m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Тучин. Костел святої Трійці й святого архангела Михаїла/Наследие. Тучин. Костел.

нагадую, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки .../напоминаю, там где это возможно, по клику смотрим большие картинки...



На північ від древнього Дорогобужа, на правому березі Горині, височить Тучин - центр однойменної сільської ради Гощанського району. Нині село, а в історичних хроніках містечко (м'ястечко). Тучин розташований на місцевості за 26 км від обласного центру - м. Рівне, за 16 км від райцентру - древньої Гоїці. Через Тучин пролягають шляхи Рівне-Тучин-Гоша-Острог, Рівне-Тучин-Великі Межиричі, Острог-Гоша-Тучин-Костопіль.
—————
К северу от древнего Дорогобужа, на правом берегу Горыни, возвышается Тучин - центр одноименного сельского совета Гощанского района. Сейчас село, а в исторических хрониках городок (местечко). Тучин расположен на местности в 26 км от областного центра - г. Ровно, в 16 км от райцентра - древней Гоици. Через Тучин пролегают пути Ровно-Тучин-Гоша-Острог, Ровно-Тучин-Великие Межиричи, Острог-Гоша-Тучин-Костополь.









Точних даних про походження назви немає. За народними переказами, назва "Тучин" походить від слова "туча". Нібито часті напади татар нависали, як грізна туча.
Існує й інший переказ про назву села. Нібито один із князів, що володів Тучином, отримав у нагороду чин і радісно виголосив: "Тут і чин". Деякі старожили схиляються і до такої думки: якщо нашим краєм володіли Острозькі, Любомирські, Корецькі і т.д., то, можливо, володарем або засновником Тучина був якийсь Тучинський. Таке прізвище в Україні зустрічається донині. А от про давнього Тучинського, з яким, можливо, пов'язана назва села, нічого не відомо. Територія Тучина заселена здавна. На його околицях виявлено Давньоруське городище (місцевість у районі радгоспного ставка). Сама природа сприяла поселенню древніх жителів на цьому місці й розселенню навколо городища. Якщо пройтися сучасним Тучином, то можна й нині віднайти природні і штучний вали, які служили жителям оборонними спорудами.
—————
Точных данных о происхождении названия нет. По народным преданиям, название "Тучин" происходит от слова "туча". Якобы частые нападения татар нависали, как грозная туча. Существует и другое предание о названии села. Якобы один из князей, что владел Тучином, получил в награду чин и радостно произнес: «Тут і чин". Некоторые старожилы склоняются и к такому мнению: если нашим краем владели Острожские, Любомирские, Корецкие и т.д., то, возможно, обладателем или учредителем Тучина был какой-то Тучинский. Такая фамилия в Украине встречается по сей день. А вот о давнем Тучинском, с которым, возможно, связано название села, ничего не известно. Территория Тучина заселена давно. В его окрестностях обнаружено Древнерусское городище (местность в районе совхозного ставка). Сама природа способствовала поселению древних жителей на этом месте и расселению вокруг городища. Если пройтись современным Тучин, то можно и сейчас найти природные и искусственный валы, которые служили жителям оборонительными сооружениями.









Природні вали утворювали три річки, що омивали Тучин з трьох сторін. З четвертої сторони жителями був насипаний штучний земляний вал і встановлено троє воріт. Тільки через них можна було потрапити в поселення. І то по містках, які опускалися і піднімалися. Укріплений таким чином Тучин важко було взяти пішим, а тим більше кінним загонам. З XVI ст. Тучин відомий як резиденція роду князів Пуцятів. Представниця роду Ганна Пуцятчанка пов'язала свою долю з королівським маршалом Богданом Семашком. І коли вдруге виходила заміж за Масальського, як посаг Тучин вона відписала саме Б.Семашку. До цього ж ключа належали також Пустомити і Коростятин (Малинівка).
—————
Природные валы образовывали три реки, что омывали Тучин с трех сторон. С четвертой стороны жителями был насыпан искусственный земляной вал и установлено трое ворот. Только через них можно было попасть в поселения. И то по мостикам, которые опускались и поднимались. Укрепленный таким образом Тучин трудно было взять пешим, а тем более конным отрядам. С XVI ст. Тучин известный как резиденция рода князей Пуцятив. Представительница рода Анна Пуцятчанка связала свою судьбу с королевским маршалом Богданом Семашко. И когда второй раз выходила замуж за Масальського, как приданое Тучин она завещала именно Б.Семашку. К этому же ключу принадлежали также Пустомыты и Коростятин (Малиновка).









Згідно опису Луцького замку, Богдан Семашко з 1545 року постачав усім необхідним замкові городні. Це перша письмова згадка про Тучин. А вже в 1576 р. містечко належало Олександру Семашку. Він, як брацлавський каштелян, платив у державну казну з 29 димів по 10 грошей, 5 садів по 4 гр., 4 городів – по 2 гр., 2 млинових коліс - 12 грошей, від виготовлення горілки - 12 гр., від корчми – 12 гр. Із перерахованого видно, що Семашки ревно виконували закон про сплату податків.
—————
Согласно описанию Луцкого замка, Богдан Семашко с 1545 года поставлял всем необходимым замковые огородные. Это первое письменное упоминание о Тучин. А уже в 1576 местечко принадлежало Александру Семашко. Он, как брацлавский каштелян, платил в государственную казну с 29 дымов по 10 денег, 5 садов по 4 гр., 4 городов - по 2 гр., 2 мельничных колес - 12 денег, от изготовления водки - 12 гр., От корчмы - 12 гр. С перечисленного видно, что Семашко ревностно выполняли закон об уплате налогов.









Після смерті Олександра Семашка право власності на Тучин отримав внук Богдана Семашка - Микола Семашко. Одружившись з Анастасією Малинською, каштелян мав двох дочок і видав Маріанну заміж за червоноградського старосту Станіслава Даниловича, а Катерину - за брест-литовського воєводу Ойстаха Тишкевича. Тучин і був потім успадкований Даниловичами і Тишкевичами. Причому спадок був поділений на дві частини. Пізніше по лінії Даниловичей Тучин переходить у спадок сім'ї львівського старости Яна Цетнера, а потім сімейству великого коронного стражника Юзефа Потоцького. А вже київський воєвода й бельський староста Франтішек Салези Потоцький за 625 тисяч злотих продав Тучин коронному підстолію Станіславу Любомирському, який на той час мешкав у Ровно, і 755 року, в момент поділу багатства коронного підеголія Станіслава Любомирського на окремі посагові частини, його сини продали Старий і Новий Тушин, Шубків і 9 фільварків серадзькому воєводі (керівнику області, округу) Міхалу Валевському за 600 тис. злотих.
—————
После смерти Александра Семашко право собственности на Тучин получил внук Богдана Семашко - Николай Семашко. Женившись на Анастасии Малинской, каштелян имел двух дочерей и выдал Марианну замуж за червоноградского старосту Станислава Даниловича, а Екатерину - по брест-литовского воеводу Ойстаха Тышкевича. Тучин и был затем унаследован Даниловичами и Тышкевичами. Причем наследство был разделено на две части. Позже по линии Даниловичей Тучин переходит по наследству семьи львовского старосты Яна Цетнера, а затем семейству великого коронного стражника Юзефа Потоцкого. А уже киевский воевода и Бельский староста Франтишек Салезий Потоцкий за 625 000 злотых продал Тучин коронному подстолию Станиславу Любомирскому, который в то время жил в Ровно, и 755 года, в момент разделения богатства коронного пидеголия Станислава Любомирского на отдельные приданое части его сыновья продали Старый и Новый Тушин, Шубков и 9 поместий серадзкому воеводе (руководителю области, округа) Михалу Валевскому за 600 тыс. злотых.









Міхал Валевський (1735-1806) був прихильником короля Станіслава Августа, але потім став на бік російського царського уряду й увійшов до складу Тарговицької (Торговицької) конфедерації, яка намагалась ліквідувати реформи Чотирирічного сейму. Коли російські царські війська були введені на територію Польщі й відбувся її другий поділ, Міхал Валевський, маючи хороші стосунки з російською владою, осів у Тучині. Відомо, що не цурався він меценатства, підтримував католицьку віру, побудував на місці знищеної пожежею у 1786-1796 рр. нову споруду парафіяльного костьолу святої Трійці й святого архангела Михаїла.
У 1790-1798 рр. М. Валевськнй за проектом архітектора Фалендина Мерка зводить палац. Стінний розпис у палаці виконав учень Юзефа Маньковського Бурдлевич, а штукатурні роботи - підмайстер Пробст.
—————
Михал Валевский (1735-1806) был сторонником короля Станислава Августа, но затем стал на сторону российского царского правительства и вошел в состав Тарговицкой (Торговицкой) конфедерации, которая пыталась ликвидировать реформы Четырехлетнего сейма. Когда русские царские войска были введены на территорию Польши и состоялся ее второй раздел, Михал Валевский, имея хорошие отношения с российскими властями, осел в Тучине. Известно, что не отказывался он меценатства, поддерживал католическую веру, построил на месте уничтоженного пожаром в 1786-1796 гг. новое здание приходского костела святой Троицы и святого архангела Михаила.
В 1790-1798 гг. М. Валевськнй по проекту архитектора Фалендина Мерка возводит дворец. Стенная роспись во дворце выполнил ученик Юзефа Маньковского Бурдлевич, а штукатурные работы - подмастерье Пробст.









Після смерті серадзького воєводи Тучин успадкував його сип Юзеф (помер 1813 р.). Потім маєток перейшов до сина Юзефа Міхала (помер бл. 1869 р.). Син Юзефа Міхал Валевський був одружений двічі: з Октавією Ленкевич з Гощі (перший шлюб) і Омалією Четвертинською (другий шлюб). Від другого шлюбу в Міхала було двоє синів: Юзеф і Міхал-молодший. Вони й були останніми володарями Тучина з роду Валевських.
З моменту побудови палацу до кінця життя воєводи Тучин наповнювався гомоном прийомів, балів, маскарадів, забав. А коли в 1806 році Міхала Валевського не стало, все піддалося змінам. Палац згорів. Руїни спаленого палацу розібрали наприкінці XIX ст., за російських часів.
—————
После смерти серадзкий воеводы Тучин унаследовал его сыпь Юзеф (умер 1813). Затем имение перешло к сыну Юзефа Михала (умер ок. 1869). Сын Юзефа Михал Валевский был женат дважды: с Октавией Ленкевич с Гощи (первый брак) и Омалиею Четвертинским (второй брак). От второго брака у Михала было двое сыновей: Юзеф и Михал-младший. Они и были последними обладателями Тучина из рода Валевских.
С момента постройки дворца в конця жизни воеводы Тучин наполнялся шумом приемов, балов, маскарадов, забав. А когда в 1806 году Михала Валевского не стало, все подверглось изменениям. Дворец сгорел. Руины сожженного дворца разобрали в конце XIX в., в росийские времена.









Но вернемось до костелу.
У 1614 році (за іншими даними - бл. 1590 р.) при Миколі Семашку було збудовано парафіяльний костьол святої Трійці й святого архангела Михаїла. Костьол неодноразово горів. Хроніки свідчать, що перша пожежа сталася 1649 року в період визвольної війни 1648-1654 рр. Пам'ятних 1648 і 1649 років козаки з війська Богдана Хмельницького відвідали Тучин. Магнат Я. Радзивілл писав, що шляхту охопив жах і "без будь-якої охорони залишили козакам З'яслав, Острог, Межиріч, Тучин"... Містечко кілька разів переходило з рук у руки воюючих сторін. Тому й не дивно, що горіло.
Після підписання в 1667 р Андрусівського перемир'я і повернення поляків костел був відновлений.
—————
Но вернемся к костелу.
В 1614 году (по другим данным - ок. 1590) при Николае Семашко было построено приходской костел святой Троицы и святого архангела Михаила. Костел неоднократно горел. Хроники свидетельствуют, что первый пожар произошел 1649 году в период освободительной войны 1648-1654 гг. Памятных 1648 и 1649 годов казаки из войска Богдана Хмельницкого посетили Тучин. Магнат Я. Радзивилл писал, что шляхту охватил ужас и "без всякой охраны оставили казакам Зьяслав, Острог, Межирич, Тучин" ... Городок несколько раз переходил из рук в руки воюющих сторон. Поэтому неудивительно, что горело.
После подписания в 1667 г. Андрусовского перемирия и возвращения поляков костел был востановлен.









Відомо, що за володіння Семашків Тучин був поділений на дві частини - Старий і Новий Тучин. У народі досі існують назви: Старе і Нове місто, Тучин-1 і Тучин-2. На території Тучина споруджено католицький костьол, Свято-Преображенську церкву, церкву Святої Параскеви. Три храми перераховано в хронологічній послідовності їх побудови. Дивним є те, що Свято-Преображенська церква й костьол споруджено на території Нового Тучина, а церква Святої Параскеви - на території Старого. Як це так, що Новий Тучин представлено храмами, які побудовані раніше, а Старий - тільки храмом, що відсвяткував своє 100-ліття? А справа ось у чому. Микола Семашко проживав на території Старого Тучина. Задумав він збудувати костьол. Місце для споруди підбиралося, щоб костьол своєю величчю був видний здалеку. Таким місцем, де з задоволенням майстри звели б храм, було місце, де стоїть зараз споруда церкви Святої Параскеви. Но вже на той час попередній православний храм на цьому місці стояв. Будівничі костьолу змушені були шукати інше місце. І знайшли його в Новому Тучині. Прийшлося розширити вал, довезти землю й тоді звести костьол. Його дійсно звели там і так, що дану споруду видно з усіх кінців.
—————
Известно, что во времена владения Семашко Тучин был разделен на две части - Старый и Новый Тучин. В народе до сих пор существуют названия: Старый и Новый город, Тучин-1 и Тучин-2. На территории Тучина построены католический костел, Свято-Преображенская церковь, церковь Святой Параскевы. Три храма перечислено в хронологической последовательности их построения. Удивительно то, что Свято-Преображенська церковь и костел построен на территории Нового Тучина, а церковь Святой Параскевы - на территории Старого. Как это так, что Новый Тучин представлен храмами, которые построены раньше, а Старый - только храмом, отпраздновавший свое 100-летие? А дело вот в чем. Николай Семашко проживал на территории Старого Тучина. Задумал он построить костел. Место для постройки подбиралось, чтобы костел своим величием был виден издалека. Таким местом, где с удовольствием мастера возвели бы храм, было место, где стоит сейчас сооружение церкви Святой Параскевы. Но уже в то время предыдущий православный храм на этом месте стоял. Строители костела вынуждены были искать другое место. И нашли его в Новом Тучине. Пришлось расширить вал, довезти землю и тогда возвести костел. Его действительно возвели там и так, что данное здание видно со всех сторон.









Найбільшим руйнувань храм піддався в роки Другої світової війни, оскільки служив укриттям для оборонялися червоноармійців, загарбники цілились по вікнах, отож середина костелу була майже знищена. Гітлерівці, мабуть, думали, що в такій святині повинні ховатись люди. Але ця споруда була така міцна, що навіть артилерія не змогла знищити її. І дотепер костел стоїть на високому пагорбі нашого мальовничого села.
Біля костелу знаходився цвинтар. Забезпечені поляки будували там склепи, а біля кожного склепу знаходилась маленька сімейна капличка.
Тут була й невелика хатинка, де жила сімейна пара, без дітей. Вони доглядали могили, садили квіти, замітали.Тому цвинтар був дуже охайний. Зараз тут непролазні хащі…
Близько до костелу підходити небезпечно, бо може зірватися цегла. Поляки хотіли відновити костел,але представники радянської влади не дозволили цього зробити. Десь років 10 тому (якась) експертна комісія дала заключення: костел відновленню не підлягає.
Після війни Троїцький костел не відновлюється - до сих пір він напівзруйнований, горілий і розстріляний, варто як пам'ятник людського забуття про своє минуле ...
—————
Наибольшим разрушениям храм подвергся в годы Второй мировой войны, поскольку служил укрытием для оборонявшихся красноармейцев, захватчики целились по окнам, так середина костела была почти уничтожена. Гитлеровцы, видимо, думали, что в такой святыни должны прятаться люди. Но это сооружение было так крепка, что даже артиллерия не смогла уничтожить ее. И до сих пор костел стоит на высоком холме нашего живописного села.
У костела находилось кладбище. Обеспечены поляки строили там склепы, а у каждого склепа находилась маленькая семейная часовня.
Здесь была и небольшая избушка, где жила семейная пара, без детей. Они ухаживализа могилами, сажали цветы, убирали. Потому кладбище был очень аккуратным. Сейчас тут непроходимая чащя ...
Близко к костела подходить опасно, потому что может сорваться кирпич. Поляки хотели восстановить костел, но представители советской власти не позволили этого сделать. Где-то лет 10 назад (какая то) экспертная комиссия дала заключение: костел восстановлению не подлежит.
После войны Троицкий костел не восстанавливался - до сих пор он полуразрушенный, горелый и расстреляный, стоит как памятник человеческого забвения о своем прошлом...



Джерела/источники:
lagao.narod.ru
doroga.ua
biblioteka-tuchin.narod.ru

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка. Моя карта Приватбанку (5363 5426 0205 1337). Для підтримки друзями з поза меж України, доларова карта (5168 7423 3624 9143). Для PayPal - получатель madmax@studioavtv.com.ua.

Дякую всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина".
—————
Если Вы имеете желание, и самое главное имеете на это возможность, то можете присоединиться к финансированию проекта. Нам очень приятна и дорога Ваша поддержка. Моя карта Приватбанка (5363 5426 0205 1337). Для поддержки друзьями из за пределов Украины, долларовая карта (5168 7423 3624 9143). Для PayPal - одержувач madmax@studioavtv.com.ua

Спасибо всем не равнодушным к нашему Архитектурному наследию и нашему проекту "Украинские Памятки Архитектуры. Наследие".


Технічні партнери весняної експедиції 2017 року/Технические партнеры весенней экспедиции 2017 года.

CANON Україна


та QUADROCOPTER.UA





ну как то так =))

  • 1

Спадщина. Тучин. Костел святої Трійці й святого арханг

Пользователь holicin сослался на вашу запись в своей записи «Спадщина. Тучин. Костел святої Трійці й святого архангела Михаїла» в контексте: [...] by at Спадщина. Тучин. Костел святої Трійці й святого архангела Михаїла/Наследие. Тучин. Костел. [...]

Спасибо за рассказ и прекрасные фотографии!)

благодарствую =)

  • 1
?

Log in

No account? Create an account