?

Log in

No account? Create an account

m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Чернелиця. Замок. Частина 5/Наследие. Чернелица. Замок. Часть 5.

Перша частина/Первая часть
Друга частина/Вторая часть
Третя частина/Третья часть
Четверта частина/Четвертая часть



Міжвоенний період / Межвоенный период.
Східна Галичина була регіоном, де перманентно точилися інтенсивні бойові дії в ході Першої світової війни (східний фронт), під час польсько-української 1918-1919 та польсько- більшовицької воєн 1919-1921 років. По закінченні воєнних дій новостворена польська адміністрація розпочала посилено збирати інформацію про руйнівні наслідки війни в колишній Східній Галичині. Архівні документи, пов'язані з цим процесом, є для нас цінними джерелами у зв'язку з відсутністю інших свідчень чи спогадів жителів, на основі яких можна було б відтворити перебіг історії Чернелицького замку в цей період. На основі виявлених архівних матеріалів ми спробуємо висвітлити обставини останньої відомої реставрації Чернелицького замку, а також показати зростаючий інтерес до нього як до цінної історичної пам'ятки, про що свідчать наукові експедиції і туристичні поїздки до Чернелиці в міжвоєнний період.
-----------
Восточная Галичина была регионом, где перманентно шли интенсивные боевые действия в ходе Первой мировой войны (восточный фронт), во время польско-украинской 1918-1919 г. и польско большевистской войн 1919-1921 годов. По окончании военных действий польская администрация начала вновь усиленно собирать информацию о разрушительных последствиях войны в бывшей Восточной Галиции. Архивные документы, связанные с этим процессом, являются для нас ценными источниками в связи с отсутствием других свидетельств или воспоминаний жителей, на основе которых можно было бы воспроизвести ход истории Чернелицкого замка в этот период. На основе выявленных архивных материалов мы попробуем осветить обстоятельства последней известной реставрации Чернелицького замка, а также показать растущий интерес к нему как к ценной исторической достопримечательности, о чем свидетельствуют научные экспедиции и туристические поездки в Чернелицу в межвоенный период.





В офіційному листуванні стосовно повоєнного стану замку ми знаходимо підтвердження, що в цей час власницею його була Тереза з Вартесєвічів Петровичова. Досі не встановлено, за яких обставин і коли саме вона стала власницею замку. Як відомо, на межі ХІХ-ХХ століть замком володів Самуель Мосберґ, остання згадка про нього як власника датується квітнем 1906 року. На підставі наявних джерел можна припустити, що замок перейшов у володіння Терези Петровичової в період між квітнем 1906 та лютим 1920 року. Пізніші документи, в яких містяться скарги власниці на пошкодження свого маєтку в Чернелиці внаслідок війни, свідчать, що замок був, імовірно, частиною її маєтків вже до Першої світової війни, але це припущення важко підтвердити остаточно (частина маєтку могла бути продана, викуплена або поетапно успадкована).
Петровичі були сполонізованою вірменською сім'єю, пов'язаною з Чернелицею принаймні з 80-х років XIX століття. Збереглося багато інформації про активну роль Петровичів у релігійному та культурному житті Чернелиці. З діяльністю Терези Петровичової пов'язані також найпомітніші зміни в історичному вигляді замку. Хоча ми не в змозі об'єктивно визначити, чи ці зміни спричинені економічними інтересами власниці, чи турботою про стан пам'ятки, однак достеменно доведено, що саме вона фінансувала останню відому нам реставрацію Чернелицького замку.
-------------
В официальной переписке относительно послевоенного состояния замка мы находим подтверждение, что в это время владелицей его была Тереза из Вартесевичей Петровичова. До сих пор не установлено, при каких обстоятельствах и когда именно она стала владелицей замка. Как известно, на рубеже ХIХ-ХХ веков замком владел Самуэль Мосберґ, последнее упоминание о нем как владельца датируется апрелем 1906 года. На основании имеющихся источников можно предположить, что замок перешел во владение Терезы Петровичовой в период между апрелем 1906 и февралем 1920 года. Более поздние документы, в которых содержатся жалобы владелицы на повреждения своего имения в Чернелице вследствие войны, свидетельствуют, что замок был, вероятно, частью ее имений уже до Первой мировой войны, но это предположение трудно подтвердить окончательно (часть имения могла быть продана, выкуплена или поэтапно унаследованна).
Петровичовы были ополяченой армянской семьей, связанной с Чернелицей по крайней мере с 80-х годов XIX века. Сохранилось много информации об активной роли Петровичей в религиозной и культурной жизни в Чернелице. С деятельностью Весы Петровичовой связаны также заметные изменения в историческом виде замка. Хотя мы не в состоянии объективно определить, являются ли эти изменения вызваны экономическими интересами владелицы, или заботой о состоянии памятника, однако точно доказано, что именно она финансировала последнюю известную нам реставрацию Чернелицкого замка.













Детальна інформація про відновлення фортеці після воєнних дій міститься у збереженій у Державному архіві Львівської області «Справі про реставрацію замку в Чернелиці Городенківського повіту». З цих джерел дізнаємося, що вже 5 травня 1921 року Львівське управління консерваторів клопоталося щодо «виключення маєтку Чернелиця з парцеляції через велику історичну цінність замку, розташованого в маєтку». Власники повинні були здійснити його ремонт власним коштом в обмін на скасування обов'язкової парцеляції маєтку (яка б принесла фінансові втрати). Відбудова, однак, розпочалася не відразу, що пояснювалось наслідками руйнувань, завданих під час війни, та пошуком необхідних коштів. 28 березня 1922 року городенків-ський староста повідомив, що «відновлення замку в Чернелиці не розпочалося й відповідно до свідчень відділення державної поліції в Чернелиці [...] навколо замку нічого не відбувається». Внаслідок цього була подана чергова апеляція Управління консерваторів до Терези Петровичової, датована 18 березня 1922 року, у якій висловлювався «наказ негайно розпочати реставрацію замку», інакше її чекав «примусовий викуп маєтку». Ця стисла інформація демонструє, що Управління консерваторів поставило власниці замку ультиматум: або вона розпочне реставрацію, або ж може втратити його.
8 травня цього ж року голова Повітового управління відбудови в Городенці повідомив, що «хоча власниця [...] ще не розпочала належну роботу щодо реставрації замку в Чернелиці, але вже приготувала плани і кошторис витрат на неї, а також замовила в Окружній Дирекції Відбудови у Станіславові три вагони будівельних матеріалів, отже, відповідні роботи розпочнуться з дня на день». Цей факт підтверджують чергові звіти, за якими реставраційні роботи у Чернелицькому замку розпочалися ще навесні 1922 року. У червні цього ж року з'являється інформація, що «крило збоку від вежі вже має покрівлю і подальша робота триває».
--------------
Подробная информация о восстановлении крепости после военных действий содержится в сохраненном в Государственном архиве Львовской области «Деле о реставрации замка в Чернелице Городенковского уезда». Из этих источников узнаем, что уже 5 мая 1921 года Львовское управление консерваторов ходатайствовало о «исключении имения Чернелица с парцелляции из-за большой исторической ценности замка, расположенного в поместье». Владельцы должны были осуществить его ремонт за свой счет в обмен на отмену обязательной парцелляции имения (которая принесла бы финансовые потери). Восстановление, однако, началась не сразу, что объяснялось последствиями разрушений, причиненных во время войны, и поиском необходимых средств. 28 марта 1922 городенкивский староста сообщил, что «восстановление замка в Чернелице не началось и в соответствии с показаниями отделения государственной полиции в Чернелице [...] вокруг замка ничего не происходит». В результате была подана очередная апелляция Управления консерваторов к Терезе Петровичовой, датированная 18 марта 1922 года, в которой выражался «приказ немедленно начать реставрацию замка», иначе его ждал «принудительный выкуп имения». Эта краткая информация показывает, что Управление консерваторов поставило владелицы замка ультиматум: либо она начнет реставрацию, или может потерять его.
8 мая этого же года председатель Уездного управления восстановления в Городенке сообщил, что «хотя владелица [...] еще не начала надлежащую работу по реставрации замка в Чернелице, но уже приготовила планы и смету расходов на нее, а также заказала в Окружной Дирекции Восстановления в Станиславе три вагона строительных материалов, следовательно, соответствующие работы начнутся со дня на день ». Этот факт подтверждают очередные отчеты, по которым реставрационные работы в Чернелицком замке начались еще весной 1922 года. В июне этого же года появляется информация, что «крыло сбоку от башни уже имеет кровлю и дальнейшая работа продолжается».





Вже під час реставраційних робіт, які проводила власниця замку, з'явилася цікава заява, написана у Львові 10 липня 1922 року Терезою Петровичовою та Єленою Петровичівною. Вони зобов'язувалися відреставрувати замок за умови, що їхнє майно не буде примусово розпарцельоване. Ця заява підтверджує, що найбільше відновлення потребували колишні господарські приміщення біля в'їзної брами, а також будівля всередині мурів - давній палац. На жаль, важко встановити, які пошкодження були безпосереднім наслідком Першої світової війни, а які результатом багатолітнього занедбання.
Справа реставрації розвивалася позитивно - вже 19 липня 1922 року голова Повітового управління відбудови повідомив, що «вся права сторона замку, яка прилягає до вежі з в'їзною брамою, була покрита дахом, що нагадує мансарду, і викладена черепицею». Тут також зазначено, що власниця повинна піклуватися про мур, який оточує замок, і відремонтувати його кам'яну частину, що обсипається, а також стіни в колишніх господарських приміщеннях, які наново покриті.
Фотографії замку 30-х років підтверджують, що старі приміщення, які були частиною муру, мали покрівлю. Правдоподібно, що Чернелицький замок після реконструкції був придатний для житла, але невідомо напевно, чи мешкали в ньому або в якомусь іншому будинку власниці фортеці, хоча є деякі підстави вважати, що вони таки жили в замку. Уся наявна інформація підтверджує припущення, що частковий ремонт, який відбувся у 20-х роках XX століття і був результатом угоди між тодішньою державною адміністрацією і власниками замку, був останньою спробою зберегти історичний вигляд пам'ятки в Чернелиці. В результаті співпраці з Управлінням консерваторів у січні 1926 року частину землі Петровичів було продано місцевим селянам з метою отримання додаткових коштів на реставрацію замку. Це свідчить про те, що відновлювали пам'ятку поступово, не воднораз, оскільки потребувалися значні фінансові інвестиції від власниці. У документі з продажу земель з'являються вже три власниці - Тереза Петровичова, Єлена Петровичівна і Анна Петрович.
----------------
Уже во время реставрационных работ, которые проводила владелица замка, появилось интересное заявление, написанное во Львове 10 июля 1922 г. Терезой Петровичевой и Еленой Петровичевной. Они обязывались отреставрировать замок при условии, что их имущество не будет принудительно конфисковано. Это заявление подтверждает, что больше всего восстановления требовали прежние хозяйственные помещения у въездных ворот, а также здание внутри стен - давний дворец. К сожалению, трудно установить, какие повреждения были непосредственными следствиями Первой мировой войны, а какие результатом многолетнего запустения.
Дело реставрации развивалось позитивно - уже 19 июля 1922 г. председатель Уездного управления восстановления сообщил, что «вся правая сторона замка, прилегающая к башне с въездными воротами, была покрыта крышей, напоминающей мансарду, и покрыта черепицей». Здесь также отмечено, что владелица должна заботиться о стенах, окружающих замок, и отремонтировать его каменную часть, которая осыпается, а также стены в бывших хозяйственных помещениях, которые требовали реставрации.
Фотографии замка 30-х годов подтверждают, что старые помещения, которые были частью стены, имели кровлю. Правдоподобно, что Чернолицький замок после реконструкции был пригоден для жилья, но неизвестно наверняка, жили в нем или в каком-то другом доме владелицы крепости, хотя есть некоторые основания полагать, что они таки жили в замке. Вся имеющаяся информация подтверждает предположение, что частичный ремонт, который состоялся в 20-х годах XX века и был результатом соглашения между тогдашней государственной администрацией и владельцами замка, был последней попыткой сохранить исторический облик памятника в Чернелице. В результате сотрудничества с Управлением консерваторов в январе 1926 года часть земли Петровичевых была продана местным крестьянам с целью получения дополнительных средств на реставрацию замка. Это свидетельствует о том, что восстанавливали памятник постепенно, не в один момент, поскольку требовались значительные финансовые инвестиции от владелицы. В документе по продаже земель появляются уже три владелицы - Тереза Петровичова, Елена Петровичова и Анна Петрович.







1928 року могла відбутися ще одна важлива зміна екстер'єру замку. В архівних документах зберігається лист Терези Петровичової до Управління консерваторів з проханням дозволити реконструкцію прилеглої до вежі західної стіни колишнього палацу, яка значно відхилилася від вертикалі і могла завалитися. Було ухвалено, що ремонт є неможливим і найкращим рішенням буде розібрати стіну і реконструювати її у попередньому вигляді - включно з віконницями, карнизами і декором. На жаль, архівні документи, віднайдені в ДАЛО, уриваються саме на відповіді Управління консерваторів від 20 серпня 1928 року, яка містить вимогу надати детальну інформацію про заплановану реконструкцію, а також не вживати власницею будь-яких заходів без згоди Консерваторів. Подальший перебіг нам невідомий, а на підставі наявних джерел важко стверджувати, як завершилася ця справа.
----------
В 1928 г. могло состояться еще одно важное изменение экстерьера замка. В архивных документах хранится письмо Терезы Петровичовой в Управление консерваторов с просьбой разрешить реконструкцию прилегающей к башне западной стены бывшего дворца, которая значительно отклонилась от вертикали и могла рухнуть. Было решено, что ремонт невозможен и лучшим решением будет разобрать стену и реконструировать ее в прежнем виде - включая ставни, карнизы и декор. К сожалению, архивные документы, найденные в ДАЛО, прерываются именно на ответе Управления консерваторов от 20 августа 1928 года, которое содержит требование предоставить подробную информацию о планируемой реконструкции, а также не предпринимать никаких действий владелицей без согласия Консерваторов. Дальнейший процес нам неизвестен, а на основании имеющихся источников трудно утверждать, чем завершилось это дело.











На додаток до відновлення замку, яке, безумовно, змінило зовнішній вигляд будівлі у 30-ті роки, було також здійснено першу відому спробу провести наукове дослідження будівлі з погляду архітектури. Над цим проектом протягом кількох років працювала група архітекторів з факультету архітектури Варшавської політехніки під керівництвом видатного дослідника замків Богдана Ґверкіна та інженера Яна Захватовича. Результати інвентаризації, проведеної ними протягом академічного 1936/37 року, не були опубліковані і загинули під час Другої світової війни. Збереглися тільки світлини, зроблені в 1935 році, які є для нас надзвичайно цінним джерелом, адже дають найбільш точне уявлення про стан замку перед Другою світовою війною.
У міжвоєнний період Чернелицький замок був також об'єктом зацікавлення поціновувачів історичних пам'яток. В ілюстрованому путівнику по Станіславівському воєводству 1930 року знаходимо короткі об'єднані описи замків у Чернелиці і Раковці. Тут повторюється інформація про перебування у фортеці Яна III Собєського з ремаркою, що замок мав бути тоді «свідком великої пишності і суєти королівського оточення». Це можна інтерпретувати як розвиток давно відомої легенди й ідеологічного значення, яке надавалося цій пам'ятці. Тут також повторено інформацію про підземний тунель, який мав об'єднувати Чернелицький і Раковецький замки. З опису будівлі випливає, що зберігся мур заввишки 6 і завтовшки 2 метри, найціннішою частиною замку є брама, прикрашена орнаментами, щитом з гербом Погоня і «двома вікнами, оздобленими спіральним різьбленням».
Початок Другої світової війни, крах Другої Речі Посполитої, прихід радянської влади і наступні військові дії змінили не тільки долю Чернелиці, а й її архітектурних пам'яток. Місто втратило свій багатокультурний характер, а історичні пам'ятки зазнали значних руйнувань і були частково розібрані радянською владою. Наслідком цього став жалюгідний стан Чернелицького замку в цей період.
--------------------
В дополнение к восстановлению замка, которое, безусловно, изменило внешний вид здания в 30-е годы, была также осуществлена первая известная попытка провести научное исследование здания с точки зрения архитектуры. Над этим проектом в течение нескольких лет работала группа архитекторов с факультета архитектуры Варшавской политехники под руководством выдающегося исследователя замков Богдана Ґверкина и инженера Яна Захватовича. Результаты инвентаризации, проведенной ими в течение академического 1936/37 года, были опубликованы и погибли во время Второй мировой войны. Сохранились только фотографии, сделанные в 1935 году, которые являются для нас чрезвычайно ценным источником, ведь дают наиболее точное представление о состоянии замка перед Второй мировой войной.
В межвоенный период Чернелицкий замок был также объектом интереса ценителей исторических достопримечательностей. В иллюстрированном путеводителе по Станиславскому воеводству 1930 г. находим короткие объединенные описания замков в Чернелице и Раковцах. Здесь повторяется информация о пребывании в крепости Яна III Собеского с ремаркой, что замок должен быть «свидетелем большой пышности и суеты королевского окружения». Это можно интерпретировать как развитие давно известной легенды и идеологического значения, которое придавалось этому памятнику. Здесь также повторена информация о подземном тоннеле, который должен объединять Чернелицкий и Раковецкий замки. Из описания здания следует, что сохранился стена высотой 6 и шириной 2 метра, самой ценной частью замка являются ворота, украшенные орнаментами, щитом с гербом Погоня и «двумя окнами, украшенными спиральной резьбой».
Начало Второй мировой войны, крах Второй Речи Посполитой, приход советской власти и последующие военные действия изменили не только судьбу Чернелицы, но и ее архитектурных памятников. Город потерял свой культурное и национальное разнообразие, а исторические памятники подверглись значительным разрушениям и были частично разобраны советской властью. Следствием этого стало плачевное состояние Чернелицкого замка в этот период.





Замок в другій половині XX - на початку XXI століття / Замок во второй половине XX — на начале XXI столетия
Друга світова війна та встановлення після її закінчення комуністичного режиму в західноукраїнських землях мали серйозний вплив як на долю Чернелиці, так і на її архітектурні пам'ятки, в тому числі й замку. Внаслідок бездіяльності радянської влади замок не вдалося зберегти в тому стані, в якому він перебував у другій половині 1930-х років. Більше того, повна байдужість комуністичної влади до пам'яток архітектури, а часом і її дії, спрямовані на знищення історичних будівель, призвели до того, що до кінця XX століття фортеця перетворилася на руїну.
Перших пошкоджень фортеця в Чернелиці зазнала вже під час радянсько-німецької війни 1941-1945 років. Якщо під час відступу радянських військ улітку 1941 року бойові дії не зачепили Чернелицю (за однією з легенд відступаючі радянські війська тільки скинули в замкову криницю амуніцію, яку не змогли забрати з собою, і засипали її), то весною 1944 року, під час наступу цих же військ, замок відчутно постраждав.
Руйнування, завдані оборонному замку в 1944 році, значно поглибилися в перше повоєнне десятиліття. В 1949 році був повністю розібраний замковий палац, а отримані у такий спосіб цегла, каміння тощо були використані для спорудження будинку райкому партії і райвиконкому, котрий був зведений на площі перед самим замком, на відстані близько 20 метрів від північно-західного бастіону. Досить правдоподібно, що саме тоді було розібрано дах корпусу між в'їзною вежею та південно-західним бастіоном.
----------------
Вторая мировая война и установление после ее окончания коммунистического режима в западноукраинских землях имели серьезное влияние как на судьбу Чернелицы, так и на ее архитектурные памятники, в том числе и замок. Вследствие бездействия советской власти замок не удалось сохранить в том состоянии, в котором он находился во второй половине 1930-х годов. Более того, полное равнодушие коммунистической власти к памятникам архитектуры, а порой и ее действия, направленные на уничтожение исторических зданий, привели к тому, что к концу XX века крепость превратилась в руины.
Первые повреждения крепость в Чернелице получила уже во время Великой Отечественной войны 1941-1945 годов. Если во время отступления советских войск летом 1941 года боевые действия не затронули Чернелицу (по одной из легенд отступающие советские войска только сбросили в замковый колодец амуницию, которую не смогли забрать с собой, и засыпали ее), то весной 1944 года, во время наступления этих же войск, замок ощутимо пострадал.
Разрушения, причиненные укрепленному замку в 1944 году, значительно усугубились в первое послевоенное десятилетие. В 1949 году был полностью разобран замковый дворец, а полученные таким образом кирпичи, камни и т.д. были использованы для постройки дома райкома партии и райисполкома, который был возведен на площади перед самым замком, на расстоянии около 20 метров от северо-западного бастиона. Вероятно, что именно тогда была разобрана крыша корпуса между въездной башней и юго-западным бастионом.





Чергові зміни в долі Чернелицького замку сталися в другій половині 1950-х років. Після ліквідації Чернелицького району в 1956 році колишній будинок райкому партії віддали під лікарню, а замкові укріплення, що знаходилися поряд, було передано на її баланс. Тоді ж на території замкового дитинця розплановано овочеві грядки, а прибрамний корпус з підвалами перетворено на складські приміщення для лікарні. У північно-східному бастіоні до брустверів добудували дві стінки, перекрили і влаштували стайню. Приблизно в той же час між в'їзною вежею і північно-західним бастіоном із зовнішнього боку муру було зведено кам'яний гараж для лікарняного автомобіля швидкої допомоги.
Не поліпшився стан пам'ятки і в наступні десятиліття. На території замкового дитинця аж до початку 1980-х років вирощували городину для лікарні, а також ячмінь та овес для коней, які обслуговували лікарняне господарство. За спогадами місцевих мешканців, у другій половині 1970-х років невеликий пролом у північній куртині було розширено приблизно до 10 м для в'їзду на замкове подвір'я трактора і комбайна. Каміння з розібраної стіни використали для вимощення дороги до пролому. На межі 1960-1970-х років чималу ділянку дитинця було засаджено яблунями. Частина саду збереглася до наших днів. У 1980-х роках адміністрація лікарні також зробила спробу розчистити стару криницю на замковому подвір'ї. Необхідно згадати також про те, що протягом усіх повоєнних десятиліть частина місцевого населення трактувала замок як свого роду «склад будівельних матеріалів», унаслідок чого бастіони і куртини поступово розбиралися жителями селища для господарських потреб.
Повільне руйнування покутської фортеці, спричинене бездіяльністю органів влади, покликаних боронити пам'ятки культури, викликало водночас і зацікавлення її історією - як у середовищі місцевих краєзнавців, так і фахівців. Йдеться про перебування в Чернелиці 1953 року групи львівських науковців, серед яких був і археолог Юрій Захарук (збереглося його фото на тлі південно-західного бастіону). Попри те що замок не був головним об'єктом їхніх досліджень, науковці виконали обмірні креслення укріплень. Ці креслення тривалий час зберігалися в архіві Держбуду УРСР і були опубліковані тільки у 1985 і 1986 роках.
---------------
Очередные перемены в судьбе Чернелицкого замка произошли во второй половине 1950-х годов. После ликвидации Чернелицкого района в 1956 году бывший дом райкома партии отдали под больницу, а замковые укрепления, находившиеся рядом, были переданы на ее баланс. Тогда же на территории замкового детинца было спланировано разместить овощные грядки, а привратный корпус с подвалами преобразован в складские помещения для больницы. В северо-восточном бастионе к брустверу достроили две стенки, перекрыли и устроили конюшню. Примерно в то же время между въездной башней и северо-западным бастионом с внешней стороны стены был возведен каменный гараж для больничного автомобиля скорой помощи.
Не улучшилось состояние памятника и в последующие десятилетия. На территории замкового детинца до начала 1980-х годов выращивали овощи для больницы, а также ячмень и овес для лошадей, которые обслуживали больничное хозяйство. По воспоминаниям местных жителей, во второй половине 1970-х годов брешь в северной куртине была расширена примерно до 10 м. для въезда на замковый двор трактора и комбайна. Камни с разобранной стены использовали для отмостки дороги к пролому. На рубеже 1960-1970-х годов большой участок детинца был засажен яблонями. Часть сада сохранилась до наших дней. В 1980-х годах администрация больницы также сделала попытку расчистить старый колодец на замковом дворе. Необходимо упомянуть также о том, что в течение всех послевоенных десятилетий часть местного населения воспринимала замок как своего рода «склад строительных материалов», вследствие чего бастионы и куртины постепенно разбирались жителями поселка для хозяйственных нужд.
Медленное разрушение покутской крепости, вызванное бездействием органов власти, призванных защищать памятники культуры, вызвало одновременно и интерес ее историей - как в среде местных краеведов, так и специалистов. Речь идет о пребывании в Чернелице в 1953 г. группы львовских ученых, среди которых был и археолог Юрий Захарук (сохранилось его фото на фоне юго-западного бастиона). Несмотря на то замок не был главным объектом их исследований, ученые выполнили обмерные чертежи укреплений. Эти чертежи длительное время хранились в архиве Госстроя УССР и были опубликованы только в 1985 и 1986 годах.





Зростанню зацікавленості історією замку сприяла і прийнята 24 серпня 1963 року Радою Міністрів УРСР постанова № 970 про включення його в державний реєстр пам'яток національного значення (охоронний номер 251). Цим актом з одного боку було припинено всякі інсинуації на місцевому рівні про потребу демонтажу замку, а з іншого - привернуло до об'єкта увагу дослідників. Вже в другій половині 1960-х з'явився перший машинописний нарис історії селища, в якому увага приділялась і Чернелицькому замку. Автором був місцевий вчитель історії Євстахій (Остап) Кудибін. Він виконав також кілька цінних фотознімків замку, датованих другою половиною 1960-х років.
Важливим періодом у дослідженні історії і стану Чернелицького замку виявилися 1969-1970 роки. У цей час тут працювала наукова експедиція львівського Інституту «Укрзахідпроектреставрація», у складі якої був і відомий реставратор Ігор Старосольський. Експедиція провела обміри замку і виконала детальні креслення, на яких зафіксовано як збережені елементи укріплень, так і втрачені (наприклад, знищений дах вежі і прибрамного корпусу). До наших днів дійшло також більше півсотні світлин (17x11 см), виконаних членами експедиції у травні і липні 1969-го та ранньою весною наступного року.
----------------
Росту заинтересованности историей замка способствовало и принятое 24 августа 1963 Советом Министров СССР постановление № 970 о включении его в государственный реестр памятников национального значения (охранный номер 251). Этим актом с одной стороны были прекращены всякие инсинуации на местном уровне о необходимости демонтажа замка, а с другой - привлекли к объекту внимание исследователей. Уже во второй половине 1960-х появился первый машинописный очерк истории поселка, в котором внимание уделялось и Чернелицкому замку. Автором был местный учитель истории Евстафий (Остап) Кудибин. Он снял также несколько ценных фотографий замка, датированных второй половиной 1960-х рокив.
Важным периодом в исследовании истории и состояния Чернелицкого замка оказались 1969-1970 годы. В это время здесь работала научная экспедиция львовского Института «Укрзападпроектреставрация», в составе которой был и известный реставратор Игорь Старосельский. Экспедиция провела обмеры замка и выполнила детальные чертежи, на которых зафиксированы как сохранившиеся элементы укреплений, так и утраченные (например, уничтоженные крыши башни и привратного корпуса). До наших дней дошло также больше полусотни фотографий (17x11 см), выполненных членами экспедиции в мае и июле 1969-го и ранней весной следующего года.



У 1980-х роках, вперше після виходу друком праці Олександра Чоловського, з'явилася низка наукових розвідок, присвячених пам'ятці. Однак найважливіший доробок у вивченні замку в другій половині XX століття належить групі працівників Івано-Франківської філії інституту «Укрзахідпроектреставрація» на чолі з директором Зеновієм Соколовським. Протягом 1989-1993 років тамтешні архітектори провели обміри та технологічну експертизу стану окремих укріплень, склали історико-архітектурну довідку, створили проектну документацію для проведення реставрації і проект пристосування замкових будівель під туристичний притулок. Однак через брак коштів проект так і не був реалізований.
За незалежної України Чернелицький замок неодноразово ставав обьектом інтересу. З 2011 року фортецю досліджує група українських і польських науковців - істориків та архітекторів. Влітку 2012 року Чернелицький замок обстежувала міжнародна експедиція, до якої входили архітектори Національного університету нафти і газу в Івано-Франківську та історики з Ягеллонського університету у Кракові.
Що ж до сучасного стану Чернелицького замку, то, попри декларовану опіку держави над цим об'єктом, він у жалюгідному стані. Врятувати ситуацію можна лише зі складенням програми комплексного проведення консервації, реставрації і ревалоризації замкового комплексу.
----------------
В 1980-х годах, впервые после выхода в свет труда Александра Чоловского, появился ряд научных исследований, посвященных памятнику. Однако самый важный задел в изучении замка во второй половине XX века принадлежит группе работников Ивано-Франковского филиала института «Укрзападпроектреставрация» во главе с директором Зеновием Соколовским. В течение 1989-1993 годов местные архитекторы провели обмеры и технологическую экспертизу состояния отдельных укреплений, составили историко-архитектурную справку, создали проектную документацию для проведения реставрации и проект приспособления замковых зданий под туристический приют. Однако из-за нехватки средств проект так и не был реализован.
В годы независимости Украины Чернелицкий замок неоднократно становился обьектом научного интереса. С 2011 года крепость исследует группа украинских и польских ученых - историков и архитекторов. Летом 2012 года Чернелицкий замок обследовала международная экспедиция, в которую входили архитекторы Национального университета нефти и газа в Ивано-Франковске и историки из Ягеллонского университета в Кракове.
Что касается современного состояния Чернелицкого замка, то, несмотря на декларируемую опеку государства над этим объектом, он в плачевном состоянии. Спасти ситуацию можно только составлением программы комплексного проведения консервации, реставрации и ревалоризации замкового комплекса.





Автори тексту - Магда АРСЕНІЧ, Віталій НАГІРНИЙ, Зеновій ФЕДУНКІВ.
Джерело/источник - Пам'ятки України №7-9 за 2015 рік.

Далі буде.../Продолжение следует...




ну как то так =))


  • 1
Супер!!!
ОГРОМНОЕ СПАСИБО за такую проделанную работу!

дякую =) заодне підправив не працюючи ссилки =)

  • 1