m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Звериницький монастир, печери. Частина 2/Наследие. Зверинецкий монастырь, пещеры. Часть 2.

початок/начало - http://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/234177.html



На думку істориків [24],[25], причина загибелі печер полягала в руйнуванні монастиря під час одного з численних набігів половців або татар, які спустошували в той час Руську землю. Виходячи з розміщення людських останків уздовж печерного проходу, а також враховуючи той факт, що найбільша їх кількість була виявлена вздовж виходу, можна припустити, що під час одного з таких набігів братія з метою укриття спустилася в печери. Нападники на Київ могли помітити, куди зникли переслідувані; зважаючи вузькості печер, дві - три особи могли довго відбивати напад ворогів; останні, втративши надію взяти переслідуваних живими, засипали печери так сильно, що іноки монастиря виявилися живцем похованими. Вмираючи, вони падали там, де втрачали останні сили. Доказом цього служать знайдені в різних місцях на підлозі печер поодинокі скелети і безліч скелетів у келії при вході, куди, по видимому, зібралися в передсмертну хвилину вмераючі і потім падали один на одного в різних напрямках. Число загиблих 35 чоловік. Живцем поховані гинули, як уже говорилося, і від голоду, і від спраги, і від нестачі повітря повільною болісною смертю [26].
-------------
По мнению историков [24],[25], причина гибели пещер состояла в разорении монастыря во время одного из многочисленных набегов половцев или татар, которые опустошали в то время Русскую землю. Исходя из размещения человеческих останков вдоль пещерного прохода, а также учитывая тот факт, что наибольшее их число было обнаружено вдоль выхода, можно предположить, что во время одного из таких набегов братия с целью укрытия спустилась в пещеры. Напавшие на Киев враги могли заметить, куда скрылись преследуемые; ввиду узости пещер, два - три человека могли долго отражать нападение врагов; последние, потеряв надежду взять преследуемых живыми, засыпали пещеры так сильно, что спасавшиеся в них иноки монастыря оказались заживо погребенными. Умирая, они падали там, где теряли последние силы. Доказательством этого служат найденные в разных местах на полу пещер одиночные скелеты и множество скелетов в келии при входе, куда, по видимому, собрались в предсмертную минуту погибающие и потом падавшие друг на друга в разных направлениях. Число погибших 35 человек. Заживо погребенные погибали, как уже говорилось, и от голода, и от жажды, и от недостатка воздуха медленной мучительной смертью[26].

Старі фото/старые фото




Епископ Иоасаф (Жевахов).


Иван Михайлович Каманин, автор первого научного исследования о Зверинецких пещерах.





Так закінчив своє буття Звіринецький печерний монастир, проіснувавши трохи більше одного століття і не залишивши про себе пам'яті в потомстві, внаслідок лихоліття своєї загибелі і мовчання про те літописів.
-------------
Так окончил свое бытие Зверинецкий пещерный монастырь, просуществовав немногим более одного столетия и не оставив о себе памяти в потомстве, вследствие безвременности своей гибели и молчания о том летописи.

Игумен Валентин, о. Никанор, князь В. Д. Жевахов, горные инженеры С. Г. Коклик, П. Э. Бутенко и скитские монахи, 1914 г.


Игумен Валентин и князь В. Д. Жевахов у входа в пещеры при начале раскопок в 1912 г.


Игумен Валентин.


Феодосия Васильевна Матвиенко, первая указавшая по сновидению местоположение Зверинецких пещер.


Крестный ход из Киево-Печерской Лавры к Зверинецким пещерам в 1914 г.


Але не допустив Бог на століття приховати від людей цю ​​давню святиню нашого народу. Практично відразу після відкриття Звіринецьких печер в 1888 році це місце стало притягувати до себе величезну безліч віруючих. Сюди йшли люди прості й інтелігентні, «струджені та обтяжені» з Сибіру, ​​Архангельська, Кавказу - з усіх кінців тодішньої Росії [27]. Першому ігуменові Звіринецького скиту, батькові Валентину, безоплатно допомагали люди різних віків і станів. Про кількість відвідувачів печер можна судити з такого факту: протягом усього часу існування скиту між ним і археологічним товариством, керуючим розкопками на Звіринці, не згасав конфлікт, суть якого полягала в тому, що щодня Звіринецькі печери відвідували десятки і сотні паломників, що не могло не позначитися на руйнуванні первозданного вигляду [28]. Безумовно, серед цих відвідувачів були не тільки пусті любителі старовини, але в першу чергу глибоко віруючі люди, уражені суворістю і аскетизмом отшельницького життя Звіринецьких подвижників, що бажали піднести свої молитви перед їх мощами. Багато хто з них залишав записи про свої враження та подяки преподобним за різні благодіяння в «книзі відгуків відвідувачів Звіринецьких печер» [29], але ще більше зберігали свої найпотаємніші почуття глибоко в серці, яке змушувало їх знову і знову повертатися до цього святого місця.
------------
Но не попустил Бог на века сокрыть от людей эту древнюю святыню нашего народа. Практически сразу после открытия Зверинецких пещер в 1888 году это место стало притягивать к себе огромное множество верующих. Сюда шли люди простые и интеллигентные, «труждающиеся и обремененные» из Сибири, Архангельска, Кавказа - со всех концов тогдашней России[27]. Первому игумену Зверинецкого скита, отцу Валентину, безвозмездно помогали люди разных возрастов и сословий. О количестве посетителей пещер можно судить по такому факту: на протяжении всего времени существования скита между ним и Археологическим обществом, ведавшим раскопками на Зверинце, не угасал конфликт, суть которого состояла в том, что ежедневно Зверинецкие пещеры посещали десятки и сотни паломников, что не могло не сказаться на разрушении первозданного вида[28]. Безусловно, среди этих посетителей были не только праздные любители старины, но в первую очередь глубоко верующие люди, пораженные суровостью и аскетизмом отшельнической жизни зверинецких подвижников, желавшие вознести свои молитвы перед их мощами. Многие из них оставляли записи о своих впечатлениях и благодарности преподобным за различные благодеяния в «книге отзывов посетителей Зверинецких пещер»[29], но еще больше хранили свои самые сокровенные чувства глубоко в сердце, которое заставляло их вновь и вновь возвращаться к этому святому месту.

Крестный ход из Киево-Печерской Лавры к Зверинецким пещерам в 1914 г.


Крестный ход из Киево-Печерской Лавры к Зверинецким пещерам в 1914 г.


Вид пещер с западной стороны, 1914 г.


Крестный ход из Киево-Печерской Лавры к Зверинецким пещерам в 1914 г.


Крестный ход из Киево-Печерской Лавры к Зверинецким пещерам в 1914 г.


Цей факт не міг не відбитися на церковному шануванні стародавніх жителів Звіринецького монастиря. Збереглися згадки про Звіринецьких преподобних як про місточтимих київських святих [30],[31],[32]. Очевидно, їх широке церковне шанування почалося після 23 квітня 1914, коли урочистим Хресним ходом з величезним збігом народу і духовенства, за участю двох архієреїв, переносився з Києво-Печерської Лаври напрестольний хрест і дорогоцінна ікона Спаса Вседержителя, подаровані Його Імператорською Величністю церкві-скиту над нововідкритими Києво-Звіринецькими печерами [33]. У цій же церкві зберігалася ікона преподобного Сергія Радонезького, подарована преподобному ченцеві великою княгинею Єлисаветою Федорівною Звіринецьким печерам [34].
--------------
Этот факт не мог не отразится на церковном почитании древних насельников Зверинецкого монастыря. Сохранились упоминания о зверинецких преподобных как о месточтимых киевских святых[30],[31],[32]. Очевидно, их широкое церковное почитание началось после 23 апреля 1914 года, когда торжественным Крестным ходом с огромным стечением народа и духовенства, при участии двух архиереев, переносился из Киево-Печерской Лавры напрестольный крест и драгоценная икона Спаса Вседержителя, пожалованные Его Императорским Величеством церкви-скиту над новооткрытыми Киево-Зверинецкими пещерами[33]. В этой же церкви хранилась икона преподобного Сергия Радонежского, подаренная преподобномученицей Великой Княгиней Елисаветой Федоровной Зверинецким пещерам[34].

Вход в пещеры.


Галерея, окружавшая домовую церковь и келлии скита, 1914 г.


Домовая церковь Рождества Пресвятой Богородицы с приделом святителя Иоасафа Белгородского. Фото начала ХХ века.


Главный иконостас надпещерного храма во имя Рождества Пресвятой Богородицы.


Иконостас в пределе во имя св. Иоасафа чудотворца Белгородского.


Дивна доля князя Володимира Жевахова, який, як згадувалося на початку розповіді, разом з батьком Валентином стояв біля витоків благородної справи відродження древнього Звіринецького монастиря. Коли він вперше побачив Звіринецькі печери в 1911 році, турбота про їхнє відродження стала центральною в житті князя, не дивлячись на свою зайнятість і положення. За визнанням його ж самого, це місце настільки змінило його життя, що в 1924 році з благословення Святейшего Тихона, Патріарха Московського, в надпечерному храмі він приймає чернечий постриг з ім'ям Іоасаф [35]. З часом, незважаючи на безбожний терор і переслідування, ієромонах Іоасаф Жевахов приймає єпископський сан, добровільно прирікає себе тим самим на мученицький шлях, яким пройшов практично весь єпископат Руської Православної Церкви в 20-30 роки XX ст. З 11 років єпископства на волі він пробув близько трьох років, і 4 грудня 1937 року, на Свято Введення в храм Пресвятої Богородиці, у в'язниці Курського НКВС був розстріляний [36]. Священним Синодом Руської Православної Церкви 17 липня 2002 цей щедрий благодійник, полум'яний проповідник і мученик за святу віру був зарахований до лику святих нашої землі.
-------------
Удивительна судьба князя Владимира Жевахова, который, как упоминалось в начале повествования, вместе с отцом Валентином стоял у истоков благородного дела возрождения древнего Зверинецкого монастыря. Когда он впервые увидев Зверинецкие пещеры в 1911 году, забота об их возрождении стала центральной в жизни князя, не смотря свою занятость и положение. По признанию его же самого, это место настолько изменило его жизнь, что в 1924 году по благословению Святейшехо Тихона, Патриарха Московского, в надпещерном храме он принимает монашеский постриг с именем Иоасаф[35]. Со временем, несмотря на безбожной террор и преследования, иеромонах Иоасаф Жевахов принимает епископский сан, добровольно обрекает себя тем самым на мученический путь, которым прошел практически весь епископат Русской Православной Церкви в 20-30 годы XX ст. Из 11 лет епископства на свободе он пробыл около трех лет, и 4 декабря 1937 года, на праздник Введения во храм Пресвятой Богородицы, в тюрьме Курского НКВД был расстрелян[36]. Священным Синодом Русской Православной Церкви 17 июля 2002 года этот щедрый благотворитель, пламенный проповедник и мученик за святую веру был причислен к лику святых нашей земли.



Надпись над захоронением прп. Феодора Калики.


Начертание имен Зверинецких игуменов в нише над жертвеником в пещерной церкви.


Лукула в пещерах с древним захоронением.






Прикрашений вінцем мучеництва і останній настоятель Звіринецького скиту - Архімандрит Філарет (Кочубей), загиблий від рук безбожників в 1933 році [37].
У 1934 році Звіринецьким печерам належало пережити ще одну катастрофу. Звіринецький скит був зруйнований і печери стали нещадно розкрадатися їх новими відвідувачами. І тільки дивом можна назвати те, що, зазнавши зловісні «безбожні п'ятирічки», опинившись у центрі бойових дій під час Великої Вітчизняної війни, вціливши від численних багатоповерхових забудов новітнього періоду історії Києва, які впритул наблизилися до цього стародавнього пам'ятника [38], одним словом , переживши руйнування, з якими не порівнялися б ніякі стародавні набіги половців або татар, Звіринецькі печери збереглися до наших днів, і передають нам ту атмосферу, в якій проростало зерно святості, розвинувся у полноплодну ниву сонм святих нашої землі.
------------
Украшен венцом мученичества и последний настоятель Зверинецкого скита - Архимандрит Филарет (Кочубей), погибший от рук безбожников в 1933 году[37].
В 1934 году Зверинецким пещерам предстояло пережить еще одну катастрофу. Зверинецкий скит был разрушен и пещеры стали нещадно разворовываться их новыми посетителями. И только чудом можно назвать то, что, претерпев зловещие «безбожные пятилетки», очутившись в центре боевых действий во время Великой Отечественной войны, уцелев от многочисленных многоэтажных застроек новейшего периода истории Киева, которые вплотную приблизились к этому древнему памятнику[38], одним словом, пережив разрушения, с которыми не сравнились бы никакие древние набеги половцев или татар, Зверинецкие пещеры сохранились до наших дней, и передают нам ту атмосферу, в которой прорастало зерно святости, развившееся в полноплодную ниву сонма святых нашей земли.





Схимнический параман, найденный при раскопках пещер.


Панагия из ниши игумена Климента.






Господь зберіг для нашого покоління безцінні мощі Звіринецьких сподвижників, які, як і на початку минулого сторіччя, притягують до себе безліч віруючих людей. Багато хто, відвідавши Звіринецькі печери одного разу, прагне знову приїхати, щоб помолитися в цьому святому місці. Деякі з паломників розказують про ті події, які відбулися в їхньому житті по молитві до Звіринецьких преподобних. Одні дякують за зцілення від якоїсь недуги, інші - за допомогу у важких життєвих ситуаціях. Люди, одержимі бісами, отримують полегшення своїх страждань, приклавшись до мощів в печері. Багато парафіян і паломники можуть засвідчити чудо, яке у тому, що деякі мощі видають пахощі любі, а інші стали рівномірно покриватися маслянистою рідиною, пролежавши до цього багато років в абсолютно сухому стані.
------------
Господь сохранил для нашего поколения бесценные мощи Зверинецких подвижников, которые, как и в начале прошлого столетия, притягивают к себе множество верующих людей. Многие, посетив Зверинецкие пещеры однажды, стремятся вновь приехать, чтобы помолиться в этом святом месте. Некоторые из паломников рассказывают о тех событиях, которые произошли в их жизни по молитве к Зверинецким преподобным. Одни благодарят за исцеление от какого-то недуга, другие - за помощь в тяжелых жизненных ситуациях. Люди, одержимые бесами, получают облегчение своих страданий, приложившись к хранящимся в пещере мощам. Многие прихожане и паломники могут засвидетельствовать чудо, состоящее в том, что некоторые мощи издают приятное благоухание, а другие стали равномерно покрываться маслянистой жидкостью, пролежав до этого многие годы в совершенно сухом состоянии.

фото Андрея Кирнова












У 1993 році на кафедрі рентгенорадіології Київського медичного інституту були проведені дослідження мощей, що знаходяться в Звіринецьких печерах. Ці дослідження підтвердили стародавність вироблених в печерах поховань, відносячи їх приблизно до Х-ХІІ століть. Крім того, було показано, що всі люди, чиї мощі збереглися в Звіринецькому печерному монастирі, при житті страждали захворюваннями, які вражають організм в умовах високої вологи та холоду. Цей факт ще раз говорить про самовідданість і аскетизм древніх жителів Звіринецьких печер, які, прагнучи підкорити плоть духу, умертвляли своє тіло різними подвигами в непохитній надії воскреснути для славного життя в Царстві Небесному.
-----------
В 1993 году на кафедре рентгенорадиологии Киевского медицинского института были проведены исследования мощей, находящихся в Зверинецких пещерах. Эти исследования подтвердили древность произведенных в пещерах захоронений, относя их приблизительно к Х-ХІІ векам. Кроме того, было показано, что все люди, чьи мощи сохранились в Зверинецком пещерном монастыре, при жизни страдали заболеваниями, которые поражают организм в условиях высокой сырости и холода. Этот факт еще раз говорит о самоотверженности и аскетизме древних насельников Зверинецких пещер, которые, стремясь покорить плоть духу, умерщвляли свое тело различными подвигами в непоколебимой надежде воскреснуть для славной жизни в Царствии Небесном.













На жаль, багато сторінок з історії стародавнього печерного монастиря святого Михайла на Звіринецькій горі і по нині залишаються для нас прихованими. Але навіть і ті відгомони подвигу його древніх жителів, які крізь століття донесли до наших днів Звіринецькі печери, складають в душах віруючих людей почуття глибокого і побожного трепету перед святістю життя тих, чиї мощі зберігає це святе місце.
Молитвами сонму преподобних і мучеників, очистили свої душі подібно золоту в горнилі в убогих печерах стародавнього Звіринецького монастиря, Господь нехай очистить нашу землю від гріховної скверни і затвердить на ній Святу Православну Віру непохитно від всяких єресей і розколів на віки віків.
----------------
К сожалению, многие страницы из истории древнего пещерного монастыря святого Михаила на Зверинецкой горе и по ныне остаются для нас сокрыты. Но даже и те отголоски подвига его древних насельников, которые сквозь века донесли до наших дней Зверинецкие пещеры, слагают в душах взирающих на них верующих людей чувство глубокого и благоговейного трепета перед святостью жизни тех, чьи мощи хранит это святое место.
Молитвами сонма преподобных и мучеников, очистивших свои души подобно золоту в горниле в убогих пещерах древнего Зверинецкого монастыря, Господь да очистит нашу землю от греховной скверны и утвердит на ней Святую Православную Веру непоколебимо от всяких ересей и расколов во век века.

Почитаемые Звериницкие иконы






Звериницкий крест


Древнее начертание креста в Зверинецкой пещерной церкви.


ДОПОВНЕННЯ

Імена подвижників благочестя Звіринецького монастиря *:

Священномученик Іоасаф (21 листопада / 4 грудня)
Святитель Леонтій, єпископ Ростовський (23 травня / 5 червня)
Святитель Михаїл, єпископ Юріевскій (6 вересня / 19 вересня)
Святитель Міна, єпископ Полоцький (20 червня / 3 липня)
Преподобний Маркіян, ігумен Звіринецький (25 жовтня / 7 листопада)
Преподобний Софроній, ігумен Звіринецький (11 березня / 24 березня)
Преподобний Климент, ігумен Звіринецький (25 листопада / 8 грудня)
Преподобний Мануїл, ігумен Звіринецький (17 червня / 30 червня)
Преподобний Лазар, єпископ Переяславський (6 вересня / 19 вересня)
Преподобний Феодор Каліка (17 Лютого / 2 березня)
Преподобний Іоанн Звіринецький (24 червня / 7 липня)
Преподобний Андронік Печерник (17 травня / 30 травня)
Священномученик Філарет, архімандрит Звіринецький (1 декабря / 14 грудня)
Преподобномученика києво-звіринецькі, від половців убієнні (20 липня / 2 червня)
За встановленою в Свято-Троїцькому Іонинському Київському монастирі традицією святкування на честь собору всіх преподобних Звіринецьких вчиняється у 5-у Неділю Великого Посту.
--------------
ДОПОЛНЕНИЕ

Имена подвижников благочестия Зверинецкого монастыря* :

Священномученик Иоасаф (21 ноября/ 4 декабря)
Святитель Леонтий, епископ Ростовский (23 мая/ 5 июня)
Святитель Михаил, епископ Юриевский (6 сентября/ 19 сентября)
Святитель Мина, епископ Полоцкий (20 июня/ 3 июля)
Преподобный Маркиан, игумен зверинецкий (25 октября/ 7 ноября)
Преподобный Софроний, игумен зверинецкий (11 марта/ 24 марта)
Преподобный Климент, игумен зверинецкий (25 ноября/ 8 декабря)
Преподобный Мануил, игумен зверинецкий (17 июня/ 30 июня)
Преподобный Лазарь, епископ Переяславский (6 сентября/ 19 сентября)
Преподобный Феодор Калика (17 февраля/ 2 марта)
Преподобный Иоанн зверинецкий (24 июня/ 7 июля)
Преподобный Андроник Печерник (17 мая/ 30 мая)
Священномученик Филарет, архимандрит зверинецкий (1 декабря/ 14 декабря)
Преподобномученики киево-зверинецкие, от половцев убиенные (20 июля/ 2 июня)
По установленной в Свято-Троицком Ионинском Киевском монастыре традиции празднование в честь собора всех преподобных зверинецких совершается в 5-ю Неделю Великого Поста.


Джерела/источники
[1] Киевское слово. №508 от 14.10.1888г.
[2] И.М. Каманин. Зверинецкия пещеры в Киеве (их древность и святость). К. КПЛ. 1914. С. 23.
[3] Н.В. Архангельский. Новооткрытыя Зверинецкия пещеры в Киеве (древняя обитель св. Михаила). К. 1915. С. 6.
[4] Серапион, иером. Новооткрывающияся древния пещеры в Киеве, на Зверинце. Одесса. 1913. С. 1-16.
[5] И.М. Каманин. Указ. соч. С.24-28.
[6] Е.А. Воронцова. Становлення, розвиток та відтворення Звіринецького печерного комплексу. Дисертакія на здобуття наукового ступеня Кандидат історичних наук. К. 1996. С. 29-31.
[7] Там же. С. 31.
[8] И.М. Каманин. Указ. соч. С. 129.
[9] Серапион, иером. Указ. соч. С.11.
[10] А.Д. Эртель. Древния пещеры на Звнринце в Киеве. К. 1913. С. 45-46.
[11] А.Д. Эртель. Там же. С. 15.
[12] Н.В. Архангельский. Указ. соч С. 10.
[13]. Н.В. Архангельский. Там же. С. 13-14.
[14] И.М. Каманин. Указ. соч. С. 59-66.
[15] Е.А. Воронцова. Указ. соч. С. 24.
[16] И.М. Каманин. Указ. соч. С. 39-42
[17] Андроник ( Трубачев ) игум. Святая Русь. Хронологический список канонизированых святых, почитаемых подвижников благочестия и мучеников Русской Православной Церкви (ІХ-серХІІІ в.) дополнение к книге Митрополита Макария (Булгакова) История Русской Церкви. М., 1995.Т.2. С. 650.
[18] И.М. Каманин. Указ. Соч. С. 40-41.
[19] Н.В. Архангельмкий. Указ. соч. С. 15-17.
[20] И.М. Каманин. Указ. соч. С. 42-44.
[21] Андроник (Трубачев), игум. Указ. соч. С. 650-651.
[22] И.М. Каманин. Указ. соч. С. 46-47.
[23] А.Д. Эртель. Указ. Соч. С. 24.
[24] И.М. Каманин. Указ. соч. С. 47-53.
[25] Н.В. Архангельский. Указ. соч. С. 19-22.
[26] И.М. Каманин. Указ. Соч. С. 46-47
[27] А.Д. Эртель. Указ. соч. С. 16.
[28] Е.А. Воронцова. Указ. соч. С. 42-73.
[29] ЦГИА Украины. Ф. 260. Оп. 1. Дел. №74.
[30] Толстой. История Русской церкви. Из-во Валаамского монастыря. 1991. С. 690.
[31] Андроник ( Трубачев ) игум. Указ. соч. С. 650.
[32] Минея. Месяц Иуний. Служба в неделю 2-ю по Пятидесятнице, Всех святых, в земли российстей просиявших. На литии молитва: Владыко многомилостиве... Московский Сретенский монастырь, из-во «Правило веры». 1996. С. 578.
[33] Е.А. Воронцова. Указ. соч. С. 51.
[34] Н.В. Архангельский. Указ. соч. С. 11.
[35] ЦГИА Украины. Ф. 260. оп. 1. Дело № 31
[36] Архивно-следственное дело №3742 епископа Иоасафа (Жевахова Владимира Давыдовича) из архива УФСБ по Курской области.
[37] И. Александров. Частичный список погибшего духовенства г. Киева. Вісник прес-служби УПЦ. №11. С.58.
[38] Е.А. Воронцова. Указ. соч. С.125-134.
* Дни памяти взяты из хронологического списка канонизированных святых, почитаемых подвижников благочестия и мучеников Русской Православной Церкви (ІХ-серХІІІ в.), составленного игуменом Андроником (Трубачевым) в дополнении к книге Митрополита Макария (Булгакова) История Русской Церкви. М., 1995.Т.2. С. 650 - 651 .

http://www.zvcaves.com.ua/index.php?option=com_frontpage&Itemid=1
http://muph.livejournal.com/358173.html




ну как то так =))

  • 1
Здравствуйте! Предлагаю дружбу и приглашаю зайти в гости в мой журнал. Надеюсь, вы найдёте в нём что-нибудь интересное для вас.

Наследие. Зверинецкий монастырь, пещеры. Часть 1/Спадщи

Пользователь li_ga2014 сослался на вашу запись в своей записи «Наследие. Зверинецкий монастырь, пещеры. Часть 1/Спадщина. Звериницький монастир, печери. Частина 1.» в контексте: [...] ую роль святыня? продовження/продолжение -http://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/234269.html [...]

Наследие. Зверинецкий монастырь, пещеры. Часть 2/Спадщи

Пользователь djuich сослался на вашу запись в своей записи «Наследие. Зверинецкий монастырь, пещеры. Часть 2/Спадщина. Звериницький монастир, печери. Частина 2.» в контексте: [...] дие. Зверинецкий монастырь, пещеры. Часть 2/Спадщина. Звериницький монастир, печери. Частина 2. [...]

масштабный труд.

как говориться - мопед не мой, я только объявление дал =))

на самом деле, не много до фотографировал да перевод мне младший сделал.

а основной труд - тех кто указан в источниках =)...

  • 1
?

Log in

No account? Create an account