m_a_d_m_a_x (m_a_d_m_a_x) wrote,
m_a_d_m_a_x
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Підгора. Оборонний монастир.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки ...



Підгорянський Спаській монастир чину св. Василія (відомий ще, як Угорницький), що розташований на високому березі Серету поблизу впадіння в нього Гнізни всього в парі кілометрів від Теребовлі - один з тих багаточисельних туристичних об'єктів Тернопілля, який вартий для відвідання, якщо вас вже занесло в Теребовлю. Підгорянська обитель є одночасно і монастирем, і замком, який на фоні десятків поруйнованих оборонних споруд області виглядає ще дуже навіть привабливо.







Дістатися монастиря-фортеці дуже просто. Від теребовлянського замку на південь у бік Буданова веде вулиця Січових Стрільців. Через три кілометри Теребовля закінчується і майже відразу починається село Зеленче. Майже на початку важливо не проґавити поворот праворуч на поганеньку ґрунтовку. Дорога веде через невеличкий лісок, за яким - поле з назвою "Гуртівня" (тут існувало трипільське поселення), а за ним вже видніються руїни башт і стін, та відновлена монастирська церква.







Перша писемна згадка про монастир з'являється у 1663 році в грамоті короля Яна Казимира, якій він підтверджує для монастиря посілості с. Семенів. Другою грамотою того ж року від дозволяє монастирю вільний вируб у старостинських лісах. В тих джерелах обитель згадується, як дуже давня, і є підстави вважати, що заснована вона була у давньоруський період. Тоді монастир був дерев'яним, значно меншим за розмірами, оточеним земляними укріпленнями і частоколом.







Решти споруд, які ми можемо бачити сьогодні, за різними джерелами походять з XVI - XVIII століть. Територія монастиря обведена муром у формі трапеції. Його довжина з західного боку складає 144 м, зі східного і північного - 85 м, з південного - 75 м. На кутах знаходилися чотири наріжних вежі і одна надбрамна, з яких збереглися три: північно-східна, південно-західна та надбрамна. Також збереглася нижня, фундаментна частина південно-східної вежі. Слідів північно-західній не видно навіть з висоти пташиного польоту.

північно-східна вежа














південно-східна вежа












Найкраще з усіх дійшла до наших часів північна надбрамна башта. Вона є прямокутною в плані, має чотири яруси. Проїзд в ній перекрито напівциркульним склепінням, верхні яруси - без перекриття. З зовнішнього боку можна побачити багато бійниць. Також добре збереглися обрамлення прямокутних вікон тесаними білокам'яними лиштвами. Вежу добудували у 1716 році, про що свідчить надпис в обрамленні вікна у її західній стіні.































Цікавою є південно-західна башта. Її перший ярус перекритий напівсферичним куполом, а другий - конусоподібним куполом з отвором в центрі. Пізніше її було перетворено на дзвіницю.











На території монастиря знаходяться руїни будинку келій. Він має два ризаліти на західному фасаді - центральний і бічний. Приміщення є одноповерховим, а центральна частина має два поверхи. Загальна його протяжність - 64 метри. На першому поверсі в правому крилі розміщувалися маленькі келії, в лівому - кухня, ідальня, інші службові приміщення. На другому були просторі зали.













Монастирська церква Різдва Івана Хрестителя побудована з червоного теребовлянського пісковику. Вона зберегла аркадне склепіння і інші прикмети пізньоготичного стилю у поєднанні з ренесансними деталями в прикрасах одвірків і білокам'яних різьблених наличників. Відомий дослідник Галичини Б.Януш вважає церкву старшою від оборонних мурів і датує її XVI ст.





Вежа храму, очевидно, теж мала оборонне призначення. Її другий і третій яруси відокремлені від внутрішнього простору споруди і мали бійниці. На верх вежі вели сходи, зроблені у товщі північної стіни, як це було й у давньоруських храмах. Колись церква мала суворий, неприступний вигляд.







Монастир завдячував своєму розвитку чудотворній іконі Божої Матері, яка перебувала у монастирські церкві. Він був одним з найзначніших осередків чернецтва на Галичині та Поділлі. Доказом цього служить один приклад. У 1711 році на першому з'їзді чернецтва Львівської дієцезії ігумен Підгорянського монастиря Діонісій Александрович підписується під рішенням після ігуменів Унева, скиту Манявського, Крехова і Львова. На той момент в монастирі перебувало 19 ченців, в той час як в інших навколишніх монастирях - від двох до п'яти. У другій половині XVIII століття при монастирі існувала школа для чернецької молоді, де викладали богословський та філософський курси, була багата бібліотека. Є припущення, що башта слугувала за астрономічну обсерваторію.



У 1789 році монастир скасувала австрійська влада. Монастирський будинок продано за 704,5 гульденів, книги передані частково до бібліотеки Львівського університету, частково - до Бучацького монастиря. На початку ХХ століття монастирську церкву було відновлено, покрито бляхою, а влітку відбувалися недільні і святкові відправи. Під час Першої світової російські війська висаджували в повітря динамітом мури і льохи, повністю знищивши одну стіну, розтягнули церковне начиння, здерли бляху і розібрали дах.



Після другої світової мури почали розбирати для будівництва доріг. На території монастиря розміщалася військова частина, використовуючи монастирські споруди під складські приміщення. На початку 90-х парафіяни сусідніх сіл під керівництвом о. Ярослава Стрілки почали відбудовувати церкву.

декілька старих фото


















З високого берегу, на якому стоїть монастир, відкривається неймовірна панорама долини Серету.



І на останок












Джерела:
сайт Андрія Бондаренко
castles.com.ua
polona.pl

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проекту: на експедиції і існування блогу та файлосховища.

Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.


Підписуйтесь на сторінки проекту на:

Patreon
Twitter
Telegram
Instagram





ну як то так =))
Tags: Тернопольщина, Тернопілля, крепость, монастир, монастырь, оборонна церква, оборонная церковь
Subscribe

Recent Posts from This Journal

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 3 comments