?

Log in

No account? Create an account

m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Більче-Золоте. Костел-усипальниця Сапегів/Наследие. Бильче-Золотое. Костел-усыпльница.



Більче-Золоте знаходиться у Борщівському районі в декількох кілометрах на південь від траси Борщів – Тлусте.
Люди тут жили здавна. Поблизу села виявлено найстаріше на Тернопіллі поселення середнього палеоліту, що має вік близько 50 тисяч років. На території сільради знайдено два поселення трипільської культури (одно з них – в печері Вертеба), скіфські поховання, поселення черняхівської і голіградської культур і, нарешті, залишки давньоруського городища, яке було оточене валами і ровами. Саме поблизу нього у XV столітті неподалік річки Серет виникло поселення із назвою Більче.
---------------
Бильче-Золотое находится в Борщевском районе, в нескольких километрах к югу от трассы Борщев - Тлусте.
Люди здесь жили издавна. Вблизи села обнаружено старейшее на Тернопольщине поселение среднего палеолита, чей возраст около 50 000 лет. На территории сельсовета найдено два поселения трипольской культуры (одно из них - в пещере Вертеба), скифские захоронения, поселения черняховской и голиградской культур и, наконец, остатки древнерусского городища, которое было окружено валами и рвами. Именно вблизи него в XV веке у реки Серет возникло поселение с названием Бильче.











Перша документальна згадка про Більче відноситься до 1482 року. Існує місцева легенда, яка пояснює назву села від дівчини на ім’я Більча, що врятувала селян від злого пана, який обклав селян тяжкими податками. Більча, яку сватав за себе сам пан, вбила злого володаря, а саму рятівницю замурували живцем у кам’яну гору.
-----------
Первое документальное упоминание о Бильче относится к 1482 году. Существует местная легенда, которая объясняет название села от девушки по имени Бильче, которая спасла крестьян от злого господина, который обложил крестьян тягостными налогами. Бильча, которую сватал за себя сам пан убила злого правителя, а саму спасительницу замуровали живьем в каменную гору.







В другій половині XVI століття село входило до Червоногородського повіту Подільського воєводства. Володіли ним магнати Язловецькі. Можливо, що саме вони на початку XVII століття звели в Більчому мурований замок для захисту від татар і турків (перша згадка про замок – 1646 рік). Та, укріплення не дуже справлялися зі своїми функціями: спустошливі напади продовжувалися і не давали гармонійно розвиватися містечку. З приєднанням Поділля до Австрії, коли остаточно зникла загроза турецьких набігів, замок почав занепадати, а згодом його взагалі дозволили розбирати на будівельне каміння. Окремі його рештки ще можна було побачити в першій половині ХХ століття. Остаточно замок припинив своє існування, коли у 70-х роках минулого століття засипали замкові пивниці.
-------------
Во второй половине XVI века село входило в Червоногородский уезд Подольского воеводства. Владели им магнаты Язловецкие. Возможно, что именно они в начале XVII века возвели в Бильче каменный замок для защиты от татар и турок (первое упоминание о замке - 1646 год). Но, укрепления не очень удачно справлялись со своими функциями: опустошительные набеги продолжались и не давали гармонично развиваться городку. С присоединением Подолья к Австрийским территориям, когда окончательно исчезла угроза турецких набегов, замок начал приходить в упадок, а впоследствии его вообще позволили разбирать на строительный камень. Отдельные его остатки еще можно было увидеть в первой половине ХХ века. Окончательно замок прекратил свое существование, когда в 70-х годах прошлого века засыпали замковые подвалы.









З середини XVIII століття Більчем володіли Потоцькі: спочатку Теодор Потоцький, белзький воєвода, а після смерті останнього – його син Адам. За описами 1787 року земельні угіддя села разом з Монастирком становили 1817 моргів, у тому числі 402 морги орної землі, 583 морги лук і городів, мешкало 249 селянських родин, які володіли рештою земель, а усі чоловіки віком понад 14 років обов’язково мали відслужити у війську. За часів Потоцьких у Більчому було розбито парк, залишки якого збереглися до наших днів.
---------------
С середины XVIII века Бильче владели Потоцкие: сначала Теодор Потоцкий, белский воевода, а после смерти последнего - его сын Адам. По описаниям 1787 года земельные угодья села вместе с Монастырком составляли 1817 моргов, в том числе 402 морги пахотной земли, 583 морги лугов и огородов, там проживало 249 крестьянских семей, владевших остальными земель, а все мужчины старше 14 лет обязательно должны были отслужить в армии. Во времена Потоцких в Бильче был разбит парк, остатки которого сохранились до наших дней.









У 1854 році Більче на аукціоні у тодішнього власника графа Іполіта Дуніна-Козицького купує князь Адам Сапєга. Саме родини Сапєгів село зобов’язане своїми пам’ятками, які збереглися до сьогоднішнього дня. У 1866 році вони переплановують парк у ландшафтному стилі. На території парку воєвода віленський, гетьман та канцлер великий литовський Леон Сапєга зводить двоповерховий палац, використовуючи для цього замкове каміння. Сам палац був знищений під час Другої світової, а на його місці збудовано сільський клуб. Все, що залишилося від палацово-паркової архітектури – паркова брама при в’їзді до села з боку Борщова.
--------------
В 1854 году Бильче на аукционе у тогдашнего владельца графа Ипполита Дунина-Козицкого покупает князь Адам Сапега. Именно семье Сапегов село обязано своими памятниками, которые сохранились до сегодняшнего дня. В 1866 году они совершают перепланировку парка в ландшафтном стиле. На территории парка воевода виленский, гетман и канцлер великий литовский Лев Сапега возводит двухэтажный дворец, используя для этого замковые камни. Сам дворец был уничтожен во время Второй мировой, а на его месте был построен сельский клуб. Все, что осталось от дворцово-парковой архитектуры - парковые ворота при въезде в село со стороны Борщева.









У 1890-х роках поселення отримує нову назву – Більче-Золоте, а заодно і статус містечка. Це було поштовхом для розвитку ремісництва та освіти: в містечку проживали ткачі, ковалі, теслярі, бляхарі та інші ремісники, а з 1900 року діяла трирічна загальноосвітня школа. Напевне, що на початку 90-х років ХІХ століття і був зведений в парку костел-усипальниця Сапєгів, який і сьогодні є головною окрасою села. Хоча реєстр місцевих пам’яток датує споруду 1839 роком, що, напевне, є помилкою.
-----------
В 1890-х годах поселение получает новое название - Бильче-Золотое, а заодно и статус города. Это было толчком для развития ремесленничества и образования: в городке проживали ткачи, кузнецы, плотники, жестянщики и другие ремесленники, а с 1900 года действовала трехлетняя школа. Наверное, в начале 90-х годов XIX века и был возведен в парке костел-усыпальница Сапегов, который и сегодня является главным украшением села. Хотя реестр местных достопримечательностей датирует постройку 1839 годом, что, вероятно, является ошибкой.







Відомо, що князь Леон помер саме тут, в своєму маєтку - 8 лютого 1893 року. Чи не була ця споруда придворною капличкою Сапєги за його життя - і усипальнею після його смерті? Була, була. Тут же було поховано й дочку князя Сапєги Ізабелу. Вічний спокій обом отримати не судилося: в 1950-=х рр. рештки батька і доньки було ексгумовано і перенесено на сільський цвинтар. Над новою могилою навіть поставили дерев'яний хрест - щоправда, без жодного на ньому напису.
------------
Известно, что князь Леон умер именно здесь, в своем имении - 8 февраля 1893. Не было ли это сооружение придворной часовней Сапеги при его жизни - и усыпальницей после его смерти? Была, была. Здесь же была похоронена и дочь князя Сапеги Изабелла. Вечный покой обоим получить было не суждено: в 1950 = х гг. останки отца и дочери были эксгумированы и перенесены на сельское кладбище. Над новой могилой даже поставили деревянный крест - правда, без всякой на нем надписи.











Костел невеликий і більше нагадує капличку. Але залишає найтепліші враження: маленька балюстрадка, великі готичні вікна, черепичний дах та декілька родинних гербів Сапєгів надають храму неповторності. Приємно, що костел не покинутий: нещодавно в ньому проведено реставрацію і сьогодні тут час от часу правлять службу греко-католики.
-----------------
Костел небольшой и больше напоминает часовню. Но оставляет самые теплые впечатления: маленькая балюстрадка, большие готические окна, черепичная крыша и несколько семейных гербов Сапегов придают храму неповторимости. Приятно, что костел не забросили: недавно в нем проведена реставрация и сегодня здесь время от времени совершают службу греко-католики.







кадр з відео зі служби/кадр видео со службы


Джерела/источники:
andy-travel.com.ua
castles.com.ua
youtube.com

Шановні друзі! Допомогти проекту "Українські Пам'ятки архітектури. Спадщина" ви можете через систему PATREON, ставши патроном в нашій обоймі. Заздалегідь дякуємо =) …/
Уважаемые Друзья! Помочь проекту "Украинские памятники архитектуры. Наследие" вы можете через систему PATREON, став патроном в нашей обойме. Заранее спасибо =) ...




ну как то так =))

  • 1

Більче-Золоте. Костел-усипальниця Сапегів

Пользователь rudy_ogon сослался на вашу запись в своей записи «Більче-Золоте. Костел-усипальниця Сапегів» в контексте: [...] в Спадщина. Більче-Золоте. Костел-усипальниця Сапегів/Наследие. Бильче-Золотое. Костел-усыпльница. [...]

Дуже гарний і атмосферний!

так, тай ще стоїть в тиши парку...

  • 1