m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Звериницький монастир, печери. Частина 1/Наследие. Зверинецкий монастырь, пещеры. Часть 1.



ДРЕВНІЙ МОНАСТИР СВЯТОГО МИХАЇЛА НА ЗВІРИНЕЦЬКІЙ ГОРІ В КИЄВІ
-------------------
ДРЕВНИЙ МОНАСТЫРЬ СВЯТОГО МИХАИЛА НА ЗВЕРИНЕЦКОЙ ГОРЕ В КИЕВЕ



Крилата фраза «Київ - Иерусалим земли Русской» передає ту гаму сокровенних переживань, яка охоплює душу православної людини, що хоч раз у житті побував у цьому древньому місті. Благоговійно споглядаючи стародавні київські святині, подумки можна линути в ті далекі часи, коли посіяне Великим князем Володимиром зерно християнської віри дало свої благодатні сходи і стало приносити рясні плоди - собори святих душ, угодивших Богу. Багатьох з цих угодників Божих прославляє Свята Церква за їх мученицькі страждання, святительські труди і преподібні подвиги. Але також і багато таємниць зберігає свята київська земля, час від часу відкриваючи їх для прийдешніх поколінь, щоб за буденністю життєвих буднів не згасав в людях вогонь любові до Бога, підкріплюваний благодатним прикладом наших благочестивих предків.
----------------
Крылатая фраза «Киев - Иерусалим земли Русской» передает ту гамму сокровенных переживаний, которая охватывает душу православного человека, хоть раз в жизни соприкоснувшегося с этим древним городом. Благоговейно созерцая древние киевские святыни, мысленно можно уноситься в те далекие времена, когда посеянное Великим князем Владимиром зерно христианской веры дало свои благодатные всходы и стало приносить обильные плоды - соборы святых душ, угодивших Богу. Многих из этих угодников Божиих прославляет Святая Церковь за их мученические страдания, святительские труды и преподобнические подвиги. Но также и много тайн хранит святая киевская земля, время от времени открывая их для грядущих поколений, дабы за обыденностью житейских будней не угасал в людях огонь любви к Богу, подкрепляемый благодатным примером наших благочестивых предков.











Так, в 1888 році в одній з київських газет з'явилося повідомлення про відкриття 12 жовтня того ж року печери, розташованої неподалік від Свято-Троїцького монастиря на Звіринці [1]. Першим відвідувачем новознайденої печери стала благочестива жінка на ім'я Феодосія Матвієнко, яка проживала неподалік від цього місця [2],[3]. Їй не раз у сні було видіння рухомої веселки, кінець якої упирався в те місце, в якому утворився печерний провал [4]. Феодосія спустилася в цей провал і змогла першою побачити безліч людських останків, одні з яких були поховані в спеціальних нішах, а інші були розкидані уздовж всієї печери в різних положеннях, очевидно, де кого застав смертний час. Щоб відслужити панахиду по душах знайдених нею спочилих у нововідкритій печері людей, Феодосія звернулася до братії Свято-Троїцького монастиря. Вислухавши її розповідь, деяким з братії з благословення настоятеля старця-архімандрита Іони було доручено обстежити печеру. У ній, разом з безліччю людських останків, були знайдені деталі чернечих шат, параман, хрести, шкіряні чернечі пояса, церковне начиння і посуд. Все це вказувало на те, що знайдено не випадковий збір людських поховань, а один із стародавніх печерних монастирів, якими здавна славився Київ [5].
-----------------
Так, в 1888 году в одной из киевских газет появилось сообщение об открытии 12 октября того же года пещеры, расположенной неподалеку от Свято-Троицкого монастыря на Зверинце[1]. Первым посетителем новообретенной пещеры стала благочестивая женщина по имени Феодосия Матвиенко, проживавшая неподалеку от этого места[2],[3]. Ей не раз во сне было видение движущейся радуги, конец которой упирался в то место, в котором образовался пещерный провал[4]. Феодосия спустилась в этот провал и смогла первой увидеть множество человеческих останков, одни из которых были погребены в специальных нишах, а другие были разбросаны вдоль всей пещеры в разных положениях, очевидно, где кого застал смертный час. Чтобы отслужить панихиду по душам найденных ею почивших в новооткрытой пещере людей, Феодосия обратилась к братии Свято-Троицкого монастыря. Выслушав ее рассказ, некоторым из братии по благословению настоятеля старца-архимандрита Ионы было поручено обследовать пещеру. В ней, вместе со множеством человеческих останков, были найдены детали монашеских одежд, параманы, кресты, кожаные монашеские пояса, церковная утварь и посуда. Все это указывало на то, что найдено не случайное собрание человеческих погребений, а один из древних пещерных монастырей, которыми издавна славился Киев.[5].












переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2016/JANUARY/zverinets_caves/my/IMG_3830_3837_middle.png

У силу різних обставин деякий час не було можливості впритул зайнятися дослідженням знайденої древньої обителі. Лише в 1911 році духівник Свято-Троїцького Іонинського монастиря, ігумен Валентин (Коротенко), побудувавши собі на печерах невеликий курінь, переселяється в нього, зазнаючи спеку, холод і всякі позбавлення, щоб охороняти в недоторканому вигляді нову святиню, що містить в собі безсумнівно стародавні чернечі поховання, і щоб тут же служити панахиди за похованими, як про те часто просили паломники, що стали туди приходити, таким чином поклавши початок новому скиту [6].
-----------------
В силу различных обстоятельств некоторое время не было возможности вплотную заняться исследованием найденной древней обители. Лишь в 1911 году духовник Свято-Троицкого Ионинского монастыря, игумен Валентин (Коротенко), построив себе на пещерах небольшой шалаш, переселяется в него, претерпевая зной, холод и всякие лишения, чтобы охранять в неприкосновенном виде новую святыню, заключавшую в себе несомненно древние иноческие погребения, и чтобы тут же служить панихиды по погребенным, как о том часто просили приходившие туда паломники, таким образом положив начало новому скиту [6].


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2016/JANUARY/zverinets_caves/my/IMG_3838_3841_middle.png















22 жовтня 1911 на свято Казанської ікони Божої Матері у Свято-Троїцькому храмі Іонинського монастиря отець Валентин познайомився зі старшим радником Київського губернського управління, князем Володимиром Давидовичем Жеваховим, повідавши йому про новонабутий стародавній печерний Звіринецький монастир [7],[8],[9]. Цей день відкрив нову сторінку в житті князя Володимира Давидовича. Щиро перейнявшись любов'ю до цієї святині, він докладає величезних зусиль, щоб допомогти в організації на місці печер скиту. На його особисті кошти була взята в оренду земля над печерами, і з благословення Високопреосвященнішого Митрополита Київського і Галицького Флавіана (Городецького) проведені археологічні розкопки, що дозволили пролити світло на життя досі забутих подвижників одного з перших монастирів на Русі, заснованого в Х-ХІ століттях [10]. Чим далі просувалася справа, тим все більш виявлялася цінність відкритого місця як найдавнішого пам'ятника церковної старовини. Розкопки були неодноразово відвідувані Митрополитом, не раз надававшим їм свою підтримку [11].
--------------
22 октября 1911 года на праздник Казанской иконы Божьей Матери в Свято-Троицком храме Ионинского монастыря отец Валентин познакомился со старшим советником Киевского губернского управления, князем Владимиром Давыдовичем Жеваховым, поведав ему о новообретенном древнем пещерном Зверинецком монастыре [7],[8],[9]. Этот день открыл новую страницу в жизни князя Владимира Давыдовича. Искренне проникнувшись любовью к этой святыне, он прикладывает огромные усилия, чтобы помочь в организации на месте пещер скита. На его личные средства была взята в аренду земля над пещерами, и по благословению Высокопреосвященнейшего Митрополита Киевского и Галицкого Флавиана (Городецкого) проведены археологические раскопки, позволившие пролить свет на жизнь доселе забытых подвижников одного из первых монастырей на Руси, основанного в Х-ХІ веках [10]. Чем дальше продвигалось дело, тем все более обнаруживалась ценность открытого места как древнейшего памятника церковной старины. Раскопки были неоднократно посещаемы Митрополитом, не раз оказывавшим им свою поддержку [11].

підемо в печери/пойдем в пещеры



переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2016/JANUARY/zverinets_caves/my/IMG_3867_3870_middle.png



Вход в пещеры.




Лукула с дреним захоронением.


Пещерный храм.




Результат кропіткої роботи археологів був представлений в книзі І.М. Каманіна «Звіринецькі печери в Києві, їх древність і святість», виданої з благословення Високопреосвященнішого Митрополита Флавіна в друкарні Києво-Печерської Лаври в 1914 році, і яка отримала похвальні відгуки наукової критики [12].
Як відомо з прийнятих наукою переказів, в пам'ять хрещення Русі і повалення язичницького ідола Перуна перше Митрополитом Київським Михайлом було засновано два храми-монастиря, обидва названі Михайлівськими: Золотоверхий-Михайлівський і Видубицький. Літопис же повідомляє, що в 1070 році великий князь Всеволод Ярославич заклав церкву св. Михайла в «монастирі Всеволожу на Видобічі». Є й інші вказівки на те, що біля Видубицького храму вже існував монастир во ім'я св. Михайла. Необхідно зауважити, що найдавніші київські монастирі всі були підземними і тільки згодом, зі збільшенням числа жителів, вони «виходили з- під землі» та поступалися місця поблизу них розташованим монастирям і храмам надземним того ж найменування. Виходячи з цього і беручи до уваги географічне розташування описуваної місцевості, цей старий монастир не міг бути розташований ніде, крім виявлених Звіринецьких печер з збереженим в них печерним монастирським храмом [13],[14].
---------------
Результат кропотливой работы археологов был представлен в книге И.М. Каманина «Зверинецкие пещеры в Киеве, их древность и святость», изданной по благословению Высокопреосвященнейшего Митрополита Флавина в типографии Киево-Печерской Лавры в 1914 году, и которая получила похвальные отклики научной критики[12].
Как известно из принятого наукой предания, в память крещения Руси и низвержения языческого идола Перуна первым Митрополитом Киевским Михаилом было основано два храма-монастыря, оба названные Михайловскими: Златоверхо-Михайловский и Выдубицкий. Летопись же сообщает, что в 1070 году великий князь Всеволод Ярославич заложил церковь св. Михаила в «монастыри Всеволожи на Выдобичи». Есть и другие указания на то, что возле Выдубицкого храма уже существовал монастырь во имя св. Михаила. Необходимо заметить, что древнейшие киевские монастыри все были подземными и только впоследствии, с увеличением числа насельников, они «выходили из- под земли» и уступали место близ них расположенным монастырям и храмам надземным того же наименования. Исходя из этого и принимая во внимание географическое расположение описываемой местности, этот старый монастырь не мог быть расположен нигде, кроме обнаруженных Зверинецких пещер с сохранившимся в них пещерным монастырским храмом[13],[14].













Пещерный храм.






Незважаючи на те, що в Звіринецьких печерах було знайдено 48 ніш-могил, в яких налічувалося 96 похованих, а також безліч людських останків, які, як уже згадувалося, лежали в різних положеннях вздовж усього печерного проходу [15] (свідоцтво того, що над цими людьми не був здійснений обряд поховання), імен покійної братії цього печерного монастиря історичні документи до нас не донесли. Так би їх ніхто і не дізнався, якби не збереглися на глиняному грунті печерних проходів написи і накреслений над жертовником печерного вівтаря унікальний синодик, що складається з семи імен Звіринецьких ігуменів.
З цього синодика стало відомо, що першим ігуменом Звіринецького печерного монастиря і, певно, його упорядником з часу заснування - в самому кінці Х століття - був дехто Леонтій. Є підстави припускати, що Леонтій, єпископ Ростовський, ім'я якого зустрічається в літописі, і Леонтій, ігумен Звіринецький, - одна і та ж особа [16],[17]. Справді: Ростовська єпархія була заснована негайно ж по хрещенні Русі. У літописі є вказівки на те, що єпископ Леонтій був киянином. У його житії вказується, що поставлений він був на єпископську кафедру з Києво-Печерського монастиря. Тут необхідно відзначити деяке неспівпадіння дат: під час поставлення Леонтія на Ростовську епископию Києво-Печерського монастиря ще не існувало.
---------------
Несмотря на то, что в Зверинецких пещерах было найдено 48 ниш-могил, в которых насчитывалось 96 погребенных, а также множество человеческих останков, которые, как уже упоминалось, лежали в различных положениях вдоль всего пещерного прохода[15] (свидетельство того, что над этими людьми не был совершен обряд погребения), имен почившей братии этого пещерного монастыря исторические документы до нас не донесли. Так бы их никто и не узнал, если бы не сохранившиеся на глиняном грунте пещерных проходов надписи и начертанный над жертвенником пещерного алтаря уникальный синодик, состоящий из семи имен зверинецких игуменов.
Из этого синодика стало известно, что первым игуменом Зверинецкого пещерного монастыря и, должно думать, его устроителем со времени основания - в самом конце Х века - был некто Леонтий. Есть основания предполагать, что Леонтий, епископ Ростовский, имя которого встречается в летописи, и Леонтий, игумен Зверинецкий, - одно и то же лицо [16],[17]. В самом деле: Ростовская епархия была учреждена тотчас же по крещении Руси. В летописи имеются указания на то, что епископ Леонтий был киевлянин. В его житии указывается, что поставлен он был на епископскую кафедру из Киево-Печерского монастыря. Тут необходимо отметить некоторое несовпадение дат: во время поставления Леонтия на Ростовскую епископию Киево-Печерского монастыря еще не существовало.

Пещерный храм.


















Пещерный храм.








«Беручи до уваги час виникнення Звіринецького монастиря святого Михаїла і ігуменства в ньому Леонтія, судячи з синодика, і маючи на увазі час єпископства святого Леонтія в Ростові, ми дозволяємо собі стверджувати, - говорить історик Звіринецьких печер, - що перший Звіринецький ігумен, Леонтій, і святий мученик Леонтій-чудотворець, третій єпископ Ростовський, - одна і та ж особа »[18].
Наступними ігуменами Звіринецького монастиря були Маркіян, Михайло (надалі єпископ Юріевскій), Софроній, Міна (надалі єпископ Полоцький), Климент, Мануїл і Лазар [19],[20],[21].
Крім згаданих у вівтарному синодику імен Звіринецьких ігуменів збереглися також написи над нішами-усипальнями Феодора Каліки, Андроніка Печерника та Іоанна.
За часів Київської Русі досить часто можна було зустріти людей, яких народ іменував каліками-перехожими. Всі вони, як правило, зовсім не мали будь-якого майна і все життя проводили у мандрах по святих місцях. Так по цьому прізвиську можливо уявити життя преподобного Феодора.
-----------------
«Принимая во внимание время возникновения Зверинецкого монастыря святого Михаила и игуменства в нем Леонтия, судя по синодику, и имея в виду время епископства святого Леонтия в Ростове, мы позволяем себе утверждать,-говорит историк Зверинецких пещер, - что первый зверинецкий игумен, Леонтий, и святой мученик Леонтий-чудотворец, третий епископ Ростовский,-одно и то же лицо»[18].
Последующими игуменами Зверинецкого монастыря были Маркиан, Михаил (в последствии епископ Юриевский), Софроний, Мина (в последствии епископ Полоцкий), Климент, Мануил и Лазарь[19],[20],[21].
Кроме упомянутых в алтарном синодике имен зверинецких игуменов сохранились также надписи над нишами-усыпальницами Феодора Калики, Андроника Печерника и Иоанна.
Во времена Киевской Руси довольно часто можно было встретить людей, которых народ именовал каликами-перехожими. Все они, как правило, совершенно не имели какого-либо имущества и всю жизнь проводили в странствованиях по святым местам. Так по этому прозвищу возможно представить жизнь преподобного Феодора.



Древнее начертание креста в Зверинецкой пещерной церкви.


Начертание имен Зверинецких игуменов в нише над жертвеником в пещерной церкви.














Відносно прізвиська «Печерник», що відноситься до преподобного Андроника, то тут необхідно зазначити, що так називався послух одного з жителів печерного монастиря, в обов'язки якого входило копання печерних ходів і похоронних ніш. Про подібне заняття можна зустріти згадки в житії преподобного Марка Гробокопателя, мощі якого спочивають у Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври [22],[23].
Але які ж причини сприяли тоді забуттю цієї обителі, яка навіть і з виникненням надземного, більш зручного і багатого монастиря, не повинна була все ж втратити своє значення древності, а продовжувати вшановуватися народом, хоча б як виконала вже свою рятівну роль святині?
------------
Относительно прозвища «Печерник», относящегося к преподобному Андронику, то здесь необходимо отметить, что так называлось послушание одного из насельников пещерного монастыря, в обязанности которого входило искапывание пещерных ходов и погребальных ниш. О подобном занятии можно встретить упоминание в житии преподобного Марка Гробокопателя, мощи которого почивают в Ближних пещерах Киево-Печерской Лавры[22],[23].
Но какие же причины способствовали тогда забвению этой обители, которая даже и с возникновением надземного, более удобного и богатого монастыря, не должна была все же потерять свое значение древности, а продолжать чтиться народом, хотя бы как исполнившая уже свою спасительную роль святыня?
















продовження/продолжение -http://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/234269.html


ну как то так =))

  • 1

Наследие. Зверинецкий монастырь, пещеры. Часть 1/Спадщи

Пользователь li_ga2014 сослался на вашу запись в своей записи «Наследие. Зверинецкий монастырь, пещеры. Часть 1/Спадщина. Звериницький монастир, печери. Частина 1.» в контексте: [...] дие. Зверинецкий монастырь, пещеры. Часть 1/Спадщина. Звериницький монастир, печери. Частина 1. [...]

Спасибо! С Рождеством!

И Вам також! И вас с Праздником =)

Наследие. Зверинецкий монастырь, пещеры. Часть 2/Спадщи

Пользователь djuich сослался на вашу запись в своей записи «Наследие. Зверинецкий монастырь, пещеры. Часть 2/Спадщина. Звериницький монастир, печери. Частина 2.» в контексте: [...] ок/начало - http://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/234177.html [...]

  • 1
?

Log in

No account? Create an account