?

Log in

No account? Create an account

m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Чорномін. Палац Чарномского. Частина 2/Наследие. Черномин. Дворец Чарномского. Часть 2.

початок/начало



Микола Миколайович Чарномський був досить цікавою особистістю. Як бачимо, він цілком вписався в російську реальність Польщі, закінчив Царськосельський Ліцей, той самий де навчався Олександр Сергійович Пушкін. На відміну від того, як це часто буває з багатими спадкоємцями, пускають батьківську спадщину пошесть, він був таким же заповзятливим, як і його батько, і значно примножив свої статки. У 1859 році він побудував тут цукрорафінадний завод, ми його побачимо нижче на фотографіях. Також як і у випадку з його батьком, невідомо коли помер Микола Миколайович Чарномський. У нього і його дружини Єлизавети було всього двоє дітей - дочка Марія Миколаївна Чарномського (Maria Czarnomska h. Ślepowron) (1856-1929), 17 серпня 1881 вона вийшла заміж за графа Станіслава Водзіцкого (Stanisław hr. Wodzicki h. Leliwa). На цей раз точно графа, причому з цікавою долею - служачи в австрійській частині Польщі Австрійському імператору Францу-Йосифу, він брав участь в австрійській авантюрі, коли один з австрійських ерц-герцогів - Максиміліан, був проголошений ... Імператором Мексиканською. Там, в Мексиці. граф Станіслав Водзіцкій був майором уланського полку, про що залишив спогади на 168 сторінках - "З уланами Імператора Максиміліана в Мексиці. Спогади офіцера". Треба сказати, що Максиміліан, котоорий Імператор, ноги з Мексики НЕ забрав, а Станіславу вдалося вибратися звідти живим.
Другою дитиною був син - також Микола Миколайович Чарномський (Mikołaj Marian Czarnomski h. Ślepowron). Він народився в 1860 і схоже, не був одружений і відповідно не залишив потомства, припинивши цю гілку Чарномського ... Останньою власницею Чорномин була його сестра, Марія Миколаївна. Цікаво що таким чином Чорномин повинен був перейти в руки графів Водзіцкіх - пам'ятаєте як Чарномський хотів поріднитися з вищою аристократією? Однак тут йому не пощастило - як я вже говорив, останній чоловічий представник гілки Чарномського з Чорномин був бездітний, а у останньої пари власників - Марії Миколаївни та Станіслава Водзіцкого було тільки дві дочки - графині Ізабелла і Марія Водзіцкіе. Хоча як це могло бути (навіть якщо б не було революції) не зрозуміло. Справа в тому, що чоловіком Ізабелли став офіцер Австро-Угорської армії, яка боролася проти Росії в Першу Світову війну …
--------
Николай Николаевич Чарномский был довольно интересной личностью. Как видим, он вполне вписался в русскую реальность Польши, окончил Царскосельский Лицей, тот самый где учился Александр Сергеевич Пушкин. В отличие от того, как это часто бывает с богатыми наследниками, пускающими отцовское наследство поветру, он был таким же предприимчивым, как и его отец, и значительно приумножил свое состояние. В 1859 году он построил здесь сахарорафинадный завод, мы его увидим ниже на фотографиях. Также как и в случае с его отцом, неизвестно когда умер Николай Николаевич Чарномский. У него и его супруги Елизаветы было всего двое детей — дочь Мария Николаевна Чарномская (Maria Czarnomska h. Ślepowron) (1856-1929), 17 августа 1881 года она вышла замуж за графа Станислава Водзицкого (Stanisław hr. Wodzicki h. Leliwa). На этот раз точно графа, причем с интересной судьбой — служа в австрийской части Польши Австрийскому Императору Францу-Иосифу, он участвовал в австрийской авантюре, когда один из австрийских эрц-герцогов — Максимилиан, был провозглашен… Императором Мексиканским. Там, в Мексике. граф Станислав Водзицкий был майором уланского полка, о чем оставил воспоминания на 168 страницах — "С уланами Императора Максимилиана в Мексике. Воспоминания офицера". Надо сказать, что Максимилиан, котоорый Император, ноги из Мексики не унес, а Станиславу удалось выбраться оттуда живым.
Вторым ребенком был сын — также Николай Николаевич Чарномский (Mikołaj Marian Czarnomski h. Ślepowron). Он родился в 1860 и похоже, не был женат и соответственно не оставил потомства, прекратив эту ветвь Чарномских… Последней владелицей Черномина была его сестра, Мария Николаевна. Интересно что таким образом Черномин должен был перейти в руки графов Водзицких — помните как Чарномский хотел породниться с высшей аристократией? Однако тут ему не повезло — как я уже говорил, последний мужской представитель ветви Чарномских из Черномина был бездетен, а у последней четы владельцев — Марии Николаевны и Станислава Водзицкого было только две дочери — графини Изабелла и Мария Водзицкие. Хотя как это могло быть (даже если бы не было революции) не понятно. Дело в том, что мужем Изабеллы стал офицер Австро-Венгерской армии, сражавшейся против России в Первую Мировую войну...



Виходимо до головного фасаду - нас зустрічають шість прекрасних струнких колон портика з трикутним фронтоном … / Выходим к главному фасаду — нас встречают шесть прекрасных стройных колон портика с треугольным фронтоном…





Колони тут такі ж, як і в полукруглом ризаліті на протилежному фасаді. Схожі і гірлянди, але тут вони збереглися не повністю. Вікна схоже і раніше були глухими, або фальш-вікнами (крім двох бічних)
--------
Колонны здесь такие же, как и в полукруглом ризалите на противоположном фасаде. Схожи и гирлянды, но здесь они сохранились не полностью. Окна похоже и раньше были глухими, или фальш-окнами (кроме двух боковых)







Головний фасад у всій красі. Цікаво що нинішня раскраска відповідає оригіналу - палац був пофарбований в темно-жовтий колір, деталі ж були пофарбовані в білий - все як і зараз. Крім обшарпаності.
--------
Главный фасад во всей красе. Интересно что нынешняя раскраска соответствует оригиналу — дворец был выкрашен в темно-желтый цвет, детали же были выкрашены в белый — все как и сейчас. Кроме обшарпанности.







Ось саме цей вид найчастіше згадують, порівнюючи американський Білий Дім і Чорноминській палац - "вид з 20-доларової купюри". Але тут видно ще більшу різницю, ніж на протилежному фасаді. У нашого шестиколонний портик, у американця - чотирьох. Наш портик має п'ять вікон, вашингтонський - тільки три. Вікон з боків у нашого раніше три, у американця - по чотири. Ну і як і раніше відсутня балюстрада зверху. В цілому у них трохи різні пропорції, але дійсно схожі).
--------
Вот именно этот вид чаще всего упоминают, сравнивая американский Белый Дом и Черноминский дворец — "вид с 20-долларовой купюры". Но тут видно еще больше разницы, чем на противоположном фасаде. У нашего шестиколонный портик, у американца — четырех. Наш портик имеет пять окон, вашингтонский — только три. Окон по бокам у нашего по прежнему три, у американца — по четыре. Ну и по прежнему отсутствует балюстрада сверху. В целом у них немного разные пропорции, но действительно похожи).



Схожий фасад американського Білого Дому, для порівняння./Похожий фасад американского Белого Дома, для сравнения.







До головного фасаду підходить кам'яний не те в'їзд не те просто таким чином організовані клумби. Втім клумби ці, як не дивно, збереглися досі, дивіться фотографію вище.
--------
К главному фасаду подходит каменный не то въезд не то просто таким образом организованные клумбы. Впрочем клумбы эти, как ни странно, сохранились до сих пор, смотрите фотографию выше.



Тут видно ці клумби по краях кам'яного схилу. Видно так само і три порте-фенетрі, які були виходом в парк з цього боку. Зараз дві крайні перетворені в прості вікна, а центральна - в потворну двері. Відсутні на жаль два герба - Чарномського і Ярошинських, що прикрашали колись трикутний фронтон.
--------
Здесь видны эти клумбы по краям каменного склона. Видны так же и три порте-фенетре, являвшиеся выходом в парк с этой стороны. Сейчас две крайние превращены в просто окна, а центральная — в уродливую дверь. Отсутствуют к сожалению два герба — Чарномских и Ярошинских, украшавшие когда-то треугольный фронтон.



Так це місце виглядало на початку 1870-х. Малюнок Наполеона Орди./ Так это место выглядело в начале 1870-х. Рисунок Наполеона Орды.



На жаль багато грошей це не завжди багато смаку. В кінці 1890-х роках до будівлі був прибудований новий корпус, назавжди порушивший прекрасні пропорції і красу первісної прибудови Боффо.
--------
К сожалению много денег это не всегда много вкуса. В конце 1890-х годах к зданию был пристроен новый корпус, навсегда нарушевший прекрасные пропорции и красоту первоначальной пристройки Боффо. Как американские президенты 200 лет обходятся без пристроек, ума не приложу…



Герб Слєповрон (Ślepowron), до якого належав рід Чарномського. / Герб Слеповрон (Ślepowron), к которому принадлежал род Чарномских.



Фотографія 1914 року, на якій видно старий і новий корпуси палацу. / Фотография 1914 года, на которой видны старый и новый корпуса дворца.



Як видно на цьому фрагменті верхньої фотографії, перехід між корпусами був виконаний у вигляді галереї з повністю скляними вікнами. Під вікнами видно арочний наскрізний прохід, якого теж немає зараз, що дозволяв проходити від одного фасаду до іншого.
--------
Как видно на этом фрагменте верхней фотографии, переход между корпусами был выполнен в виде галереи с полностью стеклянными окнами. Под окнами виден арочный сквозной проход, которого тоже нет сейчас, позволявший проходить от одного фасада к другому





Цікаво зрозуміти звідки взялася ця ніша в переході-оранжереї? На старій фотографії її не видно, там було суцільно скло вікон. Думаю пояснень може бути два - скажімо, крім відомої переробки палацу в 1890-і роки, була ще одна, яка трапилася вже під час Першої Світової війни, про яку нам нічого не відомо, але сліди якої наявні зараз, або це сліди переробки вже радянського часу , раннього, коли ще були архітектори старого гарту. У ніші видно постамент, на котрий, якщо вірний другий варіант, стояв або бюст Леніна, або який-небудь піонер, тому що після революції тут була школа ... А може який-небудь "товариш", пізніше розстріляний, і тому знятий з постаменту?
--------
Интересно понять откуда взялась эта ниша в переходе-оранжерее? На старой фотографии ее не видно, там были сплошь стекло окон. Думаю объяснений может быть два — скажем, помимо известной переделки дворца в 1890-е годы, была еще одна, случившаяся уже во время Первой Мировой войны, о которой нам ничего не известно, но следы которой на лицо, либо это следы переделки уже советского времени, раннего, когда еще были архитекторы старой закалки. В нише виден постамент, на котором, если верен второй вариант, стоял или бюст Ленина, или какой-нибудь пионер, потому что после революции тут была школа…А может какой нибудь "товарищ", позднее расстрелянный, и потому снятый с постамента?







Новий корпус має центральний ризаліт з балконом. Схоже такий же малюнок решітки був і на балконі над портиком на бічному, "в'їзному" фасаді. / Новый корпус имеет центральный ризалит с балконом. Похоже такой же рисунок решетки был и на балконе над портиком на боковом, "въездном" фасаде.





Тепер трохи про внутрішнє убрання. По східній стіні, там де був головних вхід під втраченим чотирьохколонним портиком, було три однакових приміщення. Середнє, висотою в два поверхи, служило холом, праворуч були кутові спальні покої з одним вікном на бічний фасад і двома на парковий. Зліва від холу була більярдна. До більярдної і до холу примикав довгастий т.зв. "Великий" салон, з двома вікнами на південь (головний фасад), оброблений кремовою штукатуркою. До спальні примикав т.зв. "Синій" салон, поменше, але теж в два вікна, що виходили на парковий фасад. Свою назву він брав від кольору оббивки меблів і драпіровок. В обох салонах стелі були прикрашені орнаментальним ліпленням.
--------
Теперь немного о внутреннем убранстве. По восточной стене, там где был главных вход под утраченным четырехколонным портиком, было три одинаковых помещения. Среднее, высотой в два этажа, служило холлом, справа были угловые спальные покои с одним окном на боковой фасад и двумя на парковый. Слева от холла была бильярдная. К бильярдной и к холлу примыкал продолговатый т.н. "Большой" салон, с двумя окнами на юг (главный фасад), отделанный кремовой штукатуркой. К спальне примыкал т.н. "Синий" салон, поменьше, но тоже в два окна, выходивших на парковый фасад. Свое название он брал от цвета обивки мебели и драпировок. В обоих салонах потолки были украшены орнаментальной лепкой.
Ця колонада зустрічає нас при вході. До речі увійшли ми саме через колишній головний вхід, на східній стіні. / Эта колоннада встречает нас при входе. Кстати вошли мы именно через бывший главный вход, на восточной стене.





Тепер трохи про внутрішнє убрання. По східній стіні, там де був головних вхід під втраченим чотирьохколонним портиком, було три однакових приміщення. Середнє, висотою в два поверхи, служило холом, праворуч були кутові спальні покої з одним вікном на бічний фасад і двома на парковий. Зліва від холу була більярдна. До більярдної і до холу примикав довгастий т.зв. "Великий" салон, з двома вікнами на південь (головний фасад), оброблений кремовою штукатуркою. До спальні примикав т.зв. "Синій" салон, поменше, але теж в два вікна, що виходили на парковий фасад. Свою назву він брав від кольору оббивки меблів і драпіровок. В обох салонах стелі були прикрашені орнаментальним ліпленням.
--------
Теперь немного о внутреннем убранстве. По восточной стене, там где был главных вход под утраченным четырехколонным портиком, было три одинаковых помещения. Среднее, высотой в два этажа, служило холлом, справа были угловые спальные покои с одним окном на боковой фасад и двумя на парковый. Слева от холла была бильярдная. К бильярдной и к холлу примыкал продолговатый т.н. "Большой" салон, с двумя окнами на юг (главный фасад), отделанный кремовой штукатуркой. К спальне примыкал т.н. "Синий" салон, поменьше, но тоже в два окна, выходивших на парковый фасад. Свое название он брал от цвета обивки мебели и драпировок. В обоих салонах потолки были украшены орнаментальной лепкой.



Ця колонада зустрічає нас при вході. До речі увійшли ми саме через колишній головний вхід, на східній стіні. / Эта колоннада встречает нас при входе. Кстати вошли мы именно через бывший главный вход, на восточной стене.



Про ці сходи йдеться в описі інтер'єрів палацу. Говориться що вона дубова ... Але особисто мене не полишає сумнів що це саме ті сходинки, які зустрічали господарів і гостей. Сама сходи можливо оригінальна, але ось їх частина, яку видно на стелі (пофарбована зеленим) - це тихий жах для палацової архітектури ... На другий поверх ми піти не захотіли - внизу було тихо і мирно, нікого, ні душі, зате зверху долинав такий мат -перемат підростаючої молоді, перемжавшийся з якимось ненормальними реготом-іржанням, що хотілося заткнути вуха …
--------
Об этой лестнице говорится в описании интерьеров дворца. Говорится что она дубовая… Но лично меня одолевают сомнения что это именно та лестница, которая встречала хозяев и гостей. Сама лестница возможно оригинальная, но вот ее часть, которая видна на потолке (выкрашена зеленым) — это тихий ужас для дворцовой архитектуры… На второй этаж мы пойти не захотели — внизу было тихо и мирно, никого, ни души, зато сверху доносился такой мат-перемат подрастающей молодежи, перемжавшийся с каким-то ненормальных хохотом-ржанием, что хотелось заткнуть уши…



У цьому ж холі ми знайшли старі пічні заглушки. / В этом же холле мы нашли старые печные заглушки.



Далі ми потрапляємо в прекрасний, величезний бальний зал! / Далее мы попадаем в прекрасный, огромный бальный зал!



Ця частина залу має округлену форму - це ще більше ріднить цей палац з вашингтонським особняком - з тамтешнім Овальним кабінетом. Тут пояснення просте - кругла частина - це той самий ризаліт паркового фасаду, що ми бачили раніше. Просто дивно що він так зберігся.
--------
Эта часть зала имеет скругленную форму — это еще больше роднит этот дворец с вашингтонским особняком — с тамошним Овальным кабинетом. Здесь объяснение простое — скругленная часть — это тот самый ризалит паркового фасада, что мы видели ранее. Просто удивительно что он так сохранился.



Два знімка цієї ж частини Бального залу приблизно 1914 року. Тоді зал був оброблений штукатуркою сірого кольору, а колони, пілястри, карнизи, фризи і інші деталі були білими. Тут видно і те, що вже втрачено назавжди - розетка на стелі, та й весь розпис і ліплення стелі. А там була зображена квадрига, навколо якої танцювали дівчата в легких грецьких сукнях ... Втрачений і прекрасний паркет з різних сортів дерева, що поєднував в собі візерунки та геометричні фігури, похилий римський фриз на двох портиках з коринфськими колонами.
--------
Два снимка этой же части Бального зала примерно 1914 года. Тогда зал был отделан штукатуркой серого цвета, а колоны, пилястры, карнизы, фризы и другие детали были белыми. Здесь видно и то, что уже утрачено навсегда — розетка на потолке, да и вся роспись и лепка потолка. А там была изображена несущаяся квадрига, вокруг которой танцевали девушки в легких греческих платьях… Утрачен и прекрасный паркет из разных сортов дерева, сочетавший в себе узоры и геометрические фигуры, наклонный римский фриз на двух портиках с коринфскими колоннами.



Ну і звичайно втрачені всі меблі, виконані в стилі Людовика-Філіпа і фортепіано, що прикрашало зал. Поруч з портиками видно два бронзово-скляних канделябра на 24 свічки, що спочивали на мармурових колонах.
Не так давно цей зал ремонтували. Як - так просто заклали тріщини і пофарбували в білий колір. Напевно, щоб надати більшого подібності з вашингтонським райкомом, куди жителі Чорномину регулярно пишуть листи з проханнями "відремонтуйте" наш "Білий Дім". Тільки ось відповіді все немає і не буде. Так ось, в ході цього ремонту частина пізньої штукатурки стелі відвалилася, і відкрилося "вікно в минуле" - на стелі побачили те, що описали як "лицарський поєдинок" - очевидно фрагмент тієї самої квадриги з стоячою в ній людиною в латах. Ну і що, запитаєте ви, врятували фрагмент? А нафіга, вибачте, просто замазали штукатуркою. При цьому в повідомленні про це згадувалося слово "реставратори" ...
--------
Ну и конечно утрачена вся мебель, выполненная в стиле Людовика-Филиппа и фортепиано, украшавшее зал. Рядом с портиками видны два бронзово-стеклянных канделябра на 24 свечи, покоившихся на мраморных колоннах.
Не так давно этот зал ремонтировали. Как — да просто заделали трещины и выкрасили в белый цвет. Наверно, чтобы придать большее сходства с вашингтонским райкомом, куда жители Черномина регулярно пишут письма с просьбами "отремонтируйте "наш" Белый Дом". Только вот ответа все нет и не будет. Так вот, в ходе этого ремонта часть поздней штукатурки потолка отвалилась, и открылось "окно в прошлое" — на потолке увидели то, что описали как "рыцарский поединок" — очевидно фрагмент той самой квадриги со стоящим в ней человеком в латах. Ну и что, спросите вы, спасли фрагмент? А нафига, простите, просто замазали штукатуркой. При этом в сообщении об этом упоминалось слово "реставраторы"…



Портики ділять зал на дві частини. За ними видно двоє дверей - дальня з них вела до їдальні. Вона була квадратної форми, досить велика, в три вікна, стіни в якій були пофарбовані в яскраво-жовтий колір, з білою стелею. Навпроти були двоє дверей в згадувані вже Великий і Синій салони. Десь в цій частині був камін з білого мармуру. Середні двері очевидно вели в приміщення звідки були входи в невелику житлову кімнату - зліва і кімнату-шафу - справа. Прямо були залізні господарські сходи на другий поверх.
--------
Портики делят зал на две части. За ними видны две двери — дальняя из них вела в столовую. Она была квадратной формы, довольно большой, в три окна, стены в которой были выкрашены в ярко-желтый цвет, с белым потолком. Напротив были две двери в упоминавшиеся уже Большой и Синий салоны. Где-то в этой части был камин белого мрамора. Средняя дверь очевидно вела в помещение откуда были входы в небольшую жилую комнату — слева и комнату-шкаф — справа. Прямо была железная хозяйственная лестница на второй этаж.



Друга частина (видно за портиками) була прямокутної форми і мала менший розмір. В кінці були три порте-фенетрі, замість яких зараз два вікна і двері в центрі. Оформлена ця частина була скромніше округленої.
--------
Вторая часть (видна за портиками) была прямоугольной формы и имела меньший размер. В конце были три порте-фенетре, вместо которых сейчас два окна и дверь в центре. Оформлена эта часть была скромнее скругленной.





Зправа двері з цієї частини Бального залу вели в бібліотеку. Вони мали два вікна, стіни всі були суцільно в книжкових шафах, де зберігалося кілька тисяч томів видання XIX і ХХ століття, в основному французькою мовою. Тут же був сімейний архів. В бібліотеці була дуже красива паркетна підлога, з повторюваним круговим малюнком. Тут же був мармуровий камін.
--------
Правая дверь из этой части Бального зала вела в библиотеку. Она имела два окна, стены все были сплошь в книжных шкафах, где хранилось несколько тысяч томов издания XIX и ХХ века, в основном на французском языке. Здесь же был семейный архив. В библиотеке был очень красивый паркетный пол, с повторяющимся круговым рисунком. Здесь же был мраморный камин.



Чорномин, приблизно 1914 року, Бібліотека. / Черномин, примерно 1914, Библиотека.



От не пам'ятаю точно де була ця кімната і не можу тому сказати під опис якої з наведених вище вона підходить. / Вот не помню точно где была эта комната и не могу поэтому сказать под описание какой из приведенных выше она подходит.

Деякі приміщення палацу опалювалися за допомогою кахельних печей, але в основному палац опалювався централізовано, гарячим повітрям - це було досить поширено в ті роки. Печі знаходилися в підвалі. звідки по прокладеним в стінах каналам тепле повітря піднімалося вгору, де через спеціальні отвори потрапляло в кімнати. У стінах також були влаштовані "зв'язкові" канали.
У Чорномині не було багатої колекції меблів або творів мистецтва. Можна відзначити дві великі китайські і подібних же розмірів японські вази, кілька картин пізнього періоду, кілька годинників в бронзовій оправі, бронзові свічники, старі східні дивани та столове срібло.
З часом Чорноминський палац став тісним для своїх власників і в 90-х рр XIX століття була зроблена та сама прибудова, що ми бачили вище. Крім прибудови були зроблені і переробки всередині будинку, тому ліплення що ми бачимо, за оцінками єкспертів в основному датується роками після 1890-го, початкової практично немає.
Палац знаходився серед величезного парку. Неподалік був ліс, в якому були прокладені пішохідні алеї і широкі гравійні дороги, що служили для автомобільних поїздок і прогулянок верхи. Уздовж стояли лавки, що запрошували відпочити ...
Навколо палацу, в різних місцях, росли дуже старі господарські дерева. Під одним з них - великим дубом, стояла біломармурова скульптура Божої Матері невідомого італійського скульптора. З білого же мармуру була виконана і інша статуя, що стояла у глибині палацового парку - жіноча фігура з книжкою в руках. У парку росло багато екзотичних дерев - наприклад лимонні і апельсинові, в просторих теплицях росли пальми ...
Ну і звичайно, численні легенди про підземні ходи. Мені вони неабияк набридли, але без них не обходиться жоден палац, та це й зрозуміло. Вони мали дві цілком практичні цілі - служити сховищем для вина і засобом для негайної евакуації в разі загрози для життя. Тому і тяглися на багато кілометрів - щоб мати можливість вийти далеко від палацу ...
--------
Некоторые помещения дворца отапливались с помощью кафельных печей, но в основном дворец отапливался централизовано, горячим воздухом — это было довольно распространено в те годы. Печи находились в подвале. откуда по проложенным в стенах каналам теплый воздух подымался вверх, где через специальные отверстия попадал в комнаты. В стенах также были устроены "связные" каналы.
В Черномине не было богатой коллекции мебели или произведений искусства. Можно отметить две большие китайские и подобных же размеров японские вазы, несколько картин позднего периода, несколько часов в бронзовой оправе, бронзовые подсвечники, старые восточные диваны и столовое серебро.
Со времинем Черноминский дворец стал тесен для своих владельцев и в 90-х гг XIX века была сделана та самая пристройка, что мы видели выше. Кроме пристройки были сделаны и переделки внутри дома, поэтому лепка что мы видим, по оценкам в основном датируется временем после 1890-го года, первоначальной практически нет.
Дворец находился среди огромного парка. Невдалеке был лес, в котором были проложены пешеходные алейки и широкие гравийные дороги, служившие для автомобильных поездок и прогулок верхом. Вдоль стояли скамейки, приглашавшие отдохнуть…
Вокруг дворца, в разных местах, росли очень старые, оберегавшиеся хъозяевами деревья. Под одним из них — большим дубом, стояла беломраморная скудьптура Божьей Матери неизвесного итальянского скульптора. Из белого же мрамора была выполнена и другая статуя, прятавшаяся в глубине дворцового парка — женская фигура с книжкой в руках. В парке росло много экзотических деревьев — например лимонные и апельсиновые, в просторных теплицах росли пальмы…
Ну и конечно, многочисленные легенды о подземных ходах. Мне они изрядно поднадоели, но без нихне обходится ни один дворец, да это и понятно. Они имели две вполне практические цели — служить хранилищем для вина и средством для немедленной эвакуации в случае угрозы для жизни. Поэтому и тянулись на многие километры — чтобы иметь возможность выйти далеко от дворца…



Поруч з новим корпусом, прибудованим до палацу, стоїть ось цей будиночок. Точне його призначення мені не відомо. У джерелах серед опису того, що було навколо палацу, згадується тільки каретна, де зберігалося безліч різних карет, дрожок, бричок, саней, возів ... Чи був цей будинок з вежею каретної - не впевнений. Але все може бути.
--------
Рядом с новым корпусом, пристроенным ко дворцу, стоит вот этот домик. Точное его предназначение мне не известно. В источниках среди описания того, что было вокруг дворца, упоминается только каретная, где хранилось множество разных карет, дрожек, бричек, саней, повозок… Был ли этот дом с башней каретной — не уверен. Но все может быть.



Багато джерел вказують, що палац прийшов в запустіння ще в період Першої Світової війни. Очевидно вже тоді власники покинули його. У нас є спогади часів Першої Світової, написані Ярославом Івашкевичем, який побував в цій резиденції влітку 1916 року: -
"З Гонорівки ми робили екскурсії в різні сторони Поділля. Найкраще мені запам'яталася одна поїздка в прекрасний Чорномин, що належить родині Чарномського ... Палац розташований був тут серед чудового парку, що переходить в ліс - оточення тим самим було монументальним - а сама садиба була задумана по- магнатські, як садиби удільних князів на Заході. Нікого тоді в будинку не було, ми розглядали всі ці принади - слухаючи просто напросто легенди про марнотратне і нерозсудливе ведення цього господарства, яке вже занепадало ".
--------
Многие источники указывают, что дворец пришел в запустение еще в период Первой Мировой войны. Очевидно уже тогда владельцы покинули его. У нас есть воспоминания времен Первой Мировой, написанное Ярославом Ивашкевичем, который побывал в этой резиденции летом 1916 года: —
"Из Гоноровки мы делали экскурсии в различные стороны Подолья. Лучше всего мне запомнилась одна поездка в прекрасный Черномин, принадлежащий семье Чарномских … Дворец расположен был здесь среди великолепного парка, переходящего в лес — окружение тем самым было монументальным — а сама усадьба была задумана по-магнатски, как усадьбы удельных князей на Западе. Никого тогда в доме не было, мы рассматривали все эти прелести — слушая просто напросто легенды о расточительном и неблагоразумном ведении этого хозяйства, которое уже приходило в упадок".

Пише Івашкевич і про Каретний сарай, причому як пише! -
"З усіх пишнот найбільше мене захопив каретний сарай, де знаходилася незліченна кількість транспортних засобів найрізноманітнішого калібру і виду. Карети, такі, в яких, напевно, Зигмунд Красінський здійснював свої нескінченні подорожі, екіпажі, схожі на такий, який Siżyś і Dially в своїй кореспонденції називають "безсмертним", американки, карети, які тільки вісім коней могли нести, якісь колимажні, чудові і прекрасно пофарбовані вози. Все минуле, все XIX століття крилося в цьому Каретному сараї і на довго в моїх ніздрях залишився запах шкіри , з якої були зроблені оббивки. Великі Стаєнні музеї в Зальцбурзі і в Відні нагадували мені потім Чорномин - але в них не було тієї каретної симпатії, яка зникла сьогодні назавжди ".
--------
Пишет Ивашкевич и о каретном сарае, причем как пишет! —
"Из всех великолепий больше всего меня восхитил каретный сарай, где находилось неисчислимое количество транспортных средств самого разнообразного калибра и вида. Кареты, такие, в которых, наверное, Зигмунд Красинский* совершал свои бесконечные путешествия, экипажи, похожие на такой, который Siżyś и Dially в своей корреспонденции называют "бессмертным", американки, кареты, которые только восемь коней могло нести, какие-то колымажные, великолепные и великолепно покрашенные повозки. Всё прошлое, весь XIX век крылись в этом каретном сарае и на долго в моих ноздрях остался запах кожи, из которой были сделаны обивки. Большие конюшенные музеи в Зальцбурге и в Вене напоминали мне потом Черномин — но в них не было той каретной симпатии, которая исчезла сегодня навсегда" .



Всередині тут взагалі нічого не залишилося. / Внутри здесь вообще ничего не осталось.



Є в Чорноміне і церква, звичайно ж, зі своєю історією. Коли з'явилася перша церква - невідомо, але відомо що вона була освячена на честь Різдва Божої Матері, була дерев'яною і простояла до 9 травня 1858 року за старим стилем, коли згоріла в полум'ї пожежі. На наступний рік парафіяни заклали нову, вже муровану церкву, будівництво якої тривало вісім років і закінчилося в 1867 році, коли її освятили так само, як і попередню, в ім'я Божої Матері. Церква, збудована з цегли була світла і велика, з дзвіницею і дуже багато оздоблена - вартість її будівництва склала 25 тисяч рублів, що дуже великі гроші для середини XIX століття. На іконостас тільки було витрачено 3 тисячі рублів. Всі кошти на будівництво та оздоблення були зібрані парафіянами.
--------
Есть в Чорномине и церковь, конечно же, со своей историей. Когда появилась первая церковь — не известно, но известно что она была освящена в честь Рождества Божией Матери, была деревянной и простояла до 9 мая 1858 года по старому стилю. когда сгорела в пламени пожара. На следующий год прихожане заложили новую, уже каменную церковь, строительство которой длилось восемь лет и закончилось в 1867, когда ее освятили так же, как и предыдущую, во имя Божией Матери. Церковь, выстроенная из кирпича была светлая и большая, с колокольней и очень богато отделана — стоимость ее строительства составила 25 тысяч рублей, что очень большие деньги для середины XIX века. На иконостас только было потрачено 3 тысячи рублей. Все средства на строительство и отделку были собраны прихожанами.



Ось такі вони - Чорномин, і його палац, історія і персонажі. З одного боку цілком собі нічого збережена будівля і це радує, з іншого, майже знищена внутрішня обробка і оздоблення, яке нікому відновлювати і в загальному щось не спостерігається бажання це робити.
--------
Вот такие они - Черномин, и его дворец, история и персонажи. С одной стороны вполне себе ничего сохранившееся здание и это радует, с другой, почти уничтоженная внутренняя отделка и убранство, которое некому восстанавливать и в общем то не наблюдающееся желание это делать.



Текст і частина фотографій наведених в даній статті використана з люб'язного дозволу Сергія Котелко, з його розповіді, після 18 жовтня посещений 2008 Чорномин. Текст з того часу не втратив актуальності. Мої фотографії липня 2014 року, як завжди, доповнюють розповідь.
--------
Текст и часть фотографий приведенных в данной статье использована с любезного разрешения Сергея Котелко, из его рассказа, после посещений 18 октября 2008 Черномина. Текст с того времени не потерял актуальности. Мои фотографии апреля 2015 года, как всегда, дополнят повествование.




ну как то так =))

  • 1
Красивый дворец, интересный рассказ и хорошие фотографии. Обратила внимание на окраску фасада. В первоначальном варианте цокольный этаж пристроя был светлым. А теперь просто режет глаз!

И ещё раз поздравляю с днём рожденья!))

покрасили или краской какую выдилили, или на что денег хватило... режет глаза скорее угольно-черный низ =), желтый же на солнце яркий, а как оно за тучки - так вроде и ничего =)

спасибо за поздравления =)

Я и имела ввиду чёрный низ! А жёлтый нормальный. Да он ещё будет выцветать на солнце.

Ну все же, если реставрироваться то нормально

это не реставрация =) это скорее попытка хоть как то поддержать здание от разрухи...

З Днем народження! =))

С днём рожденья!

благодарствую =))

З Днем Народження! Пробачте за запізнені вітання)
Здоров'я Вам, наснаги до подорожей)
Завжди Вас читаю, старатимусь коментувати частіше)))

Щиро дякую за вітання =) Ващі статті теж завжди класні. Зробимо мир навколо нас гарнішим...

  • 1