m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Самчики. Садиба. Частина 1/Наследие. Самчики. Усадьба. Часть 1.

Стаття заснована на розповіді Сергія Котелко про Самчики, відвіданих ним 16 жовтня 2008 і моїх квітня у фото 2016/Статья основана на рассказе Сергея Котелко о Самчиках, посещенных им 16 октября 2008 и моих фото апреля 2016.



Самчики колись звалися Замчики.
Маєток стоїть на річці Случ, на правому березі. Відомо воно з часів Яна Самуїла Хоєцького (Jan Samuel Chojecki). Хоєцькі належали до гербу Любич (Lubicz) і були вихідцями з Мозовії. Ян Самуїл і влаштував тут - недалеко від сіл Самчики і Остроковці - свій маєток. Відноситься це швидше за все до початку XVIII століття. Помер Ян Самауіл вочевидь в 1737 році, так як з цього року власником Самчиків стає його син - Франтішек-Казимир Хоєцький (Franciszek Kazimierz Chojecki) (~ 1710 - 1779). Франтішек- Казімр очевидно перейнявся строгими ідеями Ордена Маріаністов, що виник в Польщі в XVII столітті, і побажав бачити батьків-маріаністов у себе в Самчиках. У 1771 році він закінчив тут будівництво костелу, який став резиденцією Ордену.
——————————
Самчики когда то назывались Замчики.
Имение стоит на реке Случ, на правом берегу. Известно оно с времен Яна Самуила Хоецкого (Jan Samuel Chojecki).  Хоецкие принадлежали к гербу Любич (Lubicz) и были выходцами из Мозовии. Ян Самуил и устроил здесь — недалеко от сел Самчики и Остроковцы — свое имение. Относится это скорее всего к началу XVIII века. Умер Ян Самауил очевидно в 1737 году, так как с этого года владельцем Самчиков становится его сын — Франтишек-Казимир Хоецкий (Franciszek Kazimierz Chojecki) (~ 1710 — 1779). Франтишек-Казимир очевидно проникся строгими идеями Ордена Марианистов, возникшего в Польше в XVII веке, и пожелал видеть отцов-марианистов у себя в Самчиках. В 1771 году он закончил здесь строительство костела, ставшего резиденцией Ордена.




Герб Любич (Lubicz), до якого належали Хоєцькі/Герб Любич (Lubicz), к которому пренадлежали Хоецкие

У 1779 році Франтішек помер, маєток успадкував його старший син Ян Непомук Хоєцький (Jan Nepomucen Chojecki) (1748-1817). В історії Польщі відома особистість. Він запам'ятався також тим, що підтримував "сірих і убогих" - калік, старців, сиріт, платив за нездатних селян, будував костьоли, монастирі. Через захоплення Хоєцьких Орденом маріаністов, князь Станіслав Любомирський, який не захотів бачити резиденцію цього ордена в Самчики подав до суду. Почалася судова тяганина, яку Хоєцький програв. Йому довелося покинути Самчики в 1791 році.
Маєток відійшло Петру Судімонтовичу-Чечелю (Piotr Sudymontowicz-Czeczel) (1780-1843). У нас він більш відомий як Петро Чечель. Втім, він був родичем Хоєцьких - його матір'ю була Катерина Хоєцька (Katarzyna Chojecka) (р. ~ 1730), донька Яна-Самуеля і сестра Франциска-Казимира.
——————————
В 1779 году Франтишек умер,  имение унаследовал его старший сын Ян Непомук Хоецкий (Jan Nepomucen Chojecki) (1748-1817). В истории Польши известная личность.  Он запомнился также тем, что поддерживал "сирых и убогих" —  калек, старцев, сирот, платил за неспособных крестьян, строил костелы, монастыри. Из-за увлечение Хоецких Орденом марианистов, князь Станислав Любомирский, который не захотел видеть резиденцию этого ордена в Самчиках подал в суд. Началась судебная тяжба, которую Хоецкий проиграл. Ему пришлось покинуть Самчики в 1791 году. 
Имение отошло Петру Судимонтовичу-Чечелю (Piotr Sudymontowicz-Czeczel) (1780-1843). У нас он более известен как Петр Чечель. Впрочем, он был родственником Хоецких — его матерью была Екатерина Хоецкая (Katarzyna Chojecka) (р. ~ 1730), дочь Яна-Самуэля и сестра Франциска-Казимира. 


Я. Н. Хоєцький/Я. Н. Хоецкий


Оглянемо карту - схему. Кольорами виділені періоди освоєння маєтку - в якому столітті які території були освоєні. Цифрами позначені - 1 - комора ("камора"), 2 - Оранжерея (не збереглася), 3 - сад за стінами, 4 - костел (не зберігся), 5 - стайня і гараж (не збереглися).
——————————
Осмотрим карту — схему. Цветом выделены  периоды освоения имения — в каком веке какие территории были освоены. Цифрами обозначены — 1 — амбар ("камора"),2 — Оранжерея (не сохранилась), 3 — сад за стенами, 4 — костел (не сохранился), 5 — конюшня и гараж (не сохранилась).

А поки розповідь про власників. Отже Судимонт-Чечель. Походження рід веде від Андрія Судимонта, що воював на боці литовського князя Вітовта (пол. Witóld) на Поділлі проти татар. В нагороду за вірну службу Андрію Судимонту дісталися землі на Поділлі, серед інших була земля біля річки Чирва в місцевості Чечелівка. Згодом назва місцевості, в якому розташувалось їх володіння, стало частиною прізвища, причому навіть більш відоме, ніж перша її частина - Судимонт. Один з нащадків Андрія Судимонт-Чечеля, полковник Дмитро Чечель, був комендантом Батурина при Івані Мазепі - в той самий рік, коли Батурин був узятий князем Меншиковим.
Петро Чечель закінчив університет у Вільно, після також був полковником і займав посаду гайсинського старости. Він задумує в Самчиках великі перетворення, запрошує кращі творчі сили. Так, модний в ті роки "природний" англійський парк береться влаштувати в Самчиках знаменитий садово-паркових справ майстер Діонісій Міклер - як ми знаємо, йому належить авторство чи не всіх кращих парків в б. Подільській губернії. Для будівництва палацу Чечель також запрошує не кого-небудь, а архітектора Якуба Кубицького (Jakub Kubicki) (1758-1833), який побудував у Варшаві знаменитий Бельведерський палац, який став резиденцією спочатку Намісника Царства Польського, а тепер - Президентів Польської республіки. Оскільки Кубицький був учнем італійського архітектора Доменіко Мерліні (Domenico Merlini), палац був зведений в класичному стилі, а для його внутрішнього оздоблення, для створення барельєфів, ліпних декорів та статуй в інтер'єрах палацу був запрошений італієць Жан-Батисто Цальяно (Giambattista Cagliano). Італійцю належить і авторство двох чудових левів, яких ми пізніше побачимо і горельєфи на фронтонах палацу. Кубицький ж крім самого палацу будує тут і споруди в парку - оранжерею, китайський павільйон, каплицю, ворота, привратні будинки та інші споруди.
Але повернемося в Самчики. Тут також починається активне культурне життя, маєток відвідують визначні польські поети тих років, які захоплені прекрасним і вмілим поєднанням природи та архітектури. Чечелі влаштовували в Самчиках великі полювання, що тривали більше тижня, на які запрошувалися знатні сусіди, генерали і навіть губернатори. Кавалькада збиралася перед садибою і рухалася по алеях парку до західних воріт, що називався "Мисливськими" де далі був ліс в 300 гектарів ...
——————————
А пока рассказ о владельцах. И так Судимонты-Чечель. Происхождение род ведет от Андрея Судимонта, сражавшегося на стороне литовского князя Витовта (польск. Witóld) в Подолии против татар. В награду за верную службу Андрею Судимонту достались земли в Подолии, среди прочих находилась земля у реки Черва в местности Чечеливка. Со временем название местности, в котором расположилось их владение, стало частью фамилии, причем даже более известной, чем первая ее часть — Судимонт. Один из потомков Андрея Судимонта-Чечеля, полковник Дмитрий Чечель, был комендантом Батурина при Иване Мазепе — в тот самый год, когда Батурин был взят князем Меньшиковым.
Петр Чечель закончил университет в Вильно, после также был полковником и занимал должность гайсинского старосты. Он задумывает в Самчиках большие преобразования, приглашает лучшие творческие силы. Так, модный в те годы "естественный" английский парк берется устроить в Самчиках знаменитый садово-парковых дел мастер Дионисий Миклер — как мы знаем, ему принадлежит авторство едва ли не всех лучших парков в б. Подолськой губернии. Для строительства дворца Чечель также приглашает не кого-нибудь, а архитектора Якуба Кубицкого (Jakub Kubicki) (1758-1833), построившего в Варшаве знаменитый Бельведерский дворец, ставший резиденцией сначала Наместника Царства Польского, а теперь — Президентов Польской республики. Поскольку Кубицкий был учеником итальянского архитектора Доменико Мерлини (Domenico Merlini), дворец был возведен в классическом стиле, а для его внутренней отделки, для создания барельефов, лепных декоров и статуй в интерьерах дворца был приглашен итальянец Жан-Батисто Цальяно  (Giambattista Cagliano). Итальянецу принадлежит и авторство двух замечательных львов, которых мы позже увидим и горельефы на фронтонах дворца. Кубицкий же кроме самого дворца строит тут и сооружения в парке — оранжерею, китайский павильон, часовню, ворота, приватные дома и другие постройки. 
Но вернемся в Самчики. Здесь также  начинается активная культурная жизнь, имение посещают видные польские поэты тех лет, которые восхищены прекрасным и умелым сочетанием природы и архитектуры. Чечели устраивали в Самчиках большие охоты, длившиеся больше недели, на которые приглашались знатные соседи, генералы и даже губернаторы. Кавалькада собиралась перед усадьбой и двигалась по аллеям парка к западным воротам, называвшимся "Охотничьими" где далее был лес в 300 гектар…






Приблизно 1904 рік./Примерно 1904 год.




2008


2016

Тут видно перші зміни в порівнянні з початком ХХ століття - крім нових дверей (раніше вона була повністю скляна), обрамлення сходів на ганку надбудовано для розміщення тут двох чарівних левів. Леви ці переїхали з іншої частини маєтку, про це мова попереду.
——————————
Здесь видны первые изменения в сравнении началом ХХ века — помимо новой двери, обрамления лестницы на крыльце надстроены для размещения тут двух очаровательных львов. Львы эти переехали из другой части имения, об этом речь впереди.


1904 рік. Той же ганок./1904 год. Тоже крыльцо.




П. Чечель/П. Чечель

Як і його дядько Франтішек-Казимир Хоєцький, Петро Чечель був одружений тричі. Однак ця інформація поки не підтверджена. Точно відома лише його перша дружина, якою стала представниця однієї з гілок роду Потоцьких - Текла Фокс-Потоцька (Tekla Fox-Potocka). З нею він нажив трьох дітей як мінімум, всього ж відомо п'ятеро його дітей. Діти від Текли Фокс-Потоцької - Ксаверій, Ян і дочка Юлія. Посада молодшого брата Яна Чечеля (Jan Sudymontowicz-Czeczel) мені не відома, але саме він успадкував маєток в Самчиках. А оскільки справа вже відбувалося в Російській Імперії то звався він тепер Іван Петрович Чечель (~ 1800-1843) і одружений він був на Людвіці Якубовській (Ludwika Jakubowska) (р. ~ 1810)
——————————
Как и его дядя Франтишек-Казимир Хоецкий, Петр Чечель был женат трижды. Однако эта информация пока не подтверждена. Точно известна лишь его первая супруга, которой стала представительница одной из ветвей рода Потоцких — Текла Фокс-Потоцкая (Tekla Fox-Potocka). С ней он прижил троих детей как минимум, всего же известно пятеро его детей. Дети от Теклы Фокс-Потоцкой — Ксаверий, Ян и дочь Юлия. Должность младшего брата Яна Чечеля (Jan Sudymontowicz-Czeczel) мне не известна, но именно он унаследовал имение в Самчиках. А поскольку дело уже происходило в Российской Империи то звался он теперь Иван Петрович Чечель (~1800-1843) и женат он был на Людвике Якубовской (Ludwika Jakubowska) (р. ~ 1810)


Герб Еліта (Еліта), до якого належав рід Чечелів/Герб Элита (Jelita), к которму принадлежал род Чечелей


К.П.Чечель/К.П.Чечель


Феліція, дружина Ксаверія Чечеля./Фелиция, супруга Ксаверия Чечеля.

Приблизно в 1830-му році у подружжя Івана Петровича і Людвіги Чечель народився син Якуб, Яків Іванович Чечель (Jakub Sudymontowicz-Czeczel). Якуб Чечель захоплювався музикою, тримав в маєтку орекстр, управляти яким запросив відомого композитора і деріжера Родеріка серпня Брауна (1817-1861), який керував тут оркестром з 1854 по 1861 року. Заснував першу в Віленській губернії приватну музичну школу. Дружиною його стала Ізабелла Еразмівна Михайлівська (Izabela Michałowska) (у 1887) і було у них троє синів і дві дочки. В той же час Яків Іванович вважав за краще зватися Якубом і став активним участноком польського заколоту 1863 року, в якому він і загинув. Маєток перейшов до його дружини, Ізабелли, але не на довго, маєтки учасників заколоту конфісковували в казну, причому, скарбниця брала на себе і чималі борги маєтків. Оскільки маєток не представляв цінності для армійських або урядових установ, Самчики були продані.
——————————
Примерно в 1830-м году у четы Ивана Петровича и Людвиги Чечель родился сын Якуб, Яков Иванович Чечель (Jakub Sudymontowicz-Czeczel). Якуб Чечель увлекался музыкой, держал в имении оркестр, управлять которым пригласил известного композитора и дирижера Родерика Августа Брауна (1817-1861), управлявшего здесь оркестром с 1854 по 1861год.  Основал первую в Виленской губернии частную музыкальную школу. Супругой его стала Изабелла Эразмовна Михайловская (Izabela Michałowska) (у 1887) и было у них трое сыновей и две дочери. Вместе с тем Яков Иванович предпочитал зваться Якубом и стал активным участником польского мятежа 1863 года, в котором он и погиб. Имение перешло к его супруге, Изабелле, но не на долго, имения участников мятежа конфисковывались в казну, причем, казна принимала на себя и немалые долги поместий. Поскольку имение не представляло ценности для армейских или правительственных учреждений, Самчики были проданы.


Ізабелла Чечель, остання власниця Самчиків з роду Чечелів
——————————
Изабелла Чечель, последняя владелица  Самчиков из рода Чечелей

Придбала Самчики купецька сім'я Ляшкова. Парфентій Купріянович Ляшков - син новоград-волинського купця I-ї гільдії і житомирського II- ї гільдії купця. Його батько, Купріян Абрамович Ляшков займав посаду директора Губернського опікунського комітету при в'язницях. Займався будівництвом - був головним підрядником при будівництві Преображенського кафедрального собору в Житомирі. Як і мабуть всі купецькі сім'ї тих років, вважав своїм обов'язком займатися благодійною діяльністю - брав участь в реконструкції Покровського храму в Житомирі. Користувався повагою і в 1875 - 1882 року навіть був обраний житомирським Міським Головою. Його син Парфентій, в 1870-му році продає свій маєток за 40 тисяч рублів.——————————
Приобрела Самчики купеческая семья Ляшковых. Парфентий Куприянович Ляшков — сын новоград-волынского купца I-й гильдии и житомирского II- й гильдии купца. Его отец, Куприян Абрамович Ляшков занимал доджность директора Губернского попечительского комитета о тюрьмах. Занимался строительством —  был главным подрядчиком при строительстве Преображенского кафедрального собора в Житомире. Как и пожалуй все купеческие семьи тех лет, считал своим долгом заниматься благотворительной деятельностью — участвовал в реконструкции Покровского храма в Житомире. Пользовался уважением и в 1875 — 1882 году даже был избран житомирским Городским Головой. Его сын Парфентий, в 1870-м году продает свое имение за 40 тысяч рублей.




Горельєфи і фриз від Цальяно/Горельефы и фриз от Цальяно








А ось і леви. Але Жан Батісто Цальяно спорудив їх кілька в іншому вигляді і в іншому місці встановив. Раніше на кожному з левів сиділо янголятко, і знаходилися вони на воротах з прибрамного комплексу. Втім, пізніше ми це побачимо.
——————————
А вот и львы. Но Жан Батисто Цальяно соорудил их несколько в другом виде и в другом месте установил. Ранее на каждом из львов сидел ангелочек, и находились они на воротах с привратного комплекса. Впрочем, позже мы это увидим.

Покупець, представник стародавнього роду, колезький радник Олександр Іванович Угримов, служив чиновником з особливих доручень у Міністерстві Фінансів. Батько Олександра Івановича, Іван Олександрович Угримов (17? -18?), Був поміщиком і підприємцем, володіла великими полотняними фабриками в Ярославській губернії і іншими підприємствами в м Александрові Володимирській губернії. Олександр Іванович придбав Самчики для свого сина Івана Олександровича Угримова.
——————————
Покупатель, представитель древнего рода, коллежский советник Александр Иванович Угримов, служивший чиновником по особым поручениям в Министерстве Финансов. Отец Александра Ивановича, Иван Александрович Угримов (17?-18?), был помещиком и предпринимателем, владевшем крупными полотняными фабриками в Ярославской губернии  и другими предприятиями в г. Александрове Владимирской губернии.  Александр Иванович приобрел Самчики для своего сына Ивана Александровича Угримова.


О.І.Угрюмов /А.И.Угримов

Отже власником Самчиків став Іван Олександрович Угримов (1837-1905). Коли батько купив йому цей маєток, йому було 33 роки, до цього часу він закінчив Московксій Університет. Служив секретарем повітового Ватажка дворянства, почесним Світовим суддею, мав цивільний чин губернського секретаря. У житті Самчиків Іван Олександрович запам'ятався своєю діяльністю в галузі освіти і культури. Він посторить і містив однокласне народне училище (школу) Міністерства Народної Освіти. Для селян він влаштовував у Самчиках концерти народної музики. Місцевій церкві він подарував церковне начиння і книги для богослужінь
——————————
Итак владельцам Самчиков стал Иван Александрович Угримов (1837-1905). Когда отец купил ему это имение, ему было 33 года, к этому времени он окончил Московский Университет.  Служил секретарем уездного Предводителя дворянства, почетным Мировым судьей, имел гражданский чин губернского секретаря. В жизни Самчиков Иван Александрович запомнился своей деятельностью в области просвещения и культуры. Он построил и содержал одно-классное народное училище (школу) Министерства Народного Просвещения.Для  крестьян он устраивал в Самчиках концерты народной музыки. Местной церкви он подарил церковную утварь и книги для богослужений


І.О.Угрюмов/И.А.Угримов

При Івані Олександровичі Угрімові культурне життя Самчиків стало одним із центрів культурного життя. Перерахуємо деяких найбільш відомих відвідувачив. Професор по кафедрі історії загальної літератури Московського університету, шекспірознавець Микола Ілліч Стороженко, а також професор Петербурзького Університету Олександр Миколайович Веселовський. Автор "Тлумачного словника російської мови" Дмитро Миколайович Ушаков, був Михайло Матвійович Стасюлевич - російський історик, публіцист, громадський діяч, редактор і видавець журналу «Вісник Європи». Академік Іван Іванович Янжула і видатнй вчений - ботанік професор Іван Федорович Шмальгаузен, який приїхав описати рослинність прекрасного парку в Самчиках. Бував ту і видатною російський юрист, суддя Анатолій Федорович Коні. Був і інший відомий правознавець тих років - Спасович Володимир - адвокат, політик і публіцист, літературний критик та історик польської літератури. Запрошувалися і відомі виконавці тих років - наприклад, концертмейстер Великого Театру, скрипаль-віртуоз і композитор Василь Васильович Безекірскій, піаністка Софія Казимирівна Познанська, учениця Рубінштейна, пізніше професор Варшавської консерваторії, або Карл Антонович Кламрот (Karl Klamroth) - перший скрипаль, а потім концертмейстер великого театру.
——————————
При Иване Александровиче Угримове культурная жизнь Самчиков стала одним из центров культурной жизни. Перечислим некоторых наиболее известных посетителей. Профессор по кафедре истории всеобщей литературы Московского университета, шекспировед Николай Ильич  Стороженко, а также  профессор Петербургского Университета Александр Николаевич Веселовский. Автор "Толкового словаря русского языка" Дмитрий Николаевич Ушаков, был Михаил Матвеевич Стасюлевич — русский историк, публицист, общественный деятель, редактор и издатель журнала «Вестник Европы». Экономист и статистик, академик Иван Иванович Янжула и выдающийся ученый — ботаник профессор Иван Федорович Шмальгаузен, приехавшый описать растительность прекрасного парка в Самчиках. Бывал тут и  выдающейся русский юрист, судья Анатолий Федорович Кони. Был и другой известный правовед тех лет — Владимир Данилович Спасович — адвокат, политик и публицист, литературный критик и историк польской литературы. Приглашались и известные исполнители тех лет — например, концертмейстер Большого Театра, скрипач-виртуоз и композитор Василий Васильевич Безекирский, пианистка София Казимировна Познанская, ученица Рубинштейна, позже профессор Варшавской консерватории ,или Карл Антонович Кламрот (Karl Klamroth) — первый скрипач, а затем концертмейстер  Большого театра.
Гості садиби Самчики в кінці XIX століття:/Гости усадьбы Самчики в конце XIX века :


А.Ф.Коні/А.Ф.Кони, Спасович В.Д./В.Д.Спасович, І.Ф.Шмальгаузен/И.Ф.Шмальгаузен, В.В.Безекірскій/В.В.Безекирский 




Пройдемося. Ліва сторона садиби. Тераси на обох бічних фасадах - сліди пізніших змін початкового проекту палацу (швидше за все - під час наймасштабнішої переробки 1904 року).
——————————
Пройдемся. Левая сторона усадьбы. Террасы на обоих боковых фасадах — следы более поздних изменений первоначального проекта дворца (скорее всего — во время самой масштабной переделки 1904 года).




Обійдемо будинок і подивимося на парковий його фасад .../Обойдем дом и посмотрим на парковый его фасад…









Головна особливість Самчиків, що садибу пощадив час. Всі хто купував садибу, нічого особливо в ній не міняли, настільки гормонійним і красивим був архітектурний твір пана Якубовського. Чи не надбудовувалися поверхи, чи не пристроювалися прибудови і за радянських часів. Так що ми можемо з вами милуватися прекрасною садибою родом з XIX століття.Саме цей фасад вважається головним. Колись карети під'їжджали сюди через ворота з лівого боку, заїжджаючи прямо під широкий портик, для чого з обох його строн були влаштовані пандуси, нині відсутня.
——————————
Главная особенность Самчиков, что усадьбу пощадило время. Все кто покупал усадьбу, ничего в особо ней не меняли, настолько гармонично и красиво было архитектурное произведение г-на Якубовского. Не надстраивались этажи, не пристраивались пристройки и в советское время. Так что мы можем с вами любоваться прекрасной усадьбой родом из XIX века. Именно этот фасад считается главным. Когда-то кареты подъезжали сюда через ворота с левой стороны, заезжая прямо под широкий портик, для чего с обеих его сторон были устроены пандусы, ныне отсутствующие.







Деякі зміни час звичайно вніс - крім "переїзду" згаданих левів з портика паркового фасаду зник герб Еліта (Jelita), до якого належав рід Чечелів. Зате залишилися горельєфи богинь Афродіти (зліва) і Деметри.
——————————
Некоторые изменения время конечно внесло — помимо "переезда" упомянутых львов с портика паркового фасада исчез герб Элита (Jelita), к которму принадлежал род Чечелей. Зато остались горельефы богинь Афродиты (слева)  и Деметры.




Оригінальні іонічні капітелі колон з головками./Оригинальные ионические капители колон с головками.

Дружиною Івана Олександровича була представниця іншого давнього роду - Марія Павлівна Долгово-Сабурова. У Марії Павлівни це був другий шлюб, за першим чоловіком вона була Бровціна. Як і чоловік, вона займалася прссвітою - відкрила в Самчиках бібліотеку з десятьма відділами, яка пізніше перейшла до народного училища, влаштованому чоловіком. Треба відзначити, що наприклад в 1900-му році у всій Волинській губернії налічувалося всього 9 бібліотек
——————————
Супругой Ивана Александровича была представительница другого древнего рода — Мария Павловна Долгово-Сабурова. У Марии Павловны это был второй брак, по первому мужу она была Бровцина. Как и муж, она занималась просвещением — открыла в Самчиках библиотеку с десятью отделами, которая позднее перешла к народному училищу, устроенному мужем. Надо отметить, что например в 1900-м году во всей Волынской губернии насчитывалось всего 9 библиотек


Марія Павлівна Долгово-Сабурова/Мария Павловна Долгово-Сабурова






Водограй перед парковом фасадом./Фонтан перед парковым фасадом.


Ця фотографія явно зроблена ще при Угрімових - перед садибою немає водограя.Водограй і помітну біля водограю французьку регулярність парку надав останній власник - Шестаков.
——————————
Эта фотография явно сделана еще при Угримовых — перед усадьбой нет фонтана. Фонтан и заметную у фонтана французскую регулярность парку придал последний владелец — Шестаков. 

Як ми розуміємо, господарство у Івана Олександровича було вельми не маленьке, самі поміщики рідко коли самостійно управляли справами свого маєтку, наймаючи для цього керуючих. Ось таким керуючим в Самчиках і був Михайло Петрович Шестаков. Певне відношення поміщика і його керівника були більш ніж теплі - Іван Олександрович навіть хрестив доньку Михайла Петровича. Зі спогадів внука Івана Олександровича Угримова ми дізнаємося, що "... За розповідями тата, це була виключно здатна і діяльна людина, яку Іван Олександрович дуже цінував, любив і всіляко йому допомагав в його розвитку і надавав заступництво для виходу його на більш широку дорогу, відповідну його здібностям і енергії ". Ми пам'ятаємо широке коло знайомств Івана Олександровича Угримова, але згадані звичайно, далеко не всіх. Одним з його знайомих був цукрозаводчик Федір Терещенко -
"Саме нібито дід звів його зі знаменитим тоді багатієм в Україні - Терещенко, який розвинув у нас в Росії виробництво цукру з цукрових буряків. Шестаков став керуючим у Терещенко, одружився з його донькою, швидко пішов у гору і через деякий час сам став дуже заможною людиною. У нього і тоді збереглися близькі, дружні стосунки з дідом, який часто радився з ним з питань ведення свого господарства ".
——————————
Как мы понимаем, хозяйство у Ивана Александровича было весьма не маленькое, сами помещики редко когда самостоятельно управляли делами своего имения, нанимая для этого управляющих. Вот таким управляющим в Самчиках и был Михаил Петрович Шестаков. По видимому отношения помещика и его управляющего были более чем теплые — Иван Александрович даже крестил дочь Михаила Петровича. Из воспоминаний внука Ивана Александровича Угримова мы узнаем, что " … По рассказам папы, это был исключительно способный и деятельный человек, которого Иван Александрович очень ценил, любил и всячески ему помогал в его развитии и оказывал покровительство для выхода его на более широкую дорогу, соответствующую его способностям и энергии". Мы помним широкий круг знакомств Ивана Александровича Угримова, но упомянуты конечно, далеко не всех. Одним из его знакомых был сахарозаводчик Федор Терещенко — 
"Именно будто бы дед свел его со знаменитым тогда богачом на Украине — Терещенко, который развил у нас в России производство сахара из сахарной свеклы. Шестаков стал управляющим у Терещенко, женился на его дочери, быстро пошел в гору и через некоторое время сам стал очень состоятельным человеком. У него и тогда сохранились близкие, дружеские отношения с дедом, который часто советовался с ним по вопросам ведения своего хозяйства".



Михайло Петрович Шестаков став керуючим незліченними цукровими заводами Федора Терещенка. Дружиною Михайла Петровича Шестакова була Софія Семенівна Куксина (1870-1945), внучка Артемія Терещенка, дочка Маріанни Артемівни Терещенко і Семена Лукича Куксіна. На стику століть в родині Івана Олександровича і Марії Павлівни стався розлад - фактично вони розійшлися. Тут і з'явився знову в Самчиках Михайло Петрович Шестаков. Зі слів онука Івана Олександровича Угримова:
- "Шестаков умовив його продати йому цей чудовий маєток разом з усією внутрішньою обстановкою будинку і, як кажуть мої батьки, на дуже невигідних для діда і дуже вигідних для нього, Шестакова, умовах. Крім того, він був довіреною особою діда в його грошових справах, і ця сторона справи також залишила важку пам'ять в сім'ї ... Тут, безсумнівно, можна угледіти і дух часу: йшов в минуле період дворянського землеволодіння і наступав період промислового розвитку, представником якого і був Шестаков.Очевідно, і на покупку маєтку він дивився з чисто ділової точки зору, а питання "моралі", як відомо, в цих випадках відступають на задній план. Ну, а Іван Олександрович був, звичайно, типовий поміщик свого часу, пан, і не вмів, та й не хотів, напевно, вести справи так, як того вимагали обставини і епоха ". *
——————————
Михаил Петрович Шестаков стал управляющим бесчисленными сахарными заводами Федора Терещенко. Женой Михаила Петровича Шестакова была Софья Семеновна Куксина (1870-1945), внучка Артемия Терещенко, дочь Марианны Артемьевны Терещенко и Семена Лукича Куксина.  На стыке веков в семье Ивана Александровича и Марии Павловны произошел разлад — фактически они разошлись. Тут и появился вновь в Самчиках Михаил Петрович Шестаков. Со слов внука Ивана Александровича Угримова:
— "Шестаков уговорил его продать ему это замечательное имение вместе со всей внутренней обстановкой дома и, как говорят мои родители, на очень невыгодных для деда и очень выгодных для него, Шестакова, условиях. Кроме того, он был доверенным лицом деда в его денежных делах, и эта сторона дела также оставила тяжелую память в семье… Здесь, несомненно, можно усмотреть и дух времени: уходил в прошлое период дворянского землевладения и наступал период промышленного развития, коим представителем и был Шестаков.
Очевидно, и на покупку имения он смотрел с чисто деловой точки зрения, а вопросы "морали", как известно, в этих случаях отступают на задний план. Ну, а Иван Александрович был, конечно, типичный помещик своего времени, барин, и не умел, да и не хотел, наверное, вести дела так, как того требовали обстоятельства и эпоха".



Отже в 1902 році Самчики були продані Михайлу Петровичу Шестакову (1856-1926). У тому ж році померла Марія Павлівна, дружина Олександра Івановича. Сам Олександр Іванович, як пише його онук Александ Олександрович Угримов, "трагічно помер в 1905 році" *. У Івана Олександровича і Марії Павлівни було двоє синів, Борис і Олександр. Дитинство обох пройшло в Самчиках, обидва згодом стали видатними вченими.
——————————
Итак в 1902 году Самчики были проданы Михаилу Петровичу Шестакову (1856-1926). В том же году скончалась Мария Павловна, супруга Александра Ивановича. Сам Александр Иванович, как пишет его внук Александр Александрович Угримов, "трагически умер в 1905 году"*. У Ивана Александровича и Марии Павловны было двое сыновей, Борис и Александр. Детство обоих прошло в Самчиках, оба впоследствии стали выдающимися учеными. 


Олександр Іванович (ліворуч) і Борис Іванович Угрюмова. студентські роки./Александр Иванович (слева) и Борис Иванович Угримовы. студенческие годы.

Впрочем, пойдемте лучше погуляем по парку, отвлечемся от грустных мыслей и насладимся красотой золотой осени и усадебного парка…


Парк в Самчиках доглянутий. /Парк в Самчиках ухоженый.


Парк розмежований прямими алеями, і якщо йти від садиби вглиб бачиш одну зі збережених споруд в парку - т.зв. "Сад за стінами" - обмежений стінами квадратний простір, всередині якого колись містився прекрасний сад. На карті, "3".
——————————
Парк разграничен прямыми аллеями, и если идти от усадьбы вглубь видишь одно из сохранившихся сооружений в парке — т.н. "сад за стенами" — ограниченное стенами квадратной пространство, внутри которого некогда помещался прекрасный сад. На карте, "3". 


Всередені "саду за стінами" тепер ... ну самі бачите. /Внутри "сада за стенами" теперь … ну сами видите.


Якщо пройшовши стіни колишнього саду згорнути на ліво, то впираєшся в "Мисливські" ворота, про які я згадував вище.
———————————
Если пройдя стены бывшего сада свернуть на лево, то упираешься в "Охотничьи" ворота, о которых я упоминал выше.


Це кам'яна стіна навколо маєтку, яку звів останній власник маєтку Михайло Шестаков./Это каменная стена вокруг имения, которую возвел последний владелей имения Михаил Шестаков.



Далі буде.../Продолжение следует...




ну как то так =))

  • 1
2 knv_37:
...Прекрасная усадьба! Очень красивый дворец! Очень понравилась статья. Там так полно всё описано...

статью пришлось перемещать на новое место...

будут еще как минимум 2 части (интерьеры и Другие постройки/взгляд с небес) =)


Наследие. Самчики. Усадьба. Часть 2. Интерьеры/Спадщина.

Пользователь kulupa сослался на вашу запись в своей записи «Наследие. Самчики. Усадьба. Часть 2. Интерьеры/Спадщина. Самчики. Садиба. Частина 2. Інтер'єри.» в контексте: [...] ок тут/Начало здесь [...]

  • 1
?

Log in

No account? Create an account