m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Рихти. Замок/Наследие. Рыхты. Замок.

Приєднуйтесь до благодійних зборів для проекту і отримуйте календарі і фотографії формату А2.
Підтримайте проект своїми лайками і поширенням інформації про акцію. Дякуємо всім Вам за підтримку!
—————
Присоединяйтесь к благотворительным сборам для проекта и получайте календари и фотографии формата А2.
Поддержите проект своими лайками и распространением информации об акции. Благодарим всех Вас за поддержку!


нагадую, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки .../напоминаю, там где это возможно, по клику смотрим большие картинки...



Ри́хта (до середини XVII століття — Новосі́лка,пол. Rychta, пол. Rychty Humiecki) — село Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. Центр Рихтівської сільської ради. Розкинулось на обох берегах річки Жванчик. Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».
До середини XVII століття село мало назву Новосілка. Войцех Гумецький перейменував Новосілку на Рихту. Перший раз назву Рихти зафіксовано 1664 року. В Польщі тоді було чимало сіл, котрі називались Рихтами, то село назвали Рихти Гумецькі.
Поселення було розташоване на високому скелястому березі річки Жванчик і являло собою зручне місцеположення для укріплення. Гумецький збудував невеликий замок і село стало гніздом та родовим маєтком роду Гумецьких, котрі протягом півтора століття жили та існували на Поділлі.
—————
Рыхта (до середины XVII века - Новоселка, пол. Rychta, пол. Rychty Humiecki) - село Каменец-Подольского района Хмельницкой области. Центр Рихтовского сельского совета. Раскинулось на обоих берегах реки Жванчик. Село лежит в пределах национального природного парка «Подольские Товтры».
До середине XVII века село называлось Новоселка. Войцех Гумецкий переименовал Новоселки на Рыхту. Первый раз название Рыхты зафиксировано 1664 года. В Польше тогда было немало сел, которые назывались Рыхта, потому село назвали Рыхта Гумецкая.
Поселение было расположено на высоком скалистом берегу реки Жванчик и представляло собой удобное местоположение для укрепления. Гумецкий построил небольшой замок и село стало гнездом и родовым имением рода Гумецкіх, которые в течение полутора веков жили и существовали на Подолье.

план замку












Легенда.
Жив колись у селі пан на прізвище Ріхтер. Було у пана багато кріпаків, але не всі вони були зареєстровані. Адже пан в залежності від полів та людей здавав податки губернатору. У пана був писар, який записував всі події, що відбувалися в селі із року в рік. Так вівся літопис села. Одного разу приїхали до пана з ревізією. Прийшлося панові не реєстрованих кріпаків заховати в погреба недалечко будинку. Так чоловіки і жінки, старики і діти сиділи в погребах, поки пан приймав ревізію. А пан приймав її довго. Дві недільки в селі пиячили, та ще й до губернії поїхав пан з ними. І там пиячив зо дві недільки. Коли повернувся в село і відкрив погреба то побачив, що люди були мертві. «Істрибив» пан таким чином багато людей. Місце, де були погреба, люди й досі називають стебники, від слова «істрибив». Писар не міг утаїти в своєму літописі той факт, що загинуло стільки людей. Через деякий час пропав літопис села і писар. Селяни не могли простити панові загибелі своїх близьких і підпалили весь панський маєток. Горів будинок, свинарник, конюшні.
Одному селянину дуже жаль стало корів, коней, він скочив у вогонь, порозкривав всі стайні, сам вивів коней. Після цього дав кріпакові пан «свободну». Дав також поле. Ось і утворилась Слобідка-Рихтівська, від «свобідного» кріпака із Рихти. Село Рихта отримало назву від прізвища пана Ріхтера, який згодом продав землі і кріпаків, виїхав з цього села, боячись помсти селян.
—————
Легенда.
Жил когда-то в селе господин по фамилии Рихтер. Было у господина много крепостных, но не все они были зарегистрированы. Ведь господин в зависимости от полей и людей сдавал налоги губернатору. У господина был писарь, который записывал все события, происходившие в селе из года в год. Так велась летопись села. Однажды приехали к господину с ревизией. Пришлось господину не регистрируемых крепостных спрятать в погреба недалеко от дома. Так мужчины и женщины, старики и дети сидели в погребах, пока господин принимал ревизию. А господин принимал ее долго. Две недельку в селе пили, да еще и в губернию поехал господин с ними. И там пил около двух недиль. Когда вернулся в деревню и открыл погреба увидел, что люди были мертвы. «Истрибив» господин таким образом много людей. Место, где были погреба, люди до сих пор называют стебникі, от слова «истрибив». Писарь не мог утаить в своей летописи тот факт, что погибло столько людей. Через некоторое время пропала летопись села и писарь. Крестьяне не могли простить господину гибели своих близких и подожгли весь барский особняк. Горел дом, свинарник, конюшни.
Одному крестьянину очень жаль стало коров, лошадей, он вскочил в огонь, пораскривал все конюшни, сам вывел лошадей. После этого дал крепостному господин «свободную». Дал также поле. Так и образовалась Слободка-Рыхтовская, от «свободного» крепостного с Рыхты. Село Рыхта получило название от фамилии господина Рихтера, который впоследствии продал земли и крепостных, уехал из этого села, боясь мести крестьян.













Історія.
На північній околиці села, на правому березі річки Жванчик Лянцкоронські 1507 року спорудили укріплений замок. Про дату його заснування засвідчив напис на кам'яній таблиці, знайденій під час пізнішої реставрації однієї із замкових будівель.
У середині XVI ст. селом володів пан Радецький, потім пани Лянцкоронські. В 1596 (чи 1569) році Ельжбета Лянцкоронська продала Новосілку з іншими маєтками Войцеху Гумецькому — стольнику подільському і писарю гродському кам'янецькому.
Під час турецького господарювання на Поділлі 1672—1699 роках в стайнях рихтецького замку утримувались турецькі коні, що належали до кам'янецького гарнізону. Лани та поля навколо с. Рихта, над р. Кізя, слугували місцем випасу коней турецької кінноти.
—————
История.
На северной окраине села, на правом берегу реки Жванчик Лянцкоронские в 1507 году построили укрепленный замок. О дате его основания свидетельствовала надпись на каменной таблице, найденной во время поздней реставрации одного из замковых зданий.
В середине XVI в. селом владел господин Радецкий, потом господа Лянцкоронские. В 1596 (или 1569) году Эльжбета Лянцкоронская продала Новоселки с другими имениями Войцеху Гумецкому - стольнику Подольскому и писарь городскому каменецкому.
Во время турецкого хозяйствования на Подолье 1672-1699 годах в конюшнях рихтецького замка содержались турецкие лошади, принадлежащие к каменецкому гарнизону. Нивы и поля вокруг с. Рыхта, над рекой Кизя, служили местом выпаса лошадей турецкой конницы.

почнем зі східної вежи/начнем с восточной башни












Є запис про напад турків, переважаючими силами, на Рихтецький замок в 1762 році. Напад було зроблено хотинською залогою під керівництвом Кара-Ахмета. Комендантом замку тоді був Осинський, може то з переляку, може довірившись на запевнення турків про недоторканність, він надав дозвіл про вступ ворогів до замку. Однак турки, увірвавшись усередину, все пограбували а мешканців замку побили. Загинуло під час нападу 54 людини. А Осинського з родиною було відправлено до Хотина. Потім, за допомогою Потоцького, його було відпущено. Його син повернувся після 20 років турецької неволі.
—————
Есть запись о нападении турок, превосходящими силами, на Рыхтецкий замок в 1762 году. Нападение было сделано хотинском гарнизоном под руководством Кара-Ахмета. Комендантом замка тогда был Осинский, может с перепугу может доверившись на заверения турок о неприкосновенности, он предоставил разрешение на вход врагов в замок. Однако турки, ворвавшись внутрь, все ограбили, а обитателей замка избили. Погибло во время приступа 54 человека. А Осинской с семьей был отправлен в Хотин. Затем, с помощью Потоцкого, он был отпущен. Его сын вернулся после 20 лет турецкой неволе.





пару кроків, і ... вежі вже не видно .../пару шагов, и ... башни уже не видно...






В 1699 році після того, як турки залишили Кам'янець, Рихту отримав син Войцеха Гумецького Стефан (1660—1736 рр.), котрий з 1698 до 1715 року був полковником королівської артилерії, з 1706 до 1736 (день смерті) був подільським воєводою та дипломатом. І хоча воєвода Стефан Гумецький мав значні маєтки в Польщі, в різних місцях він мав 8 містечок та 74 села, по воєводствах Краківському, Сандомирському, Белзькому, Руському, Люблінському та Подільському. На Поділлі йому належало 3 містечка та 14 сіл, які становили 3 ключа: Соколецький, Солобківський та Тиннинський. Але більш за всі маєтки він любив Рихти — своє родове гніздо на неспокійному пограниччі. І тому саме в Рихті Стефан Гумецький і мешкав надалі. Він розбудував заново замок, побудувавши більші стіни та башти, і в одній з башт влаштував костел. Удосконалив систему сухих оборонних ровів, бастіони та вали. Лицар корони польської Стефан Гумецький помер 28 травня 1736 року і був похований у Львові.
—————
В 1699 году после того, как турки оставили Каменец, Рыхту получил сын Войцеха Гумецкого Стефан (1660-1736 гг.), который с 1698 до 1715 года было полковником королевской артиллерии, с 1706 до 1736 (день смерти) был подольским воеводой и дипломатом. И хотя воевода Стефан Гумецкий имел значительные имения в Польше, в разных местах он имел 8 городков и 74 села, в воеводствах Краковском, Сандомирском, Белзском, Руськом, Люблинском и Подольском. На Подолье ему принадлежало 3 городка и 14 сел, которые составляли 3 ключа: Соколецкий, Солобковский и Тыннинский. Но больше всех имений любил Рыхты - свое родовое гнездо на неспокойном пограничье. И поэтому именно в Рыхте Стефан Гумецкий и жил дальше. Он построил заново замок, построив большие стены и башни, и в одной из башен устроил костел. Усовершенствовал систему сухих оборонных рвов, бастионы и валы. Рыцарь короны польской Стефан Гумецкий умер 28 мая 1736 и был похоронен во Львове.

далі південня вежа/дальше южная башня














Після смерті С. Гумецького, згідно із заповітом, його маєтки поділили між двома синами, на дві частини. Старшому сину Ігнацію він відписав Тинну, Тернаву, Томаківку та маєтки в Проскурові (Хмельницькому). Молодшому Юзефу — Соколець, Зелені Кирилівці, Борсуки, Нагоряни, Рихти та Слобідку.
Дітей у двох братів не було і тому по смерті їх величезні маєтки родини Гумецьких роздробились, і Рихту отримала у спадок Малаховська, їх племінниця. Яка точно Малаховська стала власницею нам не відомо. Вона була дочкою Ізабелли Гумецької, дочки С. Гумецького, (1730—1783 рр.) та Яна Малаховського (1698—1762 рр.). Потім вона продала село Яну Тшецеському пол. Jan Trzecieski (1772—1842 рр.) (тут в 1820 році у нього було 285 чоловік).
В 1815 Рихта перейшла до Плонських. З 1848 Рихта належала Константину Підвисоцькому.
—————
После смерти С. Гумецкого, согласно завещанию, его имения поделили между двумя сыновьями на две части. Старшему сыну Игнацию он отписал Тынное, Тернаву, Томаковку и имения в Проскурове (Хмельницком). Младшему Юзефу - Соколец, Зеленые Кирилловцы, Барсуки, Нагоряни, Рыхты и Слободку.
Детей у двух братьев не было и поэтому после смерти их огромные имения семьи Гумецких раздробились, и Рихту получила в наследство Малаховская, их племянница. Которая точно Малаховская стала обладательницей нам не известно. Она была дочерью Изабеллы Гумецкой, дочери С. Гумецкого, (1730-1783 гг.) и Яна Малаховского (1698-1762 гг.). Затем она продала село Яну Тшецеському пол. Jan Trzecieski (1772-1842 гг.) (тут в 1820 году у него было 285 человек).
В 1815 Рыхта перешла к Плонским. С 1848 Рыхта принадлежала Константину Подвысоцкому.

переходимо до західної вежи/переходім к западной башне










В 1845 році (за іншими даними в 1815 р.) частину Рихти та Слобідку-Рихтецьку придбав пан Францішек Плонський (пол. Franciszek Plonski), а в 1848 році — князь, володар м. Стеблів, Герман Головинський (Herman Holowinski). Потім вже шляхом спадщини ця частина Рихти перейшла до його зятя Костянтина Подвисоцького (пол. Konstanty Podwysocki) (1810—1868 рр.), знаного митця та колекціонера старовини, також критика та історика.
Ймовірно, що під час панування Головинських-Подвисоцьких в XIX ст. було розібрано замкові мури і побудовано новий палац, який зображено на малюнку Наполена Орди (1871—1873 рр.). Поруч із палацом було закладено парк, який також не зберігся.
—————
В 1845 году (по другим данным в 1815 г.) часть Рыхты и Слободку-Рыхтецкую приобрел господин Франтишек Плонский (польск. Franciszek Plonski), а в 1848 году - князь, владелец городка Стебли, Герман Головинский (Herman Holowinski). Затем уже путем наследия эта часть Рыхт перешла к его зятю Константину Подвысоцкому (польск. Konstanty Podwysocki) (1810-1868 гг.), известному художнику и коллекционеру старины, также критику и историку.
Вероятно, что во время владения Головинских-Подвысоцких в XIX в. были разобраны замковые стены и построен новый дворец, изображенный на рисунке Наполена Орды (1871-1873 гг.). Рядом с дворцом был заложен парк, который также не сохранился.









пагорб зліва, це все що осталось від палацу/холмик слева, это все что осталось от дворца


Потім Рихта перейшла дочці К. Подвисоцького Емілії (пол. Emilia Podwysocka). На початку ХХ століття, коли палац належав земству в ньому була влаштована лікарня. Найбільших руйнувань комплекс зазнав під час Другої Світової Війни коли палац було знищено і перетворено на руїни.
Інша частина Рихти, що на лівому березі Жванчика, була продана паном Тржецьким панові Белинському (Bielinski), потім село переходило Галицьким (Hanicki), Левицьким (Lewicki), Бахталовським (Bachtalowski) і врешті відійшло до пана Калініна. Рожаловські та Калінін були останніми власниками Рихти та Слобідки-Рихтівської.
Є такі відомості щодо розподілу землі в Рихті на 1895 рік. Землями в Рихті та Слобідці-Рихтівській володіли: з 1868 року Рожаловські (Rożałowski) та пані Шавловська 1443 дес. (467 дес. лісу), Д. С. Калінін (Рихта ур. Пашева) 457 дес. (112 дес. лісу), Вуїк селян. 5 дес., громада селян 250 дес., церква 41 десятин. Подвір'їв 168, селян 838 чол.
—————
Затем Рыхта перешла дочери К. Подвысоцкого Эмилии (польск. Emilia Podwysocka). В начале ХХ века, когда дворец принадлежал земству в нем была устроена больница. Наибольшие разрушения комплекс испытал во время Второй Мировой Войны когда дворец был уничтожен и превращен в руины.
Другая часть Рыхты, что на левом берегу Жванчика, была продана господином Тржецьким господину Белинскому (Bielinski), затем село переходило Галицким (Hanicki), Левицким (Lewicki), Бахталовским (Bachtalowski) и в конце отошло к господину Калинину. Рожаловськие и Калинин были последними владельцами Рыхты и Слободки-Рыхтовской.
Есть такие сведения о распределении земли в Рихте на 1895 год год. Землями в Рыхте и Слободке-Рыхтовская владели: с 1868 года Рожаловськие (Rożałowski) и госпожа Шавловская 1443 дес. (467 дес. Леса), Д. С. Калинин (Рыхта ур. Пашевая) 457 дес. (112 дес. Леса), Вуик крестьянин 5 дес., община крестьян 250 дес., церковь 41 десятин. Дворов 168, крестьян 838 чел.

північна вежа/северная башня












Рихтівський замок.
Побудований за типом регулярних, прямокутних в плані з кутовими п'ятигранними баштами. На кінець XVI ст. північна башта була зруйнована та незабаром відновлена.
Під час панування турків у 1672—1699 роках замок була значно пошкоджено, але на початку XVIII ст. відновлено. Нині від замку залишилися тільки башти із залишками оборонних мурів. Краще збереглась пізня, північна башта. В плані вона прямокутна з стінами 9×10 м та з невиразно зрізаним південним кутом. Башта двоярусна, накрита невисоким дахом. Товщина кам'яних стін 1,5—1,65 м. Перший ярус перекрито коробковим склепінням, другий має плоске перекриття по балках. В першому та другому ярусах збереглись невеликі бійниці з розширювальними по обидва боки щоками. В західній стіні вбудований камін. Зовнішні стіни зберегли штукатурку.
На цій башті був сонячний годинник. Три інші башти належать до першого етапу побудови замку, п'ятигранні в плані з гострими кутами. На їх коротких боках, що виходили в подвір'я замку проходили дерев'яні галереї на консолях, по яких відбувався перехід між оборонними мурами. Вхід на другий ярус був по наріжним кам'яним сходам уздовж стін. Дахи були шатрові з ґонтовим перекриттям.
—————
Рыхтовский замок.
Построен по типу регулярных, прямоугольных в плане с угловыми пятигранными башнями. К концу XVI в. северная башня была разрушена и вскоре восстановлена.
Во время господства турок в 1672-1699 годах замок был значительно поврежден, но в начале XVIII в. восстановлен. Сейчас от замка остались только башни с остатками оборонительных стен. Лучше сохранилась поздняя, ​​северная башня. В плане она прямоугольная со стенами 9 × 10 м и с невнятно срезанным южным углом. Башня двухъярусная, накрытая невысокой крышей. Толщина каменных стен 1,5-1,65 м. Первый ярус перекрыт коробочным сводом, второй имеет плоское перекрытие по балкам. В первом и втором ярусах сохранились небольшие бойницы с расширительными с обеих сторон щеками. В западной стене встроенный камин. Внешние стены сохранили штукатурку.
На этой башне были солнечные часы. Три другие башни принадлежат к первому этапу построения замка, пятигранные в плане с острыми углами. На их коротких сторонах, выходивших во двор замка проходили деревянные галереи на консолях, по которым происходил переход между оборонительными стенами. Вход на второй ярус был по наружным каменным лестницам вдоль стен. Крыши были шатровые с гонтовым перекрытием.











Рихтівський замок, чи власне кажучи сам панський маєток, в період 1848 — 1868 рр. був осередком літературного життя подільських поляків. Володар Рихти пан Головинський, а потім зять його пан Підвисоцький були великими шанувальниками науки та мистецтва. В їх маєтку перебувало чимало художників і літераторів. Є згадка про польського літературного критика, проукраїнської симпатії, Міхала Грабовського; Юзефа Ігнація Крашевського (J.I.Kraszewski) — польського письменника, занесеного до Книги рекордів Гіннеса як найплодовитішого письменника (створив 232 романи у 455 томах); Олександра Верига-Даровського (Weryha Darowski) — теж талановитого письменника, та ін.
З особливою прискіпливістю збирали вони різноманітні картини, гравюри, рукописи та книги. Костянтин Підвисоцький був письменником, критиком, колекціонером, куратором гімназії в Кам'янці-Подільському. Він зібрав бібліотеку в 4 тисячі стародруків. Серед книг його бібліотеки було брестське видання Біблії (1568 року), миньковецькі видання.
—————
Рыхтовский замок, или собственно говоря само помещичье имение, в период 1848 - 1868 гг. являлся центром литературной жизни подольских поляков. Обладатель Рыхты господин Головинский, а потом зять его господин Подвысоцкий были большими поклонниками науки и искусства. В их имении бывало немало художников и литераторов. Есть упоминание о польском литературном критике проукраинской симпатии, Михале Грабовском; Юзефе Игнации Крашевском (J.I.Kraszewski) - польском писателе, занесенном в Книгу рекордов Гиннеса как самый плодовитый писателя (создал 232 романа в 455 томах), Александре Верига-Даровском (Weryha Darowski) - тоже талантливом писателя и др.
С особой тщательностью собирали они разнообразные картины, гравюры, рукописи и книги. Константин Подвысоцкий был писателем, критиком, коллекционером, куратором гимназии в Каменце-Подольском. Он собрал библиотеку в 4000 старопечатных книг. Среди книг его библиотеки было Брестское издание Библии (1568), Миньковецкие издания.

вхід до підвалів палацу/вход в подвалы дворца


підвали, можливо вони такі (на фото підвал під будинком місцевих жителів) .../подвалы, возможно они такие(на фото подвал под домом местных жителей)...






сонячний годинник/солнечные часы




другий ярус вежі/второй ярус башни


Цінними були рукописи-листи, рукописи спогадів, книги універсалів, 500 польських автографів, які пізніше передали до Ягеллонської бібліотеки в Кракові. Ще були урядові акти, родинні архіви давніх родів, історичні документи. Підвисоцький зібрав величезну бібліотеку стародруків і колекцію старожитностей. Але після смерті все мистецьке багатство розійшлось в різні руки, розгубилось. Зокрема, в основу створення відомого тритомника доктора Антонія Ролле «Замки подільські на молдавському прикордонні» була покладена колекція історичних документів з фамільного архіву Підвисоцького. За свідченням Ролле, більшу частину Рихтівської бібліотеки (налічувала понад 12 тисяч томів) і рукописів придбали пан Дзялинський із Курник та Ігель, букініст зі Львова. Колекцію гравюр теж придбав Дзялинський. Решта колекції (картини, портрети, збірки кераміки) розійшлися в різні руки.
—————
Ценными были рукописи-письма, рукописи воспоминаний, книги универсалов, 500 польских автографов, которые позже передали в Ягеллонскою библиотеку в Кракове. Еще были правительственные акты, семейные архивы древних родов, исторические документы. Подвысоцкий собрал огромную библиотеку старопечатных и коллекцию древностей. Но после смерти все художественное богатство разошлось в разные руки, растерялось. В частности, в основу создания известного трехтомника доктора Антония Ролле «Замки подольские на молдавском пограничнье» была вложена коллекция исторических документов из фамильного архива Подвысоцкого. По свидетельству Ролле, большую часть Рыхтовская библиотеки (насчитывала более 12 000 томов) и рукописей приобрели господин Дзялинский с Курник и Игель, букинист из Львова. Коллекцию гравюр тоже приобрел Дзялинский. Остальные коллекции (картины, портреты, сборники керамики) разошлись в разные руки.

перший ярус вежі/первый ярум башни






підвал вежи/подвал башни




схоже на вентиляційні шахти (за словами місцевих вже при палаці на першому поверсі була кухня, а підвал використовували як смітник через ці шахти зливаючи покидьки)/
похоже на вентиляционные шахты (по словам местных уже при дворце на первом этаже была кухня, а подвал использовали как помойку через эти шахты сливая отбросы)









Сьогодення.
Замок був невеликим за площею, займав довгастий прямокутник, довші боки були по 64 м., вужчі – по 57 м. До нашого часу збереглися (якщо це можна так назвати) всі чотири наріжні башти. З них три – в руїні, а четверта двоярусна башта (північна) на території дачі викладача сопромату Хмельницької академії побутового обслуговування В. С. Павлова. Це обійстя з 1990-х винаймає вищезгаданий батюшка, отець Олександр, який пустив нас познімати всередині вежі. Ще у 1980-х на баштах були оригінальні дахи з ґонтовим покриттям. Зараз - шифером покрита лише одна, в іншіх покриття немає, лише пагони захоплюють під себе весь вільний простір. Залишків стін вже немає, як немає і палацу, руїни якого ще знаходились на початку ХХ ст. Кажуть, перед палацем навіть плюскотів ставок. Чималий будинок неподалік від східної башти був колись конюшнею, зараз там живуть люди. У Другу світову війну в споруді на території екс-замку був штаб власівців. При цьому майже дюжина жителів Рихти переховувалася від нацистів у замкових підвалах за кілька метрів від штабу на протязі двох тижнів. Підвали існують і сьогодні, нам навіть показали в них вхід, але вони на стільки в поганому стані, що спускатися в них вже дуже небезпечно, а зміцнювати їх склепіння, справа нікому не потрібне ... Ось так і доживає свій вік замок ...
----------
Настоящее.
Замок был небольшим по площади, занимал продолговатый прямоугольник, длинные стороны были по 64 м., узкие - по 57 м. До нашего времени сохранились (если это можно так назвать) все четыре угловые башни. Из них три - в руинах, а четвертая двухъярусная башня (северная) на территории дачи преподавателя сопромата Хмельницкой академии бытового обслуживания В. С. Павлова. Этот двор с 1990-х снимает местный батюшка, отец Александр, который пустил нас поснимать внутри башни. Еще в 1980-х на башнях были оригинальные крыши с гонтовым покрытием. Сейчас - шифером покрыта лишь одна, у остальных покрытия нет, лишь побеги захватывающие под себя всё свободное пространство. Остатков стен уже нет, как нет и дворца, руины которого еще находились в начале ХХ в. Говорят, перед дворцом даже плескался ставок. Большой дом недалеко от восточной башни был когда-то конюшней, сейчас там живут люди. Во Вторую мировую войну в сооружении на территории экс-замка был штаб власовцев. При этом почти дюжина жителей Рыхты скрывалась от нацистов в замковых подвалах в нескольких метрах от штаба в течение двух недель. Подвалы существуют и сегодня, нам даже показали в них вход, но они на столько в плохом состоянии, что спускаться в них уже очень опасно, а укреплять их своды, дело никому не нужное... Вот так и доживает свой век замок...

трохи паперового антикваріату/немного бумажного антиквариата








Погляд на останок/Взгляд на последок


Джерела/источники:
wikipedia.org
castles.com.ua
polona.pl
pinakoteka.zascianek.pl
bogdangp.io.ua

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка. Моя карта Приватбанку (5363 5426 0205 1337). Для підтримки друзями з поза меж України, доларова карта (5168 7423 3624 9143). Для PayPal - одержувач madmax@studioavtv.com.ua.

Підтримати проект Ви можете також замовивши розроблені нами календарі на 2018 рік або замовивши відбиток вподобаних Вам фотографій до розміру А2 (на жаль, технічно, не для всіх фото можливий такий розмір, але для багатьох)

Дякую всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина".
—————
Если Вы имеете желание, и самое главное имеете на это возможность, то можете присоединиться к финансированию проекта. Нам очень приятна и дорога Ваша поддержка. Моя карта Приватбанка (5363 5426 0205 1337). Для поддержки друзьями из за пределов Украины, долларовая карта (5168 7423 3624 9143). Для PayPal - получатель madmax@studioavtv.com.ua

Поддержать проект Вы можете также заказав разработанные нами календари на 2018 год или заказав отпечаток понравившихся Вам фотографий до размера А2 (к сожалению, технически, не для всех фото возможен такой размер, но для многих)

Спасибо всем не равнодушным к нашему Архитектурному наследию и нашему проекту "Украинские Памятки Архитектуры. Наследие".




ну как то так =))

?

Log in

No account? Create an account