными работами осуществлял Зигмунд Горголевский - автор проекта строительства Львовского оперного театра. Тогда же львовский профессор искусств Нимчикевич нарисовал на фронтоне темперой образ Девы Марии. В 1910-11 годах художник Кароль Политинський провел внутреннюю реставрацию.
Храм был разрушен в Первую и Вторую мировые войны. Наибольшие разрушения нанесен сооружении в 1940-80-х годах. Полностью уничтожен внутренний декор, спилены кресты на башнях. Николай Потоцкий, будто чувствуя будущую судьбу своих 77-храмов, говорил, что подаст на суд Божий тех, кто посягнет на его творения. В 1975 году неудачную реставрацию костела осуществили работники реставрационных мастерских Львова.


Св. Єлизавета. Фото початку XX cm./Св. Елизавета. Фото начала XX cm.


Св. Йосиф. Фото початку XX cm./Св. Иосиф. Фото начала XX cm.


Діва Марія. Скульптор Йоган Пінзель/Дева Мария. Скульптор Иоганн Пинзель.


Інтер’єр храму. Фото почату XX cm./Интерьер храма. Фото начатую XX cm.


Розп'яття з пристояними Богородицею та св. Іоаном. Фото початку XX cm./Распятие с пристоянимы Богородицей и св. Иоанном. Фото начала XX cm.


Хори. Фото початку XX cm./Хоры. Фото начала XX cm.


Інтер’єр храму. Фото почату XX cm./Интерьер храма. Фото начатую XX cm.


Скульптури св. Вінцента та се. Роха є боковому вівтарі. Фото початку XX cm./Скульптуры св. Винцента и это. Роха является приделе. Фото начала XX cm.

На початку 1990-х храм передано греко-католицькій громаді Городенки, відновлено богослужіння, а в боковому нефі відправляються літургії за римо-католицьким обрядом. За останнє десятиліття виконано значний обсяг відновлювально-реставраційних робіт в основному коштом жертводавців та меценатів, проте унікальна споруда потребує залучення великих коштів і чекає своїх нових "Потоцьких”…
—————
В начале 1990-х храм передан греко-католической общине Городенки, возобновлено богослужение, а в боковом нефе отправляются литургии по римско-католическому обряду. За последнее десятилетие выполнен значительный объем восстановительно-реставрационных работам в основном за счет жертвователей и меценатов, однако уникальное сооружение требует привлечения больших средств и ждет своих новых “Потоцких”…


Надмогильна плита Йосифа Сухогурського, 1770р./Надмогильная плита Иосифа Сухогурського, 1770.


Права бокова каплиця храму. Фото початку XX cm./Права боковая часовня храма. Фото начала XX cm.


Амвон зі скульптурою «Розіслання Христом апостолів», рельєфом «Ісус в Єрусалимському храмі»та фігурами чотирьох євангелістів. На задньому плані - вівтар св.Яна Непомука з алегоричними жіночими постатями. Фото початку XX cm./
Амвон со скульптурой «рассылкой Христом апостолов», рельефом «Иисус в Иерусалимском храме» и фигурами четырех евангелистов. На заднем плане - алтарь св.Яна Непомука с аллегорическими женскими фигурами. Фото начала XX cm.



Скульптури євангелістів на амвоні. Фото початку XX cm./Скульптуры евангелистов на амвоне ?. Фото начала XX cm.


Фрагменти розпису в захрісті костелу/Фрагменты росписи в ризнице костела


Костел на листівці початку ХХ століття/Костел на открытке начала ХХ века


Вулиця Вірменська. Фото початку XX cm./Улица Армянская. Фото начала XX cm.


Городенка. Листівка початку XX cm./Городенка. Открытка начала XX cm.



Погляд на останок/Взгляд на последок




Джерело/источник:
Брошура "Костел Непорочного зачаття Діви Марії у Городенці", автори - О. Каглян, Р. Смеречанський, В. Нікіфорук. Культурно-наукове товариство "Гердан". 2010 року. Видавництво "Лілея-НВ" Івано-Франківськ.

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка. Моя карта Приватбанку (5363 5426 0205 1337). Для підтримки друзями з поза меж України, доларова карта (5168 7423 3624 9143). Для PayPal - одержувач madmax@studioavtv.com.ua.

Підтримати проект Ви можете також замовивши розроблені нами календарі на 2018 рік або замовивши відбиток вподобаних Вам фотографій до розміру А2 (на жаль, технічно, не для всіх фото можливий такий розмір, але для багатьох)

Дякую всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина".
—————
Если Вы имеете желание, и самое главное имеете на это возможность, то можете присоединиться к финансированию проекта. Нам очень приятна и дорога Ваша поддержка. Моя карта Приватбанка (5363 5426 0205 1337). Для поддержки друзьями из за пределов Украины, долларовая карта (5168 7423 3624 9143). Для PayPal - получатель madmax@studioavtv.com.ua

Поддержать проект Вы можете также заказав разработанные нами календари на 2018 год или заказав отпечаток понравившихся Вам фотографий до размера А2 (к сожалению, технически, не для всех фото возможен такой размер, но для многих)

Спасибо всем не равнодушным к нашему Архитектурному наследию и нашему проекту "Украинские Памятки Архитектуры. Наследие".




ну как то так =))

  • 1

Городенка. Костёл Непорочного Зачатия Девы Марии. Част

Пользователь rudy_ogon сослался на вашу запись в своей записи «Городенка. Костёл Непорочного Зачатия Девы Марии. Часть 2» в контексте: [...] всіх фото можливий такий розмір, але для багатьох) https://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/461141.html [...]

Невероятно красиво.

Никогда вид сверху в церквях не видела. Впечатляет.

ага, а если храм еще агромадных размеров - то вообще крышу срывает =)

Щиро ,щиро дякую.
Особлива подяка за старі фото скульптур Пінзеля. І де це Ви їх знайшли??? Я думала. що нічого не залишилось від того варварства...
А нема в Вас відомостей, де подівся портрет Миколи Потоцького?

Фотографії з брошури "Костел Непорочного зачаття Діви Марії у Городенці", автори - О. Каглян, Р. Смеречанський, В. Нікіфорук. Культурно-наукове товариство "Гердан". 2010 року. Видавництво "Лілея-НВ" Івано-Франківськ яку я придбав у самому костелі.
Про портрет ніяких відомостів нажаль не маю =(

  • 1