m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина.Андрушівка.Маєток графів Тишкевичів. Часть 1/Наследие. Андрушевка. Имение графов Тишкевичей

Андрушівка (укр).
Андрушевка (рос)— Andruszówka (pol).
 


Погребищенського району Вінницької області, раніше — містечко Андрушівка   
Липовецького повіту Київської губернії.
------------
Погребищенского района Винницкой области, ранее - городок Андреевка
Липовецкого уезда Киевской губернии.

Текст и часть фотографий приведенных в данной статье использована с любезного разрешения Сергея Котелко, из его рассказа, после посещений 9 мая 2008 года Андрушевки. Текст с того времени не потерял актуальности. Мои фотографии апреля 2015 года, как всегда, дополнят повествование.


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/DJI00370_middle.png

Про Андрушівку в Житомирській знаємо багато, а ось про вінницьку — мало хто знає. Зверніть увагу на дивовижну назву району, до якого нині належить Андрушівка. З цим районним центром була забавна історія, але про це — пізніше. Поки — Андрушівка. Дорога до неї вела середньої, як трохи пізніше з'ясувалося, паршивості — гірше виявилося попереду.
Андрушівка — маєток графів Тишкевичів. Хоча спочатку він належав іншому роду. Ну все по порядку
------------
О Андрушёвке в Житомирской знаем много, а вот о винницкой - мало кто знает. Обратите внимание на удивительное название района, к которому в настоящее время принадлежит Андрушевка. С этим районным центром была забавная история, но об этом - позже. Пока - Андрушевка. Дорога к ней вела средней, как чуть позже выяснилось, паршивости - хуже оказалось впереди.
Андрушевка - имение графов Тишкевичей. Хотя сначала оно принадлежало иному роду. Ну все по порядку


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/IMG_6661_6664_middle.png

Жалюгідні залишки колись цікавого палацу. Так, якщо ви відразу не здогадалися — це республіканський пам'ятник архітектури. Охороняється державою. Хоча чого я про це говорю — це ж і так очевидно
------------
Жалкие остатки некогда интересного дворца. Так, если вы сразу не догадались - это республиканский памятник архитектуры. Охраняется государством. Хотя чего я об этом говорю - это же и так очевидно
 


Той же вигляд сто років тому.
---------
Тот же вид сто лет назад.
 

Частина палацу, де раніше був головний вхід (читайте текст). На трикутному фронтоні був герб власників. Ще зовсім нещодавно був. Внизу – усе, що від нього залишилося
---------------
Часть дворца, где раньше был главный вход (читайте текст). На треугольном фронтоне был герб владельцев. Еще совсем недавно был. Внизу - все, что от него осталось


 


Садибний будинок в Андрушівці ймовірно, був побудований у кінці 1700-х і належав тоді сім'ї Якубовських. Можливо, що Михайло Якубовський герба Топор (Mikhal Jakubowski herba Topór) придбав село Андрушівка в 1780 році. Попереднім власником був Анджей Станіслав Млоджиєвський (Andrzej Stanisław Młodziejowski)  (1716-1780), єпископ міста Познані і польський Коронний Канцлер (1772-1774). Він, у свою чергу, купив село у князя Марцина Любомирського (1738-1811), а той успадкував її від свого батька князя Антонія Бенидикта Любомирського  (Antoni Benedykt ks. Lubomirski h. Drużyna) (1710-1761). 
------------
Усадьба в Андрушевке вероятно, была построена в конце 1700-х и принадлежал тогда семье Якубовских. Возможно, что Михаил Якубовский герба Топор (Mikhal Jakubowski herba Topór) приобрел село Андрушевка в 1780 году. Предыдущим владельцем был Анджей Станислав Млоджиевский (Andrzej Stanisław Młodziejowski) (1716-1780), епископ города Познани и польский Коронный Канцлер (1772-1774). Он, в свою очередь, купил село у князя Марцина Любомирского (1738-1811), а тот унаследовал ее от своего отца князя Антония Бенидикта Любомирского (Antoni Benedykt ks. Lubomirski h. Drużyna) (1710-1761).


Атоній Бенедикт Любомирський / Антоний Бенедикт Любомирский
 


На нижній світлині можна бачити залишки ризоліту, колись оздобленого іонічними колонами.
---------
На нижней фотографии можно увидеть остатки ризолита, когда-то украшенного ионическими колоннами.
 





переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/IMG_6665_middle.png



"ПАЛАЦ, кінець XVIII — початок XIX ст.
Будівля у формах класицизму, цегляна, складна в плані, асиметрична, складається з двох різних за часом об'ємів. Основні об'єми східної старої частини палацу, сполучені невисоким переходом, розчленовані пілястрами іонічного ордеру, на рівні другого поверху влаштовані декоративні ніші з наличниками. Центральний об'єм західної частини палацу також оформлений пілястрами іонічного ордеру і завершений трикутним фронтоном з гербом власників в тимпані. Над вікнами розміщені арочні ніші з наличниками.
З обох боків до нього примикають низькі бічні крила. Внутрішнє планування порушене. Частково збереглася ліпнина на стелі.»*
 * 4-томник «Пам’ятники містобудування та архітектури Української РСР» том 2, стор 26
----------
"ДВОРЕЦ, конец XVIII - начало XIX в.
Здание в формах классицизма, кирпичное, сложное в плане, асимметричное, состоит из двух разных по времени объемов. Основные объемы восточной старой части дворца, соединенные невысоким переходом, расчленены пилястрами ионического ордера, на уровне второго этажа устроены декоративные ниши с наличниками. Центральный объем западной части дворца также оформлен пилястрами ионического ордера и завершен треугольным фронтоном с гербом владельцев в тимпане. Над окнами размещены арочные ниши с наличниками.
С обеих сторон к нему примыкают низкие боковые крылья. Внутренняя планировка разрушена. Частично сохранилась лепнина на потолке. »*
* 4-томник «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР» том 2, стр 26


Генріх – Вінцент граф Тишкевич
Цей портрет був колись в колекції Андрушівського палацу
---------
Генрих - Винсент граф Тышкевич
Этот портрет был когда-то в коллекции Андрушевского дворца
 
Та садиба, що Михайло Якубовський або його син Фортунат  (Fortunat Jakubowski herba Topór) побудували, до нас не дійшла.  Вона була в західній частині нинішньої і являла собою симетричну будову з високою центральною частиною і з двома меншими крилами  з боків.
Дочка Фортуната, Дорота, вийшла заміж за Владислава Колишко – Дені. Він народився в 1804 році і був сином генерала Бенидикта Колишко герба Котвиця — Дені  (Benedykt Kołyszko h. Kotwica) і Терези Цеплинської  (Teresa Cieplińska z Cieplin h. Ossoria). Дорота отримала Андрушівку в якості посагу від батьків.
Їх дочка Олена Колишко — Дені  (Helena Denis-Kołyszko h. Kotwica) (1825-1892 або 1894) в 1842 (чи в 1844) році вийшла заміж за Проводиря дворянства Уманьского повіту графа Станіслава Генріховича (Станіслава Тадеуша Ярослава) Тишкевича (Stanisław Tadeusz hr. Tyszkiewicz-Łohojski h. Leliwa) (1829-1872), сина графа Генріха Єжи Вінцентія Тишкевича (Henryk Jerzy Wincenty hr. Tyszkiewicz-Łohojski h. Leliwa) (1792-1854) і Єфросинії Шоляйскої (Eufrozyna Szołayska h. Topór), яким належало сусіднє село Очеретня.
 ---------
Та усадьба, которую Михаил Якубовский или его сын Фортунат (Fortunat Jakubowski herba Topór) построили, была разрушена задолго до наших дней. Она была в западной части нынешней и представляла собой симметричное строение с высокой центральной частью и с двумя меньшими крыльями по бокам.
Дочь Фортуната Дорота, вышла замуж за Владислава Колышко - Дени. Он родился в 1804 году и был сыном генерала Бенидикта Колышко герба Котвица - Дени (Benedykt Kołyszko h. Kotwica) и Терезы Цеплинской (Teresa Cieplińska z Cieplin h. Ossoria). Дорота получила Андрушевку в качестве приданого от родителей.
Их дочь Елена Колышко - Дени (Helena Denis-Kołyszko h. Kotwica) (1825-1892 или 1894) в 1842 (или в 1844) году вышла замуж за предводителя дворянства Уманьского уезда графа Станислава Генриховича (Станислава Тадеуша Ярослава) Тышкевича (Stanisław Tadeusz hr . Tyszkiewicz-Łohojski h. Leliwa) (1829-1872), сына графа Генриха Ежи Винцента Тышкевича (Henryk Jerzy Wincenty hr. Tyszkiewicz-Łohojski h. Leliwa) (1792-1854) и Евфросинии Шоляйской (Eufrozyna Szołayska h. Topór), которым принадлежало соседнее село Очеретня.


Станіслав – Тадеуш Тишкевич.
Цей портрет був колись в колекції Андрушівського палацу
 ------------
Станислав - Тадеуш Тышкевич.
Этот портрет был когда-то в коллекции Андрушевского дворца

«Тишкевичі — графський рід, герба Лемева, (Лелява?) російсько-литовського походження, який отримав прізвище від імені свого родоначальника Тишки (Тимофія) Калениковича Мишковича, який жив в першій половині XV століття. Василь Тишкевич (помер в 1571 р.), воєвода подляський і смоленський, отримав графський титул в Польщі . З його синів Юрій Т. († 1576) був воєводою брестським, Остафій († 1590) — каштеляном смоленським. Юрій Т. († 1656) був послом у Римі (1638), потім єпископом Віленським; Антоній († 1762) — єпископом Жмудським. Гр. Костянтин Пієвич Т. (1806-1868), відомий польський археолог, письменник з історії, археології, географії і етнографії; його брат Євстафій — засновник Віленського археологічного музею (див. нижче). Одна галузь Т. прийняла в XVI ст. прізвисько Скумин. З цієї галузі Людвіг Скумин-Т. († 1808, одружений на сестрі останнього польського короля княжні Констанції Понятовській, був гетьманом польовим (1780), подскарбієм великим (1791) і маршалом великим (1793) литовським. З його смертю присіклася галузь Скуминов-Т. Рід графів Т. внесений в V ч. р. кн. Віленської, Київської і Мінської губ»*.
* Енциклопедичний словник Ф.О. Брокгауза і І.О.Єфрона
------------
«Тышкевичи - графский род, герба Лемега, (Люлява?) российско-литовского происхождения, получившие фамилию от имени своего родоначальника Тишки (Тимофея) Калениковича Мышковича, который жил в первой половине XV века. Василий Тышкевич (умер в 1571 г..), воевода Подляский и Смоленский, получил графский титул в Польше. Кго сыновья Юрий Т. († 1 576) был воеводой брестским, Евстафий († 1 590) - кастеляном смоленским. Юрий Т. († +1656) был послом в Риме (1638 год), затем епископом Виленским; Антоний (1762 год) - епископом Жмудского. Гр. Константин Пиевич Т. (1806-1868), известный польский археолог, писатель по истории, археологии, географии и этнографии; его брат Евстафий - основатель Виленского археологического музея (см. ниже). Одна ветвь рода Т. приняла в XVI в. прозвище Скуминых. С этой ветви Людвиг Скумин-Т. († 1808, женат на сестре последнего польского короля княжне Констанции Понятовский, был гетманом полевым (1780), подскарбием большим (1791) и маршалом (1793) литовским. С его смертью пресеклась ветвь Скуминых-Т. Род графов Т. внесен в V ч. р. кн. Виленской, Киевской и Минской губ »*.
* Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.О.Ефронаа




переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/IMG_6645_middle.png

Ось вам "складна в плані" будівля, точніше приклад того, як його можна спростити до мінімуму.  
----------
Вот вам "сложное в плане" здание, точнее пример того, как его можно упростить до минимума.
 



переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/IMG_6653_middle.png

Станіслав Генріхович і Олена влаштувалися в Андрушівці. У них було три сини: Генріх (1847-1917), Бенидикт (1849-1939) і Михайло (1857-1930)
Старшому синові Генріху Станіславовичу (Henryk hr. Tyszkiewicz-Łohojski h. Leliwa) дісталися 833 десятина землі навкруги Андрушівки. У 1877 року Генріх одружився на Терезі Собанскій (Teresa Sobańska h. Junosza), доньці Петра Собанского (Piotr Sobański h. Junosza) і Гортензії Біженець -Єловицької (Hortensja Teresa Bożeniec-Jełowicka)  з сусіднього села Спичинці — там ми скоро будемо теж). Генріх Станіславович переїхав туди і незабаром перебудував там старий замок. У них був єдиний син Йосип Генріхович (Йозеф Тадеуш Станіслав) Тишкевич (Józef Tadeusz hr. Tyszkiewicz-Łohojski h. Leliwa) (1880-1944). Генріх же помер в Спичинцях 22 травня 1917 року.
Брат Генріха, Бенидикт Станіславович Бенидикт (Benedykt hr. Tyszkiewicz-Łohojski h. Leliwa)  (1849-1939) також успадкував 833 десятини, був одружений з 28 листопада 1885 на принцесі Марії Любомирській (Maria ks. Lubomirska h. Drużyna) (1860-1942), доньці князя Єржи Любомирського (Jerzy Henryk ks. Lubomirski h. Drużyna)) і графині Цецилії Замойській (Cecylia hr. Zamoyska h. Jelita). Вони побудували собі новий будинок в північно-західній частині Андрушівки яку вони назвали Зелена. Там був ставок, будинок був оточений садом, який ймовірно і дав назву будинку, — Зелена. Садиба ця, на жаль, була повністю зруйнована під час громадянської війни. Бенидикту також належав замок у Бердичеві і будинки в Києві. 
 ------------
Станислав Генрихович и Елена обосновались в Андрушевке. У них было три сына: Генрих (1847-1917), Бенидикт (1849-1939) и Михаил (1857-1930)
Старшему сыну Генриху Станиславовичу (Henryk hr. Tyszkiewicz-Łohojski h. Leliwa) досталась 833 десятина земли вокруг Андрушевки. В 1877 году Генрих женился на Терезе Собанской (Teresa Sobańska h. Junosza), дочери Петра Собанского (Piotr Sobański h. Junosza) и Гортензии Беженец -Еловицькой (Hortensja Teresa Bożeniec-Jełowicka) из соседнего села Спичинцы - там мы скоро будем тоже). Генрих Станиславович переехал туда и вскоре перестроил там старый замок. У них был единственный сын Иосиф Генрихович (Йозеф Тадеуш Станислав) Тышкевич (Józef Tadeusz hr. Tyszkiewicz-Łohojski h. Leliwa) (1880-1944). Генрих же умер в Спичинцах 22 мая 1917 года.
Брат Генриха, Бенидикт Станиславович Имшкевич (Benedykt hr. Tyszkiewicz-Łohojski h. Leliwa) (1849-1939) также унаследовал 833 десятины, был женат 28 ноября 1885 на принцессе Марии Любомирской (Maria ks. Lubomirska h. Drużyna) (1860-1942 ), дочери князя Ержи Любомирского (Jerzy Henryk ks. Lubomirski h. Drużyna)) и графини Цецилии Замойской (Cecylia hr. Zamoyska h. Jelita). Они построили себе новый дом в северо-западной части Андрушевки которую они назвали Зеленая. Там был пруд, дом был окружен садом, который вероятно и дал название дома, - Зеленая успдьба. Она, к сожалению, была полностью разрушена во время гражданской войны. Бенидикту также принадлежал замок в Бердичеве и дома в Киеве.


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/IMG_6649_middle.png



Ось цей багатокутний виступ зліва і був Гобеленовою залою.
-------------
Вот этот многогранный выступ слева и был Гобеленовым залом.


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/IMG_6690_6693_middle.png

а це він справа/а это он справа



А це Гобеленова зала всередині. 1914 – зверху і 2008 рік – внизу
-----------
А это Гобеленовый зал внутри. 1914 - сверху и 2008 год - внизу
 



переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/IMG_6646_6648_middle.png

Гобеленова зала дивилась вікнами на став.
------------
Гобеленовый зал был направлен окнами на пруд.



Ця частина палацу також видно на старій фотографії
-----------
Эта часть дворца также видно на старой фотографии



Фасад, який  виходив на став.
------------
Фасад, который выходил на пруд.
 


До Гобеленової зали приєднувалась Їдальня.
------------
К Гобеленовому залу присоединилась Столовая.
 
продовження/продолжение - http://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/245903.html

Статья Сергея Котелка - http://sergekot.com/andrushevka-vin-obl-ukr/




ну как то так =))

  • 1
Необыкновенно жаль! Может всё - таки найдутся средства на реставрацию. И места такие красивые!)

  • 1
?

Log in

No account? Create an account