m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина.Андрушівка.Маєток графів Тишкевичів. Часть 2/Наследие. Андрушевка. Имение графов Тишкевичей

початок тут/начало здесь - http://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/245719.html


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/DJI00375_middle.png
 
Третій брат, Михайло Станіславович (Michał hr. Tyszkiewicz-Łohojski z Andruszówki h. Leliwa), був фактичним власником Андрушівки, хоча іншим братам належало по 1 / 3 спадку, що разом складало близько 920 га землі. Проте саме Михайлу було заповідано територію з садибою. Михайло з 1884 року був одружений на Софії Челмицькій (Zofia Chełmicka h. Nałęcz),, дочка Юліана (Julian Stanisław Chełmicki h. Nałęcz) і Кароліни Челмицьких (Karolina Chełmicka h. Nałęcz) 1858-1938 — батьки нареченої дійсно належали до гілок однієї і тієї ж сім'ї Челміцкіх.
Михайло був натурою творчою — закінчив Петербурзьку Академію Мистецтв, потім продовжив навчання в Парижі. Крім того він був істориком. Він заснував фонд допомоги літераторам і артистам при Варшавській Спільноті  Витончених Мистецтв. У них були два сини: Єржи (Jerzy hr. Tyszkiewicz-Łohojski h. Leliwa).(нар. 16 жовтня 1886 в Андрушівці, пом. 18 лютого 1956 в Познані, Польща, одружений був на Leontyna Janta-Połczyńska h. Bończa. Молодший, Станіслав (Stanisław hr. Tyszkiewicz-Łohojski z Andruszówki h. Leliwa), був єзуїтом і провів велику частину життя у Ватикані). Після того, як Михайло прийняв маєток, він затіяв істотні зміни в нім. Прибудував дві будівлі на східній частині старого і переніс туди головний вхід. Стара головна будівля була перетворена в овальний танцзал, який назвали Гобеленовою залою, — гобелени прикрашали її стіни. На схід від Гобеленової зали була більярдна. На заході були їдальня, вітальня та спальня
----------
Третий брат, Михаил Станиславович (Michał hr. Tyszkiewicz-Łohojski z Andruszówki h. Leliwa), был фактическим владельцем Андрушевки, хотя другим братьям принадлежало по 1/3 наследия, что вместе составляло около 920 га земли. Однако именно Михаилу было завещано территорию с усадьбой. Михаил с 1884 года был женат на Софье Челмицькой (Zofia Chełmicka h. Nałęcz) ,, дочери Юлиана (Julian Stanisław Chełmicki h. Nałęcz) и Каролины Челмицьких (Karolina Chełmicka h. Nałęcz) 1858-1938 - родители невесты действительно принадлежали к ветвям одной и той же семьи Челмицких.
Михаил был натурой творческой - окончил Петербуржскую Академию Художеств, затем продолжил обучение в Париже. Кроме того, он был историком. Он основал фонд помощи литераторам и артистам при Варшавском Сообществе Изящных Искусств. У него было два сына: Ержи (Jerzy hr. Tyszkiewicz-Łohojski h. Leliwa). (Род. 16 октября 1886 в Житомире, пом. 18 февраля 1956 в Познани, Польша, женат был на Leontyna Janta-Połczyńska h. Bończa). Младший Станислав (Stanisław hr. Tyszkiewicz-Łohojski z Andruszówki h. Leliwa), был иезуитом и провел большую часть жизни в Ватикане. После того, как Михаил принял поместье, он затеял существенные изменения в нем. Пристроил два здания на восточной части старого и перенес туда главный вход. Старое главное здание было преобразовано в овальный танцзал, который назвали гобеленовым залом, - гобелены украшали его стены. К востоку от гобеленового зала была бильярдная. В западной части были столовая, гостиная и спальня.




Сім'я Тишкевичів разом з жителями Андрушівки і католицьким священиком перед палацом. 1914. Якраз біля нового входу
---------------
Семья Тишкевичей вместе с жителями Андрушевки и католическим священником перед дворцом. 1914 год. Как раз возле нового входа.
 


Андрушівська церковна школа, побудована на гроші графа Тишкевича. Граф Михайло Тишкевич (1857-1930) сидить праворуч від головного учителя Остапа Рехмедина (1877-1948)).
-----------------
Андрушевская церковная школа, построенная на деньги графа Тышкевича. Граф Михаил Тышкевич (1857-1930) сидит справа от главного учителя Остапа Рехмедина (1877-1948)).
 


У палаці також була бібліотека з багатьма рідкісними книгами і великою колекцією витворів мистецтва, зокрема картини, написані відомими польськими живописцями XIX — XX століття. Були серед них і портрети предків графа Михайла — Станіслава Антонія Тишкевича з польськими орденами Білого Орла і Св. Станіслава, його сина Іржи (Єржи?) Тишкевича, члена польського Сейму, дружини Іржи (Єржи?), принцеси Люції Франциски Любомирської і їх сина Генріка, у формі лейтенанта.
Збоку стояв прямокутний двоповерховий павільйон, декорований іонічними пілястрами з невеликою терасою перед ним.
Андрушівська садиба була розташована в середині парку і з балкону відкривався красивий вид на присадибний став. І Тишкевичі, і жителі Андрушівки славилися як великі любителі садівництва.
Михайло побудував в Андрушівці цукровий завод, що розташовувався в її західній частині, — Зеленого, там же де був будинок його брата Бенедикта.
-------------
Во дворце также была библиотека со многими редкими книгами и большой коллекцией произведений искусства, в том числе картин, написанных известными польскими художниками XIX - XX века. Были среди них и портреты предков графа Михаила - Станислава Антония Тышкевича с польскими орденами Белого Орла и Св. Станислава, его сына Иржи (Ержи?) Тышкевича, члена польского Сейма, жены Иржи (Ержи?), Принцессы Люции Франциски Любомирской и их сына Генрика в форме лейтенанта.
Сбоку стоял прямоугольный двухэтажный павильон, декорированный ионическими пилястрами с небольшой террасой перед ним.
Андрушевская усадьба была расположена в середине парка и с балкона открывался красивый вид на приусадебный стал. И Тышкевичи, и жители Андрушевки славились как большие любители садоводства.
Михаил построил в Андрушевке сахарный завод, располагавшийся в ее западной части, - возле Зеленого, там же где был дом его брата Бенедикта.


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/IMG_6737_6742_middle.png


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/DJI00369_middle.png

А ось і палацовий став…/ А вот и дворцовый пруд ...

 

…. і вхід в підвал / .... и вход в подвал








переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/IMG_6698_6701_middle.png
 
підвали/подвалы


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/IMG_6682_6684_middle.png


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/IMG_6685_6689_middle.png


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/IMG_6702_6705_middle.png


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/IMG_6707_6716_middle.png

Підвали під палацом. У ньому очевидно зберігали вино.
(фото з сайту gaz21.org.ua, з дозволу Руслана Лежавського)
--------------
Подвалы под дворцом. В нем очевидно хранили вино.
(фото с сайта gaz21.org.ua, с разрешения Руслана Лежавского)


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/IMG_6654_6655_middle.png




переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/IMG_6656_6657_middle.png

Це як раз той самий корпус, що прибудував граф Михайло Станіславович. Ну і став…
-------------
Это как раз тот самый корпус, построил граф Михаил Станиславович. Ну и пруд ...




переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/IMG_6727_6732_middle.png


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/IMG_6722_6726_middle.png


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/IMG_6717_6720_middle.png


 
Михайло Станіславович, сам будучи поляком, люто відстоював все українське, підтримував молодих українських художників і пожертвував до фонду Тараса Шевченка більше 10 тисяч рублів. Він і сам писав картини, підписуючи їх псевдонімом "Маляр Каленик", організовував виставки і іноді брав участь в них сам. Опублікував ряд статей і брошур про Україну і українську культуру, правда, французькою мовою. Та і на заводах його працювали чомусь поляки. 
Революційні події він сприйняв, як не дивно з ентузіазмом, тим більше у нього скоро з’явилась можливість втілити в життя свої націоналістичні ідеї. Він з задоволенням прийняв пропозицію уряду Української Народної Республіки, яку очолив Симон Петлюра, стати послом у Ватикані. Цю посаду Михайло займав з 1918 – 1920 р, поки не побачив, що красиві ідеї нового уряду, втілені в життя, часто приймають вельми жорстокі та спотворені форми. Через розбіжності з урядом він вимушений був тікати в Польщу, де і перебував в маєтку сина в м. Гнізно до самої смерті в 1930 році
 ----------
Михаил Станиславович, сам будучи поляком, яростно отстаивал все украинское, поддерживал молодых украинских художников и пожертвовал в фонд Тараса Шевченка больше 10000 рублей. Он и сам писал картины, подписывая их псевдонимом "Маляр Каленик", организовывал выставки и иногда участвовал в них сам. Опубликовал ряд статей и брошюр об Украине и украинской культуре, правда, на французском языке. Да и на заводах его работали почему-то поляки.
Революционные события он воспринял, как ни странно с энтузиазмом, тем более у него скоро появилась возможность воплотить в жизнь свои националистические идеи. Он с удовольствием принял предложение правительства Украинской Народной Республики, которую возглавил Симон Петлюра, стать послом в Ватикане. Эту должность Михаил занимал с 1918 - 1920 г., пока не увидел, что красивые идеи нового правительства, воплощенные в жизнь, часто принимают весьма жестокие и искаженные формы. Из-за разногласий с правительством он вынужден был бежать в Польшу, где и находился в имении сына в г. Гнизна до самой смерти в 1930 году.




переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/DJI00371_middle.png

Після переворотів 1917 палац перейшов у власність колгоспу. Тут були адміністративні контори і склад. Природно, будівля не ремонтувалася, вона занепадала, і з 1960р. її перестали експлуатувати, будинок спустів . Палац ще років десять назад стояв з дахом, були вікна і стіни. За такий короткий час керівництво села приймає рішення про зняття герба з будівлі, яка, до речі, охороняється законом України, яка занесена в національний реєстр. Продали вони цей герб кому чи  ще що, не знаю. Але з цієї миті почався захід будівлі. Самоправство влади показало "гідний" приклад жителям цього села — будівлю розбирають прямо по цеглині. Ні совісті ні страху. Біля старої садиби збираються торговці і місцевий люд — базарний день. Смітять, паскудять під архітектурною пам'яткою, яка могла б викликати приплив туристів і розвивати економіку села, як це, наприклад, зроблено в сусідніх Спичинцях. Там палац-музей так би мовити відреставрований — ну хоча б пофарбований і не руйнується. А в Андрушівці вже напевно зворотної дороги немає.
Назавжди загублені гобелени з великої зали. Друга світова війна пожаліла палац, але його знищили ті, кому довірила його історія. Мене вражають все-таки жителі сіл, в яких знаходяться досі останки цієї великої садибної культури, — приблизно 70-80% з них навіть поняття не мають що в їх селі (!) щось таке є… Для переважної більшості це — школи, інтернати і тому подібне. Усе, що історія подарувала цьому, іншому селу, нікого не цікавить.
А цікавить хіба що в якості матеріалу для будівництва якої-небудь потворної прибудови до своєї "хатинки"… Воістину ми "ледачі і не допитливі"…
-------------
После переворота 1917 года дворец перешел в собственность колхоза. Здесь были административные конторы и склад. Естественно, здание не ремонтировалось, оно приходило в упадок, и с 1960г. его перестали эксплуатировать, и дом опустел. Дворец еще лет десять назад стоял с крышей, были окна и стены. За такое короткое время руководство села принимает решение о снятии герба из здания, которое, кстати, охраняется законом Украины, которое занесено в национальный реестр. Продали они этот герб кому или еще что, не знаю. Но с этого момента начался закат здания. Самоуправство власти показало "достойный" пример жителям этого села - здание разбирают прямо по кирпичу. Ни совести ни страха. У старой усадьбы собираются торговцы и местный люд - базарный день. Мусорят, гадят под архитектурной достопримечательностью, которая могла бы вызвать приток туристов и развивать экономику села, как это, например, сделано в соседних Спичинцах. Там дворец так сказать отреставрированный - ну хотя бы окрашен и не разрушается. А в Андрушевке уже наверное обратной дороги нет.
Навсегда утеряны гобелены из большого зала. Вторая мировая война пожалела дворец, но его уничтожили те, кому доверила его история. Меня поражают все-таки жители сел, в которых находятся до сих пор останки этой великой усадебной культуры - примерно 70-80% из них даже понятия не имеют что в их селе (!) что-то такое есть ... Для подавляющего большинства это - школы, интернаты и т.п. Все, что история подарила этой, и другим, деревне, никого не интересует.
А интересует разве что в качестве материала для строительства какой-либо уродливой пристройки к своей "избушке" ... Воистину мы "ленивы и нелюбопытны" ...

ще декілька кадрів з неба та землі/еще несколько кадров с неба и с земли



переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/DJI00372_middle.png






переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/IMG_6659_6660_middle.png










переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/IMG_6679_6680_middle.png








Дерев'яна церква. Це був головний вхід. Зліва були сходи до дзвонів
----------
Деревянная церковь. Это был главный вход. Слева была лестница к колоколам
 
Іншою пам'яткою Андрушівки була унікальна дерев'яна церква будови ще 1719 року! … Церква в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці. Але хіба у нас когось  зупиняє вік споруди? Та ну що ви… Спочатку її закрили в 1934, потім відкрили при німцях (які все-таки цікаві ці німці були — спочатку вони таки повідкривали всі церкви на усіх окупованих ними областях — але добилися вони зовсім не того результату, на який розраховували, але це інша тема). Потім її знову закрили, переробили в кінотеатр, потім в склад. Але ні при радянській владі, ні при німцях, ні навіть в страшні саме для церков хрущовські роки церква в Андрушівці стояла цілою. Звичайно розікраденою, звичайно без хрестів, але цілою, із зеленими куполами, з красивими гратами навкруги… Але ось скинули німців, скинули непосильне радянське голодоморное ярмо. І прийшла пора нарешті зруйнувати церкву повністю. Розібрали її в 2005 році. Існує історія, що церква, на той час вже з дахом, що провалився, була розібрана "за наказом" священика з сусіднього села Плисків (що теж колись належало графам Тишкевичам). Не знаю правда чи ні, і що це за священик, що наказує розбирати церкви, а головне що ж за жителі села, що покірливо руйнують церкву 1719 року… Хоча що за жителі ми вже зрозуміли. Ну та гаразд, це їх справа, може їм так і легше…
----------
Другой достопримечательностью Андрушевки была уникальная деревянная церковь строения еще 1719! года ... Церковь Рождества Пресвятой Богородицы. Но разве у нас кого-то останавливает возраст сооружения? Да ну что вы ... Сначала ее закрыли в 1934 году, затем открыли при немцах (все-таки интересны эти немцы были - сначала они же открыли все церкви на всех оккупированных ими областях - но добились они совсем не того результата, на который рассчитывали, но это другая тема). Затем ее снова закрыли, переделали в кинотеатр, затем в склад. Но ни при советской власти, ни при немцах, ни даже в страшные именно для церквей хрущевские годы церковь в Житомире стояла целой. Конечно разворована, конечно без крестов, но целиком, с зелеными куполами, с красивыми решетками вокруг ... Но вот сбросили немцев, сбросили непосильное советское голодоморное иго. И пришла пора наконец разрушить церковь полностью. Разобрали ее в 2005 году. Существует история, церковь, к тому времени уже с крышей, провалившейся была разобрана "по приказу" священника из соседнего села Плисков (что тоже когда-то принадлежало графам Тышкевичам). Не знаю правда или нет, и что это за священник, что предписывает разбирать церкви, а главное что же за жители села, безропотно разрушают церковь 1719 года... Хотя что за жители мы уже поняли. Ну да ладно, это их дело, может им так и легче ...



Східне крило церкви – зверху / Восточное крыло церкви - сверху
 




Внутрішнє «оздоблення» церкви. / Внутреннее «убранство» церкви.
 


Сьогодні на місці. Де колись була церква, стоїть цей дерев’яний хрест
----------
Сегодня на месте, где когда-то была церковь, стоит этот деревянный крест
 
З Гостевій книзі — як пише менi Золтце:
Подивилася ваш репортаж про Андрушівці Вінницької області, я під враженнями !!! Велике вам дякую!!! Я порівняно часто буваю в Андрушівці, але як то ніколи не цікавилася історією палацу (((. Коли з палацу зробили комору, моя бабуся працювала там ... Я вже застала тільки ось ці руїни. Дуже шкода звичайно. До речі, дерев'яну церкву вже знесли, тепер на її місці будується нова)
------------------
С Гостевой книги - как пишет мне Золтце:
Посмотрела ваш репортаж об Андрушевке Винницкой области, я под впечатлениями!!! Спасибо, Вам, огромное!!! Я сравнительно часто бываю в Андрушевке, но как то никогда не интересовалась историей дворца(((. Когда из дворца сделали комору, моя бабушка работала там… Я уже застала только вот эти развалины. Очень жаль конечно. Кстати, деревянную церковь уже снесли, теперь на ее месте строится новая)




Але і це не все. В Андрушівці колись був замок! На цій унікальній фотографії 1914 року видно, як він виглядав. При Тишкевичах замок був відновлений і використаний під склад. Напевно не відомо, але начебто замок побудований шляхтичем Kuczohorsky, в1500-их і що село росло навколо цього. Ця маловідома сім'я начебто вимерла в XVI столітті, і з 1586 Андрушівський замок перейшов до князя Костянтина Василя Острогського (1527-1608). Його внучка Софія Острогська (пом.1622) була заміжня за князем Станіславом Любомирським (1583-1649). Вони були бабусею і дідусем князя Антонія Бенедикта Любомирського, про якого я писав спочатку. Куди подівся замок після 1914 року, коли була зроблена ця фотографія, не відомо. Загадкова ця Андрушівка….
----------
Но и это не все. В Андрушевке когда-то был замок! На этой уникальной фотографии 1914 года видно, как он выглядел. При Тышкевичах замок был восстановлен и использован в качестве склада. Доподлинно не известно, но вроде замок построен шляхтичем Kuczohorsky, в1500-х и село росло вокруг него. Эта малоизвестная семья вроде вымерла в XVI веке, и с 1586 года Андрушевский замок перешел к князю Константину Василию Острогскому (1527-1608). Его внучка София Острогская (пом.1622) была замужем за князем Станиславом Любомирским (1583-1649). Они были бабушкой и дедушкой князя Антония Бенедикта Любомирского, о котором я писал вначале. Куда делся замок после 1914 года, когда была сделана эта фотография, не известно. Загадочная эта Андрушевка

Текст и часть фотографий приведенных в данной статье использована с любезного разрешения Сергея Котелко, из его рассказа, после посещений знімки зроблені 9 мая 2008 года Андрушевки. Текст с того времени не потерял актуальности. Мои фотографии апреля 2015 года, как всегда, дополнили повествование.

Статья Сергея Котелка - http://sergekot.com/andrushevka-vin-obl-ukr/




ну как то так =))

  • 1
Первая фотография — прямо как рентгеновский снимок :)


что есть - то есть =(

  • 1
?

Log in

No account? Create an account