m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Зимне. Святогорський Успенський ставропігійний монастир. Погляд з небес.

нагадую, там де це можливо, по кліку дивимося великі картинки .../напоминаю, там где это возможно, по клику смотрим большие картинки...



Монастирський комплекс розташовано на природному плато зі схилами, що на півночі стрімко спадають до заплави річки Луга. З західного боку територію обмежує нині безіменний струмок, на сході і півночі рельєф пологіший. Про його історію ми поговоримо в наступній статті, а зараз власне архітектура.
—————
Монастырский комплекс расположен на естественном плато со склонами, которие на севере стремительно опускаються к пойме реки Луга. С западной стороны территорию ограничивает сейчас безымянный ручей, на востоке и севере рельеф пологий. О его истории мы поговорим в следующей статье, а сейчас собственно архитектура.



Принципова схема монастиря як фортеці досить поширена для аналогічних комплексів XVI-XVII ст. у Європі. Це близький до прямокутника двір, обмежений з усіх боків мурованими стінами з мерлонами і стрільницями. Кути мурів замкнені триярусними вежами, які у різних комбінаціях фланкують прясла стін для досягнення найвигідніших умов обстрілу підступів до фортеці. До складу північної стіни, окрім кутових веж, входять споруди монастирської трапезної та Успенської церкви, зовнішні стіни яких практично позбавлені ознак оборони, що, вірогідно, пояснюється малоприступністю монастиря з півночі за рахунок особливостей природного рельєфу.
—————
Принципиальная схема монастыря как крепости достаточно распространена для аналогичных комплексов XVI-XVII вв. в Европе. Это близкий к прямоугольнику двор, ограниченный со всех сторон каменными стенами с мерлонами и бойницами. Углы стен заперты трехъярусными башнями, которые в различных комбинациях фланкируют прясла стен для достижения выгодных условий обстрела подступов к крепости. В состав северной стены, кроме угловых башен, входят сооружения монастырской трапезной и Успенской церкви, внешние стены которых практически лишены признаков обороны, что, вероятно, объясняется малоприступностью монастыря с севера за счет особенностей естественного рельефа.





Навпаки, південна стіна, як найбільш небезпечна для нападу, додатково підсилена бойовими ярусами в’їзної надбрамної та „напівкруглої вежі”. Доцільність таких заходів обгрунтована ще й тим, що, як показали археологічні дослідження, перед південною куртиною не було традиційного в таких випадках рову.
—————
Напротив, южная стена, как наиболее опасная для нападения, дополнительно усиленная боевыми ярусами въездной надвратной и "полукруглой башни". Целесообразность таких действій обусловлена еще и тем, что, как показали археологические исследования, перед южной куртиной не было традиционного в таких случаях рва.



Мури всіх споруд монастирського комплексу виконано в системі так званого хрестового або готичного мурування з червоної жолобчастої цегли (характерніший розмір 28:14:8 см) на вапняному розчині. Шви кладки щільно затирали або виконували під розшивку. Завдяки цьому стіни мали блідо-рожевий відтінок, що добре гармоніювало з переважно зеленим довкіллям. Будівельну цеглу виробляли з місцевої глини, печі для випалювання якої було знайдено в ході археологічних розкопок неподалік комплексу на сусідньому пагорбі.
—————
Стены всех сооружений монастырского комплекса выполнени в системе так называемого крестового или готического сооружения из красного желобчатой кирпича (характерно размер 28: 14: 8 см) на известковом растворе. Швы кладки плотно затирали или выполняли под расшивку. Благодаря этому стены имели бледно-розовый оттенок, что хорошо гармонировало с преимущественно зеленой окружающей средой. Строительный кирпич производили из местной глины, печи для обжига которой былі найдени в ходе археологических раскопок неподалеку комплекса на соседнем холме.





Суттєве значення для оборони монастиря вірогідно мала також система підземних ходів – печер, що пронизують все його подвір’я, а одна з гілок забезпечувала потаємний вихід до річки.
—————
Существенное значение для обороны монастыря вероятно имела также система подземных ходов - пещер, пронизывающие все его подворье, а одна из ветвей обеспечивала тайный выход к реке.



Успенська церква (буде окрема стаття) – закладена 1495 році, найзначніша споруда монастиря. Розташована у північній частині подвір’я вона включена в систему оборони комплексу. Основний об’єм квадратний у плані, з двома парами стовпів по осі захід-схід, до якого на сході притуляється неповний напівкруг апсиди, підпертий на північному сході двоярусною баштою.
—————
Успенская церковь (будет отдельная статья) - заложена 1495 году, самая значительная постройка монастыря. Расположеная в северной части двора она включена в систему обороны комплекса. Основной объем квадратный в плане, с двумя парами столбов по оси запад-восток, к которому на востоке прижимается неполное полукружие апсиды, подпертое на северо-востоке двухъярусной башней.





Трапезна з церквою. Безстовпна трапезна Зимненського монастиря є єдиною у своєму роді спорудою XVI ст., що збереглася на теренах України. Розташована у південно-західному куті монастирського подвір’я і зблокована з північно-західною оборонною вежею. Споруда видовжена по осі захід-схід і складається з трьох різних за функцією приміщень: церкви-каплиці з напівкруглою вівтарною частиною на сході, просторого трапезного залу та кухні. Вівтарна частина перекрита конхою, інші -плоскими стелями по дерев’яних балках. Входи до приміщень кухні і трапезної передбачені просто з подвір’я, до церкви-каплиці – через трапезний зал.
—————
Трапезная с церковью. Бесстолпная трапезная Зимненский монастырь является единственным в своем роде сооружением XVI века, что сохранилась на территории Украины. Расположена в юго-западном углу монастырского двора и сблокирована с северо-западной оборонительной башней. Сооружение удлиненное по оси запад-восток и состоит из трех различных по функциям помещений: церкви-часовни с полукруглой алтарной частью на востоке, просторного трапезного зала и кухни. Алтарная часть перекрыта конхой, другие - плоскимі потолками по деревянным балкам. Входы в помещения кухни и трапезной предусмотрены просто со двора, в церковь-часовню - через трапезный зал.



Північно-західна вежа та західна куртина. Північно-західна вежа безпосередньо зв’язана з об’ємом монастирської трапезної і не має окремих входів. Надземні яруси вежі обладнані стрільницями, причому дві з них на південному фланзі створюють сектор обстрілу вздовж західної оборонної куртини. Підвальне приміщення, вірогідно, використовувалось для потреб трапезної, а через третій ярус уся система сполучалася з пристінним бойовим ходом. Підвал і перший ярус вежі перекривались коробовими склепіннями, другий відокремлювався від першого дощатим настилом по дерев’яних балках. Наметовий ґонтовий дах вінчався флюгером або просто шпилем.
Монастирське подвір’я між північно-західною і південно-західною вежами захищалося західною куртиною з мерлонами. Ближче до півночі вона мала невеликий залом зі стрільницями, що посилювало обороноздатність з південного заходу, а біля південно-західної вежі в стіні було передбачено хвіртку та кілька вікон-стрільниць, які належали невизначеній на сьогодні споруді, що існувала у південно-західному куті подвір’я.
—————
Северо-западная башня и западная куртина. Северо-западная башня непосредственно связана с объемом монастырской трапезной и не имеет отдельных входов. Надземные ярусы башни оборудованы бойницами, причем две из них на южном фланге создают сектор обстрела вдоль западной оборонной куртины. Подвальное помещение, вероятно, использовалось для нужд трапезной, а через третий ярус вся система сочеталась с пристенным боевым ходом. Подвал и первый ярус башни перекрывались коробовыми сводами; второй отделялся от первого дощатым настилом из деревянных балкок. Палаточна гонтовый верх венчался флюгером или просто шпилем.
Монастырский двор между северо-западной и юго-западной башнями защищалось западной куртиной с мерлонами. Ближе к северу она имела небольшой залом с бойницами, что усиливало обороноспособность с юго-запада, а у юго-западной башни в стене было предусмотрено калитку и несколько окон-бойниц, которые принадлежали неопределенному сегодня сооружению, существовавшему в юго-западном углу подворья.





Південно-західна вежа – чотирикутна в плані триярусна, без підвалу. Об’єм споруди майже повністю висунутий за межі оборонних стін, що забезпечувало їй панівне становище при захисті підступів з півдня і заходу. Вежа має десять стрільниць пристосованих до використання вогнепальної зброї. На першому ярусі є камін – ймовірно, тут знаходилась постійна дозорна варта. Над ґонтовим наметовим дахом з західного боку піднімалася димогарна труба від каміна.
—————
Юго-западная башня - четырехугольная в плане трехъярусная, без подвала. Объем сооружения почти полностью выдвинут за пределы оборонительных стен, что обеспечивало ей господствующее положение при защите подступов с юга и запада. Башня имеет десять бойниц приспособленных к использованию огнестрельного оружия. На первом ярусе есть камин - вероятно, здесь находилась постоянная дозорная. Над гонтовой палаточной крышей с западной стороны поднималась труба от камина.



Напівкругла вежа – відносно невелика за розмірами, триярусна, на відміну від попередніх – в плані підковоподібна. Так само, практично повністю висунута за межі оборонної стіни. У верхній частині вежу декоровано рельєфним аркатурним поясом. Судячи з усього, ця оборонна споруда на першому та другому ярусах мала легке гарматне озброєння, чим забезпечувала ефективний контроль над довкіллям.
Напівкругла вежа, на жаль, була цілком знищена десь на початку XX ст., але в архівах, крім креслеників, збереглося її фотозображення, виконане А.Праховим. Разом з результатами натурних досліджень ці матеріали дають всі підстави для повного відновлення цікавої споруди.
Ділянка оборонного муру між південно-західною і напівкруглою вежами була обладнана мерлонами та стрільницями.
Ближче до напівкруглої вежі в стіні існувала невелика хвіртка.
—————
Полукруглая башня - относительно небольшая по размерам, трехъярусная, в отличие от предыдущих - в плане подковообразная. Так же, практически полностью выдвинута за пределы оборонной стены. В верхней части башня декорирована рельефным аркатурным поясом. Судя по всему, это оборонительное сооружение на первом и втором ярусах имела легкое пушечное вооружение, чем обеспечивала эффективный контроль над окружающей средой.
Полукруглая башня, к сожалению, была полностью уничтожена еще в начале XX века, но в архивах, кроме чертежей сохранилось ее фотоизображения, выполненное А.Праховым. Вместе с результатами натурных исследований эти материалы дают все основания для полного восстановления интересного сооружения.
Участок оборонительной стены между юго-западной и полукруглой башнями был оборудована мерлонами и бойницами.
Ближе к полукруглой башни в стене была небольшая калитка.



В’їзна вежа – це досить монументальна споруда, виконувала роль головного, захищеного з усіх боків, в’їзду на територію монастиря. Прямокутний у плані (вище другого ярусу з переходом на восьмерик), об’єм вежі наполовину висунутий за лінію оборонних мурів. З напільного боку арка проїзду втоплена у прямокутну нішу, яка у випадку небезпеки щільно зачинялась дерев’яним настилом підйомного мосту. Для забезпечення такої системи перед воротами був улаштований штучний локальний рів, призначений для стримання миттєвої атаки ворожої кінноти. Для відбиття бокових нападів на західному та східному фасадах на рівні першого ярусу передбачено дві гарматні стрільниці. Ще дві стрільниці, розміщені вертикально над проїзною аркою, призначалися для контролю за простором перед воротами. Аналогічно розташовані стрільниці виходять на монастирське подвір’я. Перший і другий яруси вежі перекриті цегляними склепіннями, на які підіймалися сходами, прокладеними в товщі стіни. Як і інші, в’їзна вежа була накрита ґонтовим наметовим дахом у верхній частині якого, можливо, був майданчик для вартового.
В’їзна вежа була надбудована та перетворена на монастирську дзвіницю наприкінці XIX ст., але за архівними матеріалами та результатами натурних досліджень вдалося скласти обгрунтовані пропозиції з відновлення вірогідного первісного вигляду споруди. Ділянка муру між напівкруглою і в’їзною вежами в принципі подібна до попередніх, проте східна куртина південної стіни, яка була повністю зруйнована під час будівництва на її місці споруди так званої школи, мала деякі суттєві відмінності. По-перше, згідно з архівними креслениками, вона позбавлена мерлонів, по-друге, спосіб і місце розташування стрільниць на площині стіни свідчать, що вони, очевидно, залежали від внутрішнього розпланування якоїсь невизначеної споруди, яка безпосередньо прилягала до муру.
—————
Въездная башня - это довольно монументальное сооружение, выполняла роль главного, защищенного со всех сторон, въезда на территорию монастыря. Прямоугольная в плане (выше второго яруса с переходом на восьмерик), объем башни наполовину выдвинут за линии оборонных стен. С напольной стороны арка проезда утоплена в прямоугольную нишу, которая у случае опасности плотно закрывалась деревянным настилом подъемного моста. Для обеспечения такой системы перед воротами был устроен искусственный локальный ров, предназначенный для сдерживания мгновенной атаки вражеской конницы. Для отражения боковых нападений на западном и восточном фасадах на уровне первого яруса предусмотрено две орудийные бойницы. Еще две бойницы, расположенные вертикально над проездной аркой, предназначались для контроля за местом перед воротами. Аналогично расположеные бойницы выходят на монастырский двор. Первый и второй ярусы башни перекрыты кирпичными сводами, на которые поднимались по лестнице, проложенной в толще стены. Как и другие, въездная башня была накрыта гонтовой палаточной крышей в верхней части которой, возможно, была площадка для часового.
Въездная башня была надстроена и превращена в монастырскую колокольню в конце XIX в., Но по архивным материалам и результатам натурных исследований удалось составить обоснованные предложения по восстановлению вероятного первоначального вида здания. Участок стены между полукруглой и въездной башнями в принципе подобный предыдущим, однако восточная куртина южной стены, которая была полностью разрушена во время строительства в её месте сооружения так называемой школы, имела некоторые существенные различия. Во-первых, согласно архивным чертежам, она лишена мерлонов, во вторых, способ и место расположения бойниц на плоскости стены показывают, что они, очевидно, зависели от внутренней планировки какого то неопределенного сооружения, непосредственно прилегавшего к стене.





Південно-східна вежа та східна куртина. Ця вежа донині також не збереглася, її залишки, зображені на архівних креслениках другої половини XIX ст., були, вірогідно, знесені під час будівництва на цьому місці двох пізніших будинків. Як з’ясувалося в ході археологічних досліджень, це була друга в складі комплексу вежа, що мала криволінійний, близький до кола, план. Про вигляд надземної частини споруди відомостей майже не існує, тому при відтворенні її первісної форми були використані як результати досліджень та порівняльного аналізу існуючих веж комплексу, так і дані чисельних аналогій. Отже, можна припустити, що південно-східна вежа мала три яруси з, скоріше за все, гарматними стрільницями, розташованими так, щоб максимально контролювати південно-східний фланг оборони фортеці. Загальну висоту вежі розраховано згідно з існуючими, дах мусив бути конусоподібним. Перший ярус вежі перекривався склепінням, другий – плоским настилом по дерев’яних балках. Враховуючи те, що під час розкопок підмурків споруди знайдено кілька фрагментів лекальної кутоподібної цегли, вирішено ввести на фасаді на рівні третього ярусу декоративний поясок типу поребрик.
Периметр стін монастиря, від південно-східної вежі до останньої – північно-східної, замикає східна куртина. Принципово її устрій також не відрізняється від інших. Це мурована стіна з мерлонами і рядом стрільниць під ними. Для господарських потреб у ній передбачено дві хвіртки. Перша розташована близько середини стіни і з напільного боку оздоблена над аркою вимурованим в цеглі хрестом, друга, ближча до південно-східної вежі, належала, скоріше за все, до згаданої вище споруди, що тулилася до східної куртини південної стіни.
—————
Юго-восточная башня и восточная куртина. Эта башня до сих пор также не сохранилась, ее остатки, изображенные на архивных чертежах второй половины XIX в., Были, вероятно, снесены при строительстве на этом месте двух более поздних домов. Как выяснилось в ходе археологических исследований, это была вторая в составе комплекса башня, имевшая криволинейный, близкий к кругу, план. О виде надземной части сооружения сведений почти не существует, поэтому при воспроизведении ее первоначальной форме были использованы как результаты исследований и сравнительного анализа существующих башен комплекса, так и данные многочисленных аналогий. Следовательно, можно предположить, что юго-восточная башня имела три яруса, скорее всего с орудийными бойницами, расположенными так, чтобы максимально контролировать юго-восточный фланг обороны крепости. Общую высоту башни рассчитали согласно существующим, крыша должена была быть конусообразной. Первый ярус башни перекрывался сводом, второй - плоским настилом по деревянным балкам. Учитывая то, что во время раскопок фундамента сооружения найдено несколько фрагментов лекального углоподобного кирпича, решено было ввести на фасаде на уровне третьего яруса декоративный поясок типа поребрик.
Периметр стен монастыря, от юго-восточной башни до последней - северо-восточной, замыкает восточная куртина. Принципиально ее устройство также не отличается от других. Это каменная стена с мерлонами и рядом бойниц под ними. Для хозяйственных нужд в ней предусмотрены две калитки. Первая расположена около середины стены и с напольной стороны украшена над аркой выстроеным в кирпиче крестом, вторая ближе к юго-восточной башни, принадлежала, скорее всего, в упомянутому выше сооружения, что прижималась к восточной куртине южной стены.



Північно-східна вежа, як показали архітектурно-археологічні дослідження, є найстарішою за походженням оборонною спорудою комплексу. Ромбоподібна в плані вона має триярусну надземну частину і глибокий підвал, вихід з якого спрямовано на подвір’я вздовж східної стіни. Підвал і перший ярус вежі перекриті коробовими склепіннями, другий – плоским настилом по дерев’яних балках. Як і інші прямокутні, північно-східна вежа має по одній стрільниці з кожного боку, за винятком південного -тут на верхньому ярусі існувала пара отворів-стрільниць в обрамленні круглих ніш, схожих на ті, що прикрашають південні контрфорси Успенської церкви. Південний та східний фасади під третім ярусом декоровано стрічкою поребрика. Дах традиційно наметовий, вкритий гонтою.
—————
Северо-восточная башня, как показали архитектурно-археологические исследования, является старейшим по происхождению оборонительным сооружением комплекса. Ромбовидная в плане она имеет трехъярусную надземную часть и глубокий подвал, выход из которого направлен на двор вдоль восточной стены. Подвал и первый ярус башни перекрыты коробчатыми сводами, второй - плоским настилом по деревянным балкам. Как и другие прямоугольные, северо-восточная башня имеет по одной бойнице с каждой стороны, за исключением южного -здесь на верхнем ярусе была пара отверстий-бойниц в обрамлении круглых ниш, похожих на те, что украшают южные контрфорсы Успенской церкви. Южный и восточный фасады под третьим ярусом декорированы лентой поребрика. Крыша традиционно палаточная, покрытый гонтом.



Монастирська дзвіниця, мабуть, єдина споруда монастирського архітектурного ансамблю, про яку поки що не знайдено ніяких відомостей. Виявлені в ході археологічних розкопок вкрай порушені, дещо ромбоподібні в плані підмурки завтовшки близько 2 м, дозволяють вважати, що зникла споруда повинна була мати не менше трьох ярусів і витримувати значне статичне навантаження від багатотонних дзвонів. До того ж її східна стіна, принаймні на першому ярусі, дещо ширша за інші, що свідчить на користь існування в її товщі внутрішньо-стінних сходів, так, як це зроблено в Успенській церкві та в’їзній вежі. Щодо зовнішнього вигляду дзвіниці, то, враховуючи певні архітектурні закономірності Зимненського комплексу, можна припустити, що він був подібним до в’їзної вежі. До речі, такий тип мурованих або рублених дзвіниць досить поширений на Волині.
—————
Монастырская колокольня, пожалуй, единственное сооружение монастырского архитектурного ансамбля о которой пока не найдено никаких сведений. Выявленные в ходе археологических раскопок крайне разрушенные, несколько ромбовидные в плане фундаменты толщиной около 2 м, позволяют считать, что исчезшее сооружение должно было иметь не менее трех ярусов и выдерживать значительную статическую нагрузку от многотонных колоколов. К тому же ее восточная стена, по крайней мере на первом ярусе, несколько шире других, что говорит в пользу существования в ее толще внутренне стенных лестниц, так, как это сделано в Успенской церкви и въездной башне. Что касается внешнего вида колокольни, то, учитывая определенные архитектурные закономерности Зимненского комплекса, можно предположить, что он был подобен въездной башни. Кстати, такой тип каменных или бревенчатых колоколен достаточно распространен на Волыни.





Троїцька церква є мініатюрною за розмірами церквою-каплицею, яка розташована за межами монастирського подвір’я на невеликій терасі і північного схилу пагорба, нижче Успенської церкви і орієнтована на схід. Це двочасна компактна споруда зального типу з квадратним у плані основним об’ємом і рівновисокою з ним вівтарною частиною. Над основним об’ємом підіймається круглий світловий барабан на пандативах з віконцями на чотири боки. Світловий барабан і вівтарна частина перекриті баневими склепіннями з підвищеннями – скуфіями, над якими влаштовані конічні, покриті гонтою дахи з хрестами. Фасади церкви не мають декору, проте загальна виразність образу досягається здебільшого за рахунок вдалих пропорцій і високої пластичності форм. Особливо це відчувається в інтер’єрі. В цілому пам’ятка збереглася донині без суттєвих переробок, тому при відтворенні її оригінального вигляду ускладнень не виникало.
У минулому Троїцька церква, скоріше за все, виконувала певну функцію в системі підземних споруд монастиря, проте її естетичну роль у формуванні силуету ансамблю Святогірського монастиря важко переоцінити.
—————
Троицкая церковь является миниатюрной по размерам церковью-часовней, которая расположена за пределами монастырского двора на небольшой террасе северного склона холма, ниже Успенской церкви и ориентирована на восток. Это двочасное компактное сооружение зального типа с квадратным в плане основным объемом и равновысокой с ним алтарной частью. Над основным объемом поднимается круглый световой барабан на пандативах с окошками на четыре стороны. Световой барабан и алтарная часть перекрыты купольных сводами с повышениями - скуфью, над которыми устроены конические, покрытые гонтом крыши с крестами. Фасады церкви не имеют декора, однако общая выразительность образа достигается в основном за счет удачных пропорций и высокой пластичности форм. Особенно это ощущается в интерьере. В целом достопримечательность сохранилась до наших дней без существенных переделок, поэтому при воспроизведении ее оригинального вида осложнений не возникало.
В прошлом Троицкая церковь, скорее всего, выполняла определенную функцию в системе подземных сооружений монастыря, однако ее эстетическую роль в формировании силуэта ансамбля Святогорского монастыря трудно переоценить.





Підземні споруди. Як уже зазначалося, певного значення в оборонній структурі Святогірського монастиря мали підземні ходи – печери. Це склеписті галереї, викопані на невеликій глибині в материковому грунті, що перетинають двома гілками („А” і „Б”) територію монастирського подвір’я з півночі на південь. Згідно з матеріалами археологічних досліджень і історичними даними вдалося з’ясувати, що печери, крім суто монастирських функцій, при потребі забезпечували таємні виходи за межі монастиря. Гілка „Б” в південному напрямку закінчувалась маленькою підземною капличкою, а в північному – прямувала, повторюючи рельєф, круто вниз -до джерела води біля річки Луга, що мало важливе значення під час облоги фортеці. Гілка „А”, вірогідно, з’єднувала Троїцьку церкву з монастирським крипторієм і спочатку, скоріше за все, не мала сполучення з гілкою „Б”.
Окремі ділянки підземних галерей наприкінці XIX ст. були розширені і обкладені зсередини цеглою, інші – засипані або обвалені, тому повномасштабне їх дослідження виявилося вкрай ускладненим.
—————
Подземные сооружения. Как уже отмечалось, определенное значения в оборонной структуре Святогорского монастыря имели подземные ходы - пещеры. Это сводчатые галереи, выкопанные на небольшой глубине в материковом грунте, пересекающих двумя ветвями ("А" и "Б") территорию монастырского подворья с севера на юг. Согласно материалам археологических исследований и историческим данным удалось выяснить, что пещеры, помимо чисто монастырских функций, при необходимости обеспечивали тайные выходы за пределы монастыря. Ветка "Б" в южном направлении заканчивалась маленькой подземной часовней, а в северном - направлялась, повторяя рельеф, круто вниз - до источника воды у реки Луга, что имело важное значение во время осады крепости. Ветка "А", вероятно, соединяла Троицкую церковь с монастырским крипторием и сначала, скорее всего, не имела сообщения с веткой "Б".
Отдельные участки подземных галерей в конце XIX в. были расширены и обложены изнутри кирпичом, другие - засыпаны или обваленные, поэтому полномасштабное их исследования оказалось чрезвычайно сложным.



Погляд з землі/Взгляд с земли
Успенська церква/Успенская церковь

Джерело/источник:
pslava.info

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка. Моя карта Приватбанку (5363 5426 0205 1337). Для підтримки друзями з поза меж України, доларова карта (5168 7423 3624 9143).

Дякую всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина".
—————
Если Вы имеете желание, и самое главное имеете на это возможность, то можете присоединиться к финансированию проекта. Нам очень приятна и дорога Ваша поддержка. Моя карта Приватбанка (5363 5426 0205 1337). Для поддержки друзьями из за пределов Украины, долларовая карта (5168 7423 3624 9143).

Спасибо всем не равнодушным к нашему Архитектурному наследию и нашему проекту "Украинские Памятки Архитектуры. Наследие".



Проект висловлює свою подяку в допомозі організації зйомок Сіноідальному інформаційно-просвітницькому відділу УПЦ та його голові, Єпіскопу Ірпінському Клименту/Проект выражает свою благодарность в помощи организации съемок Синоидальному информационно-просветительскому отделу УПЦ и его главе, Епископу Ирпенскому Клименту



Технічні партнери весняної експедиції 2017 року/Технические партнеры весенней экспедиции 2017 года.

CANON Україна


та QUADROCOPTER.UA





ну как то так =))

  • 1
грунтовно. Певен - у художньому плані там теж багато чого є цікавого.

Далі ще буде... =)

це добре. Маємо розказувати про нашу країну та історію.
На наступних вихідних поїду у Володимир-Волинський. Дуже вже цікаво ;).

так, є на що глянути, свого часу гарно попрацювали реставратори... ну і тре сказати що догляд краше, ніж забуття, в якому перебуває більшисть пам'яток...

цілком погоджуюся

  • 1
?

Log in

No account? Create an account