m_a_d_m_a_x (m_a_d_m_a_x) wrote,
m_a_d_m_a_x
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Колочава. Святодухівська церква.

У Колочаві-Горб біля головної дороги, на пагорбі сперечається стрункістю зі смереками музей - дерев'яна Церква Зішестя Святого Духа (Святодухівська Церква). Згідно з написом на одвірку «Создан храм сей 1795 при парохові Іоані Попович при царі Францишкі ІІ майстрові Ференц Текка. Тоді був великий голод». У давні часи голод часто супроводжував верховинське життя і подібні нещастя часом фіксувалися у парохіальних книгах, а в Колочаві запис потрапив навіть на одвірок церкви.









Зроблена без єдиного цвяха, у бароковому стилі церква донині заставляє мліти від захоплення не одного прохожого туриста. Двозрубна тридільна церква струнка і досконала в пропорціях. Головні об’єми дивовижно збалансовані по горизонталі й вертикалі. Висока вежа над бабинцем завершена чудовим бароковим ансамблем з гранчастої бані з дашком, ліхтаря та кулястої главки над ним.


Гоберман Д. Н. Памятники деревянного зодчества Закарпатья. – Ленинград: Аврора, 1970 г.


Макушенко П. И. Народная деревянная архитектура Закарпатья (18 – начала 20 века). – Москва: Стройиздат, 1976 г., с. 126.

В радянські часи комуністи повністю спустошили святиню всередині, а у вівтарі замість образів поставили портрети комуністичних вождів. Божий дім же невірники перетворили на музей атеїзму. Та за іронією долі, саме це й допомогло зберегти архітектуру і зовні церква залишилася недоторканою в своїй первісній красі. Пам'ятку повністю відреставровано у 1969–1970 роках. У 2000 році довкола поставили нову огорожу.


Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с.


1992. Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 469.


1996. Світлина Д. Комбета

На території храму-музею розташовано кілька чеських могил, поховання угорського поштаря. У давнину також поширеною була практика ховати відомих людей та меценатів біля церкви. Це вважалося особливим вшануванням такої особи. Біля дерев’яної церкви Святого Духа ще й досі збереглося чимало таких поховань. Одне із них – невідома могила під деревом, яка відноситься до 80-х років 19 століття. На ній вказано лише прізвище Секереш. Скоріш за все, там лежить якийсь відомий колочавський меценат.







Біля входу до храму стоїть один з найцікавіших пам’ятників села. Присвячений він видатній пам’ятці сакрального рукопису колочавського дяка Івана Лугоша «Перло дорогоцінноє». Композиція має вигляд «робочого місця» літописця: на великому камені лежить розкрита бронзова книга, біля неї - чорнильниця і перо. Поруч стоїть камінь-стілець, на якому нібито щойно сидів автор рукопису. В приміщенні  музею розміщенні копії сторінок рукопису. Сам рукопис зберігається в Ужгородському державному музеї.

так інтер'єр виглядає сьогодні










У вівтарі храму розташована унікальна мироточива ікона, єдина у своєму роді - "Ісус Христос - виноградар”





перенесений з Колочави іконостас в Шелестівської церкви в музеї народної архітектури та побуту в Ужгороді




Осуждение Христа. Икона. XVIII в. Церковь св. Духа, Колочава. Логвин Г.Н. Украинские Карпаты. – М.: Искусство, 1973 г., с. 115.

Дерев'яну двоярусну дзвіницю, що стояла біля церкви, громада перенесла до збудованої неподалік православної церкви й оббила бляхою
Церкву зняли з реєстрації діючих храмів 9 січня 1953 року. Згодом ікони було вмонтовано до іконостасу Шелестівської церкви в Ужгородському музеї архітектури і побуту. Тепер тут діє музей, проводять екскурсії і сакральну пам’ятку колочавці дбайливо охороняють. 


Світлина, 1980 р. Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. с. 471.



Джерела:
kolochava.com
pslava.info
wikipedia.org




ну как то так =))
Tags: Закарпаття, Закарпатье, деревяна дзвіниця, деревяна церква, деревянная церковь
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments