m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Піддубці. Покровска церква/Наследие. Поддубцы. Покровская церковь.

нагадую, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки .../напоминаю, там где это возможно, по клику смотрим большие картинки...



Дев’ятиглава Покровська церква в селі Піддубці неподалік Луцька є визначною пам’яткою барокової архітектури в Україні. Серед місцевого населення існує дві легенди, пов’язані із заснуванням православного монастирського скиту в лісі, де на багатовіковому дубі знаходилася чудодійна ікона, та з побудовою на цьому місці російською імператрицею Катериною ІІ мурованих монастирських келій і збереженої до нинішнього часу церкви.
—————
Девятиглавая Покровская церковь в Поддубцах недалеко от Луцка является достопримечательностью барочной архитектуры в Украине. Среди местного населения существует две легенды, связанные с образованием православного монастырского скита в лесу, где на многовековом дубе находилась чудотворная икона, и с построением на этом месте российской императрицей Екатериной ІІ каменных монастырских келий и сохраненной до нынешнего времени церкви.









Однак в обліковій документації пам’ятки архітектури національного значення Покровської церкви в селі Піддубці Луцького району значиться, що вона була збудована ще в 1745 році, тобто, задовго до сходження на трон названої імператриці. В архітектурному описі пам’ятки відмічено, що церква мурована, хрестово-центрична в плані, із видовженою вівтарною частиною та прибудованими по раменах хреста фланкованими баштами-дзвіницями. Таким чином, разом з банею над середохрестям, споруда отримує вигляд дев’ятиверхого храму. Башти розчленовані лопатками, розкрепованими по карнизу. Фасади завершені бароковими фронтонами, увінчаними декоративними главками. Вікна пам’ятки оздоблені ліпними наличниками.
—————
Однако в учетной документации памятника архитектуры национального значения Покровской церкви в селе Поддубцы Луцкого района значится, что она была построена еще в 1745 году, то есть задолго до восхождения на трон названной императрицы. В архитектурном описании памятника отмечено, что церковь каменная, крестово-центристская в плане, с удлиненной алтарной частью и пристроенными по плечам креста фланковаными башнями-колокольнями. Таким образом, вместе с куполом над крестопоклонной, сооружение получает вид девьятиверхого храма. Башни расчленены лопатками, розкрепованымы по карнизу. Фасады завершены барочными фронтонами, украшенными декоративными главками. Окна памятники украшены лепными наличниками.









Інтер’єр храму прикрашений олійним орнаментальним живописом та має дерев’яне різьблення 19ст. Існує дерев’яний різьблений чотириярусний позолочений іконостас теж 19 ст. Неподалік церкви розташована брама, що залишилася від давньої огорожі. Брама мурована, трипрольотна, виконана в барокових формах. У зв’язку з проведенням ремонтно-реставраційних робіт на пам’ятці, яка станом на 2005 рік перебувала у вкрай незадовільному стані, Петром Троневичем були проведені дослідження її історії, окремі фрагменти якого увійшли до даної публікації.
—————
Интерьер храма украшен масляной орнаментальной живописью и имеет деревянную резьбу 19 века. Существует деревянный резной четырехъярусный позолоченный иконостас тоже 19 века. Неподалеку церкви расположена ворота, оставшейся от старой ограды. Ворота каменные, трехпролетные, выполненные в барочных формах. В связи с проведением ремонтно-реставрационных работ на памятнике, которая по состоянию на 2005 год находилась в крайне неудовлетворительном состоянии, Петром Троневичем были проведены исследования ее истории, отдельные фрагменты которого вошли в данной публикации.









Як свідчать архівні документи, основними фундаторами монастиря в Піддубцях були волинські пани Юрій та Розалія Ольшанські, які володіли війтівством в Овручі та урядом підкоморія в Луцьку. Саме вони в січні 1741 року надали із свого фонду піддубцівських земель плац 160 на 160 ліктів, на якому впродовж кількох наступних років були змуровані церква і кляштор. До цього вони також надали на монастир орні землі та сіножаті й 12 000 злотих грошей на утримання восьми монахів, а також право збудувати бровар для виготовлення монахами пива для своїх потреб. Цього ж року ще один волинський пан Антоній Трипольський, на той час полковник війська польського, записав кляшторові 24 000 злотих.
—————
Как свидетельствуют архивные документы, основными учредителями монастыря в Поддубцах были волынские господа Юрий и Розалия Ольшанские, которые владели вийтовством в Овруче и правительством подкомория в Луцке. Именно они в январе 1741 предоставили с своего фонда поддубцевських земель плац 160 на 160 локтей, на котором в течение нескольких лет были построены церковь и монастырь. До этого они также выделили на монастырь пахотные земли и сенокосы и 12000 злотых денег на содержание восьми монахов, а также право построить пивовар для изготовления монахами пива для своих нужд. В этом году еще один волынский господин Антоний Трипольский, в то время полковник войска польского, записал монастырю 24000 злотых.









Піддубцівський монастир належав до василіанського чину – єдиного монастирського ордену греко-католицької церкви, незалежного від місцевих єпископів і підпорядкованому особисто папі Римському. Що ж стосується власне спорудження самої церкви в Піддубцях, то кошти для її будівництва були надані Людвікою Гоноратою з Потіїв Любомирською, дружиною князя Станіслава Любомирського, власника маєтків Рівного і Дубна та князем Михайлом Казимиром Радзивілом („Рибонькою”) володарем Олики і великим гетьманом коронним. Саме ними до створення проекту храму  був залучений відомий єзуїтський архітектор Павло Гіжицький, який на цей час вже мав архітектурну практику в Луцьку. Михайло Радзивіл своїм коштом у 1745 році багато оздобив церкву, що свідчить уже про завершення її побудови в цей рік, тобто, дата побудови 1745 рік, відмічена в паспорті пам’ятки, є правильною.
—————
Поддубцивський монастырь принадлежал к василианскому чину - единственному монастырскому ордену греко-католической церкви, независимому от местных епископов и подчиненному лично папе Римскому. Что же касается собственно сооружения самой церкви в Поддубцах, то средства для ее строительства были предоставлены Людвикой Гонората из Поти Любомирской, женой князя Станислава Любомирского, владельца имений Ровно и Дубно и князем Михаилом Казимиром Радзивиллом ( “Рыбонькой”) владельцем Олыки и великим гетманом коронным. Именно ими к созданию проекта храма был привлечен известный иезуитский архитектор Павел Гижицкий, который к тому времени уже имел архитектурную практику в Луцке. Михаил Радзивилл за свой счет в 1745 году багато украсил церковь, что свидетельствует уже о завершении ее построения в этот год, то есть, дата постройки 1745 год, отмеченая в паспорте памятника, является правильной.









Так як Піддубцівський василіанський монастир нараховував менше 10 монахів, то після 1743 року він був приписаний до Луцького кафедрального василіанського монастиря Луцької  уніатської генеральної консисторії. Важливо також, що за кліровими відомостями 1799 року монастирська церква була посвячена не Покрові, а Різдву Богородиці. Упродовж півстоліття існування василіанського монастиря в Піддубцях від заснування та до скасування уніатської церкви в 1796 році, він був дуже шанований місцевою шляхтою, а його храм - церква Різдва Богородиці була приходською для селян з Піддубець, Гараджі та Вишнева. В церкві був орган, співав прекрасний хор і грав відомий на всю Волинь духовий оркестр, то ж вона була не лише духовним, а й культурним центром краю. Волинська шляхта з родин Богуцьких, Войнаровських, Гостинських, Крашевських, Конопацьких, Ледуховських, Перетятиничських, Рогозинських, Сангушків, Шнітовських та інших в 1750-1770-х роках робила нові пожертви в сумах 1 000 - 4 000 злотих кожна. Кошти розписувалися на кляштор і церкву та осібно – на утримання трубачів оркестру і органіста.
—————
Так как Поддубцивський василианский монастырь насчитывал менее 10 монахов, то после 1743 года он был приписан к Луцкому кафедральному василианскому монастырю Луцкой униатской генеральной консистории. Важно также, что по клировым сведениям 1799 года монастырская церковь была посвящена не Покрове, а Рождеству Богородицы. За полвека существования василианского монастыря в Поддубцах от основания и до отмены униатской церкви в 1796 году, он был очень уважаем местной шляхтой, а его храм - церковь Рождества Богородицы была приходской для крестьян с Пиддубець, Гараджи и Вишнева. В церкви был орган, пел прекрасный хор и играл известный на всю Волынь духовой оркестр, она была не только духовным, но и культурным центром края. Волынская шляхта из семей Богуцких, Войнаровских, Гостыньских, Крашевских, Конопацких, Ледоховских, Перетятиничских, Рогозинских, Сангушко, Шнитовських и других в 1750-1770-х годах делала новые пожертвования в суммах 1000 - 4000 злотых каждая. Средства расписывались на монастырь и церковь и особняком - на содержание трубачей оркестра и органиста.







Ось, наприклад, деякі з цих записів: У 1759 році Йожеф і Флоренція Коршовецькі записали кляштору Піддубцівському на утримання при церкві трубачів 2 064 злотих на добрах села Коршовець... Йожеф Богуцький цього ж року записав на трубачів при церкві села Піддубці 1 000 злотих і забезпечив їх із села Яблуньки, а пани Войнаровські (один з них Йожеф) записали на монастир 4 000 злотих. У 1760 році Войцех і Людмила Ледуховські записали на монастир 1 000 злотих і забезпечили на добрах села Матвійовичі. У 1761 році Войцех Перетятинич записав на вівтарний ліхтар 1 200 злотих із села Надчиці, а Михайло Шнітовський – полковник війська польського, записав кляштору в Піддубцях 1 000 злотих. У 1762 році Адам і Фортуната Конопацькі записали на трубачів при церкві в селі Піддубці 1 000 злотих. У 1765 році Станіслав Закревський – генерал війська коронного записав на монастир в Піддубцях 1 000 злотих.
—————
Вот, например, некоторые из этих записей: В 1759 году Йожеф и Флоренция Коршовецьки записали монастырю Поддубцивскому на содержание при церкви трубачей 2064 злотых на добрах села Коршовец ... Йожеф Богуцкий этого же года записал на трубачей при церкви села Поддубцы 1000 злотых и обеспечил их из села Яблоньки, а господа Войнаровски (один из них Йожеф) записали на монастырь 4000 злотых. В 1760 году Войцех и Людмила Ледоховские записали на монастырь 1000 злотых и обеспечили на добрах села Матвеевич. В 1761 году Войцех Перетятинич записал на алтарный фонарь 1200 злотых из села Надчицы, а Михаил Шнитовський - полковник войска польского, записал монастырю в Поддубцах 1000 злотых. В 1762 году Адам и Фортуната Конопацкие записали на трубачей при церкви в селе Поддубцы 1000 злотых. В 1765 году Станислав Закревский - генерал войска коронного записал на монастырь в Поддубцах 1000 злотых.







У 1766 році Францішек і Людвіка Ледуховські - старостини володимирські, записали тому ж монастиреві на органіста 1 000 злотих і забезпечили на добрах своїх в селі Крупі. У 1767 році кляштор одержав від різних жертводавців на добрах села Піддубці 4 000 злотих. У 1774 році Катерина Гостинська, старостина Порицька, записала 1 000 злотих базиліанам піддубцівськім на утримання органіста, а Катерина Піотровська, старостина Підгаєцька, записала кляшторові базиліанському на утримання в церкві трубачів 1 000 злотих і забезпечила їх на селі Копці.
—————
В 1766 году Франтишек и Людвика Ледоховские - старосты владимирские, записали тому же монастырю на органиста 1000 злотых и обеспечили на добрах своих в селе Крупа. В 1767 году монастырь получил от различных жертвователей на добрах села Поддубцы 4000 злотых. В 1774 году Екатерина Гостыньска, староста Порицка, записала 1000 злотых базилианам поддубцивским на содержание органиста, а Екатерина Пиотровска, староста Подгаецка, записала монастырю базилианскому на содержание в церкви трубачей 1000 злотых и обеспечила их с села Копцы.







Як видно з цих записів, при монастирі в Піддубцях грав оркестр трубачів, очевидно, із відставних військових музикантів. Саме цим можна пояснити щедрі пожертви на кляштор з боку вищих військових чинів коронного війська.
Авторитет Піддубцівського монастиря в краї був настільки високим, що навіть через три роки після його офіційного скасування і передачі монастирської церкви у відання православного духовенства, в 1799 році василіани продовжували проживати в своїх келіях та володіли наданими їм землями. Жоден російський священик тривалий час не насмілювався зайняти престол цього храму, хоча він вже перебував під опікою теремнівського православного благочинного Данила Росовецького.
—————
Как видно из этих записей, при монастыре в Поддубцах играл оркестр трубачей, очевидно, из отставных военных музыкантов. Именно этим можно объяснить щедрые пожертвования на монастырь со стороны высших военных чинов коронного войска.
Авторитет Пиддубцивского монастыря в крае был настолько высоким, что даже через три года после его официальной отмены и передачи монастырской церкви в ведение православного духовенства, в 1799 году василиане продолжали проживать в своих кельях и владели предоставленными им землями. Ни один русский священник долго не осмеливался занять престол этого храма, хотя он уже находился под опекой теремновского православного благочинного Даниила Росовецкого.









Проте в 1868 році в Піддубцівській церкві, що була переосвячена із Різдва в Покрову Богородиці, вже відправляв служби православний священик Іван Берегович – уродженець Волині, який закінчив духовне училище в Мильцях та Волинську духовну семінарію в Кременці. Він проживав у пристосованому колишньому василіанському мурованому будинку де було 4 кімнати, кухня, дві комори і льох. Біля церкви на той час розташовувалися ще якісь напівзруйновані повасиліанські, теж муровані, келії, які за розпорядженням єпархіального начальства розбиралися на користь храму. Покровській церкві також належала ветха каплиця на місцевому кладовищі, вона ж продовжувала володіти колишніми земельними наділами василіан. Престол в церкві був один, посвячений в ім’я Покрови Божої Матері. Церковна дзвіниця розміщалася в одній із її башт. Щодо технічного стану церкви, то було відмічено, що церква мурована і міцна, але потребує негайного влаштування нового даху та зовнішньої штукатурки і побілки. Піддубці тоді належали до маєтку поміщиків Адольфа і Марії Сумовських, які за участь польському повстанні 1863-1864 років були відправлені царським урядом на заслання.
—————
Однако в 1868 году в Поддубцивской церкви, которая была освящена заново с Рождества в Покров Богородицы, уже отправлял службы православный священник Иван Берегович - уроженец Волыни, который окончил духовное училище в Мильцах и Волынскую духовную семинарию в Кременце. Он проживал в пристроенном прежнем василианскому каменном доме, где было 4 комнаты, кухня, две кладовые и погреб. У церкви в то время располагались еще какие-то полуразрушенные повасилианськие, тоже каменные, кельи, которые по распоряжению епархиального начальства разбирались в пользу храма. Покровской церкви также принадлежала ветхая часовня на местном кладбище, она же продолжала владеть бывшими земельными наделами василиан. Престол в церкви был один, посвященный во имя Покрова Божьей Матери. Церковная колокольня размещалась в одной из ее башен. Относительно технического состояния церкви, то было отмечено, что церковь каменная и прочная, но требует немедленного устройства новой крыши и наружной штукатурки и побелки. Пиддубцы тогда принадлежали к имению помещиков Адольфа и Марии Сумовский, которые за участие польском восстании 1863-1864 годов были отправлены царским правительством в ссылку.





У квітні 1891 року церкву відвідувала Леся Українка. Власне, вона приїхала сюди із Луцька до своєї подруги Марії Биховської, вчительки місцевої церковно-парафіяльної школи. Школа, відкрита в 1870 році, розміщалася в маленькому дерев’яному будиночку біля церкви, а священик проживав у колишньому монастирському будинку. Його короткий опис подала письменниця у своєму нарисі „Школа”: „Була то стара будова, давній кляштор католицький, з товстими стінами, глибокими вікнами, з високим склепінням замість стелі, холодний, просторий ...”. На його стінах ще зберігалися „темні уніатські образи та дерев’яні ангели”, які, очевидно, були вилучені священиком із православного храму. Десь в перше десятиріччя 20ст. було здійснено ремонт Покровської церкви, і в описі 1911 року вказано, що вона покрита металевим дахом. В цей же час відмічено існування в церкві вже двох престолів: головного в честь Покрови Пресвятої Богородиці і другого в малій церкві за горним місцем в честь Святого Миколая чудотворця Мирлікійського.
—————
В апреля 1891 году церковь посещала Леся Украинка. Собственно, она приехала сюда из Луцка к своей подруге Марии Быховский, учительницы местной церковно-приходской школы. Школа, открытая в 1870 году, размещалась в маленьком деревянном домике возле церкви, священник проживал в бывшем монастырском здании. Его краткое описание подала писательница в своем очерке "Школа": "Это была старая строение, давний монастырь католический, с толстыми стенами, глубокими окнами, с высоким сводом вместо потолка, холодный, просторный ...". По его стенам еще сохранялись "темные униатские образы и деревянные ангелы", которые, очевидно, были изъяты священником из православного храма. Где то в первое десятилетие 20 века был осуществлен ремонт Покровской церкви, и в описании 1911 года указано, что она покрыта металлической крышей. В это же время отмечено существование в церкви уже двух престолов: главного в честь Покрова Пресвятой Богородицы и второго в малой церкви за горным местом в честь Святого Николая Чудотворца Мирликийского.







Події Першої світової війни істотно не вплинули на церкву в Піддубцях, за винятком того, що з неї на деякий час вивезли до Києва та згодом повернули назад чудотворну ікону Богородиці, відому на Волині ще до 1825 року.
Подібна ситуація довкола Покровської церкви зберігалася до Другої світової війни, а після неї, в 1945-1950-х роках, вона почала змінюватися. Спочатку за вимогою комуністичної влади було розібрано стару огорожу від якої залишилася одна лише брама, а нову теж муровану глуху огорожу влаштували зовсім близько біля стін храму. Тут же по периметру посадили дерева. Цим не лише в декілька разів було зменшено прицерковну територію, а й унеможливлено відведення поверхневих вод від споруди, її природне обвітрення та просушування. До того ж було замуровано вікно підвального приміщення храму, чим порушено його вентиляцію. Неподалік церкви влаштували колгоспну ферму, витоки з якої посилили замулення та заростання розташованого поряд ставу. Для потреб ферми використовувався, а потім був розібраний на будівельний матеріал колишній монастирський будинок. Саме відтоді став відомим вислів про церкву: “не лишилось і сліду від її минулої краси і багатства.”
—————
События Первой мировой войны существенно не повлияли на церковь в Поддубцах, за исключением того, что из нее на некоторое время вывезли в Киев и впоследствии вернули назад чудотворную икону Богородицы, известную на Волыни еще до 1825 года.
Подобная ситуация вокруг Покровской церкви сохранялась до Второй мировой войны, а после нее, в 1945-1950-х годах, она начала меняться. Сначала по требованию коммунистической власти была разобрана стараю ограда от которой остались одни лишь ворота, а новую тоже каменную глухую ограду устроили совсем близко от стен храма. Здесь же по периметру посадили деревья. Этим не только в несколько раз было уменьшено прицерковную территорию, но и невозможным отвод поверхностных вод от сооружения, его естественное обветривания и просушки. К тому же было замуровано окно подвального помещения храма, чем нарушена его вентиляция. Неподалеку церкви устроили колхозную ферму, утечки из которой усилили заиления и зарастания расположенного рядом озера. Для нужд фермы использовался, а затем был разобран на строительный материал бывший монастырский дом. Именно с тех пор стало известным выражение о церкви: "Не осталось и следа от ее былой красоты и богатства."





У 1961 році спеціалістами „Республиканских специальных научно-реставрационных производственных мастерских” (РСНРПМ) проводилися обстеження Покровської церкви в селі Піддубцях. Їх співробітниками Кулагіним О.І. та Шевченком В.П. було складено акт обстеження від 4 вересня, зроблено схематичні обміри, розріз, генплан, фасад і план пам’ятки. Загальний технічний стан збереження пам’ятки відмічений в акті як добрий, були подані описи і стан її архітектурно-конструктивних елементів. Також відмічено факт проведення ремонтних робіт в 1957-1960-х роках, під час яких було пофарбовано дах, маківки, вікна і цоколь та пілястри інтер’єру, зроблено три північних маківки, відремонтовані відмостки довкола храму.
—————
В 1961 году специалистами "Республиканских специальных научно-реставрационных производственных мастерских" (РСНРПМ) проводились обследования Покровской церкви в селе Поддубци. Их сотрудниками Кулагиным А.И. и Шевченко В.П. был составлен акт обследования от 4 сентября, сделаны схематические обмеры, разрез, генплан, фасад и план достопримечательности. Общее техническое состояние сохранности памятника отмечено в акте как хорошее, были представлены описания и состояние ее архитектурно-конструктивных элементов. Также отмечен факт проведения ремонтных работ в 1957-1960-х годах, во время которых были окрашены крыша, купола, окна и цоколь и пилястры интерьера, сделано три северных макушки, отремонтированы отмостки вокруг храма.



Постановою Ради Міністрів УРСР від 24 серпня 1963 року № 970 Покровська церква в Піддубцях була включена до Державного Реєстру нерухомих пам’яток України під охоронним №125. У 1976 році, на замовлення сектору експлуатації пам’яток цього відділу, технічне бюро при головному архітекторі Волинської області розробило охоронну зону пам’ятки. Два акти працівників сектору складені в 1979 році . Вони стосуються: від 5 квітня – технічного стану пам’ятки та від 11 жовтня – приймання виконаних ремонтно-реставраційних робіт. В цей рік було замінено покриття маківок з їх пофарбуванням алюмінієвою пудрою на оліфі, замінено водостоки, частково відремонтовано дах і фасади. Важливо, що в інтер’єрі храму замінено на висоту до 2-х метрів уражену грибком штукатурку та відновлено пошкоджений живопис.
—————
Постановлением Совета Министров УССР от 24 августа 1963 № 970 Покровская церковь в Поддубцах была включена в Государственный Реестр недвижимых памятников Украины под охранным №125. В 1976 году, по заказу сектора эксплуатации памятников этого отдела, техническое бюро при главном архитекторе Волынской области разработало охранную зону памятника. Два акта работников сектора составлены в 1979 году. Они касаются: от 5 апреля - технического состояния памятника и от 11 октября - приемки выполненных ремонтно-реставрационных работ. В этот год было заменено покрытие куполов с их окраской алюминиевой пудрой на олифе, заменены водостоки, частично отремонтирована крыша и фасады. Важно, что в интерьере храма заменено на высоту до 2-х метров пораженную грибком штукатурку и восстановлено поврежденую живопись.





Підмокання стін храму стало наслідком післявоєнних робіт довкола нього, а також замулення розташованого поряд ставу і засипання канави осушувальної системи, внаслідок чого значно піднявся рівень ґрунтових вод. Обстеження від 13 серпня 2004 року зафіксували посилення вище названих негативних явищ та набуття храмом передаварійного стану. Тому, з ініціативи управління містобудування та архітектури, обласна державна адміністрація підготувала подання до Держбуду України про виділення коштів для проведення невідкладних ремонтно-реставраційних робіт. Упродовж 2006-2008 років кошти з державного бюджету в сумі 3 млн.115тис.грн. були виділені та проведені відповідні роботи, в результаті яких було знято загрозу руйнування пам’ятки. Таким чином, визначна пам’ятка барокової архітектури України Покровська церква в селі Піддубцях, збудована на кошти волинської шляхти в 1745 році, нині, перебуваючи під опікою держави, знову набуває свого пишного давнього вигляду.
—————
Подмокание стен храма стало следствием послевоенных работ вокруг него, а также заиления расположенного рядом пруда и засыпания канавы осушительной системы, в результате чего значительно поднялся уровень грунтовых вод. Обследование от 13 августа 2004 зафиксировали усиление выше названных негативных явлений и приобретения храмом предаварийного состояния. Поэтому, по инициативе управления градостроительства и архитектуры, областная государственная администрация подготовила представление в Госстрой Украины о выделении средств для проведения неотложных ремонтно-реставрационных работ. В течение 2006-2008 годов средства из государственного бюджета в сумме 3 млн. 115тис.грн. были выделены и проведены соответствующие работы, в результате которых было снято угрозу разрушения памятника. Таким образом, достопримечательность барочной архитектуры Украины Покровская церковь в селе Поддубцах, построенная на средства волынской шляхты в 1745 году, в настоящее время, находясь под опекой государства, вновь приобретает свой пышного древнего вида.





Післямова: минули з проведення останніх ремонтно-відновлювальних робіт десят років показали, що або було зроблено недостатньо з водовідведення ґрунтових вод або кошти були "освоєні", а зроблено нічого не було. На сьогоднішній день грибок вразив більшу частину церковних стін, живопис, місцями просто зведен нанівець, в церкви відчутно сиро. Пам'ятка вимагає до себе термінової уваги ...
Зйомка в церкві проводилася в два етапи і як це вже стало традицією зйомок в православних храмах - дуже швидко і на бігу.
Проект дякує Петрe Троневичe за його текстовий матеріал до даної статті і допомогe в організації зйомок на Волині, без його авторитету було б все набагато складніше і меньш продуктивно.
—————
Послесловие: прошедшие с проведения последних ремонтно-восстановительных работ десят лет показали, что или было сделано недостаточно по водоотведению грунтовых вод или средства были “освоены”, а сделано ничего не было. На сегодняшни день грибок поразил большую часть церковных стен, живопись, местами просто сведена на нет, в церкви ощутимо сыро. Памятка требует к себе срочного внимания…
Съемка в церкви проводилась в два этапа и как это уже стало традицией съемок в православных храмах - очень быстро и на бегу.
Проект благодарит Петра Троневича за его текстовый материал к данной статье и помощь в организации съемок на Волыни, без его авторитета было бы всё гораздо сложней и меннее продуктивно.

Погляд на останок/Взгляд на последок


панорами дивимось тут/панорамы смотрим тут

Джерела/источники:
istvolyn.info
ua-travels.livejournal.com
pslava.info

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка. Моя карта Приватбанку (5363 5426 0205 1337). Для підтримки друзями з поза меж України, доларова карта (5168 7423 3624 9143). Для PayPal - получатель madmax@studioavtv.com.ua.

Дякую всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина".
—————
Если Вы имеете желание, и самое главное имеете на это возможность, то можете присоединиться к финансированию проекта. Нам очень приятна и дорога Ваша поддержка. Моя карта Приватбанка (5363 5426 0205 1337). Для поддержки друзьями из за пределов Украины, долларовая карта (5168 7423 3624 9143). Для PayPal - одержувач madmax@studioavtv.com.ua

Спасибо всем не равнодушным к нашему Архитектурному наследию и нашему проекту "Украинские Памятки Архитектуры. Наследие".


Технічні партнери весняної експедиції 2017 року/Технические партнеры весенней экспедиции 2017 года.

CANON Україна


та QUADROCOPTER.UA





ну как то так =))

  • 1
На удивление гармоничный храм, несмотря на большое количество главок

=) 9 куполов и 4 главки...

куполов 9 а главок 13

  • 1
?

Log in

No account? Create an account