m_a_d_m_a_x (m_a_d_m_a_x) wrote,
m_a_d_m_a_x
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Чорнокозинці. Замок. Частина 1. Погляд з небес.



Над Збручем, недалеко від його гирла за 20 км. від Кам'янця, в чудовій мальовничій місцевості лежить село Чорнокозинці. Поселення це в історії стає відомим з половини XV ст. Відтоді до кінця XVIII ст. воно було власністю кам'янецької римо-католицької біскупської катедри, і тут була літня резиденція кам'янецьких біскупів. А як Чорнокозинці були недалеко від кордону Молдавії і лежали на татарському Волоському шляху, то в цьому поселенню було збудовано оборонного замка. Руїни цього замку стирчать і тепер на кінці села на горі по-над Збручем.







Чорнокозинський замок давав захист місцевій людності, але проте поселення це й околиці часто терпіли від нападів. і татар. і волохів.
Коли р. 1519 король Жигимонт І, на прохання Кам'янецького біскупа Ваврженця Менджелевського, видавав привилей Чорнокозинцям на право влаштовувати тут двоє ярмарків, то зазначив у тім привилею, що це поселення мало привилей і перед тим; там він підчас татарського нападу загинув.
А татарські напади на початку XVI ст. тут були часті: в роках 1502, 1503, 1507, 1511 і 1513. Найстрашніший татарський наїзд був 1516 p., коли військові старшини сперечалися між собою і через це віддали Поділля "на м'ясні ятки", як каже тогочасний літописець; тоді Чорнокозинці та місто Скала под Збручем було спалено до щенту.







Нападали на країну і волохи. З опису Подільських замків 1494 р. видно, що волохи перед тим пограбували села, що належали до Кам'янецького замку: Ляшковицю і Крогулець (Кадиївці); певне постраждали тоді й Чорнокозинці. Року 1538 волоський господар Петру I Мушар добував Чорнокозинський замок, але не міг здобути його і все поселення по-за мурами замку було знищено.
Коли р. 1588 король Стефан Баторій видавав Чорнокозинцям привилея на Магдебурзьке право, то зазначив у тім привилею, що це поселення перед тим спалили були татари.
Чорнокозинський замок хоч був не державний, а приватний, біскупський, але тут XVI—XVII ст. часто перебували військові частини польські з пограничним ротмистром, що на обов'язку їх було боронити країну від татарських нападів.
Після того як р. 1672 турки забрали були Кам'янець, ще два роки Чорнокозинський замок зоставався в руках поляків. Але р. 1674 турки здобули цей замок і знищили всю залогу, що тут була, а самий замок спустошили. Коли Поділля залишили турки (1699 p.), то власники Чорнокозинець кам'янецькі біскупи відновили замок і в самім замку побудували житла для літнього свого перебування, життя настало спокійніше і напади татар тоді вже мало не припинилися.







Коли саме засновано в Чорнокозинцях замок, не відомо. Деякі історики гадають:
Пржездецький - Чорнокозинський замок засновано ще за литовсько-руських князів Коріятовичів. Адже потреба в замку була тут завсіди, а місцевість для збудування замку була дуже придатна — це висока гора, що підіймається над річкою й забезпечена з двох протилежних боків проваллями. Справді що гора ця придатна для оборони від ворожих нападів, бачили люди як у найдавніші часи, так і в недавні. На тій горі в історичні часи, як вже було зауважено, стояв оборонний мурований замок. Але на тій горі замковій були стоянки людей ще за передісторичних часів, ще за пізнього неоліту; тут у землі трапляються сліди трипільської культури: знаряддя, розмальовані черепки, то-що. А за останньої світової війни тут було викопано військові шанці, де й можна тепер помічати точки трипільського типу.







Юзеф Ролле і Євфимій Сіцинський не сумнівалися, що поселення в Чорнокозинцях з'явилося задовго до 15 століття (перша письмова згадка села відноситься до 1467 р.). Так, наприклад, Юзеф Ролле вважав, що Чорнокозинці могли бути одним з найстаріших форпостів Поділля, дослідник вважав, ніби це місце було уподобано ще першими поселенцями, які з'явилися тут під час заселення краю. Ким були ці поселенці і коли вони тут влаштувалися? На це питання Ролле не відповідає, але один з варіантів відповіді знаходимо у Євфимія Сіцинського, який згадує про "сліди трипільської культури: знаряддя, черепках і тощо.” на замчище. Особливу цікавість викликає інформація Сіцинського про те, що трипільські шари оголилися, коли в районі Замкової гори під час Першої Світової війни солдати рили окопи. Ось, мабуть, і єдина згадка про "розкопки”. Жодне з джерел не повідомляє про існування тут давньоруського городища, але логічно припустити, що воно тут все ж було. До такого висновку підштовхують непрямі докази. Як вже вище було сказано, поселенці це місце облюбували в давні часи, і місце для городища тут було відповідне - мис, який піднімається над долиною Збруча. Наприклад, в 20 км на північ від Чорнокозинцях знаходиться замок у Скалі-Подільській, який також побудований на місці давньоруського городища, що влаштувався на мисі біля берега Збруча. Ще одне городище в теорії могло перебувати в 5 км на південь від Чорнокозинців, на тому місці, де зараз можна побачити Кудринецький замок.







Коріатовичі/Кориатовичи.
У Мережі можна наштовхнутися на інформацію, згідно з якою перший кам'яний замок в Чорнокозинцях був побудований Коріатовичами. Профільтрувавши джерела які були під рукою , я прийшов до висновку, що ніякого чіткого зв'язку Чорнокозинцив з Коріатовичами немає. Я не зустрів згадок про документи, які б пов'язували село або замок зі згаданими князями, в списку заснованих (або реконструйованих) ними укріплень Чорнокозинці також не зустрічав, а перша письмова згадка про Чорнокозинці відноситься до 1467 року. Так звідки взялися в цій історії Коріатовичі?

Памятники градостроительства и архитектуры 1986 г.


Є. Сіцінський Оборонні замки західного Подтлля XIV-XVII ст.


Чернокозинці на мапі Фрідріха фон Міга (1779 - 1782)


Варіант №1. До Чорнокозинського замку стосуються кілька народніх поетичних легенд та один польський літературний твір.
Відомий російський письменник і фольклорист Володимир Даль, що перебував у Кам'янці р. 1831 в ролі санітарного лікаря за холерної пошести,
записав народню легенду про Чорнокозинецькнй замок. Замок цей, як кажуть люди, належав князеві "Куріятовичеві". Тут жив сам князь та його сестра дівчина. Одного разу татари несподівано напали на Чорнокозинці й захопили тутешній замок. Князь мусів тікати підземними ходами і ховатися в скелях Збруча, а сестра його втекла від татар саморідним мостом, що з'єднував береги Збруча, та й обратувалася в Галичині. Вона забрала з собою великі скарби і на них недалеко від Збруча в глухому лісі збудувала церкву з келією і там до кінця свого віку молилася за пропащого без вісти свого брата1).





Варіант №2. У короткому описі історії села, що був складений Олександром Пшездецьким в 1841 році, знаходимо рядок, де автор стверджував, що Чернокозинецкий замок, "як і все старовинне на Поділлі", корінням своєї історії було пов'язане з епохою Коріатовичів. Мало того, що фраза вийшла узагальненою і розмитою, так автор ще й привів її без посилань на джерело. У примітці Пшездецкий вказав, що інформацією з історії замку його забезпечив Тадеуш Сарніцький, який на той момент володів маєтком у Чорнокозинцях. Цілком можливо, що Сарніцький згодував Пшездецькому одну з місцевих легенд, схожу на ту, якою раніше народ почастував Даля. Не думаю, що у Сарницького були якісь документальні підтвердження версії про Корітовичів, інакше це джерело, по-перше, згадав би Пшездецкий, а, по-друге, про нього б знали Ролле, Сіцінський і Роман Афтаназі , але вони ні про що таке не знали, тому кожен із згаданих авторів, коли мова заходила про Корітовичів, посилався на Пшездецького, а той, як я вже сказав вище, ніяких доводів на підтримку своїх поглядів не привів. Не варто скидати з рахунків і простий людський фактор - господареві скромного маєтку було б з якогось боку вигідно культивувати легенду про приналежність замку Коріатовичам, так як тим самим він підкреслював значимість своєї резиденції і, зрозуміло, свою роль, як спадкоємця княжої вотчини. Не стверджую, що все саме так і було, лише наголошую, що і такий варіант цілком можливий.





Варіант №3. В "Пам'ятниках містобудування і архітектури Української РСР" появу кам'яного замку віднесено до 2-ї половини 14 століття. В "Пам'ятниках ..." не згадані Коріатовичі, але інших варіантів просто немає, адже саме Коріатовичі володіли в зазначений період Поділлям. Статтю в "Пам'ятниках ..." написала Євгенія Пламеницька, яка спиралася на матеріали якихось маловідомих дослідних робіт, невідомо коли проведених на замчище. Складно сказати, на якій основі був датований об'єкт. Може у Євгенії під рукою були якісь цікаві джерела інформації, може інформація про період споруди була отримана на основі аналізу будівельних розчинів або якихось інших деталей / вузлів комплексу. Але очевидно, що цей висновок не спирався на письмові джерела.
Таким чином, не бачачи перед собою матеріали досліджень замку Євгенією Пламеницькою, можна припустити, що версія про Коріатовичів не така міцна, як може здатися. Ні, звичайно, вона не позбавлена ​​сенсу і навіть не дивлячись на малий обсяг даних виглядає цілком життєздатною, але при цьому я хочу звернути вашу увагу, що, наприклад, в моєму розпорядженні немає жодного джерела, завдяки якому Чорнокозинці можна було б легко зв'язати з Коріатовичами . Є тільки легенда від Даля, є щось схоже на легенду від Пшездецького і датування 2-ю половиною 14 століття перших кам'яних укріплень - ось, мабуть, і все.
У скарбничку відомостей, побічно підтверджують версію про Коріатовичів, можна віднести і розташування замку, що знаходиться неподалік від інших укріплень Коріатовичів: червоногруда (близько 50 км.), Скелі (близько 20 км.), Кам'янеця (близько 20 км.) І Жванця (близько 20 км.). Як можна помітити, щодо Скелі, Кам'янця і Жванця замок в Чорнокозинцях видалений більш-менш на однакову відстань. Може це збіг, а може й ні. Правда, Жванець в цій історії також виступає в якості темної конячки, оскільки в історії його ранніх кам'яних укріплень вистачає загадок .





Вариант №4 У польському письменстві є книжка оповідань Хадзкевича: "Zamek Czarnokoziniecki" (Вильна 1842 p.). В тім оповіданню розказується, що власник Чорнокозинець Кристоф Зборовський сватався до сестри волоського господаря Богдана Лопуснано, але господар не згодився віддати свою сестру та ще й образив його, коли той приїздив до нього. Зборовський за це помстився: коли господар Лупуснано їхав також свататися до дочки Тарла, що жив у місті Скалі по-над Збручем, то Зборовський захопив господаря коло Чорнокозинець і морив його в Чорнокозинському замку, аж поки одержав від в'язня окуп — 6.000 червоних. Та фактичний бік цього оповідання аж ніяк не відповідав дійсності, бо Зборовський ніколи не був власником Чорнокозинець, а цим поселенням у XV —XVIII ст. володіли Кам'янецькі біскупи.





Цікаво також, що саме Чорнокозинці вибрали кам'янецькі єпископи як місце для своєї резиденції, і прописалися тут незабаром після того, як Поділля відійшло під контроль поляків. Адже вони з якоїсь причини вибрали саме це село, а не будь-яке інше. В цілому, кам'янецька єпархія вважалася досить бідною і не найперспективнішою з погляду кар'єри, оскільки землі тут були прикордонні, їх часто турбували набігами татари, паства бідувала, і вести церковні справи тут було важко. Поки чітко не зрозуміло, коли саме в Кам'янці з'явилася єпархія і єпископи. Виходячи з канонічної версії історії єпархії, можна зробити висновок, що якийсь Вільгельм став першим кам'янецьким єпископом ще при Кріатовичах, тобто в 2-й половині 14 століття. Напевно на перших порах єпархія відчувала себе не дуже впевнено, особливо якщо врахувати міцність позицій православної церкви. У цих умовах єпархія навряд чи могла собі дозволити організувати заміську резиденцію в форматі замку. Ситуація могла сильно змінитися вже після того, як Поділля перейшло під владу Польщі в 1434 році, після чого католицтву було дано зелене світло і єпархія стала багатіти.








Далі тут...

Джерела/источники:
Є. Сіцінський ОБОРОННІ ЗАМКИ ЗАХІДНЬОГО ПОДІЛЛЯ XIV-XVII СТ. (Історично-археологічні нариси) 1928,
zamki-kreposti.com.ua
Ольга Анатольевна Пламеницкая,
Памятники градостроительства и архитектуры 1986 г.
pslava.info

Tags: Хмельниччина, Хмільниччина, замок, руина, руїна
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 1 comment