m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Чернелиця. Замок. Палац. Частина 6/Наследие. Чернелица. Замок. Дворец. Часть 6.

Перша частина/Первая часть
Друга частина/Вторая часть
Третя частина/Третья часть
Четверта частина/Четвертая часть
П'ята частина/Пятая часть


Бугор, що знаходиться попереду, це все, що залишилося від палацу Чернелицького замку .../Бугор, находящийся впереди, это всё, что осталось от дворца Чернелицкого замка...

Чернелицький замок - одна з найцікавіших і найцінніших пам'яток оборонної архітектури на Покутті. У публікаціях, путівниках, а також на інтернет-сторінках, присвячених замку, часто можна зустріти фотографії надбрамної вежі, бастіонів та інших частин замку, на які, в першу чергу, звертають увагу історики, архітектори та мандрівники. Проте мало кому відомо про існування замкового палацу, який зник з краєвиду Чернелиці по Другій світовій війні. Не потрапляв він і в поле зору дослідників, за винятком лише коротких згадок у працях О. Чоловського та Р. Афтаназі. Таким чином, резиденція, пов'язана з родинами Чарторийських, Потоцьких та Ценських, була несправедливо забута.
Замок у Чернелиці, будівництво якого закінчилося до кінця 1650-х років, має деякі ознаки оборонної резиденції, т.зв. Палац у фортеці. Про це свідчать розпланування, характер декорування, а також функціональне призначення пам'ятки. За Я. Богдановським, Палац у фортеці - це необоронна палацова будівля (резиденція), оточена по периметру укріпленнями бастіонного або кліщового типу, додатково укріплена ровами, валами і оборонними брамами.
------------------
Чернелицкий замок - один из самых интересных и ценных памятников оборонного зодчества на Покутье. В публикациях, путеводителях, а также на интернет-страницах, посвященных замку, часто можно встретить фотографии надвратной башни, бастионов и других частей замка, на которые, в первую очередь, обращают внимание историки, архитекторы и путешественники. Однако мало кому известно о существовании замкового дворца, который исчез с пейзажа Чернелицы после Второй мировой войны. Не попадал он и в поле зрения исследователей, за исключением лишь коротких упоминаний в работах А. Чоловского и Р. Афтанази. Таким образом, резиденция, связана с семьями Чарторийских, Потоцких и Ценского, была несправедливо забыта.
Замок в Чернелице, строительство которого закончилось к концу 1650-х годов, имеет некоторые признаки оборонной резиденции, т.н Дворец в крепости. Об этом свидетельствуют планировки, характер декорирования, а также функциональное назначение памятника. По Я. Богдановскому, Дворец в крепости - это необороняемое дворцовое здание (резиденция), окруженное по периметру укреплениями бастионного клещевого типа, дополнительно укрепленное рвами, валами и оборонительными воротами.


1880 рік. Фото Ю. Дуткевича

На теренах сучасної Галичини поширенню Палаців у фортеці передувала поява замків-резиденцій, які належали до бастейових, або ранньобастіонних, фортифікацій. Це, як правило, квадратний або прямокутний у плані комплекс будівель, де замість бастіонів використовувалися бастеї, белюарди або ж вежі-пунтоне, як-от у Красичині (1598-1614), Жовкві (1600-ті), Білому Камені (1611) та ін. Натомість оборонні резиденції нового типу, уфортифіковані ран-ньобастіонними або бастіонними укріпленнями, з'являються щойно в 1620-х роках, найяскравішими зразками яких є замки у Збаражі (1620-ті), Золочеві (1634), Підгірцях (1635-1640). За подібним принципом у 1630-х роках велося будівництво Чернелицького замку, яке, імовірно, після 1636 року було призупинене, а відновлене й завершене лише у 1650-х роках.
Невідомо, який вигляд мав би замок згідно з первісним проектом. Насамперед це залежало від його основної функції. Тут варто розглянути два основні варіанти: згідно з першим замок проектувався як мілітарний об'єкт, тобто сучасна бастіонова фортеця мала захищати маєтки Язловецьких на Покутті, в першу чергу в Чернелицькому ключі; згідно з другим - як оборонна резиденція, в якій постійно або тимчасово могли проживати власники і яка за необхідності могла протистояти ворогові, будучи прихистком у часі воєнних лихоліть. Невідомо, яким був вигляд замку на момент переходу його у власність Чарторийських. Вірогідно, що до 1650 року було сформовано оборонний периметр, частково забудоване замкове подвір'я.
Справу попередників продовжив Михайло Юрій Єжи Чарторийський, за якого було внесено корективи в первісний проект, зокрема вивищено надбрамну вежу. По завершенні будівництва замок мав вигляд квадратної в плані фортеці, зведеної згідно із засадами староголландської школи фортифікації. Його наріжники замикали п'ятикутні бастіони, ескарповані каменем, по периметру замок оточував рів. Посередині західної куртини розміщувалася пишно декорована двоярусна брама, під'їзд до неї здійснювався через дерев'яний міст з підйомним механізмом. Обабіч до брами прилягали одноповерхові будівлі (з півдня мурована, а з півночі дерев'яна), поруч - з південної частини двору - стояв одноповерховий палац, решту замкового подвір'я оточувала дерев'яна господарська забудова, а посередині знаходилася криниця. Незважаючи на своє «запізнення», Чернелицький замок став першим такого типу на Покутті, а також однією з найгарніших магнатських резиденцій регіону.
------------
На территории современной Галичины распространению Дворцов в крепости предшествовало появление замков-резиденций, которые принадлежали к бастейевым, или раннебастионным, фортификациям. Это, как правило, квадратный или прямоугольный в плане комплекс зданий, где вместо бастионов использовались бастеи, белюарды или башни-пунтоны, например в Красичине (1598-1614), Жовкве (1600-е), Белом Камне (1611) и др. Зато оборонительные резиденции нового типа, фортифицированные раннебастионными или бастионными укреплениями, появляются только в 1620-х годах, самыми яркими образцами которых были замки в Збараже (1620-е), Золочеве (1634), Подгорцах (1635-1640). По подобному принципу в 1630-х годах велось строительство Чернелицкого замка, которое, вероятно, после 1636 было приостановлено, а восстановлено и завершено лишь в 1650-х годах.
Неизвестно, как выглядел бы замок согласно первоначальному проекту. Прежде всего это зависело от его основной функции. Здесь стоит рассмотреть два основных варианта: согласно первому замок проектировался как милитаристский объект, то есть современная бастионная крепость должна была защищать имения Язловецких на Покутье, в первую очередь в Чернелицком крае; согласно второму - как оборонная резиденция, в которой постоянно или временно могли проживать владельцы и которая при необходимости могла противостоять врагу, будучи прибежищем во времена военного лихолетья. Неизвестно, каким был вид замка на момент перехода его в собственность Чарторийских. Вероятно, до 1650 года был сформирован оборонительный периметр, частично застроен замковый двор.
Дело предшественников продолжил Михаил Юрий Ежи Чарторийский, во времена которого были внесены коррективы в первоначальный проект, в частности в возвышающуюся надвратную башню. По завершении строительства замок выглядел квадратной в плане крепостью, возведенной в соответствии с принципами старой голландской школы фортификации. Его угла запирали пятиконечные бастионы, эскарпированые камнем, по периметру замок окружал ров. В центре западной куртины находились пышно декорированные двухъярусные ворота, подъезд к ним осуществлялся через деревянный мост с подъемным механизмом. С обеих сторон к воротам примыкали одноэтажные здания (с юга каменные, а с севера деревянные), рядом - в южной части двора - стоял одноэтажный дворец, остальные части замкового двора окружала деревянная хозяйственная застройка, а посередине находилась колодец. Несмотря на свое «опоздание», Чернелицкий замок стал первым замком такого типа на Покутье, а также одной из самых красивых магнатских резиденций региона.



Відтворити первісний вигляд палацу дають змогу віднайдені нещодавно інвентарні описи Чернелицького замку 17578 і 1798 років, архівна справа з документами, які стосуються реставрації, зокрема й палацу, в 1920-х роках, а також малюнки та світлини замкової резиденції. Серед останніх найважливіше значення має фотографія авторства Юліуша Дуткевича 1880 року. На сьогоднішній день це найдетальніше зображення палацу, яке дає уявлення про його вигляд, характер декору і загальні пропорції. Окрім цього знімка в нашому розпорядженні є дві світлини Чернелицького замку 1921 року, на яких частково зображено й палац. Надзвичайно цікавими є також фотографії, зроблені польською науковою експедицією 1935 року. На трьох знімках (а разом їх 21) видно фрагменти житлового будинку (палацу), але, на жаль, немає загального вигляду та деталей будівлі. Зібрані матеріали дають достатньо інформації для відтворення первісного вигляду та планування пам'ятки.
Точна дата будівництва палацу невідома. Вірогідно, його звели в 1630-1640 роках, про що свідчить просте ренесансове декорування цієї та інших замкових будівель цього періоду, в той час як верхній ярус брами, зведений після 1650 року, вирізняється особливою пластикою кам'яної різьби та багатшими декоративними елементами, притаманними ранньому бароко.
Про первісний вигляд палацу можна судити з інвентарного опису Чернелицького замку 1757 року. Ймовірно, впродовж перших років існування будівля не зазнала жодних принципових змін і перебудов. Це був одноповерховий мурований будинок, прямокутний у плані, розміром приблизно 32x12 м. Порівнюючи з палацами схожих замків (Збараж, Золочів чи навіть Золотий Потік), він помітно вирізнявся своїм невеликим розміром і більше нагадував муровану садибу. Очевидно, це пов'язано з невеликими розмірами замкового подвір'я, обмеженого по периметру оборонними спорудами. Будівництво ж другого поверху було недоцільним з міркувань безпеки, оскільки горішня частина палацу могла стати мішенню для артилерії противника. Головний фасад будинку був поділений на 5 частин шістьма пілястрами. Віконні та дверні прорізи декорували кам'яні обрамування. Центральну вісь будівлі підкреслював головний вхід з портиком на чотирьох кам'яних колонах, які підтримували, ймовірно, трикутний фронтон, на якому міг бути картуш з гербом Язловецьких, Станіславських або Чарторийських. Всі частини головного фасаду між пілястрами мали по два вікна. Виняток становить права крайня (західна) частина, де був вхід до каплиці. Вільні від декору площини стін могли бути прикрашені розписами або ж візерунками, виконаними в техніці сґрафіто.
------------
Воссоздать первоначальный вид дворца позволяют найденные недавно инвентарные описи Чернелицкого замка 1757 и 1798 годов, архивное дело с документами, которое касается реставрации, в том числе дворца, в 1920-х годах, а также рисунки и фотографии замковой резиденции. Среди последних важное значение имеет фотография авторства Юлиуша Дуткевича 1880 года. На сегодняшний день это самое подробное изображение дворца, которое дает представление о его виде, характере декора и общих пропорциях. Кроме этого снимка в нашем распоряжении есть две фотографии Чернелицкого замка 1921 года, на которых частично изображен и дворец. Очень интересны также фотографии, сделанные польской научной экспедицией 1935 года. На трех снимках (а вместе их 21) видны фрагменты жилого дома (дворца), но, к сожалению, нет общего вида и деталей здания. Собранные материалы дают достаточно информации для воспроизведения первоначального вида и планировки памятника.
Точная дата строительства дворца неизвестна. Вероятно, его возвели в 1630-1640 годах, о чем свидетельствует простота ренессансного декорирования этой и других замковых построек этого периода, в то время как верхний ярус ворот, возведенный после 1650 года, отличается особой пластикой каменной резьбы и богаче декоративными элементами, присущими раннему барокко.
О первоначальном виде дворца можно судить по инвентарному описанию Чернелицкого замка 1757 года. Вероятно, в первые годы существования здания не претерпевали никаких принципиальных изменений и перестроек. Это был одноэтажный каменный дом, прямоугольный в плане, размером примерно 32x12 м. По сравнению с дворцами похожих замков (Збараж, Золочев и даже Золотой Поток), он заметно выделялся своим небольшим размером и больше напоминал каменную усадьбу. Очевидно, это связано с небольшими размерами замкового двора, ограниченного по периметру оборонительными сооружениями. Строительство же второго этажа было нецелесообразным из соображений безопасности, поскольку верхняя часть дворца могла стать мишенью для артиллерии противника. Главный фасад здания был разделен на 5 частей шестью пилястрами. Оконные и дверные проемы украшали каменные обрамления. Центральную ось здания подчеркивал главный вход с портиком на четырех каменных колоннах, которые поддерживали, вероятно, треугольный фронтон, на котором мог быть картуш с гербом Язловецких, Станиславских или Чарторийских. Все части главного фасада между пилястрами имели по два окна. Исключение составляет правая крайняя (западная) часть, где был вход в часовню. Свободные от декора плоскости стен могли быть украшены росписями или узорами, выполненными в технике сґрафито.



Будівлю оперізував профільований карниз, вікна та запасні двері (з південного боку) були обрамовані простими кам'яними одвірками. Палац накривав чотирисхилий «італійський» дах з черепиці, імовірно полив'яної, різних кольорів. Над ним підносилися три комини, а під каплицею був льох, до якого спускалися через «шию» із західного боку.
Палац налічував 9 приміщень, серед них сіни, гардероб, їдальня, каплиця, кімнатка (комірка?) і 4 житлових покої. У всіх приміщеннях були кам'яні підлоги і склепінчасті перекриття, у сінях, обабіч входу, існували кам'яні лавки для сторожі. Приміщення опалювалися за допомогою трьох камінів та трьох фарфорових (!) печей, дві з яких були наскрізними і обігрівали по два житлові покої. Білі кахляні печі увінчували позолочені корони з гербами «ясновельможного панства», очевидно, Михайла Чарторийського та Євфросинії Станіславської. Над короною було вісім позолочених куль.
Після завершення будівництва замок у Чернелиці став однією з резиденцій Чарторийських. Можливо, більше часу тут проводила друга дружина Михайла - Євфросинія, тоді як князь навідувався сюди лише іноді. По смерті Євфросинії у 1668 році життя замку не завмирає, навпаки, в середині 1670-х років, відійшовши від політичної діяльності, Михайло Чарторийський концентрується на фінансових і майнових справах, Чернолиця стає улюбленим місцем його проживання на пограниччі Поділля і Покуття.
-----------------
Здание окружал профилированный карниз, окна и запасные двери (с южной стороны) были обрамлены простыми каменными косяками. Дворец накрывала четырехугольная «итальянская» крыша из черепицы, вероятно ливневая, разных цветов. Над ней возвышались три дымохода, а под часовней был погреб, в который спускались через «шею» с западной стороны.
Дворец насчитывал 9 помещений, среди них сени, гардероб, столовая, часовня, комнатка (ячейка?) и 4 жилых покоя. Во всех помещениях были каменные полы и сводчатые перекрытия, в сенях, вдоль входа, стояли каменные лавки для сторожки. Помещение отапливались с помощью трех каминов и трех фарфоровых (!) печей, две из которых были сквозными и обогревали по два жилых покоя. Белые кафельные печи украшали позолоченные короны с гербами «светлейшего дворянства», очевидно, Михаила Чарторийского и Евфросинии Станиславской. Над короной было восемь позолоченных шаров.
После завершения строительства замок в Чернелице стал одной из резиденций Чарторийских. Возможно, больше времени здесь проводила вторая жена Михаила - Евфросиния, тогда как князь наведывался сюда лишь изредка. После смерти Евфросинии в 1668 году жизнь в замке не замирает, наоборот, в середине 1670-х годов, когда, отойдя от политической деятельности, Михаил Чарторийский концентрируется на финансовых и имущественных делах, Чернилица становится любимым местом его проживания на границе Подолья и Покутья.





«Золоті часи» замку-резиденції минули, коли Чарторийські втратили Чернелицю. Це сталося після смерті Михайла Єжи Чарторийського, який не мав права заповісти ці маєтки ані своїй останній дружині, ані синові Казимиру, оскільки, швидше за все, отримав їх як посаг при одруженні з Євфросинією Станіславською (як відомо, дітей у них не було). Саме тому в 1692 році Чернелицю успадкував Ян Францішек Дідушицький, троюрідний брат Євфросинії Станіславської, а вже 1694 року містечко з замком стає власністю Потоцьких і належить їм до 1780-х років.
За Потоцьких, як і за їхніх попередників Чарторийських, замок був адміністративним, економічним та громадським центром Чернелиці й околиць. Під час відвідин Чернелиці Михайло Потоцький, імовірно, періодично проживав у замковому палаці, проте не приділяв йому стільки уваги, як Чарторийські. Мабуть, пізніше резиденція почала виконувати суто господарську функцію, відтак занепала.
До кінця XVIII століття, змінивши кількох власників, палац, як і весь замок, остаточно перетворився на руїну, про що свідчить інвентарний опис Чернелиці 1798 року: «Мурована резиденція без даху, тільки З комини випроваджені догори, дощами понищена. Склепіння потріскалися і місцями завалилися [...] В цій резиденції немає ані дверей, ані вікон, ані печі, лише 2 каміни [...] Каплиця без вікон та дверей, під нею завалений мурований льох».
----------------
«Золотые времена» замка-резиденции прошли, когда Чарторийские потеряли Чернелицу. Это произошло после смерти Михаила Ежи Чарторийского, который не имел права завещать эти имения ни своей последней жене, ни сыну Казимиру, поскольку, скорее всего, получил их в качестве приданого при вступлении в брак с Евфросинией Станиславской (как известно, детей у них не было). Именно поэтому в 1692 году Чернелицу унаследовал Ян Франтишек Дидушицкий, троюродный брат Евфросинии Станиславской, а уже в 1694 г. городок с замком становится собственностью Потоцких и принадлежит им до 1780-х годов.
Во времена как Потоцких, так и ранее при Чарторийских, замок был административным, экономическим и общественным центром Чернелицы и окрестностей. Во время посещения Чернелицы Михаил Потоцкий, вероятно, периодически проживал в замковом дворце, однако не уделял ему столько внимания, как Чарторийские. Видимо, позже резиденция начала выполнять сугубо хозяйственную функцию, поэтому пришла в упадок.
К концу XVIII века, сменив нескольких владельцев, дворец, как и весь замок, окончательно превратился в руины, о чем свидетельствует инвентарное описание Чернелицы 1798 г.: «Каменная резиденция без крыши, только 3 дымохода устремленные вверх, изничтоженные дождями. Своды потрескались и местами рухнули [...] В этой резиденции нет ни дверей, ни окон, ни печи, только 2 камина [...] Часовня без окон и дверей, под ней завален каменный погреб ».





Нова сторінка в історії замку, особливо палацу, розпочалася на самому початку XIX століття, коли Чернелицю у свою власність набула родина Ценських, якій вже належало кілька містечок і сіл на Поділлі, Буковині та у східній частині Покуття. Опинившись у центрі цих маєтків, Чернелиця стала родинним гніздом Ценських, а найкращим місцем для садиби у містечку був замок, який, проте, у той час перебував у стані руїни.
Отже, на початку XIX століття замок міг бути відбудованим вже як суто утилітарний об'єкт, після чого тут оселилися Ценські. Подібної перебудови зазнали замки у Скалаті, Червоногороді, Завалові, Висічці, Гримайлові, Кривчому та ін. Деколи реконструкція обмежувалася нівелюванням ровів, валів та інших оборонних споруд, незначною перебудовою будівель замку, але частіше більшість їх розбиралася, будувався новий палац, а залишені частини, як-от вежі, перебудовувалися і набували декоративних рис, слугуючи, фактично, пам'яткою минувшині. Певною мірою це було даниною «романтичній» моді, коли пам'ятки оборонної архітектури та історії трансформувалися у житло для аристократії, таким чином місця, пов'язані з героїчними моментами історії, перетворювалися на комфортні садиби.
Найбільший інтерес становлять зміни, яких зазнав палац унаслідок реконструкції. Деякі з них можна побачити на світлині 1880 року: розібрано рештки кам'яних колон, які підтримували портик, над головним входом влаштовано новий трикутний фронтон. Замість первісного чотирисхилого даху палац накрили причілковим, для чого змонтували додаткові дерев'яні торцеві стінки. Будівля була повністю відремонтована, отже, в ході реконструкції встановлена нова віконна та дверна столярка, відновлена система опалення тощо. Для того щоб зробити життя в палаці комфортнішим, частково розібрано південну куртину, що дало змогу суттєво поліпшити інсоляцію приміщень палацу з південного боку.
-------------------
Новая страница в истории замка, особенно дворца, началась в самом начале XIX века, когда Чернелицу в свою собственность приобрела семья Ценского, которой уже принадлежало несколько городков и сел на Подолье, Буковине и в восточной части Покутья. Оказавшись в центре этих имений, Чернелица стала семейным гнездом Ценских, а лучшим местом для усадьбы в городке был замок, который, однако, в то время находился в состоянии руин.
Итак, в начале XIX века замок мог быть отстроенным уже как чисто утилитарный объект, после чего здесь поселились Ценские. Подобной перестройки подверглись также замки в Скалате, Красногороде, Завале, Высечке, Гримайлове, Кривчем и др. Иногда реконструкция ограничивалась нивелированием рвов, валов и других оборонительных сооружений, незначительной перестройкой зданий замка, но чаще большинство их разбирались, строился новый дворец, а оставшиеся части, например башни, перестраивались и приобретали декоративные черты, служа фактически памятниками древности . Во многом это было данью «романтической» моде, когда памятники оборонной архитектуры и истории трансформировались в жилье для аристократии, таким образом места, связанные с героическими моментами истории, превращались в комфортные дома.
Наибольший интерес представляют изменения, которые претерпел дворец вследствие реконструкции. Некоторые из них можно увидеть на фотографии 1880 г.: разобраны остатки каменных колонн, которые поддерживали портик, над главным входом построен новый треугольный фронтон. Вместо первоначальной четырехугольной крыши дворец накрыли боковой, для чего смонтировали дополнительные деревянные торцевые стенки. Здание было полностью отремонтировано, следовательно, в ходе реконструкции установлена новая оконная и дверная столярка, восстановлена система отопления и т.д. Для того чтобы сделать жизнь во дворце комфортной, частично разобрана южная куртина, что позволило существенно улучшить инсоляцию помещений дворца с южной стороны.



По завершенні будівельних робіт у палаці оселився Маврицій Йозеф Ценський з дружиною Теофілією з Бахмінських, сином Удальриком Миколаєм та дочкою Модестою. Після смерті Мавриція Ценського 1817 року в Чернелиці зосталася матір Удальрика Теофілія, а вже після смерті Теофілії у 1835 році Удальрик перевозить з чернелицького палацу до Вікна численні родинні реліквії та твори мистецтва, серед яких різні зображення, велика кількість гравюр, карт, бібліотека, багатий архів, який походив з XVII століття (зокрема, листи, шлюбні документи, майнові акти, описи військових трофеїв, здобутих під час Хотинської битви). Таким чином, Вікно стало головним осідком Ценських, а чернелицька ж резиденція, дедалі більше занепадаючи, станом на 1850 рік вже не згадується в переліку маєтків, які належали їм. За джерелами не можна простежити, хто саме був власником Чернелицького замку впродовж наступних сорока років. Не виключено однак, що будівля була замешкана, а решту замку використовували в господарських цілях. На світлині 1880 року помітно, що палац потребував ремонту, ймовірно, до такого стану довели його байдужі господарі або орендарі.
Певних ушкоджень замок у Чернелиці зазнав у часи Першої світової війни. Відомо, що військові пробили декілька отворів у куртинах, можливо, це були не єдині пошкодження, яких зазнала пам'ятка. Фотографії, датовані жовтнем 1921 року, фіксують, що надбрамну вежу перекрито новим ґонтовим дахом, а прилеглий до вежі будинок не має жодного покриття. На цих же світлинах можна побачити фрагменти палацу, зокрема його північно-західний наріжник, на якому помітні сліди замокання. В цілому можна ствердити, що на той час будівля перебувала в незадовільному стані і потребувала ремонту. Тож улітку 1922 року було розпочато ремонтно-консерваційні роботи замкових споруд.
-----------
По завершению строительных работ во дворце поселился Мавриций Йозеф Ценский с женой Теофилией из Бахминских, сыном Удальриком Николаем и дочерью Модестой. После смерти Мавриция Ценского 1817 г. в Чернелице осталась мать Удальрика Теофилия, а уже после смерти Теофилии в 1835 году Удальрик перевозит с Чернелицкого дворца в поместье в Окне многочисленные семейные реликвии и произведения искусства, среди которых различные картины, большое количество гравюр, карт, библиотека, богатый архив, который вели с XVII века (в частности, письма, брачные документы, имущественные акты, описания военных трофеев, полученных во время Хотинской битвы). Таким образом, Окно стало главным центром Ценского, а чернолицкая же резиденция, все больше приходит в упадок, по состоянию на 1850 г. уже не упоминается в перечне имений, которые принадлежали им. По источникам нельзя проследить, кто именно был владельцем Чернолицкого замка в течение следующих сорока лет. Не исключено однако, что здание было необитаемым, а остальные помещения замка использовали в хозяйственных целях. На фотографии 1880 г. заметно, что дворец нуждался в ремонте, вероятно, до такого состояния довели его безразличные хозяева или арендаторы.
Определенные повреждения замок в Чернелице претерпел во времена Первой мировой войны. Известно, что военные пробили несколько отверстий в куртинах, возможно, это были не единственные повреждения, которые понесла достопримечательность. Фотографии, датированные октябрем 1921 года, фиксируют, что надвратную башню перекрыли новой гонтовой крышей, а прилегающий к башне дом не имеет никакого покрытия. На этих же фотографиях можно увидеть фрагменты дворца, в частности его северо-западный краеугольный камень, на котором заметны следы намокания. В целом можно утверждать, что в то время здание находилось в неудовлетворительном состоянии и нуждалось в ремонте. Поэтому летом 1922 года были начаты ремонтно-консервационные работы замковых сооружений.



В міжвоєнний період західна і центральна частини палацу порожніли, отже, замешканими були лише кімнати у східній частині будівлі. Дивним видається той факт, що в описі технічного стану тих часів вказано про використання 5 приміщень, у той час як в інвентарних описах замку 1757 та 1798 років у цій частині палацу згадуються чотири кімнати. Ймовірно в південно-західному куті палацу, в місці другого входу до будівлі, існувала прибудова-тамбур, яка слугувала входом до житлової частини. Головним підтвердженням цього є реконструкція замку в Чернелиці за матеріалами обмірів 1953 року з архіву Держ-буду УРСР у праці Ю. Нельговського та О. Годованюк, де зображено палац зі згаданою прибудовою. Ці обміри здійснювалися тоді, коли ще залишалися руїни.
У 1933 році Чернелицький замок був внесений до реєстру пам'яток Польської Республіки і, таким чином, узятий під опіку держави, проте це не вберегло його від руйнації. Після Другої світової війни Чернелиця опинилася у складі УРСР, а комуністична влада не надавала особливого значення охороні пам'яток архітектури. Більше того, палац Чернелицького замку став для неї джерелом будівельного матеріалу, в 1949 році його розібрали, натомість перед замком із західного боку спорудили будинок районного комітету партії.
---------------
В межвоенный период западная и центральная части его пустели, следовательно, обитать были только комнаты в восточной части здания. Странным кажется тот факт, что в описании технического состояния того времени указано использование 5 помещений, в то время как в инвентарных описях замка 1757 и 1798 годов в этой части дворца упоминаются четыре комнаты. Вероятно в юго-западном углу дворца, в месте второго входа в здание, была пристройка-тамбур, которая служила входом в жилую часть. Главным подтверждением этого является реконструкция замка в Чернелице по материалам обмеров 1953 года с архива Госстроя УССР в работе Ю. Нельговского и А. Годованюка, где изображены дворец с упомянутой пристройкой. Эти замеры осуществлялись тогда, когда еще оставались руины.
В 1933 году Чернелицкий замок был внесен в реестр памятников Польской Республики и, таким образом, взят под опеку государства, однако это не уберегло его от разрушения. После Второй мировой войны Чернелица оказалась в составе УССР, а коммунистическая власть не придавала особого значения охране памятников архитектуры. Более того, дворец Чернолицкого замка стал для нее источником строительного материала, в 1949 году его разобрали, зато перед замком с западной стороны соорудили дом районного комитета партии.





У 1963 році Рада Міністрів УРСР видала постанову № 970, якою внесла замок до списку пам'яток архітектури національного значення (охоронний номер 251), але це жодним чином не вплинуло на стан збереження замкових руїн. Протягом 1969-1970 років працівниками Львівської міжобласної спеціальної науково-реставраційної виробничої майстерні (тепер - Інститут «Укрзахідпроектреставрація») під керівництвом Ігоря Старосольського проведено фотофіксацію та натурні обстеження замкових руїн і виконано обмірні креслення та іншу проектно-технічну документацію. Реставраторам вдалося дослідити підвали палацу та виявити кам'яні бочкові склепіння. На той момент ці приміщення перебували в аварійному стані. Проект реставрації замку передбачав трасування фундаментів палацу на 50 см над рівнем земної поверхні.
Після здобуття Україною незалежності ситуація не змінилася, попри декларовану опіку держави над пам'яткою. Сьогодні від палацу залишились лише фундаменти, засипані камінням і землею, а також один з контрфорсів, які укріплювали західну стіну. Імовірно, що деякі декоративні елементи палацу були повторно застосовані в будівництві, проте без детальніших досліджень підтвердити це неможливо.
Підсумовуючи, відзначимо, що Чернелицький замок є однією з найцікавіших пам'яток ренесансної архітектури, аналогів якій на Покутті, на жаль, не збереглося. Головною його відмінністю з-посеред подібних замків-резиденцій були відносно невеликі розміри палацу в поєднанні з розкішним наповненням інтер'єрів, а також пишним декоруванням надбрамної вежі замку. Це спричинило те, що замок-резиденція князя Чарторийського був зведений на основі давніше закладеного, але недобудованого бастіонового замку.
Ця публікація не ставить крапку в дослідженнях палацу, оскільки залишилося багато нез'ясованих моментів, які потребують уточнень, отже, і нових ґрунтовних студій.
----------------
В 1963 году Совет Министров СССР издал постановление № 970, которым внес замок в список памятников архитектуры национального значения (охранный номер 251), но это никоим образом не повлияло на состояние сохранности замковых руин. В течение 1969-1970 годов работниками Львовской межобластной специальной научно-реставрационной производственной мастерской (ныне - Институт «Укрзападпроектреставрация») под руководством Игоря Старосольского проведена фотофиксация и натурные обследования замковых руин и выполнены обмерные чертежи и другая проектно-техническая документацая. Реставраторам удалось исследовать подвалы дворца и найти каменные бочковые своды. На тот момент эти помещения находились в аварийном состоянии. Проект реставрации замка предусматривал трассировки фундаментов дворца на 50 см над уровнем земной поверхности.
После обретения Украиной независимости ситуация не изменилась, несмотря на декларируемую опеку государства над памятником. Сегодня от дворца остались лишь фундамент, засыпаный камнями и землей, а также один из контрфорсов, которые укрепляли западную стену. Вероятно, что некоторые декоративные элементы дворца были повторно применены в строительстве, но без подробных исследований подтвердить это невозможно.
Подытоживая, отметим, что Чернолицкий замок является одним из самых интересных памятников ренессансной архитектуры, аналогов которого на Покутье, к сожалению, не сохранилось. Главным его отличием из череды подобных замков-резиденций были относительно небольшие размеры дворца в сочетании с роскошным наполнением интерьеров, а также пышным декорированием надвратной башни замка. Это привело к тому, что замок-резиденция князя Чарторийского была возведена на основе раньше заложенного, но недостроенного бастионного замка.
Эта публикация не ставит точку в исследованиях дворца, поскольку осталось много невыясненных моментов, которые требуют уточнений, следовательно, и новых фундаментальных исследований.

Цією статею, ми закриваємо цей цікл розповіді про Чернелецький замок і на останок, погляд на в'їздну браму в 1935 році та її комп'ютерну реконструкцію/Этой статьей, мы закрываем этот цикла рассказов о Чернелецьком замке и напоследок, взгляд на въездние ворота в 1935 году и её реконструкцию.






Автор тексту - Левко КВЯТКОВСЬКИЙ.
Джерело/источник - Пам'ятки України №7-9 за 2015 рік.




ну как то так =))

?

Log in

No account? Create an account