m_a_d_m_a_x (m_a_d_m_a_x) wrote,
m_a_d_m_a_x
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Тиманівка. Палац Протасових-Бахметьєвих. Частина 1.

Село Тиманівка Тульчинського району Вінницької області, раніше - волосний центр Ямпільського повіту Подільської губернії.


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/10. TIMANOVKA/DJI00057_middle.png

Текст і частина фотографій наведених у даній статті використані з люб'язного дозволу Сергія Котелко, з його розповіді, після відвідувань 28 вересня 2009 Старої Прилуки. Текст з того часу не втратив актуальності. Мої фотографії квітня 2015, як завжди, доповнять розповідь.


Будинок-музей Олександра Васильовича Суворова і постамент, на якому колись стояв бюст великого полководця, відлитий в Академії Мистецтв Ленінграда за замовленням жителів села/Дом-музей Александра Васильевича Суворова и постамент, на котором когда то стоял бюст великого полководца, отлитый в Академии Искусств Ленинграда по заказу жителей села

Коли в'їжджаєш в Тиманівку, то дивує чистота і порядок. Як то все доглянуто, широко, красиво. Дивує довжелезний красивий паркан вздовж дороги. Я вже думав - ось граф Шереметєв (а це був його маєток) як постарався ... Граф постарався, але тільки не тут. Центр Тиманівки - заслуга зовсім іншої людини. Але про все по-порядку ...
Тиманівка розташована на березі невеликої річки Козарихі, що впадає в річку Сільниця - притока Південного Бугу. Перша згадка про Тиманівку за версією польського історика Олександра Яблоновського, відноситься до документа від 8-го травня 1606, в якому шляхтич Яремскій звертається до суду з позовом проти тодішнього власника села, Тихона Шашкевича, з тим щоб той повернув біглих селян. Проте за іншою версією, мається набагато більш рання згадка про Тиманівку, яка датована 1459 роком. Мова йде про грамоти Київського князя Семена Олельковича про подарування значних земельних угідь в Подолії своєму боярину Єремії Шашки **. Там згадується селище Тимолов, що нібито є первісною назвою села, що йде від назви лісу - Тімолва лісу. Версія висунута Ольгою Солдатовою в рефераті, але не беруся судити про достовірність. В іншому документі, датованому 1647 роком, сказано, що в Тиманівці є корчма, млин, ставок, селян -120 душ, міщани і бургомістр. У села була й інша назва - Княже-Тиманівка або Княжпіль. У 1654 році російські війська і козаки тут відбивали напад польських військ під командуванням Потоцького, але відступили, після чого поляки зруйнували Тиманівку. Є припущення, що в Тиманівці бував Устим Кармалюк.
12-го вересня 1787 власники села отримали від польського короля Станіслава-Августа дозвіл на організацію одинадцяти ярмарків на рік.
Мабуть в XVII столітті і далі Тиманівка була маєтком князів Четвертинських, але якій саме гілкці вона належала, я сказати поки не можу. За моєю версією одним з володарів Тиманівка був Готфрід, князь Святополк-Четвертинський (Gotfryd ks. Światopełk-Czetwertyński Pogoń Ruska). Від часів Святополк-Четвертинських в Тиманівці майже нічого не залишилось, хоча є свідчення того, що садиба, про яку ідеться мова попереду, в якомусь вигляді вже була наприкінці XVIII століття ***. Але що точно збереглося - так це побудований в 1767 році будинок керуючого - невеликий будинок в чотири вікна з портиком, що стоїть майже в центрі села, недалеко від дороги. Але повірте, цей будинок набагато цікавіше завдяки іншій людині, не раз у ньому бував, і в якому тепер музей його імені - мова йде про Олександра Васильовича Суворова.

* Aleksander Walerian Jabłonowski, Źródła dziejowe. t. XXI, Ukraina, str. 514.
** Грамота була надрукована в книзі Володимира Розова "Українські грамоти" , т I  стр 170, 1928 hjwb, 
** «Ілюстрований путівник по Південно-Західній Залізниці » П.Н. Андреев, 1899.


Будинок Суворова. 1970-е. На фотографії видно що стояв тут бюст полководця.

Але, мета нашої подорожі знаходиться трохи далі. Вона з іншого боку села, потрібно проїхати через ставок. В'їзд в маєток позначений воротами, від яких збереглися стіни.





Після Четвертинських маєток перейшов до генерала-від-інфантерії Олексію Миколайовичу Бахметьєву (Alexei Nikolayevich Bahmetyev) (25.09.1777-15.09.1841). Ймовірно генерал Бахметьєв став власником Тиманівки внаслідок свого другого шлюбу з княжною Наталією Готфрідовною Святополк-Четвертинськой (Natalia ks. Światopełk-Czetwertyńska h. Pogoń Ruska) (народилася ~ 1800 або 1816). Шлюб відбувся в 1830-му році, через три роки після смерті першої дружини Олексія Миколайовича, Вікторії Станіславівни графині Потоцької (Wiktoria Potocka h. Pilawa (Srebrna)), дочки знаменитого Станіслава Щенсного Потоцького (Szczęsny Stanisław Potocki h. Pilawa (Srebrna)), власника Тульчина. На момент шлюбу з Наталією Четвертинською Олексій Миколайович був знаменитим військовим, учасником великої кількості різних битв. Вітчизняну війну 1812 року він зустрів у чині генерал-майора і командира двадцять третьої піхотної дивізії. Його портрет висить у Залі Героїв 1812 року в Ермітажі. При Бородіно Олексію Миколайовичу ядром відірвало ногу. Цікаво, що врятував генерала молодий поручик, князь Петро Андрійович Вяземський, майбутній поет, а інший поет, Костянтин Батюшков, доглядав за Бахметьєвим в Нижньому Новгороді, куди його відправили на лікування. Після цього поранення Бахметьєв був призначений військовим губернатором Смоленська, де прослужив до 1814 року.


Олексій Миколайович Бахметьев. Портрет з галереї героїв 1812 року в Ермітажі.


28 вересня 2009/28 сентября 2009


12 квітня 2015/12 апреля 2015

Проїхавши в'їзні ворота в маєток потрапляєш на дорогу, що проходить уздовж панського парку. Парк огороджений цегляним парканом, збереженим ще з дореволюційних часів. У паркані є кілька воріт. На фотографії - перші ворота.




Паркан планомірно руйнується або його руйнують місцеві мешканці для своїх потреб ...

Трохи віддалік - ще одні ворота, які використовуються за прямим призначенням досі - в них в'їзджають машини в медичний заклад який тут знаходиться.



По закінченню війни з Наполеоном Імператор Олександр I 27 березня 1814 призначив Бахметьєва Кам'янець-Подільським військовим губернатором, а в травні 1816 - Намісником Бессарабської області. 12 грудня 1823 Олексій Миколайович був призначений генералом від інфантерії, а через п'ять років Нижньогородським, Казанським, Симбірським і Пензенським Генерал-губернатором. Але численні рани мабуть давали про себе знати, і в 1828 році імператор Микола I звільнив його від генерал-губернаторства, ввівши в члени Державної Ради. Олексій Миколайович Бахметьєв був кавалером численних орденів і медалей, серед яких такі як ордена Св. Анни усіх трьох ступенів, Св. Володимира 3-й і 2-го ступенів, Св Георгія третього ступеня, золота шпага "За Хоробрість" та інші. Численні поранення втім не завадили Олексію Миколайовичу мати від першої дружини дочку Варвару Олексіївну, що вийшла заміж за Валеріана Григоровича Столипіна, а одружившись вдруге на дівчині на десятки років молодше чим він мав сина, Миколу Олексійовича Бахметьєва. Олексій Миколайович Бахметьєв помер 15-го вересня 1841 і був похований тут, в Тиманівці. У музеї Тиманівка, що зовсім поруч з будинком Суворова, лежить надгробна плита напевно з зруйнованої могили Олексія Миколайовича.

* Якщо Олексій Миколайович Бахметьєв народився в 1774, як вказує більшість джерел, а Наталля Готфрідовна - в 1816, як вказує наприклад сайт http://www.sejm-wielki.pl, то різниця становить 42 роки! За найскромнішим сценарієм - Олексій Миколайович 1777 і дружина - 1800, то різниця "тільки" у 23 роки, до того ж дружині на момент весілля 14 років)



У 1838 році Тиманівці дається статус містечка.
У 1845 році в Тиманівці трапилася велика пожежа, яка знищила будинок керуючого, канцелярією економії з усіма справами кріпаків. За версією слідства це був підпал, організований селянами, незадоволеними своїм становищем. Суд постановив селянам відновити втрачені споруди.



Пройшовши через ворота, незабаром бачиш флігель палацу ... Те що ми побачили вразило дуже сильно. Такої садиби, такого палацу ми більше ніде не бачили!


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/10. TIMANOVKA/IMG_47_49_middle.png

Скажу відверто, я в нього просто закохався. Я його знімав і знімав, тому що він радував і іскрився на сонці, він був якийсь веселий, різнокольоровий, іграшковий, затишний і дуже красивий, незважаючи на свою занедбаність і вибачте, роздовбаність ..


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/10. TIMANOVKA/file57_file61_middle.jpg

Перед палацом - залишки колишнього водограю.





Достеменно історія палацу мені не відома. Ймовірно його першооснова була побудована ще при Святополк-Четвертинських. Але основні споруди зроблені при Бахметьєві або за його сина, графа Протасова-Бахметьєва. Міняв чи що-небудь і де саме останній власник цього палацу, граф Шереметьєв, я не знаю ... Палац був побудований в стилі російської неоготики. Його єдина дореволюційна фотографія, знайдена ною, відноситься мабуть до кінця XIX-го століття.


Ось таким він був у 90-х роках позаминулого століття.


2009

Тепер він позбувся гострокінцевих дахів, викладених в шаховому порядку, зі шпилями, обріс хащами ...


2015

Син Олексія Миколайовича Бахметьєва, Микола Олексійович, пішов також з військової та адміністративної частини, і дослужився до чину генерал-лейтенанта. У 1856 році, за заповітом двоюрідного діда і з Високої згоди він став іменуватися графом Протасовим-Бахметьєвим, ставши родоначальником нового графського роду. У тому ж, 1856 році, в чині поручика закінчив курс наук в Миколаївській академії Генерального штабу. У 1859 р проведений в штаб-ротмістра. Командував 10-м Нижньогородським драгунським полком, потім Кінним Лейб-гвардії полком. 28 березня 1871 проведений в генерал-майори. У російсько-турецькій війні 1877-1878 роках командував зведеною козачою дивізією. У 1880 році був призначений Астраханським губернатором і наказним отаманом Астраханського козачого війська. 30 серпня 1881 призначений в генерал-лейтенанти. У 1889-му став почесним опікуном Санкт-Петербурзької присутності Опікунської Ради Установ Імператриці Марії, а з 1890 року - Главноуправляючий Власної Його Імператорської Величності канцелярії по Установам Імператриці Марії (т.зв. IV Відділення). Був піклувальником Імператорського Олександрівського ліцею. Закінчив кар'єру Микола Олексійович, так само, як його батько - членом Державної ради, куди був призначений 21 травня 1890. Так само як батько, Микола Олексійович був кавалером численних нагород - в 1873 р він отримав орден св. Станіслава I-го ступеня, за відзнаку в боях Російсько-Турецької війни 1877-78 років був нагороджений золотим палашом з написом «За хоробрість», орденами св. Анни I-го ступеня з мечами (1878 г.) і св. Володимира II-го ступеня з мечами (1879). У Миколи Олексійовича був син - граф Федір Миколайович Протасов-Бахметьєв.


Граф Микола Олексійович Протасов - Бахметев.


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/10. TIMANOVKA/IMG_2863_middle.png

Чудовий ганок палацу



Такою заокругленою кам'яною огорожею зазвичай позначають в'їзд для карет до парадного ганку.


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/10. TIMANOVKA/file62_middle.png


Ця фотографія відноситься до ХХ століття, до радянських часів - тут ще є гострі дахи, і навіть шпиль на вежі, грати на даху ганка. Але дах набраний вже вочевидь в радянський час зі звичайного заліза.

Не можу сказати коли і чому маєток було продано графами Протасовимф-Бахметьєвими, але сталося це вочевидь в другій половині XIX століття. І мабуть продав його Микола Олексійович. Покупцем став юрист і статський радник Володимир Іванович Толлі (Vladimir Ivanivich Tolli) (1850-01,03.1931). Володимир Іванович народився в Києві, там же закінчив гімназію, а потім юридичний факультет Імператорського Київського університету св. Володимира. У 1882 році вступив на службу, де дослужився до чину статського радника, який отримав 12 листопада 1899. У перший день нового, 1900-го року він був зарахований до штату Міністерства Внутрішніх Справ і в дійсні члени Опікунської ради Притулку принца Петра Георгійовича Ольденбургського (тут він залышався і пізніше 1.05.1907). За свою діяльність Володимир Іванович Толлі був нагороджений орденом св. Станіслава III-го ступеня і св. Володимира IV-го ступеня (1-го січня 1892). Жив Володимир Іванович переважно у Києві, у Липках. У 1907 році Володимир Іванович став почесним мировим суддею Київського та Ямпільського судових світових округів. Він також багато в чому присвятив себе громадській діяльності, ставши почесним членом Київського Губернського Піклування Дитячих притулків, Гласним Київської Міської Думи (1906-1909), членом Правління Київського місцевого управління Російського товариства Червоного Хреста.


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/10. TIMANOVKA/IMG_50_55_middle.png



Обійдемо палац навколо. На фото XIX століття видно що на цьому що знаходиться з боку, мабуть службовому флігелі в центрі над закладеним нині вікном раніше був фронтон. Розлоге дерево напевно ще пам'ятає господарів ...



Поруч виріс вже цілий ліс, але осінні фарби 2009 звичайно палацу до лиця. Зате весна 2015 нам дає можливість більш пильно поглянути на палац


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/10. TIMANOVKA/IMG_103_105_middle.png


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/10. TIMANOVKA/file108_middle.png

На флігелі що з боку зберігся невеликий балкончик з оригінальними майже цілими гратами


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/10. TIMANOVKA/file110_middle.png

праворуч ще більш-менш ціле вікно и під ним двері в підвал



Але найцікавіше на фасаді що з боку приховано за буйними хащами - тераса-міст. Дивний!


2009


2012


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/10. TIMANOVKA/file106_middle.png
2015

Стіна яку видно через місток, відокремлює палац від парку внизу. Від неї в парк йде ось ця стіна зі стовпчиками, арка містка видніється зліва. Мабуть тут була чавунна ажурна решітка.



Стіна утворює терасу з видом на парк (палац видніється на задньому плані). Повернемо за ріг.


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/10. TIMANOVKA/file100_middle.png


Частина 2 - http://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/247557.html


Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.

Карта Монобанку (5375 4141 0522 0577) одержувач Наталья Рітус.

Гаманец на PayPal на адресі madmax@studioavtv.com.ua.

Реквізіти для сплат від юридичних осіб:
р/р 26000500773506
ЄДРПОУ 2023813347
МФО 322669.


Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Архітектурні Пам'ятки . Спадщина".


Технічний партнер проекту:
авторизований роздрібний магазин DJI - dji-kyiv.com





ну як то так =))
Tags: Винничина, Віннічина, дворец, напівруїна, палац, полуруина
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments