m_a_d_m_a_x (m_a_d_m_a_x) wrote,
m_a_d_m_a_x
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Тарноруда Тернопільська. Костел св. Станіслава. 2016.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки ...



Тож, почнемо розповідь про другу Тарноруду розповідью Пустинніковій Ірині…
Невідомо, чи сюди можна легко дістатися громадським транспортом. Сумніваюся - бо глуш. І яка - офіційні сайти стверджують, що населення тернопільської Тарноруди складає всього 24 чоловіка (!!!). Чесно - но гнітючого враження, від Тарноруди не було. Хоча... Що я там знаю про життя цього сільця. Їх же, Тарноруд, дві: по одній на два збручанських береги. А колись Тарноруда була єдина і була містечком родини Одровонжів, відомим ще з 1578 року.





2008






Про цей костел інформації годі шукати: і в "Землі Тернопільській "("Джура", 2004), і в виданих київським видавництвом "Грані-Т" "Двох берегах Збруча" про нього немає ані букви. І про село теж. А про те, що там є костел, можна дізнатися завдяки чудовій книзі Ігоря Седельника "Парафії, костели та каплиці. Івано-Франківська, Тернопільска і Чернівецька області" (Львів, 2006).







2008. Плебанія.


2016.


зверніть увагу на ключі/обратите внимание на ключи


Хоча все могло бути значно менш цікавим, якби нас не примітив юний блондин Андрійко з Козлова, який приїхав в Тарноруду до бабусі. Він взявся позвати дідуся, в якого є ключі від храму, а ще розказав все, що про костел знав. І дідусь теж. А коли візуальну картинку доповнюють звукові образи, дуже часто враження підсилюються. І це круто.
(Мене ж сюди привіз пономарь з Тарноруди Хмельницької, а відкривала храм нам дуже привітна бабуся).





зайдемо всередину/зайдем во внутрь












Хоча довіряти всьому, що говорилося про костел, все-таки не варто. Його називають "дуже старим", хтось навіть спробував його датувати XVI століттям, але ж над входом до храму висить таблиця, з якої зрозуміло, що святиня зведена коштом княгині Ізабели Чарторийської та князя Станіслава Любомирського в 1816 році. З книги відомо, що католицька парафія в Тарноруді на правому березі Збруча виникла в 1643 році завдяки старанням Катерини Сенявської.

















Освячено зведений у 1816 році костел було 28 травня 1827 року. Віруючих було чимало: понад 1500 чоловік станом на 1885 рік... На початку ХХ століття двома тисячами місцевих прихожан опікується з 1903 року отець Михайло Кордецький. Після Другої світової війни храм, як і водиться, закрили совіти. Повернули його віруючим крихітної римо-католицької громади у 1990 році. На сьогодні проведен зовнішній ремонт костела та перекрит новою бляхою дах, після чого більш нема старої сігнатуркі - замість неї якась тумба.





но вернемось до костелу








Ізабела Чарторийська звела ще кілька костелів в селах, сусідніх з Тарнорудою.
Тож те, що всі називають "старістю", в даному разі більше стосується закинутості. Хоча... Хоча костелу (він все-таки діючий з 1990 рок, на свята прибуває священик з Підволочиська) дуже пощастило на паламаря. Він ревно оберігає все майно, слідкує за порядком, турбується про святиню. Скажімо, є тут фігура Ісуса (на вигляд мармур, але можу помилятися), якій поки що в храмі не знайшлося місця - так вона дбайливо прикрита килимком і стоїть біля органу.

















Від органу лишився лише скелет - та всі збережені труби покладені поруч, а раптом колись згодяться? І навіть в покійницькій поруч з дзвіницею (бррррррр) все ще зберігаються кілька старих стільців та інший мотлох... Чи, приміром, дзвони, відлиті в 1927 році. В радянську епоху їх закопали, а зараз відкопали, почистили і повісили на місце. Збереглися старі величезні дерев'яні шафи з керамічними ручками, стара хресна дорога, ікони. Про одну навіть було сказано, що то ХІ століття. Хоча то, звичайно, не воно.





















Певну увагу приділяють і фігурі святого Яна Непомука (селяни впевнені, що це фігура Антонія) з 1806 року. Скульптуру почистили, хоча помітно, що колись кам'яна фігура була розмальована. На постаменті ще видніється дата і напис "Пробощ Тарноруди". Також, дідусь розповідав, що від костелу йшов невеликий підземний хід. Типово замкова така легенда. :)
Ну ось і все про цю маленьку Тарноруду та її невеликий, но такий цікавий костел…

ще трохи фото, що не увійшли в основну розповідь

Захристія








Погляд на останок



Джерела:
http://www.castles.com.ua/tarnoruda.html
http://andy-travel.com.ua/tarnoruda
http://ishchuk.net/Podorozhi/Ukraine/Hmelnytska/Volochyski/Tarnoruda/


Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проекту: на експедиції і існування блогу та файлосховища.

Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.





ну як то так =))
Tags: Тернопольщина, Тернопілля, костел
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 1 comment