m_a_d_m_a_x (m_a_d_m_a_x) wrote,
m_a_d_m_a_x
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Сутківці. Замок.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки ...



ЗАМОК, XIV-XVII ст. Розташований на довгастому пологом мисі, відділеному від височини, займаної селом, долиною струмка.
У середині XIV ст. на замковому пагорбі існувало Мисове городище, укріплене з північно-західного боку кам'яною оборонною стіною. У другій половині XV ст. на північний захід від нього було розпочато будівництво регулярного баштового замку - одної з опорних точок південної оборонної лінії на шляху вторгнення в південноруські землі татарських полчищ. Стародавня стіна XIV в. стала основою південно-східної оборонної стіни замку.










Поблизу розташоване село Ярмолинці. Воно лежало якраз на горезвісному Кучманському шляху, тому фортеця була тут дуже необхідною - і просто змушена була стати мішенню для татарських набігів. Так, 1567 року фортеця була знищена, але невдовзі відбудована. Останні перебудови замку виконав 1623р. Олександр Балабан, одружений з останньою з Сутківських Варварою (Барбарою).







На першому етапі були зведені його північна і західна вежі. Будівництво було завершено в третій чверті XV ст. зведенням східної і південної веж і одночасним підвищенням висоти оборонних стін. На цьому етапі замок представляв собою прямокутний двір (66х60 м), оточений стінами, по кутах якого стояли п'ятигранні вежі передбастіонного типу. По осі мису до північно-західної стіни примикала квадратна в плані надбрамна вежа. Вежі мали по 4 яруси і з'єднувалися бойовими галереями, що проходили по внутрішньому периметру оборонних стін. З південного сходу і північного заходу були влаштовані рови шириною близько 15 м. В'їзд в замок був з північно-західного боку. У 1567 році споруда була сильно зруйнована, потім під час ремонту стіни частково занижені, деякі бійниці розтесано під вікна. З кінця XVII в. замок втратив оборонне значення.









На даний час територія замкового двору являє собою відносно рівну площадку; з північного сходу і південного заходу вона обмежена природними схилами, з північного заходу і південного сходу збереглися залишки оборонних ровів. У північно-західному рові проглядаються фрагменти мостових опор. На деяких ділянках під шаром дерену простежується периметр стін замку. З п'яти його веж вціліла східна з фрагментом оборонної стіни і частина підлоги стіни північної вежі. Східна вежа - п'ятикутна в плані, меншою стороною звернена в сторону замкового двору. Збереглися неповних три яруси з чотирьох: перший - більш ніж наполовину засипаний землею, другий - з десятьма гарматними бійницями і третій - з шістьма бійницями, розтесано під вікна.









Стіни вежі складені з рваного каменю-вапняку, зовнішні кути викладені з тесаних білокам'яних блоків.
На фасадах між другим і третім ярусами проходить білокам'яний пояс в формі полувала. Конструкція стін тришарова, з забутовкою в ​​середній частині, товщина їх в нижньому ярусі сягає 3 м. В інтер'єрі збереглися гнізда від міжповерхових перекриттів з використанням балок; в товщі стін проходять похилі канали для відводу порохових газів. До найбільш цікавих оборонних пристроїв вежі відноситься машикулі, зовнішній отвір яких закладено, а білокам'яні консольні блоки зрубані в рівні стіни.
Замок належить до типу ранніх регулярних замків, що збереглися в Хмельницькій області. (ПГА, т. 4, с. 232-233)







Крім башти, до наших часів дійшли фрагменти мурів, також просліджуються залишки мосту, який вів через рів до замку.
Є багато легенд про Сутківську твердиню. Так, розказують, що на замчищу на горі біля башт у великі релігійні свята можна побачити багато людей в білих опанчах та кожухах. Особливо часто їх бачать начебто на Великдень, тоді навіть можна почути під землею дзвони, якщо прикласти вухо до землі. Говорять також, що ці видіння дано побачити лише щасливій та чистій душею людині.







В історичних хроніках Сутківці (нині - Ярмолинецький район) вперше згадуються в 1407 році в грамоті литовського князя Вітовта, якій він подарував Хотько Кроатеві (вихідцю з Угорщини) містечко Ярмолинці разом з прилеглими селами. За вірну службу, звичайно. Згодом Сутківці відійшли онукові Кроатія Федору, який і став першим з роду Сутковецьких. Власне на кошти Федора Сутковецького і зведені головні історичні пам'ятки села - церква і замок.







Храм спочатку теж звели як просто укріплення. Є версія, що саме тут була перша резиденція Федора Олехновича. Коли ж на сусідньому пагорбі звели більший замок, то шляхтич з «малого» замку з'їхав, перебудувавши його в храм. Сутковецькі володіли селом до 1593 року. Останнім чоловіком цього роду став Іван Сутковецький. Потім місцевими землями володіли шляхтичі Балабани, а з кінця XVII ст. - Грабянки. В цілому, шляхтичі, як шляхтичі. За винятком хіба що Сутковецького графа Тадея Грабянки.





Згаданий пан здорово поїхав дахом на містиці, чим не забарився скористатися відомий пройдисвіт граф Каліостро. Правда, як у фільмі «Формула кохання» італієць статуй не оживляв. У Сутківцях він займався більш значною справою - синтезував «філософський камінь». Останній, нагадаємо, не тільки нібито перетворював різний мотлох в золото, а й міг дарувати ще й вічну молодість і життя. Тадей Грабянка грошей на оплату праці «мага» і на інгредієнти для «філософського каменю» не шкодував. Якщо хтось подумав, що пану Фаддею золото і молодість потрібні були для того, щоб насолоджуватися життям (дівчата, банкети, полювання і т.п.), то він помиляється. Грабянка хотів змінити світ. Звичайно на краще, тому що був ілюмінатом.





Граф Сутковецкій мав як політичну програму-мінімум - відновлення нової Речі Посполитої (Республіка Світу) в складі союзу Польщі і України, так і створення нової мега-імперії з землями колишньої Візантії (в тому числі Палестиною і північчю Африки). У Сутківцях Каліостро написав Конституцію для задуманої Фаддеем Грабянки республіки, а також розробив для тутешніх масонів ритуал «Непереможного Скіфського Сонця». Основним його атрибутом була «Золота Скіфська Реліквія» - якась особлива золота річ, розкопана в кургані. Тут же, в сутківецькому замку, відбулася презентація обряду. Грунтовно виставивши пана Тадея на гроші, Каліостро втік, а сам граф Сутківецький, досить прогнозовано, незабаром перебрався в каземати петербурзької Петропавлівської фортеці. У Російській імперії традиційно не схвалювали, коли піддані займалися політичною самодіяльністю.





Вже при в'їзді в село стає зрозумілим значення топоніма. У цій місцевості можна почути слово «сутки». Ні, це не суржиковий варіант слова «доба». Сутками називають прохід між пагорбами і схилами. Цих «суток» тут до чорта, звідси і назва. Власне цей посічений ландшафт і став причиною виникнення тут села і укріплень.





«Автобусні» туристи зазвичай милуються стародавньою фортецею з майданчика, який знаходиться метрів за сто від церкви. Щоб дійти до самої цитаделі, потрібно гарненько прогулятися і ще перейти на сусідню гору через «сутки» по дну яких дзюрчить безіменний потічок. Старожили стверджують, що до Першої світової дістатися до замку нібито було простіше - між горами був протягнутий підвісний міст. Хто прогуляється і вибереться на замкову кручу - не пошкодує. На жаль, з чотирьох веж укріплення до теперішнього часу дійшла тільки одна і фрагмент фундаменту іншого, а ще вали та рови. Навколо вцілілої вежі видно специфічні «закопушки» лицарів металодетектора і лопати. Що шукали і що знайшли «чорні археологи» - невідомо. Чи то не золоту «Скіфську Реліквію» графа Каліостро?

панорама


Sutkovtsy. Castle.

У давнину частину обриву дещо підправили, щоб ускладнити його подолання ворогами. Стає зрозуміло, чому мало хто наважувався штурмувати Сутковецький замок. У 1567 р фортеця зазнала сильних руйнувань, після чого її довелося відновлювати мало не заново. Згодом, коли загроза татарських набігів і турецького вторгнення минула, замок втратив оборонне значення і деякий час використовувався як палац. Більшу частину бійниць розширили і перетворили у вікна. В XIX ст. він вже був порожній і поступово руйнувався - це добре видно на малюнку Орди.



Погляд на останок


Джерела:
ukrsekta.info
castles.com.ua
cyfrowe.mnw.art.pl

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.

Карта Монобанку (5375 4141 0522 0577) одержувач Наталья Рітус.

Гаманец на PayPal на адресі madmax@studioavtv.com.ua.

Реквізіти для сплат від юридичних осіб:
р/р 26000500773506
ЄДРПОУ 2023813347
МФО 322669.


Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Архітектурні Пам'ятки . Спадщина".


Технічний партнер проекту:
авторизований роздрібний магазин DJI - dji-kyiv.com


та


хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.




ну як то так =))
Tags: Хмельниччина, замок, руина, руїна
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments