m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Гусятин. Бернардинський костел/Наследие. Гусятин. Бернардинский костел.

нагадую, там де це можливо, по кліку дивимося великі картинки .../напоминаю, там где это возможно, по клику смотрим большие картинки...

Цей фотосет зроблен на основі експедиції 2014 року/
Этот фотосет сделан на основе экспедиции 2014 года...



Чистенький, компактний райцентр в південно-східній частині Тернопілля, селище міського типу на берегах Збруча. З боку Хмельниччини, через річку, лежить село з такою ж назвою - Гусятин. Колись обидва поселення складали одне ціле, що тихо-мирно жило в затінку Медоборів. 
Історія селища, заснованого колись на обох берегах Збруча, в чорній яровій долині, пов‘язана з іменем Грицька Кірдея з Нижбірка. Перша письмова згадка належить до 1431р., коли в історичних документах описуються бої поблизу Гусятина між польскими та литовськими князями. Ласий, певно, був шматочок. 
Назва "Гусятин" дійшла до нас ще з тих часів, крізь віки зазнавши фонетичної транскрипції - Всятин, Усятин, Гусятин. 
--------------
Чистенький, компактный райцентр в юго-восточной части Тернопольщины, поселок городского типа на берегах Збруча. Со стороны Хмельниччины, через реку, лежит село с таким же названием - Гусятин. Когда-то оба поселения составляли одно целое, которое тихо-мирно жило в тени Медоборов.
История поселка, основанного когда-то на обоих берегах Збруча, в черной яровой долине, связанная с именем Григория Кирдея с Нижбирка. Первое письменное упоминание относится к 1431 году, когда в исторических документах описывают бои у Гусятин между польскими и литовскими князьями. Лакомым, вероятно, было оно кусочком.
Название "Гусятин" дошло до нас еще с тех времен, сквозь века претерпев фонетические транскрипции - Всятин, Усятин, Гусятин.













Уже в 1455р. поселення отримує Магдебурзьке право і стає власністю войовничого лицаря подільського Яна Сверча з Вільхівця (до Вільхівця - кілометри 4, це вже на хмельницькому березі Збруча), який збудував в Гусятині над крутим берегом Збруча оборонну фортецю з метою затримання татарських нападів. Щоправда, з нинішнього Хмельницького боку берег у річки значно крутіший, та лицарю підійшов і той клаптик землі, де зараз розташована бальнеолікарня і банальні п'ятиповерхівки радянських часів. (Весь Гусятин, здається, мешкає в двох десятках от таких от п'ятиповерхівок). Від замку дуже вже прискіпливий дослідник побачить ледве помітні рештки земляних укріплень. 
Пізніше, в 1574р., Гусятин перейшов у власність Калиновських. В 1610р. Мартин Калиновський збудував у місті парафіяльний костел з монастирем бернардинів. Комплекс споруд міг би бути прикрасою центру міста, але надто він вже обідраний. Ангел плаче над входом до храму. Храм зараз, до речі, діючий. Хоча при бажанні можна знайти й непогані ракурси. Особливо гарно виглядає монастир з боку траси на Пробіжну: тихе плесо озера - і над ним ренесансна споруда з яскраво-червоним дахом. 
--------------
Уже в 1455р. поселение получает Магдебургское право и становится собственностью воинственного рыцаря подольского Яна Сверча с Ольховки (до Ольховки - километра 4, это уже на хмельницком берегу Збруча), который построил в Гусятине над крутым берегом Збруча оборонительную крепость с целью сдерживания татарских нападений. Правда, с нынешней Хмельницкой стороны берег у реки значительно круче, но рыцарю подошел и тот клочок земли, где ныне расположена лечебница и банальные пятиэтажки советских времен. (Весь Гусятин, кажется, живет в двух десятках вот таких вот пятиэтажек). От замка же придирчивый исследователь увидит лишь едва заметные остатки земляных укреплений.
Позже, в 1574 году, Гусятин перешел в собственность Калиновских. В 1610 году Мартин Калиновский построил в городе костел с монастырем бернардинцев. Комплекс сооружений мог бы быть украшением центра города, но слишком уж он стоит ободранный. Ангел плачет над входом в храм. Храм сейчас, кстати, действующий. Хотя при желании можно найти и неплохие ракурсы. Особенно красиво смотрится монастырь со стороны трассы на Пробежную: тихий плес озера - и над ним ренессансное сооружение с ярко-красной крышей.

















Гусятин належав Кам'янецькій дієцезії до 70-80х років XVIIIст. Пізніше кілька десятків років тривав процес перепідпорядкування його Львівській архідієцезії, який завершився у 10-х роках XIXст. Потім знову - Кам'янецькій (1610-1788, 1938-1946). Нині, як і до війни, Гусятин належить Львівській архідієцезії.
------------
Гусятин принадлежал Каменецкой епархии в 70-80х годов XVIII в. Позже несколько десятков лет длился процесс переподчинения его Львовской архиепархии, который завершился в 10-х годах XIX в. Затем снова - Каменецкой (1610-1788, 1938-1946). Сейчас, как и до войны, Гусятин принадлежит Львовской архиепархии.













31 січня 1610 року Валенти Олександр Каліновський, з 1614 року генерал подільських земель, віддав бернардинам збудований невеликий дерев'яний кляштор і костел, а 18 червня того ж року визначив ординарію на 6 монахів. Фундацію прийняв провінціал (на скільки розумію, він не з далекого села був, це чин релігійний) Бонавентура Кржецєк - і відразу взявся за будівництво кам'яного костелу та монастиря. Після смерті в 1620р. фундатора роботами керував його син Марцін Калиновський, майбутній гетьман коронний. 12 грудня 1625 року в кляшторі оселилося 12 ченців. 
Кляштор отримав титул конвента. Тоді ж було закінчено й будівництво барочного костелу середнього розміру. Двоповерхова споруда монастиря примикала до храму. У 1645 році мешкало тут 20 ченців. Бернардини заснували в місті два братства: св.Франциска та св.Анни. В костелі знаходився образ богоматері італійської школи, дар родини Калиновських, що отримали його від одного з варшавських папських нунціїв. 
-----------
31 января 1610 Валенти Александр Калиновский, с 1614 года генерал подольских земель, отдал бернардинцам новопостроенный небольшой деревянный монастырь и костел, а 18 июня того же года определил ординарию на 6 монахов. Новосозданное учереждение принял провинциал (на сколько понимаю, он не из далекого села был, это чин религиозный) Бонавентура Кржецек - и сразу взялся за строительство каменного костела и монастыря. После смерти в 1620 г. основателя работами руководил его сын Марцин Калиновский, будущий гетман коронный. 12 декабря 1625 г. в монастыре поселились 12 монахов.
Монастырь получил титул конвента. Тогда же было закончено и строительство барочного костела среднего размера. Двухэтажное здание монастыря примыкало к храму. В 1645 году проживало здесь 20 монахов. Бернардинцы основали в городе два братства: св.Франциска и св.Анны. В костеле находился образ Богоматери итальянской школы, дар семьи Калиновских, получивших его от одного из варшавских папских нунциев.













У 1648р. Уршула Калиновська, побоюючись нападу козаків, сховала образ та коштовності з костелу. У 1655р. вона дала докладний опис всіх предметів та під присягою зобов'язала себе та своїх спадкоємців повернути коштовності, коли прийде час (гм). А побоювалася пані Уршула не дарма: у 1648 році кляштор було зруйновано. Постійні татарські напади не давали довгий час можливості зробити ремонт як належить, а турецька загроза і взагалі змусила бернардинів залишити місто. Довгі роки кляштор стояв пусткою та потроху занепадав. 
У 1672 році Поділля потрапляє в руки турків. В 1680 р. лишилися лише голі костельні стіни.
--------------
В 1648. Уршула Калиновская, опасаясь нападения казаков, спрятала образ и драгоценности из костела. В 1655г. она дала подробное описание всех предметов и под присягой обязала себя и своих наследников вернуть драгоценности, когда придет время (гм). А опасалась госпожа Уршула не зря: в 1648 году монастырь был разрушен. Постоянные татарские нападения не давали долгое время возможности сделать ремонт как положено, а турецкая угроза и вовсе заставила бернардинцев покинуть город. Долгие годы монастырь пустовал и постепенно приходил в упадок.
В 1672 году Подолье попадает в руки турок. В 1680 году остались только голые костельные стены.













Бернардини тим часом намагалися повернути в Калиновських образ та коштовності. Сини Уршули віддавати такі гарні забавки не хотіли. Дійшло до того, що польський король Міхал Корибут та Трибунал Коронний в Любліні спробували повернути костельне майно - без результату. 
У 1683 р. Гусятин знову стає не турецьким, а польським містечком. Та бернардини повернулися в свою обитель лише 22 вересня 1690 року, після особистого втручання провінціала Даніеля Фольцикевича. Костел був руїною без фасаду та склепінь. Кляштор виглядав не краще. Непросто було пристосувати навіть кілька приміщень для використання. Бернардини вступають в переговори з Калиновськими, просять про допомогу в відбудові. Судові процеси у Львові в 1702 та Кам'янці в 1705 рр. не дали жодного результату. Впертість - родинна риса Калиновських :). Аж коли долею кляштора зацікавився А.Х.Сенявський, великий гетьман коронний, було отримано значну суму. На зібрані гроші розпочалася відбудова, та йшов процес повільно - весь час відчувався брак матеріалів та робітників. Лише енергійний Францішек Помараньський у 1723 р. прискорив відбудову та подарував у 1724 р. костелу образ богоматері гусятинської. 
-------------
Бернардинцы тем временем пытались забрать у Калиновских образ и драгоценности. Сыновья Уршуля отдавать такие красивые игрушки не хотели. Дошло до того, что польский король Михал Корибут и Трибунал Коронный в Люблине попытались вернуть костельное имущество - без результата.
В 1683 г. Гусятин снова становится не турецким, а польским городком. И бернардинцы вернулись в свою обитель лишь 22 сентября 1690 г., после личного вмешательства провинциала Даниэля Фольцикевича. Костел тогда стоял руиной без фасада и сводов. Монастырь выглядел не лучше. Непросто было приспособить даже несколько помещений для использования. Бернардинцы вступают в переговоры с Калиновскими, просят помощи в восстановлении. Судебные процессы во Львове в 1702 г. и Каменце в 1705 гг. не дали никакого результатов. Упрямство - семейная черта Калиновских :). Только когда судьбой монастырю заинтересовался А.Х.Сенявский, великий гетман коронный, была получена значительная сумма. На собранные деньги началось восстановление, и шел процесс медленно - все время ощущалась нехватка материалов и рабочих. Только энергичный Францишек Помаранский в 1723 г. ускорил восстановление и подарил в 1724 году костелу образ Богоматери Гусятинской.













Відбудову закінчили аж у 1728 р. На той час збільшилася кількість монахів, кляштор знов отримав ранг конвенту. Якийсь час там проводилися вчення з моральної теології. Відновили роботу братства. У гробівці костелу ховали самих видатних мешканців міста. У 1770 р. через епідемію в кляшторі загинуло вісім монахів. 
У 1772 р. Гусятин переходить до Австрії. Через те, що місто фактично поділили кордоном на дві частини, справи конвенту пішли гірше: чимало з багатих прихожан жили на іншій стороні Збруча. В самому ж монастирі мешкало 11 капланів, чотири клерика та чотири брата. У 1781 р. гвардіан Базилій Шепєлацький був усунутий владою і приречений на вигнання до Польщі за приховування перед комісією костельних коштовностей. 
--------------
Восстановление закончили только в 1728 году. К тому времени увеличилось количество монахов, монастырь вновь получил ранг конвента. Временами там проводились учения с моральной теологии. Возобновили работу братства. В склепе костела хоронили самых выдающихся жителей города. В 1770 г. из-за эпидемии в монастыре погибло восемь монахов.
В 1772 г. Гусятин переходит во власть Австрии. Так как город фактически поделили рубежом на две части, дела конвента пошли хуже: многие из богатых прихожан жили на другой стороне Збруча. В самом же монастыре проживало 11 капланов, четыре клерика и четыре брата. В 1781 г. гвардиан Базилий Шепелацкий был отстранен от управления и обречен на изгнание в Польшу за сокрытие перед комиссией костельных драгоценностей.













Через еміграцію монахів з Галичини до Польщі у 1785 р. в Гусятині мешкало лише семеро капланів та два брати. 24 червня 1788 р. цісар Йозеф ІІ видав декрет, який призначав гусятинський кляштор до касації. Не допомогло енергійне втручання впливового Еукарпіуша Вейгла, тодішнього провінціала. Бернaрдини залишили Гусятин. Костел стає парафіяльним, монастир переробили на плебанію та міський уряд. 
------------
Из-за эмиграции монахов из Галичины в Польшу в 1785 году в Гусятине проживало только семь капланов и два брата. 24 июня 1788 года император Йозеф Второй издал декрет, которым начинал в Гусятинском монастыре процесс кассации. Не помогло энергичное вмешательство влиятельного Еукарпиуша Вейгла, тогдашнего провинциала. Бернaрдинцы ушли из Гусятина. Костел становится приходским, монастырь перестроили в плебанию и городское правительство.



















В такому стані і пережив монастир буремне століття - аж до 1938 р., коли відомий своїми симпатіями до Кресів Болеслав Твардовський (чи не той самий, що й в Лосячі? Так, той самий!), прислухавшись до прохання бернардинів, повернув їм обитель. 15 серпня 1938 р. єпископ Еугеніуш Базяк віддав шести монахам ще й долю парафії. А ще ченці проводили уроки релігії в місцевих школах. У 1946 р. кляштор знову залишають ченці. Далі - совєцькі будні та повернення храму віруючим в 90-ті роки ХХ ст. 
Зараз, вже після двадцяти років після передання храму назад до римо-католицької церкви, гусятинський костел все так само вимагає ґрунтовного ремонту. Споруда симпатично виглядає з боку Сухоставу: червоний дах над плесом трохи зарослого осокою ставка, провінційна романтика. Зблизька ж все не так райдужно. 
В передбаннику - безголові статуї, які колись, певно прикрашали костел. Склепіння вологі - хоча подекуди все ще можна розгледіти залишки фресок. Бідненько, простенько. Може, колись буде краще?
-------------
В таком состоянии и пережил монастырь бурное века - вплоть до 1938 г., когда известный своими симпатиями к Кресам Болеслав Твардовский (не тот ли, который был и в Лосяче? Да, тот самый!), прислушавшись к просьбе бернардинцев, вернул им обитель. 15 августа 1938 г. епископ Эугениуш Базяк отдал шестерым монахам еще и приход. А еще монахи проводили уроки религии в местных школах. В 1946 г. монастырь снова оставляют монахи. Дальше - советские будни и возвращение храма верующим в 90-е годы ХХ в.
Сейчас, спустя двадцать лет после передачи храма назад римско-католической церкви, Гусятинский костел все так же требует основательного ремонта. Сооружение симпатично выглядит со стороны Сухостава: красная крыша над гладью немного заросшего осокой ручья, провинциальная романтика. При приближении и более тщательном осмотре же все уже не так радужно.
В предбаннике - безголовые статуи, которые когда-то, вероятно украшали костел. Своды влажные - хотя кое-где все еще можно разглядеть остатки фресок. Бедненько, простенько. Может, когда-то будет лучше?







панорама

Heritage. Husiatyn. Kostel.





декілька старих фото Гусятина/несколько старых фото Гусятина






Джерела/источники:
castles.com.ua
husiatyn.ofm.org.ua
nac.gov.pl
pgsca.org
autotravel.ru

Шановні друзі! Допомогти проекту "Українські Пам'ятки архітектури. Спадщина" ви можете через систему PATREON, ставши патроном в нашій обоймі. Заздалегідь дякуємо =) …/
Уважаемые Друзья! Помочь проекту "Украинские памятники архитектуры. Наследие" вы можете через систему PATREON, став патроном в нашей обойме. Заранее спасибо =) ...




ну как то так =))

  • 1
Очень интересно!

завтра будет продолжение - взгляд с небес =)

Буду ждать!)

Гусятін. Бернардинський костел

Пользователь holicin сослался на вашу запись в своей записи «Гусятін. Бернардинський костел» в контексте: [...] Оригинал взят у в Спадщина. Гусятін. Бернардинський костел/Наследие. Гусятин. Бернардинский костел. [...]

  • 1
?

Log in

No account? Create an account