m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Берестечко-2. Следы трагической истории.

Оригинал взят у zalgalina в Берестечко-2. Следы трагической истории.

"Козацькі шаблі, келепи, мушкети...
Відлуння слави, доблесті й біди,
Мого народу горді еполети,
Трагічної історії сліди..."
Светлана Скруха



Початок ТУТ/
Начало ЗДЕСЬ.




Музей в Національному історико-меморіальному заповіднику "Козацькі могили" на острові Журавлиха - це щось зовсім унікальне. Уявіть собі - всі музейні експонати століттями лежали в землі, в багні, на дні річки. Вони потрапили туди під час битви - в момент поранення, убивства, відступу тих, кому належали. І так і лежали століттями - їх засмоктувала багнюка, покривала річкова твань, мул і пісок, засипало землею, вони заростали бур'янами - травами, червоними маками. Потім, коли ця земля стала ріллею, над ними колосились хлібні злаки - їх турбували і перевертали плуг і сільгосптехніка. І душі тих, які тут загинули, носилися над полем і ніяк не могли заспокоїтися. Адже там лежала їх матеріалізоване перерване життя. Яке так багато могло б розповісти про них, безвісних і безіменних, для яких це поле стало останнім притулком.
Не знаю, заспокоїлися вони зараз, коли їх кістки лежать у величезній усипальні, а те, що вони носили, берегли, чим користувалися і чим опікувалися, знаходиться в скляних музейних вітринах. Але тепер вони не мовчать. Вони мовчки розповідають нам історію свого життя.
Давайте ж спробуємо прислухатися.
----------
Музей в Национальном историко-мемориальном заповеднике "Козацькі могили" на острове Журавлиха - это что-то совсем уникальное. Представьте себе - все музейные экспонаты столетиями лежали в земле, в болоте, на дне реки. Они попали туда  во время битвы -  в момент ранения, убиения, отступления тех, кому  принадлежали. И так и  лежали столетиями - их засасывало болото,  покрывала речная тина, ил и песок, засыпало землей, они зарастали сорными травами, красными маками. Потом, когда эта земля стала пашней, над ними колосились хлебные  злаки - их тревожили и переворачивали плуг и гудящая сельхозтехника. И души тех, которые здесь погибли, носились над полем и никак не могли успокоиться. Ведь там лежала их овеществленная прерванная жизнь. Которая так много могла бы рассказать о них, безвестных и безимянных, для которых это поле стало последним пристанищем .
Не знаю, успокоились ли они сейчас, когда их кости лежат в огромной усыпальнице, а то, что они носили, берегли, чем пользовались и чем дорожили, находится в стеклянных музейных витринах. Но теперь они не молчат. Они безмолвно рассказывают нам историю своей жизни.
Давайте же попытаемся прислушаться.

Нагадаю, що битва під Берестечком відбулася в 1651 році. Але лише в 1970 році почалися археологічні розкопки, які організував і очолив Ігор Кирилович Свєшніков, відомий археолог, доктор історичних наук. Було розкопано і досліджено понад 2, 5 га землі. І якої землі! Яку розорювали протягом трьохсот років. І навіть тоді, коли почала працювати археологічна експедиція, землю продовжували переорювати меліоративним плугом, який викидав на поверхню пошкоджені людські та кінські кістяки.
----------
Напомню, что битва под Берестечком произошла в 1651 году. Но лишь в 1970 году начались археологические раскопки, которые организовал и возглавил Игорь Кириллович Свешников, известный археолог, доктор исторических наук. Было раскопано и исследовано более 2, 5 га земли. И какой земли! Которую распахивали на протяжении трехсот лет. И даже тогда, когда начала работать археологическая экспедиция, землю продолжали перепахивать мелиоративным плугом, который выбрасывал на поверхность поврежденные человеческие и конские скелеты.



За допомогою Товариства охорони природи Свешникову вдалося домогтися того, що переорювання землі в деяких місцях було заборонено. Тільки після цього стало можливим повне обстеження цього історичного урочища.
Дуже цікава фотографія. Ось так, прозаїчно, метр за метром, перекопувалася і просівалася вся земля, яка поступово розкривала свої таємниці, щоб воскресити події 300-річної давнини.
----------
С помощью Общества охраны природы Свешникову удалось добиться того, что перепахивание земли в некоторых местах было запрещено. Только после этого стало возможным полное  обследование этого исторического урочища.
Очень интересная фотография. Вот так, прозаично, метр за метром, перекапывалась и просеивалась вся земля, которая постепенно раскрывала свои тайны, чтобы воскресить события 300-летней давности.



Працювати було надзвичайно важко - в цій місцевості близько залягають грунтові води, що, природньо, ускладнювало розкопки.
----------
Работать было чрезвычайно трудно -  в этой местности близко залегают грунтовые воды, что, естественно, затрудняло раскопки.



Розкопки тривали до 1989 року. Було зібрано понад 5 500 унікальних експонатів, які належали всім учасникам битви - козакам, сільським повстанцям, ремісникам, польським шляхтичам, донським козакам і московським стрільцям.
Всі ці речі, а також людські та кінські кістяки залягали порівняно неглибоко - на глибині 0,4-0,6 м від поверхні грунту.
----------
Раскопки продолжались до 1989 года. Было собрано более 5 500 уникальных экспонатов, которые принадлежали всем участникам битвы - казакам, сельским повстанцам, ремесленникам, польским шляхтичам, донским казакам и московским стрельцам.
Все эти вещи, а также человеческие и конские скелеты залегали сравнительно неглубоко - на глубине 0,4-0,6 м от поверхности грунта.



Давайте зайдемо в музей і розглянемо дещо з цих унікальних експонатів.
----------
Давайте зайдём в музей и рассмотрим кое-что из этих уникальных экспонатов.



Місця козацьких битв 16-17 ст ніде, крім Берестечка, археологічними розкопками не досліджувалася і про те, що з себе представляла армія Богдана Хмельницького на підставі матеріальних знахідок ніхто не знав.
Мені було приємно побачити при вході в музей портрет Богдана Хмельницького, написаний художницею Лідією Іванівною Спаською (1910-1999), яку я добре знала і, в пошуках робіт якої, я колись їздила в Дермань.
----------
Места казацких битв 16-17 в.в. нигде, кроме Берестечка, археологическими раскопками не исследовались и о том, что из себя представляла армия Богдана Хмельницкого на основании материальных находок  никто не знал.
Мне было приятно увидеть  при входе в Музей портрет Богдана Хмельницкого, написанный  художницей Лидией Ивановной Спасской (1910-1999), которую я хорошо знала и, в поисках работ которой, я когда-то ездила в Дермань.




І перше сильне враження - я бачу людські обличчя.
Археологічні знахідки дали можливість відтворити за знайденими черепам скульптурні портрети українських козаків. Цим займався Московський Інститут етнографії АНСССР.
Ось ці козаки, які дивляться на нас з темряви століть.
----------
И первое сильное впечатление - я вижу человеческие лица.
Археологические находки дали  возможность воссоздать по найденным черепам скульптурные портреты украинских казаков. Этим занимался Московский Институт этнографии АНСССР.
Вот эти казаки, который смотрят на нас из тьмы веков.



Як же вони були екіпіровані, яку зброю воліли, чи були у них якісь обереги, що брали з собою в битву? На все це отримано відповідь, завдяки унікальним розкопкам. Про які, на жаль, так мало відомо в моїй Україні. Що вже говорити про ближне і далеке зарубіжжя, в якому так багато зараз моїх співвітчизників. І я плекаю надію, що, можливо, комусь мій пост буде цікавий.
Отже, починаємо дивитися і читаємо.
----------
Как же они были экипированы, какое оружие предпочитали, были ли у них какие-либо обереги, что  брали с собой в битву? На всё это получен ответ, благодаря  уникальным раскопкам. О которых, увы, так мало известно в моей Украине. Что уж говорить про ближнеее и дальнее зарубежье, в котором так много сейчас моих соотечественников. И я лелею надежду, что, возможно, кому-то мой пост будет интересен.
Итак, начинаем смотреть и читаем.



Все повторюється. Зараз кожен доброволець АТО також повинен сам придбати собі повне обмундирування.
У похід під Берестечком прибуло 15 козацьких полків.
За документальними джерелами Хмельницький мав під Берестечом 40 гармат, з них 18 потрапило в руки шляхти. Але дещо залишилося і було викопано з-під землі.
Дивно дивитися на ці гармати. Як з них можна було стріляти?
----------
Всё повторяется. Сейчас каждый доброволец АТО также должен сам приобрести себе полное обмундирование.
В поход под Берестечком прибыло 15 казацких полков.
По документальным источникам Хмельницкий имел под Берестечом 40 пушек, из них 18 попало в руки шляхты. Но кое-что осталось и было выкопано из-под земли.
Странно смотреть на эти пушки. Как из них можно было стрелять?



Але знайдені у великій кількості ядра, свідчать про те, що з них все-таки стріляли.
Поруч з ядрами бачимо кінські підкови і стремена. Кіннота не грала вирішальну роль в цій битві. Кінні козаки, як правило, йшли в бій пішими, залишаючи позаду своїх коней джурам.
----------
Но найденные в большом количестве ядра, свидетельствуют о том, что из них всё-таки стреляли.
Рядом с ядрами видим конские подковы и стремена. Конница не играла решающей роли в этой битве. Конные казаки, как правило, шли в бой пешими, оставляя сзади своих коней джурам.



Джура ... Для мене це було абсолютно нове слово. Виявляється, супроводжували козаків один або навіть два хлопчика-підлітка, яких і називали джурами. Дуже зворушливо відбитий образ козацького хлопчика в пам'ятнику.
Он він - цей босоногий джура. Як притулився він до воїнів, і як дбайливо намагаються захистити його козаки від смерті. Але нажаль...
----------
Джура...Для меня это был абсолютно новое слово. Оказывается, сопровождали казаков один или даже два мальчика-подростка, которых и называли джурами. Очень трогательно запечатлён  образ  казацкого мальчика в памятнике.
Вон он - этот босоногий джура. Как прижался он к воинам, и как бережно стараются оградить его казаки от смерти. Но увы...



На переправі , в болоті, під самим берегом знайдені два хлопчачих скелета. Старший - 12-14 років лежав на спині, розкинувши руки, підібгавши в торф ногами. Біля його грудної клітини знайшли 44 свинцеві кулі для мушкета і кілька фрагментів, очевидно коробочка, в якій знаходилися ці кулі. Адже 300 років минуло ... Під ним знаходився скелет іншого хлопчика, за віком 8-10 років. Вони брели через болото і старший, взяв на плечі молодшого. Але нести такий тягар по болоту, очевидно, було, йому не під силу. Він не зміг витягнути ноги з болота, і так і впав, придавивши своєю вагою молодшого джуру. Маленька трагедія. Але ж могло б бути велике життя ...
Ось що виявлено на місці їх загибелі.
----------
На переправе, в болоте, под самым берегом  найдены два мальчуковых скелета . Старший - 12-14 лет лежал на спине, раскинув руки с подогнутыми в торф ногами. Возле его грудной клетки нашли 44 свинцовые пули для мушкета и несколько фрагментов, очевидно коробочка, в которой находились эти пули. Ведь 300 лет прошло...Под ним находился скелет другого мальчика, по возрасту 8-10 лет. Они брели через болото и старший, взял на плечи младшего. Но нести такую тяжесть по болоту, очевидно, было, ему не под силу. Он не смог вытянуть ноги из болота, и так и упал, придавив своей тяжестью младшего джуру. Маленькая трагедия. А ведь могла бы быть большая жизнь...
Вот что обнаружено на месте их гибели.



Козацьке військо було оснащено шаблями і вогнепальною зброєю. Ніколи я не цікавилася ніякою зброєю. Можливо тому, що ніколи не бачила його так близько, як тут. У музеї моя уява відразу ж запрацювала, і підкріплена прочитаним, я стала уявляти, як козацька піхота йшла рівними рядами, безперервно стріляючи - перший ряд після пострілу переходив на третій, і заряджаючи свій мушкет, звільняв місце для другого ряду.
Під час розкопок під Берестечком знайдені всі види вогнепальної зброї першої половини 17 століття: мушкети, аркебузи, карабіни, бандолет і навіть пістолет. (Хотіла написати, в чому їх різниця, але міркую, що кому це цікаво, той і сам це знає).
Козаки були надзвичайно влучними стрілками. Венеціанський посол писав, що бачив серед козаків таких стрільців, "які кулею гасять свічку, відсікаючи нагар так, що можна подумати, що це зроблено щипцями".
----------
Казацкое войско было оснащено саблями и огнестрельным оружием. Никогда я не интересовалась никаким оружием. Возможно потому, что никогда  не видела его так близко, как здесь. В музее моё воображение сразу же заработало, и подкрепленная прочитанным, я  стала представлять, как казацкая пехота шла ровными рядами, беспрерывно стреляя - первый ряд после выстрела переходил на третий, и заряжая свой мушкет, освобождал место для второго ряда.
При раскопках под Берестечком найдены все виды огнестрельного оружия первой половины 17 века: мушкеты, аркебузы, карабины, бандолет и даже пистолет. (Хотела написать, в чем их разница, но подумала, что кому это интересно, то и сам это знает).
Казаки были чрезвычайно меткими стрелками. Венецианский посол писал, что видел среди казаков таких стрелков, "которые пулей гасят свечку, отсекая нагар так, что можно подумать, что это сделано щипцами".



Виявляється, обслуговування вогнепальної зброї вимагало безліч супутніх предметів. Їх було знайдено безліч: шомполи, колісні замки, ключі до замка мушкета, порохівниці, натруска, свинець, пулелійку. Я звичайно, таких предметів ніколи раніше не бачила.
----------
Оказывается, обслуживание огнестрельного оружия требовало множества сопутствующих предметов. Их было найдено множество: шомполы, колесные замки, ключи к замку мушкета, пороховницы, натруски, свинец, пулелейки. Я конечно, таких предметов никогда раньше не видела.



Без пороху зброя17 століття була б марною. Козаки самі виготовляли селітру, з якої робили першокласний порох. А знаєте з чого виготовляється селітра? Серед реєстрових козаків були такі посади "селітерники”, "могильники", "курганники". Тобто розкопувалися старі городища, кургани та могильники, і з перегною виварювали селітру. , Яка потім змішувалася з деревинним вугіллям і сіркою. А цього пороху для війська Богдана Хмельницького щорічно було потрібно близько тисячі тонн. Відомо, що за спеціальним наказом 1651 року, кожен козак повинен був мати в запасі 5 фунтів пороху.
Дрібно розтертий порох козаки зберігали ось в таких порохівницях-натруссках. Виготовлялися вони або з кістки, або ж з дерева.
----------
Без пороха  оружие 17 века было бы бесполезно. Казаки сами изготовляли селитру , из которой делали первоклассный порох. А знаете из чего изготовливалась селитра? Среди реестровых казаков были такие должности "селитерники", "могильники", "курганники". То есть раскапывались старые городища, курганы и могильники, и из перегноя вываривалась селитра. , которая затем смешивалась с древесным углем и серой. А этого пороха для войска Богдана Хмельницкого ежегодно было нужно около тысячи тонн. Известно, что по специальному указу 1651 года каждый казак должен был иметь в запасе 5 фунтов пороха.
Мелко растертый порох казаки хранили вот в таких пороховницах-натруссках. Изготавливались они либо из кости, или же из дерева.



Були знайдені порохівниці дуже цікавої форми. У них зберігали гранульований порох. Пам'ятаєте крилату фразу: "Є ще порох в порохівницях!" ...
І найцікавіше те, що у всіх цих порохівницях і натруссках порох зберігся, хоча і пролежав більше 300 років.
----------
Были найдены пороховницы очень интересной формы. В них хранили гранулированный порох. Помните крылатую фразу: "Есть еще порох в пороховницах!"...
И самое интересное то, что во всех этих пороховницах и натруссках порох сохранился, хотя и пролежал более 300 лет.



І звичайно ж, який козак без шаблі. Як це не дивно, їх було знайдено всього 20 екземплярів. Ігор Свєшніков у своїй монографії пояснює це тим, що протягом такого довгого часу місцеві мешканці, переорюючи поле, звичайно ж знаходили не тільки людські кістки, а й інші предмети, в тому числі і шаблі. Які як правило, не здавали в музей, а пристосовували в своєму господарстві.
На мечах знайдених шабель - безліч зарубок, слідів рукопашної боротьби. Потрібно відзначити, що шабля в ті часи була дуже дорогою зброєю, і не кожен козак міг її купити. Бідний козак міг мати шаблю тільки роздобувши її з арсеналу розореного магнатського маєтку або захопивши в бою.
----------
И конечно же, какой казак без сабли. Как это не удивительно, их было найдено всего 20 экземпляров. Игорь Свешников в своей монографии объясняет это тем, что на протяжении столь долгого времени местные жители, перепахивая поле, конечно же находили не только человеческие кости, но и другие предметы, в том числе и сабли. Которые как правило, не сдавали в музей, а приспосабливали в своём хозяйстве.
На клинках найденных сабель - множество зарубок, следов рукопашной борьбы. Нужно отметить, что сабля в те времена была очень дорогим оружием, и не каждый казак мог её купить. Бедный казак мог иметь саблю только раздобыв её из арсенала разорённого магнатского  маетка или захватив в бою.

"Через спорудження на річці Пляшева переправи відступали козаки і повстанці з оточеного табору протягом усієї ночі. А 10 липня, коли зійшло сонце, прокинувшись, шляхта побачила табір майже порожнім, кинулися до нього і стали вбивати тих, кого там застала, грабувати все, що там залишилося, і тільки потім, після довгих умовлянь свого короля, вирішила переслідувати козаків і селян на переправах: вбивали беззбройних, хворих і поранених, топила в болотній трясовині беззахисних.
В одному місці, серед болота, хоробро оборонялося триста козаків. Повністю оточені, вони гинули один за одним, але з кожним з них доводилося вести шляхті битву. У відповідь на обіцянку М.Потоцького подарувати їм життя, козаки в знак презирства до порятунку життя і багатства, на очах у шляхти викинули у воду зі своїх кошелей гроші, і продовжували бій. І довго ще, поодинці боролися вони серед болота, поки всі не були зарубані, проколоті піками на смерть. "
С.Скруха "Під містечком Берестечком".

Місце загибелі трьохсот козаків 10 липня 1651 року був визначено на підставі письмових джерел, а також за допомогою археологічних розкопок. Ним виявився острів Гайок.
Офорт О.Данченка "Подвиг трьохсот під Берестечком".
----------
Место гибели трёхсот казаков 10 июля 1651 года было определено на основании письменных источников, а также с помощью археологических раскопок. Им оказался остров Гайок.
Офорт О.Данченка "Подвиг трёхсот под Берестечком".



Три сотні років пролежали в болоті, в майже незмінному вигляді, виготовлені зі шкіри, козацькі сумки.
----------
Три сотни лет пролежали в болоте, в почти неизмененном виде, изготовленные из кожи, казацкие сумки.



В таких сумках було виявлено багато злитків свинцю, які служили матеріалом для куль. Кулі козаки виготовляли самі за допомогою кулелійок (внизу - щипчики). В отвір заливався розплавлений свинець, а потім кулелійку заеурювали в холодну воду. Ось вам - і куля готова.
----------
В таких сумках было обнаружено много слитков свинца, которые служили материалом для пуль. Пули казаки изготовляли сами с помощью пулелеек (внизу - щипчики). В отверстие заливался расплавленный свинец, а затем пулелейка опускалась в холодную воду. Вот вам - и пуля готова.



Готові кулі козаки носили в невеличких сумочках-гаманцях, прикріплених до поясу або ж в сумках. Тут же ми можемо бачити футляри для ложок. Знайдений навіть пояс з прикріпленими до нього ложкового футляру, футляру для ножа і сумочки. Про що це говорить?
Ось, наприклад, скажіть відверто, - у вас є футляр для ложки, яку ви берете з собою в похід або в подорож? А у козаків такі футляри були. І знайдено їх було безліч ...
----------
Готовые пули казаки носили в небольших сумочках-гаманцях, прикрепленных к поясу или же в сумках. Здесь же мы можем видеть футляры для ложек. Найден даже пояс с прикрепленными к нему ложечного футляра, футляра для ножа и сумочки. О чем это говорит?
Вот, например, скажите честно, - у вас есть футляр для ложки, которую вы берете с собой в поход или в путешествие? А у казаков такие футляры были. И  найдено их было множество...



Ах, ці козацькі сумки! У деяких були знайдені срібні каблучки, в інших - намисто. Напевно, якийсь безіменний молодий козак хотів подарувати ці нехитрі прикраси своїй милій дівчині. А може, каблучка була подарована при розлуці з коханим, як оберіг. Але - не судилося ...
----------
Ах, эти казацкие сумочки! В некоторых были найдены серебряные колечки, в других - намысто (ожерелье). Наверняка, какой-то безымянный молодой казак хотел подарить эти нехитрые украшения своей милой дивчыне. А может,  колечки были подарены при расставании с любимыми, как оберег. Но - не судилось...

"Чи на згадку вона дарувала,
Чи для неї в даруночок віз?-
Срібний перстень земля заховала
За рядком білокрилих беріз...
Срібний перстень - безцінна дрібничка -
В ній чиїсь і тривога, й любов -
Українських Марічок й Анничок,
Чи отих, хто до них не прийшов..."
----------
"Или на память она дарила,
Ты для нее в подарок виз? -
Серебряный перстень земля спрятала
По строке белокрылых берез ...
Серебряный перстень - бесценная мелочь -
В ней чьи-то и тревога, и любовь -
Украинских Маричек и Аннюток,
Или тех, кто к ним не пришел ... "



Ці оригінальні, на мій погляд, розкопки дали можливість дізнатися, в чому ж були одягнені, взуті, озброєні селянські повстанці і ремісники, які, судячи зі знахідок, також були в війську Богдана Хмельницького. А одягнені вони були в те, у чому прийшли з дому. Озброєні вони були також тим, що було в хаті: дерев'яні калатала, коси, серпи, сокири, саморобні піки. А якщо були шаблі, то значить, дістали в попередніх боях.
----------
Эти уникальные, на мой взгляд, раскопки дали возможность узнать, в чем же были одеты, обуты, вооружены селянские повстанцы и ремесленники, которые, судя по находкам, также были в войске Богдана Хмельницкого. А одеты они были в то, в чем пришли из дома. Вооружены они были также тем, что было в хате: деревянные колотушки, косы, серпы, топоры, самодельные пики. А если были сабли, то значит, достали в предыдущих боях.



Ось як зневажливо писав у своїх щоденникових записах польський шляхтич. "Одні з ціпами, інші з косами, сокирами, палицями ... О, ганьба! Чим хлоп бив худобу, з тим тепер йде в бій".
----------
Вот как пренебрежительно написал в своих дневниковых записях польский шляхтич. "Одни с цепами, другие с косами, топорами, палками...О, позор! Чем хлоп бил скот, с тем теперь идёт в бой".



А я дивлячись на цю "зброю” міркувалв, як же принижені були сільські мешканці, як же страждали вони під панським ярмом, що зважилися кинути свій будинок, своє нехитре, але все ж, господарство, щоб ось з такими знаряддями піти битися з озброєним до зубів шляхетським військом.
----------
А я глядя на это "оружие" думала, как же унижены были сельские жители, как же страдали они под панским ярмом, что решились бросить свой дом, своё нехитрое, но всё же, хозяйство, чтобы вот с такими орудиями пойти сражаться с вооруженным до зубов шляхетским войском.



"Залишився один, який боровся протягом трьох годин проти всього польського війська: він знайшов на болотному озерці човна і, прикриваючись його бортом, встояв проти стрільби поляків, витративши весь свій порох, він взяв косу, якою відбивав усіх, хто хотів його схопити; якийсь московит напав на нього з такою же зброєю, але не міг нічого зробити і, не дивлячись на свою влучність, ледве уникнув, щоб він не перерізав його навпіл. Тоді якийсь шляхтич з Цехановщіни і якийсь німецький улан, кинулися в воду по шию, і знову почався бій; козак, хоча і пробитий чотирнадцятьма кулями, зустрів їх ще з більшим завзяттям, що дуже здивувало польське військо і навіть його королівську величність, в присутності якого закінчувався бій. Король був вражений хоробрістю цього воїна і наказав крикнути , що подарує йому життя, якщо він здасться; на це він отримав горду відповідь, що він вже не думає про те, щоб жити, а про те, щоб гідно померти, як відважний воїн. Його вбив ударом списа німець, який прийшов на допомогу атакуючим. "
П'єр Шевальє "Історія війна козаків проти Польщі".
Це болотне озерце, в якому загинув останній козак народ назвав "Козацькою Ямою". У 1985 році воно було обстежено аквалангістами. "Козацька Яма" виявилася досить глибокою, - на глибині 4 метрів побачити що-небудь стало неможливо через його густототу та каламутність. Так що цілком можливо, що останки козака-героя, його човен, мушкет, коса і спис, яким його вбили, покояться на дні.
----------
"Остался один, который боролся на протяжении трех часов против всего польского войска: он нашел на болотном озерке лодку и, прикрываясь ее бортом, устоял против стрельбы поляков , потратив весь свой порох, он взял косу, которой отбивал всех, кто хотел его схватить; какой-то московит напал на него с таким же оружием, но не мог ничего сделать и, несмотря на свою меткость, еле избежал, чтобы он не перерезал его напополам. Тогда какой-то шляхтич из Цехановщины и какой-то немецкий улан, кинулись в воду по шею , и снова начался бой; казак, хотя и пробитый четырнадцатью пулями, встретил их еще с большим упорством, что очень удивило польское войско и даже его королевское величество, в присутствии которого заканчивался бой. Король был поражен храбростью этого воина и приказал крикнуть, что подарит ему жизнь, если он сдастся; на это он получил гордый ответ, что он уже не думает о том, чтобы жить, а о том, чтобы достойно умереть, как отважный воин. Его убил ударом копья немец, который пришел на помощь атакующим."
Пьер Шевалье "История война казаков против Польши".
Это болотное озерцо, в котором погиб последний казак народ назвал "Казацкой Ямой". В 1985 году оно было обследовано аквалангистами. "Казацкая Яма " оказалась достаточно глубокой, - на глубине 4 метра увидеть что-либо стало невозможно из-за его густоты и мутности. Так что вполне возможно, что останки казака-героя, его лодка, мушкет, коса и копьё, которым его убили, покоятся на дне.



Розкопки показали, що в битві брали участь донські козаки. Був знайдений людський кістяк. Біля правого вуха черепа лежала великий латунний кульчик. Звичай носити кульчик в правому вусі був поширений серед донських козаків, які були народжені полоненимитуркенями. Пізніше, в другій половині 18 століття цей звичай перейняли і запорізькі козаки. Скульптор-антрополог Е.Веселовская по знайденому черепу зробила скульптурний портрет цієї людини. Фахівці зробили висновок, що загиблий значно відрізняється від своїх побратимів запорожців-козаків.
----------
Раскопки показали, что в битве принимали участие донские казаки. Был найден человеческий скелет. Возле  правого уха черепа лежала большая латунная серьга. Обычай носить серьгу в правом ухе был распространен среди донских казаков, которые были рождены пленеными турчанками. Позже, во второй половине 18 веке этот обычай переняли и запорожские казаки. Скульптор-антрополог Е.Веселовская по найденному черепу сделала скульптурный портрет этого человека. Специалисты сделали вывод, что погибший значительно отличается от своих побратимов запорожцев-казаков.



Особливо багато було знайдено ножів. Причому, багато з них були в шкіряних футлярах. За спостереженнями, зробленими під час розкопок, кожен козак мав від двох до чотирьох ножів .. Один або два ножа носили на поясі в шкіряному футлярі. Решта були в сумці. Ножі були різного розміру і, очевидно, використовуквалися по-різному. Ними ж голилися, в тому числі і голову. Козаки носили вуса, які ніколи не укорочували. Іноді вони їх закладали за вухо. Що стосується козацького чуба-оселедця, то його, відростивши, закладали за ліве вухо.
----------
Особенно много было найдено ножей. Причем, многие из них были в кожаных футлярах.. По наблюдениям, сделанным во время раскопок, каждый казак имел от двух до четырёх ножей.. Один или два ножа носил на поясе в кожаном футляре. Остальные были в сумке. Ножи были разного размера и, очевидно, употреблялись по-разному. Ими же брились, в том числе и голову. Казаки носили усы, которые никогда не укорачивали. Иногда они их закладывали за ухо. Что касается казацкого чуба-оселедця, то его, отрастив, закладывали за левое ухо.



Також було знайдено дуже багато ложок. Причому, всі вони були в шкіряних футлярах. Багато футляри були з петелькою, тобто вони прикріплялися до поясу. Ці знахідки дають можливість припустити, що кожен козак носив ложку в футлярі на поясі, що свідчить про рівень культури і гігієни в козацькому війську. Точно так же, як і звичай голити бороду.
Ложки різні за розміром, різної форми, деякі з них були орнаментовані. Дерев'яні ложки з-під Берестечка - це єдині в Україні збережені вироби 17 століття цього типу і аналоги їм не відомі.
----------
Также было найдено очень много ложек. Причем, все они были в кожаных футлярах. Многие футляры были с петелькой, т.е. они прикреплялись к поясу. Эти находки дают возможность предположить, что каждый казак носил ложку в футляре на поясе, что  свидетельствует об уровне культуры и гигиены в казацком войске. Точно так же, как и обычай брить бороду.
Ложки разные по размеру, разной формы, некоторые из них были орнаментированы. Деревянные ложки из-под Берестечка - это единственные в Украине сохраненные изделия 17 века этого типа и аналоги им не известны.



Але найбільше було знайдено козацьких чобіт. Як показали дослідження, вони були зроблені зі шкіри молодих теличок і бичків. Цікавий їх крій - вони виготовлялися з чотирьох шкіряних фрагментів. Підборів не було - замість них кріпилася підківки. Виявляється чоботи з підборами в першій половині 17 століття тільки-тільки почали проникати в Річ Посполиту, і носила їх тільки знать. І ось, що надзвичайно цікаво - знайдені чоботи, що пролежали під землею понад триста років зберегли запах дьогтю!
----------
Но больше всего было найдено казацких сапог. Как показали исследования, они были сделаны из кожи молодых тёлочек и бычков. Интересен их покрой - они изготовлялись из четырех кожаных фрагментов. Каблуков не было - вместо него крепилась подковка. Оказывается сапоги с каблуком в первой половине 17 века только-только начали проникать в Речь Посполитую, и носила их только знать. И вот, что чрезвычайно интересно - найденные сапоги, пролежавшие под землей более трёхсот лет сохранили запах дёгтя!



І на закінчення скажу ще один цінний екземпляр, який викликав суперечки і зацікавленість у істориків. Ігор Свєшніков передбачає, що це верхня частина апарату для отримання горілки, тобто самогонного апарату. "Він виготовлений з цілого шматка дуба, в якому видовбана округла чашечка і похилий зверху вниз канал, який з'єднує цю чашечку з кінцем хвостової частини” агрегату ". Чашечка, вочевидь, прикривала підігріту знизу ємкість з брагою, а алкогольний пар випаровувався в неї і, проходячи через канал, охолоджувався (дуб має здатність охолоджувати пари) і перетворювався в алкоголь. Не секрет, що горілка відігравала певну роль у козацького життя. Зборівський договір окремим пунктом говорить: "козакам дозволено гнати горілку для власного вживання, але не на продаж ".
----------
И в заключение покажу еще один ценный экземпляр, который вызвал споры и заинтересованность у историков. Игорь Свешников предполагает, что это верхняя часть аппарата для получения водки, т.е. самогонного  аппарата." Он изготовлен из целого куска дуба, в котором выдолблена округлая чашечка и наклонный сверху вниз канал, который соединяет эту чашечку с концом хвостовой части "агрегата". Чашечка, очевидно, прикрывала подогретую снизу ёмкость с брагой, а алкогольный пар испарялся в неё и, проходя через канал, охлаждался ( дуб имеет способность охлаждать пары) и превращался в алкоголь.  Не секрет, что водка играла определенную роль в казацкой жизни. Зборовский договор отдельным пунктом гласит: "казакам разрешено гнать водку для собственного употребления, но не на продажу".



Можна ще показувати і показувати цікаві, на мою думку, експонати музею - сліди трагічної історії, які розповідають нам не тільки про битву, а й про життя і побут мого народу в далекому 17 столітті. Буду рада, якщо хтось також як я, перейметься цінністю цих знахідок.
І хоча я ще до кінця не усвідомила, чому ця поїздка в Берестечко так запала мені в душу, але вже знаю, що ще і ще раз поїду туди. Напевно тому, що саме там МІЙ дотик до історії моєї Батьківщини був настільки відчутним, що я зрозуміла, як я люблю свою рідну Україну.
----------
Можно еще показывать и показывать интереснейшие, на мой взгляд, экспонаты музея - следы трагической истории,  которые рассказывают нам не только о битве, но и о жизни и быте моего народа в далёком 17 веке. Буду рада, если кто-то также как я, проникнется ценностью этих находок.
И хотя я еще до конца не осознала, почему эта поездка в Берестечко так запала мне в душу, но уже знаю, что еще и еще раз поеду туда. Наверное потому, что именно там МОЁ прикосновение к истории моей Родины было настолько ощутимым, что я поняла, как я люблю свою рідну Україну.

Щира подяка науковому співробітникові Музею і поетесі Світлані Скрухе за надані фотоматеріали археологічних розкопок і вірші.
Уважно вивчала монографію І.Свешнікова "Битва під Берестечком".
----------
Искренняя благодарность научному сотруднику Музея и поэтессе Светлане Скрухе за предоставленные фотоматериалы археологических раскопок и  стихи.
Внимательно изучала монографию И.Свешникова "Битва під Берестечком".

?

Log in

No account? Create an account