m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Меджибіж. Замок. Частина 2. Погляд з землі/Наследие. Меджибож. Замок. 2. Взгляд с земли.

нагадую, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки .../напоминаю, там где это возможно, по клику смотрим большие картинки...
Частина перша/часть первая



У власності Сенявських.
У 1540 році володар фортеці — гетьман Миколай Сенявський — капітально реконструює замок, влаштовує в ньому свою резиденцію з палацом, який оздоблює як зовні, так і зсередині. З тих часів збереглися білокам'яні портали та віконниці. Також була створена нова система укріплень, яка збереглася до наших часів. До в'їздної брами прибудовується великий п'ятипелюстковий за планом бастіон. Барбакан нарощено великою прямокутною зі скошеними кутами вежею, що підіймається над бастіоном. А найвищою спорудою замку була надбрамна кругла вежа, до якої добудували четвертий та п'ятий яруси.
Ще один житловий поверх з'являється на східній стороні форпосту. Про те, що це саме житлові приміщення, свідчили й широкі вікна та комини в кімнатах. Що цікаво: в коминах поряд з нішею для спалювання дров була ще одна — для їхнього сушіння.
—————
В собственности Сенявских.
В 1540 году обладатель крепости - гетман Николай Сенявский - капитально реконструирует замок, устраивает в нем свою резиденцию с дворцом, который украшает как снаружи, так и изнутри. С тех времен сохранились белокаменные порталы и ставни. Также была создана новая система укреплений, которая сохранилась до наших дней. К въездным воротам пристраивается большой пятилепестковый по плану бастион. Барбакан нарощеный большой прямоугольной со скошенными углами башней, поднимается над бастионом. А самым высоким сооружением замка была надвратная круглая башня, к которой пристроили четвертый и пятый ярусы.









Саме під час перетворення фортеці на палац майстри, що займалися реконструкцією, вперше застосували цеглу — до того її в замку не використовували, хіба що для спорудження храму. Вже в XVI столітті подрібнену на борошно цеглу домішували до вапняного розчину, який використовувався для мурування стін і в тонкому шарі тиньку. Через це замок, який був зовні весь потинькований цим розчином, набув злегка рожевого кольору.
Воїни меджибізького гарнізону мешкали у двох кордегардіях, які були побудовані вздовж північно-західного та північно-східнго фортечного муру в XVI столітті. В'їзна вежа була перенесена (щоб не заважати бастіону) з східного кутка фортеці на західний бік муру, за 5 м від п'ятикутної вежі. Там вона міститься і тепер.
В XVI столітті також з'явилася у південній куртині високо піднята над землею брама, призначена для приймання вантажів, які доправлялися в замок річками, на човнах. Однак спеціальний пристрій, яким вантажі підіймалися, не зберігся. Нині ця брама замурована.
—————
Еще один жилой этаж появляется на восточной стороне форпоста. О том, что это именно жилые помещения, свидетельствовали и широкие окна и дымоходы в комнатах. Что интересно: в каминах рядом с нишей для сжигания дров была еще одна - для их сушки.
Именно во время преобразования крепости на дворец мастера, занимавшиеся реконструкцией, впервые применили кирпич - до этого его в замке не использовали, разве что для сооружения храма. Уже в XVI веке измельченный в муку кирпич подмешивали к известковому раствору, который использовался для кладки стен и в тонком слое штукатурки. Поэтому замок, который был внешне весь оштукатурен этим раствором, приобрел слегка розовый цвет.
Воины Меджибожского гарнизона жили в двух кордегардиях, которые были построены вдоль северо-западной и северо-восточной крепостной стены в XVI веке. Въездная башня была перенесена (чтобы не мешать бастиону) с восточного угла крепости на западый бок стены, за 5 м от пятиконечной башни. Там она находится и сейчас.
В XVI веке также появилась в южной куртине высоко поднятые над землей ворота, предназначена для приема грузов, что доставлялись в замок реками, на лодках. Однако специальное устройство, которым грузы поднимались, не сохранилось. Сейчас эта ворота замурованы.









Середньовічній оборонній споруді було дедалі важче протистояти вогнепальній зброї, тож у середині XVII століття було вирішено всі долішні яруси твердині забутувати землею й перетворити їх на потужний бастіон. Тоді й забутували землею перші яруси Лицарської та Офіцерської веж, східного й основного корпусів палацу, засипали барбакан і долішні яруси надбрамної вежі. У середині XVII століття розібрали західний оборонний мур дитинця.
На новому рівні подвір'я пізніше знову будують кордегардії (на місці давніх), стайні та корпус для коменданта фортеці (нині — адміністративний корпус). Зведені в XVII столітті стайні (згодом їх назвали Каретним корпусом) мають цікаву структуру: вони перекриті зімкненими склепіннями, що спираються на стіни й стовпи в центрі видовженого приміщення (реставровано в 1978 році).
—————
Средневековому оборонному сооружению было все труднее противостоять огнестрельному оружию, поэтому в середине XVII века было решено все нижние ярусы крепости забутовать землей и превратить их в мощный бастион. Тогда то и забутовали землей первые ярусы Рыцарской и Офицерской башен, восточного и основного корпусов дворца, засыпали барбакан и нижние ярусы надвратной башни. В середине XVII века разобрали западную оборонительную стену детинца.
На новом уровне двора позже снова строят кордегардии (на месте древних), конюшни и корпус для коменданта крепости (ныне - административный корпус). Возведенные в XVII веке конюшни (впоследствии их назвали Каретный корпусом) имеют интересную структуру: они перекрыты сомкнутыми сводами, опирающимися на стены и столбы в центре удлиненного помещения (реставрированы в 1978 году).









Наприкінці XVII століття ззовні фортеці зводять могутні кам'яні контрфорси, що сягають третього поверху палацу. До цього спонукали тріщини від розпору склепінь та тиску забутування на стіни; дали тріщини і кам'яні склепіння палацу, тому в XVII—XVIII століттях їх скрізь замінили цегляними. Для захисту фортечних мурів і палацу від гарматних ядер ззовні під ними створюють так звані талуси — земляні насипи заввишки 4—5 метрів.
Подвір'я фортеці стало просторим, усі будівлі довкола нього утворили один ансамбль. Оскільки фортеця стоїть на пагорбі, то в горішній його частині рівень денної поверхні подвір'я підвищився на 3 метри, а в долішній — на 11 метрів. Відповідно, брама біля п'ятикутної вежі піднялася на новий рівень, перед нею постав міст через рів, викопаний ще в XV столітті.
Але всі запобіжні заходи не допомогли фортеці встояти проти османської артилерії. В 1672 році Меджибіж, як і суміжні подільські терени, потрапляє на 27 років під протекторат Османської імперії.
—————
В конце XVII века извне крепости возводят мощные каменные контрфорсы, что достигают третьего этажа дворца. К этому побуждали трещины от распора сводов и давления забутованния на стены; дали трещины и каменные своды дворца, поэтому в XVII-XVIII веках их везде заменили кирпичными. Для защиты крепостных стен и дворца от пушечных ядер извне под ними создают так называемые талусы - земляные насыпи высотой 4-5 метров.
Двор крепости стало просторным, все здания вокруг него образовали один ансамбль. Поскольку крепость стоит на холме, то в верхней части уровень поверхности двора повысился на 3 метра, а в нижний - на 11 метров. Соответственно, ворота у пятиконечной башни поднялись на новый уровень, перед ними предстал мост через ров, выкопанный еще в XV веке.
Но все меры предосторожности не помогли крепости устоять против османской артиллерии. В 1672 году Меджибож, как и смежные подольские просторы, попадает на 27 лет под протекторат Османской империи.









У володінні Чарторийських.
У 1730 році, після смерті останнього з роду Сенявських по чоловічій лінії — Адама-Николи, Меджибіж разом із замком перейшов у володіння князя Августа-Олександра Чарторийського, чоловіка Софії Сенявської — сестри померлого князя. Чарторийський взявся за відбудову всього комплексу. У палаці було перекладено аттики XVI сторіччя, видозмінено вікна і двері. Перебудували в барокових формах й церкву.
У 1790 році в Меджибізькому замку квартирував Тадеуш Костюшко разом зі своїм штабом. Майже рік тут розташовувалася його дивізія. Князь Адам Чарторийський в 1819 році заснував в Меджибожі повітову школу, яку розмістив в приміщеннях замку. Вона проіснувала до 1831 року.
—————
Во владении Чарторыйских.
В 1730 году, после смерти последнего из рода Сенявских по мужской линии - Адама-Николы, Меджибож вместе с замком перешел во владение князя Августа-Александра Чарторыйского, мужа Софии Сенявской - сестры умершего князя. Чарторыйский взялся за восстановление всего комплекса. Во дворце были переложены аттики XVI столетия, видоизменены окна и двери. Перестроили в барочных формах и церковь.
В 1790 году в Меджибожском замке квартировал Тадеуш Костюшко вместе со своим штабом. Почти год здесь располагалась его дивизия. Князь Адам Чарторыйский в 1819 году основал в Меджибоже уездную школу, которую разместил в помещениях замка. Она просуществовала до 1831 года.









Під владою Російської імперії.
У 1831 році за те, що Август Чарторийський брав участь у Польському повстанні, Меджибіж, як і інші маєтки, був у нього конфіскований. Замок став осередком військового постою російських вояків. За тих часів у ньому містилися різні військові установи. Тоді ж костел був переосвячений на православну церкву.
4 жовтня 1846 року, під час археологічної експедиції, в Меджибожі перебував визначний український поет, художник і мислитель Тарас Шевченко. Про це в наш час зі стіни Лицарської вежі свідчить спеціально встановлена меморіальна дошка.
У 1848 році замок передано військовому відомству. Військовою частиною в ньому опікувалася особисто російська імператриця. На підтримання ансамблю тоді було витрачено значні кошти. Всі споруди перебудовано в поширеному в той час романтичному стилі, а їхнє архітектурне оздоблення дістало псевдоготичні форми. Віконні й дверні отвори розтесали, камінне ренесансове облицювання замінили тиньковими профілями, що облямували стрільчасті завершення вікон і дверей. Корпуси, вежі й фортечні мури увінчали декоративними зубчастими парапетами.
—————
Под властью Российской империи.
В 1831 году за то, что Август Чарторыйский участвовал в Польском восстании, Меджибож, как и другие имения, был у него конфискован. Замок стал центром военного постоя росийких войск. В те времена в нем содержались различные военные учреждения. Тогда же костел был переосвящен в православную церковь.
4 октября 1846 года, во время археологической экспедиции, в Меджибоже находился выдающийся украинский поэт, художник и мыслитель Тарас Шевченко. Об этом в наше время со стены рыцарской башни свидетельствует специально установлена ​​мемориальная доска.
В 1848 году замок передано военному ведомству. Воинской частью в нем озабачивалась лично русская императрица. На поддержание ансамбля тогда были потрачены значительные средства. Все сооружения перестроены в распространенном в то время романтическом стиле, а их архитектурное убранство получило псевдоготические формы. Оконные и дверные проемы растесали, каменное ренессансное облицование заменили тиньковаными профилями, что обрамляли стрельчатые завершения окон и дверей. Корпуса, башни и крепостные стены увенчали декоративными зубчатыми парапетами.









Східну круглу вежу надбудували у формі восьмигранника зі стрільчастими дверними й віконними отворами — до розміру, пристосованого для офіцерського зібрання (саме тоді вежу назвали Офіцерською). У залі поставили коминки, а ззовні, над долішніми ярусами XV століття, засипаними землею, створили терасу й обрамували її чавунною огорожею. Так само обгородили терасу над південно-східним бастіоном, куди виходили двері з великої бенкетної зали, перетвореної на масивну вежу над колишнім барбаканом. Стіни всіх будівель і фортечні мури покрили вапняним тиньком білого кольору. Саме звідси походить романтична назва замку, поширена в XIX столітті — «Білий лебідь».
—————
Восточную круглую башню надстроили в форме восьмигранника со стрельчатыми дверными и оконными проемами - до размера, приспособленного для офицерского собрания (именно тогда башню назвали офицерской). В зале поставили камины, а снаружи, над нижним ярусами XV века, засыпанными землей, создали террасу и обрамляющую ее чугунную ограду. Так же огородили террасу над юго-восточным бастионом, куда выходили двери из большого банкетного зала, превращенного в массивную башню над бывшим барбаканом. Стены всех зданий и крепостные стены покрыли известковой штукатуркой белого цвета. Отсюда происходит романтическое название замка, распространенное в XIX веке - «Белый лебедь».









Початок XX століття.
З початком Української революції 1917 року українська влада ініціювала українізацію частини колишньої російської імператорської армії, що опинилася на той момент на Волині і Поділлі, у чому знайшла підтримку тодішнього Головнокомандувача генерала Корнілова. 18 липня того ж року наказ про українізацію отримав командувач 34-го корпусу, що складався з двох піхотних дивізій, генерал Павло Скоропадський. Незабаром війська перекинули в тил, у район Меджибожа, де і відбулася реорганізація. Скоропадський зі штабом розташувався в замку, частини — в самому Меджибожі і в таборі поблизу містечка. Через два місяці корпус закінчив реорганізацію і став «Першим Українським Корпусом».
—————
Начало ХХ столетия
В начале Украинской революции 1917 года украинская власть инициировала украинизацию части бывшей российской императорской армии, которая оказалась на тот момент на Волыни и Подолье,  в чем нашла поддержку тогдашнего Главнокомандующего генерала Корнилова. 18 июля того же года указ про украинизацию получил командующий 34-ого корпуса, что состоял из двух пехотных дивизий, генерел Павел Скоропадский. Вскоре войска перекинули в тылm в район Меджибожа, где и произошла реорганизация. Скоропадский со штабом разместился в замке, части - в самом Меджибоже и в лагере поблизости от города. Через два месяца корпус закончил реорганизацию и стал «Первым Украинским Корпусом».









Радянська доба.
За радянських часів до початку 1930-х років в замку квартирували різноманітні військові підрозділи. Пізніше у ньому розмістили маслозавод, і це завдало пам'ятці великої шкоди. Потім будівлі пережили випробування Другої світової війни. Але найбільших втрат замок зазнав через місцеву владу, яка дозволила місцевим мешканцям розбирати фортецю на будівельний матеріал для зведення сільради, окремих садиб тощо. Поволі комплекс обертався на руїну. Таким він постав перед фахівцями інституту «Укрпроектреставрація» в 1967 році, коли вони почали досліджувати тамтешні пам'ятки, щоб виготовити проектну документацію на їхню реставрацію. У наступні десятиліття вживалися антиаварійні заходи на небезпечних ділянках, були зміцнені фортечні мури. Досліджено й частково реставровано церкву, п'ятикутну вежу, східний, каретний, адміністративний корпуси. Дослідницькі та реставраційні роботи у фортеці тривають і нині.
—————
Советское время
В советские времена до начала 1930-ых годов в замке квартировались разнообразные военные подразделения. Позднее в нем разместили маслозавод, и это нанесло памятке большой урон. Потом здания пережили испытания Второй мировой войны. Но наибольшие повреждения были нанесены замку местной властью, которая позволила местных жителям разбирать крепость на строительные материалы для возведение сельрады, отдельных усадеб и т.п. Постепенно комплекс превращался в руины. Таким он и предстал перед специалистами института «Укрпроектреставрация» в 1967 году, когда они начали изучать тамошние памятники, для изготовления проектной документации на их реставрацию. В последующие десятилетия предпринимались антиаварийные мероприятия на опасных участках, были усилены крепостные стены. Изучена и частично отреставрирована церковь, пятиугольная башня, западный, каретный, административный корпусы. Исследовательские и реставрационные работы продолжаются и сегодня.









Сьогодення.
У 2001 році замок отримав статус Державного історико-культурного заповідника.
Нині в пристінних корпусах замку розташовані музейні експозиції: історична, етнографічна, Музей пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 рр. на Поділлі, а також виставкові зали.
З 2004 року в замку проходить Всеукраїнський історичний фестиваль «Стародавній Меджибіж». У фестивальні дні замок переповнений туристами, лицарями, лучниками, принцесами та міфічними героями. Реконструктори історичних подій з усієї України приїздять сюди, щоб взяти участь у боях, стрілецьких турнірах, конкурсах костюмів та менестрелей (середньовічних співців і музикантів).
За відсутності державного фінансування реставраційних робіт 23 грудня 2014 p. стався обвал західної стіни головного корпусу палацового комплексу.
Станом на 2017 рік проводяться маштабні реставраційні роботи,у зв'язку з надходженням коштів у фортецю.
—————
Современность.
В 2001 году замок получил статус Государственного историко-культурного заповедника.
Ныне в пристенных корпусах замка размещены музейные экспозиции: историческая, энтографическая, музей памяти жертв Голодомора 1932-1933 лет на Подолье, а также выставочные залы.
С 2004 года в замке проходит Всеукраинский исторический фестиваль «Древний Меджибож». В фестивальные дни замок переполнен туристами, рыцарями, лучниками, принцессами и мифическими героями. Реконструкторы исторических событий со всей Украины приезжают сюда, чтоб принять участие в боях, стрелковых турнирах, конкурсах костюмов и менестрелей (средневековых певцов и музыкантов).
Из-за отсутствия государственного финансирования робот 23 декабря 2014 года случился обвал западной стены главного корпуса дворцового комплекса.
По состоянию на 2017 год проводятся масштабные реставрационные работы, в связи с поступлением средств в крепость.











Військова історія.
В XV—XVI столітті замок постійно переживає напади татар. В 1453 році, коли татари напали на Поділля, військо, в якому був і меджибізький староста Мацелен, наздогнало їх аж під Теребовлею.
Під час польсько-турецьких війн замок займали козаки, поляки, османи. Причому, в одних руках він утримувався не більше одного року: в 1648 — у руках козацьких повстанських полків Максима Кривоноса і Данила Нечая, в 1649 — у поляків, в 1650 замок здобуває Богдан Хмельницький і знову займає його вже в 1653 році. Так фортеця переходила з рук у руки протягом 30 років.
В 1657 козаки втягнули у війну угорського князя Ракоці; він теж зі своїми загонами стояв деякий час під Меджибожем. В 1672–1699 роках місто і замок належали Османській імперії.
В 1699 за Карловицькою угодою Меджибіж увійшов до складу Речі Посполитої. У 1702 році замок знову облягали козаки та повстанці.
—————
Военная история.
В XV-XVI столетиях замок постоянно переживает нападения татар. В 1453 году, когда татары напали на Подолье, войско, в котором был и меджибожский староста Мацелен, нагнало их аж под Теребовлей.
Во времена польско-татарских войн замки занимали казаки, поляки, османы. Причем в одних руках замок оставался не больше одного года: в 1648 - в руках казацких повстанческих полков Максима Кривоноса и Данилы Нечая, в 1649 - у поляков, в 1650 замок захватывает Богдан Хмельницкий и снова занимает его уже в 1653 году. Так крепость переходила из рук в руки на протяжении 30 лет.
В 1657 казаки втянули в войну венгерского князя Ракоци; он тоже со своими отрядами стоял некоторое время под Меджибожем. В 1672-1699 годах город и замок принадлежали Османской империи.
В 1699 согласно Карловецкому соглашению Меджибож вошел в состав Речи Посполитой. В 1702 году замок снова осаждали казаки и повстанцы.

декілька старих фото/несколько старых фото










та малюнків/і рисунков








Частина перша/часть первая

Погляд на останок/Взгляд на последок



Джерела/источники:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Меджибізький_замок
http://www.etoretro.ru/city3613.htm
https://polona.pl

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка. Моя карта Приватбанку (5363 5426 0205 1337). Для підтримки друзями з поза меж України, доларова карта (5168 7423 3624 9143). Для PayPal - получатель madmax@studioavtv.com.ua.

Дякую всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина".
—————
Если Вы имеете желание, и самое главное имеете на это возможность, то можете присоединиться к финансированию проекта. Нам очень приятна и дорога Ваша поддержка. Моя карта Приватбанка (5363 5426 0205 1337). Для поддержки друзьями из за пределов Украины, долларовая карта (5168 7423 3624 9143). Для PayPal - одержувач madmax@studioavtv.com.ua

Спасибо всем не равнодушным к нашему Архитектурному наследию и нашему проекту "Украинские Памятки Архитектуры. Наследие".




ну как то так =))

  • 1

Меджибіж. Замок. Частина 1. Погляд з небес

Пользователь holicin сослался на вашу запись в своей записи «Меджибіж. Замок. Частина 1. Погляд з небес» в контексте: [...] Частина друга/Часть вторая [...]

Меджибіж. Замок. Частина 2. Погляд з землі

Пользователь holicin сослался на вашу запись в своей записи «Меджибіж. Замок. Частина 2. Погляд з землі» в контексте: [...] Спадщина. Меджибіж. Замок. Частина 2. Погляд з землі/Наследие. Меджибож. Замок. 2. Взгляд с земли. [...]

Удивительно красивый замок и прекрасные фотографии! Спасибо!)

Спасибо =) Всегда Вам рады...

спасибо, интересно

Заходите на огонек =)

Шкода, що за минуле століття, ми втратили такий пам'ятник архітектури...

ну, потихесеньку його виводять зі стану вже не коми, но загострілої болячки =)

  • 1
?

Log in

No account? Create an account