m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Луцьк. Замок Любарта. Частина 2/Наследие. Луцк. Замок Любарта. Часть 2.

нагадую, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки .../напоминаю, там где это возможно, по клику смотрим большие картинки...

початок тут/начало здесь



Намарно старався Вітовт. Єдиний плюс — отримання містом магдебурзького права. А витрати ж які були! Лише на банкет, що супроводжував зародження європейської дипломатії, пішло 700 волів, 1 400 баранів, 100 зубрів і лосів, а гусей і курчат ніхто й не брався рахувати: цифрами зі стількома нулями тоді вільно оперували хіба наймудріші вчені. В литовського хроніста Стрийковського, мабуть, слинки текли, коли він зберігав для історії «меню» королівського з’їзду. Санні валки щодня тягли до Лучеська мішки борошна, діжки льоду, дичину з навколишніх лісів. Лилися ріки пива й меду: щодня по 700 діжок! А в останній день з’їзду гостям подали рибну юшку, помічну від похмілля. Ні, Середньовіччя рішуче було вільне від самого терміну «дієта»... 
—————
Напрасно старался Витовт. Единственный плюс - получение городом магдебургского права. А расходы же какие были! Только на банкет, сопровождавший зарождение европейской дипломатии, ушло 700 волов, 1400 баранов, 100 зубров и лосей, а гусей и цыплят никто и не брался считать: цифрами со столькими нулями тогда свободно оперировали разве мудрые ученые. У литовского хрониста Стрийковского, пожалуй, слюнки текли, когда он сохранял для истории «меню» королевского съезда. Санные обозы ежедневно тянули к Луческу мешки муки, бочки льда, дичь из окрестных лесов. Лились реки пива и меда: ежедневно по 700 бочек! А в последний день съезда гостям подали уху, в помощь от похмелья. Нет, Средневековье решительно было свободно от самого термина «диета» ...

















Вітовт образу не забув: того ж року князь наказує «твердити» волинські замки, готуючись до війни з Польщею. Князь помститися не встиг: Луцька війна спалахнула через рік після його смерті, у 1431 р., коли Волинню правив Свидригайло. Цілий місяць Луцький замок витримував важку облогу, підлатуючи стіни, які раз по раз руйнувала польска артилерія, аж поки польський монарх з литовським князем не помирився.
А в 1436 р. Високий замок штурмують війська великого князя литовського Сигізмунда. Легенди стверджують, що позбавлений вотчини Свидригайло сім років пас овець на Волощині, поки не отримав знову улюблений Луцьк у володіння. Міщани радо зустріли князя-вигнанця, і той вдячно одарював підлеглих селами та маєтками. За Свидригайла Луцьк претендує на об’єднавчий центр всієї України-Руси: в князівській раді 1436-38 рр. засідали київський воєвода та подільський староста. Саме в часи Свидригайла Луцький замок стає повністю цегляним, без дерев'яних фрагментів, з трьома вежами однакової висоти.
—————
Витовт оскорбления не забыл: того же года князь приказывает «утверждать» волынские замки, готовясь к войне с Польшей. Князь отомстить не успел: Луцкая война вспыхнула через год после его смерти, в 1431, когда Волынью правил Свидригайло. Целый месяц Луцкий замок выдерживал тяжелую осаду, подлатывая стены, которые раз за разом разрушала польская артиллерия, пока польский монарх с литовским князьям не помирился.
А в 1436 р. Высокий замок штурмуют войска великого князя литовского Сигизмунда. Легенды утверждают, что лишеный вотчины Свидригайло семь лет пас овец на Валахии, пока не получил опять любимый Луцк во владение. Мещане радостно встретили князя-изгнанника, и тот благодарно одаривал подчиненных селами и поместьями. За правлением Свидригайло Луцк претендует на объединительный центр всей Украины-Руси: в княжеской совете 1436-38 гг. Заседали киевский воевода и подольский староста. Именно во времена Свидригайло Луцкий замок становится полностью кирпичным, без деревянных фрагментов, с тремя башнями одинаковой высоты.

















В мить, коли в лютому 1452 р. на смертному одрі Свидригайло передав ключ від Луцького замку старості міста Немирі, закінчилася історія Волинського князівства. З цього моменту історія міста переплітається з історією Литви, Польщі, Росії, СРСР чи незалежної України. А наступне XVI століття принесло численні татарські набіги. 1500 року 15-тисячна орда перетворила Волинь на згарище — Луцьк теж не встояв. Вже в 1503 р. місто заходилося укріплювати Окольний та Вишній замки. І вже в 1508 р. татари обламали зуби об луцькі мури, які захищали піхотинці ротмістра Лукаша Моравця.
В середині XVI ст. головною спорудою фортечного двору був владичий дім неподалік від церкви — тут жили луцькі єпископи, екзархи патріарші Південно-Західної Русі. Владича вежа називається так тому, що ремонтувалася на кошти волинського владики. Луцька єпископія вважалася найбагатшою в Україні. А відразу за стінами Високого замку знаходився католицька катедра св. Трійці.
—————
В момент, когда в феврале 1452 года на смертном одре Свидригайло передал ключ от Луцкого замка старосте города Немыри, закончилась история Волынского княжества. С этого момента история города переплетается с историей Литвы, Польши, России, СССР или независимой Украины. А следующее XVI век принес многочисленные татарские набеги. В 1500 году пятнадцатитысячная орда превратила Волынь на пожарище - Луцк тоже не устоял. Уже в 1503 город принялся укреплять окольный и Вышний замки. И уже в 1508 татары обломали зубы о луцкие стены, которые защищали пехотинцы ротмистра Лукаша Моравца.
В середине XVI в. главным сооружением крепостного двора был владычий дом неподалеку от церкви - здесь жили луцкие епископы, экзархи патриаршие Юго-Западной Руси. Владычья башня называется так потому, что ремонтировалась на средства волынского владыки. Луцкие епископы считались самыми богатыми в Украине. А сразу за стенами Высокого замка находился католическая собор св. Троицы.

















Замок, втративши статус княжої резиденції, став осередком духовної, адміністративної й судової влади краю. Підвали башт слугували в’язницею, звідки засудженим було рукою подати до місця покарання: скараних «на горло» страчували на Замковій або Ринковій площах. При замковому плаці було спеціальне приміщення для допиту злочинців нешляхетського стану. Правосуддя в ті часи більше нагадувало інквізицію: в 1583 р. нещасну служницю Настасії Охлоповської піддали тортурам, бо дівчина. була свідком вбивства Охлоповською свого чоловіка Бориса: «ее кат в Луцку тут мучил, голову остриг й коси уризал, рани на плечах й на боках, свечамі пік... на драбино развязавши тягнул». Такими методами показання добувалися просто, а тому, намагаючись перешкодити свідченням, родичі Охлоповської викрали дівчину з в’язниці, вбили і вкинули тіло до криниці. А що ж вельможна Настасія? Після винесення вироку її взяли на поруки опікуни, після чого вона ще довго судилася з родичами вбитого за маєтки.  
—————
Замок, потеряв статус княжеской резиденции, стал центром духовной, административной и судебной власти края. Подвалы башен служили тюрьмой, откуда осужденным было рукой подать до места наказания: наказанных «на горло» казнили на Замковой или Рыночной площадях. При замковом дворце было специальное помещение для допроса преступников нешляхетского состояния. Правосудие в те времена больше напоминало инквизицию: в 1583 году несчастную служанку Анастасии Охлоповськой подвергли пыткам, потому что девушка. была свидетелем убийства Охлоповською своего мужа Бориса: «ее кат в Луцку тут мучил, голову остриг й коси уризал, рани на плечах й на боках, свечамі пік... на драбино развязавши тягнул». Такими методами показания добывались просто, а потому, пытаясь помешать свидетельством, родственники Охлоповськои похитили девушку из тюрьмы, убили и бросили тело в колодец. А что же знатная Анастасия? После вынесения приговора ее взяли на поруки опекуны, после чего она еще долго судилась с родственниками убитого за имения.













Наші уявлення про те, яким був замок століття тому, сильно приправлені казковістю. Якщо ознайомитися з люстраціями укріплень Луцька в XVI-XVII ст., стає зрозумілим, що зараз фортеці виглядає чи не краще: в ті часи всі три башти вимагали негайного ремонту, продовольчих запасів не було, як і ланцюгів для підйомного мосту, а вали та рови були засипані сміттям. В ще гіршому стані був Окольний замок: з зігнилими фрагментами дерев’яних стін та похиленою від старості брамою. Вже в ті часи міські укріплення почали потроху здавати свої стратегічні позиції. В час, коли більшість українських твердинь обростали бастіонами, замок Любарта зберігав свій старомодний вигляд. В 1667 р., щоправда, було надбудовано верхні яруси В’їздової і Стирової веж та відреставровано мури замку, а ще років через сто розбирається церква Івана Богослова, а на місці палацу Любарта будується скромна одноповерхова повітова канцелярія.
—————
Наши представления о том, каким был замок века назад, сильно приправленные сказочностью. Если ознакомиться с люстрациями укреплений Луцка в XVI-XVII вв. становится понятным, что сейчас крепость выглядит не лучше: в те времена все три башни требовали немедленного ремонта, продовольственных запасов не было, как и цепей для подъемного моста, а валы и рвы были засыпаны мусором. В еще худшем состоянии был окольный замок: с сгнившими фрагментами деревянных стен и склоненными от старости воротами. Уже в те времена городские укрепления начали понемногу сдавать свои стратегические позиции. Во время, когда большинство украинских крепостей обрастали бастионами, замок Любарта сохранял свой старомодный вид. В 1667 году, правда, были надстроены верхние ярусы въздной и Стировой башен и отреставрированы стены замка, а еще лет через сто разбирается церковь Иоанна Богослова, а на месте дворца Любарьа строится скромная одноэтажное уездная канцелярия.

повернемося в замок до руїн церкви/вернемся в замок к руинам церкви


















Коли у 1795 р. Луцьк увійшов до складу Російської імперії, Любартова твердиня почала перетворюватися на мальовничу руїну. Під час частих пожежей в ХІХ ст. лучани розглядали колишній форпост як потенційне джерело потрібного для відбудови каменю. У 1863 р. уряд навіть видав «височайшее повеление» про розібрання В’їздової башти й південного муру. На аукціоні цей фрагмент замку пішов за 373 крб, а початкова ставка була всього 18 крб. 50 коп.! І те, що фортеця не стала жертвою спраглих каміння міщан, цілком заслуга Любарта і Ко: кладка, зцементована яйцями, трималася міцно, розбирати замок виявилося важко, тим більш до міста почали навідуватися художники та інший романтично настроєний люд — помилуватися маєстатичними розвалинами. Нарешті в 1885 р. і місто зрозуміло, що таку красу краще зберегти, а не розвалити. До замку почали ставитися як до пам’ятки історії. Хоча охороняли його часом досить дивно: так, перед візитом Олександра ІІІ в 1890 р. на В’їздній (Любартовій) вежі розібрали аттик, щоб бува не впав на монарха. На території замкового двору тіснилися пожежна команда, міська управа та казарми для городових, а з 1918 р. у замку відкрили літній театр. Значно більше уваги приділялося твердині у міжвоєнний час, «за Польщі». Хоча по-справжньому серйозно реставрацією замку зайнялися в 1960-70-з роках. 
—————
Когда в 1795 году Луцк вошел в состав Российской империи, Любартова твердыня начала превращаться в живописную руину. Во время частых пожаров в XIX в. лучане рассматривали бывший форпост как потенциальный источник необходимого для восстановления камня. В 1863 году правительство даже издало «высочайшее повеление» о разборке въздной башни и южной стены. На аукционе этот фрагмент замка пошел за 373 рублей, а начальная ставка была всего 18 руб. 50 коп.! И то, что крепость не стала жертвой жаждущих камня горожан, целиком заслуга Любарта и Ко: кладка, сцементированная яйцами, держалась крепко, разбирать замок оказалось трудно, тем более в город начали наведываться художники и другой романтично настроенный люд - полюбоваться маестатичнимы развалинами. Наконец в 1885 году и город понял, что такую ​​красоту лучше сохранить, а не развалить. К замку стали относиться как к памятнику истории. Хотя охраняли временами довольно странно: так, перед визитом Александра III в 1890 году на въездной (Любартовой) башне разобрали аттик, чтобы случайно не упал на монарха. На территории замкового двора теснились пожарная команда, городская управа и казармы для городовых, а с 1918 года в замке открыли летний театр. Гораздо больше внимания уделялось крепости в межвоенный время, «при Польше». Хотя по-настоящему серьезно реставрацией замка занялись в 1960-70-с годах.

















Що маємо зараз? 28-метрова В’їздна башта красується на 200-гривневій купюрі: так Луцький замок став, можливо, найвпізнаванішою українською твердинею. Міцні 10-метрові стіни завдовжки 240 м з’єднують три башти граду. У Владичій розмістилися арсенал і унікальна колекція дзвонів. У Любартовій — виставка будівельної кераміки «Плитниця». Тільки надщерблені часом камені фундаменту вказують на місце, де були палац Вітовта та церква Івана Богослова. Більше пощастило Шляхетському будинку (1789) і палацові єпископа (1814): стоять, приймають у своїх залах гостей міста. Щороку проводяться лицарські турніри «Меч Луцького замку». Подейкують у місті про відбудову Окольного замку. А поки здіймається над міським базаром град Любарта: сакральне над профанним, вічне над сьогоденним. Так було в XIV столітті, так є зараз, і нехай так буде і далі. 
—————
Что имеем сейчас? 28-метровая Въездная башня красуется на 200-гривневой купюре: так Луцкий замок стал, возможно, самым узнаваемой украинской твердыней. Крепкие 10-метровые стены длиной 240 м соединяют три башни града. В Владычьей разместились арсенал и уникальная коллекция колоколов. В Любартовой - выставка строительной керамики «Плитница». Только выщербленные временем камни фундамента указывают на место, где были дворец Витовта и церковь Иоанна Богослова. Больше повезло Шляхетскому дому (1789) и дворцу епископа (1814): стоят, принимают в своих залах гостей города. Ежегодно проводятся рыцарские турниры «Меч Луцкого замка». Говорят в городе о восстановлении Окольного замка. А пока возвышается над городским базаром град Любарта: сакральное над профанным, вечное над сегодняшним. Так было, в XIV веке, так есть сейчас, и пусть так будет и дальше.











Погляд на останок/Взгляд на последок


також дивимось панорами замку/Также смотрим панорамы замка

Джерело/источник:
castles.com.ua

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка. Моя карта Приватбанку (5363 5426 0205 1337). Для підтримки друзями з поза меж України, доларова карта (5168 7423 3624 9143). Для PayPal - получатель madmax@studioavtv.com.ua.

Дякую всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина".
—————
Если Вы имеете желание, и самое главное имеете на это возможность, то можете присоединиться к финансированию проекта. Нам очень приятна и дорога Ваша поддержка. Моя карта Приватбанка (5363 5426 0205 1337). Для поддержки друзьями из за пределов Украины, долларовая карта (5168 7423 3624 9143). Для PayPal - одержувач madmax@studioavtv.com.ua

Спасибо всем не равнодушным к нашему Архитектурному наследию и нашему проекту "Украинские Памятки Архитектуры. Наследие".


Технічні партнери весняної експедиції 2017 року/Технические партнеры весенней экспедиции 2017 года.

CANON Україна


та QUADROCOPTER.UA





ну как то так =))

  • 1
Прекрасный замок с интересной историей! И так хорошо сохранился. Прочла с большим интересом! Спасибо.
Фотографии замечательные!

мы старались =)

Это заметно!)

Луцьк. Замок Любарта. Частина 1

Пользователь holicin сослался на вашу запись в своей записи «Луцьк. Замок Любарта. Частина 1» в контексте: [...] Далі буде тут/Продолжение здесь [...]

Луцьк. Замок Любарта. Частина 2

Пользователь holicin сослался на вашу запись в своей записи «Луцьк. Замок Любарта. Частина 2» в контексте: [...] posted by at Спадщина. Луцьк. Замок Любарта. Частина 2/Наследие. Луцк. Замок Любарта. Часть 2. [...]

Очень здорово, только окружающий частный сектор и пр. угнетает.

спасибо, но куда ж от него, частного, денешься =)

Лепш прыватны сектар, чым савецкія гмахі, як у Лідзе:

Цікава, што гэта за драўляныя шпакоўні на мурах?

ответ от эксперта по замкам и крепостям Украины Гавриленко Филиппа (http://zamki-kreposti.com.ua):

Если бы ещё понимать, что они (реставраторы) хотели изобразить =)
скорей всего это показана секция Хорды (поляки их Гурдициями называют): https://fr.wikipedia.org/wiki/Hourd.

А вообще внешне это похоже на Бретеш или выносной туалет https://fr.wikipedia.org/wiki/Bretèche

в Каркассоне на стене справа показали хорды, а слева - нет: http://info-globus.ru/wp-content/uploads/2012/11/carcassone-07.jpg

Думаю, что фрагментами могли Хорды показывать. Советские реставраторы были в восторге от Виоле-ле-Дюка, который Каркассон реставрировал )

Edited at 2017-10-09 12:15 pm (UTC)

  • 1
?

Log in

No account? Create an account